​ Ігор народився в містечку Радехів на Львівщині. Музика жила в ньому змалечку – свою першу пісню він написав ще у сьомому класі, тоді ж створивши у школі власний підлітковий ансамбль. Свої перші аматорські записи хлопець робив прямо на місцевому радехівському радіомовленні. Саме там його унікальний мелодійний дар помітили львівські фахівці, які наполегливо порадили талановитому юнаку вступати до Львівської консерваторії.
​
Справжня золота ера в житті композитора почалася у 1979 році, коли він очолив вокально-інструментальний ансамбль “Ватра” при Львівській філармонії. До приходу Білозіра це був звичайний академічний колектив, але Ігор разом зі своїми колегами та тогочасною дружиною, вокалісткою Оксаною Білозір, повністю перевернув концепцію.
​
Він додав до народних пісень фірмові аранжування, синтезатори, живий рок-драйв і сучасний ритм. На концерти “Ватри” зліталися стадіони. Гурт гастролював від Середньої Азії до Сибіру, виступав перед діаспорою в США та Канаді. Навіть у москві люди годинами стояли в чергах за квитками. При цьому радянське керівництво постійно тиснуло на Білозора, вимагаючи включити до репертуару російськомовні “патріотичні” пісні про партію. Ігор принципово відмовлявся. Його “Ватра” співала виключно українською мовою, ставши справжнім символом культурного опору.

​ Мелодії Білозіра мали настільки потужну енергетику, що одна з них буквально потрапила на навколоземну орбіту. Перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк під час свого історичного польоту на американському шатлі Columbia у 1997 році мав право обрати кілька треків для традиційного сигналу підйому екіпажу. Серед небагатьох обраних українських пісень, які тоді почув увесь міжнародний екіпаж та космос, були саме композиції Ігоря Білозора у виконанні “Ватри”.
​ На жаль, життя Маестро обірвалося занадто рано. Це була трагедія, яка у травні 2000 року шокувала всю країну. У центрі Львова, в одній із кав’ярень, зав’язався суперечка через те, що Ігор ввічливо попросив компанію за сусіднім столиком вимкнути гучний російський блатний шансон і поважати українську пісню. Пізніше, коли композитор повертався додому, на нього напали й жорстоко побили.
​
Лікарі боролися за його життя понад два тижні, але 28 травня 2000 року серце митця зупинилося. На його похорон у Львові вийшло понад 100 тисяч людей. Вулиці міста перетворилися на живе море людей, які плакали та синхронно співали його пісні.

Ігор Білозір – один з головних архітекторів сучасної української пісні. Він довів, що наша музика може бути модною, стильною та перемагати будь-яку ідеологічну цензуру.
​
Його вбили за рідне слово, але його творчість виявилася сильнішою за смерть. Сьогодні його пісні продовжують жити в каверах сучасних виконавців, звучать на великих сценах і залишаються невіддільною частиною нашого національного ДНК.

Ukrainian 

Сообщение Ігор Білозір – композитор, який змусив радянський союз співати українською, і чия мелодія підкорила космос появились сначала на Український репортер.

Хто чув , як співає Оксана Калінчук, той знає тональність янгольських нот. Володарка оксамитового сопрано, чий голос і спів заслуговують на якнайширшу популяризацію і визнання, вже котрий рік вкладає свій талант у дитячі душі. Співачка і педагогиня передає сотням юних обдарувань код української вічності: любов до нашої пісні, що ніби птах Фенікс, знову й знов відроджується крізь терни жахливих випробувань. Саме Оксана Калінчук є засновницею та художньою керівницею Народного художнього колективу вокально-хорової студії «Диво калинове», що понад 29 (!) років діє у Центрі позашкільної роботи Святошинського району міста Києва.

МІСІЯ
Сотні діточок прокладають свій шлях до пісні завдяки дороговказам Оксани Калінчук. А на тижні сталася знакова подія: діти, учні, друзі, колеги вітали іменинницю з Днем народження. Можна сказати, що це відбувалося двічі поспіль. Віншували квітами, добрим словом, мистецькими дарами. Непересічна особистість навзаєм осяяла букетом своїх піснеспівів великий загал прихильників.
Спершу 12 грудня віншували в переповненій залі Палацу культури Святошинського району під час великого концерту«На порозі новорічного дива». Сама ж Оксана Калінчук розмалювала весняними барвами найпершу квітку свого творчого букета – пісню «Іду до вас з любов’ю», де є, зокрема, такі пророчі строфи унікального поета Юрія Тітова:
«Для мене пісня–світоч світанковий,
Стрімкий потік дзвінкого ручаю.
Своє маленьке диво калинове
Я вам усе до краю віддаю…»

Глядачі отримали естетичну насолоду й тоді, коли піснеспіви «Тиха ніч» виконували юні студійці «Дива калинового»– ансамбль «Голоси сонця», а «Ми за мир» заспівав соліст Мирослав Степанюк. Загалом у різдвяному концерті взяли участь майже два десятки творчих колективів Центру позашкільної роботи Святошинського району .

А вже 13 грудня безпосередньо у самому Центрі іменинниця влаштувала звітно-ювілейний концерт «Оксана Калінчук та «Диво калинове» за участю почесних гостей – Камерного оркестру Київського столичного університету імені Бориса Грінченка.

Тут уже з новою силою розгорнулися таланти вихованців Народної артистки. Юні українці у національних строях дружно поздоровляли свою навчительку всещедрим співом «Многії літа». А потім – цілою низкою пісенних діамантів.

Мега-роботу для підготовки свята здійснили батьки, чиї діти мають щастя набуватися майстерності у «Диві калиновім», а також весь педагогічний колектив та осібно хореографиня студії Марина Радченко. Долучилися своїм професіоналізмом хормейстерки Тетяна Надолінська (старший хор) і Олена Касмовіч (молодший хор) та концертмейстерка Анна Крижановська.

Багато яскравих творчих літ Оксані Калінчук та її «Диву Калиновому» трепетно бажали директор Центру позашкільної роботи Святошинського району Михайло Герасимчук, камерний оркестр Київського столичного університету імені Бориса Грінченка та його керівник Володимир Ткачук, Валентин Касьянов, Ірина Краснопеєва, Тетяна Кондратенко.

Пронизливо і досконало звучало «Попурі на теми популярних пісень» сучасних українських композиторів у виконанні камерного оркестру Київського університету імені Бориса Грінченка під орудою головного диригента, заслуженого діяча мистецтв України Володимира Ткачука.

Вразив самовідданим виконанням знаменитої пісні «Два кольори» (слова Дмитра Павличка, музика Олександра Білаша) вихованець студії «Диво калинове», володар Гран-прі, переможець численних міжнародних і всеукраїнських конкурсів Давид Геворгян.

Різноманіття й багатоголосся вихованців «Дива калинового» щораз викликало оплески та схвальні вигуки «браво». Це і й ансамбль «Голоси сонця» з піснею «Тиха ніч», і підготовча група студії з композиціями «Бути сильними» та «Вчений кіт», і лауреатка міжнародних конкурсів Вікторія Жадан з піснею «Голубка», і молодший хор студії з піснею Ірини Білик «Свобода». А вже володар Гран-прі та лауреат міжнародних та всеукраїнських конкурсів хор «Диво» під диригуванням Тетяни Надолінської та у супроводі концертмейстерки Анни Крижанівської виконав і частину з джазової меси Боба Чілкотта «AgnusDei», і народну колядку «Пречиста Діва», і пісні Різдвяно-новорічного циклу «Ой, підемо пане браття» та«Коляда». Окремого наголосу вартує співріздвяного «Щедрика» –всесвітнього скарбу в обробці Миколи Леонтовича, який діти виконали надзвичайно майстерно саме у класичному ключі, чим особливо пишається Оксана Калінчук.

Навіть в найтяжчих обставинах сьогодення дитячі таланти «Дива калинового» продемонстрували, що здатні зігріти зболені серця українців, що само по собі є високою і здійсненною місією ювілярки.

Сузір’я пісень, що належать до золотого мистецького фонду нації, знову ж таки дарувала присутнім сама Оксана Калінчук: це й «Мальви»(музика Валентина Касьянова, слова Олександра Демиденка), і «Вербова стежка» (музика Валентина Касьянова на вірші Миколи Сингаївського), й «Не шуми калинонько» спільно з Софією Пакулець (на слова Дмитра Луценка, музика Ігоря Шамо).

СХОДЖЕННЯ
Життя кожної людини з усіма його відтінками й глибинами уповні може осягнути лише Бог як творець і носій абсолютних істин. А ми, люди, можемо бачити видимі й основні біографічні віхи. Що також дуже вагомо. Насамперед тому, що маємо вміти шанувати і високо підносити таких талановитих співвітчизників, як Народна артистка України Оксана Калінчук, котрі гідні поцінування й широкої популярності.

Отже, до уваги читачів – кілька промовистих біографічних фактів.

Оксана Василівна Калінчук народилась 12 грудня 1975 року в Києві. Закінчила Київський педагогічний коледж ім. К. Ушинського та музичний факультет Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова.

Творч удіяльність розпочала у фольклорному ансамблі «Веселі музики» Національної філармонії України, де була солісткою. А згодом – також солісткою в Ансамблі Збройних Сил України.

1996 року стала засновницею і художньою керівницею дитячої вокальної студії «Диво калинове».

Довший час працювала у співдружності з поетом і композитором, заслуженим діячем мистецтв України Леонідом Федоруком.

Донині співпрацює з іншими майстрами пісні. Від 2008 року –солістка Черкаського народного хору.

Володарка Гран-прі Всеукраїнських фестивалів мистецтв «Пісенний вернісаж-2005» та «Боромля -2005», лауреатка I всеукраїнського фестивалю ім. Раїси Кириченко «Я козачка твоя, Україно!» (2006 р.) та багатьох інших престижних фестивалів і конкурсів. Від 2021року – Народна артистка України.

Репертуар співачки і педагогині прикрашають пісні: «Припадаю до коня», «Я так очікую тепла» (обидві—на музику Л. Федорука), «Гне калину вітер», «Повернися, соловейку» (обидві— на музику А. Пашкевича), «Над Україною Господній Дух» (музика І. Якубовського), «Вечірній клекіт», «Батькова пісня» (обидві—на музику В. Кияниці), «Нам без Києва світу нема» (музика А. Довганя; усі — на слова Л. Федорука), «Лебеді дитинства» (музика О. Янушкевич, слова Н. Шаварської), «На вгороді» (музика О. Кушнарьова, слова Т. Шевченка) тощо.

Тож знаймо своїх зірок !
Замість нас, українців, цього не зробить ніхто.

Ольга ДУБОВИК

Сообщение Оксана Калінчук: “Своє маленьке диво калинове я вам усе до краю віддаю” (+фото) появились сначала на Український репортер.