Скандал спалахнув через те, що очільник Херсонської ОДА Сергій Козир, мер Херсона Ігор Колихаєв та інші чиновники взяли участь у закритій вечірці, на якій танцювали напівголі дівчата. Візитери не дотримувалися соціальної дистанції, були без медичних масок.

Про це повідомило видання “Мост“. Цей святковий захід влаштував депутат Херсонської обласної ради та директор театру Олександр Книга.

А відео в Instagram розмістили учасниці заходу.

В медіа повідомили, що серед гостей були голова Херсонської ОДА Сергій Козир з дружиною, мер Херсона Ігор Колихаєв, депутат міськради Андрій Дмитрієв, облради  – Вікторія Гавренкова, директор департаменту гуманітарної політики ОДА Михайло Лінецький, бізнесмени Садіар Мамедов і Валерій Боржков.

Отож директор театру зазначає:

“Багато років працюю в теарі, за цей час змінилось 17 губернаторів і 8 мерів, а пам’ятаю я тільки тих, які були людьми освіченими і культурними. А такими для мене є ті, хто ходить у театр. І ходять не тільки на обов’язкові державні заходи, а в ТЕАТР! Знають його акторів, захоплюються їхньою творчістю, розуміють, наскільки це не легка, але так потрібна людям праця.

А коли керівник високого рангу може прийти навіть на гостини в театр, відвідати іміджевий захід, вручити нагороди його працівникам, що говорить про нього, як про ЛЮДИНУ в першу чергу.

Театр готує кілька нових прем’єр, коштів держава на випуск цих вистав не дає, і, до слова, ніколи не надавала, творча група пропонує ідею: запросити в театр представників різних бізнес структур, розповісти їм про театр, ПОКАЗАТИ ФРАГМЕНТИ із вистав, що готуються, і запропонувати самим стати акторами. Хоч на деякий час. І нам це вдалося!

На аукціоні ролей в прем’єрній музичній виставі «12 СТІЛЬЦІВ», яку ми запропонували присутнім, над якою почав працювати Сергій Павлюк, ми виручили майже 200 тисяч гривень. І це тільки початок!

З одного боку нам вдалося згуртувати людей навколо однієї справи, зовсім різних людей, в чомусь може навіть конкурентів. З іншого, ми народимо виставу, яка буде довго жити в місті, про неї будуть говорити, на неї будуть приходити.

Так виховується соціум, і якщо у цьому процесі беруть участь керівники міста й області, то це робить їм честь, а не зневагу. Ми ніколи не побудуємо успішної країни і не будемо мати успішного суспільства, якщо будемо не об’єднувати, а розсварювати людей.

Театр у будь-яких його проявах (чи коли він тикає вас носом у ваші гріхи, чи коли він співає дифірамби людині) має на меті одне – розбудити у вас ЛЮДИНУ! Тож, ходіть до театру! На вистави, на звані вечірки, на концертні програми! Хваліть, лайте, коли є за що, але не займайтесь булінгом, бо травля творчих людей призводить сьогодні навіть до кримінальної відповідальності”.

ТИМ ЧАСОМ.  У Херсонській обласній клінічній лікарні зафіксовано спалах захворювання на COVID-19. Захворювання виявили в 18 медичних працівників та 19 пацієнтів, повідомляє сайт облдержадміністрації.

Згідно з наказом департаменту здоров’я облдержадміністрації, для недопущення поширення хвороби припинено планову госпіталізацію пацієнтів у хірургічне, травматологічне та урологічне відділення лікарні на 14 днів.

У медзакладі створено комісію щодо розслідування питання недотримання інфекційного контролю у лікарні, за результатами якого будуть прийняті відповідні управлінські рішення.

Читайте також:

• Скандал: відверті танці у Херсонській облдержадміністрації (+відео)

Сообщение Керівник Херсонського театру відповів на критику щодо закритої вечірки з напівголими дівчатами (+відео) появились сначала на Український репортер.

Володимир Дмитрович блискуче читає вірші, гарно і зворушливо співає і майже завжди під час зустрічей з шанувальниками розповідає про творчу співпрацю з маестро кінематографа Леонідом Биковим.

Адже Володимир Талашко у кінострічці  Леоніда Бикова “У бій ідуть одні “старі” талановито зіграв роль бойового льотчика, старшого лейтенанта Сергія Скворцова.

– Без утоми повторюю: найбільше я люблю українське кіно за те, що в ньому був і залишається Леонід Биков. Солдат кінематографа, він до того ж володів рідкісним талантом любові до людей.

Саме завдяки цьому Леонід Федорович без зайвих проб і дублів зняв мене в ролі старшого лейтенанта Скворцова у своїй зоряній картині «У бій ідуть лише «старі», де сам Биков грає капітана Титаренка, – говорив в інтерв’ю журналістові Геннадію Кириндясову Володимир Талашко.

Ми ж нагадаємо вам, що знамениту фразу “Будемо жити!” із цієї кінострічки дуже хотів “узяти” Янукович для реклами у президентських виборах.

І щоб ці крилаті слова неодмінно промовив народний артист України Володимир Талашко. Незважаючи на шалений тиск з боку помічників Януковича, митець принципово відмовився від цієї суперпропозиції.

Хоч обіцяли золоті гори. Ось вам прояв великої і непідробної любові до України, до рідної землі, без манкуртів, перевертнів, ворожої п’ятої колони, усіляких підспівувачів “руського міра”.

Тверде слово Талашка було непохитним! Ви ж бо подивіться, як разюче відрізняється його позиція від деяких “модних” співаків сьогодення, які знімали навіть труси на кремлівських сценах, аби догодити  чужоземній публіці, тобто україноненависникам, одержуючи “срібняки” за своє лицемірство, за свою запопадливість перед ворогом.

Народ добре бачить, хто є хто, хто – справжній, а хто – сміття, плазуни… Володимир Талашко – із когорти справжніх.

Редакція “Українського репортера” пишається знайомством з уславленим кіномитцем і щиро зичить йому великого оптимізму, бадьорості, позитиву на многая літа!

Нехай все буде прекрасно у Вашому житті, шановний Володимире Дмитровичу! 

Пропонуємо вам подивитися відеорозмову з Володимиром Дмитровичем Талашком під час його візиту до редакції “Український репортер”. 

Сообщение Вітаємо з Днем народження народного артиста України Володимира Талашка! появились сначала на Український репортер.

Мета проекту “Дякую лікарю” – висловити слова підтримки і подяки всім лікарям, які щодня рятують людські життя і завзято борються з пандемією.

Актори поділяться реальними історіями з життя про зустрічі з лікарями і їх допомоги, а також скажуть слова підтримки. Серед акторів будуть і ті, хто зіграв медиків на екрані у фільмах і серіалах.

Участь в акції взяли Ахтем Сєїтаблаєв, Назар Задніпровський, Олег Волощенко, Джиммі Воха-Воха, Олеся Романова, Інна Приходько, Арам Арзуманян, Олександр Норчук, Ірина Ткаленко, Дарина Єгоркіна і Максим Михайличенко.

Вже вийшли ролики за участю Ахтема Сеїтаблаєва, Назара Задніпровського та Олександра Норчука.

Сообщение “Дякую лікарю”. Популярні українські актори записали відеозвернення зі словами подяки медикам появились сначала на Український репортер.

Йдеться не про далеке минуле, а про нинішнє життя-буття. Дві вистави драматурга Богдана Гнатюка («Кафе «Республіка» і «Украдена краса»), що йдуть на сцені Київської академічної майстерні театрального мистецтва «Сузір’я», засвідчили: тематика прийшлася до серця і душі широкій публіці. Тому – аншлаги, популярність, широкий розголос.

В обох виставах грає Анатолій Гнатюк, народний артист України, актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. Грає у виставах сина Богдана. Блискучий тандем!

В «Кафе «Республіка» в Анатолія Гнатюка роль Теплицького – лідера політичної партії «Оборона ідеалів», керівника парламентської фракції. А головний герой – однопартієць Теплицького Харитон Дальній (актор Назар Борушок), молодий політик. Він постає перед народом запальним оратором, полум’яним промовцем, що захоплює яскравими гаслами про рівність, соціальну справедливість; у нього є амбітні плани швидкого реформування країни. Але ми бачимо на сцені, як Харитон Дальній під впливом обставин стає геть іншим, поступово занурюючись в болото зради і ґешефтів.

Це ж так типово для сьогоднішнього політичного життя країни, коли за величезні гроші продаються місця у виборчих партійних списках, коли популізм претендентів на теплі місця у владі сягає космічних висот. Політики, які не брешуть, – велика рідкість нині.

Не треба вмикати телевізор, щоб переглянути пряму телетрансляцію із сесійної зали Верховної Ради – варто подивитися «Кафе «Республіка» (актори: Анатолій Гнатюк, Сергій Калантай, Олексій Паламаренко, Лідія Семесюк, Ірина Сопіт, Назар Борушок).

Автор п’єси показав характерну поведінку депутатів, їхню манеру розмовляти, хизуватися, виставляти наперед свої заслуги… Яскраво, з притаманним йому акторським куражем грає роль Анатолій Гнатюк: на сцені бачимо і людину, що смакує «вершками» безбідного парламентського життя, і розлюченого керівника партії, який ладен розтерзати відступника Харитона, оскільки партія розпадається, і досвідченого бунтівника, який підтримує рішучі дії з блокування парламентської зали. Гнатюк грає витончено, у нього усе дуже вдало: і жести, і міміка, і пластика… Вжитися в образі на сто відсотків – це ж про Гнатюка. Зрештою, і харизма Гнатюка заворожує глядачів. Утім, і колеги Анатолія Васильовича по сцені грають блискуче.

Одного разу в інтерв’ю Анатолій Гнатюк скаже кореспондентам “Українського репортера”:

«Дуже шкода, що ми залежимо від тих політиків, які — за кулісами життя. Виявляється, ми у їхній колоді карт — пішаки… І вони “грають” на нашому житті, на житті цілого народу. Водночас у нас — прекрасна країна, чудові люди, гарна земля. Чому ж так відбувається, що упродовж багатьох років не можемо побудувати по справжньому вільну, багату країну? У нас все для цього є! Чому на початку Незалежності ми не зробили такий потужний економічний ривок, як сусідні країни? Що відбувається? А ми знаємо причини — це, на жаль, наша зрадлива влада, яка нас постійно зраджує…»

«Пішаки у колоді карт». Ця фраза якраз і характеризує те, що відбувається в Україні. Невже наш народ приречений вічно бути під п’ятою олігархату? Якщо позбуваємося одних товстосумів, на зміну їм приходять інші – такі ж зажерливі, цинічні, брехливі. А є «золота п’ятірка» (чи, може, й десятка), яка присмокталася до ресурсів України після проголошення Незалежності. За допомогою ґешефтів, ваучерних та інших комбінацій-махінацій вони загребли мільярди, і все їм мало… Вони нікого й нічого не бояться, у них все «схоплено», вони проводять своїх людей до парламенту, розставляють на ключові пости в міністерствах і відомствах. Вони перетворили країну на свою вотчину. Будь-яка їхня забаганка стає реальністю.

Хочеш найвищу нагороду? Одержуй Героя України. Погони генерал-полковника, а то й генерала армії (!), для помічника чи радника? Будь ласка! Пришивайте «цацки» на мундири. Забаглося проковтнути 20 гектарів лісу на околиці Києва – запускається схема дерибану, і зелений масив уже в кишені. Якщо когось із опонентів треба посадити до буцегарні – нема проблем, організовуються «маски-шоу», і противник «париться» на нарах.

Олігархи все можуть. На жаль.

***

Якось один із авторів цих рядків розмістив у пресі журналістське розслідування про те, як держава позбулася 20 гектарів лісу, що неподалік столиці, поблизу Одеської траси. Власником – на підставі сумнівних документів – став олігарх. Під час інтерв’ю він відкрито заявив, погодившись з автором викривальних статей, що в комбінації з лісом дійсно спрацювала тіньова схема. І навіть не боявся, що журналіст розкаже в ЗМІ про підставних землевласників, про те, як тодішня облдержадміністрація погодилася грати у цій схемі. Ліс пустили під сокиру, тут згодом вимурували маєтки.

А що олігарх? Він тоді хизувався в розмові з журналістом своїми високими зв’язками у владі, тішився, що ось-ось йому «дадуть» Зірку Героя України (саме «дадуть»). А ще згадував свої бурхливі молоді роки в середині 1990-х, коли панували «братки» в багатьох містах. Чомусь розповів про те, як одного разу його затримала прокуратура за підозрою у вбивстві двох міліціонерів поблизу Республіканського стадіону. Однак через кілька днів звільнили – не було доказів…

Після виходу статті про крадіжку лісу прокуратура порушила кримінальну справу. Розслідування тяглося довго, його то закривали, то знову продовжували… Зрештою, справа й замулилася.

Якою ж була доля “героя” статті? Він став народним депутатом України. Його (як він і планував!) було удостоєного найвищого звання – Героя України. Через деякий час грянула Революція Гідності, прізвище цього магната стали згадувати в ЗМІ. Висловлювалося припущення, що цей олігарх може бути замовником вбивства журналіста, Героя Небесної Сотні Василя Сергієнка з Черкащини. На жаль, слідство так і не з’ясувало (чи не забажало цього зробити), хто ж був реальним замовником злочину.

Ми навели лише деякі факти із життя олігархату в Україні.

***

Подібну вседозволеність грошових тузів драматург Богдан Гнатюк майстерно показав у виставі «Украдена краса», сюжет якої побудований на темі поцуплених мистецьких шедеврів. У головній ролі – Анатолій Гнатюк. Його персонаж – журналіст Роман, перед яким – питання: чи варто продати за високий гонорар якійсь редакції викривальну статтю про витівки олігарха Рижова?

Зрештою, з підтексту п’єси розуміємо, що йдеться не тільки про журналістський заробіток за вельми кримінальних обставин у провінційному готелі (саме тут мешкає журналіст Роман), але й про людські вчинки, коли доводиться вибирати між добром і злом, між правдою і брехнею. І як вчинити журналістові, коли над нам нависає «тягар правди», бо мусить розкрити світу очі на щось  жахливе?

«Украдена краса» – глибока п’єса, соціально загострена. Це – яскраве театральне слово популярних і талановитих українських митців про нашу особливу політику.

– Ми живемо в такий час, коли неможливо бути поза політикою, – вважає Анатолій Гнатюк. – Він – дуже важкий для країни, утім, це ще й час нових можливостей, час героїв. Тому письменники, драматурги, режисери, актори  мають гостро відчувати його.

***

Сьогодні, 12 червня в Анатолія Гнатюка – День народження. Ми щиро вітаємо уславленого народного артиста України зі славною датою і зичимо йому сонячного настрою, творчого натхнення, нових чудових ролей в театрі і кіно! І нехай завжди у вашому виконанні, пане Анатолію, лунає прекрасна, дивовижна пісня на струнах добра, любові та щастя!

Леонід ФРОСЕВИЧ, Світлана КОВАЛЬОВА

Фото «Українського репортера»

Про Анатолія Гнатюка читайте також:

• Народний артист Анатолій Гнатюк: “Шельменко-денщик” дарує воїнам оптимізм, надію і віру” (+відео)
• Анатолій Гнатюк найбільше любить зустрічати Новий рік із сім’єю
• В «Кафе «Республіка» показали філію Верховної Ради

Сообщение Творчий тандем Анатолія і Богдана Гнатюків показує на сцені сучасну політичну драму появились сначала на Український репортер.

Номінанти театральної премії «Київська пектораль-2018»:

«За кращу драматичну виставу»
1. Вільям Шекспір «Коріолан», режисер Дмитро Богомазов (Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка)

2. Інсценізація Юрія Одинокого за романом Федора Достоєвського «Ідіот», режисер Юрій Одинокий (Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка)

3. Ігор Федірко за повістю Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я», режисер Ігор Федірко (Київський академічний театр ляльок)

«За кращу музичну виставу»
1. Джеррі Бок «Скрипаль на даху», режисер Богдан Струтинський (Київський національний академічний театр оперети)

2. На музику Астора Пьяццолли та інших композиторів «Історії у стилі танго», лібретто, хореографія, постановка – Артем Шошин (Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва)

3. Ліна Костенко «Маруся Чурай», режисер Сергій Павлюк (Київський національний академічний театр оперети)

«За кращу дитячу виставу»
1. Юрій Шевченко «Король Дроздобород» (за мотивами казки братів Грімм), режисер Дмитро Тодорюк (Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва)

2. Ян Екхольм «Людвіг ХІV», режисер Анастасія Вервейко (Київський академічний театр юного глядача на Липках)

3. Марина Богомаз «Крап-ля», режисер Марина Богомаз (Київський академічний театр ляльок)

«За кращу камерну виставу (виставу малої сцени)»
1. Ларс Нурен «Війна», режисер Давид Петросян (Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка)

2. Авґуст Стріндберґ «Фрекен Юлія», режисер Іван Уривський (Київський академічний театр «Золоті Ворота»)

3. За п’єсами підлітків «Схід-Захід», режисер Влада Бєлозоренко (Київський театр «Актор»)

«За кращу режисерську роботу»
1. Дмитро Богомазов, вистава Вільям Шекспір «Коріолан» (Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка)

2. Юрій Одинокий, вистава за романом Федора Достоєвського «Ідіот» (Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка)

3. Іван Уривський, вистава Авґуст Стріндберґ «Фрекен Юлія» (Київський академічний театр «Золоті Ворота»)

«За краще виконання чоловічої ролі»
1. Олександр Печериця, за роль Мишкіна Лева Миколайовича, у виставі за романом Федора Достоєвського «Ідіот» (Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка)

2. Дмитро Рибалевський, за роль Кая Марція (Коріолана), у виставі Вільям Шекспір «Коріолан» (Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка)

3. Дмитро Олійник, за роль Яна, у виставі Авґуст Стріндберґ «Фрекен Юлія» (Київський академічний театр «Золоті Ворота»)

«За краще виконання жіночої ролі»
1. Олена Хохлаткіна, за роль Памели, у виставі Джон Патрик «Дорога Памела» (Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка)

2. Анжеліка Савченко, за роль Барашкової Настасьї Пилипівни, у виставі за романом Федора Достоєвського «Ідіот» (Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка)

3. Олеся Жураківська, за роль Матері, у виставі за п’єсами підлітків «Схід-Захід» (Київський театр «Актор»)

«За краще виконання чоловічої ролі другого плану»
1. Остап Ступка, за роль Сіцінія Велута, у виставі Вільям Шекспір «Коріолан» (Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка)

2. Іван Шаран, за роль Юнія Брута, у виставі Вільям Шекспір «Коріолан» (Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка)

3. Віталій Ажнов, за роль Кота, у виставі за п’єсами підлітків «Схід-Захід» (Київський театр «Актор»

«За краще виконання жіночої ролі другого плану»
1. Катерина Рубашкіна, за роль Вчительки, у виставі Павло Ар’є “Дівчина з ведмедиком, або Неповнолітня…” (Київський академічний драматичний театр на Подолі)

2. Наталія Сумська, за роль Волумнії (матері Коріолана), у виставі Вільям Шекспір «Коріолан» (Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка)

3. Яна Татарова, за роль Годельї, у виставі Джеррі Бок «Скрипаль на даху» (Київський національний академічний театр оперети)

«За краще пластичне вирішення вистави»
1. Павло Івлюшкін у виставі Авґуст Стріндберґ «Фрекен Юлія» (Київський академічний театр «Золоті Ворота»)

2. Ольга Семьошкіна, у виставі за романом Федора Достоєвського «Ідіот» (Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка)

3. Тетяна Чичук, у виставі за повістю Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» (Київський академічний театр ляльок)

«За кращу сценографію»
1. Микола Данько, у виставі за повістю Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» (Київський академічний театр ляльок)

2. Петро Богомазов, у виставі Вільям Шекспір «Коріолан» (Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка)

3. Сергій Рідванецький, у виставі Ліна Костенко «Маруся Чурай» (Київський національний академічний театр оперети)

«За кращу музичну концепцію вистави»
1. Юліана Хоменко та Марія Кучма (композитор) у виставі Ян Екхольм «Людвіг ХІV» (Київський академічний театр юного глядача на Липках)

2. Олександр Кохановський (композитор), у виставі Вільям Шекспір «Коріолан» (Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка)

3. Денис Мартинову виставі Ясміна Рєза «Бог Різанини» (Київський академічний театр на Печерську)

«За кращий акторський дебют»
1. Вероніка Шостак, за роль Валентини, у виставі Іван Вирипаєв «Валентинів день» (Український малий драматичний театр)

2. Станіслав Весельський, за роль Дракона, у виставі Юрій Винничук «Місце для дракона» (Український малий драматичний театр)

3. Ігор Качур, за роль Дмитра, у виставі Сергій Анцелевич, Віктор Красовський, Дмитро Богославський «Патріс» (Київський театр «Актор»)

«За кращий режисерський дебют»
1. Марія Лук’янова, вистава Іван Вирипаєв «Валентинів день» (Український малий драматичний театр)

2. Анастасія Вервейко, вистава Ян Екхольм «Людвіг ХІV» (Київський академічний театр юного глядача на Липках)

3. Олександр Жила, вистава Джон Стерджес «7 розгніваних джентльменів» (Київський театр «Актор»)

Вперше «Київську пектораль» було вручено 27 березня 1993 року. Відтоді премія щорічно вручається, як правило, саме у цей день або напередодні Міжнародного дня театру.

За роки існування премії понад 200 імен занесено в списки її лауреатів. Лауреатами театральної премії «Київська пектораль» свого часу стали: Богдан Ступка, Ада Роговцева, Богдан Бенюк, Анатолій Хостікоєв, Олексій Богданович, Валерія Заклунна, Євгенія Мірошниченко та багато інших видатних митців сцени.

Номінанти та лауреати в основних 14-ти номінаціях премії визначаються на підставі висновків експертів, яких запрошує Оргкомітет за рейтинговими пропозиціями театрів.

Вперше «Київську пектораль» було вручено 27 березня 1993 року.

Сообщение Оголошено номінантів на телепремію «Київська пектораль» появились сначала на Український репортер.