У Чернівцях перед концертом свого сольного благодійного туру він поговорив із письменником Андрієм Любкою, – пише Українська правда.

Перший тиждень повномасштабної війни – один довгий адреналіновий день, коли були якісь інстинкти або відпрацьовані моделі поведінки. Найголовніше: знати, що твоя сім’я в безпеці, що ти максимально зробив для того, щоб бути ефективним у цей момент, пам’ятати, які твої базові цінності й відповідно діяти.

А потім, на початку березня 2022, коли я почав їздити на схід у “гарячі” точки, правильніше сказати “гарячі” міста, як-от Харків, то вже відразу почав вмикати собі в машині музику. Перший момент, шок, пройшов. І повернувся звичний Слава.

Перша пісня, яку я написав під час війни – “Місто Марії”.

Одного дня мені зателефонував заступник командира полку “Азов” Калина. З ним я на той момент не був знайомий. “Я дзвоню, бо в нас є прохання, ідея, було б дуже добре, якби ти написав пісню для нас чи про нас”. Я прожив з цим кілька годин, і воно вже не відчувалося як прохання, а ніби воно є в мені всередині.

У той момент, коли він подзвонив, я був у Краматорську – ми поверталися з Донбасу додому. Це був початок квітня. Дорогою назад я почав писати текст. Потім у Львові о 5 чи 6-ій ранку його дописав, а через декілька днів ми цю пісню зразу зробили на репетиції і навіть не йшли в студію, а випустили її так. Тому я страшенно соромлюсь якості. Але я дуже радий, що вона була вчасно, тому що жодні два тижні затримки не мали би сенсу, якщо хлопцям вона була потрібною зараз.

Мені вони дуже потрібні, щоб відчути власну гармонію. Я зрозумів, що мої поїздки туди важливі хлопцям і дівчатам, бо вони дають ефект “make a difference”. Це дуже надихає. Я в цих поїздках відчуваю свій сенс існування зараз.

На фронті це чиста психотерапія. Причому взаємна. Не має значення, яка якість звуку. Там ні мікрофонів нема, нічого нема. Ти просто береш гітару, проходиш, сідаєш на ящик з набоїв і починаєш співати.

Є тільки гітара і голос. І тому текст грає ключове значення. І ти співаєш такі пісні, як “Еверест”, “Місто Марії”, “Човен”. Ти співаєш там народні пісні, щоб швидше зрезонувало в кожному куточку душі кожної людини, незалежно від того, є вона шанувальником “Океану Ельзи” чи ні.

Коли я приїжджаю на фронт до хлопців і дівчат, тільки половину часу складає саме виступ. Решту часу ми робимо разом фото, а також на їхнє прохання записую багато особистих коротких відео, які мене всі бійці просять записувати. Вони мають приблизно однаковий зміст. “Запишіть, будь ласка, моїй дружині, дівчині, мамі, сім’ї, дітям, що все добре або що все буде добре, і скажіть їм декілька слів”. І ми стоїмо з цим хлопцем разом, обійнявшись.

Може, це навіть більш важливо, ніж пісні для них. Тому що це дає відчуття нормальності. А також відчуття єдності.

Мені в якомусь сенсі пощастило в житті, бо в мене є вічний антидепресант. Це творчість. Як би не було важко, творчість дає сили йти вперед, дозволяє реагувати на всі ситуації.

Плюс у мене менш ніж за рік до повномасштабного вторгнення народився син, а під час вже великої війни донька. І це для мене таке джерело любові й сили. Творчість і діти, дружина, сім’я – це те, що тримає мій дух на двох стовпах, а третім стовпом є мої поїздки на фронт. Ці три речі роблять стійким мій психічний стан.

А що порадити іншим? Головне – перестати жити завтрашнім днем, перестати жити вчорашнім днем. Треба жити сьогодні. Як тільки ми починаємо думати про те, як колись було добре, ми програємо. Як тільки починаєм думати: “Ой, як же ж воно буде завтра?”, то теж програєм.

Зараз такий час, коли треба сконцентруватися на сьогодні, в буквальному сенсі. Це, до речі, те, що називається модним словом медитація – вміти сконцентруватися на тому, що зараз з тобою відбувається.

Сообщение Святослав Вакарчук: виступи на фронті – це чиста психотерапія, причому взаємна появились сначала на Український репортер.

У виконанні захисників і захисниць пролунали композиції Happy Xmas (War is over), Have Yourself a Merry Little Christmas, Let It Snow! Let It Snow! Let It Snow! та I’ll Be Home for Christmas, повідомляє UNITED24.

Щоб підкреслити українські реалії, в кожній пісні замінили декілька слів. Наприклад, у композиції Джона Леннона замість “war is over” (“війна завершилась”) звучить “war is not over” (“війна не завершилась”).

У пісні I’ll Be Home for Christmas, яка була написана від імені солдата-учасника Другої світової війни, Френк Сінатра співав: “Я буду вдома цього Різдва”. Українські ж бійці змінили текст, додавши заперечення – “I won’t be home this Christmas” (“Я не буду вдома цього Різдва”).

З вуст українських військових ці рядки звучали настільки щемливо, настільки щиро. Україні потрібна підтримка. І сьогодні, і на Різдво, і на Новий рік. Ми віримо, що світ знову це відчує і буде поруч”, – каже координаторка платформи UNITED24 Ярослава Гресь.

Відео знімали у бліндажі на бахмутському напрямку, на тлі знищених російськими окупантами цивільних обʼєктів, зокрема будинку культури та залізничного вокзалу у Лимані, шкіл та автозаправної станції у Костянтинівці, що за 15 кілометрів від лінії фронту, повідомляють в UNITED24.

Кавер-версії пісень виконані на бандурі, сопілці, гітарі, перкусії та синтезаторі.

Зокрема, за гітару та вокал відповідали Олександр Ремеза, поранений у боях під Лисичанськом військовий 110-ї ОБрТРО, та Інна Короленко, бойова медикиня взводу вогневої підтримки 206-го батальйону ТРО ЗСУ.

Бандура та вокал звучать у виконанні оборонця Києва, військовослужбовця 59-ї ОМПБр Дмитра Романчука. Партію на сопілці зіграв парамедик батальйону “Госпітальєри” Української добровольчої армії, музикант і фронтмен гурту “КораЛЛі” Михайло Адамчак.

За перкусію відповідав військовослужбовець 110-ї ОБрТРО, актор і барабанщик Артур Темченко, а за піаніно та вокал – боєць 59-ї ОМПБр, композитор і музичний продюсер Михайло Олійник.

Партію на саксофоні зіграв військовослужбовець 59-ї ОМПБр Дмитро Дудко, а вокалістками стали:

Ірина Косовська – бойова медикиня 3-го мотопіхотного взводу 1-ї роти 10-ї ОГШБр “Едельвейс”;
Вікторія Чудаковська – військовослужбовиця 59-ї ОМПБр;
Світлана Чередниченко – солістка заслуженого академічного зразково-показового оркестру Збройних сил України.
“Моя військова служба триває майже два роки, і сьогодні музика – це спосіб реабілітації не тільки для мене, а й для моїх побратимів, з якими ми наразі перебуваємо на бахмутському напрямку.

Я б дуже хотіла, щоб цей проєкт дав світу зрозуміти, що війна не закінчилась і треба включатися максимально. Що більше у нас буде прибічників, то більше допомоги нам надійде, і ми швидше будемо рухатися до перемоги”, – каже Інна Короленко.

Сообщение “Мене не буде вдома цього Різдва”: воїни переспівали популярні святкові пісні на передовій (+відео) появились сначала на Український репортер.

У бронежилеті та шоломі 25-річний Макс Денісон-Пендер встановлює свій мольберт під звуки артилерійського обстрілу. Позують бойові медики, танкісти, артилеристи. Художник каже, що малює заради того, аби передати історії військових, як сповіді людей з великої літери.

“Що означає воювати на передовій в Україні? Я не можу вам розповісти, але можу спробувати передати історії тих, хто це робить”, — зізнався хужожник Макс Денісон-Пендер.

Макс Денісон-Пендер народився в Чилі. До Англії переїхав у 13 років. Художник є великим прихильником екстремального мистецтва. Для створення своїх картин Макс пакує мольберт, фарби та пензлі в рюкзак і вирушає до найнебезпечніших місць на планеті.

Замість комфортної студії робочими місцями художнику слугували, зокрема, дикі ліси Амазонки, підніжжя вулкана в Ісландії у момент виверження та небезпечні шахти в Конго.

“Це не туризм, це відчутне бажання спостерігати та документувати крайні межі життя на Землі”, — резюмував художник-екстремал.

Найсміливішим та найнебезпечнішим кроком на сьогодні Макс вважає поїздку на фронт. Зізнається, дуже важко було сказати про свої плани батькам та молодшому брату. Попередив їх, що їде на війну буквально за день перед відправленням до українського Бахмута.

За час перебування в Україні Макс Денісон-Пендер намалював 15 портретів. У жовтні ці роботи будуть виставлені в Лондонській галереї художніх мистецтв. Усі кошти, зібрані завдяки виставці, передадуть українським волонтерам, аби вони купили необхідні медикаменти нашим воїнам.

Сообщение Британський художник Макс Денісон-Пендер малює українських воїнів на фронті появились сначала на Український репортер.

Відповідне відео з’явилося в соцмережах, пише “Обозреватель”. На кадрах невдоволений чоловік у білому халаті заявив військовому ЗСУ: “Їдь у свій Бахмут, чого ти тут сидиш?”

Воїн розповів, що від цього відпочивальника образливі фрази про нього та Збройні сили України лунають не перший день. Він також уточнив, що в Буковелі проходить психологічну реабілітацію, куди його відправила держава.

@bubonfilmbf♬ оригінальний звук – bubonfilmbf

@bubonfilmbf #зсу #ukraine???????? #какаяразница #мова ♬ оригінальний звук – bubonfilmbf

“Український репортер” нагадує: ЗМІ часто розповідають про різні буковельські курорти. Ми також писали про те, як взимку 2021 року “п’ята колона” шаленіла в готелі «Діамант» на танцульках під ворожу пісню “После Майдана”.

Згадаймо: перші зимові місяці 2021-го: майже щодня російські окупанти обстрілювали українські позиції. Особливо «гарячим» був січень. Ми втратили декількох воїнів, були поранені. Тим часом в тилу країни аж ніяк не відчувалося лютого подиху цієї скаженої війни з рашею.

8 січня, на другий день після Різдва Христового, в готелі «Діамант» гості розважалися, танцювали, співали. І все б нічого, як то кажуть. На кожен гаманець свої забаганки і веселощі. Вразило, що вигоцували й виспівували під ворожу українцям російську пісню «После Майдана».

Із звукових колонок неслося таке, що й на вуха не налазить.

«…А после майдана плачет Одесса-мама,

И допивает виски со льдом где-то Барак Обама .

После майдана в Донецке, Славянске, Луганске война-на

Грустная это картина на ней плаче моя Украина».

Автором і виконавцем є московит Олександр Махонін, який виступає під сценічним псевдо «Mister Credo». Він називає себе «продюсером і композитором», а ще дуже любить путіна. Тому ще 2012 року написав на честь диктатора пісню.

А у 2015 році Махонін вже пішов в атаку на Україну, записавши пісні «После Майдана» та «Крым — Родная гавань».

Махонін родом з Чуднівського району Житомирської області (буває ж!). Ще дитиною переїхав з батьками жити на Урал. Сьогодні мешкає в Москві. І гамселить лихим словом Україну. Адже свою пропагандистську агітку (не хочеться назвати це піснею) «После Майдана» присвятив підтримці загарбників, які окупували частину районів Донбасу і Крим.

Слова цього україноненависника просякнуті ненавистю до майданівців, загалом до Революції Гідності. Манкурт. Таких навіки проклинає батьківщина.

«…А после майдана плачет Одесса-Мама!

И допивает виски со льдом, где-то Барак Обама

После майдана мы никогда этого не забудем

С нами аксенов сергей, кадыров рамзан и владимир путин».

Це той аксьонов, глава окупаційної влади Криму, який має пожиттєво сидіти в українській в’язниці. Не кажемо вже про воєнного злочинця путіна, якого чекає-не дочекається міжнародний трибунал. Це той аксьонов, який вихвалявся запопадливо перед кремлівським диктатором: «Але нічого б не вийшло (йдеться про загарбання Криму.-Ред.), якби наш президент володимир володимирович путін особисто не керував цією операцією і не ухвалював особисто рішення, від яких залежали долі кримчан та севастопольців. Рішення президента врятували нам життя. Дякуємо йому. Дякуємо росіянам, дякуємо силам спецоперацій, усім, хто був тут і брав участь у забезпеченні безпеки проведення референдуму».

А скільки лиха спричинили українцям так звані кадировці під час оборони Донбасу від терористичних банд?! Це ж вони допомагали путіну загарбувати наші землі.

І треба ж так: в буковельському готелі ледве не під стелю підстрибували, показуючи свою теплу прихильність до ворогів українського народу. Забули, скільки путінська озброєна банда вбила наших воїнів, скількох покалічила, кинула в каземати, підвали? Тисячі й тисячі людей пройшли через путінсько-кадировські катівні? Горе, руїна, біда – ось що таке путін.

А на Буковелі, в ресторанній залі «Діаманту» присутні шаленіли: «С нами аксенов сергей, кадыров рамзан и владимир путин».

Дехто з очевидців тієї пропутінської вечірки-дияволіади каже, що під час гуляння лунали здравиці на честь господарів «Діаманта». За деякими даними, один із депутатів Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області може мати певне відношення до цієї власності. Зрештою, не так важливо кому належить готель. Головне – з ким ти: з ворогом, який шматує твою землю, чи з рідною Україною.

Сьогодні, у період широкмасштабної війни з московитською ордою бачимо, як дає про себе знати “руський мір” вже в іншому буковельському готелі. І доки це триватиме?

Сообщение “Їдь у свій Бахмут, чого ти тут сидиш?” У Буковелі відпочивальник накинувся на воїна, який проходить реабілітацію (+відео) появились сначала на Український репортер.

Під час зустрічі з ірландськими військовими принцеса Уельська була одягнена у військовий камуфляж.

Таблоїд People повідомляє, що дружина принца Вільяма була під час демонстрації прийомів надання першої допомоги потерпілому на полі бою, а також дізналася, як відбувається навчання українських військових, які перебувають на цьому полігоні, правил знешкодження наземних мін.

Дружина британського принца Вільяма вперше зустрілася з військовослужбовцями Ірландської гвардії у статусі почесного полковника, який успадкувала від свого чоловіка після смерті королеви Великобританії Єлизавети III, зазначає People.

Водночас принцу Вільяму від його батька, короля Чарльза III перейшов почесний титул полковника Валлійської гвардії, що відповідає його новому статусу принца Уельського.

Сообщение Принцеса Уельська у камуфляжі відвідала полігон у Північній Ірландії, де тренуються українські військові появились сначала на Український репортер.

Про це читайте: Російські терористи застрелили безбройного українського військовополоненого після слів “Слава Україні” (відео+18)

Лють і гнів до московитської орди, бажання знищувати їх повсюди, колосальна ненависть до цього зомбованого бидла – ось що відчуваємо до загарбників. І водночас захоплюємося дивовижною силою духу українського воїна, вірного Лицаря своєї землі, його залізною незламністю. Доземний уклін і вічна шана Герою! Про його вчинок із великою вдячністю і шаною написали в соцмережах дуже багато людей. Серед дописів є і вірш воїна, поета Олекси Бика, який боронить країну на сході.

Ім’я Олекси Бика вже добре відоме в Україні. Знаний поет, лауреат літпремії імені Василя Симоненка, громадський активіст. Ще до початку широкомасштабної війни  воював з російськими загарбниками як доброволець у “Правому секторі”.

Олекса виконує свої пісні, чимало з яких стали дуже популярними. Як не згадати його дивовижний твір “Добровольці Божої чоти”! На хвилі народного уподобання й композиція «Янголи в камуфляжі», яку в рамках проекту #ПісніВійни Олекса виконав разом з лідером гурту “Тінь Сонця” Сергієм Василюком.

На подвиг українського Героя Олекса Бик відгукнувся у Фейсбуці “молитвою українського націоналіста”, якій вже понад сто років і яку наші воїни завжди читають перед строєм:

“Україно!
Свята мати героїв!
Зійди до серця мого,
прилинь бурею вітрів кавказьких,
шумом карпатських ручаїв,
боїв славного завойовника батька Хмеля,
тріумфом і гуком гармат революцій,
радісним гомоном Софійських дзвонів.
Нехай душа моя в тобі відродиться,
славою твоєю опроміниться,
бо ти, Пресвята, все життя моє,
бо ти все щастя моє.

Задзвени мені брязкотом кайданів,
скрипом шибениць в похмурі ранки,
принеси мені зойки катованих
у льохах, тюрмах і на засланнях.
Щоб віра моя була гранітом,
щоб росла завзяттям міць,
щоб сміло йшов я у бій,
так, як йшли герої за тебе, Свята,
за твою славу,
за твої святі ідеї.
Щоб помстити ганьбу неволі,
потоптану честь,
глум катів твоїх,
невинну кров помордованих дітей твоїх,
величну смерть героїв української нації
і тисяч інших незнаних нами,
що їх кості порозкидані або тайком поховані.

Спали вогнем життєтворчим всю кволість у серці моєму,
страху нехай не знаю я,
не знаю що таке вагання.
Скріпи мій дух,
загартуй волю,
У серці замешкай моєму,
зрости мене до ясних чинів.
в чинах тих хай знайду я смерть,
солодку смерть у муках за тебе.
І розплинуся в тобі
та вічно житиму в тобі,
Відвічна Україно!
Свята!
Могутня!
Соборна!
Слава Україні!”

Кожен справжній чоловік може лише мріяти про таку смерть. Честь Воїну!

Сообщение Захисник України, поет Олекса Бик відреагував на вбивство українського воїна молитвою “Свята мати героїв” появились сначала на Український репортер.

Атмосферу свята показали у Генеральному штабі та Національній Гвардії.

Військові зустріли свято в окопах, але за великим столом з побратимами.

Сообщение У Генштабі показали, як українські воїни святкують Різдво Христове на передовій (+фото) появились сначала на Український репортер.

Як повідомляє Суспільне, Віктор Дровосєков був добровольцем, командиром штурмового відділення 28-ої окремої мобільної бригади Збройних сил України.

Руслан Щабленко воював з 2014 по 2017 роки у складі 79 окремої десантно-штурмової бригади. Помер від хвороби у лікарні. До свого 45-річчя чоловік не дожив 1 місяць.

Учора, 3 листопада у Херсоні прощались із воїном Віктором Дровосєковим.

Віктор Дровосєков був добровольцем, командиром штурмового відділення 28-ої окремої мобільної бригади Збройних сил України.

Сообщение У Херсоні попрощалися з воїнами Русланом Щабленком та Віктором Дровосєковим появились сначала на Український репортер.

З 2015 року День захисника України є державним святом і неробочим днем.

14 липня 2021 року Верховна Рада України перейменувала це свято на «День захисників і захисниць України».

Також на 14 жовтня припадає День Українського козацтва. Це свято запроваджене у 1999 році указом тодішнього президента України Леоніда Кучми «враховуючи історичне значення і заслуги Українського козацтва у ствердженні української державності та суттєвий внесок у сучасний процес державотворення».

Також 14 жовтня відзначають Покрову пресвятої Богородиці — християнське та народне свято, яке присвячується чудесному явищу Богоматері вірянам. Релігійне свято було встановлене на честь події, що сталася у 910 році в Константинополі.

Традиційно вважається, що на Покрову у 1942 році було утворено Українську повстанську армію, тому 14 жовтня святкується і як день УПА.

Покрова також була одним з найголовніших свят запорозьких козаків, котрі будували багато однойменних храмів та особливо шанували ікони Покрови. Деякі Покровські храми, переважно 18 століття, вціліли до нашого часу.

Дивіться також:

Сообщение Сьогодні – День захисників і захисниць України появились сначала на Український репортер.

Цвіт нації гине від рук російських окупантів. Доки це триватиме?

Чомусь вже так склалося, що традиційно ні міністр оборони Андрій Таран, ні начальник Генштабу Сергій Корнійчук, ні головнокомандувач Збройних Сил Руслан Хомчак не приходять до осель рідних полеглих воїнів, щоб провести їх в останню путь, вклонившись світлій пам’яті мужніх оборонців рідної землі. Вони також не попросять пробачення у батьків загиблих воїнів, за те, що не вберегли їхніх синів. А берегти життя воїна – найперший обов’язок командирів.

Влітку 2020-го генерал Хомчак хвалився, що задоволений ходом підготовки до режиму тиші. Сьогодні ворожі безпілотники часто безперешкодно літають над нашими позиціями і скидають на голови українських воїнів гранати. Як же ви готувалися до “режиму тиші”, генерале Хомчак?

Це ж найвище військове командування України у 2020-му публічно заявляло, що впроваджує у військах “новітній бойовий досвід”. Пане міністр оборони Таран, чому не спрацьовує ваш “новітній бойовий досвід”, адже гинуть воїни?

Автор “Українського репортера” науковець Іван Забіяка підказує військовому командуванню, керівництву держави реальний план ефективних дій:

“Проти нас воюють тому, що ми дозволяємо, ми даємо привід своєю толерантністю, тому, що користуємося «я нічого не знаю», а не справжнім – «перший ворога стрічаю». І стрічаю не хлібом-сіллю, а зі зброєю в руках, з тією жорстокістю і ненавистю, яку ворог проявляє по відношенню до нас. З такою жорстокістю і ненавистю, щоб страх від них передавався з покоління в покоління століттями! Щоб назавжди відбити бажання воювати з нами.

Проти нас воюють підмінами понять, смислів, маніпуляціями. Нам їх нав’язують століттями, а ми нічим не протидіємо. Діяти треба абсолютно їхніми ж методами і засобами, щоб вони були в шоці. Діяти на випередження, вдаватися до таких же маніпуляцій, підмін, використовувати їхні ж слабкості, ницості. Треба просто знущатися з них”.

З повідомлень Міноборони дізнаємося, що очільники відомства виїжджають на фронт, де обговорюють питання “ефективної протидії збройним провокаціям”…

А де ж “ефективна протидія” російським окупантам, якщо одного разу після візитів міністра оборони і головнокомандувача на передову було поранено чотирьох наших бійців? У чому полягає тоді реальна суть відрядження на бойові позиції?

Панове генерали, де наші контрснайперські групи, контрбатарейні підрозділи? Чому на передовій не діє аеророзвідка?  Наша відповідь повинна бути жорстокою.

Генерали повинні воювати не заявами, а кулями і снарядами. Щоб український народ нарешті побачив залізну рішучість, тверде й могутнє слово, а не бажання дотримуватися “повного і всеосяжного режиму тиші” будь-якою ціною. Ціною жахливих втрат цвіту української нації, кращих синів України.

Сообщение Бригада “Холодний Яр” повідомила прізвище полеглого воїна появились сначала на Український репортер.