Нагадаємо: на блокпосту при в’їзді до зони ООС заступник міністра внутрішніх справ Олександр Гогілашвілі погрожував співробітникам правоохоронних органів і ображав їх, лаявся.

Він має діючий паспорт громадянина Російської Федерації та індивідуальний податковий номер. Отож цей “герой” намагався показати, яким великим цабе він є в МВС. Його було засуджено в Росії, як пишуть медіа, за кримінальною статтею.

Читайте про “стиль” поведінки Гогілашвілі в матеріалах: “Я не повинен тут, б**, витрачати час та пояснювати тобі, що я заступник міністра! Що у вас в голові, б**?” Як заступник глави МВС їхав на фронт (+відео)

Заступник міністра внутрішніх справ Гогілашвілі має бути негайно звільнений. А поліцейські на блокпосту – молодці. Реакція соцмереж

Як відомо, сім’я Гогілашвілі мешкає в одному приватному маєтку з родиною начальника Головного управління розвідки Міноборони, генерала Кирила Буданова. Сам будинок належить людині, яку у ЗМІ називають одним з бенефіціарів податкових схем. Про це йдеться у відео від Bihus.Info.

Народна депутатка від “Євросолідарності” Ірина Фріз направила запит до Служби безпеки України про те чи було надано пані Левченко допуск до держтаємниці.

“Стосовно громадянки Левченко повідомляємо, що за наявними обліками допуск до державної таємниці їй не оформлювався”, – зазначили у СБУ.

Нардепка опублікувала документ 28 грудня на своїй сторінці у Фейсбуку.

У своєму матеріалі на Фейсбук-сторінці Ірина Фріз зазначає, що перебування Левченко у кабінеті Зеленського під час обговорення операції “Авеню” щодо вагнерівців, про що повідомили головний редактор “Цензор.НЕТ” Юрій Бутусов та ексглава ГУР Міноборони Василь Бурба, “було незаконним і мало ознаки злочину”, передбаченого ст. 328 (розголошення державної таємниці) Кримінального кодексу України.

“Президент не міг не знати про відсутність у своєї помічниці допуску, а тому не мав права залучати її до обговорення питань, що підпадають під обмеження “цілком таємно”. Подальший витік інформації також потребує детального розслідування на предмет наявності складу злочину “державна зрада” помічницею президента Левченко, яка не повідомила Офіс президента (ОПУ) про наявність у її чоловіка громадянства Російської Федерації”, – написала Фріз.

Вона просить СБУ надати правову оцінку “незаконному доступу Левченко до відомостей, що становлять державну таємницю”, провести розслідування “щодо дотримання режиму секретності і таємного діловодства в Офісі президента України”, а також фактів перебування осіб без допуску до обговорення інформації з обмеженим доступом на нарадах за участю Зеленського, керівника ОПУ.

Сообщение CБУ стверджує, що помічниці Зеленського допуск до державної таємниці не оформлювався появились сначала на Український репортер.

«Я як перший начальник зовнішньої стратегічної розвідки незалежної України повністю поділяю стурбованість автора статті з приводу стану справ у цій найважливішій для національної безпеки сфері діяльності нашої держави в умовах відвертої військової агресії з боку «братньої» сусідньої Росії. Потрібні кардинальні, в тому числі кадрові, заходи. Зволікання загрожує величезними військовими, політичними і економічними втратами! Історія це однозначно підтверджує».

Нині можемо констатувати, що думку генерала-розвідника підтвердила скандальна історія з «Вагнергейтом». І не тільки.

Усвідомлення небезпеки дозволяє краще зрозуміти, що першорядне, а що другорядне. І найголовніше – змушує діяти безпомильно, без розкачки. Про це ще 2500 років тому знав китайський стратег Сунь-цзи, який наголошував, що для перемоги над ворогом треба про нього володіти максимально повними знаннями, які можна отримати лише від людей і лише за допомогою розвідки, за допомогою спецслужб.

У грудні 1952 року під час підготовки проекту постанови ЦК КПСС «Про Головне розвідувальне управління МҐБ СССР» на одному із засідань комісії Сталін зауважив: «У розвідці ніколи не будувати роботу так, щоб направляти атаку в чоло. Розвідка має діяти обходом. Інакше будуть провали, і важкі провали. <…> Постійно змінювати тактику, методи. Постійно пристосовуватися до світової обстановки. <…> Найголовніше, щоб у розвідці навчилися визнавати свої помилки. <…> Не можна бути наївним у політиці, але надто не можна бути наївним у розвідці. <…> Розвідка – свята, ідеальна для нас справа. У розвідці має бути кілька сотень людей-друзів (це більше, ніж агенти), готових виконати будь-яке наше завдання».

Мав рацію найкращий друг чекістів: «Не можна бути наївним у політиці, але надто не можна бути наївним у розвідці». Однак цю універсальну пораду-інструкцію чомусь не взяв до уваги начальник ГУР МО України Кирило Буданов. Досить згадати відверто замовне відеоінтерв’ю, яке він дав Олексію Арестовичу 19 серпня минулого року, та вельми контроверсійне інтерв’ю «Military Times»  21 листопада.

Нинішній очільник українського ГУР, очевидно, не знайомий зі свідченнями Александра Сахаровського, який майже два десятиліття очолював зовнішню розвідку СССР: «У сучасному світі, коли ядерна зброя зробила застосування військової сили застарілим методом, тероризм повинен стати нашою основною зброєю».

І став. Уже в наш час. У вересні 2016 року в Рівному був убитий колишній майор ГУР Іван Мамчук – помста за те, що 2008 року допомагав грузинам збивати російські літаки. У квітні 2017-го в Маріуполі був підірваний полковник СБУ Олександр Хараберюш, агентом ФСБ вчинена невдала спроба замаху на подружжя Осмаєвих, демонстративно вбиті шляхом підриву автомобіля полковник ГУР Шаповал і полковник контррозвідки СБУ Возний. Безумовно, без «крота» не обійшлося.

Є й інші трагічні історії. Ввечері 9 грудня 2015 року під час проведення «спецоперації щодо припинення діяльності диверсійно-розвідувальної групи» бійці СБУшної «Альфи», виконуючи чиєсь замовлення, в київській квартирі вбили Олега Мужчиля, героя російсько-української війни.

«Ліквідація співробітника ГУР Міноборони Олега Мужчиля, більше відомого у ветеранських колах як «друг Лісник», у 2015 році Службою безпеки Україні –це політичне вбивство. Про це заявив підполковник ЦСО «Альфа» Андрій Дубовик – один з героїв російсько-української війни в інтерв’ю Геннадію Друзенку».

Пряма мова Дубовика: «Поступила вказівка на ліквідацію. Я не можу сказати точно, хто давав. Але на базі був представник адміністраці президента. За словами очевидців був Таранов, був Устіменко (командир «Альфи», він керував операцією), був якийсь зв’язок с Банковою… Це було політичним вбивством».

8 липня 2020 року СБУ затримала оперативну групу розвідників ГУР МО України. Того ж дня був був обстріляний командир групи (позивний «Швед»), який від’їжджав на машині від будинку на Позняках, де мешкав. В інтерв’ю Цензор.Нет підполковник ЗСУ Михайло Ніколов розповів про брутальне затримання військових розвідників:

«Змушений назвати речі своїми іменами – операція зі звільнення полонених в ОРДЛО була зірвана керівництвом України… У мене виникло враження, що ціль була просто розкрити операцію і зв’язати нам руки. Це може бути вигідно тільки ворогові. Хоча Міноборони повністю підтвердило наші повноваження, СБУ не закриває справи…Відбувається системний «злив» інформації, причому це робиться публічно, ніби випадково. Нашу групу розкрили вже після нашого затримання. Групі захоплення “Альфа” СБУ сказали, що ми терористи. Вони не повірили, що ми є співробітниками Міноборони. Коли побачили документи та дізналися, чим ми займаємось, то «альфівці» сміялися: «Як ви можете безкоштовно йти до Донецька, ми й за гроші туди не підемо, країна це не оцінить!» Якщо чесно, я побачив, що в СБУ є сепаратисти, які не збираються воювати з ворогом».

У висліді була зірвана ретельно спланована і підготовлена спецоперація зі звільнення українців з російської катівні в Донецьку –так званого концтабору «Ізоляція». З цього приводу на Youtube можна переглянути цікавий сюжет– «Як керівництво країни зірвало спецоперацію зі звільнення українців». 

У статті «Троянські коні» в Україні» я вже писав як 1 липня 2020 року слідчі ДБР провели санкціоновані огляди військової техніки на території кількох військових частин Повітряних сил Збройних сил України, незаконно вилучивши при цьому 7 приладів НВЧ (клістрони) і тим самим привівши зенітні установки у небоєздатний стан. По суті агресорові був надісланий сигнал про можливі шляхи пониження рівня боєздатності українських ЗСУ– параліч ППО регіону або й країни. Отримавши результати слідства (для російської агентури в Україні це навряд чи становитиме непереборну перешкоду), московити зрозуміють, яким чином СЗРУ чи ГУР МО доставляла з РФ дефіцитні клістрони, хто їх продає, який маршрут, де вікна на кордоні тощо. «Декілька клістронів – це декілька непрацюючих комплексів виявлення, наведення і ураження. Це більше доби діра в нашому повітряному просторі завширшки декілька сотень кілометрів» (генерал-лейтенант Михайло Забродський, Герой України).

Того ж злощасного липня 2020-го стався провал філігранної операції із затримання«вагнерівців».

5 листопада, цьогоріч, на пропозицією Міністерства освіти і науки (?!) Кабінет міністрів вирішив ліквідувати Академію зовнішньої розвідки України – єдину навчальну установу такого штибу.

25 листопада журналістка Яніна Соколова в Шоу СОРОМНО! висловила припущення про існування «крота» в Офісі президента України. Назвала прізвища Демченка і Литвиненка. За її словами, 7 вересня 2021 року був зокрема підписаний наказ 45421 Д 2021, згідно якого розформовується Департамент зовнішньої розвідки, який займався росіянами на окупованих територіях Донбасу, Криму і безпосередньо в Росії. Департамент складався із 180 людей…

Як бачимо, йдеться вже не про помилки/випадковості, не про якісь незрозумілі тенденції, а про СИСТЕМУ. Навіть знаведених історій-пазлів уже можна скласти цілісну картину. Мимоволі напрошуються висновки. Невеселі…

У РФ правлять чекісти, ґебня. Їхній ідеал –Сталін і СССР. Їхні методи – теракти, вбивства, репресії і…свійна. Нічого дивного в цьому немає. Нинішній міжнародний тероризм був сконструйований на Луб’янці в штаб-квартирі КҐБ після шестиденної війни на Близькому Сході в 1967 році. Про це свого часу арґументовано розповів генерал-лейтенант Іон Пачепа, очільник румунської розвідки – найвисокопоставленіший перебіжчик-спецслужбіст із країн соціалістичного блоку.

«На жаргоні КГБ зміна минулого називалося «поданням чого-небудь в образі чогось іншого» (по суті, «фабрикуванням», або «фальсифікацією», або «підтасовуванням фактів») і було суворо засекреченою інформацією… Метою Росії є маніпулювання майбутнім, а не тільки отримання знань про минуле. Через це ідея полягає в тому, щоб фабрикувати нове минуле для об’єктів супротивника і змінити їхнє сприйняття в світі » (Іон Пачепа).

Кремлівська пропаганда, взявши на озброєння знамениту фразу Мао Цзедуна про те, що брехня, повторена сто разів, стає правдою, запрацювала в посиленому режимі. Антиукраїнському. Антизахідному.

1990 року в інтерв’ю «Московским новостям» генерал КГБ Олег Калугін слушно зрезюмував: «Коли людей постійно змушують дивитись в один бік, коли вони позбавлені інформації, вони перестають думати». Людей можна відучити думати й в інший спосіб – закидавши їх величезним обсягом інформації, в якій відсутні державні дороговкази й орієнтири.

Цього українська влада не розуміє. Бо вже три десятиліття тому навіть з відкритої преси можна було передбачити можливий сценарій розвитку подальших стосунків з Росією.сОсь що писав московський «Собеседник»(№22, 1992).с«Россия справедливо считает Крым своим – потом и кровью многих поколений русских людей полита дорога к нему и он сам. <…> А пока что украинские власти делают одну ошибку за другой, раз за разом ставя ножку на югославскую тропинку: объявили и Крым, и Севастополь своими <…>Итак, если Россия не отступится от Крыма, между нею и Украиной в самом недалеком будущем начнется вооруженный конфликт. Это очевидно»…

КҐБ був державою в державі, а тепер сам перетворився в наддержаву. Путінський режим успадкував від СССР надійні нелегальні зв’язки на оперативному рівні (СВР, ГРУ, ФСБ), володіє й ефективною мережею каналів упровадження агентури в Україні.
Напрямні принципи «тотальної розвідки» в Третьому Райху сформулював Рудольф Гесс, заступник Гітлера: «Кожен може бути шпигуном; кожен повинен бути шпигуном; немає таємниці, про яку не можна було б довідатись». Цією інструкцією нині послуговується режим Путіна.

У будь-якій державі є так звана п’ята колона, приховані колаборанти. Надто в Україні. Чергове цьому підтвердження: «слуги народу» знову демонструють гострий рецидив українофобії – нещодавно 29 депутатів на чолі з одіозним Бужанським зареєстрували у Верховній Раді законопроєкт №6336, мета якого є позбавлення незалежності Уповноваженого з захисту державної мови.

Тож українським спецслужбам треба активніше займатись глибинними розробками агентури , які включають професійне стеження за потенційними організаторами та ймовірними керівниками проросійського підпілля, складну й небезпечну роботу під прикриттям.

«В Україні люди живуть і абсолютно не відчувають себе українцями. Якщо завтра на тлі невдоволення президентом і нинішньою владою прийде нова партія й пообіцяє долар по 8 грн та збільшити пенсії удвічі, але спонсоруватиметься російською стороною або мати якісь домовленості з РФ, то люди за неї проголосують» (Цві Аріелі, ізраїльський інструктор-волонтер).
У США напередодні вибуху Другої світової війни було майже 50 тисяч німецьких агентів. «Домашня прислуга, продавці в бакалейних лавках, перукарі, сестри милосердя, шофери, оперні співачки, рахівники – всі вони надсилали свої щотижневі доповіді в регіональні офіси» (з книги Курта Рисса «Тотальне шпигунство»).

Чверть десятиліття тому Олександр Скіпальський, фундатор ГУР Міністерства оборони України, заявив, що «активність російських спецслужб в Україні добре помітна». Ще одне його свідчення: «Кількість впливових персоналій в Україні, які є потенційними зрадниками, а потім стають відкритими ворогами, зашкалює. Якби сьогодні настав день Х, усі були б шоковані точно так само, як шоковані були ситуацією в Криму. Ми начебто заборонили Комуністичну партію, але я впевнений, що російський комуністичний центр має в Україні конспіративні структури та персоналії. Лідери та керівники замаскованих антиукраїнських організацій відчувають себе привільно, і з боку держави й правоохоронної системи жодних обмежень для них немає, а їх корупційні зв’язки дають їм можливість спілкуватися з ворогом і звіряти свої дії».

І що? До нинішнього куратора українських розвідувальних структур Руслана Демченка та очільника ОП Андрія Єрмака немає питань в цьому контексті?

«Усі вороги, які мають хоча б найменші прикмети антиукраїнської діяльності, – це об’єкти конспіративного контролю з боку нашої правоохоронної системи, і, насамперед, СБУ» (Олександр Скіпальський).

А це висновок Ігоря Смешка, колишнього начальника ГУР МО і голови Служби безпеки у 2003–2005 роках: «Якщо верхівка України почне реально очищуватися від агентів впливу Росії, спливуть старі зв’язки. Нікому в нашій політичній еліті цього не треба… На жаль, усі наші олігархи мають критичний масив компрометувальної інформації в руках спецслужб РФ». На думку екс-начальника ГУР МО Василя Бурби, серед української влади є «кріт», який передає інформацію ворогові.

Сер Френсіс Уолсінгем, один із засновників англійської Секретної служби, вирік знамениту фразу: «Ця робота надто важка і брудна, тому займатися нею можуть тільки джентльмени».

Сентенція про важливість розвідки, виголошена британцем ще у XVI столітті, досі залишається актуальною. Тож постає закономірне питання: чи є в Україні справжні джентльмени?

Відповідь позитивна. Джентльмени в України є. Справжні. Навіть незавершені (не з вини розвідників) операції ГУР МО України це підтверджують.

Питання в іншому: чи спроможні«слуги народу»допомогти вітчизняним джентльменам здійснити воєнну, інформаційну, культурну й економічну деокупaцію України від російської скверни?

Питання риторичне.Бо складається враження, що за українськими джентльменами полює не лише ворог…

Олег К. РОМАНЧУК,
публіцист, журналіст, письменник,
кандидат філологічних наук,
доцент кафедри української преси ЛНУ імені Івана Франка

Сообщение Розвідка: хто полює за українськими джентльменами? появились сначала на Український репортер.

Цитуємо:

“Слідчі ДБР вивчають відео, викладене журналістом Юрієм Бутусовим на його сторінці у Фейсбук, у межах розпочатого кримінального провадження.

28 листопада 2021 року журналіст виклав відео, де він здійснює постріли з «Гаубиці Д-20» калібром 152 мм. Він супроводжує свій постріл словами: «по окупантах вогонь».

Пізніше Бутусов дописав, що відео було знято дуже давно, і з тренувань, але оприлюднення подібних матеріалів завдає шкоду інформаційній безпеці Української держави та дозволяє представникам держави-агресора посилювати тиск на Україну.

Усі обставини публікації та запису відео пострілу з гармати, яке виклав Юрій Бутусов, будуть перевірені. В тому числі в порядку статті 414 КК України (Порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення) та статті 437 ККУ (Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни). Будуть перевірені також і можливі посадові порушення тими особами, які допустили цивільного громадянина до відповідного озброєння.

За попередніми висновками, подія відбулась за межами зони ООС. Але суспільство отримає повну і вичерпну відповідь після детальної перевірки. Закликаємо усіх громадян України при публікації будь-яких матеріалів враховувати можливі негативні наслідки для інформаційної безпеки держави”.

Того ж дня, в неділю, ДБР розмістило на сайті уточнююче доповнення до попередньої інформації. Тепер стверджують, що кримінальне провадження порушено не проти журналіста Юрія Бутусова, а за означеним у його публікації фактом. “Зокрема, предметом розслідування є з’ясування обставин, хто і за яких умов допустив цивільну особу до зброї”.

Не залишилося в стороні й Міністерство оборони України, яке заявило, що “засуджує публікацію матеріалів, які можуть загрожувати життю українських військовослужбовців та інформаційній безпеці країни”. Цитуємо МО:

“Для встановлення об’єктивних обставин, зафіксованих на оприлюдненому відео, за дорученням головнокомандувача ЗСУ розпочато перевірку фактів можливого порушення посадовими особами службових обов’язків та правил поводження зі зброєю”, – повідомили у відомстві та закликали українців уникати вчинків, “які можуть зашкодити Збройними силам України, спричинити інтенсифікацію обстрілів ворогом, збільшити втрати з нашого боку, або ускладнити співпрацю у сфері оборони з міжнародними партнерами”.

Водночас журналіст Юрй Бутусов вважає, що це кримінальне провадження є помстою з боку Володимира Зеленського за низку  незручних запитань президенту під час пресмарафону 26 листопада.

Юрій Бутусов запитав Главу держави про те, чому нема розслідувань за провали спецоперацій української розвідки, чому на високі посади в державі було призначено осіб, які не пройшли люстрації і причетні до підготовки зрадницьких Харківських угод на догоду Росії.

Пізніше головред Цензор.НЕТ виклав на своїй сторінці у фейсбуці відео, на якому він у військовій формі стріляє з гаубиці. “Мушу зізнатись, що я, ймовірно, можу бути причетним до загибелі деяких людей на Донбасі – але виключно до загибелі російських окупантів, терористів та вбивць українського народу. І відео з Байрактара, і інші дані про українську війну за незалежність мені передають захисники України, які довіряють мені, тому що не довіряють російській агентурі у владі, яка намагається “злити” Донбас”, – написав Бутусов під відео.

Бутусов наголосив: відео знято дуже давно, з тренувань підрозділів територіальної оборони одного з регіонів України. “Це абсолютно точно не теперішній час, оскільки я зараз знахожусь у Києві”.

Сообщение Постріл з гармати спричинив гучне розслідування ДБР. Журналіст Бутусов заявив про помсту з боку Банкової появились сначала на Український репортер.

Відповідачем назвав Главу держави Володимира Зеленського, який під час пресмарафону заявив, що Василь Бурба начебто “продавав” інформацію.

Про це Бурба повідомив в ефірі ток-шоу “Свобода слова Савіка Шустера” на телеканалі Україна.

Про “Вагнергейт” читайте: 

• Ексначальник військової розвідки Бурба заявив, що його співробітників, які знали про операцію щодо вагнерівців, звільнили та забрали документи прикриття

Сообщение Ексначальник військової розвідки генерал Бурба подає до суду на президента Зеленського появились сначала на Український репортер.

Соколова написала, що ці документи їй підкинули на флешці біля робочого офісу кілька днів тому: “Ми ретельно вивчили їхні вміст. І хочемо поділитися ними із вами. Вважаємо їх оригінальними. Тому наважилися опублікувати”.

Перед цим міжнародна група журналістів-розслідувачів оприлюднила результати дослідження унікальної операції спецслужб України, під час якої розвідникам вдалося вивезти з Росії десятки найбільш значущих бойовиків ПВК Вагнера, причетних до військових злочинів на Донбасі.

Текст розслідування можна прочитати на ресурсах  Bellingcat, The Insider.

19 листопада слідчі Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань розпочали перевірку джерел витоку документів щодо діяльності спецслужб, які оприлюднила Яніна Соколова.

Про це йдеться на сайті ДБР. Цитуємо: “У межах відкритого кримінального провадження буде здійснена перевірка щодо автентичності цих документів, а також встановлено військовослужбовців, які мали доступ до цих документів та можуть бути причетні до їх витоку. Провадження відкрито за ч. 1 ст. 328 КК України (розголошення відомостей, що становлять державну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків, за відсутності ознак державної зради або шпигунства)”.

Радник глави Офісу президента Михайло Подоляк назвав оприлюднений звіт “серйозним і болісним ударом по наших можливостях як держави”. Водночас журналістка Яніна Соколова стверджує, що документи, які вона оприлюднила, лише підтверджують докази у розслідуванні Bellingcat і є ціннимию для суспільства.

Малюнок Андрія Петренка.

Сообщение ДБР шукає, хто передав ЗМІ таємні документи про спецоперацію щодо “вагнерівців” появились сначала на Український репортер.

“Сьогодні я маю відповідь на запитання, пов’язані з  проведенням спецоперації проти “вагнерівців” на досить високому професійному рівні та який був допущений «прокол» керівниками ГУР і СБУ на фінальній стадії, – стверджує Григорій Омельченко.

Цитуємо: “23 серпня в ефірі на телеканалі «Прямий», коли зайшла мова про зазначену подію і чи відповідає вона дійсності, я сказав ведучим, що впродовж двох тижнів зможу дати відповіді на ці та інші запитання у справі про «вангерівців». Фортуна посміхнулася раніше і під вечір 28 серпня я отримав ту ланку, якої не вистачало, щоб замкнути весь ланцюг державної зради на самому олімпі політичної влади України.

Аналіз зібраних фактичних даних та отримана конфіденційна інформація дають мені (як начальнику відділу військової контррозвідки СБУ в минулому – у нашій професії колишніх не буває) зробити в оперативному плані однозначний, а в процесуальному – майже однозначний висновок ХТО, КОЛИ КОМУ і в який спосіб злив інформацію про спецоперацію щодо затримання «вагнерівців».

Те що операція із затримання «вагнерівців» проводилася українськими спецслужбами, але була провалена в результаті «зливу» інформації «кротом» з Офісу Президента України російській стороні для мене це уже незаперечний факт, який неможливо спростувати.

Факт, що така операція мала місце, окремі обставини її проведення і провалу, обнародувані Юрієм Бутусовим, Яніною Соколовою, Любов’ю Величко, Тарасом Березовцем та іншими, відповідають дійсності.

В процесі приватного розслідування я перевірив викладені в публікаціях факти проведення і провалу операції. Вони – правдиві!

Зауважу, що після моєї заяви на «Прямому» (23 липня) на мене 24 і 25 липня вийшли (окремо) декілька оперативних працівників СБУ, які безпосередню брали участь в проведенні цієї спецоперації. Кожний з них розповів про свою роль в ній і те, що йому відомо.

Свої свідчення вони підтвердили ксерокопіями (в тому числі і кольоровими) документів, рапортів, довідок з грифом «таємно», на яких стояли резолюції їх начальників, паспортів і автобіографій «вагнерівців», їх фото, авіаквитків на рейс «Мінськ-Стамбул» на 25 липня. Я прослухав аудіо і подивився відеозаписи, на яких «вагнерівці» розповідають про свої «подвиги» на Донбасі, «рекламуючи» себе. Деякі з цих документів і аудіозаписів уже були оприлюднені журналістами.

Колеги по «цеху» розповіли, що операція з виявлення, анкетування і документування «вагнерівців», які брали участь у війні на Донбасі, причетних до знищення українських військових літаків і гелікоптерів, а також збиття малайзійського літака та вчинення воєнних злочинів розпочалася торік, коли головою СБУ був Василь Грицак, а Генеральним прокурором Юрій Луценко.

«Вагнерівців» вербували на роботу під легендою охороняти нафтові свердловини у Венесуелі та інші важливі об’єкти. Загальна кількість бажаючих поїхати на заробітки до Венесуели складала близько півтори сотні осіб, які воювали на Донбасі і вчинили різні злочини, в тому числі і теракти.

Реальних же бойовиків-терористів, яким слідчі могли пред’явити підозру відразу при затриманні в Україні, було відібрано майже 50 «заробітчан». Їх розбили на дві групи. У першій, основній групі з 33 осіб, які повинні були вилетіти 25 липня і уже були зареєстровані на рейс «Мінськ-Стамбул», реальних терористів було 28. П’ятеро було, як кажуть, для розбавлення коктейлю.

Решта «заробітчан» – 13-15 осіб повинні були летіти іншим рейсом «Мінськ-Стамбул». В той день (25 липня) було декілька прямих і транзитних рейсів до Стамбулу. Якби ми посадили перший борт з основною групою «вагнерівців», а друга група про це дізналася, то звичайно, що вони не полетіли б. Але білети їм були куплені, зазначив один із співрозмовників.

Фактичні дані, добуті оперативним шляхом, за твердженням офіцерів, вони передавали своїм безпосереднім начальникам. Далі матеріали направлялися слідчим СБУ і в Генеральну прокуратуру, прокурори якої здійснювали процесуальне керівництво, для процесуального оформлення, щоб вони мали статус доказів у кримінальному провадженні, яке веде СБУ.

Один із них розповів, що літак з «вагнерівцями», який повинен був вилетіти з Мінська до Стамбулу в першій половині дня 25 липня, планували посадити в Борисполі через штучно створену «ситуацію», яка передбачає вимушену посадку.

Під час зустрічі офіцери пропонували мені взяти копії документи, які підтверджували правдивість свідчень. Я вирішив їх не брати з декількох причин.

По-перше, я не виключав, що це може бути «підстава» і зустріч відбувається під візуальним і технічним «ковпаком».  І після отримання документів я буду затриманий і звинувачений у спробі заволодіння документами, які є державною таємницею.

По-друге, вивчивши документи, я наочно переконався в тому, що спецоперація проводилася, а опублікована вказаними журналістами інформація – достовірна. І це було головною метою моєї зустрічі з колегами.

По-третє, я запропонував офіцерам дати свідчення Тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради, якщо вона буде створена у вересні, коли розпочнеться сесія, або парламентському Комітетові з питань національної безпеки, оборони і розвідки і передати ці документи членам ТСК або Комітету, або підтвердити достовірність документів, уже оприлюднених в інтернеті і ЗМІ.

Писати рапорти на ім’я президента Зеленського з цього питання я не рекомендував… Ексгенеральний прокурор Юрій Луценко 27 липня в ефірі токшоу «Право на владу» підтвердив те, про що мені розповіли на зустрічі працівники СБУ. (Про це Луценко розповів також під час пресконференції 10 вересня. – Ред.)

Зокрема, Луценко заявив, що українські спецслужби дійсно проводили масштабну спецоперацію щодо “вагнерівців». Вона могла мати величезний успіх у протистоянні з Росією і стати козирем України в боротьбі за мир.

Луценко запевнив: деталі спецоперації були задокументовані і процесуально зафіксовані ще в минулому році.

“Я знаю, що всі ці розмови були задокументовані у минулому році в рамках одного кримінального провадження і в рамках співпраці українських спецслужб із західними і близькосхідними партнерами. Ці “вагнерівці” були знайдені, їм було поставлено запитання про участь у військових злочинах на території України.

У Міністерстві оборони та СБУ проводили оперативні записи, які надсилали до Генеральної прокуратури України. Ця спецоперація могла стати глобальним успіхом України”, – сказав він.

За словами Луценка, вона могла би і не вдатися, однак у будь-якому випадку, доводила би, що українські спецслужби вийшли на рівень, коли її проводили.

“Це був би доказ перед усім світом, хто розв’язав війну проти України, хто сам визнається у процесуальному порядку у тому, що збивав українські та міжнародні літаки, хто є військовим злочинцем. Ця операція могла бути головним козирем України у нашому протистоянні з Росією, у тому числі у боротьбі за мир”, – зауважив Луценко.

Він додав, що “вагнерівців”, причетних до збиття малайзійського “Боїнга” та війни на Донбасі, збирали в одну групу навмисно.

Агент НАБУ, ветеран АТО Євген Шевченко заявив, що затримання в Білорусі групи ПВК Вагнера було тривалою і ретельно спланованою операцією контррозвідки СБУ…

Документальна хронологія

Оперативна розшукова справа з виявлення, документування і вербування «вагнерівців» буцімто для роботи у Венесуелі була заведена в рамках кримінального провадження № 42014000000000457 і велася, як ми це встановили, ще з минулого року, за часів керівництва СБУ Грицаком. В ній були задіяні десятки оперативних працівників спецслужб України і країн НАТО, в тому числі і ЦРУ США.

Була зібрана група з 33-ох осіб, з яких 28 були бойовики-терористи, що воювали на Донбасі і в Сирії, щодо яких уже були зібрані докази, щоб при затриманні в Україні відразу оголосити підозру і взяти під варту без права застави.

Після півночі 25 липня 2020 року з Росії в Мінськ на автобусі «Мерседес» (водій Геннадій Кумпан) охоронного товариства з обмеженою відповідальністю «Гард Сервіз» (власник Владислав Кумпан – батько водія) прибуло 32 «завербованих заробітчани». О 03:32 (за місцевим часом) «вагнерівці» прибули в готель Мінського міжнародного освітнього центру ім.

Йоханнеса Рау (ІВВ Міnsk) і заселилися в ньому лише до ранку 25 липня. При заселенні всі 32 особи пред’явили і дали можливість адміністратору готелю зробити ксерокопії своїх паспортів.

Встановлено, що «вагнерівці-заробітчани», засиляючись в готель, уже були зареєстровані на авіарейс за маршрутом «Мінськ – Стамбул», який вилітав 25 липня (субота) в першій половині дня. Того дня було три прямих авіарейси до Туреччини: о 8:05 і 10:55 до Стамбулу і о 11:25 до Ататюрка.

Проте «вагнерівці» не вилетіли ні одним з цих рейсів, а залишилися в готелі до 27 липня. З Києва надійшла команда чекати – виліт перенесено на 30 липня, на який рейс буде повідомлено додатково.

Звертаю вашу увагу на те, що саме в цей день з 00:01 починався «режим повного та всеосяжного припинення вогню на Донбасі».

27 липня «вагнерівці» переїхали для подальшого проживання в санаторій «Белорусочка», яким керує кращий друг управління справами президента Білорусь Віктора Шеймана – колишній начальник Головного клінічного центу ЗС БР полковник Савицький Святослав Федорович (людина, яка, окрім всього іншого, тісно пов’язана з військовою розвідкою).

Санаторій належить Федерації профспілок Білорусь, яким керує Михайло Орда – начальник виборчого штабу Лукашенка.

В ніч на 29 липня 32 «вагнерівці» були затримані спецпризначенцями КДБ і ОМОН РБ. Одночасно на півдні країни був затриманий ще один.

В перших офіційних повідомленнях білоруського агентства БЕЛТА з посиланням на правоохоронні органи прозвучало, що після отримання інформації про прибуття в Білорусь «понад 200 бойовиків для дестабілізації обстановки в період виборчої компанії» в санаторії під Мінськом були затримані 32 чоловіки, які прибули в Мінськ в ніч з 24 на 25 липня, до 27 липня жили в готелі в Мінську, а потім перебралися в приміський санаторій».

Через декілька годин після затримання «вагнерівців» на терміново скликаному засіданні Ради безпеки Білорусь на запитання президента Лукашенка:«Це абсолютно точно встановлено, що це компанія Вагнера, приватна компанія?», голова КДБ РБ Валерій Вакульчик відповів: «Так».

Додам: третина затриманих були ветерани «групи Вагнера», що підтверджувалося анкетами, фото, списками і розписками, вилучених у затриманих.

А в цей час у Києві…

Повернімося до того, що відбувалося в Києві, коли «заробітчани-вагнерівці» о 3-й ночі 25 липня приїхали автобусом до Мінська.

24 липня начальник ГУР МОУ Василь Бурба (призначений на посаду 15 жовтня 2016 року президентом Порошенком) і перший заступник голови СБУ Руслан Баранецький (призначений на посаду 26 червня 2019 року президентом Зеленським) прибули до Зеленського для доповіді про проведення завершальної стадії операції і вильоті терористів, запланованого на ранок 25 липня з Мінська до Стамбулу. Маршрут авіарейсу проходив у повітряному просторі України.

Літак без проблем можна було посадити в аеропорту «Бориспіль» або «Жуляни», або в іншому аеропорту України (залежно від того, як складалася б ситуація з вимушеною посадкою) за певних штучно створених «екстремальних умов»: імітація різкого погіршення самопочуття (серцевий напад, інсульт, приступ епілепсії – достатньо прийняти відповідний препарат), імітація передчасних пологів, задимлення салону літака, повідомлення екіпажу, що літак «замінований» або на борту виявляють закладений муляж «вибухівки», чи записку, що літак замінований, агресивна хуліганська поведінка групи пасажирів в нетверезому стані, бійка з розбиттям ілюмінатора літака та інші випадки, через які командир пасажирського літака змушений був би здійснити незаплановану посадку в найближчому аеропорту.

На нараді разом з Зеленським були присутні: глава ОП Андрій Єрмак, перший заступник секретаря РНБО – голова комітету розвідки Руслан Демченко, заступник глави ОП з питань оборони Роман Машовець і секретар президента Марія Левченко, яка не мала допуску до державної таємниці і не мала права бути на цій нараді.

На нараді Єрмак категорично настоював на перенесені операції, мотивуючи свою позицію тим, що він веде переговори з помічником президента Росії Дмитром Козаком, а затримання «вагнерівців» зашкодить початку перемир’я на Донбасі, запланованого на 27 липня.

Василь Бурба і Руслан Баранецький переконували Зеленського, що операцію переносити не можна, оскільки терористи знаходяться в дорозі до Мінська, уже зареєстровані на ранковий рейс 25 липня до Стамбулу і зупинка операції може привести до її провалу.

Операція готовилася більше року і пов’язана з затриманням бойовиків, які знаходяться в розшуку за вчинення терористичних актів в Україні, серед них є співучасники збиття малайзійського літака. Керівники спецслужб переконували Зеленського, що затримання цих «вагнерівців» ніяк не пов’язано з Мінськими переговорами.

Проте Зеленський, за моїми даними, підтримав Єрмака і віддав усний наказ Бурбі і Баранецькому зупинити захоплення «вагнерівців-терористів», а операцію перенести на 30 липня, щоб «зручніше було вести переговори з Москвою».

Виліт «вагнерівців» було перенесено на 30 липня.

Що відбулося після наказу Зеленського – уже відомо. В ніч на 29 липня всі 33 «вагнерівці» були затримані КДБ РБ.

3 серпня (понеділок) Зеленський зібрав у себе на нараду ту ж саму групу осіб, які були у нього 24 липня. Начальник ГУР Бурба заявив про повний провал дуже дорогої спецоперації із захоплення терористів і що причина провалу – ЗРАДА!

Бурба вимагав розпочати перевірку всіх, у кого була інформація про операцію і провести перевірку на поліграфі його самого, Єрмака, Демченка і Машовця. За моєю інформацією Зеленський занервував від такої вимоги Бурби і перейшов на підвищений тон. Адже в даній ситуації перевірку на поліграфі повинен був проходити і він сам.

Єрмак підвищив голос на Бурбу і висловив незадоволення тим, що інформація про провал операції з’явилася у наших партнерів із США. Працівники розвідувальних органів країн НАТО і ЦРУ США, які брали участь у цій операції, знали про її провал через «злив» інформації з Офісу президента Зеленського.

Зеленський… не прислухався до вимоги Бурби і не призначив службового розслідування для виявлення «крота», який «злив» спецслужбам РФ інформацію про перенесення операції. Більше того, 5 серпня без будь яких пояснень і мотивів Зеленський своїм указом №307/2020 звільнив Бурбу з посади начальника ГУР МОУ і на його місце призначив Кирила Буданова.

Під підозру повинні підпадати всі ті, хто був на нараді у Зеленського 24 липня: Андрій Єрмак, Руслан Демченко, Роман Машовець, секретар президента Марія Левченко, Бурба, Баранецький і сам Зеленський. Всі вони повинні пройти перевірку на поліграфі, як пропонував Бурба. Експертизу на поліграфі щодо них повинні проводити міжнародні незалежні експерти. Я би запросив експертів-поліграфістів з ФБР і ЦРУ США.

А тепер відповім на запитання, поставлене на початку статті: який був допущений «прокол» начальником ГУР МОУ Василем Бурбою і першим заступником голови СБУ Русланом Баранецьким на фінальній стадії цієї спецоперації.

До ключового моменту завершення операції (яка йшла повним ходом!) – затримання 33-ох «вагнерівців», серед яких було 28 бойовиків-терористів, оголошених в розшук, залишалося менше півдоби.

Колеги (Бурба і Баранецький), не ображайтесь за жорсткість (ви – учасники бойових дій, маєте досвід оперативної роботи, проведення бойових операцій – за це вам повага і вдячність, а держава відзначила вас бойовими орденами)… Ви, панове Бурба і Баранецький, в першу чергу, винні в зриві операції тим, що доповідали про неї Зеленському в присутності Єрмака та інших осіб!

У подібних випадках главі державі доповідають після завершення операції її результати, не розкриваючи оперативних методів і способів її проведення і не ставлять операцію під загрозу провалу… Бурба відмовився відповідати по суті на запитання про операцію щодо затримання «вагнерівців», туманно заявивши 19 серпня в інтерв’ю «Інтерфакс-Україна»: «Відразу і прямо хочу заявити, коментувати будь-які реальні або можливі дії спецслужб колишнім начальником військової розвідки вважаю неправильним. У так званій справі «вагнерівців» у пресі надто багато явної дезінформації та домислів». Але в чому полягає «явна дезінформація і домисли» Бурба відмовився пояснювати або коментувати.

«Як військовослужбовець, я був і залишаюся поза політикою. Скажу одне – діями української розвідки народ України може пишатися. Але не все на війні залежить від нас»,- наголосив генерал-полковник Бурба.

Про своє звільнення з посади начальника ГУР МО Бурба заявив, що він «з повагою ставиться до рішення Верховного головнокомандувача здійснити ротацію».

Для професіоналів така позиція Бурби зрозуміла – операція була, але зірвана в результаті зливу інформації. Підтвердити це прямо він не може. Генерал заявив: «Наразі я перебуваю з сім’єю у відпустці, після закінчення якої служитиму Україні й надалі на іншій ділянці роботи, за рішенням Верховного головнокомандувача».

Як влада повинна реагувати на обнародувані ЗМІ матеріали щодо «зливу» інформації в Москву про заплановане затримання «вагнерівців-терористів», що призвело до провалу операції?

Депутати повинні створити Тимчасову слідчу комісію з цього питання.Профільний Комітет з питань національної безпеки, оборони і розвідки повинен провести на закритому засіданні заслуховування групи осіб, які були на нараді у Зеленського 24 липня і керівників спецслужб України, в тому числі і звільненого начальника ГУР МОУ Василя Бурбу.

Генеральна прокуратура і СБУ зобов’язані порушити кримінальні провадження за фактом державної зради (ч.1 ст. 111 КК) і провести об’єктиве розслідування всіх обставин провалу операції.

Громадянське суспільство повинно вимагати встановлення правди у цій справі, притягнення винних осіб до відповідальності”.

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО

Малюнок Андрія ПЕТРЕНКА

Сообщение Вагнергейт: Григорій Омельченко про зраду під час спецоперації із затримання терористів появились сначала на Український репортер.