Більшість вояків-крутянців були вихованцями вищих військових навчальних закладів і мали достатньо вишколу, щоб під командуванням досвідчених старшин брати участь у бою.

Під Крутами загинули, за різними оцінками, 70–100 оборонців, у тому числі 27 вояків Студентської чоти, які потрапили в полон і були вбиті. Натомість з боку більшовиків загинули щонайменше 300 вояків.

Бій українських воїнів проти більшовицької армії біля залізничної станції на Чернігівщині затримав ворога на чотири дні. Таким чином добровольці утримали столицю на час, необхідний для підписання Брестського мирного договору з країнами Четверного Союзу. Це означало визнання самостійної Української Народної Республіки субʼєктом міжнародних відносин.

На цю тему: Крути. Фільм, на який українці чекали 100 років (+фото)

Однак, військам Муравйова вдалося заволодіти Києвом. Влаштований більшовиками терор у місті – ще одна сумнозвісна «візитівка», яка стала ознакою російського війська, що через понад сотню років знову прийшло в Україну і вчиняє терор щодо місцевого населення на захоплених територіях. Не лише це повторилося через понад сотню років. На початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, в районі Крут, знову повторився бій між українським та російським військами, який тривав із 28 лютого до 3 березня 2022 року. За свідченнями жителів Крутянської громади, росіяни втратили в тому протистоянні близько 200 військових.

Вшанування чину оборонців Крут – важлива частина нашої національної пам’яті, яка нагадує, що державність без армії неможлива. Хоробрість та жертовність крутянців зробила їх символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність України.

За матеріалами Українського інституту національної пам’яті.

Фото на головній сторінці: робота видатного українського художника Василя Корчинського «Крути. Мамині яблука»

Сообщение Сьогодні вшановуємо усіх оборонців Крут 1918 року (+відео) появились сначала на Український репортер.

Виставка має назву «Неспалима. З глибини століть. Незборима» і свідчить про винятково правдиве заглиблення у знакові, колосальної ваги події в історії нашого народу – від сивої минувшини до сьогодення.

Читайте також: Історичні картини, як передова музейного фронту.  У Києві – особлива художня виставка (+відео)

Експозиція дає змогу вкотре заглибитися у нашу історію, сказав під час відкриття виставки мистецтвознавець, громадський діяч Богдан Горинь.

Він вважає, що роботи митців «спростовують нісенітниці та брехню злочинця світового масштабу – путіна», який заперечує нашу історію та й взагалі відмовляє Україні у праві на існування.

Богдан Миколайович каже, що в генах росії є щось успадковане від монголо-татарської орди, яка розширювала свої території загарбницьким шляхом, вбивствами мільйонів людей. На його думку, заспівом до сьогоднішньої розкішної виставки є картина Олександра Мельника «Діяння Андрія Боголюбського на Русі» – ось звідси й бере початок історія ненависті, злоби, агресії, загарбницьких війн московії.

Сообщение Богдан Горинь: «Виставка у Києві спростовує брехню злочинця світового масштабу» (+відео) появились сначала на Український репортер.

Виставка є показовою в сучасному річищі російсько-української війни, коли споконвічний ворог намагається брутально знекровити Україну, знищити духовно і фізично ідентичність нашого народу. Кожен з авторів
представленої виставки має власну пластичну мову, колористичне уподобання та пізнаваний стиль, досвід роботи в різних жанрах та видах мистецтва, але визначальними для них є закоріненість в українську культуру та рідну історію.

Роботам авторів властива метафоричність прочитання образів і подій, якими сповнена яскрава і драматична доля нашої Вітчизни. Слід наголосити, що вони є творцями та постійними експонентами Всеукраїнської бієнале історичного живопису «Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників», яка відбувається один раз на два роки за підтримки Дирекції Національної спілки художників України вже
понад 18 років. Олександр Мельник є засновником і куратором цього проекту, а Василь Корчинський і Олесь Соловей є його помічниками та однодумцями.

Олександр Мельник – художник-монументаліст, оперує великими площинами і узагальненими образами, його герої неначе зійшли з епічного стінопису. Живопис митця аскетичний й водночас ритмічно виразний,
сповнений внутрішньої мелодики, де все чітко підпорядковано ідейній структурі картинної площини. Знаковими в його доробку є «Діяння Андрія Боголюбського» , «Кому дари?», «Дзвонар» та «Неспалима», кожен з цих творів – сповідь душі автора, його очі які пронизують закличним вогнем– пам’ятай про діяння історії нашої!

Василь Корчинський – художник графік, живописець, майстер витинанки. Авторському стилю майстра властива декоративність, наповненість колірних сполучень локальних витончених нюансувань, його
образи тяжіють до узагальненості та лапідарності вислову. На виставці глядачам представлено: «Охоронці степу», «З глибини століть», «Свідки мого дитинства», «Війна. Біженці», а також витинанки: «Савур-Могила», «Чумацький шлях», тощо. Творчість мистця є авторським діалогом з архетипами і кодованими смислами джерел українського народного мистецтва.

Олесь Соловей – художник -живописець, монументаліст. Його твори сповнені динаміки, колірної і тональної напруги, що створюють відчуття драматизму образного ряду. У живопису митець поєднує мінливість абстрагованих форм серед яких оприявлюються зримі образи історичних постатей. Серед таких робіт: «Антоній і Феодосій», «Сліпці», «Мандрівний філософ». Символізм і метафоричність характерні іншим
творам: «Микола Міхновський», «Степи мої запродані…» та «Незборима».

Запрошуємо до діалогу з історією, яка творилась і твориться щодень нашими предками і сучасниками, а митці розкривають її крізь призму художнього осмислення.

Інформація з пресрелізу виставки.

Сообщение В музеї літератури України відкривається виставка трьох знаних українських митців-побратимів,які працюють в жанрі історичної картини появились сначала на Український репортер.

Більшовицька банда під командуванням розбійника і ката Муравйова вдерлася до міста з боку лівого берега Дніпра і зайняла Печерськ і Липки – це були найбагатші квартали Києва, там мешкало чимало як військових, так і цивільних та й просто заможних містян. Почався кількаденний кривавий грабунок міста, яке до того піддалося нищівній артилерійській атаці, – повідомляє Укрінформ.

Київ обороняли приблизно дві тисячі вояків, які залишилися вірні УНР, – залишки Богданівського, Полуботківського, Дорошенківського, Богунівського й Гордієнківського полків, Гайдамацького коша Слобідської України, куреня Січових стрільців, вільного козацтва та чорних гайдамаків, – які не могли довго чинити опір більш ніж учетверо чисельнішим силам більшовиків.

Комендант Києва Михайло Ковенко, який фактично командував обороною, оголосив евакуацію. Відступали на захід Святошинським шосе – у бік Житомира. За військом вирушили міністри Української Народної Республіки й кілька десятків членів Української Центральної Ради на чолі з професором Михайлом Грушевським (його будинок був ущент розбомблений).

Червоноармійці влаштували в Києві справжнісіньку криваву баню: вдиралися до помешкань, витягали генералів, офіцерів і просто дорослих чоловіків і вбивали їх без суду і слідства. В більшості будинків, навіть на Хрещатику, вікна були наглухо забиті дошками. Навіть розмовляти українською мовою на вулиці стало небезпечно. У Маріїнському парку, де стояв самітній царський палац, урядував штаб Муравйова і ЧК під проводом завжди п’яного чекіста Полуянова. Сюди червоногвардійці звозили арештованих киян і тут же в Маріїнському парку їх розстрілювали…

Число жертв більшовицького терору не відомо, але, за деякими підрахунками, воно сягало щонайменше п’яти-шести тисяч осіб.
«Київ заплатив дорогу ціну за це перше знайомство з більшовиками», – згадував член Української Центральної Ради й міністр продовольчих, а згодом земельних справ в уряді УНР Микола Ковалевський. Він не зміг евакуюватися і залишився в місті – обзавівся фальшивими документами і працював продавцем на молочарні на Малій Васильківській. «П’яні червоноармійці й матроси, обвішані кулеметними стрічками і гранатами на всю горлянку співали: «Эх, яблочко, сбоку красное. Что Украине… конец – дело ясное…»»

Варто зауважити, що безчинства головорізів Муравйова занепокоїли навіть членів маріонеткового радянського уряду України. Нагору пішли сигнали про надмірну жорстокість, пияцтво і мародерство «рабоче-крестьянской армии». У березні 1918 року в Москві на прийомі в голови ВЧК Фелікса Дзержинського члени колишнього армійського комітету Першої революційної армії звинуватили Муравйова в розправах, розстрілах, самодурстві, наданні воякам прав на пограбування здобутих міст і сіл. Була утворена спеціальна комісія, опитано чимало свідків у цій справі. Муравйова навіть арештували, але незабаром випустили – за нього заступилися впливові покровителі.

9 лютого 1918 року був укладений Берестейський мирний договір, відповідно якого півмільйонний контингент австро-німецьких військ почав займати територію Лівобережної України. Вже 1 березня більшовицькі війська змушені були залишити Київ. Через тиждень до міста прибув уряд Центральної Ради. Більшовицьку владу було повалено.

На фото: Робота відомого художника, майданівця Василя Корчинського«Крути. Мамині яблука».

Читайте також:

• «Крути. Мамині яблука». Художня виставка, яку влада воліє не бачити (+відео)

Сообщение Згадаймо: 103 роки тому більшовики захопили центральну частину Києва, влаштувавши тотальний терор появились сначала на Український репортер.