“Наводжу приклад: якщо вихователька в дитячому будинку щось скаже комусь із батьків іншою мовою – російською, угорською, румунською, то мовний інспектор, такий собі стукач, повинен це підслухати, і вона за це отримає штраф, а можливо і більш серйозне покарання –  аж до посадки в тюрму”, – заявив Вілкул і додав, що в Україні “будують націоналістичну державу зразка першої половини ХХ століття”.

Після нього на трибуну вийшов нардеп від “Народного фронту” Юрій Береза.

Він заявив, що щойно в Раді прослухали виступ яскравого представника “п’ятої колони, який працює за гроші Кремля і досі перебуває в залі Верховної Ради”. І якби не було добровольців, то був би “губернатором від Путіна Малоросії, Недоросії, Недососії”.

“Я знаю точно, що ваш час закінчився. Якби ви не гавкали на Українську державу, якби ви не пищали, якби ви не злословили, Українська держава проживе без вас, тому що ви – вчорашній день. Ви наслідки і вирізка Росії. Ви на Росію працюєте…

Коментувати покидьків – це остання справа. Але не допускати виступи проросійські, промосковські в цій залі – це наш обов’язок…

Пане Вілкул, я до вас особисто звертаюся. Не ризикуйте, тому що доведете до гріха. Незважаючи на те, що ми тут дипломати, але по мармизі ви скоро отримаєте прямо у цій залі “, – пригрозив Береза.

Фото Богдан Бортаков

Сообщение Знову через мову. “Народнофронтівець” Береза пригрозив дати по мармизі “опоблоківцю” Вілкулу (+відео) появились сначала на Український репортер.

Сам я – зі сходу…

Популярна телеведуча розповідає:

– Родом я із Запоріжжя. У нас, на сході…

– Я с востока, – заявляє відома політик й уточнює: – Из Запорожья.

Але ж – міль пардон! Хіба Запоріжжя розташоване на сході країни? Пам’ятаю, ще у радянські часи путівник по місту (автор – запорізький журналіст Микола Клименко) починався фразою: «Запорожье – город южный». І в цьому немає жодних сумнівів! Варто поглянути на карту, як розумієш – місто розташоване на півдні країни.

Одного разу в програмі Шустера попросив слово експерт, освічена, патріотично налаштована людина:

– Я приїхав із південного сходу, з Харкова.

У цей же час на 112-у каналі виступає політик:

– Сам я – зі сходу, з Одеси.

На іншому ток-шоу чолов’яга з «голубою» краваткою переконує, що його рідний Кривий Ріг шукати треба теж десь на «юго-востокє»…

Дивовижна географія! Якимось дивним чином, невідому чому й незрозуміло як, але майже всі наші великі промислові міста раптом переїхали на «юго-восток», і цей неприродний факт чомусь не бентежить ані політиків, ані експертів, ані телеглядачів з вищою освітою. Усі свято вірять, що Харків, Дніпро, Запоріжжя, Херсон, Миколаїв і Одеса розташовані саме там – на «південному сході».

Але ж це чистої води дурниця!

Погляньмо на все очима якого-небудь учня 5-го класу середньої школи. Почувши, якими глибокими географічними пізнаннями козиряють дорослі дяді й тьоті, він і собі кине оком на карту і… щиро здивується! Бо ж на південному сході країни побачить зовсім не Харків, а…. Бердянськ і Маріуполь. А коли знайде столицю Слобожанщини, відразу скаже, що це місто з півднем країни ніяк не в’яжеться. Харків треба шукати на… північному сході.

Ще більше школярик здивується, коли побачить на карті Одесу, бо ж місто розташоване аж ніяк не на південному сході, а на південному… заході!

Що ж до пропозиції «голубої краватки» пошукати міста Дніпро й Кривий Ріг на «південному сході»… «О-о! І мій татко стільки не вип’є!».

Але й це ще не все. На відміну від дорослих, наш п’ятикласник знає, що регіону «Південнний Схід» у нашій країні ніколи не існувало й не існує. І, за великим рахунком, це зовсім не частина країни, а… напрямок. Власне, морський румб, за яким визначають хід судна відносно півночі, й «морські вовки» цей напрямок руху називають «зюйд-ост».

Отож, якщо з Києва їхати в Одесу й уявити, що твій «Запорожець» – благородний фрегат із пурпуровими вітрилами на високих щоглах, то тримати треба курс «зюйд-зюйд-вест»! Але в нашому випадку кажи хоч «зюйд-ост», хоч «зюйд-вест», однак ні розумний дядько-експерт, ані чарівна тітонька-телеведуча, навіть якби дуже захотіли, все ж ніяк не змогли б народитися та жити на «зюйд-ості» чи десь на «зюйд-зюйд-весті».

Звідки ж у нас ця така раптова й така масова пристрасть до цього дивного «орієнталізму»? Звідки це наше безупинне «східкання»?.. Ніхто над цим питанням чомусь і досі не задумався.

Тим часом причини – досить серйозні, і про них варто говорити й на них треба звертати увагу.

Відомо, що преса й телебачення можуть не тільки інформувати про факти й події, а ще й формувати «нову, паралельну реальність», яка не має нічого спільного з дійсним станом речей та фактами.

У цьому плані особливо потужно діє телевізійна пропаганда, творці якої досить часто не тільки перекручують всі можливі факти, а й нав’язують глядачам нові уявлення про світ, нові терміни та, як у нашому випадку, навіть нові географічні «координати».

Згадаймо хоча б термін «Западная Украина». Під ним всі ми розуміємо Львівську, Івано-Франківську й Тернопільську області. Але А подивімося на карту країни – так, як вона лежить у координатах географічних меридіанів і паралелів. Ми відразу ж помітимо, що західні регіони нашої країни – це… Закарпатська й Волинська області та кілька північних районів Львівської. Географ же скаже вам, що Західна Україна – це ще й Чернівецька, Житомирська, Вінницька, Хмельницька області та західні райони Одеської, розташовані в межиріччі Дунаю та Дністра. Історик додасть, що Західною Україною в період між світовими війнами називали землі, які входили до складу Речі Посполитої, Румунії та Чехословаччини…

Отже, називати «Западной Украиной» лише три галицькі області невірно – ані з географічної, ані з політичної точки зору. На їх означення варто вживати або історицизм – Галичина, або суто географічні терміни: Східна Галичина і Прикарпаття… То чому ж Прикарпаття ми так уперто називаємо «Западной Украиной»?

Відповідь зрозуміла. Ця назва прийшла з військових штабів Радянської Армії. Окрім того, так цей регіон у радянські часи зазвичай називали на телеканалах всесоюзного телебачення.

Той же вплив ТБ, тільки зараз – російського, ми бачимо й нині.

Згадаймо, що ні в радянські часи, ні в 90-і роки терміна «Юго-Запад» у нас ніхто й не чув. У всіх «Прогнозах погоди», які вела неперевершена Ольга Бурда, й у тих, які з гумором озвучував Микола Луценко, ніхто терміна «південний схід» не вживав. Зазвичай говорили про погоду в тій чи іншій області. Інколи вживають назви історичних регіонів (Волинь, Слобожанщина, Наддніпров’я). А коли в ефірі й лунало «на сході нашої країни», «у південних регіонах», «на заході країни», то назви сторін світу ніколи не ставали географічними термінами, які треба писати з великої літери.

Юго-Восток» вигулькнув, як той Пилип з конопель, тільки в «нульові» роки й уперше голосно заявив про себе в кінці 2004-го, коли в Сіверськодонецьку було заявлено про утворення, власне кажучи, політичної партії, яку наші журналісти влучно охрестили ПіСУРом. Цей політичний «унітаз» швидко накрився мокрим рядном, але саме з тих часів і пішов гуляти шпальтами російських газет-журналів і по всіх «голубих екранах» цей горезвісний «Юго-Восток»…

І це, на жаль, не єдиний мовний покруч, який наші політики, експерти й журналісти підслухали на російському ТБ й так «успішно» запозичили.

Скажімо, голів обласних держадміністрацій у нас чомусь уперто називають… губернаторами. Це взагалі – жах! Бо ж «губернатор» – це не тільки керівник регіону в колишній Російській імперії та в сучасній Росії, згідно зі словником іншомовних слів, це ще й «найвищий урядовець в колоніях, що його призначає уряд метрополії». І розмови про переносне значення слова тут не рятують.

Питомо український термін тут – голова. Старовинне, красиве слово. Можна сказати – глава області. Ще – керівник, перший… Врешті решт, можна жартома назвати батьком. Все коротко й зрозуміло. Але всі дружно вживають термін, безумно скалькований із випусків новин російського ТБ.

Або таке. На російському ТБ усталився вираз «розвал Союзу», й наші акули пера слухняно повторюють: «Розвал…». Й ніхто не звертає уваги на логіку російського ТБ. Вона проста: розвал – це щось несподіване, неприродне, а відтак – незаконне… І раз незаконне, значить, треба судити тих, хто щось там підписував у Біловезькій Пущі. А головне – керівники РФ просто зобов’язані відновити кордони РФ у межах 1991 року. І заразом – статус Росії в країнах колишнього Варшавського блоку… І ось уже російські танки ми бачимо в Грузії, Криму і на Донбасі. Ось вам і слова-терміни!

Невже так важко назвати події грудня 1991 року просто – денонсація Союзного договору від 30 грудня 1922 року? Все юридично чітко: денонсація.

Чи взяти вираз «російськомовні». Одна громадська активістка ледве не плакала, доводячи, що в цьому виразі немає жодного підводного каменя. Але ж – є! Під цим терміном російські пропагандисти мають на увазі не просто мешканців міст Молдови, Білорусі, Казахстану й інших міст республік Середньої Азії, які говорять російською, вони переконують, що ці «російськомовні» – теж росіяни (тільки другого сорту). Те ж стосується і нашої країни. Тут, на переконання російських журналістів, проживають два народи: «бєндєровци», що говрять «по-хохлацкі», і чистосердечні «русскіє», які говорять виключно російською та знать не знають «хохлацкую»…

А наші політики, повторюючи, наче папуги, це слово «російськомовні», де-факто погоджуються з кремлівською тезою про «два народи».

І прикладів подібних запозичень багато. Взагалі складається враження, що деякі наші політики й політологи таємно від своїх дружин і дітей довгими темними ночами уважно переглядають всі ток-шоу на російських каналах, старанно все конспектують, а потім видають підслухані там дурниці й нісенітниці за власні ноу-хау й «інтелектуальні» прориви.

Завершуючи цю розмову, ще раз підкреслимо: в нашій країні ніколи не було й зараз не існує регіону під назвою «Південний Схід». Області, які четвертий рік називають «Сходом», насправді – Слобожанщина й Приазов’я. Міста Херсон, Запоріжжя, Дніпро – це Подніпров’я, або – історичне Запоріжжя.

Коли всі ці терени вчергове проголошує «Юго-Востоком», скажімо, депутат Мураєв, то це хоч зрозуміло. «Дан пріказ єму…», як співалося в одній із комсомольських пісень. Але навіщо ми все це повторюємо?!

Ярослав ФАЛЬКО
Малюнок Олега СМАЛЯ

Сообщение Мовні покручі з російського «зомбоящика», або Де знайти Харків і Запоріжжя появились сначала на Український репортер.