Все це робиться з метою протипоставити країни ЄС, НАТО, США, щоб домогтися зняття санкцій з Росії і уникнути відповідальності за збитий малайзійський Боїнг рейсу МН17. Чого лишень вартує спецоперація Кремля – направлення до Італії так званого гуманітарного конвою «Із Росії з любов’ю» і його ідеологічний інформаційний супровід: «тільки Росія надає допомогу братньому європейському народові», «західні країни відвернулися від допомоги Італії», «Путін – великий гуманіст, саме він запропонував допомогу».

В соціальних мережах масово поширюється: «Жест Росії ще більше показує, що ми повинні повернутися до того, щоб стати незалежним народом. ПОЗА ЄС – ПОЗА НАТО –ВІЛЬНЕ СТАНОВИЩЕ НАРОДІВ – смертна кара для зрадників держави». Гаслом інформаційної компанії п’ятої колони ФСБ РФ на Апенінах стала приказка: «Друг пізнається в біді».

Дійшло до того, що італійці вибачаються за санкції ЄС щодо РФ. Так, Sig Gefrico пише: «Це наші друзі, а ми відповідаємо санкціями. Ганьба!». Alessandro зазначає: «Ми дійсно дураки».

Кривава спецоперація Кремля

Сьогодні ми проаналізуємо версію, яка відрізняється від версії колишнього голови СБУ Валентина Наливайченка, що була оприлюднена в попередній частині мого розслідування на сайті «Український репортер» під назвою «МН17: про «блукання» російського «Бука» на окупованій території».

Колишній радник президента Росії Путіна, його представник по зв’язках з лідерами «Великої сімки» (2000-2005 рр.) Андрій Ілларіонов (нині старший науковий співробітник Інституту Катона у Вашингтоні, аналітик) ПЕРЕКОНАНИЙ: збиття лайнера МН17 – НЕ ФАТАЛЬНА ПОМИЛКА екіпажу «Бука», а СПЕЦОПЕРАЦІЯ КРЕМЛЯ. Із 17 рейсів, які пролітали над Донбасом в зоні ураження «Бука», керівництво РФ обрало саме цей борт з європейцями.

Путін розрахував: загибель сотень європейців рейсу МН17 шокує лідерів ЄС, змусить їх натиснути на президента України Петра Порошенка і зупинити наступ українських ЗС. Що і сталося.

«Якби було збито російський, український, будь-який інший літак із країн СНД, великим чином Європу це не турбувало б»,- підкреслив Ілларіонов і додав: «В принципі не можна повністю виключити ймовірність того, що пасажири ще двох міжнародних літаків, що пролітали 17 липня 2014 року над Донбасом, могли стати жертвами теракту. Але збиття Боїнга “Малайзійських авіаліній” найкраще вирішувало військово-політичні завдання, поставлені Кремлем під час планування і здійснення цієї спецоперації».

На думку Ілларіонова, операція потрібна була Путіну тому, що в середині літа 2014 року проєкт “Новоросія”, націлений на недопущення інтеграції України в західні економічні, політичні й військові союзи, перебував на межі повного краху. Українські війська вели успішний наступ, послідовно звільняючи території, захоплені російськими формуваннями і сепаратистами.

Ще кілька тижнів – і від “Лугандонії” залишилися б тільки історичні спогади. Для того, щоб урятувати її від повного й остаточного розгрому, треба було зупинити наступ сил АТО. До середини липня з’ясувалося, що:
1)військовий опір сепаратистів тане на очах;
2)дипломатичний тиск Заходу на Київ, який здійснювали через Меркель, Олланда та інших західних лідерів, виявився неефективним;
3)пряме повномасштабне вторгнення регулярних російських військ в Україну на той час було визнано недоцільним.

Необхідно було знайти інший засіб, здатний, за задумом Кремля, шокувати сонну доти європейську громадськість із тим, щоб вона, жахнувшись загибелі цивільного борту і його пасажирів, жорстко вимагала б від своїх урядів чинити який завгодно тиск на керівництво України, щоб воно негайно припинило наступ сил АТО. Таким “ефективним” засобом вкотре (на жаль, не вперше і не востаннє) став терористичний акт – збитий малайзійський авіалайнер MH17, наголосив Ілларіонов.

Зазначу, що із 61-го рейсу, які пролітали в небі над Україною, тільки 17 проходили над місцем майбутньої катастрофи, пересуваючись з півночі, північного заходу, заходу на південь, південний схід, схід. Саме цей напрямок руху можна було б (за бажання) продемонструвати як потенційну загрозу російським військовим формуванням і їх найманцям-бойовикам з боку Збройних сил України.

Список цих рейсів:
13:32 Emirates 242 Toronto – Dubai
13:38 UIA 515 Kiev – Tbilisi
13:49 Austrian 659 Vienna – Rostov
14:17 QatarAirways 178 Oslo – Doha
14:32 JET 229 Brussels – Delhi
14:45 ZabaikalAirlines 703 Kharkov – Yerevan
14:52 Jet 119 London – Mumbai
15:00 Lufthansa 758 Frankfurt – Madras
15:18 SIA 323 Amsterdam – Singapore
15:37 nodata
15:48 AirAstana 904 Amsterdam – Atyrau
16:00 Lufthansa 762 Munich – Delhi
16:19 Malaysian 17 Amsterdam – Kuala-Lumpur
16:27 EVA 88 Paris – Taipei
16:38 SIA 333 Paris – Singapore
17:09 Emirates 158 Stokholm – Dubai
17:11 nodata.

Два з цих 17 рейсів не було ідентифіковано (nodata). Із решти 15 рейсів один здійснювала українська компанія, один – казахстанська, один – російська.

Емоційний і політичний ефект від загибелі цих літаків та їхніх пасажирів на європейську (західну) громадську думку був би мінімальним. Він був би, певно, недостатнім також і після аварії літаків, які вилетіли з норвезького Осло, австрійського Відня, шведського Стокгольма.

Із решти дев’яти рейсів шість були неприйнятними для Кремля з геополітичних причин, оскільки вони вилітали з аеропортів країн “Великої сімки”: Канади (з Торонто), Великобританії (з Лондона), Франції (два з Парижа) і Німеччини (рейси з Франкфурта і Мюнхена). Тож залишалися лише три рейси, що вилетіли зі столиць країн-членів НАТО, які не є членами клубу G7:

14:32 JET 229 Brussels – Delhi
15:18 SIA 323 Amsterdam – Singapore

16:19 Malaysian 17 Amsterdam – Kuala-Lumpur

Тому жертвами спланованого Кремлем теракту могли в принципі стати пасажири будь-якого з цих трьох рейсів. Однак, на думку Ілларіонова, з низки політичних та особистих причин рейс, що вилітав з Амстердама до Куала-Лумпур, для Путіна і організаторів терористичної атаки був, очевидно, кращим.

Це пояснювалося тим, що рейс Брюссель – Делі виконували індійці, рейс Амстердам – Сингапур виконували “Сингапурські авіалінії”, а рейс Амстердам – Куала-Лумпур – “Малайзійські авіалінії”. Іншимимсловами, розслідування збиття делійського чи сингапурського рейсів мала би проводити влада Індії чи Сингапуру. Кремль розумів, що політична вага Індії та Сингапуру більша, а потенціал їхнього впливу на неминуче міжнародне слідство більший, аніж у Малайзії.

Тому Кремлю і особисто Путіну було зручніше мати справу з розслідуванням загибелі пасажирського літака, що належав політично слабшій Малайзії, уряд якого залежав від Москви, про це я докладно виклав в «Українському репортері» у публікації «МН17: роль сильних світу цього та європейських іуд у справі збиття Боїнга»:

«Мавпа з гранатою»

У китайському гороскопі є рік Мавпи. Тварина ця вкрай нахабна, злодійкувата, схильна до сваволі й капостей. Вона не бажає коритися загальновизнаним правилам і боїться лише тих, хто значно сильніший за неї. Мавпа отримує задоволення, якщо їй вдається когось залякати.

Неприємна істота до того ж людиноподібна.

Найстрашніше, коли мавпа доривається до знарядь убивства. Недарма ж з’явився вислів «мавпа з гранатою», яким окреслюють політиків з непередбачуваною поведінкою, в руках яких опиняється смертельно небезпечна зброя. Отака злобна «мавпа з гранатою» двадцять років тому завелася у Кремлі, звідки погрожує кинути увесь світ у пекло ядерної війни і вчиняє терористичні акти не лише у своїй країні, а й за її межами. І все частіше демонструє  свій старий облізлий зад, який червоніє на очах, вдаючи із себе «альфа-самця».

Кремль ретельно готував операцію інформаційного прикриття, безцеремонно підштовхуючи світову громадськість до версії “Прикра помилка терористів” або “Мавпа з гранатою”.

Версія “мавпа з гранатою”, уперше озвучена російською журналісткою Юлією Латиніною, на перший погляд, здається правдоподібною. Сталася фатальна випадковість: екіпаж «Буку» планував збити український військовийлітак, але влучив у цивільний.

Практично одночасно з трагедією МН17 Кремль вкинув вінформаційний простір саме цю версію, зауважив Ілларіонов. «У моєму списку з трьох основних обговорюваних версій вона називається версія №1 – “Помилка терористів”, або “Мавпа з гранатою”. Кремль ретельно готував цю операцію інформаційного прикриття. Із самого першого репортажу Life News про “збитий ополченцями український Ан-26″ Москва безцеремонно підштовхує громадськість до сприйняття саме цієї версії”.

Доповню Ілларіонова. Подібне говорив постійний представник РФ при ООН Віталій Чуркін, визнаючи факт помилкового збиття літака рейсу МН17 “ополченцями” Донбасу. 21 липня 2014 року в Нью-Йорку на засіданні Радбезу Чуркін заявив: “Відповідно до записів, люди зі сходу України говорили, що вони збили військовий літак. Якщо вони вважали, що збили військовий літак, то це був конфуз. Якщо це був конфуз, тоді це не був акт тероризму».

«АЛЕ ЖОДНОЇ ПОМИЛКИ ТЕРОРИСТІВ НЕ БУЛО І БУТИ НЕ МОГЛО»,- стверджує Ілларіонов. Він навів обгрунтування, які співпадають з моїми, оприлюдненими на сайті «Український репортер» під заголовком «МН17: про блукання російського «Бука» на окупованій території».

Перше. З оприлюднених доповідей Bellingcat, нідерландської Ради з безпеки, Міжнародної слідчої групи ми точно знаємо, що малайзійський лайнер було збито російським зенітним ракетним комплексом “Бук-М1” із 53-ї зенітної ракетної бригади ППО, що дислокується в Курську.

Відповідно до проведеного розслідування, у 20-х числах червня 2014 року з Курська вийшов дивізіон ППО, тобто не одна, а щонайменше шість машин: пускові установки, командні і заряджальні машини, а також пересувні радіолокаційні станції. Однак перетнув кордон України лише один зенітний ракетний комплекс “Бук-М1”. Якби російська влада дійсно ставила завдання “захистити небо Донбасу від українських військових літаків”, то вони переправили б на територію України не одну установку, а хоча б один дивізіон, до того ж уже був підігнаний до кордону. Але цього не було зроблено.

Друге. СБУ оприлюднила перехоплену телефонну розмову між терористами з позивними «Бурят» і «Хмурий», яка відбулася о 9:22 зранку 17 липня, за сім годин до збиття МН17. «Хмурий» – це Сергій Дубінський (псевдонім Петровський), офіцер російської військової розвідки ГРУ і колишній заступник міністра оборони “ДНР”. Він запитує «Бурята»: “Ти мені одну чи дві привіз?” Той відповідає: “Одну, тому що там пішла незрозумілість. Вивантажили і своїм ходом пригнали”.

Наступного ранку після трагедії, 18 липня 2014 року, Служба безпеки України оприлюднила перехоплення телефонних розмов бойовиків із російським офіцером Сергієм Дубінським (позивний «Хмурий»), що відповідав за перевезення “Бука” з РФ на Донбас.

З Курська вийшов дивізіон «Буків». «Хмурий» (Дубінський-Петровський) чекав переходу кордону як мінімум двома “Буками”. Однак насправді кордон перейшла тільки одна установка. Одночасно з цим керівництво спецоперацією запустило дезінформацію, щоб усіх, зокрема й самих терористів, переконати: у російських найманців тепер багато “Буків”. Але через кордон перекинули тільки одну машину. Цього було явно недостатньо, щоб хоч якось ефективно захистити “Лугандонію” від української авіації.

Третє. “Бук” доправили в найглухіший тил “Лугандонії”, дуже близько до російського кордону. Якщо на карту території, яку контролювали бойовики, накласти зону ураження ракетами “Бука”, дислокованого в Первомайському, то виявиться, що мінімум третина площі, яку захищав “Бук”, була в Росії, а не в “Лугандонії”. Погодьтеся, доволі безглуздо переправляти “Бук” до “ДНР” для того, щоб звідти захищати повітряний простір Росії.
Для “захисту неба Лугандонії” ставити машину так близько до російського кордону не було жодного сенсу. Якби ставили завдання з ураження українських військових літаків, то треба було б везти “Бук” в північну, північно-західну або західну зони бойових дій. Саме там у липні 2014-го тривали найзапекліші бої, саме ті райони найчастіше зазнавали атак української авіації, саме там був шанс збити українські військові літаки. Замість цього “Бук” загнали в найглухіший кут, звідки його ракети в принципі не могли дістати північних, північно-західних, західних кордонів зони АТО.

Цілком очевидно, що керівництво запланованої спецоперації не збиралося використовувати “Бук” для захисту сепаратистів від «бандерівських» літаків.

Четверте. 17 липня 2014 року над “Лугандонією” не відбулося жодного прольоту українських військових літаків, тому що напередодні на висоті шести–восьми кілометрів було збито український Су-25. До з’ясування обставин цього інциденту військове командування України заборонило піднімати в повітря свої літаки. Про що було офіційно заявлено українською стороною.

Я перевірив цю заяву, оскільки незалежний об’єктивний дослідник не повинен довіряти тільки одній стороні. Довелося уважно переглянути зведення сепаратистів за цей день: у жодному з них не йшлося про польоти української авіації. Хоча і до, і після 17 липня інформаційні ресурси бойовиків постійно писали: мовляв, хунта знову налетіла, знову бомбардувала.

П’яте.Чому версія “Мавпа з гранатою” непереконлива? Якби у командування “Бука” було завдання охороняти небо “Лугандонії”, то після випуску першої ракети “Бук” залишився б на території сепаратистів. Попри трагедію, терористи тоді знизили б плечима, мовляв, неприємно, промахнулися, збили цивільний рейс, вибачте.

Але захищатися від нальотів української військової авіації все одно потрібно. Тоді “Бук” або залишили б на цьому місці, або переправили в новий район, у якому він протягом наступних днів чекав би прильоту українських літаків. Замість цього відразу після свого єдиного залпу “Бук” з іншими трьома ракетами знявся з місця і негайно, у ніч із 17-го на 18 липня, повернувся в Росію.

Чому? Тому що завдання збивати українські військові літаки у екіпажу «Бука» в принципі не було. Крім того, «Бук» треба було сховати подалі від чужих очей.

«У російського “Бука” у Донецькій області була тільки одна мета – пасажирський літак, найімовірніше, малайзійський Боїнг. Саме тому ЗРК із ракетами привезли не на передову, а в тил. Саме тому було випущено одну, а не чотири ракети. Саме тому після виконання бойового завдання, поставленого Кремлем зі збиття пасажирського МН17, «Бук» негайно повернули в Росію»,- підсумував Ілларіонов.

Чому я і Андрій Ілларіоновмвідкидаємо версію тодішнього голови СБУ Валентина Наливайченка, який стверджував, що “Буком” планували збити російський пасажирський літак рейсу Москва-Ларнака, що створювало casusbelli і давало Путіну привід ввести в Україну свої війська?

Ця версія, а точніше твердження Наливайченка як встановлений факт, спростовуються об’єктивними даними. Дійсно, із шести десятків рейсів, що пролетіли 17 липня з 13:00 до 18:30 над зоною бойових дій, 26 рейсів було здійснено російськими авіакомпаніями. Якщо завдання командування терористів полягало б у тому, щоб збити російський літак із російськими громадянами на борту, що летів з/або в російський аеропорт (що можна було б уявити як так званий casusbelli), то це можна було легко зробити беззастережно аж 26 разів! Однак цього не сталося жодного разу.

Розглянемо докладніше цю версію СБУ: командування в Москві нібито планувало збити російський рейс SU2074 Москва – Ларнака, для чого треба було привезти “Бук” у село Первомайське Ясинуватського району (приблизно за 20 км на північний захід від Донецька). Але “помилково” виконавці переплутали і приїхали в смт Первомайський Сніжнянської міськради (приблизно за 90 км на південний схід від Донецька), долаючи маршрут учетверо довший.

На мою думку, ця версія голови СБУ Наливайченка була дуже хибною і завдала великої шкоди Україні.

По-перше, за висновками військових експертів, із північно-західного Первомайського від Донецька ракета НЕ МОГЛА б дістати до російського літака. Рейс Москва – Ларнака проходив приблизно за 50 км від села Первомайське, тоді як максимальний радіус дії “Бук-М1” – 35 км. Тобто за своїми тактико-технічними характеристиками ця установка в ПРИНЦИПІ НЕ МОГЛА ЗБИТИ літак Москва-Ларнака ( а за версією Наливайченка – могла!).

Щоб хоча б теоретично дістати літак “Аерофлоту”, “Бук” треба було везти не в село Первомайське, а в місто Красногорівку, яке розташоване приблизно за 15 км на північний захід від цього Первомайського. Але й тоді установка діяла б на межі своїх технічних можливостей, оскільки літак рейсу Москва – Ларнака, який летів зі швидкістю 768 км/год, був у межах досяжності “Бука” лише протягом кількох секунд (!). Збити літак рейсу Москва-Ларнака за таких обставин було практично неможливо навіть з Красногорівки, стверджують військові експерти.

Щоб це перевірити і встановити керівництву СБУ необхідно було лише проконсультуватися зі спеціалістами ППО України.

Але важливішими обставинами нереальності версії Наливайченка було інше. Протягом кількох днів, що передували 17 липня, і Красногорівка, і північно-західне Первомайське були під обстрілом українських військ, які вели активний наступ. По всьому західному периметру “ДНР” тривали запеклі бої. Російські збройні формування і їх найманці почали евакуацію своїх людей не тільки з Красногорівки, але навіть з Донецька: тоді вони не були впевнені, що втримають ці міста.

Висновок: відправляти 17 липня “Бук” на північний захід або захід від Донецька – це було б все одно, що майже гарантовано наражати його на знищення або ще гірше – передати його в руки українським військам, що вели наступ. Тому Кремль не планував везти “Бук” в село Первомайське Ясинуватського району і збивати російський рейс Аерофлоту.
Докладно про ці реальні ризики я написав у попередній публікації на сайті «Український репортер».

По-друге, не витримує критики і “обґрунтування” Наливайченка, нібито російські військові переплутали два населені пунктиі замість села Первомайського Ясинуватського району, привезли «Бук» в селище міського типу Первомайський Сніжнянської міської ради.

Зауважимо, що «Хмурий» (Дубінський), який відповідав за дислокацію “Бука”, був полковником ГРУ Генштабу ЗС РФ (нині – генерал-майор). Він сам родом із Донецької області, це його рідні місця, він чудово в них орієнтується.

Окрім того, судячи з перехоплених телефонних переговорів,”Бук” ішов у супроводі бронетехніки батальйону “Восток”. Їхні екіпажі, принаймні частково, складалися з місцевих. Під час руху колони сепаратисти-бойовики регулярно зв’язувалися з командуванням і доповідали, у якому місці перебувають вони і “Бук”. Якби було виявлено помилку напрямку руху «Бука», її виправили б і перенаправили «Бук» в потрібне місце.

Докладніше про повний маршрут (час руху по хвилинам, назви населених пунктів,вулиць, місць зупинок і т. д.) пересування «Бука» в наступній публікації.

По-третє і НАЙГОЛОВНІШЕ, на нашу думку: для здійснення масованого вторгнення в Україну, якби Путін таке рішення ухвалив, йому не потрібен був би жоден casusbelli. Для вторгнення потрібно було б мати лише достатню кількість військ, боєприпасів, пального, продовольства, допоміжної техніки. Але таких сил на кордоні з Україною, щоб окупувати її південно-східні області в Росії на той час не було.

За офіційними повідомленнями, навесні–влітку 2014 року біля східних кордонів України було зосереджено лише до 40-50 тисяч російських солдатів.

Цих сил, за оцінками військових експертів, вистачило б максимум для повної окупації Луганської і Донецької областей, і то тільки в тому разі, якби все населення зустрічало б окупантів квітами та хлібом.

Для порівняння: під час вторгнення в Грузію з населенням приблизно чотири мільйони осіб у серпні 2008 року Кремлю потрібне було угруповання приблизно в 100 тисяч осіб.

Населення Донбасу – 7,5 мільйона осіб, його територія – майже учетверо більша за ту, на якій відбувалися бої під час російсько-грузинської війни.

Тож 40 чи 50 тисяч російських військових на кордоні з Україною, які б були спроможні захопити південно-східну Україну – це був блеф, який підтримувала російська пропаганда.

Якби Путін планував повномасштабне вторгнення в Україну із захопленням, наприклад, Правобережної України, то він змушений був би зосередити на кордоні військове угруповання вторгнення мінімум із 800–900 тисяч осіб. Ні цих, ні скільки-небудь порівнянних сил у Путіна не було.

«Варто також згадати офіційні заяви Кремля влітку 2014-го, до операції в Іловайську. Путін весь час просив, умовляв, вимагав, благав Порошенка й західних лідерів, щоб було укладене перемир’я. Тоді він хотів тільки одного – щоб українські війська припинили наступ на так звані “ДНР” і “ЛНР”,- зазначив Ілларіонов.

Зауважу, що для багатьох українців версія (як встановлений факт), озвучена головою СБУ Валентином Наливайченком: Кремль планував знищення свого пасажирського літака рейсу Москва-Ларнака, що могло стати приводом масштабного вторгнення регулярних російських військ в Україну, до цього часу залишається найбільш привабливою і логічною, а для Кремля ідеальною: «українська хунта» вбила ні в чому не винних громадян РФ.

«Як би це насправді було так, то тоді з погляду Кремля мети операції не було б досягнуто. Збито російський літак, загинуло 200 російських громадян, і які наслідки? Жодних. Український наступ триває, наче і не було нічого. Хто в цьому разі буде чинити тиск на Київ і змушувати його припинити наступ ЗС України для звільнення своїх окупованих територій? Ніхто. Тим більше, що шила в мішку Путіну все одно б не вдалося сховати»,- наголосив Ілларіонов.

Путіну потрібна була загибель саме європейців!

Вибачте за цинічний підхід, але він не мій. Якби було збито російський, український, будь-який інший літак з країн СНД, великим чином Європу це не стурбувало б.

На той час, за три роки війни в Україні загинуло понад 10 тисяч осіб (на сьогодні – понад 13 тисяч – Г.О.). І як на це реагує Європа? Черговою стурбованістю. А як Європа відреагувала на загибель 298 пасажирів рейсу МН17? Як Європа відреагувала на бомбардування російською авіацією сирійського Алеппо, коли там загинуло кілька сотень людей?

Тут же стала дибки! Колишній французький президент Олланд відразу назвав Путіна військовим злочинцем. Тобто понад 10 тисяч убитих українців не схвилювали президента Франції, а кілька сотень сирійців – навіть дуже.

Це цинічно й жахливо, але для європейців кров різних людей має різну ціну. Сирійська кров для лідерів Франції важливіша.

Сирія разом із Ліваном були підмандатними територіями Франції. Вони мають тривалі історичні, культурні, мовні зв’язки. Загибель українців, росіян, представників інших національностей колишнього СРСР Європу зачіпає менше, ніж загибель своїх громадян або жителів колишніх колоній.

Знаючи психологію європейців, Путін точно розрахував, що загибель кількох сотень їхніх співгромадян так шокує лідерів ЄС, що ті негайно вимагатимуть від Порошенка зупинити наступ сил АТО.

Прокол кагебіста Путіна

Але підполковник КДБ СРСР Путін все таки проколовся. І цих проколів було кілька. Найбільший стався 17 липня і став відомий наступного ранку після збиття МН17. До цього все йшло чітко за кремлівським сценарієм операції прикриття: Гіркін опублікував пост про те, що “пташку збили”, канал Lifeт News відразу повідомив, що “ополчення” збило український військово-транспортний літак Ан-26, Юлія Латиніна оперативно почала розкручувати версію №1 «Мавпа з гранатою».

17 липня 2014 року о 17:50 за московським часом російський бойовик Ігор Гіркін (позивний «Стрєлков») повідомляє на своїй сторінці “ВКонтакте”, що “в районі Тореза щойно збили літак Ан-26”. Протягом перших хвилин трагедії терористи були впевнені, що збили український військовий транспортний літак, а не пасажирський Боїнг і активно хвалилися цим в соціальних мережах.

Але тут стався збій – винятково завдяки СБУ! Саме це стало вирішальним у розкритті злочинного плану Кремля.

Можливо, багато громадян і досі залишалися б упевненими, що пасажирський авіалайнер МН17 збили бойовики-сепаратисти, причому збили випадково. Але вранці 18 липня 2014 року СБУ оприлюднила телефонні переговори між «Хмурим» (Дубінським) і бойовиком із позивним «Бурят». У перехопленій розмові«Хмурий» запитує: “Вона своїм ходом прийшла?”, а «Бурят» відповідає: “Сама перейшла через смужку».

“Перейшла через смужку” означає, що “Бук” перетнув російсько-український кордон. «Хмурий», уточнюючи ситуацію, перепитує: “З екіпажем?”. “Так-так, з екіпажем”, – відповів його співрозмовник «Бурят».

Це перехоплення поховало російську версію прикриття, нібито “Бук” був або місцевим, або ж захопленим в українських військових, який місцеві бойовики змогли відремонтувати, забезпечити екіпажем з колишніх військових, що служили у військах ППО і навчилися з нього стріляти.

Оприлюднене перехоплення переговорів «Хмурого» і «Бурята» порвало на шматки спецоперацію, яку Кремль так ретельно готував.

На превеликий жаль, ні керівництво СБУ, ні ГПУ, ні Уряд, ні президент України Петро Порошенко НЕ СКОРИСТАЛИСЯ (а, можливо, не захотіли під чиїмсь впливом) в повній мірі таким фантастичним результатом спецслужби і не стали демонструвати всьому світові, що Кремль хотів збити САМЕ малайзійський літак МН17 із європейцями на борту, а не російський – «Москва-Ларнака»!

https://www.youtube.com/watch?v=ntHj124vnIA&feature=youtu.be

Заступник голови СБУ, начальник Головного слідчого управління Василь Вовк, який очолював досудове слідство у справі збиття літака МН17 в 2014-2015 роках, з приводу версії керывника СБУ Валентина Наливайченка, що «правоохоронними і розвідувальними органами ВСТАНОВЛЕНО, що терористи і військові найманці цинічно планували теракт проти цивільного літака «Аерофлоту» рейсу Москва-Ларнака (Кіпр), який в цей час здійснював політ над територією України, щоб збиття літака використати як привід введення російських військ в Україну», озвученої на брифінгу 7 серпня 2014 року і повторена ним 13 жовтня 2015 в інтерв’ю «Українській правді», заявив журналістам «Новой газеты» 11 жовтня 2015 року, що ЦЯ ВЕРСІЯ НАЛИВАЙЧЕНКОМ БУЛА ОЗВУЧЕНА НАВМИСНО В РАМКАХ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ВІЙНИ.

Генерал Вовк зазначив (цитую): «Хотіли збить російський літак, звинуватити Україну у вбивстві російських громадян, ввійти на танках в Київ – для людей, які не вникають в політичні, дипломатичні можливості виникнення повномасштабного воєнного конфлікту, звучить переконливо. Але я вам зізнаюся відверто: версію озвучили, оскільки вона мала елемент інформаційної війни між Росією і Україною». «Можливо, моя думка не зовсім тактична… У мене був колись наставник, який вчив: «Василю, якщо не можеш говорити правду, не обманюй». «А як потрібно? – «А так, щоб правда з брехнею сходилася»,- розповів Вовк.

Нідерландці бояться Росії із-за основної версії, що  вона збила МН17,- наголосив генерал Василь Вовк.

Цієї версії колишнє політичне керівництво країни на чолі з Порошенком дотримувалося протягом п’яти років, а нинішнє взагалі мовчить.

Поведінка нинішньої влади підтверджує достовірність конфіденційної інформації, що її керівники отримали з Кремля «директиву» забути про справу МН17 і публічно не ворушити «московське зміїне кубло», в якому сплелися головні організатори терористичної атаки на малайзійський літак і вбивці 298 людей.

Чи зможе незалежне хвалебне правосуддя Нідерландів спалити це «зміїне кубло» і «мавпу з гранатою» – покаже час. Я особисто маю сумнів, оскільки все частіше офіційні особи Нідерландів починають говорити, що літак МН17 було збито російським екіпажем помилково і ведуть таємні торги з Росією лише щодо сум компенсації родичам загиблих…

МОЇ ВИСНОВКИ:

1).Президент РФ Путін і його військово-політичне оточення — МІЖНАРОДНІ ВОЄННІ ЗЛОЧИНЦІ, які є реальною загрозою існування цивілізації.

Відповідальність за збитий малайзійський літак рейсу МН17 повинно нести, в першу чергу, найвище військове керівництво Росії на чолі з Путіним як організатори вчинення терористичного акту, за попередньою змовою групою осіб, що призвів до загибелі 298 людей, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 258 КК України.

2). Збиття малайзійського пасажирського літака рейсу МН17 є заздалегідь СПЛАНОВАНОЮ СПЕЦОПЕРАЦІЄЮ, організованою президентом РФ Путіним разом з керівниками вищого воєнного командування Збройних сил країни, з ГЕОПОЛІТИЧНОЮ МЕТОЮ – змусити лідерів ЄС вчинити тиск на президента України Петра Порошенка, щоб він припинив наступ ЗС України, які проводили успішні операції зі звільнення окупованого Донбасу, а також щобі не допустити вступу України в ЄС і НАТО.

У травні – липні 2014 року підрозділи АТО і добровольчі батальйони провели низку успішних операцій зі звільненню населених пунктів Донецької і Луганської областей від терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР».

11 серпня 2014 року з метою виконання наказу керівництва АТО командування сектору «Б» розробило план блокування підрозділами ЗСУ та зачищення від російських збройних формувань і їх найманців міста Іловайськ. Передбачалося взяття Іловайська разом із контролем північних околиць міста Макіївка, що мало привести до встановлення контролю над шляхами постачання та надалі дозволило б оточити і звільнити Донецьк від російських військових формувань і їх найманців.

3). Після збиття літака МН17 Путін того ж дня, увечері зателефонував канцлеру ФРН Ангелі Меркель (о 20:40), прем’єр-міністру Великої Британії Девіду Камерону (о 22:15), прем’єр-міністру Нідерландів Марку Рютте (23:00) і президенту Франції Франсуа Олланду (о 01:10) і поклав відповідальність за збитий літак на Україну через НЕЗАКРИТТЯ повітряного простору над Донбасом, де йшли бойові дії.

Путін ввів їх в оману, стверджуючи, що МН17 помилково могли знищити «донецькі ополченці» (це говорив і Чуркін на засіданні РБ ООН 21 липня 2014 року в Нью-Йорку), але, найімовірніше, його збив «український винищувач». Зараз це виясняють експерти, збрехав російський президент. Він попросив лідерів ЄС не робити поспішних заяв про збиття літака до завершення Росією первинного розслідування, результати якого Путін пообіцяв їм представити.

За декілька днів до збиття МН17 Путін за власною ініціативою завчасно замовив телефонну розмову з президентом США Обамою. «Завчасно» замовлена розмова дивним чином збіглася з часом збиття малайзійського літака – лише за кілька годин після терористичної атаки російського «Бука» на рейс МН17.

Після розмови з Путіним, який повідомив Обамі, що малайзійський літак збив «ймовірніше за все український винищувач» або «донецькі ополченці», президент США дав доручення з’ясувати чи є серед загиблих пасажирів американці. Дізнавшись, що лише один, Обама пристав на пропозиції Путіна: не робити поспішних заяв хто збив літак, а давати дозовану невизначену інформацію, утаємничити від журналістів повідомлення розвідок про обставини знищення МН17, не вносити на розгляд РБ ООН проект резолюції про створення Міжнародного трибуналу для притягнення винних у збитті літака і загибелі 298 людей, дочекатися поки Росія, як обіцяв Путін, завершить своє розслідування і всі його матеріали направить адміністрації президента США для уточнення спільної позиції.

Докладно про це я розповів у своєму розслідуванні «МН17: момент істини. Як Путін і Обама приховували сліди злочину», яке опубліковано на сайті «Український репортер».

4). Збиття літака МН17 Путін використав також для прямого військового вторгнення ЗС РФ в Україну 24 серпня 2014 року, зважаючи на суттєві успіхи українських військ, з метою уникнення поразки російських військових формувань і їх найманців на окупованій територіїта спасіння так званих «ЛНР» і «ДНР».

Вранці 24 серпня – на День незалежності України – за наказом Путіна було здійснено наймасштабніше вторгнення регулярних військ ЗС РФ в Україну у складі дев’яти батальйонних тактичних груп: 3500 осіб особового складу, до 60 танків, до 320 БМД (БМП), до 60 гармат, до 45 мінометів, 5 ПТРК при вогневій підтримці артилерії та систем «Град», які вели масовий обстріл українських військових та добровольчих батальйонів на ураження, в тому числі і з території Росії.

Загальна кількість російських військ та їх найманців, які того дня брали участь у воєнній агресії проти України, перевищувала 16 тисяч вояків.

Під час бойових дій в районі Іловайська за офіційними даними було вбито 366 військовослужбовців ЗС України, 429 дістали поранення різного ступеня тяжкості, 300 потрапили в полон, 18 вважаються зниклими безвісти, без врахування втрат добровольців, які брали участь у боях. Втрати озброєння і військової техніки ЗСУ склали майже 300 млн. грн.

Події під Іловайськом ввійшли в новітню історію України як «ІЛОВАЙСЬКА ТРАГЕДІЯ».

За висновками експертів, єдиним фактором, який має причинно-наслідковий зв’язок з «Іловайською трагедією», є військова агресія ЗС РФ.

5). Після Іловайської трагедії Путін змусив Порошенка підписати5 вересня 2014 року Мінський протокол про тимчасове перемир’я.

19 вересня у Мінську учасниками Тристоронньої контактної групи був підписаний Меморандум про виконання положень цього Протоколу, в якому домовлено про припинення вогню, зупинку військ на поточній лінії зіткнення, встановлення 30-кілометрової зони безпеки, відведення важкого озброєння.

11-12 лютого 2015 року лідерами Німеччини, Франції, України і Росії у форматі «норманської четвірки» було підписано Декларацію на підтримку Комплексу заходів щодо виконання Мінського протоколу.

Таким чином Путін врятував так звані «ДНР» і «ЛНР», окуповані російськими збройними формуваннями та їх найманцями, від знищення, звільнення цих територій від окупантів і встановлення українського контролю над Донбасом.

6). Збивши навмисно малайзійський літак,Путін досягнув на міжнародному рівні того, що лідери «Великої двадцятки» (G-20) НЕ ВИМАГАЮТЬ від нього ПОВЕРНЕННЯ анексованого Криму до складу України.

Більше того, опівночі 26 червня 2019 року сесія ПАРЄ ухвалила рішення про підтвердження повноважень делегації РФ без обмежень, без виконання Росією будь-яких міжнародних зобов’язань, незважаючи на порушення принципів Ради Європи.

ПАРЄ навіть відмовилася провести на вимогу нідерландського Фонду «Авіакатастрофа МН17», який представляє родичів жертв загиблих, термінові дебати по зареєстрованому запиту під назвою «Зобов’язання притягнути до відповідальності тих, хто збив МН17».
За повернення держави-агресора, держави-терориста, держави-вбивці понад 13 тисяч українців, десятків тисяч сирійців, 298 людей із 18 країн світу, які були на борту рейсу МН17, проголосували 118 представників ПАРЄ.

У повному складі цю ганебну, аморальну й цинічну резолюцію, підтримали делегації з Франції, Італії, Іспанії, Португалії, Норвегії, Австрії, Словаччини, Туреччини, Ісландії, Кіпру й Азербайджану.

За повернення Росії в ПАРЄ проголосувала частина парламентаріїв з Німеччини, Швейцарії, Молдови, Чехії, Вірменії, а також 5 із 7 представників від парламенту Нідерландів, попри те, що серед загиблих пасажирів літака було найбільше їх співвітчизників (193).

Цим голосуванням «депутати-іуди» під специфічним впливом Росії зрадили пам’ять загиблих і рідних жертв трагедії, які у своєму листі до Парламентської Асамблеї вимагали не допустити повернення Росії з правом голосу в ПАРЄ.

Питання про повноправне повернення Росії, визнаною на міжнародному рівні ДЕРЖАВОЮ АГРЕСОРОМ, в ПАРЄ було вирішене Путіним, Меркель і Макроном без участі України приблизно за місяць до початку сесії Парламентської асамблеї, як в 1938 році лідери Німеччини, Франції, Великобританії та Італії вирішили долю Чехії також без її участі.

ГЕОПОЛІТИЧНА СКЛАДОВА, ЯКА БУЛА ЗАКЛАДЕНА ПУТІНИМ У СПЕЦОПЕРАЦІЮ ЗІ ЗНИЩЕННЯ ПАСАЖИРСЬКОГО ЛІТАКА МН17, НА БОРТУ ЯКОГО БУЛО НАЙБІЛЬШЕ ЄВРОПЕЙЦІВ, ДОСЯГЛА СВОЄЇ МЕТИ.

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО,
Герой України, генерал-лейтенант СБУ,
почесний голова Спілки офіцерів України

• Частина 1: Момент істини для МН17: чи спроможне правосуддя Нідерландів засудити вбивцю Путіна і його терористичну організацію
• Частина 2: МН17: момент істини. Як Путін і Обама приховували сліди злочину
• Частина 3: МН17: чому Трамп боїться кривавого карлика?
• Частина 4: МН17: роль сильних світу цього та європейських іуд у справі збиття Боїнга
• Частина 5: MH17: Путін уникає в’язниці, світ заплющує очі. Розслідування
• Частина 6: МН17: як під дудку Путіна танцюють нідерландські прихвостні. Розслідування
• Частина 7: МН17: про блукання російського “Бука” на окупованій території. Розслідування
• Частина 8: МН17: яку мету переслідував Путін, знищуючи малайзійський Боїнг? Розслідування
• Частина 9:МН17: знищення “Боїнга” в деталях і подробицях. Розслідування (+відео)

Сообщение МН17: яку мету переслідував Путін, знищуючи малайзійський Боїнг? Розслідування появились сначала на Український репортер.

Що мені вдалося встановити під час розслідування. Кожен слідчий (прокурор) знає, що згідно з кримінально-процесуальним законодавством будь-якої країни, у кримінальному провадженні підлягають обов’язковому доказуванню, зокрема, форма вини, мотив і мета вчинення злочину (ст. 91 КПК України). Виною є психічне ставлення особи до вчиненої дії чи бездіяльності, передбаченої КК України, та її наслідків, виражене у формі умисмлу або необережності (ст. 23).

Якщо для встановлення події злочину (час, місце, спосіб і хто збив літак рейсу МН17) мені і колегам з СБУ знадобилися лише дві-три доби, то для з’ясування форми вини, мотиву і мети знищення малайзійського пасажирського літака дискусії тривають й досі.

У ЗМІ було озвучено декілька реальних версій, як офіційними особами, так і журналістами-розслідувачами. Щоб перевірити настільки вони обгрунтовані, їх сильні і слабкі сторони я перевіряв кожну версію з експертами у сфері цивільної авіації,спеціалістами військ ППО, а конфіденційну інформацію – зі своїми колегами з контррозвідки. Проаналізував сотні публікацій на тему про знищення МН17, ознайомився з доступними матеріалами слідства і даними розвідок різних країн.

7 серпня 2014 року тодішній голова СБУ Валентин Наливайченко на брифінгу стверджував: «Правоохоронними і розвідувальними органами ВСТАНОВЛЕНО, що терористи і військові найманці цинічно планували теракт проти цивільного літака Аерофлоту AFL-2074 Москва-Ларнака (Кіпр), який в цей час здійснював політ над територією України».

Він підкреслив, що цей злочин планувався як привід для введення в Україну російських військ, тобто CASUSBELLI для воєнного вторгнення РФ.

Відео пресслужби СБУ:

https://youtu.be/MVAOTWPmMM4

За офіційними даними української сторони, відзначив Наливайченко, 17 липня 2014 року в цей час над територією України здійснювали політ два регулярних міжнародних рейси – Малайзійських авіаліній МН17 і «Аерофлоту» AFL-2074. Маршрути зазначених міжнародних рейсів проходили поблизу Донецька. О 16-ій годині 09 хвилин в районі населеного пункту Новомиколаївка маршрути цих рейсів перетнулися.

Як стверджував Наливайченко, характеристики польоту цих літаків були майже однаковими – малайзійський літак здійснював політ на висоті 10 100 метрів на швидкості 909 км/год, а російський – на висоті 10 600 метрів на швидкості 768 км/год.

Від себе додам, що на борту літака «Аерофлоту» перебували 157 пасажирів, які з дітьми летіли на відпочинок. Такий самий цивільний «Боїнг», навіть однакові кольори на фюзеляжі літака, в одному й тому ж самому ешелоні повітряного простору.

О 16-ій годині 20 хвилин із району поселення Первомайське на північний схід від Донецька, біля міста Торез (в травні 2016 року перейменовано на Чистякове, яке знаходиться у 57 км за Донецьком) російський«Бук» збив малайзійський літак; уламки впали в районі села Грабово Донецької області.

Наливайченко нагадав, що із перехоплених телефонних розмов і обнародуваних даних щодо розміщення ЗРК «Бук» відомо, що бойовикам був відданий наказ розмістити установку в районі населеного пункту Первомайське. Населений пункт з такою ж назвою находиться і на західному напрямку на відстані близько 20 км від Донецька.

Голова СБУ заявив, що терористи, більшість з яких не місцеві жителі, а російські найманці, переплутали населені пункти з ідентичними назвами і перемістилися в протилежному напрямку. Про це засвідчує також нелогічний маршрут пересування«Бука» територією України – установка пересікла російсько-український кордон у Луганській області, потім була доставлена на захід – в Донецьк, в подальшому на схід до кордону між Донецькою і Луганською областями.

За твердженням Наливайченка «Бук» мав прямувати до села Первомайське Ясинуватського району, на захід від Донецька, розташування якого співпадає з маршрутом саме російського «Боїнга» (див. фото: на карті червона відмітка ліворуч від Донецька):

«Розміщення установки «Бук» в населеному пункті «Первомайське» саме на захід від Донецька, враховуючи тактико-технічні характеристики озброєння, дозволило б здійснити враження російського літака з наступним його падінням на українську територію, яка контролюється силами АТО»,- значив Наливайченко.

За його словами, це дало б можливість Росії звинуватити українську владу у знищенні літака Росії, загибелі її громадян і стало б безумовним приводом для вторгнення ЗС РФ в Україну.
Дані розвідки засвідчують про те, що уже 18 липня бойовики очікували введення на територію України російських військ. Інформаційна підготовка такого розвитку подій велася російською стороною упродовж декількох попередніх днів. Російські ЗМІ масово тиражували фейкові повідомлення про те, що з української сторони були артилерійські обстріли території РФ, стверджував Наливайченко.

Через рік (13 жовтня 2015 року) Наливайченко (уже не будучи головою СБУ) в інтерв’ю «Українській правді», повторив, озвучений ним у серпні 2014 року на брифінгу як ВСТАНОВЛЕНИЙ ФАКТ (а не версію!) — росіяни переплутали два населених пункти з однаковими назвами Первомайське. Населених пунктів із такою назвою на Донеччині – сім.

«Бук» повинен був стояти біля села Первомайське Ясинуватського району, на захід від Донецька, оскільки в Кремлі був план збити свій пасажирський літак рейсу Москва-Ларнака, щоб отримати привід для широко масштабного вторгнення в Україну,- наголосив Наливайченко.

На перший погляд, висновки «встановлені правоохоронними і розвідувальними органами», озвучені головою СБУ Наливайченком, – переконливі!

Проте, як для мене (слідчого в минулому) висновки спецслужб не можуть бути істиною в останній інстанції, поки фактичні дані (докази), на яких базуються ці висновки, не будуть об’єктивно перевірені особисто.

За твердженням Наливайченка,«Бук» був розміщений на сході від Донецька, а повинен був доставлений на захід від нього, в район села Первомайське, Ясинуватого району.

Зауважу (це важливо!), що від блокпоста «Мотель» до цього Первомайського близько 30 км. Цей населений пункт (за 17,6 км до Донецька) знаходиться за Донецьким аеропортом, на заході він переходить в село Нетайлове (24 км до Донецька), на півночі – у село Водяне (21,2 км до Донецька) і селище Піски (12,3 км до Донецька). Відстані між населеними пунктами вказані напряму.

Якщо подивитися на мапу зони ведення на той час АТО за 16-17 липня 2014 року, то побачимо, що це Первомайське було якраз на лінії фронту (розмежування) українських сил АТО і російських збройних формувань та їх найманців (див. мапу):

З точки зору здорового глузду і воєнної безпеки, як стверджують генерали і старші офіцери, які брали участь у плануванні бойових операцій, установку «Бук» НЕ МОГЛИ розгорнути біля цього Первомайського, адже це надто близько до лінії фронту. Після приведення «Бука» в бойову готовність його зафіксував би радар «Кольчуга» (автоматизована станція радіотехнічної розвідки, яка не може бути виявлена засобами радіоелектронної розвідки).
«Кольчуга» виявляє ціль в радіусі 600 км у глибину території і 150 км по фронту. «Бук» тут же був би накритий українською артилерією з передньої лінії фронту і знищений або могла бути проведена атака і установка була б захоплена нашими військовими.

Крім того, доставити «Бук» в зону великого ризику, не дозволили б офіцери ФСБ РФ, які весь час були присутні біля нього, в тому числі в момент пуску ракети, яка збила МН17. Пуск ракети російські контррозвідники зняли на відео для звіту своєму керівництву. Вони контролювали рух «Бука»і займалися контррозвідувальною роботою серед найманців, які супроводжували і охороняли установку весь час її перебування в Україні.

Голова СБУ Наливайченко наполегливо продовжував стверджувати, що «екіпаж «Бука» і ті, хто його супроводжував до місця розгортання, «через фатальну географічну помилку, переплутали населені пункти з однаковими назвами «Первомайське» і поїхали до селища міського типу Первомайський (розташоване за 92 км від Донецька – Г.О.), яке підпорядковане Сніжнянській міській раді, на південний схід від Донецька. А це вже було якраз на шляху малайзійського літака МН17.

Певний час я також розглядав версію Наливайченка як основну і опублікував її аналіз в газеті «Україна молода» (05.10.2016 р. ) під назвою «Путін – терорист №1».

Якщо Наливайченко був так переконаним, що бойовики сплутали населені пункти з однаковими назвами, то це свідчить про одне: СБУ отримала агентурні розвіддані, що «Бук» був поставлений не там, де планувало російське військове командування. В результаті установка була доставлена до населеного пункту Первомайський біля міста Сніжне (71 км від Донецька), за містом Торез, звідки, як встановила МСГ, і був пуск ракети, яка збила літак МН17.

У розвідці і контррозвідці діє правило: оперативну (агентурну) інформацію можна вважати достовірною, якщо вона підтверджена мінімум з двох джерел, які не викликають сумніву.
Відзначу те, що, на мою думку, могло дезінформувати Наливайченка. Під Торезом є два невеликі населені пункти з майже ідентичною назвою: один – відразу за Торезом – це селище міського типу Первомайський, а за ним, на відстані до 2-х кілометрів – село Первомайське.

Найімовірніше, що саме між цими населеними пунктами-сусідами й «блукав» «Бук». Інформація про це «блукання», швидше за все, і була агентурним донесенням, яке українська контррозвідка до кінця глибоко не перевірила і не уточнила, що мова йде НЕ про село Первомайське, яке знаходиться в Ясинуватському районі, на відстані понад 100 кілометрів від двох «тезок»– Первомайських Сніжнянської міської ради.

Не врахували, мабуть, і того, що населених пунктів з назвою Первомайське або Первомайський в Донецькій області аж сім!

Допускаю, що російські військові могли переплутали одне із цих двох невеликих населених пунктів, які знаходяться поруч (майже упритул) й розмістили «Бук» на кілометр-два неточно – «не там, де», на думку агента, «планувало командування з Москви». Але така неточність, як зазначали військові експерти, не мала ніякого вирішального значення для запуску ракети і збиття літака МН17.

На той час обидва населені пункти Первомайське і Первомайський були глибоким тилом російських найманців у районі Сніжного, де командиром місцевої роти ППО був Володимир Цемах (позивний «Борисич»). Саме у Сніжному йшло постачання російської техніки і зброї для так званої «ДНР». Кордон з Росією майже поруч – менше 20 кілометрів до пункту пропуску Маринівка, який тоді лише формально контролювали підрозділи ЗСУ, які були під постійним обстрілом і були притиснуті до російського кордону.

До Савур-Могили, яка переходила з рук у руки, лише 15 кілометрів. Військові частини України, які там знаходилися, були затиснуті з одного боку кордоном з РФ, з іншого боку на Півночі та Заходу – російськими збройними формуваннями та їх найманцями терористичних «ДНР/ЛНР», які постійно поповнювалися диверсійними підрозділами ЗС Росії через пробитий коридор в районі Краснодону-Суходольська-Ізвариного і через виломи в кордоні в районі Дмитрівки.

16 липня 2014 року російські збройні формування та їх найманці під командуванням Гіркіна загальною чисельністю понад 800 бойовиків, виконуючи наказ з Москви, здійснили спробу прориву оборони українських військ у районі кургану Савур-Могила у Сніжнянському районі Донецької області. Проте внаслідок оборонних бойових дій ЗС України, у тому числі із застосуванням авіації, банда Гіркіна зазнала значних втрат в особовому складі та військовій техніці. У зв’язку з цим було прийнято рішення: подальший наступ здійснювати під прикриттям військових систем ППО ЗС РФ.

«Бук» був розміщений в районі Первомайського якраз по середині українського військового угрупування, притиснутого до кордону з Росією. Командування ЗСУ намагалося повітрям забезпечити підтримку оточеним частинам. Літаки ВПС України пролітали над окупованими частинами Донецької і Луганської областей і завдавали удари по противнику біля українсько-російського кордону, не даючи ворогу знищити українських військових.

З 14 по 23 липня 2014 року українські ВПС зазнали втрат: 14 липня – збито Ан-26 в районі села Давидо-Нікольське (Краснодонський район); 16 липня – збито СУ-25 в районі Амвросіївки; 23 липня -збито 2 СУ-25 в районі селища Дмитрівка та Маринівка.
Від Амвросіївки до Первомайського – 40 кілометрів, від Дмитрівки до Первомайського – близько 20 кілометрів. У цей час українська армія намагалася допомогти оточеним частинам. І саме в цей час в цьому квадраті була підвищена бойова активність ВПС України, які завдали значних втрат збройним формуванням Гіркіна. Тому розміщення російських засобів ППО в цьому районі для протидії українській авіації виглядало логічним з точки зору терористів РФ.

Військові експерти зазначили, що розміщення «Бука» в районі Торезу – це контроль прямої лінії забезпечення Мелітополь-Луганськ (доставка в Сектор А) і контроль лінії Чугуїв-Амвросіївка (доставка Сектор Д).

Але для боротьби з українськими штурмовиками, бомбардувальниками, транспортними літаками і гвинтокрилами «Буки» НЕ ПОТРІБНІ. Для цього достатньо переносних ЗРК таких, як «Стріла», «Ігла», «Верба», яких було достатньо у російських збройних формуваннях, які очолював Гіркін і у бойовиків «ПВК Вагнера», які брали участь у бойових діях на сході України.

Згідно офіційних даних, з квітня 2014 по лютий 2015 рік ВПС і сухопутні війська України втратили від вогню ворога 11 літаків, 7 гелікоптерів, два реактивні безпілотники. Всі вони були знищені зазначеними переносними ЗРК.

«Бук» був застосований лише проти пасажирського літака МН17.

Журналістська версія щодо ЗРК МН17

Мою увагу привернуло журналістське розслідування українця з Німеччини Антона Павлушки, опубліковане наприкінці січня 2016 року (після оголошення версій Наливайченка) у статті«Версія катастрофи МН17 у небі над Донбасом». Вона співзвучна з версією, яку розповів голова СБУ і цікава ще тим, що журналіст висвітлив деякі обставини знищення МН17 під своїм, досить професійним, кутом зору.

«За кілька днів до падіння MH17 російський «Бук» зайшов на територію України з боку російського військового аеропорту Міллерово. Після цього «Бук» направився на західну околицю Донецька. Звідти його перекинули під Торез, у район селища Первомайське. При цьому екіпаж переплутав два розташованих поруч населених пункти з майже ідентичною назвою – в результаті під час прийняття рішення це коштувало екіпажу кілька дорогоцінних секунд»,- зазначив Павлушка.

Мій коментар. МСГ встановила, що до м. Міллерове Ростовської області, яке розташоване за 25 кілометрів від кордону з Україною в районі Луганської області, були доставлені шість «Буків», а не один і не «за кілька днів до падіння MH17» (17 липня), як стверджує журналіст, а 25 червня.

За містом Торез, в напрямку до російського кордону, як я уже зазначав, дійсно є два невеликі населені пункти під назвою «Первомайське/ий»: за містом Сніжне є селище міського типу Первомайський, а за ним село Первомайське, а відстань між ними – рукою подати, якісь 1-2 кілометри. Не виключаю, що саме між цими населеними пунктами й «заблукав» «Бук», яким збили малайзійський літак. Але для нього це була майже одна й та сама вихідна точка для стрільби по цілі.

Як стверджують спеціалісти ППО, це НЕ МАЛО вирішального значення «під час прийняття рішення екіпажом «Бука»», який «стояв трохи не там, де планувалося» і НЕ КОШТУВАЛО екіпажу ніяких «кількох дорогоцінних секунд», (як це стверджуєПавлушка) під час пуску ракети.

На думку журналіста, ділянку під Торезом у районі Первомайського вибрали не випадково — звідси можна було контролювати небо над притиснутим до кордону угрупованням українських військ, крім того, це ділянка на можливому маршруті української військово-транспортної авіації Мелітополь — Луганськ.

Тут, вважає Павлушка, росіяни чекали на якийсь український транспортник. Вони знали, коли він буде летіти й що це за літак. Недаремно відразу після пуску від сепаратистів пішла інформація про збитий український Ан-26.

Для того, щоб «розчистити» небо для своєї ППО і не сплутати український військовий Ан-26 або Іл-76 з цивільним літаком, скасували, щонайменше, один рейс Баку-Київ (і автоматично Київ-Баку). У росіян був точний час прольоту українського літака і маршрут.

Можливо, у вирішальний момент український літак так і не з’явився. Підсвітку й інформаційний супровід забезпечили радари військового аеродрому Міллерово або радари частин ППО ЗС РФ, які були на українсько-російському кордоні. І тут в квадраті з’являється малайзійський Боїнг – трохи не звідти, звідки чекали. Але було завдання збивати – і літак збили, зазначає Павлушка.

Мій коментар. Слідством встановлено, що український диспетчер дозволив командиру літака МН17, на його прохання (о 16:00 за київським часом– 13:00 за UTC), відхилитися на декілька кілометрів на північ (в сторону Росії), щоб оминути грозовий циклон, але потім він повернувся на свій маршрут о 16:15 (13:15 за UTC – див. фото):

Тому твердження журналіста Павлушки: «І тут у квадраті з’являється малайзійський Боїнг – ТРОХИ НЕ ЗВІДКИ, ЗВІДКИ ЧЕКАЛИ» – є ПОМИЛКОВИМ.

А ось команду з землі на ВИХІД МН17 ІЗ ВІДРАЗУ ДВОХ міжнародних коридорів (L980 і B947) о 13:19:21 за UTC (всесвітній координований час – за київським – 16:19:21 – за 42 секунди до його збиття) передав командиру малайзійського літака диспетчер Ростова (через українського), як це слідує із записів переговорів екіпажу МН17 з українським диспетчером (Дніпропетровськ), і українського — з російським (Ростов). О 16:25 за київським часом літак МН17 повинен був перетнути кордон РФ.

Реальний маршрут МН17 у коридорі L980, карта-схема його маршруту, файл і роздруківка цих переговорів є у МСГ і звіті Ради безпеки Нідерландів. Ці переговори були викладені в Інтернеті ще 9 вересня 2014 року і опубліковані мною на сайті «Українського репортера».

Оператор РЛС виявлення цілі та командир КП, які знаходилися рядом з українським кордоном (приблизно в 15-20 кілометрах) ВПЕВНЕНО ЗНАЛИ, що захоплена ціль (за її параметрами: висота, швидкість, ешелон, час польоту рейсу, розміри цілі та інші дані) – це пасажирський літак малайзійських авіаліній рейсу МН17 і передали його координати на комп’ютер «Бука», оскільки мали наказ знищити цей борт.(абзац виділить на голубому фоні!)

На думку військових спеціалістів, екіпаж «Бука» міг і не знати, що збиває пасажирський літак, оскільки радару «Бука» дуже важко відрізнити військовий літак від цивільного і взагалі визначити тип літального апарата.

За моєю інформацією, так званий міністр оборони «ДНР» Ігор Гіркін і його заступник Дубінський (а тим більше екіпаж «Бука») не знали істинної мети спецоперації Кремля і яка саме ціль вибрана Путіним для знищення.

Гіркіну його московські куратори злили дезінформацію про політ у цьому районі українського військово-транспортного літака, на борту якого буде «натовське озброєння для бандерівців», який необхідно знищити. Для цього в Донецьк був доставлений «Бук» і вказано на мапі місце, де він повинен бути розміщений.

17 липня 2014 року (після доставки «Бука» в Донецьк) Дубінський о 09:54 віддав наказ (який він отримав від Гіркіна) своїм підлеглим Харченку і Пулатову перевезти «Бук» до смт Первомайський у Сніжнянському районі Донецької області та здійснювати його подальшу охорону разом з іншими бойовиками.

Того ж дня у телефонній розмові, яка відбулась об 11:24, Дубінський повідомив іншому бойовику терористичної організації «ДНР», що 16 липня 2014 року він і «Перший» (псевдонім Гіркіна) розмовляли з Москвою та вийшли на найвищий рівень».

У період iз 10 год. 39 хв. по 12 год. 16 хв. 17 липня установка «Бук» вантажним трейлером «Вольво» разом iз російським військовим екіпажем за маршрутом: м. Донецьк — м. Макіївка — м. Харцизьк — м. Зугрес — м. Шахтарськ — м. Чистякове (колишнє Торез) — м. Сніжне була переміщена до м. Сніжного Донецької області, де біля магазину «Фуршет», розташованого на вул. Леніна, буд. 20, була розвантажена з трейлера.

О 13 год. 39 хв. російським екіпажем «Бук» за маршрутом у місті Сніжне: вул. Леніна — вул. Декабристів — вул. Карапетяна — вул. Гагаріна своїм ходом був доставлений на вогневу позицію: сільськогосподарське поле біля смт Первомайський південніше Сніжного Донецької області.

О 16 год. 19 хв. російський екіпаж «Бука» за отриманими координатами РЛС, яка знаходилася на військовому аеродромі Міллерово або РЛС Курської 53-ї ЗРБ, яка була поруч з кордоном України, здійснив пуск ракети серії 9М38 по пасажирському літаку «Боїнг 777-200» з реєстраційним номером 9М-МRD Малайзійських авіаліній, рейс МН17, який слідував ешелоном польоту FL330, на висоті приблизно 10 тис. 100 метрів.

О 16 год. 20 хв. 03 сек бойова частина (серії 9М314) ракети серії 9М38 вибухнула вище лівої сторони кабіни літака на відстані близько одного метра. Всі 298 пасажирів і членів екіпажу загинули.

Журналіст Павлушка зазначив: «Потім зрозуміли, що зробили. Проаналізували вихідні дані радарів і про всяк випадок вирішили нічого не передавати в голландську прокуратуру. Дані російських систем ППО показали б повну картину участі Росії в цьому вбивстві. Але ні про аеродром в Міллерово, ні про російські частини ППО чи А-50 в голландському звіті так і не згадали».

Мій коментар. Встановивши, що збили пасажирський літак, Гіркін того ж дня о 20-ій годині 30 хвилин, з метою приховання особливо тяжкого злочину, віддав наказ Дубінському відправити «Бук» у супроводі двох БТРів до кордону з Луганською областю з метою подальшої його евакуації до Росії. Дубінський о 22. 35 хв. віддав наказ Харченку перевезти «Бук» до кордону з Луганською областю та передати його особам, які приїдуть зустрічати установку.

Командир розвідувальної роти «Рязань» Едуард Гільязов (позивний «Рязань») після знищення літака МН17 привіз у селище Сніжне своєму командиру Харченку члена екіпажу «Бука», який, будучи в нетверезому стані, заблукав і відстав від решти екіпажу.

Із телефонної розмови бойовиків, перехопленої СБУ, один із яких запитує: «Ти в тому районі чи ні?» Другий відповів: «Ні, я не в тому районі, уже по інший бік». Фраза «…по інший бік» означає, що уже в Росії. Далі бойовики говорять нецензурною лайкою про те, що «десь загубився боєць з установки «Бук»… Свій екіпаж проїб…в, бля…».

18 липня 2014 року о 07 год. 15 хв. установка «Бук» за маршрутом: м. Сніжне — м. Хрустальний (колишній Красний Луч) — смт Фащівка — м. Дебальцеве — м. Перевальськ — м. Луганськ — селище Хрящувате — м. Молодогвардійськ — м. Суходільськ — смт Сєвєрний Луганської області — м. Донецьк Ростовської області РФ вантажним трейлером «Вольво» була вивезена до Ростовської області РФ.

Чому літак рейсу Баку-Київ посадили в Мінеральних Водах?

На думку журналіста Антона Павлушки, «17 липня 2014 російський «Бук» явно чекав на когось в районі Первомайського. Можливо, йшлося про український транспортник, або там була виставлена пастка на українські штурмовики, які підтримували заблоковане українське угруповання. Але росіяни знали кого і коли чекати в цьому квадраті».

Мій коментар. 17 липня 2014 року над окупованою частиною Донбасу НЕ МОГЛО відбутися жодного польоту українських військових літаків, тому що напередодні було збито український Су-25, а другий Су-25 був обстріляний ПЗРК. До з’ясування обставин цього інциденту військове командування України заборонило піднімати в повітря свої літаки. Про що офіційно заявила українська сторона і про це добре знали Гіркін і його підлеглі збройні формування.

Російський екіпаж «Бука» чекав не українські військові літаки, а міжнародний рейс МН17! (обгрунтування цього висновку – в наступній публікації).

Того дня було перенесено рейс Баку — Київ, літак мав приземлитися в Києві в першій половині дня, а за кілька годин цей же борт полетів би назад. Це був літак української компанії МАУ й ранкові рейси PS 0602 та PS 9683. Літак вилетів із Баку, але десь через годину-півтори його посадили в Мінеральних Водах (Росія). 30 хвилин пасажири чекали в літаку, потім їх провели через митницю в аеропорт, де вони чекали до вечора. У Києві літак приземлився близько години ночі вже 18 липня.

Цей літак за своїм маршрутом пролітає над Донбасом в районі Донецька. Можливо, хтось таким способом «чистив» небо, щоб було легше працювати російській ППО. Цікаво було б дізнатися, які ще рейси того дня «перенесли».

«Можливо, у росіян була інформація про виліт українського військового літака, і за часом і місцем він приблизно збігався з рейсом Баку — Київ чи Київ — Баку (мав летіти саме з боку MH17). Для того, щоб мирний рейс не заважав «Буку», росіяни вирішили «почистити небо». Переносити міжнародні рейси світових авіакомпаній було б складно, а перенесення рейсу українського МАУ мало хто помітить»,- припускає Павлушка.

Мій коментар. Гіркін не міг перенести рейс Баку – Київ чи Київ – Баку. Це могли зробити лише з Москви, щоб «розчистити» небо «Буку» для знищення літака МН17. Тому рейс Баку – Київ і завернули на посадку до Мінеральних Вод в Росії.

Де дані з російських радарів?

Звертаю увагу на один цікавий факт, який є у офіційному звіті нідерландської прокуратури, на який, судячи з аналізу ЗМІ, майже ніхто не звернув уваги.

З українського боку літак «вів» Дніпропетровський радар, з російського — Ростовський. Становище української сторони було ускладнене тим, що українські диспетчери цивільної авіації і РЛС ППО не контролювали всю територію країни, оскільки частина обладнання, за даними «Украероруху» опинилася на окупованій території.

У результаті український радар, через відсутність контролю українськими ППО частини Донбасу, бачив тільки літаки, обладнані вторинною радіолокацією. На літаках встановлений транспондер, який відповідає на запити радара аеропорту. У відповідь іде інформація про тип літака, номер рейсу, швидкість польоту та висоту. Так отримують дані для сайтів типу Flightradar24.

Та є ще й первинна локація – це коли радар надсилає радіосигнал й чекає його відбиття від поверхні. Так отримують первинні дані об’єкта в повітрі.

Отже, під час розслідування, нідерландська сторона вимагала дані радарів в української та російської сторони:

Таблиця наданих даних з радарів України і Росії.

Росія, на відміну від України, навмисно передала міжнародному слідству тільки записи з екранів радарів. Перевірити справжність цих записів з російських радарів було неможливо.
Причина такої поведінки досить дивна. На вимогу ICAO країни зобов’язані зберігати такі дані 30 днів, якщо стався інцидент, то довший час, поки запис більше не будуть вимагати. Але Федеральне агентство повітряного транспорту РФ не надало цих даних, мотивуючи свою відмову тим, що подія сталася за межами Росії, тому вони не зобов’язані зберігати ці дані.

Такими діями, керівництво РФ проігнорувало вимоги резолюції РБ ООН № S/RES/2166 від 21 липня 2014 року, яка вимагає притягнути до відповідальності осіб, винних у збитті літака рейсу МН17 і загибелі 298 людей, і забезпечити всебічну співпрацю всіх держав в рамках зусиль щодо встановлення відповідальних.

Досить дивна позиція російської сторони. Країна, яка більше від інших звинувачує Українуу збитті літака МН17, не хоче співпрацювати з офіційним міжнародним слідством і шукає для цього формальні підстави та порушує резолюцію РБ ООН, за яку голосувала і яка є обов’язковою для виконання всіх держав, без виключення.

Генеральний прокурор Нідерландів Фред Вестербеке в інтерв’ю Spiegel повідомив про запит на отримання російських радарних даних: «Ми готуємо запит, в якому просимо Москву надати інформацію, яка могла б бути нам цікава. Зокрема, мова про дані з радарів, на яких росіяни бачили український військовий літак біля МН17».

У результаті версія Росії виявилася брехнею. Українського літака біля Боїнга не було – це зазначено у звіті нідерландської прокуратури.

Чому rawdata з російських радарів так і не показали?

Цінним є rawdata – формат необроблених первинних даних, які дозволяють уникнути втрати інформації. В таких файлах знаходиться повна інформація про збережений сигнал. Дані приходять на установку ППО або радар, опрацьовуються фільтрами, непотрібне відсіюється, залишаються зрозумілі для радара дані (відповідь на «свій» запит), які й показуються на екрані.

Система працює приблизно так. Посилається сигнал, який відбивається від цілі. Система постійно зчитує сигнали, що надходять, опрацьовує їх фільтрами, які з усіх сигналів залишають тільки відбиття свого сигналу-підсвітки.

Відкритим залишається питання, чи зберігає радарна установка весь набір сигналів і чи можна по них визначити чужі сигнали і відповіді на них.

Слідством встановлено точний час пуску ракети «Бука» (16:19) і цікаво було б побачити зміни сигналу в цей час (+/-) — чи був ще якийсь відбитий сигнал в той час, який відсіявся, але міг належати установці самого «Бука» чи допоміжній установці-підсвітки (якщо таку використовували).

А системи контролю й запам’ятовування всіх сигналів є. На додачу до штатної комплектації ЗРК “Бук-M1-2” російська промисловість має можливість поставити систему об’єктивного контролю (СОК) дій бойових засобів ЗРК методом реєстрації, запам’ятовування, зберігання та відтворення інформації обміну СОУ-ЗУР-ПЗУ.

Можна було б перевірити, який сигнал генерує «Бук», яким збили МН17 й порівняти з вихідними даними з радарів, адже є ймовірність, що кожен «Бук» “вшиває” в свій сигнал унікальний ключ, по якому можна було б його визначити.

Тому цікаво було б подивитися на самі вихідні первинні дані й спробувати відповісти на запитання:

– чи довго «Бук» відстежував ціль (коли був включений) і посилав сигнали, які відбивалися від Боїнга МН17?

– працював «Бук» сам, чи ще хтось посилав сигнали й «підсвічував» МН17 для нього?

Військовий аеропорт Міллерово

МСГ встановила маршрут «Бука, який збив літак МН17, оприлюднивши його 28 вересня 2016 року на прес-конференції в Гаазі (він повністю збігається з маршрутом, встановленим мною і опублікованим у газеті «Україна молода» ще 5 травня 2016 року у статті під заголовком«Кремль – вбивця»).

Завдяки водію строкової служби в/ч 83466 ЗС РФ Дмитру Зубову вдалося отримати путівку автомобільної колони, яка перевозила «Буки» (див. фото):

Судячи із записів у путівці, «Буки» 25 червня 2014 року були доставлені у м. Міллерово, біля якого за 25 кілометрів від українського кордону є російський військовий аеродром (див. фото).

Пропоную опис того, що видно на фото, зроблене одним з російських військових у Міллерово.

Біля аеродрому Міллєрово стоїть стандартний набір систем ППО, який може контролювати ситуацію вглиб українського кордону, в тому числі до Первомайського, де знаходився ЗРК «Бук» 53-ї ЗРБ ППО ЗС РФ.

РЛС П-19 бачить на 160 км, РЛС виявлення цілі (СВЦ) 9С18М1-3, яка працює у зв’язці з «Буком» на 140-150 км, РСЛ «Десна-М» – до 300 км, радіолокаційна станція 9С15М «Обзор-3» – до 240 км.

Відстань від військового аеродрому Міллерово до місця пуску ракети з «Буку», яка збили літак МН17, близько 160 км.

МСГ мала зробити запит на отримання даних не тільки аеродрому Ростова, але й даних з військового аеродрому Міллерово, а також про переміщення російських РЛС вздовж українського кордону. Ці дані дали б можливість встановити, чи працював «Бук», з якого збили МН17, у парі з РЛС, яка стояла на російській території поруч з українським кордоном, чи з РЛС, які знаходяться на військовому аеродромі Міллерево.

У звіті нідерландської прокуратури про аеродром Міллерово немає жодного слова.
Звичайно, Росія не зобов’язана надавати свої військові дані, але, приміром, у розслідуванні прокуратури Нідерландів окремим пунктом проходить повідомлення про дані літака-розвідника НАТО – AWACS, який пролітав через Польщу та Румунію 17 липня 2014 року. Він був надто далеко від українсько-російського кордону і не мав необхідної для слідства інформації. Але запит такий був.

Проте у нідерландському звіті жодного слова про російський аналог AWACS A-50 «Шмель», який використовують ЗС РФ для контролю свого кордону. Його також зафіксували і в Сирії, де Росія веде війну на боці президента Асада.

Логічно було б, якби Росія надала дані своїх систем ППО з аеродрому Міллерово чи інших військових частин ППО РФ, які були найближче до місця збиття МН17. Якщо Росії нема чого приховувати і вона ні в чому не винна, то це не повинно бути для неї проблемою.

Але Росія цих даних на запит Генеральної прокуратури Нідерландів не надала.

Рада безпеки Нідерландів відтворила відеореконструкцію з українськими субтитрами польоту літака МН17 і знищення його ракетою «Бука» 53-ї ЗРБ ППО ЗС РФ

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО, Герой України, генерал-лейтенант СБУ, почесний голова Спілки офіцерів України

• Частина 1: Момент істини для МН17: чи спроможне правосуддя Нідерландів засудити вбивцю Путіна і його терористичну організацію
• Частина 2: МН17: момент істини. Як Путін і Обама приховували сліди злочину
• Частина 3: МН17: чому Трамп боїться кривавого карлика?
• Частина 4: МН17: роль сильних світу цього та європейських іуд у справі збиття Боїнга
• Частина 5: MH17: Путін уникає в’язниці, світ заплющує очі. Розслідування
• Частина 6: МН17: як під дудку Путіна танцюють нідерландські прихвостні. Розслідування
• Частина 7: МН17: про блукання російського “Бука” на окупованій території. Розслідування
• Частина 8: МН17: яку мету переслідував Путін, знищуючи малайзійський Боїнг? Розслідування
• Частина 9:МН17: знищення “Боїнга” в деталях і подробицях. Розслідування (+відео)

Сообщение МН17: про блукання російського “Бука” на окупованій території. Розслідування появились сначала на Український репортер.

Яскравий політик, кадровий дипломат, ще й утаємничений у діяльність спецслужб – однозначно він додасть нової енергії новій Верховній Раді України. У який спосіб? Про це – в інтерв‘ю «Резонансу».

–Я вас вітаю з обранням до Верховної ради. Хотілося б почути, ким ви себе там бачите? Маєте амбіції очолити антикорупційний комітет і зробити його справді впливовим у парламентсько-президентській країні?

Я пам’ятаю, коли цей комітет очолював Микола Джига, фактично всі кадрові призначення, навіть обласних підрозділів УБОЗ, проходили через цей комітет. І цьому ж комітету вони звітували досить активно про свою діяльність.

-Насамперед, бачу себе в об’єднаній команді «Батьківщини», разом із Юлією Тимошенко.
В об’єднаній команді мають бути свої сто перших днів у парламенті. І ці перші сто днів для нас – це, насамперед, – соціальна справедливість, боротьба з корупцією, деофшоризація, включно з поверненням вкраденого можновладцями.

Ще один напрямок – це законодавство про кримінальну відповідальність за злочини наживи на війні, включно з «Укроборонпромом». Але не забуваємо і про військові склади, які сім разів вибухали, і були завдані мільярдні збитки. Й інші надзвичайно небезпечні злочини проти національної безпеки.

Йдемо до Верховної Ради з тим, щоб ухвалити відповідний Закон – про незастосування термінів давнини за злочини корупції у владі, за злочини наживи на війні. Це і є моя амбіція! Щодо посад – взагалі розмов не веду і не збираюся.

–Тобто йдете до Ради з конкретними законопроектами, про які говорили ще під час президентської кампанії?

-Так, це наша сила, ми йдемо з досвідом, йдемо з законопроектами, йдемо з рішучістю. Принаймні, мене точно не можна звинуватити у відсутності рішучості.
Але найголовніше: хочемо і будемо на цьому наполягати – треба діяти швидко та відповідально. Ми підтримували ідею про початок роботи нового парламенту у День прапора України – 23 серпня. Тепер, ніби, є готовність розпочати роботу 24 серпня – на День Незалежності. Ок, ми готові. Розпочинати треба з особистих голосувань.

Кожен народний депутат має скласти особисто присягу українською мовою. І друге: одразу ввести сенсорну кнопку, тобто механізм виключно особистого голосування. Без цього кроку, вважаю, не може бути жодного голосування в парламенті. Щоб це запровадити, потрібна буквально одна хвилина.

–Одним з перших питань, прогнозують, буде зняття депутатської недоторканності?

-Це обов’язково треба зробити і, виключно, особистим поіменним голосуванням, із застосуванням сенсорної кнопки. Наші голоси, команди Юлії Тимошенко, – за скасування недоторканності. Але це не все. Ми обов’язково доб’ємось скасування й привілеїв: дипломатичних паспортів, спецлікарень, спецготелів тощо.

Чесно – так чесно!І не тільки для народних депутатів, але й для суддів.Думаю, у цей пакет треба включити і Президента України.Має бути рівність всіх перед законом і рівність всіх у соціальному забезпеченні.

–Тобто, зняти депутатську недоторканність, ви вважаєте, логічно разом із президентською?

-Депутати, судді, президент. Так. Серед перших питань і звільнення очільників Генеральної прокуратури, СБУ, МЗС, Міноборони та призначення нових керівників. Ваша позиція по цих чотирьох пунктах? Моя позиція – треба якомога швидше це проголосувати. Це повноваження парламенту – звільнити всіх цих посадових осіб.

Але я ще буду вносити пропозицію, щоб у постанові про звільнення була і друга частина, яка зобов’язує їхніх наступників перевірити законність діяльності цих посадових осіб. Саме сферу їхньої особистої відповідальності – Луценка, Грицака та інших.

І обов’язковий аудит усіх цих відомств. Професійний аудит. І не треба нам іноземців – у нас є Рахункова палата України, у нас є Державна аудиторська служба, які здатні провести перевірку законності використання бюджету та надати  висновки. Це обов’язково має бути зроблено. Маємо відразу підняти планку та запровадити стандарти для усіх високопосадовців в органах влади, незалежно від прізвищ.

За кого б ми не проголосували, хто б не став новим Генпрокурором, головою СБУ, очільниками інших органів влади – нові керівники мають розуміти: коли парламент і їх звільнятиме з посад – буде обов’язкова перевірка всіх їхніх рішень на законність та дотримання бюджетного розпису. Щодо того, за кого голосувати з нових кандидатур?

Зараз усі розуміють, що всі повноваження і вся влада – в руках Президента Володимира Зеленського. Фактично тепер у нас в країні, насправді, президентська форма правління. Відтак, президенту вносити відповідні кандидатури до парламенту. Зі свого боку, ми готові до розгляду, будемо публічно обговорювати та професійно визначатися.

Якщо брати ГПУ, зараз називають багато прізвищ, включно з моїм… Але найважливіше до призначення нового генпрокурора визначити перелік першочергових справ, які новий генеральний прокурор має розслідувати та до кінця цього року представити обґрунтоване обвинувачення у суді. І він складатиме присягу, що він їх таки розслідує і доб‘ється покарання у суді!

Виклик номер один – розслідування злочинів корупції на війні, розкрадань в армії, в «Укроборонпромі».

Друге. Вбивство Павла Шеремета, інших журналістів і активістів. Вбивці і замовники мають бути покарані.І третє: обов’язково новий Генпрокурор має добитися ще в цьому році перших повернень із офшорів викрадених з бюджету України мільярдів доларів.

Ось три вимоги, незалежно від прізвища нового генпрокурора. Чомусь впевнений, що список бажаючих очолити ГПУ і виконати бодай ці три вимоги – значно скоротиться.

– Як ви ставитесь до відкритих конкурсів? Давно вже лунають пропозиції про відкритий конкурс на посаду Генпрокурора…

-Дуже позитивно. Треба їх проводити! Більше того, у Генеральній прокуратурі – не тільки на посаду Генпрокурора, а й заступників та керівників управлінь. Треба змінити Закон про прокуратуру і дати шанс таким прокурорам, як Горбатюк, Мамєдов та іншим.

Я нікого не лобіюю, але називаю конкретні прізвища прокурорів, які давали результати навіть за відсутності політичної волі керівництва держави, які здатні боротися за справедливість.

Справа нових законодавців – підтриматицих молодих фахівців, які справді мають рішучість і діють законно й наполегливо. Йдемо далі. Міністерство закордонних справ – також треба запровадити відкриті конкурси у Законі про дипломатичну службу: на керівні посади у міністерстві та в закордонних установах (посольствах і консульствах України).

Повірте мені, як кадровому дипломату, в МЗС уже є стовідсоткова готовність до таких конкурсів. Бо там є курси іноземних мов, на яких кожен дипломат, до міністра включно, має складати іспити на знання іноземних мов. Склав на відмінно – переатестуйся за два роки. Маєш інший результат – через рік.

Коли я працював генконсулом у Вашингтоні, на власні очі бачив оголошення про конкурси на посади в Державному департаменті США. Відкритий конкурс із зазначенням посади та вимог для кандидатів. Чому б йому або їй не подати заявку на такий конкурс?!

–Якщо такі оголошення висітимуть в МЗС чи ГПУ – може і не буде чуток про якусь торгівлю посадами?

-Це буде зовсім інший механізм і інша мотивація. Коли у відомстві для молодого співробітника, прокурора або дипломата є мотивація – повірте, це буде зовсім інша система роботи. Більш ефективна та сучасна.

З іншого боку, а яка може бути мотивація у молодого прокурора, якщо він бачить, що Генеральним прокурором стають не кадрові прокурори, а політики?! Так, це – погано. Але найгірше, що було протягом останніх років –молоді прокурори бачили, що вони розслідують провадження, а його потім за гроші закривають. Всі ж це знають. Навіть за які мільйони.

Не донесли хабарів – справу знову відкрили. Відкрили – закрили, відкрили –закрили… Досить! Тому і треба перевірити законність рішень, які ухвалювались найвищими посадовими особами правоохоронних органів.

-Ваше бачення подальшої реформи СБУ?

-Чітке і зрозуміле. Служба безпеки має стати контррозвідкою. Головним завданням СБУ має бути протидія іноземним спецслужбам, їхній ворожій діяльності в Україні. Це перше. І друге: СБУ має стати бойовим Антитерористичним центром. Тим більше, що й сучасний антитерористичний полігон ми збудували у 2009 році. Я за це відповідав.

Я знаю, як це робити. І хочу підтримати цю роботу, тепер вже як законодавець.

Щоб у нас була професійна спецслужба, як контррозвідка і антитерористичний центр. Ми готові протягом першого місяця проголосувати за відповідний законопроект у Верховній Раді.Настав час проявити політичну волю – позбавити СБУ функцій слідства, функцій економіки, екології, кінопрокату. І дати можливість фахівцям спецслужби – і жінкам, і чоловікам, працювати за двома ключовими пріоритетами національної безпеки.

Як професіонал розумію і готовий пояснювати це всім громадянам України: нам потрібні спецслужби, які протидіють загрозам. Не просто існують, не просто розповідають нам про події – а реально нейтралізують конкретні загрози безпеці громадян. Зараз загроза номер один – спецслужби агресора, диверсанти і криміналітет зі зброєю.

Загроза номер два, вона глобальна і Україна не виняток, – тероризм. Протистояти цим ключовим загрозам має добре профінансоване відомство під назвою Служба безпеки України.

-А функції боротьби з оргзлочинністю…

-Давно є в Національній поліції… До речі, маємо намір продовжити поліцейську реформу. Міністру Авакову та його команді разом із міжнародними партнерами вдались перші реформи патрульних служб. Настав час підтримати і добре оснастити кримінальну поліцію.

І так по кожному відомству. Наприклад, по антикорупційних органах – у«Батьківщини» готовий законодавчий пакет. Ми відновимо кримінальну відповідальність за незаконне збагачення у владі.

Це інструмент, який ми повернемо НАБУ та Антикорупційній прокуратурі. До того ж скасування недоторканності по всій вертикалі влади, про яку ми вже говорили, безумовно сприятиме ефективності роботи детективів НАБУ.

-Щодо незаконного збагачення, в Офісі президента анонсували власний законопроект.

-У нас також готовий. Будь-ласка. Цілком можна об’єднати найкращі моменти із президентським та швидко проголосувати.

–Щодо НАЗК. Заступник керівника ОПУ Руслан Рябошапка вже анонсував зміну керівника цього відомства. «Батьківщина» підтримує це?

-Так, безумовно. Треба і главу НАЗК нового, і інші функції цього органу. Вважаю, що НАЗК має запобігати корупції у владі, а не переслідувати громадян та бізнес, як це було за часів Порошенка. Це був неправильний напрямок.

–Питання про очищення влади, люстрацію. Ваше ставлення до цих процесів, зокрема, до президентського законопроекту, який ініціює ще одну хвилю люстрації. І головне – може Україна вже дозріла до люстрації згідно з нормами ККУ та КПК?!

-Абсолютно правильно. Юлія Тимошенко і вся наша команда чітко стоїмо на цій позиції. Настав час, щоб діяв Закон. І щоб інструментом люстрації, тобто очищення влади, була, насамперед, невідворотність покарання та притягнення до кримінальної відповідальності за корупцію у владі.

У цьому очищенні влади від корупції важливо і карати в судах, і конфісковувати викрадене чиновниками до бюджету. Особливо з офшорів топ-корупціонерів. У разі судового рішення і конфіскації – треба раз і на все життя забороняти такому службовцю займати будь-які посади у державній владі.Це і є люстрація в європейському розумінні.

Дискусію, яку підкидають новій владі – мовляв, була люстрація за ті п’ять років – то давайте ще п’ять років додамо… Якщо піти цим шляхом – то через п’ять років хтось знову захоче продовжити цей процес на п‘ять років… Вважаю, має діяти закон і перед ним мають бути всі рівними. Але посадки корупціонерів, конфіскація і жорсткі заходи очищення вже в руках нової влади. І треба з цим не зволікати.

–Наскільки комфортно вам буде у новому парламенті разом з Ренатом Кузьміним, Віктором Медведчуком та рештою із списку опоплатформи «За життя»?

-Я – в тій команді, де мені абсолютно комфортно: Юлія Тимошенко, Сергій Власенко, Олена Шкрум, Іван Крулько, Олександр Абдулін. Із цими людьми я разом не один рік, а з деякими навіть не один десяток. Ми пройшли разом обидві революції. А ті прізвища, які ви назвали… Вони – наші політичні опоненти. І саме так ми й будемо їх сприймати.

Нас цікавить в новому парламенті швидкість та якість змін, розумні дії і конкретні результати. Зараз у країни є величезний шанс. І ми саме ті люди, які розуміють, що краще для нас цей шанс нарешті використати, та втілити в рішення, в закони.

Щоб відкрити можливості для розвитку України у всіх сферах. Соціальній, економічній, правоохоронній. Особисто я буду відстоювати відкритість роботи в парламенті, залучення громадських організацій до підготовки та обговорення законопроектів, для участі у слуханнях.

Користуючись цим інтерв’ю, звертаюсь і до президентської фракції: час діяти рішуче, відкрито, щиро! Треба радитись, насамперед, з громадськими об‘єднаннями, експертами, профспілками.

Це європейська норма, це цивілізована норма роботи парламенту.

У якому б парламентському комітеті я не опинився, побачите, буду проводити відкриті слухання, засідання, на які буду запрошувати і вас. От там і перевірите мої слова на дії!

Розмову вела Олена МЕЛЬНИК, “Резонанс”

Сообщение Наливайченко: “Хто стане Генпрокурором? Зараз називають багато прізвищ, але…” появились сначала на Український репортер.

Кореспондент «Українського репортера» запитав у Валентина Наливайченка, на чому ґрунтується його думка щодо прослуховування.

– На жаль, це так. Прослуховують політиків, є слідкування за журналістами. Це те, що повернулось, що є незаконним в діяльності будь-яких правоохоронних органів. Президент повинен зупинити такі незаконні стеження, заборонити.

-Хто конкретно, за вашими даними, цим займається? Яке відомство?

-Це має бути перевірено, має бути серйозна перевірка. В усіх правоохоронних органах повинні діяти жорсткі заборони щодо слідкування за журналістами, переслідувань.

А, наприклад, в системі СБУ мають діяти заборони щодо прослуховування. Більш того, має бути обов’язок захищати журналістів, дбаючи про їхню безпеку, а також про вільний і повний доступ до інформації, про своєчасні і грунтовні відповіді на запити ЗМІ.

Ось чим має безпосередньо займатися керівник кожного силового і правоохоронного органу. І це – їхня особиста відповідальність. До речі, законом це передбачено. Вважаю, що відкритість і публічність – головний принцип демократичного суспільства, діяльності правоохоронних та безпекових органів.

Фото із сайту argumentua.com

Сообщение Екс-голова СБУ Наливайченко вважає, що сьогодні прослуховують усіх політиків появились сначала на Український репортер.

Заява Наливайченко про участь у президентських виборах пролунала під час відвідування Львова.

Наливайченко і його суспільно-політичний рух “Справедливість” заявляють, що не мають наміру приєднуватися до будь-яких політичних сил.

Сообщение Екс-глава СБУ Наливайченко заявив, що йде в президенти появились сначала на Український репортер.

“Для мене, як спікера від України, дуже важливим є розслідування злочинів проти України і покарання за ці злочини. Наша мета — представити докази і запропонувати міжнародній спільноті план дій покарання за злочини тероризму та агресії. Для того, щоб змусити агресора звільнити окуповані ним території”, — наголосив політик.

Наливайченко підкреслив, що йдеться про «загарбання Криму, вторгнення в Україну та збиття літака  рейсу МH17 — неповний список злочинів, які мають бути розслідувані, а усі винуватці — покарані», повідомляє сайт Руху “Справедливість”. http://www.spravedlyvist.com.ua/news/11384

Сообщение Наливайченко у Нью-Йорку надав докази злочинів проти людяності, вчинених РФ появились сначала на Український репортер.

На початку судового засідання адвокати Януковича просили суддів розглянути питання про самовідвід складу суду. Мовляв, судді не можуть неупереджено розглядати цю справу, оскільки свого часу розглядали справи “Атомайдану”, і через це на них чинить тиск Генпрокуратура. Суд підстав для самовідводу не вбачає, тож відмовив адвокатам екс-президента-втікача.

Далі почався допит свідків сторони обвинувачення. Першим свідчення дав радник постійного представництва України в ООН Андрій Цимбалюк.

Також 7 лютого даватимуть свідчення екс-голова СБУ Валентин Наливайченко і колишній в.о. міністра оборони Ігор Тенюх. Після них з боку сторони обвинувачення залишиться допитати 15 свідків. Захист зі свого боку подав список з 35 свідків.

Адвокат Віктора Януковича Віталій Сердюк уже оприлюднив витяги з протоколу допиту колишнього в.о. міністра оборони України Тенюха.

З нього начебто випливає, що остаточне рішення про “здачу Криму” Росії та виведення українських військ з території півострова до континентальної України ухвалили на засіданні РНБО 23 березня 2014 року.

“Публікую витяг з протоколу допиту в.о. міністра оборони України Ігора Тенюха:

«Після захоплення штабу ВМС на засіданні РНБО 23.03.2014 я доповів обстановку по Криму та про результати розгортання ЗСУ в районі Широкого Лану і жорстко виступив з пропозицією йти на прорив в Крим.

У відповідь Сергій Пашинський сказав: «З міністром все ясно, він хоче війни, заслухаємо інших членів».

Відразу ж після мене виступив Степан Полторак, який був командуючим НГУ. Дослівно сказав: «Я пропоную з гордо піднятими знаменами виводити наші частини з Криму», – такий допис адвокат Сердюк розмістив в Фейсбуку.

Нагадаємо, в Оболонському райсуді Києва Януковича судять за звинуваченням у скоєнні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 (поплічник – одна з категорій співучасника злочину), ч. 3 ст. 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, що призвело до загибелі людей або інших тяжких наслідків), ч. 1 ст. 111 (державна зрада), ч. 2 ст. 437 (ведення агресивної війни або агресивних воєнних дій) Карного кодексу України.

Паралельно ще одну кримінальну справу проти Януковича розглядає Печерський райсуд Києва. Тут його судять за організацію вбивств учасників Революції Гідності. Справа нараховує 93 томи. Сьогодні там розглядають клопотання Генпрокуратури про дозвіл на спеціальне досудове розслідування стосовно Януковича у справі про розстріли на Майдані.

Сообщение Януковича судять за державну зраду. Допитують екс-голову СБУ Наливайченка й екс-міністра оборони Тенюха (+відео) появились сначала на Український репортер.

“Головним слідчим управлінням Служби безпеки України розслідується кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, у ході якого досліджуються факти сприяння співробітниками правоохоронних органів, у тому числі і Служби безпеки України, колишнім високопосадовцям та керівникам правоохоронних органів у незаконних перетинах державного кордону України протягом 2014 – 2015 років.

Зокрема, встановлено, що у 2014-2015 роках співробітники СБ України організували незаконний перетин державного кордону України одним із колишніх керівників СБ України, який разом із лідером ГО “Український вибір” В. Медведчуком здійснив декілька вильотів до Російської Федерації без проходження прикордонного та митного контролю.

За цим фактом одному зі співробітників СБ України вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України (Організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод)”, – йдеться у повідомленні СБУ.

Згідно з повісткою, Наливайченка викликали на допит у рамках кримінального провадження,  внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22016000000000274.

Справу порушено за ч. 1 ст. 109 КК України (Дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади).

Як йдеться у матеріалах справи, “з січня 2015 року до цього часу невстановлені особи з числа членів громадського руху “Український вибір – Право народу”, інших громадських організацій, гуманітарних груп й окремих територіальних громад незаконно присвоюють владні повноваження органів влади та місцевого самоврядування з метою захоплення державної влади в Україні.

Так, державні та неурядові центри Російської Федерації з метою дестабілізації ситуації в Україні створюють в областях альтернативні органи місцевого самоврядування, в тому числі шляхом реєстрації так званих “народних громад”.

“Для реалізації вказаних намірів, лідери об’єднань, шляхом підміни понять та довільного трактування норм українського законодавства, обирають так званих уповноважених із земельних питань, житлово-комунального господарства, транспорту, інфраструктури, уповноважують себе на здійснення різного роду правочинів від імені громади адміністративної одиниці.

У подальшому, внаслідок не визнання членами так званих “територіальних громад” органів державної влади та місцевого самоврядування, вони намагаються реалізувати механізми ухилення від сплати податків шляхом реєстрації так званих “народних підприємців”, здійснюють спроби незаконного заволодіння землею шляхом видачі документів невстановленого зразка, створюють “паралельні органи влади” – так звані “транспортну реєстраційну службу народу України”, “народну міліцію”.

Вказаними особами реалізується механізм створення не передбачених законом воєнізованих та збройних формувань, тобто ними проводиться прихована діяльність серед колишніх співробітників СБ України, СЗР України, “афганців” та учасників АТО на сході нашої держави. На силовиків покладені функції по охороні керівництва так званих “територіальних громад”, протидії можливим спробам перешкоджання їх діяльності з боку правоохоронних органів та патріотично налаштованих активістів.

Крім цього, так званими “бойовими групами” відпрацьовується насильницьке захоплення органів державної влади та місцевого самоврядування, самовільне призначення власних висуванців та формування нелегітимних рад з числа активістів “територіальних громад””, – йдеться у матеріалах справи.

“Для здійснення своєї протиправної діяльності на території України вказані організації, зокрема, використовують повітряне судно приватної авіакомпанії “GEM AVIATION”, яке належить лідерам громадського руху “Український вибір – Право народу”.

На борту вказаного повітряного судна протягом останніх трьох років на територію України переміщалися та в даний час переміщаються без митного та прикордонного контролю України матеріали агітаційного характеру щодо незаконної діяльності так званих “територіальних громад”, а саме механізми ухилення від сплати податків “народних підприємців”, спроб незаконного заволодіння землею шляхом видачі документів невстановленого зразка, створення “паралельних органів влади”, а також інші матеріали із закликами до зміни державної влади в Україні та територіальної цілісності України.

Крім того, невстановлені особи, у т.ч. й ряд представників колишньої влади в Україні, на борту вказаного повітряного судна переміщаються до РФ без внесення офіційних відомостей до відповідних інформаційних систем з метою отримання відповідних завдань та інструкцій щодо створення і діяльності на території України так званих “територіальних громад”, – сказано в ухвалі суду.

Сообщение СБУ допитала свого колишнього голову Валентина Наливайченка появились сначала на Український репортер.

“Вкрала скотиняка 96 мільярдів людських грошей”.

Мене дивує, що ці скотиняки з паханату Януковича досі при великих зірках, усіляких званнях та орденах. Зокрема, скотиняка Клименко – “Лицар закону” МВС, він і досі – головний державний радник податкової та митної справи (у відставці чи як?)…

На цього ватажка “мінздоху” сипалися й нагороди меншого калібру: нагрудний знак Державної податкової адміністрації України «За заслуги», нагрудний знак Державної митної служби України «За митну безпеку держави» ІІ ступеня, нагрудний знак Державної податкової служби України «Почесний працівник державної податкової служби України», відомча заохочувальна відзнака Управління Державної охорони України «За сприяння державній охороні».

А Пшонка? “Цезар, наполеон прокурорський”… Він також весь обвішаний “маршальськими зорями”, як і кат українського народу Захарченко.

Пшонка -державний радник юстиції України, доктор юридичних наук, заслужений юрист України, має Почесну грамоту Верховної Ради України. На мундирі – орден «За заслуги» III ст.,нагрудні знаки – «Почесний працівник прокуратури України», «Державність. Справедливість. Сумлінність» 2 ст.

Захарченко — генерал внутрішньої служби, головний державний радник податкової служби, доктор економічних наук, заслужений юрист України. Ще й орден «За заслуги» III ст. на додачу.

В Андрія Клюєва – ордени «За заслуги» III, II ступенів, Почесна грамота Верховної Ради України…

Або інша хижа птаха — колишній командувач Внутрішніми військами Станіслав Шуляк. Сьогодні в розшуку. За злочини проти майданівців. В інтерв’ю газеті «День» за 19 червня 2014 керівник СБУ Валентин Наливайченко заявив, що ще до трагічних подій на Майдані у лютому 2014-ого Шуляк на посаді командувача внутрішніх військ МВС України «активно сприяв утворенню іноземних диверсійно-терористичних груп на території Луганської та Донецької областей, зокрема займався мобілізацією найманців на території Ростовської області в Росії”.

Чому з цього ворога досі не здерли генеральські погони? Він усе ще генерал-лейтенант! Цей манкурт навіть на звання рядового не заслуговує.

Наші міністерства і відомства могли б навіть без вироку суду (мають таке право!) позбавити цю шушваль московітську відомчих зірок та нагород. Але не роблять цього. Не хочуть. Певно, далі воліють бачити зі званнями та орденами цю зграю. Що за куряча сліпота? Аби не зачепити “великих”?

Тим часом шушваль з московітсько-путінської підворітні розпинає Україну, яка нагородила цю публіку найвищими відзнаками. Ось полюбуйтеся, що патякає “ДаПашліВИ”, себто Азаров, він же Пахло:

“Закончить конфликт на Донбассе можно только одним путем – убрать киевский режим и поставить на их место здравомыслящих людей, думающих о своем народе”.

Але ж ви подивіться: на мундирі цього знавця “азіровки” зірок більше, аніж на небі. Доктор геолого-мінералогічних наук (1986), професор (1991), член-кореспондент Національної академії наук України (1997). Державний службовець І рангу, радник Податкової служби І рангу, почесний працівник податкової служби. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2004).

Заслужений економіст України (1997). Кавалер Ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня, ордена «За заслуги» I, ІІ (1999) і ІІІ (1996) ступенів.

Зрештою, він ще й кавалер ордена Пошани (Росія, 17 грудня 2012 року), ордена Дружби (Росія, 6 грудня 2007 року), Кремль начепив ці “бряскальця” за ненависть до України, мабуть. Але ці нагороди нас не цікавлять, як і те, що Азаров – кавалер Ордену Святого Рівноапостольного князя Володимира, Великий командор ордена православних хрестоносців святого храму гробу Господня з врученням золотого хреста, корони, вінка і зірки, почесний професор Московського державного університету.

Не вкладається у голові, щоб лютий ворог нашої держави, який усіляко паскудить її, носив біля серця орден князя Ярослава Мудрого

За які подвиги нагороджують цим орденом? За видатні особисті заслуги перед Українською державою в галузі державного будівництва, зміцненні міжнародного авторитету України, розвитку економіки, науки, освіти, культури, мистецтва, охорони здоров’я, за благодійну, гуманістичну та громадську діяльність… Девіз ордена князя Ярослава Мудрого – “Мудрість, честь, слава”.

Це в Азарова – “видатні особисті заслуги перед Українською державою”?

Ну, заберіть нарешті у шушвалі ці зірки та звання! Це наші, українські, нагороди! Вручіть їх краще бійцям на фронті!

На цю тему читайте також:

Орденоносні шашелі. Міністр оборони Лебедєв свідомо знищував українську армію

Сообщение Позбавити “скотиняк” усіх звань та нагород! появились сначала на Український репортер.