Роздільними штабними тренуваннями та спільними штабними тренуваннями штабом зони територіальної оборони та підпорядкованими підрозділами керували військовий комісар міста Києва полковник Сергій Клявлін та командир бригади територіальної оборони підполковник Микола Білосвіт.

“У ході  тренувань були вдосконалені навички командирів підрозділів щодо вироблення єдиної думки виконання завдань територіальної оборони та організації взаємодії всіх структурних підрозділів штабу зони територіальної оборони Києва”, – повідомив командир бригади тероборони Києва Микола Білосвіт.

Прес-служба 112-ої Окремої бригади територіальної оборони Києва.

Сообщение У Києві тренувалися офіцери бригади територіальної оборони появились сначала на Український репортер.

“Втім, проведені нещодавно тренування в одному з ракетних підрозділів, що входить до складу Об’єднаних сил, довели, що для українських ракетників немає нічого неможливого: вони здатні швидко вийти у завданий район, розгорнутися у бойовий порядок та виконати пуск ракет по цілях. Поки що — умовним, але в разі необхідності ракети летітимуть у реальні цілі, адже Об’єднані сили прикриті надійним ракетним щитом”, — повідомляє прес-служба ООС у Фейсбуку.

Нагадаємо, напередодні у Практичній гавані Одеси відбувся черговий тренувальний день водолазних спеціалістів Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

Посилання на відео:

Сообщение Українські військові провели тренування із ракетним комплексом “Точка У” (+ відео) появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляє «Український репортер» із посиланням на прес-штаб ООС.

«Інструкторсько-методичні заняття для керівників різних рівнів проведено для вдосконалення їхніх навичок в управлінні вогнем при діях авіації противника на малих та гранично малих висотах в районі узбережжя Азовського моря», – доповідають військові.

Штурмова та армійська авіація імітували ворожий повітряний удар по підрозділах, що здійснюють прикриття морського узбережжя. Екіпажі ЗСУ «Шилка», БМ «Стріла-10М» та розрахунки переносних зенітно-ракетних комплексів і зенітних установок ЗУ-23 повітряні цілі умовно знищили.

Окрім того, відбулося виконання бойових пусків та стрільб по аеродинамічних цілях, які маневрують висотою.

На фото: ЗСУ «Шилка»

Сообщение На Приазов’ї тренувалися збивати ворожі літаки (+відео) появились сначала на Український репортер.

Перехід у стан «лютого футбольного ворога» – справа у сучасному футболі не надто поширена. Тим дивнішим є рішення двох успішних, молодих тренерів академії «Динамо» перейти на роботу у донецький «Шахтар».

Олександр Ситник та Володимир Самборський працювали в юнацькій команді «Динамо-U-15», яку зробили чемпіоном України. Тепер разом з ними до «Шахтаря» перейшли ще й п’ятеро їхніх вихованців.

Чому «Динамо» відпустило своїх тренерів разом із молодими футболістами до донецького клубу – справжня загадка.

Тим більше, що Ситник і Самборський, як прийнято говорити, динамівці до мозку кісток. Обоє є вихованцями славнозвісної академії Павла Яковенка, яка свого часу зібрала найталановитішу молодь на теренах колишнього СРСР. У тій команді грали такі відомі в майбутньому футболісти, як Артем Мілевський, Олександр Алієв, Григорій Ярмаш, Дмитро Воробей.

Ситник та Самборський пройшли усі сходинки системи «Динамо», однак за першу команду так і не зіграли. На рахунку Ситника 12 матчів (2 голи) за дубль «Динамо», 50 матчів (7) за «Динамо-2», 40 (2) за «Динамо-3». Самборський зіграв за «Динамо-2» 23 матчі, за «Динамо-3» 13(3).

Через травми обоє дуже рано – у 26 років – завершили професійну кар’єру та розпочали працювати дитячими тренерами у столичному клубі. І працювали досить успішно до останнього часу.

Відтак «Шахтар» отримав двох прогресивних, молодих (хлопцям по 32 роки) і талановитих дитячих тренерів – фахівців, яких не так багато в Україні. А на додаток «гірники» поповнили склад своєї академії п’ятьма 15-річними гравцями, чемпіонами України.

Ярослав ТИМОШИК

Сообщение «Шахтар» переманив із «Динамо» двох тренерів появились сначала на Український репортер.

«Український репортер» розповідає про те, хто такий Томаш Кендзьора та чим він «підкупив» динамівських скаутів.

Днями «Динамо» оголосило про підписання контракту із захисником молодіжної збірної Польщі Томашем Кендзьорою. Поляк, за якого кияни заплатили 1,5 мільйона євро, гратиме у Києві наступні чотири роки.

Томашу 23 роки. Він молодий, амбітний та перспективний гравець. Кендзьора родом зі спортивної сім’ї – його батько теж був професійним футболістом. Не дивно, що перше знайомство з м’ячем у молодшого Кендзьори розпочалося доволі рано – у чотири роки. Згодом Томаш почав займатися в спортивній школі «Зелена гура», і пішло, поїхало. У 17 років його запросили до познанського «Леха», де Кендзьора пройшов усі ступені клубної ієрархії – від юнацької до першої команди клубу.

Новачок «Динамо» настільки вдало вписався в гру команди, що у 20 років виграв свій перший важливий титул – чемпіонат Польщі, а згодом йому довірили капітанську пов’язку «Леха». Успішна гра талановитого захисника не залишилась без уваги європейських скаутів. До Кендзьори проявляли інтерес «Монако» та «Лаціо», але в останній момент ці трансфери зривалися.

«Динамо» націлилося на поляка під час цьогорічного молодіжного чемпіонату Європи, на якому Томаш був одним із лідерів «кадри». Чутки про трансфер з’явилися ще місяць тому: після непростих переговорів між клубами та успішного медогляду Кендзьора став динамівцем.

Польські експерти відзначають чимало позитивних рис у діях правого захисника. За їхніми словами, цей футболіст, незважаючи на молодий вік, володіє лідерськими якостями та бійцівським характером. Як у клубі, так і в молодіжній збірній Кендзьора був лідером захисту, вміло управляв діями партнерів, за необхідності міг добряче «прикластися» міцним слівцем, якщо хтось щось робив не так. Кендзьора – такий собі вожак, і це, безумовно, позитивна якість для захисника.

Томаш – швидкий гравець, здатний виконувати величезний обсяг бігової роботи. Він спокійно самотужки може закрити весь фланг – здоров’я, витривалості та сил у поляка не бракує. Має чудову, підготовлену довгу передачу, в міру технічний футболіст.

Серед недоліків відзначають не завжди вдалий вибір позиції на полі. Кендзьора може спокійно проґавити забіг опонента собі за спину чи не витримати лінію. Також поляк досить посередньо «читає» гру, перехоплення – не його фішка. А ще Томаш суто одноногий гравець – його ліва нога придатна лише для ходьби. Проте усі ці недоліки можна виправити тренуваннями. Немає сумнівів, що у «Динамо» поляк однозначно підтягне «тактику».

Які перспективи Томаша у «Динамо»? На перший погляд, досить райдужні. Позиція правого захисника є досить проблемною у київському клубі, особливо після від’їзду Даніло Сілви до Бразилії. Правим беком може зіграти Морозюк, але Микола – гравець, більше налаштований на атаку, його стихія – півзахист, а гра безпосередньо в обороні не належить до чеснот дев’ятого номера. Хто ще? Гусєв?

Без проблем, але Олегу вже 34 роки, до того ж він останні півроку перебував без команди. Його форма та готовність бути основним упродовж довгого сезону поки під питанням. Є ще молодий Тимчик, але Олександра радше використовуватимуть на підстраховку.

Передумови для успішної гри Кендзьора більш ніж достатні. Решта залежить лише від нього самого.

Наостанок хотілося б наголосити на наступному. За півроку «Динамо» купило у «Леха» двох захисників: Кадара та Кендзьору, на покупку яких кияни витратили 4 млн євро. Немаленька сума як для клубу, який прагне оптимізувати витрати та рахунки якого періодично блокуються банком.

У той же час «Лех» взимку придбав у «Карпат» Володимира Костевича – теж крайнього захисника. Польський клуб витратив на цей трансфер всього-на-всього 300 тисяч євровалюти. А за півроку Костевич став «найкращим лівим захисником» чемпіонату Польщі.

Можливо, киянам варто звернути увагу на внутрішній ринок. Чому не цікавилися тим же Костевичем? Він нічим не поступається «варягам» у майстерності, зате свій та коштує значно дешевше. Але це вже питання до «внутрішньої кухні» «Динамо».

Ярослав ТИМОШИК

Сообщение Томаш Кендзьора: хто він, перший новачок «Динамо» Хацкевича? появились сначала на Український репортер.

«Бундестім» уперше в історії стала переможцем Кубку Конфедерацій. Ці змагання проводяться з 1988 року під егідою ФІФА за рік до чемпіонату світу і відбуваються в країні, яка прийматиме мундіаль.

Для фіналістів, збірних Німеччини та Чилі, ця очна зустріч була другою в рамках турніру. На груповій стадії команди не виявили переможця, зігравши внічию 1:1.

У фіналі більше поталанило німцям. З перших хвилин гри чилійці понеслися на ворота тер Штегена. «Червоні» створили кілька небезпечних моментів, а найкращу нагоду відкрити рахунок втратив Артуро Відаль, який з близької відстані не зумів переграти голкіпера.

Німці довго не могли оговтатися від такого натиску суперників і майже не виходили з оборони. За такої гри команда Льова дещо несподівано та не логічно відкрила рахунок: захисник Чилі Діас завозився з м’ячем і на рівному місці подарував його супернику. Вернер швидко відпасував на Штіндля, який забив у порожні ворота.

Гра дещо заспокоїлася, наприкінці першого тайму німці могли б закріпити свою перевагу, але Дракслер та Горетцк свої моменти не реалізували.

У другому таймі чилійці продовжували атакувати, прагнучи зрівняти рахунок. Німеччина ж грала від оборони і за першої-ліпшої нагоди команда буквально вилітала в контратаку. Наприкінці гри футболісти «Ла Рохи» пішли ва-банк і мали чудові нагоди, аби зрівняти рахунок. Німці відверто грали на відбій. Найреальніший шанс перевести гру в овер-тайм втратив Ангело Сагаль, який з кількох метрів пробив вище воріт.

Команда Йоахіма Льова встояла і здобула свій черговий трофей.

Система, яка дає результат

До слова, на цьому турнірі збірна Німеччини виступала далеко не в оптимальному складі. Тренерський штаб вирішив перевірити найближчий резерв команди. Вийшло більш ніж переконливо. Якщо врахувати, що за два дні до того молодіжна збірна Німеччини виграла чемпіонат Європи, можна стверджувати, що у німців є прекрасне майбутнє.

Взагалі, за останні 13 років «Бундестім» жодного разу не опускався нижче третього місця у змаганнях, в яких команда брала участь. Не важливо, був це чемпіонат світу, Європи чи товариський турнір – німці завжди були в призах.

Такий результат – далеко не випадковість, більше того, він цілком закономірний. 15 років тому, коли національні німецькі команди вже тривалий час не здобували серйозних результатів на міжнародній арені, Німецький футбольний союз (аналог нашої ФФУ) прийняв та почав реалізовувати довготривалу програму розвитку футболу. Німці вибудували чітку вертикаль збірних команд, починаючи з U-15 і закінчуючи національною збірною. Окрім того, по всій країні збудували безліч футбольних полів. Це дало змогу відшукати молоді таланти навіть там, де їх не сподівалися знайти. Тобто у Німеччині вибудували якісну систему підготовки молодих футболістів. Результат, як бачимо, не забарився.

З огляду на силу та успіхи німецьких збірних команд на всіх рівнях нікого не здивує, якщо у найближчі 10 років будемо спостерігати гегемонію німецького футболу.

Питання до українських футбольних чиновників: чому б не створити щось подібне в Україні? Зараз наш футбол переживає скрутні часи, але це найкращий час для експериментів.

Наші команди і так не надто успішно, якщо не сказати провально (згадаймо Євро-2016), грають на великих футбольних форумах. На юнацькому та молодіжному рівні вихід наших команд в еліт-раунд вже сприймається за неабиякий успіх. А що далі?

То чому б не підійти до питання підготовки молодих футболістів системно? Чому б не взяти на озброєння кращі європейські приклади та методики й адаптувати їх до наших умов? Коли, нарешті, ми будемо мислити стратегічно і дивитися на кілька кроків вперед?

Приклад Німеччини доводить: за належного підходу результат обов’язково буде. Але для цього потрібні план, час, витримка, терпіння та щоденна кропітка праця.

Ярослав ТИМОШИК

Сообщение Розповідаємо про секрети “німецької машини” у футболі появились сначала на Український репортер.