Глова уряду Джорджа Мелоні визнала поразку, написавши про це у соцмережі X.

Як повідомляла агенція ANSA, Італії 22 і 23 березня відбувся дводенний референдум щодо реформування судово-слідчої системи. Серед пропонованих змін – розмежування кар’єр суддів і прокурорів. Якщо зараз після складання єдиного іспиту вони можуть змінювати «ролі», то реформа передбачала чіткий поділ: судді виконуватимуть лише суддівські функції, а прокурори – виключно прокурорські.

Також планувалося реформування Вищої ради магістратури: її планували розділити на два окремі органи – для суддів і прокурорів. Окрім цього, передбачалося створення Вищого дисциплінарного суду та зміна принципів формування органів суддівського самоврядування – частину посад пропонували заповнювати шляхом жеребкування.

Водночас деякі аналітики зазначають, що реформа всеодно не вирішила б, мабуть, найсерйознішу проблему, що переслідує  італійські суди країни, — дуже повільний темп судових процесів. Тамтешню Феміду часто звинувачують в упередженості вироків та рішень.

Ми також дещо неприємне скажемо про судову систему Апенін.

Справа Віталія Марківа

У липні 2019 року італійський суд у місті Павія визнав військовслужбовця Національної гвардії України Віталія Марківа винним у причетності до вбивства італійського фотографа Андреа Рокеллі на Донбасі в 2014 році. Його засудили до 24 років ув’язнення.

Прокурори дійшли висновку, що начебто Марків, перебуваючи на службі, допоміг скоординувати вогонь українського підрозділу на групу цивільних осіб, серед яких був Андреа Роккеллі.

Але в основі так званих доказів були… російські матеріали. Це відео, описане як отримане “з відкритих джерел”, “знайдене на YouTube” або “з місцевого телеканалу”, і всі вони мають логотип “Russia Today”. Прокурор Занончеллі заявив, що ніхто не з’ясовував справжність “документа” і він надав його, “щоб показати сам факт його існування для оцінки судом”.

3 листопада 2020 року Міланський апеляційний суд виніс виправдувальний вирок у справі Віталія Марківа. У грудні 2021-го Верховний касаційний суд Риму остаточно виправдав Марківа та зняв усі претензії до України.

Умовний термін контрабандисту Стрешинському

Згадаємо й про інший вирок в італійському місті Турин – цього разу вердикт був надзвичайно гуманним. У 2002 році тут було засуджено міжнародного торговця зброєю, контрабандиста, агента російської ФСБ Дмитра Стрешинського. Йому «дали» 1 рік і 11 місяців умовного покарання, а також зобов’язали сплатити 516 євро штрафу. Ось вам і контрасти: Марківа, чию вину зовсім не було доведено, засудили до 24-х років на підставі російських “доказів”, а Стрешинського просто посварили пальцем. Сліпа італійська Феміда? Це випадковість чи гра під дудку Кремля?

Що це за птаха, Стрешинський? Народився у Києві, мешкав на столичному масиві Нивки, парцював тут певний час. А потім перебрався до росії. У кишені Стрешинського лежали ізраїльський, грецький, російський, казахський, парагвайський паспорти. На початку 1990-х він розгорнув збройовий «бізнес». Був в одній «команді» з російським шпигуном, резидентом спецслужб раші в Україні нардепом Андрієм Деркачем.

Саме тодішній нардеп Андрій Деркач координував дії Стрешинського, організовував медійні та інші провокації проти Євгена Марчука. Із Стрешинським Деркач  часто зустрічався в Москві, у європейських містах. Ось такий ворожий тандем. Про діяльність цих ворогів народу я докладно розповів у книжці розслідування “Туринська шахівниця”.

У 1992-1993 роках Стрешинський придбав в Україні чимало зброї та боєприпасів з арсеналів Міноборони. Він оперував документами, що вантаж купує для потреб низки африканських країн. Міністерство оборони України надало дозвіл на вивезення зброї та боєприпасів.

Згодом СБУ з’ясувала, що Стрешинський (фігурував в матеріалах оперативної розробки та спостереження як “Стратег”) мав фальшиві сертифікати кінцевого користувача, тобто офіційні листи від африканських країн виявилися підробкою.

Що ж це за птаха? У кишені Стрешинського лежали ізраїльський, грецький, російський, казахський, парагвайський паспорти.

Народився у Києві в 1962 році, у єврейській родині. Його батько, Яків Руманович, у столиці працював інженером на авіазаводі. Мати, Лариса Іванівна, була заступником директора дитячої музичної школи (згодом вони виїхали до Москви). Батьки переїхали до Москви. Рідний брат Дмитра, мільярдер Іван, був топ-менеджером російського олігарха, мільярдера Алішера Усманова, який є наближеним до путіна. Іван, мільярдер, до речі, – у санкційних списках США, України, європейських країн (він фінансує війну проти України).

Саме тодішній нардеп Андрій Деркач координував дії Стрешинського, організовував медійні та інші провокації проти Євгена Марчука. Деркач був добре знайомий із Стрешинським, часто зустрічалися в Москві, у європейських містах. Ось такий ворожий тандем. Про діяльність цих ворогів народу я докладно розповів у книжці розслідування “Туринська шахівниця”.

У 1992-1993 роках Стрешинський придбав в Україні чимало зброї та боєприпасів з арсеналів Міноборони. Він оперував документами, що вантаж купує для потреб низки африканських країн. Міністерство оборони України надало дозвіл на вивезення зброї та боєприпасів. Згодом СБУ з’ясувала, що Стрешинський мав фальшиві сертифікати кінцевого користувача, тобто офіційні листи від африканських країн виявилися підробкою.

У березні 1993-го, побоюючись арешту, цей гендляр утік з України. А у 1994 році він опинився в Білорусі, де замовив велику партію зброї та боєприпасів. Вантаж мав пройти залізницею через територію України до морського порту на Миколаївщині. СБУ розробила спецоперацію, маючи на меті затримати вантаж, який транспортуваало судно „Jadran еxpress” під мальтійським прапором (екіпаж був хорватським). І це було зроблено спільно зі спецслужбою Великобританії.

У 1994 році вантажне судно „Jadran еxpress” було заблоковано в Адріатиці спецпризначенцями НАТО за порушення санкцій Ради безпеки ООН і відконвойовано до італійського порту. Стрешинський тривалий час переховувався від правосуддя.

Оскільки слідство зібрало незаперечні докази його причетності до контрабанди зброї, італійська прокуратура оголосила його у міжнародний розшук. В результаті восени 2000 року Стрешинського було заарештовано в Німеччині, етаповано до Італії і там він постав перед туринською прокуратурою.

Шість років (!) Інтерпол не міг (чи не хотів?) затримати Стрешинського, який вільно роз’їжджав світом. А туринський суд два роки розглядав справу Стрешинського.  І відпустив… на всі чотири  сторони. Після цього Стрешинський з’являється в Москві. Облаштовує неподалік центру міста (!) майстерню з виготовлення мініатюрної та іншої зброї. Він співпрацює з приватною російсько-італійською компанією з виготовлення зброї. І навіть через свого лобіста – віце-прем’єра Рогозіна – планує постачати російській армії та силовикам новий пістолет.

Незадовго до окупації Криму, загарбання частини території Луганської і Донецької областей Стрешинський брав активну участь у створенні в росії організації «ДОН» – Добровольчєского двіжєнія особого назначєния в поддєржку армії, флота і оборонно-промишлєнного комплєкса рф.

Його обрали до президії цього лиховісного ДОНа. Усе це відбувалося під патронатом лютого ворога України Рогозіна і його хижої партії «Родіна». І «Родіну» і ДОН називали «спецназом путіна». Стрешинський став членом військово-промислової ради при уряді російської федерації.

Вже під час широкомасштабного нападу росії на Україну Стрешинський створив бізнес в Чехії – виготовляє пістолети. За даними чеських журналістів-розслідувачів, він зареєстрував підпрємство на підставних осіб. Цей аферист, як стверджують наші джерела, зумів втертися в довіру до високого військового керівництва Чехії. Зрештою, в Україні на початку 1990-х він також був “своїм” в Адміністрації тодішнього президента Леоніда Кравчука.

Сьогодні контрабандист Стрешинський пропонує свою зброю на світових ринках, в деяких європейських країнах його пістолети можна знайти на полицях спеціалізованих крамниць. Цю зброю він навіть запетентував у США.

Отже, добре бачимо, до чого призвела гуманність італійського суду.

Леонід Фросевич, лауреат публіцистичної премії імені Джеймса Мейса 

Сообщение Провал судової реформи в Італії: Феміда досі танцює під дудку росії, підтвердження цьому – справи Марківа та Стрешинського появились сначала на Український репортер.

Загальна сума фінансових операцій, що мають ознаки відмивання, перевищує 578 млн гривень, повідомляє Офіс Генерального прокурора.

Слідством встановлено, що у 2023–2024 роках посадові особи одного з підприємств оборонної сфери діяли у змові з організаторами так званого «конвертаційного центру». Через підроблені фінансово-господарські документи вони створили механізм виведення та обготівкування бюджетних коштів, сплачених державою за оборонні замовлення.

Упродовж цього часу державні замовники перерахували підприємству понад 2,5 млрд гривень за контрактами з ремонту військової техніки та обладнання. Частину цих коштів було спрямовано на рахунки підконтрольних фіктивних компаній, нібито за постачання запасних частин для потреб Збройних Сил.

Насправді ж гроші проходили через мережу підставних осіб і підприємств, обготівковувалися та поверталися організаторам схеми й представникам основного підприємства. За «послуги» з легалізації коштів учасники оборудки отримували 4–5 відсотків комісії.

Читайте також: Державне оборонне замовлення і надалі буде закритим для суспільства

У ході розслідування з’ясовано, що керівники так званих компаній-постачальників фактично проживають на тимчасово окупованій території і не могли керувати українськими підприємствами чи підписувати договори. Інформація про їх перебування на підконтрольній Україні території після 2014 року відсутня, довіреності ними не оформлювалися.

Читайте також: Рахункова палата оприлюднила для громадськості сенсаційну інформацію про мільярди Міністерства оборони

Більше того, частина «власників» цих компаній за даними іноземних реєстрів взагалі не існує, що повністю виключає законність укладення відповідних договорів.

За аналітичним висновком Державної податкової служби України, фінансові операції на суму понад 576 млн гривень мають ознаки легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом.

Наразі двом організаторам конвертаційного центру та тіньовому бухгалтеру повідомлено про підозру за ч.3 ст.209 КК України. Також встановлюється повне коло осіб, причетних до схеми, а також перевіряється можливість існування аналогічних правопорушень у сфері оборонних закупівель.

Досудове розслідування триває. Його здійснюють слідчі Головного слідчого управління Національної поліції України за оперативного супроводу Департаменту стратегічних розслідувань НПУ.

Читайте також: Фірма наклепала бракованих снарядів для армії на 50 мільйонів гривень

Дивіться відео про афери у торгівлі зброєю

Сообщение На контрактах оборонки “відмили” 578 мільйонів гривень появились сначала на Український репортер.

Як же багато у цій країні путіністів! Чи не тому тут досить вільно почуваються агенти ФСБ рф? Про одного з них ми сьогодні продовжуємо спільно з чеськими журналістами розслідування. Це – міжнародний торговець зброєю, аферист, так званий “бізнесмен” Дмитро Стрешинський на псевдо “Стратег”, якого було засуджено в Італії.

Свого часу цей аферист в Україні орудував в одній зв’язці з резидентом російського ГРУ, тодішнім нардепом, зрадником (нині сенатором рф) Андрієм Деркачем, був на зв’язку з одіозним Вадимом Рабіновичем, підтримував “контакти” з одеською мафією та ОЗГ, які контролювали нафтові термінали.

Стрешинському вдалося по фальшивих документах вивезти з України тисячі тонн армійської зброї та бєприпасів (Про це докладно написано у книжці журналістського розслідування “Туринська шахівниця”, ми зняли відеофільм-розслідування “Повернення барона зброї”).

Незадовго до окупації Криму, загарбання частини території Луганської і Донецької областей Стрешинський брав активну участь у створенні в росії організації «ДОН» – Добровольчєского двіжєнія особого назначєния в поддєржку армії, флота і оборонно-промишлєнного комплєкса рф.

Його обрали до президії цього лиховісного ДОНа. Усе це відбувалося під патронатом лютого ворога України Рогозіна і його хижої партії «Родіна». І «Родіну» і ДОН називали «спецназом путіна». Стрешинський став членом військово-промислової ради при уряді російської федерації.

Старший брат Стрешинського Іван, колишній топ-менеджер путінського олігарха Алішера Усманова, – сьогодні під міжнародними санкціями, в тому числі під українськими. Це він разом з іншими спонсорував рашистську агресію проти України.

Однак молодшому Стрешинському вдалося (поки що) уникнути санкцій.

І ось у той час, коли з парламентської будівлі знімають український Прапор кримінальний торговець зброєю, агент ФСБ Стрешинський… відкриває в Чехії свої фірми-заводики з виготовлення зброї, реєструючи їх на підставних осіб. Кому цього разу він продає свою зброю?

Сообщение В Чехії з парламентської будівлі зняли Прапор України, водночас у країні агент ФСБ, аферист відкрив виробництво зброї появились сначала на Український репортер.

Фахівці Держаудитслужби за зверненням Національного антикорупційного бюро України в рамках досудового розслідування кримінального провадження встановили факти протизаконних фінансових операцій, в результаті яких колишні посадовці ДП «Спецтехноекспорт» завдали державі збитків на суму 3,78 млн євро.

Про це повідомляє Державна аудиторська служба України.

Спеціалісти Держаудитслужби з’ясували, що у період 2016-2019 років дочірнє підприємство «Укроборонпрому» – «Спецтехноекспорт» – безпідставно переказало на рахунки чеської компанії «VAKUR s.r.o.» 3,78 млн євро.

Однак немає жодних документальних підтверджень того, що компанія здійснювала агентські послуги, які були обумовлені укладанням додаткових угод.

В результаті оборудки і фіктивних угод завдано матеріальної шкоди трьом оборонним підприємствам: компанії «Артем» – на суму 3,63 млн євро, ДП «Авіакон» – 86,9 тис. євро, ДП «Спецтехноекспорт» – 64,6 тис. євро.

Всім учасникам цієї справи повідомлено про підозру.

Читайте також: Фірма наклепала бракованих снарядів для армії на 50 мільйонів гривень

Відеорозслідування про афери у торгівлі зброєю:

Сообщение Афера: завдано матеріальної шкоди трьом українським оборонним підприємствам появились сначала на Український репортер.

Розповідаємо про одну з перших спільних міжнародних спецоперацій СБУ та британської розвідки проти контрабандиста, російського агента Дмтра Стрешинського, який постачав зброю в “гарячі” регіони планети. Він був на оперативному зв’язку з резидентом російського ГРУ в Україні, нардепом (нині державним зрадником) Андрієм Деркачем.

У 1994 році вантажне судно “Jadran express”, що перевозило зброю та боєприпаси з Білорусі, опинилося під “ковпаком” СБУ і британської МІ-6 (“Secret Intelligence Service”).

23 лютого 1994-го в українському порту Жовтневий (нині порт “Ольвія”) це судно пришвартувалося під мальтійським прапором. Екіпаж становили хорвати. Капітан – Кузьма Меданіч. Судно орендував власник панамської фірми “Global technologies international” Дмитро Стрешинський. Зброю та боєприпаси Стрешинський придбав у Білорусі на підставі контракту між “Global technologies international” та “Білтехекспортом”.

Враховуючи хороші стосунки, що склалися між СБУ і британською спецслужбою, після консультацій сторін було прийнято рішення про проведення спільної операції на судні “Jadran express”.

У порту Жовтневий група контррозвідників таємно встановила на цьому судні спеціальні технічні пристрої, котрі дозволили потім через супутникову систему контролювати його пересування в морях. Потрібно було дізнатися, куди прямує вантаж.

Автор цих рядків зустрівся з одним із безпосередніх учасників спеціального заходу в порту – колишнім начальником відділу Головного управління контррозвідки СБУ Сергієм Глєбовим.

– До цієї справи я підключився, можна сказати, випадково, – згадує Сергій Федорович ( нині він – генерал-майор запасу). – Хоча, напевно, моя участь була в чомусь і закономірною. Свого часу я від спецслужби був куратором низки підприємств Міністерства суднобудівної промисловості. Тому частенько навідувався до Миколаєва, де розташовані досить потужні заводи. Там у мене склалися товариські стосунки з колегами з місцевого управління. Тому, коли в 1994-му в СБУ постало питання, хто з наших поїде з британськими розвідниками у порт Жовтневий, мій тодішній начальник, Володимир Куліш, швидко назвав мою кандидатуру.

– Сергію Федоровичу, розкажіть, будь ласка, про перші контакти у цій справі з англійською розвідкою.

– Спочатку спецслужби України та Великобританії активно листувалися між собою. В основному тема стосувалася головного – як простежити шлях судна у світовому океані? Обговорювалися різні варіанти. Приміром, спочатку хотіли направити на “Jadran express” свого агента. Але це було нереально (екіпаж-бо хорватський!). Зрештою зійшлися на тому, що в даній ситуації найкраще зробити на судні радіозакладки. Схема пропонувалася така: англійці передають нам ці пристрої, а ми вже закидаємо їх на “Jadran”. Але, подумавши, ми вирішили відмовитися від цього. Чому? Не хотіли збою. Техніка ж чужа, раптом щось не так зробимо. Тому запросили фахівців з Великобританії.

– Чи висували вони якісь особливі умови?

– Ні. Обговорювалися технічні моменти. Під час листування вони ставили, як за моїм розумінням, дещо дивні запитання. То запитували, чи зможуть вони в порту отримати доступ до морських контейнерів, які завантажувалися на судно. То цікавилися печатками, пломбами (чи можемо ми, українці, їх зірвати?). То допікали нас своїми поискіпливми запитаннями щодо правових наслідків роботи з приватним контейнером, скільки часу на це знадобиться і таке інше. Я ж думав: наївні вони люди. Невже ми у себе вдома, в Україні (!), не змогли б розкрити контейнер і знову його запломбувати? та це ж смішно…

– До речі, десь читав, що у розвідці МІ-6 є джентльмени, які елегантно порушують закон.

– У Жовтневому ми працювали у рамках нашого законодавства. Елегантно працювали, по-джентльменськи.

-Може, ваші колеги з-за кордону просили для себе гарантії особистої безпеки?

– Це було зайвим. Йшлося про конспіративне проведення заходу. У нас був взаємний інтерес – викрити афериста Стрешинського і виявити нелегальний канал перекидання зброї.

– Британська група прилетіла з самого Лондона?

– Ось цього не знаю. Хоч не виключаю, що хтось, очевидно, прибув безпосередньо зі штаб-квартири британської спецслужби. А кілька чоловік, напевно, прилетіли з якихось південних регіонів, тому що вдягнуті були явно не по сезону – у легких курточках і черевиках на тонкій підошві, і їм, звичайно, було холодно у Києві. Побачивши тривогу в наших очах, вони почали посміхатися: мовляв, не змерзнемо. Хоч одного хлопця з короткою стрижкою ми все ж таки вирішили одягти – купити йому шапку.

І ми поїхали за нею на ринок, а він тоді розташовувався на Республіканському стадіоні. Пам’ятаю здивовані погляди англійців: вони ніяк не могли зрозуміти, як на стадіоні (!) можна купити шапку. Під час примірки іноземець поцікавився, з якого хутра вона пошита. Я пояснив, що це бобер. Дивлюся, а в очах моїх приятелів з Лондона якийсь подив, а то і жах. Я їм ще раз втовкмачую: мовляв, ніхто вам розум не отуманює, це хороше хутро. А в них, пробачте, щелепи просто відвисли. Пізніше, прийшовши додому і відкривши словника, я зрозумів, у чому річ. Виявляється, моїх знань англійської не вистачило, аби правильно перекласти англійською слово “бобер”. Мої попутники зрозуміли, що шапку пошили з хутра… п’яниці. Звідси і дикий жах в їхніх очах. Погодьтеся, слова “beaver” і “bubulous” дуже схожі. Наступного дня наша група, розмістившись у великому джипі (він, до речі, був з дипломатичними номерами), виїхала до Миколаєва.

– Але поява “дипломатів” на режимному об’єкті, у порту спецпризначення, могла викликати підозру, зайві запитання.

– Ми все намагалися робити конспіративно. Начальнику тамтешнього обласного управління СБУ зателефонували з Володимирської і сказали: у Жовтневий приїздять “експерти Інтерполу”, групу забезпечити всім необхідним. Там, на місці, я запросив до нашої команди двох знайомих оперативників.

– Отже, працювали під прикриттям Інтерполу.

– Без коментарів.

– Ваші перші кроки у Жовтневому?

– Зустрівшись з начальником порту, я попросив його забезпечити (протягом 12 годин) доступ до одного з морських контейнерів, який згодом буде завантажено на “Jadran express”. При цьому додав: щоб у радіусі кілометра не було жодної душі! До того часу судно вже пришвартувалося, і завантаження йшло повним ходом.

Ми приступили до роботи в портовому ангарі. На контейнері зі зброєю треба було прикріпити радіомаяк. Минуло три години, я кажу своїм партнерам, що, мовляв, час і перекусити. Ті у відповідь дають зрозуміти: бутерброди – після завершення роботи. Уявляєте собі: один британець пролежав на контейнері близько чотирьох годин! Я думав, що він там задубіє. Адже мороз. Знизу йому допомагали, стоячи на стрем’янці, двоє. Але хлопець витримав.

– Які складності були при встановленні радіожучка?

– Та, мабуть, ніяких. Наші колеги чудово знали свою роботу. Склалося враження, що вони усе життя цим лише й займалися. А можливо, і тренувалися перед від’їздом до України. У них був свій інструмент, з автономним живленням. Хлопці щось клеїли, різали, прикріплювали, фарбували, добираючи кольори. Адже треба було дуже добре замаскувати технічний пристрій, щоб його ніхто не зміг виявити. Тому шукали на контейнері відповідні місця для встановлення. Загалом, на операцію в ангарі ми витратили близько восьми годин.

– Роз’їдає цікавість: а що являв собою цей маячок?

– Зовні – звичайна залізячка. У неї була антена, живлення. А про те, чим начинена ця залізячка, давайте залишимо за рамками нашої розмови.

– Свою місію група виконала того ж дня?

– Ну що ви! (Здивовано.) Це було лише півсправи. Увечері ми зібралися в готелі, повечеряли. Розмістилися, до вашого відома, у дешевому готелі (це, до речі, також було з метою конспірації). Холоднеча в номерах страшенна, аж серце холоне. Про гарячу воду можна було тільки мріяти. Правда, іноземців цей “совдепівський” сервіс аніскільки не збентежив (можливо, вони навчилися приховувати свої емоції). Наступного дня ми мали встановити спецприлад безпосередньо на судні. Ось це вже було складно.

– Проясніть, навіщо вам знадобилися дві радіозакладки?

– Для надійності й підстрахування. Адже частину контейнерів зі зброєю могли вивантажити в одній країні, а частину – в іншій. І якщо прилад буде встановлено на корпусі судна, то ми неодмінно відстежимо усі порти заходження. Я вже не кажу про те, що один із пристроїв міг зіпсуватись, або ж міг пропасти радіосигнал через нагромадження контейнерів у трюмі.

– І як вашу групу зустріла команда судна?

– Ну вже не з розкритими обіймами. Та на “Jadran express” і не здогадувалися про нашу присутність! Команді заборонялося виходити на берег (режимний порт). Покрутившись поблизу цього судна, ми дійшли висновку, що найкраще встановити маяк на верхній палубі. Але як проникнути на борт? Зблиснула ідея замаскуватися під прикордонників або митників. Але відмовилися від неї. Тоді придивилися до працівників порту, які обслуговують судно. Подумали: а що, коли наша людина “змінить професію” і під цим прикриттям зробить свою секретну роботу? На цьому варіанті й зупинилися. Чому? Портових фахівців, яким дозволено підійматися на борт, багато. Отже, на судні всіх не запам’ятають. Тому розвідника не повинні були викрити.

– Хто першим з вашої команди ступив на борт?

– Оперативник з Миколаєва. Я попросив його разом з портовими працівниками побувати на судні й запам’ятати, де що знаходиться. Після цього ми визначили, що найзручнішим місцем для встановлення радіомаяка є точка біля леєрних огорож по лівому борту. Через якийсь час наш працівник знову з’явився на “Jadran express” – потай узяти проби фарби.

– Навіщо, цікаво, знадобилися ці проби?

– Бачте, “залізячка” була закамуфльована під фрагмент деревинки, а вона мала злитися з палубними конструкціями, тобто бути непомітною. Близько години ми добирали фарбу. І тут виникла основна проблема – як же цю деревинку непомітно приклеїти на борту? Адже її якийсь час треба потримати на одному місці. Якщо матроси побачать ці маніпуляції – жди провалу. Відтак розвідника могли побити і викинути за борт. Що цікаво, в англійців був набір усіляких матеріалів для маскування приладу. Але зупинилися на деревинці.

Побачивши моє сумне обличчя, один із британських розвідників промовив: “Сергію, ми що, відмовляємося від цього плану?” Але я й не мав наміру давати задній хід. Просто думав, як мій оперативник може це зробити. Поміркувавши, знайшли прекрасний варіант. На палубу, буцімто з метою обслуговування судна, підніметься наш опер. А на березі стоятиме його колега і навздогін гукатиме, що той, мовляв, забрав ключі від складу, а їх слід терміново повернути. Оперативник нахилиться і однією рукою кине вниз, на берег, ключі. Тим часом другою рукою приклеїть пристрій.

І ви знаєте, план вдався. Все відбулося за нашим сценарієм. Сама увертюра з ключами зайняла півгодини. Правда, оперативник у матеріальному плані постраждав.

– Ну ж бо розкажіть, будь ласка. 

– Та з клеєм невеликий промах вийшов. Добряче намазавши “деревинку” клеєм, ми дали її нашому розвіднику. А він сховав її під курточку. І почимчикував на “територію ворога”. Ви здогадуєтеся, напевно, що цей одяг виявився вимащеним. Його довелося потім викинути. Добре, що керівництво матеріально відзначило цього хлопця, преміювавши за чудову роботу.

– Якби вас викрили хорвати і вашому колезі загрожувала небезпека, що б ви, Сергію Федоровичу, зробили?

– Одне знаю: свого оперативника скривдити не дав би. Зрештою, судно знаходилося на своїй території. І ми були у себе вдома.

ДО ТЕМИ. “Українські контррозвідники конспірувалися, але й хорвати усе робили так, щоб було шито-крито. Причому екіпаж свою роботу добре знав: у Жовтневому вивантажили 181 контейнер і стільки ж було доставлено назад на судно, тільки от зі зброєю у трюмах виявилися 133 контейнери (вони стояли стінка до стінки. Не відчиниш!). Решта як були порожніми, так і залишилися такими ж, їх розташували зверху. Ось у цьому і був фокус! Про сумнівність рейсу говорило навіть те, що капітан судна Кузьма Меданич, як потім з’ясувалося, в бортовому журналі не зазначив, що заходив у Жовтневий”.

– Після встановлення радіомаяків ви перевіряли їх роботу?

– А як же! Після операції повернулися до адмінкорпусу порту (там займали дві кімнати), розгорнули антену, увімкнули ноутбук і перевірили. Через супутник ми спіймали “свій” сигнал. Він ішов від двох пристроїв. Отже, усе гаразд.

– Можна було й по чарчині за успіх…

– Що ми й зробили згодом. Я на радощах побіг до кіоску, купив пляшку шампанського. І тут проколовся – напій виявився “паленим”.

– Ось, виходить, на якій дрібниці “погоріла” група, образно кажучи, “Glebov & Compani”.

– Ви знаєте, ніхто з іноземців на цей фальсифікат не звернув уваги. Але мені було неприємно, якщо чесно. Зате потім ми відвели душу на іншому. Завдяки своїм знайомим, я організував англійцям екскурсію на “Варяг”, що будувався тоді. Звичайно, вони були безмірно щасливими. А незабаром благополучно повернулися до Києва. Своїх напарників я провів в аеропорт.

Обмінявшись сувенірами, ми попрощалися, як добрі друзі. Це були професіонали своєї справи, у кожного з них, гадаю, по 10–15 років розвідувального стажу. Наша спільна робота принесла чудові плоди. 8 березня 1994 року судно “Jadran express” було затримане спецслужбами НАТО в Адріатиці.

З книги журналістського розслідування “Туринська шахівниця”:

“У 1992–1994 роках Службою безпеки України, яку очолював Євген Марчук, було викрито діяльність міжнародного контрабандиста зброї, президента панамської фірми “Global technologies international” громадянина декількох країн… На заключному етапі операції Служба безпеки України діяла у тісній взаємодії з розвідувальним співтовариством НАТО…

Працівники Служби безпеки України на високому професійному рівні першими викрили та припинили нелегальний канал постачання зброї до Хорватії.

У 1994 році комітет із санкцій Ради Безпеки ООН подякував компетентним органам України за їхні зусилля у викритті міжнародного афериста, контрабандиста зброї Дмитра Стрешинського”.

Розмову вів Леонід ФРОСЕВИЧ

На фото: “Jadran express”

Сообщение Архіви “не горять”: затримання контейнеровоза зі зброєю “Jadran express”. Подробиці спецоперації СБУ та британської розвідки (+відео) появились сначала на Український репортер.

Поживу для роздумів та аналізування тіньових зв’язків так званих міжнародних «бізнесменів» у сфері торгівлі зброєю додало потужне розслідування групи Христо Грозєва, який «докопався» до таємних оборудок (серія вибухів, отруєнь і т. д. і т.п) подружжя Миколи та Олени Шапошникових, агентів російського головного розвідуправління.

Шапошникови приїхали до Чехії на початку 1990-х років. Влада цієї країни підозрює їх у причетності до вибухів на складах боєприпасів у Врбетіце 2014 року.

Судячи з розслідування Христо Грозєва, в Чехії було засилля російської агентури, диверсантів. Йдеться і про Грецію, Австрію, інші країни. Тому зрозуміло, що з урахуванням такого «плацдарму» Дмитро Стрешинський міг не випадково обрати Чехію.

Саме в Чехії цей аферист і вигулькнув сьогодні зі своїм «бізнесом» у сфері торгівлі зброєю. Як і агент ГРУ Микола Шапошников він видає себе за «білого і пухнастого, «чесного» бізнесмена!

Читайте також: В Міноборони України обговорили з представниками Британії досвід боротьби з агресором. 28 років тому було проведено першу спільну спецоперацію (+відео)

Стрешинський сподівається, що всі забули, як на початку 1990-х вивозив з України по фальшивих документах тисячі тон снарядів, мін, ракет, патронів, як його зафрахтоване судно затримали в Адріатиці спецпризначенці НАТО, як його судили в Італії… Сподівається, що забули про його зв’язки з колишнім резидентом російського ГРУ в Україні, державним зрадником Андрієм Деркачем, російським агентом, зрадником Вадимом Рабіновичем на псевдо «Жолудь», про їхні зустрічі-переговори в москві…

Читайте також: У пошуках снарядів для ЗСУ: таємниця арсеналу Санто-Стефано, Італія (+відео)

Але ж ми, журналісти, нічого не забули! І про його рідного братика – російського мільярдера, підсанкційного Івана Стрешинського, топ-менеджера путінського олігарха Алішера Усманова також не забули. Отож скоро – цікавий матеріал: Стрешинський у Чехії.

Леонід Фросевич

Сообщение Сліди одіозного торговця зброєю Стрешинського знайшли в Чехії (+відео) появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляє Reuters.

Безпілотник США зафіксував судно, яке прямувало на південь від Ірану на високій швидкості в темний час доби. До того ж за ним стежив гвинтокрил Великої Британії.

Читайте також: В Міноборони України обговорили з представниками Британії досвід боротьби з агресором. 28 років тому було проведено першу спільну спецоперацію (+відео)

Міністр оборони Британії повідомив, що після сигналу Королівського флоту судно спочатку спробувало пройти до територіальних вод Ірану, однак його зупинила Королівська морська піхота, яка вилучила зброю.

“Це захоплення HMS Lancaster і постійна присутність Королівського флоту в регіоні Перської затоки підтверджують нашу відданість дотриманню міжнародного права та боротьбі з діяльністю, яка загрожує миру та безпеці в усьому світі”, — сказав Бен Воллес.

Нагадаємо, заступник міністра оборони США з політичних питань Колін Каль заявив, що Іран здатний виготовити достатню кількість матеріалів, що розщеплюються, для однієї ядерної бомби за 12 днів. Він висловив стурбованість з приводу ядерного прогресу Ірану, який був “вражаючим” після того, як США вийшли зі Спільного всеосяжного плану дій у 2018 році.

Також ми писали, що директор ЦРУ Вільям Бернс заявив, що є докази того, що рф запропонувала допомогу Ірану з ракетною програмою в обмін на військову допомогу. За його словами, їхній альянс швидко розвивається.

Додамо, в Ірані заявили про розробку крилатої ракети великої дальності. Вона може долати відстань 1650 кілометрів.

Від “Українського репортера” додамо:  у 1994 році вперше в історії української і британської контррозвідки було проведено  унікальну спецоперацію з викриття афериста і міжнародного контрабандиста зброєю. Про це читайте ТУТ.

Дивіться ВІДЕО про спецоперацію:

Розслідування Леоніда Фросевича “Повернення барона зброї”:

Книга документального розслідування про махінації у торгівлі зброєю та викриття контрабандистів і агентів Кремля:

Сообщение Королівський флот Великої Британії затримав судно, яке нелегально перевозило іранську зброю появились сначала на Український репортер.

І ці торги в Абу-Дабі відбувається незважаючи на антиросійські санкції з боку Заходу, запроваджені проти країни-агресорки через війну з Україною.

Про це пише Associated Press.

У той час як в Україні російські окупанти вбивають мирних жителів гроші РФ продовжують надходити до бюджету Дубая.

Щоденні рейси між Еміратами та Москвою забезпечують порятунок як для тих, хто рятується від призову, так і для російської еліти. Міністерство фінансів США висловило стурбованість щодо кількості російських коштів, що надходять до країн Аравійського півострова.

На ярмарку озброєнь еміратці зазвичай приймають людей, які на Заході можуть видатися проблемними. Колишній суданський лідер Омар аль-Башир взяв участь у заході у 2017 році. У 2019 та 2021 роках на ярмарку був присутній воєнний злочинець Рамзан Кадиров.

Цього року в заході взяв участь лівійський лідер Халіфа Хафтер, командувач самопроголошеної Лівійської національної армії, якому США висунули  звинувачує в організації нападів на мирних жителів, а також у тортурах та вбивствах політичних опонентів.

Виставковий намет росії був розташований на відкритому майданчику. Російські офіційні особи заважали журналістам Associated Press увійти до неї. Приблизно за годину журналісти побачили, як із намету вийшов міністр торгівлі та промисловості росії Денис Мантуров.

Він перебуває під санкціями як США, так і Сполученого Королівства, при цьому Лондон описує його як “відповідального за нагляд за російською збройовою промисловістю та за оснащення мобілізованих військ” у війні з Україною. А сам Мантуров називає війну рекламою російської зброї.

У Держдепартаменті США, коментуючи цю інформацію, зазначили, що “потенційні покупці мають бути єдиними з Україною та уникати великих закупівель російської зброї та техніки”.

“Хоча ми розглядаємо продаж зброї та оборонну співпрацю як суверенне рішення для окремих держав, ми давно роз’яснювали союзникам і партнерам у всьому світі нашу стурбованість щодо доходів для Москви, а також згубного впливу Кремля, який пов’язаний із постійною залежністю від закупівлі зброї в росії” , – заявили у Вашингтоні.

Усередині російського намету відеоекран демонстрував міць московських зенітно-ракетних комплексів, подібних до тих, які зараз використовуються для завдання ударів по містах в Україні. Продавці продемонстрували автомати Калашнікова еміратським військам. Також на огляд було виставлено різні моделі ракет.

На вситавці також було розміщено  безпілотник турецької компанії Baykar, які відіграли ключову роль у боротьбі України проти Росії.

Військовики із США продемонстрували модель протитанкової ракети Javelin, дозволивши цікавим запустити її в комп’ютерній симуляції.

Армія США також презентувала на виставці ракетну батарею Patriot. У 2022 році американські війська вперше за кілька десятиліть застосували цю батарею в бою, щоб допомогти захистити Абу-Дабі від нападу єменських повстанців-хуситів, яких підтримує Іран.

Читайте також: Як викрили контрабандиста зброєю. Про унікальну спецоперацію української і британської контррозвідки (+відео)

Сообщение Терористична росія продає зброю на міжнародній виставці в Абу-Дабі, незважаючи на санкції появились сначала на Український репортер.

Зловмисником виявився громадянин однієї з країн Центральної Азії. Майже 5 років він переховувався від слідства за організацію транснаціонального каналу нелегального продажу стрілецької зброї через територію України.

У 2018 році правоохоронці викрили підпільного зброяра та повідомили йому про підозру у вчиненні злочину. Тоді суд обрав йому міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, але згодом змінив своє рішення – на домашній арешт.

Скориставшись цим, підозрюваний втік від правосуддя. Тривалий час переховувався на території регіону. Для цього придбав на підставну особу будинок в одному з населених пунктів Буковини та намагався змінювати зовнішність.

Однак співробітники СБУ все одно вистежили і затримали зловмисника за місцем його тимчасового перебування.

Зараз вирішується питання щодо додаткової кваліфікації дій затриманого, якому раніше було повідомлено про підозру за ст. 201 (контрабанда) Кримінального кодексу України, повідомляє СБУ.

Від редакції “Українського репортера” додамо: є такий іноземний контрабандист зброї як Дмитро Стрешинський, агент російських спецслужб. Проти України “працював” разом з кремлівським агентом Андрієм Деркачем, координував з ним свої дії. За свої оборудки Стрешинський досі не поніс суворого покарання в Україні.

Стрешинський має паспорти Росії, Казахстану, Парагваю, Греції, Ізраїлю. Вже понад 30 років його сфера – зброя і боєприпаси.

Наприкінці 1980 років у Панамі Стрешинський створив офшорну фірму «Глобал текнолоджіз». Його офіси були в декількох країнах – в Росії, Австрії, згодом – і в Україні.

На початку 1990-х років Стрешинський приїхав до України з великою валізою доларів і одержав доступ майже до усіх армійських складів зі зброєю та боєприпасами. Стиль діяльності Стрешинського – підкуп, шахрайство, використання фальшивих документів і – особисте збагачення. У Києві він умів плести павутину потрібних зв’язків у найвищих ешелонах влади, досягати свого завдяки природним здібностям «бендера»..

У грудні 1992 року Стрешинський все ж потрапив в поле зору української контррозвідки. Відчувши, що запахло смаленим, він у 1994 році дав драпака з України. Тим не менш 1994-й обіцяв бути фінансово успішним для нього. Він замовив у білоруського уряду (нібито для Нігерії, а насправді – на Балкани, де йшла громадянська війна) велику партію зброї і боєприпасів.

Цей вантаж транзитом пройшов через Україну, де у порту Жовтневий на Миколаївщині на нього чекав корабель «Ядран експрес» під мальтійським прапором. Екіпаж був хорватським.

Орендував судно Стрешинський. Звичайно, він навіть не здогадувався, що українська і британська контррозвідка підготували для нього капкан, розробивши спецоперацію з контрольованої поставки білоруської зброї. Не здогадувався про капкан і офіційний Мінськ.

11 березня 1994 року судно «Ядран експрес» затримали спецпризначенці НАТО в Адріатичному морі, при входженні до протоки Отранто. Судно під конвоєм супроводили до італійського берега.

5 березня 2002 року італійський суд міста Турин оголосив вирок Стрешинському – 1 рік і 11 місяців ув’язнення (умовно), його зобов’язали також сплатити 516 євро штрафу.

Аж занадто м’який вирок пояснили тим, що Стрешинський пішов на угоду зі слідством. Після завершення щасливого для нього італійського процесу Стрешинський опиняється у Москві. В центрі російської столиці, поруч з музеєм совітської армії, він відриває майстерню з виготовлення  стрілецької зброї.

Стрешинського лобіює віце-прем’єр-міністр Дмитро Рогозін.  Він стає навіть членом військово-промислової ради при уряді Російської Федерації. Вільно їздить світом, облаштовує стенди зі зброєю на міжнародних виставках, зав’язує знайомства з відомими діячами оборонної сфери.

Як показує наше журналістське розслідування, незадовго до окупації Криму, загарбання частини території Луганської і Донецької областей Стрешинський бере активну участь у створенні в Росії громадської організації «ДОН» – Добровольческого движения особого назначения в поддержку армии, флота и оборонно-промышленного комплекса.

Його обирають до президії цього ДОНа. Усе це відбувається під патронатом Рогозіна і його бандистської партії «Родіна».

Стрешинський вихваляється, що розробив новий пістолет “Стриж”. Його виготовляють як в Росії, так і в кількох європейських країнах. Гроші не пахнуть. Бізнес на крові під крилом ФСБ.

Але ж Стрешинський є авантюристом і контрабандистом, це він постачав Європі тисячі тонн зброї і снарядів в обхід ембарго ООН! Тим не менш деякі країни воліють бачити Стрешинського білим і пухнастим, «чесним російським бізнесменом», без шлейфу із тіньових комбінацій. Тому й дозволяють розміщувати на своїй території виробництва зброї, за якими маячить фігура Стрешинського.

Чи не пора українським правоохоронцям направити в Інтерпол матеріали про розшук та затримання Стрешинського? Адже його куратора – зрадника і шпигуна Андрія Деркача – вже оголошено в розшук.

Дивіться відеорозслідування про міжнародного контрабандиста зброї Стрешинського:

Сообщение СБУ затримала іноземного контрабандиста зброї. Чи не пора Інтерполу оголосити в розшук Стрешинського? (+відео) появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляє The New York Times із посиланням на чиновників і розсекречені дані американської розвідки.

«Угода москви з Пхеньяном вказує на розпач кремля. Санкції за війну проти України серйозно обмежили ланцюжки постачань і змусили рф звертатися за допомогою до країн-ізгоїв, таких як КНДР або Іран», – заявив журналістам американський урядовець

Зазначається, що у журналістів поки немає точних даних про озброєння, яке закуповує росія, але, за їхньою інформацією, ідеться про мільйони снарядів.

У серпні цього року стало відомо, що Іран продав росії бойові безпілотники Mohajer-6 і Shahed для війни проти України. ЗМІ писали, що після тестів російські військові залишилися «незадоволені» дронами, оскільки деякі безпілотники виявилися непридатними до використання.

Нагадаємо, що у липні Україна розірвала відносини з КНДР через визнання «ЛНР» і «ДНР».

Сообщение Окупанти купують боєприпаси у Північній Кореї появились сначала на Український репортер.