Гучний документ подали до Ради 21 вересня. Після гучної публікації колег з видання «Голка», ТСН взявся детальніше з’ясовувати, що не так з гучним законопроєктом, кому вигідне його ухвалення і чому засоби масової інформації м’яко кажучи «не в захваті» від положень документу.

Ніяких статтей з критикою, якщо нема вироку суду
«Недостовірною вважається інформація, яка порушує презумпцію невинуватості, доки вину особи не доведено…» (ч. 2 ст. 277 Цивільного кодексу України).

Таким чином документ пропонує автоматично визнавати недостовірною будь-яку інформацію, яка не підтверджена обвинувальним вироком суду.

Журналісти-розслідувачі в шоці: якщо закон дійсно ухвалять, журналістські розслідування про корупційні схеми і зловживання високопосадовцями будуть заблоковані. Адже алгоритм був зовсім інший — саме після викриттів журналістів фігуранти розслідувань потрапляли в поле зору правоохоронних органів. І не завжди ці кримінальні справи завершувалися вироком суду, адже після того, як розголос вщухав, історії просто «заминалися».

Про це зокрема зауважують журналісти Bihus.Info. За їхніми словами, суспільство не дізналося б про резонансні корупційні схеми, розкриті розслідувачами, адже вироків у цих справах інколи роками немає.

«Якби ми чекали вироку суду, перш ніж розповісти про корупційні схеми, ви б ніколи не дізналися ні про оборонку Гладковського, ні про електростанції Шурми, ні про м’ясо Колюбаєва, ні про дрони Розенблата, ні про „яйця по 17“ — та взагалі ні про що», — зазначають у Bihus.Info.

«Очевидно, запропоновані зміни посилюватимуть позиції тих людей, які зловживають процедурами спростування недостовірної інформації та захисту честі й гідності як формами захисту від обґрунтованих звинувачень журналістів. Як не дивно, багато посадовців та топкорупціонерів, викритих у журналістських текстах, зрідка визнають свою провину і десь так само зрідка отримують вироки суду, наявність яких свідчитиме про дотримання презумпції невинуватості. А тому якісні журналістські розслідування, що стають підставами для досудових розслідувань, теж можуть стати таким надзвичайним явищем», — зазначив Володимир Зеленчук, юрист Інституту масової інформації.

Своєю чергою, голова ВР Руслан Стефанчук запевняє, що дотримання презумпції невинуватості жодним чином не «унеможливлює розслідування корупції до вироку суду». Йдеться лише про те, що особу не слід називати винною, доки її вину не буде доведено в законному порядку.

Адвокат Юрій Мельник у статті для видання «Голка» відповідає спікерові: говорячи про презумпцію невинності у цій нормі законопроєкту відбувається підміна понять. Він нагадує, що мета журналістського розслідування — не «назвати винним», а інформувати суспільство про факти, що можуть становити суспільний інтерес.

Мельник наводить приклад, що журналіст, який оприлюднив факти про те, що статки чиновника, підозрюваного у кримінальному провадженні, можуть мати незаконне походження, тепер буде змушений спростовувати цю інформацію на тій підставі, що вироку суду ще немає.

Він звертає увагу, що на зміни у частині 2 статті 277, де недостовірною оголошується інформація, що «порушує презумпцію невинуватості». На думку автора, додавання цієї норми в чинне законодавство може надати фігурантам журналістських розслідувань додаткову підставу для судових позовів.

«Оціночні судження» і право на відповідь
Ще один пункт, що потрапив у поле зору журналістів право на відповідь та спростування і компенсації за оціночні судження.

Як зазначають в Інституті масової інформації, будь-яка згадка в медіа про особу означає, що ця особа має право на відповідь, якщо, на думку особи, у публікації порушено її «особисті права».

Директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк попереджає, що така норма знищить професійні стандарти журналістики й «перетворить медіа просто на підставки для мікрофонів, які будуть зобов’язані надати ефір будь-кому, хто був згаданий навіть побіжно».

«І цей будь-хто отримає можливість нав’язувати свою версію подій навіть щодо достовірного матеріалу. Це становить величезні загрози для свободи слова і журналістики як професії загалом», — вважає Оксана Романюк.

За оціночні судження, які «принижують честь, гідність чи репутацію», можна буде вимагати компенсацію моральної шкоди.

«Зливи» з чатів нардепів — табу
Стаття 306 цього законопроєкту містить норму про «цифрову приватність».

«Обробка даних стосовно цифрового образу фізичної особи, її особистих цифрових нотаток, цифрової кореспонденції здійснюється лише за інформованою згодою фізичної особи та з дотриманням вимог закону», — йдеться в документі.

Поширювати скріни переписок з месенджерів без згоди автора буде заборонено. Суд отримає право блокувати сайти чи канали, які опублікували такі матеріали.

У пабліку Bankova Mail припускають, що цією нормою нардепи прагнуть убезпечити «зливи» власних переписок з колегами у робочих чатах, як це було, до прикладу у серпні. Тоді «Бігуси» отримали переписку з робочого чату «слуг народу», де народні депутати обговорювали меми, треки Арахамії та «розпуск богодельні».

«Таким чином, нові норми можуть стати „щитом“ для парламентських чатів, аби їхній вміст залишався в телефоні, а не спливав у медіапросторі», — припускають у пабліку.

Що цікаво, один з авторів законопроєкту — нардеп Богдан Яременко, який ще на початку каденції 2019 року потрапив у секс-скандал. Тоді журналісти у Раді підгледіли його листування з повією, яка описала, які секс-послуги пропонує, а на які має табу. Відповідно до нової норми законопроєкту, тепер би журналісти не мали право публікувати ці відверті переписки.

Право на забуття
«Фізична особа може вимагати… вилучення, знеособлення, знищення інформації… а від операторів пошукових систем — припинення видачі посилань… якщо така інформація є недостовірною, неактуальною… або втратила суспільний інтерес…» (ст. 302-2 ЦК).

Transparency International Україна попереджає, що «неактуальність інформації», «втрата суспільного інтересу» є доволі розмитими термінами. Правозахисники побоюються, що судова практика може задовольняти позови осіб, негативна інформація про яких була поширена вже давно.

«Це негативно відіб’ється на конкурсних доборах, адже кандидати зможуть завчасно „підчистити“ інформаційне поле довкола себе. Тобто суттєво скорочуються можливості для громадськості зібрати повний масив відомостей для такої особи», — зазначають у Transparency International Україна.

Крім цього, на думку правозахисників, реалізація «права на забуття» може якраз сприяти тим українців, які колись поширювали проросійські наративи, а тепер воліли би про це забути.

Що кажуть у Верховній Раді
Спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук повідомляв, що законопроєкти №14057 «спрямований на осучаснення» Цивільного кодексу. Він запевнив, що «цей законопроєкт — не про медіа, а про розширення особистих прав кожної людини». Усі вищевказані пункти спікер прокоментував і запевнив, що кожен з них не містить ризиків для медіа.

Сообщение Гряде цензура? Журналісти б’ють на сполох з приводу законопроєкту №14057 появились сначала на Український репортер.

Про це повідомила спільнота Save the Kyiv Post  у Фейсбуку.

“… ми переходимо до запуску нового ЗМІ з 30 колишніми співробітниками Kyiv Post, щоб продовжити свою спадщину.

Незалежна Kyiv Post може зникнути, але її команда згуртована і прагне продовжувати служити вам, нашій спільноті.

Зазначається, що за бізнес-аспекти нового проекту відповідатиме медіа-консалтингова компанія Jnomics Media. Поки ЗМІ перебуває на стадії розробки журналісти запускають інформаційний бюлетень із розсилкою новин.

Сообщение Звільнена команда Kyiv Post запускає нове видання появились сначала на Український репортер.

Редактор «CH+»: «Іде зачистка інформаційного поля, людей намагаються відгородити від правдивого слова».

Редактор «БелГазети»: «За сьогодні я почув сім тисяч версій. То нібито щось не так з ілюстраціями у номері, то технічні проблеми з друкарськими верстатами, що частина працівників не вийшла на роботу, то у текстах наших оглядачів є заклики до повалення влади, що їм не подобається хештег #ябатька».

Малюнок Андрія Петренка.

Сообщение У Білорусі триває зачищення інформаційного поля. Другий тиждень не виходять незалежні газети появились сначала на Український репортер.

Ця новина дуже здивувала відому телеведучу Яніну Соколову, яка відреагувала на це іронічним повідомленням у Фейсбуку.

Яніна Соколова процитувала фрагмент повідомлення від адміністрації телеканалу:

« В умовах карантину неможливо повноцінно втілювати формат шоу Яніни…»

Телеведуча дивується:

“Хм… Савіку можливо, Яніні – ніт.
Коли була мала, не розуміла, чому Льоня з 6Б міг заходити до вчительської, а я ні. Потім дізналася, що Льоня – син Марії Степанівни. Завхоза. То йому можна.
Я не знаю, чи вийдемо ми на каналі восени. Ми мали відкриті і довірливі стосунки, скріплені редакційною угодою про невтручання.
Але всім глядачам, що писали мені відгуки на вчорашній ефір, хочу подякувати і сказати, що у мене неймовірна команда.
Правда. Це чесні, категоричні українці за яких не соромно. Люблю вас, котики.
Саме тому ми власними силами створимо наступний випуск.
І вийдемо в ефір в інтернеті…”

Сообщение “Як вам не соромно”. Телеканал “Україна 24” зупинив програму Яніни Соколової появились сначала на Український репортер.

Як пише очільник комітету Олександр Ткаченко, домовились:

• розпочати конструктивний діалог;
• спільно напрацювати план дій Укрпошти та видавців;
• з’ясувати реальні наклади не фейкових, а справжніх газет;
• врахувати пропозиції від друкованих ЗМІ щодо Закону про медіа, в тому числі ті, які покращать ситуацію із дистрибуцією газет.

За словами Олександра Ткаченка, депутати також поспілкувалися з керівниками он-лайн медіа. «В цілому, наш проект вони «зацінили», але висловили низку ідей, наприклад:

• Правила реєстрації. В яких випадках і на кого розповсюджується. Була ідея обов’язкової реєстрації для всіх.
• Правила формування «чорних списків» для он-лайн медіа.
• Регуляція анонімних телеграм каналів.
• Визначення ролі інформагентств.
• Рівності всіх видів медіа перед законом.
• Уточнення кількох визначень, зокрема «мови ворожнечі».

Але нам хочеться звернутися до Олександра Ткаченка, як голови профільного парламентського комітету, ось з якого приводу. Пане Олександре, ви так зацікавлено розповідаєте, начебто з таким глибоким інтересом… А подивіться сьогодні на київські кіоски, у яких продають пресу. Полічіть, скільки друкованих видань на полицях, в тому числі українських. Дві-три газети: урядова (2-3 примірники), парламентська, плюс кілька комерційних всеукраїнського масштабу. Оце і весь ужинок інформаційного фронту, на жаль. Слово – не зброя…

Покажіть бодай одну (!) київську газету (не кажучи вже про журнал)! Назвіть хоча б одне столичне друковане видання! Київ – БЕЗ ЖОДНОЇ ГАЗЕТИ! Яка ще європейська столиця може таким сумним «рекордом» похвалитися? І це у воюючій країні!

Хочу нагадати вам, пане Ткаченко, що два роки тому в столиці пішла в небуття славетна газета Київради “Вечірній Київ”, якій виповнилося 110 років. Її закрили під завісу 2018-го, хоч мер Віталій Кличко і його тодішній заступник Олексій Резніков клялися: газета буде жити!

А через деякий час газету закрили за темних, сумнівних обставин. Депутати Київради (навіть з демократичних фракцій!) ані найменшого слова не промовили на захист найстарішого видання! Столичні депутати не створили (бодай для ока!) хоч якусь тимчасову комісію для розслідування обставин підозрілого закриття, дивного переформатування «Вечірнього Києва», хто і чому це зробив, з яких підстав, які кошти «крутилися», чи знав про цю операцію Кличко і так далі.

Отож поцікавтеся, пане Ткаченко, сумною історією ліквідації «Вечірнього Києва».

Київ сьогодні без друкованої «зброї».

Фото “Українського репортера”

Сообщение Чому в Києві немає жодної міської газети? До уваги парламентського комітету появились сначала на Український репортер.

У тому вигляді, в якому представлені законодавчі ініціативи, вони неприйнятні, порушують базові принципи незалежності ЗМІ та саморегулювання журналістів.

Комісія (КЖЕ) заявляє про рішуче відмежування від законопроєкту, представленого МКМС, і не бачить жодної можливості його доопрацювання чи покращення за результатами обговорення.

Нагадуємо уряду, що разом з журналістськими та галузевими організаціями зробила значну частину роботи щодо плану і програми, як врегулювати питання національних прескарт, підвищити відповідальність журналістів у межах справжнього саморегулювання. Цей складний шлях не може бути зруйновано підміною понять, створенням псевдосаморегуляції чи введенням органів державного контролю за діяльністю журналістів, що мають повноваження органів цензури.

Ми наголошуємо, що не можна поєднувати в одному законопроєкті відповідальність за дотримання професійних стандартів, та відповідальність за дії осіб проти держави. Перше має регулюватись через журналістські організації, а друге – відповідальність правоохоронних органів. Саме таке розмежування має покласти край спекуляціям та спробам ввести приховану цензуру, та ще й руками журналістів.

Ми усвідомлюємо, що окремі журналісти та власники ЗМІ зловживають свободою слова, і готові робити усе належне, аби мінімізувати наслідки такого зловживання. Проте ми свідомі того, що у вільному та демократичному суспільстві свобода слова важливіша, ніж чистота рядів журналістського цеху. Спроби загнати усіх журналістів в єдину організацію, нав’язати єдині стандарти, карати за будь-які відхилення від “партійної лінії” – матимуть ще гірші наслідки, ніж ті, які ми зараз маємо через безвідповідальність окремих журналістів.

Ми також абсолютно не підтримуємо ту роль Уповноваженого з питань інформації, яка прописана в законопроєкті. На наш погляд, цей Уповноважений має стати на захист чесних та професійних журналістів і мати відповідні повноваження: допомагати редакціям та журналістам отримувати інформацію, захищати від переслідування, вчасно реагувати на загрози життю та здоров’ю журналістів.

Викликає велике занепокоєння і запровадження кримінальної відповідальності за дезінформацію. Як показує світовий досвід, застосування відповідальності є ефективним лише у крайніх випадках, однак це не може виступати системною зброєю проти дезінформації. Натомість потрібно розвивати суспільне мовлення, ефективно застосовувати антимонопольне законодавство, боротися із «джинсою», обмежувати пряму та непряму політичну рекламу та розвивати інструменти протидії мові ворожнечі, за що можуть застосовуватися й відповідні покарання, оскільки дезінформація доволі часто спрямована саме на це.

КЖЕ разом з усіма партнерськими організаціями готова долучитися до розробки законодавства, що зробить засоби масової інформації в Україні справді вільними, незалежними та відповідальними. Такі зміни вкрай необхідні для захисту нашої професії та свободи слова від численних спроб перетворити журналістів на пропагандистів, а ЗМІ – на засоби масової дезінформації.

Цю інформацію розміщено на сайті Комісії з журналістської етики.

Сообщение Комісія з журналістської етики виступила проти драконівського законопроєкту появились сначала на Український репортер.

20 січня Міністерство культури, молоді та спорту України опублікувало законопроєкт про боротьбу з дезінформацією та регулювання діяльності ЗМІ.

За словами міністра культури, молоді та спорту Володимира Бородянського, закон має на меті протистояти російській дезінформації. Однак журналістська спільнота вважає, що ця ініціатива, ймовірно, буде використана як інструмент для цькування українських журналістів. Зокрема, Національна спілка журналістів України (НСЖУ) попереджає, що закон зробить можливим державне втручання в журналістську професію та обмежить права працівників ЗМІ.

Документ окреслює нові правила щодо регулювання ЗМІ та журналістської діяльності. Законотворці хочуть передбачити кримінальне звинувачення за дезінформацію з величезними штрафами (до 350 000 євро) та 7 роками ув’язнення. «Якщо цей закон буде прийнятий, журналістам буде потрібно мати професійну прес-карту від організації, яка фінансується державою (Асоціація професійних журналістів України); контент ЗМІ контролюватиме Спеціальний уповноважений, який здійснюватиме політику штрафів, блокувань та санкцій; буде введено Індекс довіри, заснований на критеріях, розроблених Спеціальним уповноваженим; статус професійного журналіста буде надаватися та вилучатися відповідно до Кодексу журналістської етики; засоби масової інформації будуть зобов’язані публікувати всю офіційну ідентифікаційну інформацію про себе», – пояснює голова НСЖУ Сергій Томіленко, попереджаючи про можливі наслідки такого тотального контролю для основоположних прав та свобод.

«Уряд повинен суворо дотримуватися журналістського саморегулювання та самостійності. Держава повинна створити умови для цього процесу, уникаючи будь-якого втручання уряду та не позбавляючи журналістів своїх прав. Європейська федерація журналістів рішуче відхиляє будь-які пропозиції, у яких йдеться про те, що держава ргенеральний секретар Європейської федерації журналістів Рікардо Гутьєррес.

«Цей закон є дозволом для держави втручатися в діяльність українських журналістів. Ліцензування журналістської діяльності через видачу спеціальних прес-карток не має нічого спільного з боротьбою проти російської агресії. Пріоритетом українських чиновників має бути забезпечення фізичної безпеки та економічної незалежності журналістів. Ми ще не побачили жодних результатів діяльності уряду в цих напрямках», – сказав Сергій Томіленко.

НСЖУ відкрито виступає проти цього законопроєкту, який буде винесено на розгляд Верховною Радою України у березні 2020 року.

Інф. НСЖУ

Читайте також:

• Газети в Україні вмирають катастрофічними темпами. І це під час війни з Росією
• Держава упритул не побачила головної художньої виставки про духовну незалежність

Сообщение Європейська федерація журналістів розкритикувала реформу ЗМІ від “Слуг народу” появились сначала на Український репортер.

Український голос в світі не чути, натомість буде чути голос російською мовою всередині країни, який повністю буде знаходитися під контролем уряду.

Про це з трибуни Верховної Ради України заявив народний депутат України Микола Княжицький.

“У закон про іномовлення і прямо сказано, що урядові органи контролюють кожне слово, що буде сказано на цьому каналі, і що мовлення може вестися не лише українською чи англійською, а й будь-якими мовами. Фактично вводиться пряма цензура. Ми повертаємося до радянських часів, коли уряд контролює інформацію”, – зазначив нардеп.

Також за словами Княжицького подібні норми присутні і в законопроекті про медіа.

“Норми, які дозволяють через обмеження в інтернеті, через обмеження свободи слова контролювати будь-яку політичну думку всередині країни. Натомість закон не передбачає, як ми це контролювали, контролю, і дієвого контролю, за власністю в засобах масової інформації і за фінансуванням засобів масової інформації, яке може здійснюватися за межами України”, – заявив Микола Княжицький

Сообщение Микола Княжицький: ми повертаємося до радянських часів, коли уряд контролює інформацію появились сначала на Український репортер.

Нардеп пропонує запровадити кримінальну відповідальність за поширення «недостовірних» відомостей у ЗМІ й Інтернеті; дозволити Нацраді зупиняти трансляцію телеканалів «до моменту спростування»; переслідувати медіа, в ефірі яких громадяни іноземних держав проводять «передвиборну агітацію через журналістську діяльність», тощо.

Штраф за «поширення у ЗМІ, мережі Інтернет недостовірних відомостей, які ганьблять честь і гідність іншої особи» – до 480 тисяч гривень (до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, для кримінальної відповідальності такий мінімум встановлюється на 2019 рік Податковим кодексом не на рівні 17 грн, а на рівні 960 грн). Або журналіст чи громадянин може отримати виправні роботи до одного року.

За «умисне поширення» ганьби – уже штрафи від 960 тисяч гривень до 1 млн 920 тис. і виправні роботи до 2 років!

А якщо недостовірне інформування поєднується з порушеннями виборчого законодавства – то штрафи й терміни виправних робіт подвоюються.

У пояснювальній записці пана Лапіна до законопроекту йдеться, що роками суди розглядають позови про захист честі та гідності. І «подібний стан речей ще більше стимулює правопорушників, особливо у випадках, коли мова йде про завдання шкоди публічним особам, які роками вибудовували свій авторитет у суспільстві»…

– Наміри штрафувати, забороняти, блокувати та відправляти українських журналістів на виправні роботи прикриваються «особливою актуальністю» (цитата) – законопроект подається «в умовах інформаційної війни, яку розв’язала і наразі здійснює Російська Федерація проти нашої держави», – зазначає голова НСЖУ Сергій Томіленко. – Шановні політики! Українські журналісти уже втомилися відбивати ваші атаки! Якщо маєте честь і гідність – не ставайте авторами дикунських проектів!

Служба інформації НСЖУ

Сообщение Штрафи до трьох мільйонів і кримінальна відповідальність для журналістів – у Раді зареєстровано “законопроект” появились сначала на Український репортер.

Про це заявив віце-президент Фейсбуку з міжнародної діяльності Джастін Ософскі, пише Reuters.

За його словами, буде переглянутий механізм оповіщення модераторів про сумнівні матеріали на сайті для того, щоб можна було дуже швидко повідомляти про порушення.

Ософскі розповів, що вбивця розмістив у соцмережах три відео, але про перше компанія звістки не отримала. Повідомлення про друге відео прийшло через 1 годину і 45 хвилин, а про третє – тільки після закінчення трансляції.

В поліції уточнили, що вже отримали десятки порад про те, де шукати вбивцю Стівена Стівенсона.

Like

Сообщение Відеосюжети про насильтво блокуватимуть у соцмережах появились сначала на Український репортер.