Йдеться про нові подробиці скандалу навколо фінансової політики ОКУ, яка призвела до формування балансових збитків та привласненого мільйону «з хвостиком» євро, і випливли в процесі більш уважного аналізу офіційних, тобто підтверджених аудиторськими звітами документів організації за 3 роки.

З’ясувалося: УААСП майже вдвічі занизив реальний борг перед правовласниками. А ще 12,9 млн. витрат взагалі не мають визначеного джерела фінансування – це при тому, що щорічній звіт про діяльність ОКУ вимагає розкриття джерел покриття всіх витрат компанії!

Таким чином, сумарний борг організації з нерозподіленого та несплаченого авторам роялті на кінець 2020 року склав 19,7+21,3 = 41 млн.грн, що ніяким чином не відповідає зобов’язанням, які містяться в пасиві балансу організації – там цей показник складає лише 31,4 млн грн.

Та найцікавіше – інше!

Як відомо, діяльність ГО «УААСП» розпочалася в 2018 році з перейменування громадської організації «Український авторський сервіс» (УАС), коли її фундатором і тіньовим кардиналом став екс-продюсер «Віагри» та екс-керівник державного УААСПу Дмитро Костюк, прізвище якого зовсім нещодавно, у 2021 році, навіть народні депутати згадували на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики, обговорюючи сумнозвісний законопроєкт №5572.

Так ось: узагальнення інформаційних звітів УААСПу, які є доступними на офіційному сайті організації,  дозволяє зробити висновок: за оглядовий період біля руля цієї неприбуткової громадської організації колективного управління побували 4 генеральних директори, останнім із яких став рок-музикант Валерій Харчишин, але схема виведення коштів анітрохи не змінилася!

А ще звертає увагу, що купка менеджменту УААСП за 3 роки отримала на 10,5 млн грн більше, ніж виплатили роялті усім (!) своїм авторам. І що гроші, зібрані на території України до 2018 року державною організацією УААСП, котрі мали бути відправлені 28 міжнародним організаціям та правовласникам, осіли й “розчинилися”  на рахунку УААСПу.

Наразі всі з нетерпінням чекають подивитися на річний звіт УААСПу цього року.

Олександр ЯГОЛЬНИК, продюсер, композитор, публіцист, поет, драматург

Читайте також:

• Шоу-індустрія і роялті: хто й навіщо підставляє Володимира Зеленського?
• Законопроєкт 5572 як дзеркало розбитих надій українського шоу-бізнесу
• Прибуток з неприбутковості, або кому течуть авторські мільйони у шоу-бізнесі
• Шоу-бізнес: глянець від СБУ та куди ж зникли 100 000 доларів?
• У Нью-Йорку готують новий позов проти держави Україна
• Реве та стогне… український шоу-бізнес. Депутати ганебно підіграли шкурникам і товстосумам
• В чиїх кишенях 100 мільйонів гривень українського шоу-бізнесу?
• Шоу-бізнес: як олігархат намагається похоронити авторську реформу 2018 року, або що таке «Stop#5572»
• Композитор Олександр Ягольник просить міністра Авакова з’ясувати, до чиїх кишень потрапляє інтернет-роялті українських митців
• Гуманітарна “ядерна” бомба в серце українського шоу-бізнесу. Розслідування

Сообщение Зниклі мільйони Української агенції з авторських та суміжних прав. Нові подробиці появились сначала на Український репортер.

З приходом до керма найвищої влади в державі людини з шоу-бізнесовим бекграундом та його великої команди у Верховну Раду вся творча спільнота країни пов’язувала як, мабуть, ніколи за роки незалежності особливі надії – надії на правду, на повагу, на прогрес і процвітання шоу-індустрії через прийняття необхідних законів, відсутність яких гальмує прогрес української пісні та національного мистецтва загалом і які, зазначу, успішно працюють на благо митців увсіх європейських країнах, навіть у північних сусідів.

Натомість тільки в 2021 році шоу-індустріяУкраїни втратила 100 мільйонів гривень. І зовсім не через COVID-19, а через чиновницьке свавілля, роги якого, як нещодавно відкрилося в інтерв’ю фронтмена групи «Антитіла» Тараса Тополі газеті «Вєсті», стирчать з Офісу Президента.Та це, виявляється, лише квіточки порівняно з фінансовими й гуманітарними загрозами, які доволі стрімко насуваються на український шоу-ринок.

Не з’явився за два роки й найочікуваніший закон України про спонсорство та меценатство; зате несподівано і без будь-яких труднощів до сесійної зали Верховної Ради потрапив і був прийнятий у першому читанні (за кільканадцять хвилин!) не просто не потрібний шоу-індустрії олігархічний законопроєкт 5572, а той, від якого, за словами переможниці Євробачення-2004, Всесвітнього посла Чистої Енергії РУСЛАНИ, «за версту тхне корупцією».

Всім у щоу-бізнесі зрозуміло, кому вигідний цей куций (два чи три абзаци) законопроєкт і чому так затято його лобіюють автори – Потураєв і Санченко. Так само очевидний і конфлікт інтересів у авторів законопроєкту та зацікавлених осіб, націлених на «повзучий переділ ринку музичного авторського права в інтересах двох депутатів».

І через який державі Україні маячать багатомільйонні судові позови в Нью-Йорку від відомих світових корпорацій та нові санкції для набагато потужніших сфер української економіки (наприклад, на експорт металу) через присутність у сумновідомому «Спеціальному звіті 301» Офісу торгового представника США (USTR), де публікуються держави-порушники авторського права. Адже, мабуть, вся індустрія читала про реакцію міжнародної спільноти й добре закарбувала в пам’яті пересторогу від виконавчого директора IFPI Френсіс Мур, Міжнародної федерації фонографічної індустрії, яка представляє звукозаписувальну індустрію у всьому світі, що цей«законопроєкт зводить нанівець реформу ОКУ та є глобальною поразкою для української й міжнародної спільноти правовласників».

Ніяк не збагнути, навіщо Президенту та його команді пиляти гілку роялті й руйнувати, на догоду обмеженій групі «зацікавлених» осіб, тільки-но завершену авторську реформу-2018, до якої так довго – не один десяток років! – усі ми, разом із «Кварталом 95» і йшли.

Невже, ставши на головні посади в країні, Володимир Зеленський і Андрій Єрмак перестали бачити перспективу на рік-два наперед і, маючи такий вагомий попередній досвід у шоу-бізнесі, наразі геть не розуміють, що у випадку ухвалення сумнозвісного законопроєкту №5572 збори роялті катастрофічно впадуть у рази, якщо не зникнуть взагалі?

Жарт про «КОМІК АД ЗЕ» від колишніх колег по креативу ще не бачили?

Але найбільше в цій ситуації всіх у шоу-індустрії занепокоїло залучення силових структур в особі СБУ та прокуратури до бліцкригового просування законопроєкту №5572.

Замість того, щоб утерти носа Авакову й нарешті розслідувати системне зникнення авторських грошей із колишнього державного, а нині громадського УААСПу (звідки за останні 3 роки «втекло» 44, 8 млн. грн), Служба безпеки вкрай дивно й тенденційно заарештовує керівника організації-конкурента УААСПу, яка володіє правами на 75 % музики, що звучить в країні й сплачує своїм авторам та правовласникам найбільше в Україні роялті.

І – останнє. Реалії всіх парламентів світу такі, що немає жодного депутата, котрий однаково фахово розбирається в усіх напрямках, щодо яких ухвалюються законопроєкти. Зазвичай парламентарі орієнтуються на висновки профільних комітетів.

Швидко зрозуміти всі тонкощі й нюанси авторського права – майже неможливо без спеціальної підготовки. Тим більше в ситуації, коли – як це трапилось на останньому засіданні профільного комітету, де розглядали законопроєкт №5572 – один із його авторів, політтехнолог Микита Потураєв, філігранно вимостив доріжку для прийняття потрібного йому рішення, назвавши співавтора цього ж законопроєкту «першим в історії України депутатом-викривачем корупції», в якого немає конфлікту інтересів.

Хто ж може встояти проти таких заяв, ще й підкріплених «діями» колишніх міліціонерів у складі СБУ?! Схоже, спрацювала магія слів, що, власне, й ввела в оману колег Потураєва у профільному комітеті та позбавила їх можливості неупереджено розгледіти, яку корисливу мету й для кого насправді переслідує №5572.

Цілком очевидно, що через лічені дні одіозний законопроєкт знову внесуть до сесійної зали. І багато чесних та щирих патріотів-парламентів поведуться на цей добре підготовлений потураєвський «театр абсурду». Не задумуючись, що схвальне голосування за ухвалення “5572” вщент розіб’є дзеркало надій авторів шоу-бізнесу на прогрес, процвітання й справедливе майбутнє авторської реформи.

І що далі? Посипатимемо потім попелом голови? Але… свої чи чужі?

Олександр ЯГОЛЬНИК, продюсер, композитор, публіцист, поет, драматург

Малюнок Андрія Петренка

Читайте також:

• Прибуток з неприбутковості, або кому течуть авторські мільйони у шоу-бізнесі
• Шоу-бізнес: глянець від СБУ та куди ж зникли 100 000 доларів?
• У Нью-Йорку готують новий позов проти держави Україна
• Реве та стогне… український шоу-бізнес. Депутати ганебно підіграли шкурникам і товстосумам
• В чиїх кишенях 100 мільйонів гривень українського шоу-бізнесу?
• Шоу-бізнес: як олігархат намагається похоронити авторську реформу 2018 року, або що таке «Stop#5572»
• Композитор Олександр Ягольник просить міністра Авакова з’ясувати, до чиїх кишень потрапляє інтернет-роялті українських митців
• Гуманітарна “ядерна” бомба в серце українського шоу-бізнесу. Розслідування

Сообщение Законопроєкт 5572 як дзеркало розбитих надій українського шоу-бізнесу появились сначала на Український репортер.

Решта має бути виплачена авторам та правовласникам. І – крапка.

На жаль, українські реалії такі, що дехто живе за іншими«законами». Наприклад, за три роки своєї діяльності організація ГО УААСП (Українська агенція з авторських та суміжних прав),  заснована відомим експродюсером «ВІА ГРИ» Дмитром Костюком, котра представляє в Україні інтереси Міжнародної конфедерації товариств авторів і композиторів CISAC, задекларувавши загальний дохід у 73,6 млн грн, авторам виплатила лише 14,2 млн грн, витративши при цьому на свої потреби 24,7 млн. грн (зарплата менеджменту, оренда). Тобто – на 10 мільйонів гривень більше, ніж прописано не тільки Законом України, але й у нормах вищезгаданого CISAC.

Щоправда, УААСПу досі, як кажуть, щастило, бо ці 10-мільйонні фінансові “дрібниці” та сам факт незаконного привласнення авторських грошей, схоже, не турбують ані Париж, де знаходиться штаб-квартира CISAC, ані будь-кого із захисників закону в Києві.

Так само, як і закупівля за баснословні авторські мільйони комп’ютерної програми, ринкова ціна якої, на думку експертного середовища, має складати не більше 200 тисяч гривень. Але ж її розробником є… син народного депутата України Потураєва! Вважати решту націнкою за бренд?

Та, припустимо, “ок” із такими витратами на виробничу діяльність. Можна закрити очі і на явно завищену вартістькомп’ютерної програми, і на те, чи вона працює чи ні. Попри це, питання залишаються.

І найголовніше з них: де ж поділася решта мільйонів? Прикро, але факт: їх, схоже, вже навіть не ставлять на авторських зборах ГО УААСП, де востаннє було зареєстровано аж… вісім осіб. Змирилися?

До речі, у 2020-му я, як багаторічний автор УААСПу ще з часів його державної форми господарювання, намагався привернути увагу колег і керівництва до цього, прямо скажемо, болючого питання, але мене «нагодували» багатохвилинними локшинними маніпуляціями на тему про поганих чиновників, ворогів і «колекторів», які, мовляв, крутяться навколо організації “і не дають нам нормально працювати”.Тобто, по суті справи так ніхто й не відповів.

А по факту і нормам закону математика за три роки наразі виходить така: 73,6 млн (зібрано) – 14,2 млн (виплачено) = 59,4 млн грн. (залишок). Якщо від 59,4 млн грн відмінусувати 20 % передбачених витрат на управління (14,72 млн грн) залишається 44,68 млн. грн. Які дивним чином… розчиняються.

Куди щороку течуть авторські гроші з УААСПу – питання як і було всі роки з часів незалежності риторичним для авторської спільноти, таким залишається й на сьогоднішній день. Від того, що нинішній генеральний директор організації Валерій Харчишин на прес-конференції вчергове скаже, що «ми визнаємо борги», сутність не міняється: хтось-таки насправді кожен рік отримує чималі мільйонні прибутки з неприбуткової ОКУ, і це аж ніяк не авторська спільнота.

Олександр ЯГОЛЬНИК, продюсер, композитор, публіцист, поет, драматург

На цю тему також читайте:

• Шоу-бізнес: глянець від СБУ та куди ж зникли 100 000 доларів?
• У Нью-Йорку готують новий позов проти держави Україна
• Реве та стогне… український шоу-бізнес. Депутати ганебно підіграли шкурникам і товстосумам
• В чиїх кишенях 100 мільйонів гривень українського шоу-бізнесу?
• Шоу-бізнес: як олігархат намагається похоронити авторську реформу 2018 року, або що таке «Stop#5572»
• Композитор Олександр Ягольник просить міністра Авакова з’ясувати, до чиїх кишень потрапляє інтернет-роялті українських митців

Сообщение Прибуток з неприбутковості, або кому течуть авторські мільйони у шоу-бізнесі появились сначала на Український репортер.

Спливає на думку: українцям пощастило, що наш кострубатий і вигідний олігархам, а не авторському цеху Закон про роялті був прийнятий в парламенті саме влітку 2018-го, а не восени.

І законотворці тої юридичної ахінеї, що насправді мало чого спільного має з реальними потребами індустрії, на наше щастя тоді просто уявити собі не могли, що в авторів шоу-бізнеса невдовзі з’явиться ще один додатковий потужний елемент доходу: інтернет-роялті.

Що 24 жовтня 2018 року Європарламент з другої спроби прийме Директиву “Про авторське право в умовах єдиного цифрового ринку”, де є вимоги від онлайн-платформ, таких як YouTube i Facebook, сплачувати справедливу винагороду авторам музики, що завантажується на ці сервіси, і генеральний директор СISAC Гаді Орон офіційно повідомить наступне:

– Для чотирьох мільйонів творців з усієї планети, яких представляє CISAC, Європа прийняла історичне рішення, яке матиме глобальний ефект. Європарламент виступив за основні цінності, які протягом століть були стовпами європейської культури та творчих галузей. Незважаючи на хвилю дезінформації, підняту великими корпораціями, Європа проклала шлях до справедливості для творців у цифрову еру. Це голосування відбулося в Європі, але матиме позитивні наслідки для умов роботи творців з усього світу.

За нинішніх важких часів, які тільки-но починаються, інтернет-роялті стає важливим “золотим парашутом” для всього музичного світового шоу-бізнесу, а для українських авторів  чи не єдиним джерелом доходу.

Чи має право будь-який український автор отримувати своє інтернет-роялті? Сто відсотків. За все своє, що звучить.

А на чиї рахунки переказують ці гроші? В Україні членом Міжнародної конфедерації товариств авторів і композиторів CISAC є ГО “УААСП” (Українська агенція з авторських та суміжних прав), музичні твори реєструються безкоштовно, членство є безкоштовним. Чи почали після прийняття цієї Директиви надходити інтернет-роялті в Україну від CISAC? Так.

Я сам є свідком, що після голосування в Європарламенті, Україна була рівною серед рівних, і з останнього кварталу 2018 року інтернетні гроші з’явилися як стаття доходів в усіх авторів на планеті Земля.

Як приклад цифрових значень сум, наведу факт особистого роялті в останній квартал 2018 року: воно було вдвічі більшим, аніж моя річна зарплата на посаді гендиректора ГО “УААСП”.

Втім, продовжуючи тему, мушу зазначити повну відсутність власного інтернет-роялті у 2019 та першому кварталі 2020-го не лише в мене одного.

Враховуючи катастрофічні згубні наслідки мистецької індустрії від коронавірусу, публічно прошу міністра внутрішніх справ Арсена Авакова вважати факт відсутності моїх інтернет-виплат у 2019 році за типову ситуацію й врятувати інтернет-роялті українських авторів не тільки в першому кварталі 2020-го, а й у принципі надалі.

Це основна можлива стаття доходів важливої суспільної ланки, яка і без того вкрай потерпає від систематичних знущань чиновників та депутатів парламенту, а “ціна питання” – професійність слідства, а не держбюджет.

Можливо, зараз в слідчих під час карантину більше часу і їм вдасться зясувати й дати публічну відповідь на питання: чому з 2019 року не всі українські автори своє інтернет-роялті щоквартально отримували і до чиїх кишень йшли і йдуть насправді досить солідні інтернет-гроші українцям від CISAC?

А, може, слідство, згадавши про честь мундиру, захоче піти далі, заглибившись в різні дива українського авторського права, наприклад, з’ясувавши, хто винен у зникненні з мапи Києва Будинку авторів УААСП, збудованого на роялті українських авторів в період СРСР на вулиці Богдана Хмельницького або ж поглянути пильним оком на тотальну корупційну руйнацію системи УААСП (Української агенції з авторських та суміжних прав) і авторського права за часів прем’єрства Степана Кубіва і «царювання» в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі його родича – заступника міністра Валерія Жалдака.

Олександр ЯГОЛЬНИК, продюсер, композитор, публіцист, поет, драматург

Читайте також:

• Олександр Ягольник про пісенний конкурс: російська ФСБ – “спалилася”

Сообщение Композитор Олександр Ягольник просить міністра Авакова з’ясувати, до чиїх кишень потрапляє інтернет-роялті українських митців появились сначала на Український репортер.