Організатори Фестивалю Пампуха та Глінтвейну обіцяють створити унікальний простір, де глибокі українські традиції поєднаються з сучасною естетикою, якісною гастрономією та важливою благодійною місією. Фестиваль розрахований на тих, хто цінує якість, смак та найкращі моменти життя. Нагадуємо, у попередні роки Фестиваль встановив Рекорд України (Книги Рекордів Гіннеса) з найбільшої кількості спечених пампухів на одному заході. Завдяки чому слава про унікальний фестиваль у Львові сягнула далеко з межі Галичини.

«Навіть у часі війни ми віримо, що Різдво має відбутися, – каже організатор Фестивалю Пампуха та Глінтвейну Андрій Сидор. – У Львові, який на Різдвяні Свята, попри все, приваблює море туристів, ми намагаємося створити не просто подію, а велике родинне різдвяне свято – місце зустрічі для тих, хто давно не бачився, – рідних та друзів. Створюємо простір, де глибокі українські традиції перетинаються з сучасним стилем та важливим сенсом. Об’єднуємо смак, культуру та благодійність, щоб наше Різдво стало не лише затишним, але й важливим».

Розмаїття подій на Фестивалі привабить найширшу аудиторію. Серед ключових активностей – гастрономічний епіцентр: на гостей чекає безліч видів пампушків та цілий простір з найрізноманітнішими глінтвейнами, традиційною українською різдвяною їжею та іншими смачними пропозиціями. І все це в атмосфері традицій: на Фестивалі оживуть справжні українські різдвяні дійства. Тут будуть колядувати, вертепувати, а головною подією стане Конкурс Вертепів, що збере найколоритніші колективи з регіону. Культурну програму на вуличній сцені довершать вечірні концерти улюблених виконавців, а також різноманітні майстер-класи.

Діятимуть спеціальні локації від брендів «Львівські Дріжджі» та «Світоч». Так «Львівські Дріжджі» створять куточок «Львівські Пампухи», де кожен гість зможе отримати найсмачніший пампушок за будь-який донат на благодійну мету. А в локації від «Світоч» охочі зможуть персоналізувати та прикрасити свої пампушки шоколадом.

У межах Фестивалю Пампуха та Глінтвейну буде організовано збір коштів на підтримку найменших пацієнтів Львівського ОХМАТДИТу. Донати скерують на придбання спеціальних крісел для методу «кенгуру» у відділенні реанімації новонароджених.
До 25 грудня на квитки на Фестиваль діє спеціальний тариф для «ранніх пташок». Усі, хто придбають квитки заздалегідь, гарантовано отримають у подарунок керамічне горнятко або скляний келих. Це ідеальний аксесуар, щоб із затишком смакувати глінтвейн, какао чи ігристе під час самого Фестивалю Пампуха та Глінтвейну 25–28 грудня на території Львівського палацу мистецтв.

Квитки на Фестиваль Пампуха та Глінтвейну доступні онлайн:
https://concert.ua/uk/event/festival-pampuha-ta-glintveinu-lviv

Галина ГУЗЬО

Сообщение Легендарне Свято Пампуха повертається: 25-28 грудня у Львові відбудеться Фестиваль Пампуха та Глінтвейну появились сначала на Український репортер.

Зазвичай цього дня українці йдуть до церкви на богослужіння. Потім – вирушають додому та збираються за великим святковим столом. На Щедрий вечір знову готують обрядову кутю – це називається Друга кутя. Оскільки Різдвяний піст закінчився, то обмежень в їжі немає – як на Святвечір. Тому на стіл, окрім куті, ставлять м’ясні страви, холодець, вареники та пироги з різними начинками. Загалом вважалося, що ця вечеря має символізувати достаток.

Трапезу розпочинають з молитви, а ввечері чи наступного дня спалюють дідуха, якого заносили в хату на Святвечір – так очищали оселю від нечистої сили.

З вечора молодь йде щедрувати, бажаючи в обрядових піснях щедрого урожаю та добробуту в наступному році. Крім цього, ніч вважалася магічною, тому дівчата ворожили на майбутнє.

Найбільшою традицією Щедрого вечора було ходіння з вертепом та водіння Кози. Достеменно невідомо, що символізував обряд. Припускають, що водіння кози було пов’язано з грецькими обрядами для закінчення року і народженням нового Місяця. Козу Маланку одягають у вінок зі стрічками, намисто та інші прикраси. Її хлопець Василь одягає жупан, шаровари та чоботи. У костюмах люди ходять від будинку до будинку, співають щедрівки, розважають господарів танцями та різноманітними жартами.

За сюжетом сценки, коза “помирала”, за нею тужили та намагалася “оживити”. Здебільшого це вдавалося, що, ймовірно, означало настання нового року.

Що не можна робити в Щедрий вечір
Щедрий вечір мав свої заборони, яких дотримувались для залучення щастя в наступному році. Наприклад, на Маланку не можна:

готувати до столу страви з риби – щастя може “уплисти”
зустрічати свята в темному чи брудному одязі
лихословити та сваритися
позичати комусь гроші та рахувати монети
відмовляти в допомозі
викидати сміття – можна раптово винести щастя з дому

За народними повір’ями, ворожіння вночі проти 1 січня вважається достовірним. Наприклад, незаміжні дівчата клали під подушку чотирьох королів з колоди карт, аби побачити уві сні майбутнього нареченого. Крім того, клали під подушку гребінця і, лягаючи спати, нашіптували: “Суджений-ряжений, розчеши мені голову!”. Хто присниться, з тим випаде йти під вінець.

Також дівчата виходили на вулицю, і яка першою з тварин зустрінеться, таким на вдачу наділить доля судженого: якщо пес, то лихим, а життя буде собачим, вівця — тихим і сумирним тощо.біля воріт насипають три купки зерна, а вранці перевіряють: якщо їх ніхто не чіпав, то сімейне життя буде щасливим, і навпаки.

Уже на світанку 1 січня, на свято Василя, в Україні хлопці починали посівати зерном. В народі вважалося, що посівання приносять добробут, щастя та великий урожай на весь рік.

Сообщение Щедрий вечір, добрий вечір! Добрим людям на здоров’я! Традиції свята появились сначала на Український репортер.

Про  Який колір потрібно віддати перевагу, зустрічаючи рік Зеленої Дерев’яної Змії? Здавалося б, відповідь лежить на поверхні – зеленому, але, якщо всі вберуться у сукні-костюми однакового кольору, може зарябити в очах. І тут саме час згадати, що у зеленого – як, втім, і в будь-якого іншого кольору – широкий спектр – від світлого ментолового до темного та глибокого малахітового, що передбачає велику варіативність. Особливо якщо додати до сказаного вище можливість прикрасити своє святкове вбрання блиском, починаючи з відповідної — шовкової або атласної — тканини і закінчуючи люрексом, стразами і паєтками, до чого Змія поставиться із захопленням. Якщо ж зелений колір у будь-якому його вигляді вам не пасує, варто згадати про те, що Змія наступного року є не тільки Зеленою, а й дерев’яною, а отже, образ можна зібрати з коричневих речей (дизайнери вважають його наймоднішим в нинішньому сезоні), бежевого, блідо-жовтого і навіть жовтого кольорів.

Доповнять образ прикраси з яшми та нефриту – вони є талісманами господині року, якщо ж з якоїсь причини вони вам не підходять (наприклад, тим, хто народився під знаком Стрільця, нефрит категорично протипоказаний), можна вибрати щось із великого списку зелених дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння – наприклад, амазоніт, бірюзу, опал, топаз, хризопраз, яшму і навіть смарагд, хоча вважається, що останній більше підходить року Коня. Не буде Змія і проти строгих прикрас – без каміння, але зі шляхетних металів – срібла, платини та золота будь-якого кольору, водночас вона навіть не наполягатиме на глянцевій поверхні – матова їй теж цілком підійде.

Особливу увагу варто приділити взуттю та аксесуарам, які в жодному разі не повинні бути зроблені зі шкіри рептилій, що господиня року може вважати прямою образою. До речі, стосується це не тільки жінок, а й чоловіків, які цілком можуть надягти туфлі чи ремінь, зроблені якщо й не з самої змії, а й з її найближчих родичів.

У всьому, що стосується новорічного інтер’єру, працюють ті самі правила, що в одязі. Так, найкращими кольорами в інтер’єрі є поєднання зеленого – а також бежевого, кремового, шоколадного – із золотим. Втім, традиційне для Нового року та Різдва поєднання червоного, зеленого та білого кольору теж не забороняється – їхня гармонія та створюваний ними новорічний настрій припаде Змії до смаку. Елементи новорічного декору – особливо фігурки господині року – бажано вибирати дерев’яні, підтримавши таким чином стихію року, але вони можуть бути скляними або металевими – Змії сподобається його блиск. Також астрологи вважають, що дім має бути прикрашений живими рослинами та квітами, найкраще – екзотичними, але й наші вітчизняні теж підійдуть.

Одне з важливих питань, що поставити на стіл, щоб не образити господиню наступного року – Змія може бути мстивою. Втім, тут, схоже, зробити помилку складно, оскільки вона всеїдна. У ЗМІ можна зустріти багато статей щодо раціону Змії, в яких йдеться, що на стіл у новорічну ніч найкраще поставити овочі, фрукти та зелень, але така пропозиція – не більше ніж данина ЗОЖ. Насправді господиня року із задоволенням їсть м’ясо – особливо курятину та кролятину, а також рибу та яйця, які можуть стати складниками святкових страв. Головне тут — вибрати нетривіальні, оригінальні і вишукані рецепти, зробивши приємне Змії, що має витончений смак.

Сама церемонія зустрічі Нового року має бути тихою та спокійною. Шумні свята – з усіх зрозумілих причин – у нашій країні зараз взагалі не в тренді, але цього разу наше прагнення до тиші та спокою повністю збігатиметься з побажаннями Змії. Взагалі зустрічати Новий рік потрібно без суєти і поспіху, у затишній домашній – бажано сімейній – атмосфері, з приглушеним світлом та тихою музикою: загалом, бажано створити атмосферу, за якої господарка року зможе звернутися клубочком і подрімати – наприклад, біля каміна, що горить. Компанія для свята – і в цьому Змія Америки не відкриє – має бути сімейною: оточуючи себе близькими людьми, ми ніби проводимо ритуал, мета якого – хоча б на найближчий рік – зберегти їх поряд із нами. Особливо це важливо, якщо зважити на те, що зустріти Новий рік у власному домі зможуть далеко не всі наші співвітчизники. Також має сенс згадати – і перенести у наші дні – особливості цього свята у сім’ях наших батьків, бабусь та дідусів: Змія дотримується традицій, вона обов’язково оцінить таке трепетне до них ставлення.

Сообщение Як зустрічати Новий 2025-й рік та які страви мають бути на святковому столі? появились сначала на Український репортер.

Нині вишиванка є символом, який об’єднує українців за політичними, релігійними поглядами, за мовною ознакою. Саме тому вона є сучасною зброєю проти ворога. Дуже важливо усвідомлено носити вишиту сорочку, адже значення вишиванки є дуже глибоким. Вона є символом української нескореності, свободи, солідарності з українцями іноземців, які цього дня також одягають вишиті сорочки, аби висловити свою підтримку, що вони на українській стороні в протистоянні з рф. Допоки українські жінки вишиватимуть сорочки, вкладаючи в них свою душу, а українські воїни одягатимуть їх — Україна непереможна!

Здавна українська вишиванка служила як прикрасою так і оберегом, а ще й своєрідним документом, за яким можна було визначити з яких країв родом власник вишиванки.

Цьогоріч 19 травня в Україні відзначають День вишиванки – символу приналежності до роду та нації, ознаки українськості, яка вирізняє українця у багатомірному, багато-вбраному глобалізованому світі.

Існують безліч різновидів орнаментів, що утворювались протягом століть на теренах України. Різномаїття українських вишивок просто вражає. Не знайдеться мабуть ні одна країна на карті світу, щоб мала таку багатогранну культуру вишитого одягу.

Залежно від території виділяють цілий ряд видів реалізації вишивок: вишиванка середньої Наддніпрянщини, Полтавська вишиванка, Волинська вишиванка, Сіверщина та Чернігівщина, вишиванка Полісся, вишиванка Буковини, вишиванка Покуття, Гуцульська вишиванка, Бойківська вишиванка, Закарпатська вишиванка, Лемківська вишиванка, стрій вишиваноки Слобожанщини.

Історія появи Дня вишиванки розпочалась не так давно − у 2006 році. Леся Воронюк, будучи студенткою Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, якось запропонувала своєму одногрупникові Ігореві домовитися з усіма, хто має вишиванки, обрати якийсь день і прийти на пари у вишиванках. До того студенти університету частенько ходили у вишитих сорочках, та це аж ніяк не було масовим явищем.

Загорівшись ідеєю створення такого свята, Леся та Ігор запросили підтримати таку ініціативу своїх друзів із групи і коли вранці прийшли на факультет, то зраділи і відчули полегшення, адже, хоч не всі, молоді хлопці й дівчата долучились до акції.

Так відбувся перший День вишиванки, що згодом став історичною подією. Як вже потім розповіли студенти, викладачі до такого дійства тоді поставилися по-різному — переважно молодші також почали частіше вбиратися у вишиті сорочки, а старші казали, що це лише студентська акція, яка не має внутрішнього змісту і все одно нічого не змінить.

А вже 2007 року День вишиванки поширився на інші університети Чернівців, на третій рік − це вже була міська акція і потроху інші міста України почали приєднуватися. До 2014-го свято розрослося до міжнародного рівня, його відзначали, крім України, Канада, США, Італія, Німеччина, Франція, Румунія, Польща, Португалія. У 2015-му до акції долучилися близько 50 країн.
Вишиванка — одяг вільних людей.

Сообщение Йдемо по світу в вишиванках! Ми – українці і пишаємося цим появились сначала на Український репортер.

Благовіщення – одне з трьох найшанованіших православних свят – наряду з Великоднем і Різдвом. Дата його святкування – незмінна щороку: 7 квітня. Як незмінні і слова наших пращурів, які звучали так: “Дав Господь – дочекалися Благовіщення!”. Це означало, що багато чого довелося пережити за цей рік, чи й не лише рік: морози, обмеження та інше. Але прийшло Благовіщення, а з ним – і весна, тому будуть городи, буде врожай і буде тепло. Життя починало набирати яскравих барв попри все.

Одним із символів Благовіщення є білі голуби на блакитному небі, які уособлюють благу звістку, що нам зараз особливо актуально. Загалом Благовіщення, яке входить до дванадцяти найбільших церковних свят, для нас, українців, багато в чому особливе. Це третя зустріч весни, після Стрітення і Сорока Мучеників, остаточна перемога весни над зимою, початок нового землеробського року.

Свято відзначається ще із IV століття і присвячене події, про яку розповідається в Євангелії апостолом Лукою. Архангел Гавриїл сповістив Діві Марії про майбутнє народження нею Ісуса Христа – Сина Божого і Спасителя світу. Слова архангела були першою благою вістю не лише для Діви Марії, а й для всього людства після його гріхопадіння, тобто від часів Адама та Єви.

Церква навчає, що Пресвята Марія не просто дізналася, що у неї буде дитя, а й дала на це згоду, і саме в момент промовляння нею слів: “Я раба Господня, хай буде мені за словом Твоїм” і відбулося диво непорочного зачаття.

На Благовіщення тим, хто поститься, дозволяється їсти рибу. Люди несли цього дня до храму насіння, щоб освятити його для майбутнього садіння, бо вважалося, що на Благовіщення Бог землю благословляє.

В Україні споконвіку на Благовіщення збиралися сільські громади на віча, під час яких вирішували, хто й коли оброблятиме ниви вдовам і сиротам. А ще існував звичай: першу весняну оранку починали у тих родинах, де не було господаря. Виконували цю нагальну працю за допомогою толоки, тобто колективно і без оплати.А ще цього дня існував звичай випускати з кліток на волю пташок.

На Благовіщення навіть пташка гнізда не в’є. Чого не бажано робити в свято

Як і на всі великі свята, на Благовіщення не бажано займатися важкою роботою на полі, у дворі і хатньою працею, а їжу краще приготувати заздалегідь, бо й вогонь зачіпати цього дня не бажано.
Не треба брати чи давати в борг і виносити щось із дому, щоб мати достаток.
Не треба обрізати дерева і працювати на землі.
Не можна стригтися, робити зачіски тощо: “птах гнізда не в’є, дівка косу не в’є”. Волосся – символ долі, тому дівчата враховували цю прикмету особливо.
Не можна одягати новий одяг, щоб швидко не зносився.
Не сваритися і не лихословити. важалося, що стосунки цього дня спроектуються на весь рік.
Яка погода на Благовіщення, така й на Великдень буде.

В цей день читають особливу молитву до Діви Марії та просять допомоги та заступництва.

Богородице Діво, радуйся!
I я вітаю Тебе, Пренепорочна Діво, словами, якими поздоровив Тебе колись Архангел Гавриїл у Назареті. Ти повна всяких ласк, з Тобою Господь.
Всевишній підніс Тебе до найбільшої гідності в небі й на землі, бо вибрав Тебе на Матір Свого Сина. Ти одна з поміж жінок вибрана до такої гідності.
Тебе славлю, Тебе величаю, Тобі честь віддаю, Донько Предвічного Вітця, Мати Божого Сина, Обручнице Святого Духа.
Окрім такої гідності, Ти, Пресвята Діво, така покірна, що називаєш Себе Божою служницею.
Тож молю Тебе: навчи й мене тієї найбільшої чесноти — покори. Випроси мені ласки, щоб я міг(ла) лише тим величатися, що я Твій(оя) слуга. А коли буду Твоїм(єю) вірним(ою) слугою, тоді буду виконувати Божу волю в усьому і через те буду учасником(цею) Божої слави на небі. Цього від Тебе надіюся, про це Тебе сьогодні гаряче прошу. Амінь
Пресвята, преблагословенна Богородице!
Просвіти наші серця та наповни їх милосердям і любов’ю до Бога, щоб ми дякували Тобі, о, Всепіта, і підносили свої серця та молитви до Господа.
Отож, поспіши направити наші помисли до єдиної Правди та Любові — до Небесного Творця. І своїми молитвами випроси у Нього прощення наших провин, бо їх не злічити. Щоб наші душі зігрівалися теплом Божої любові та прославляли Його навіки. Амінь

Сообщение Сьогодні – Благовіщення Пресвятої Богородиці. В це велике і світле свято навіть пташка гнізда не в’є появились сначала на Український репортер.

За повідомленням, голова Марамуреської філії СУР Мирослав Петрецький, відкриваючи фестиваль, подякував учасникам і всім, хто зробив можливим його проведення. Потім голова СУР і депутат Микола Мирослав Петрецький підкреслив, що ця подія збирає українців з усієї країни, а не лише з Мараморощини та сприяє збереженню зимових звичаїв і традицій, успадкованих від попередніх поколінь.

У своєму зверненні до присутніх міський голова Васіле Молдован, сказав, що Сігету-Мармацієй з часом набув статусу багатокультурного міста, в якому громадяни різних етнічних груп живуть у злагоді та діляться один з одним самобутністю та багатством своєї культури. Він подякував етнічним українцям за їхній внесок у добробут і популяризацію міста.

Вікарій Українського Православного Вікаріату Румунії отець Микола Лаурук благословив це чудове свято, привітавши з Різдвом усіх, хто святкує його за старим, юліанським календарем. Завершився фестиваль надзвичайним різдвяно-новорічним концертом колядок і віншувань.

Сообщение 29-й фестиваль колядок, традицій і зимових звичаїв українців відбувся у Румунії (+фото) появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляється на сайті  УГКЦ.

За словами капелана для українців отця Василя Халака, настоятеля громади Христа-Спасителя УГКЦ в Аліканте, фестиваль має на меті стати щорічним.

«Ми збираємося ось так, щоб відсвяткувати Різдво великою українською християнською родиною і щоб ми не забували наші славні християнські традиції», – поділився священник і організатор фестивалю.

На свято прибули українці з різних міст Іспанії, зокрема з Мурсії, Торрев’єхи, Аліканте, Валенсії, Сантандер і з Мадриду. Загалом у фестивалі взяло участь 260 людей. Також прибули представники Спілки української молоді з Мадриду.

Фестиваль складається із двох частин – показу вертепів і забави в українському стилі та Літургії на наступний день у місті Аліканте.

На фестиваль також прибув вікарій для українців в Іспанії отець Андреас Мартінес Естебан. Він спеціально приїхав з Мадриду, щоб бути гостем на святі й очолити Богослужіння для українців греко-католиків.

Отець Василь розповідає, що вікарій одразу ж погодився на запрошення. «Адже я є частиною вашої громади», – сказав о. Андреас.

Вікарій не приховував свого захоплення і здивування тим, що українці вдягаються в національний одяг, мають такі гарні традиції та плекають їх на чужині.

Сообщение Українці Іспанії провели фестиваль Різдвяного вертепу (+відео) появились сначала на Український репортер.

Всі ці події поєднані не лише датою. Те, що чотири свята відзначаються саме у цей день – не випадковість, а сплетіння української історії та традицій, які ми продовжуємо підтримувати й сьогодні.

День Покрови Пресвятої Богородиці – це найдавніше свято на 14 жовтня. Воно вважається одним із найбільш шанованих у християнстві та має за собою досить цікаву історію. За легендою, у цей день вороги мали напасти на Константинополь, але у місто прийшла Пресвята Богородиця та вкрила усіх містян покровом свого одягу, захистивши їх від нападників.

Навколо міста здійнялась така буря, що вороги навіть не змогли до нього наблизитись. Саме тому у цей день традиційно моляться про захист своєї оселі, своєї родини та рідної землі.

А оскільки українські козаки надзвичайно шанували християнські традиції та вважали Покрову одним з найбільших свят, то і для цих захисників 14 жовтня виявилось визначною датою. Саме у цей день вони святили свою зброю, яку шанували не менше ніж національні традиції.

Християнська віра, шанування традицій та прагнення понад усе захистити рідну землю – саме ці якості були властиві українським повстанцям. Тож 75 років тому вони символічно обрали 14 жовтня датою створення Української Повстанської Армії. Армії, котра боролась за збереження самостійної України і з якої сьогодні беруть приклад наші захисники.

У 2014 році з початком нової російсько-української війни, в Україні не лише зросло число призовників до армії. Утворилась велика кількість добровольчих формувань. До їх лав стали саме ті, у чиїх жилах тече кров козаків та повстанців, сучасні захисники рідної землі. Добровольці, які у сучасному світі все ще не забули про важливість традицій, славу воїнів-предків та обов’язок ставати на захист своєї країни, своєї оселі, своєї родини.

Свято Покрови Пресвятої Богородиці переросло у чотири визначні для України події, які роз’єднані часом, але поєднані спільним сенсом. Це день захисника. Тієї людини, яка покладає усі свої сили аби захистити найдорожче.

Традиції та звичаї на Покрову:

Християни у цей день обов’язково відвідують церкву та моляться про захист оселі, міцне здоров’я та щасливу родину. Раніше, до Покрови усі мали закінчити роботу на полях, зібрати та укласти в комори урожай та починати готуватись до зими. Ця традиція має дохристиянське коріння, її часто приписують до язичницьких обрядових звичаїв. Також цей час вважався найкращим для одружень.

Для козаків Покрова була найбільшим святом, додались і свої традиції. У цей день було притаманно обирати нового отамана, вирішувати питання щодо будівництва нової церкви за кошти козаків. Також у цей день вояки святили свою зброю.

Повстанці так само вважали обов’язковим відвідування церкви та святили у цей день свою зброю. Покрова святкується в нас не тільки як народно-релігійне, а й національне свято.

“Покрова накриває траву листям, землю – снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем”. В українських селах до сьогодні дотримуються давньої народної традиції грати весілля після Покрови. Шлюбна пора в Україні – від Покрови і до початку Пилипівки. До Покрови завершувався період сватань і приготування до весіль, який починався після Першої Пречистої.

Дівки, яким надокучило дівувати, молилися: «Свята мати Покровонько, покрий мені головоньку, хоч ганчіркою, аби не зостатися дівкою», «Мати-Покрівонько, покрий Матір сиру Землю і мене молоду».

А на Поділлі дівчата казали: «Свята мати, Покровонько, завинь мою головоньку, чи в шматку, чи в онучу — най ся дівкою не мучу!»

У Карпатській Україні до Покрови поверталися всі пастуші отари з полонин і завершували останню мандрівку чумаки.

Для того, щоб усі члени сім’ї були здоровими, на Покрову старша господиня брала вишитого рушника, що був над іконою Богородиці, і розвішувала його над вхідними дверима.

В народі збереглося повір’я, що у Пресвятої Діви є опікун Покров, якого просили: “Батеньку Покров, накрий нашу хату теплом, а господаря – добром”.

Народні прикмети:
Яка погода на Покрову, такою буде і зима.
Якщо лист з берези та дуба на Покрову впаде чисто – до легкого року, а нечисто – до суворої зими.
Якщо у вишні листя опаде до 14 жовтня – зима буде тепла, якщо ж вишня зелена – зима буде люта.
Якщо до цього дня не спадає з вишень листя – на теплу зиму, а звільниться – на сувору.
Зранку вітер з півдня, а по обіді із півночі – початок зими буде теплим, але згодом похолодніє.
Якщо вітер з півдня низовий – зима буде теплою, з півночі горішний – холодною, із заходу – сніжною; коли ж протягом дня вітер змінюватиме напрямок, то і зима буде нестійкою.
Якщо в цей день сніг не покрив землю – не покриє в листопаді та грудні.
На Покрову вітер – весна буде вітряна.
Відліт журавлів до Покрови – на ранню зиму.
Якщо на Покрову сніг – буде багато весіль.
Хто сіє по Покрові, не має дати що корові.
На Покрову віє вітер з півночі – зима буде холодна і з великими снігами, з півдня – буде тепла зима.
Якщо на Покрову випав сніг, то буде він і в Дмитрів день (8 листопада).
Відліт журавлів до 14 жовтня – бути ранній зимі.
Білка до Покрови змінить шубку – зима буде добра.

Сообщение Сьогодні – День Покрови Пресвятої Богородиці. Традиції, звичаї та історія свята появились сначала на Український репортер.

У народі свято ще називають «вселенськими жіночими іменинами».

За наказом римського імператора Адріана юних сестер катували, щоб вони відмовилися від Христа. Але молитва дала їм сили витримати катування. Не добившись свого, римляни обезголовили сестер. Подвиг їх віри є прикладом для кожного православного християнина. Мати Софія три дні і три ночі проплакала на могилах дочок, після чого Бог забрав її душу.

Дівчата виявилися непохитними та відкинули не тільки вмовляння імператора, але й подарунки. За це їх піддали численним мукам, а потім обезголовили, і лише тільки тоді дівчата загинули. Сама ж Софія, поховавши дочок, померла від горя через три дні.

Сестри Віра, Надія, Любов, чиї імена означають три головні християнські чесноти, стали великомученицями у віці 12, 10 і 9 років у II столітті нашої ери.

Раніше на Русі дівчата і жінки намагалися з ранку виплакати все своє горе в цей день. Народ вірив, що сльози спокутують всі гріхи, дозволяючи в майбутньому стати щасливішим. Зі сльозами жінки виливають всю свою гіркоту, і протягом року доведеться менше турбуватися. 30 вересня тепер неодмінно потрібно відвідати храм і помолитися матері Софії. У святої можна просити зміцнення віри, здоров’я дітей, допомоги в зачатті дитини і позбавленні від жіночих хвороб. У це свято потрібно більше часу присвятити своїм рідним.

У цей день було заведено дякувати своїм матерям за науку, доброту і милосердя, а дочкам – за послух і чуйність.

В день свята жінкам не можна працювати. Господиням краще відкласти прибирання, прання, прасування і приготування їжі на інший день. Краще відмовитися від справ, щоб не відштовхнути удачу і благополуччя.

Важливо стежити за своїми помислами і справами. Все погане, бажане іншим в цей день, неодмінно повернеться до відправника.

Як і в більшість церковних свят, заборонено лихословити, грубити, лаятися, ображати, особливо жінок і дітей.

Також у цей день не можна було влаштовувати ніяких гулянь. Категорично забороняється проводити вінчання і весілля. В цей день завжди холодно й дощить. Після Віри, Надії, Любові починаються перші заморозки.

Народні прикмети:

якщо журавлі полетять у цей день, то на Покров буде мороз, а ні, то зима настане пізніше; зазвичай слідом журавлям кричали: «колесом дорога», для того, щоби навесні вони знову повернулися в рідні місця;
якщо в цей день пішов дощ, буде рання весна;
на Віру, Надію, Любов сватаються, а на Покрову весілля грають.

Сообщение Сьогодні – День Віри, Надії, Любові. Історія свята, прикмети та традиції появились сначала на Український репортер.

Великдень – свято Життя, бо Господь повернув людям вічне життя.

Великдень – свято Світла, бо Христос блиском Свого сяйва зруйнував холодний морок смерті.

Великдень – свято Радості, бо через Своє Воскресіння Господь звільнив всіх від пекла, куди після гріхопадіння Адама та Єви було приречене потрапляти усе людство.

Цього року Великдень припадає на 2 травня, неділю. За традицією, Пасха або Великдень – це завжди сьома неділя Великого посту, що триває 48 днів. Цьогоріч Великий піст закінчується вночі 1 травня, а вранці 2 травня – після святкового богослужіння – будь-яка їжа, принесена у кошику до храму, освячується і вважається благословенною.

Великдень, а саме так здавна називали українці цю особливу неділю року, є найдавнішим і найголовнішим християнським святом усього богослужебного року, яке приурочене Воскресінню Ісуса Христа. Для християн Пасха символізує перемогу життя над смертю, звільнення від тягарів гріха, перехід зі стану несвободи в царину свободи й любові. Пасхою називається і Сам Христос, принесений у жертву за гріхи людства.

За Євангеліями, після того, як Ісус прийшов до Єрусалима, був зраджений і страчений на хресті, а потім похований у печері відданими учнями – Він воскрес. Недільного дня, прийшовши до Його гробу, жінки-мироносиці виявили, що місце поховання порожнє. Натомість побачили ангела, який сповістив їм, що Ісус воскрес. Невдовзі одній із них явився Христос і сказав про Своє воскресіння. Радісна звістка надзвичайно швидко поширилася Єрусалимом, а потім і всією Іудеєю.

Саме тому в ніч проти неділі в усіх церквах правиться святкова всенощна, кульмінацією якої є урочиста хода вірян навколо храму з запаленими свічками, великодній подзвін і сповіщення священиком двохтисячолітньої звістки: «Христос воскрес!», на що паства радісно відповідає: «Воїстину воскрес!»

Через пандемію вже другий рік поспіль доводиться святкувати у карантинному режимі. Також Великодні богослужіння з церков транслюватимуть онлайн та телеканали.

Попри все, українці святкують цей найвеличніший день у році. У великодніх кошиках обов’язково  -яйця та паски, інші страви – за бажанням. За Великоднім святковим столом збирається вся родина. В першу чергу, за традицією, розбивають писанки: -Христос Воскрес! – Воістину Воскрес!

Сообщение Христос Воскрес! Воістину Воскрес! появились сначала на Український репортер.