А напередодні Нового року в чилійському Сантьяго завершився четвертий етап Кубка світу-2017 з велоперегонів на треку, де велосипедисти національної збірної України завоювали аж сім нагород.

Дві з них, бронзові, у дисципліні омніум вибороли представники Львівського державного університету фізичної культури Роман Гладиш і Тетяна Клімченко.

За місяць до цієї перемоги 23-річна червоноградка Тетяна Клімченко в столиці Німеччини Берліні на чемпіонаті Європи з велоспорту на треку завоювала срібну медаль у скретчі (гонка на дистанції 10 км), поступившись лише Тріне Шмідт із Данії. Вихованка тренерів В’ячеслава Рудька та Ореста Тичка до цього вже ставала медалісткою чемпіонатів Європи серед юніорів та «андерів». А тепер уперше зійшла на п’єдестал пошани серед континентальної еліти.

Сьогодні Тетяна разом із колегами-спортсменами перебуває в Туреччині, де готується до чемпіонату світу. «Український репортер» письмово, через соцмережі поспілкувався з Тетяною Клімченко.

– Пропонуємо трішки заглибитися в минуле, пані Тетяно. Про те, з чого почалося захоплення велоспортом, яким був перший велосипед. І, звичайно, про перше спортивне досягнення…

– Все почалося з уроку фізкультури, на який прийшов тренер В’ячеслав Іванович Рудько, – розповідає спортсменка. – Він запрошував усіх займатися велоспортом. Нас тоді багато з класу пішло. Але залишилася я одна. Я добре пам’ятаю перший велосипед: залізний, червоний, обдертий трохи… Найперші мої перегони – крос у Львові в Стрийському парку. Я тоді прийшла другою. Але це був гарний початок!

– Як тобі вдалося стати однією з найсильніших велоспортсменок країни?

– Однією з найсильніших я стала не одразу. Спочатку добре давалися чемпіонати України і всеукраїнські змагання. Потім уже почала їздити на міжнародні змагання. І так вийшла на міжнародний рівень. Хоча був період у моїй кар’єрі, коли медалями і не пахло.

– Таню, минулої зими ти в одному з інтерв’ю сказала: «В мене буде вільне літо, я не поїду на «андерський» (серед спортсменів до 23 років) чемпіонат, тож зможу взяти для себе більшу шосейну базу і краще підготуватися до чемпіонату Європу та етапів Кубка світу». Твій результат на чемпіонаті Європи в Берліні свідчить про те, що все заплановане вдалося втілити у життя?

– Взагалі я не планувала виграти, просто хотіла показати свій найкращий результат. Дуже рада, що все вдалося. Перед скретчем я брала участь у гонці з вибуванням. І вибула першою. Це для мене було шоком. Уперше я приїхала останньою – такого, щоб я вибула першою у гонці з вибуванням, ще не було зі мною. Зате я вперше потрапила на п’єдестал чемпіонату Європи серед еліти. Дуже хотіла реабілітуватися у скретчі. Наш спортсмен Роман Гладиш у той же день виграв «бронзу». І тоді в мене з’явилося велике бажання також «заїхати» у призи. Так і вийшло. Своїм виступом задоволена.

Стояти на п’єдесталі – це завжди особливі відчуття.

– Як тебе зустрічали вдома після перемоги?

– Спокійно. Чесно кажучи, навіть трошки дивно. Зустрів тільки двоюрідний брат. Такого ажіотажу, як після минулорічної перемоги на етапі Кубка світу в Лос-Анджелесі, не було.

– А взагалі у велосипедистів є таке поняття, як міжсезоння, канікули?

– У трековиків це стається зазвичай після чемпіонату світу. Хоча у нас багато жінок виступають і на треку, і на шосе. І я не знаю, коли в них виходить відпочити. Мені вдається відпочивати, зазвичай, днів десять, а найдовше тривала моя відпустка, коли не сідала на велосипед приблизно три тижні, якось восени.

– Таню, чим сьогодні взагалі живе велоспорт: де тренуються, яка підтримка держави, чи є матеріально-технічна база, з якими проблемами стикаються наші спортсмени?

– Останнім часом українська збірна тренується у Львові. Але на зимовий період ми виїжджаємо в Туреччину. І наразі я тут. Готуємося до чемпіонату світу. А збори поки що проходять добре. Важко, але добре. Я деякий час тому приїхала з Мінська (там був п’ятий Кубок світу), то мені важче, ніж іншим дівчатам, які туди не їздили. В Мінську виступ був важким. Ми, як завжди, прилетіли за кілька днів. «Розкатувалися». Якщо говорити про скретч, то гонка була спочатку спокійною. Все вирішували останні кола. І мені не вдалося зберегти хорошу позицію. Тоді виграла швейцарка…

Щодо підтримки держави, то вона досить слабенька. Немає гарних велосипедів – як трекових, так і шосейних. Формою теж не балують. Основною проблемою є нестача грошей та інвентарю. От я, наприклад, вже шість років поспіль їжджу на одному і тому ж велосипеді. Але проблема в тому, що він уже зношений, і це вже зменшує мої шанси на гарний результат. Інші збірні можуть щороку міняти велосипеди. В нас з цим складно. Нещодавно ми зіштовхнулися з такою ситуацією, що ШВСМ не можуть забезпечити покришками. В мене банально стерлися покришки, і мені потрібні нові. Вони недорогі, але їх не дають. Це смішно. Тим паче, що я ж не просто виступаю на чемпіонатах України, а завойовую медалі на міжнародній арені. А на чемпіонаті Європи в Берліні так узагалі самі харчувалися. Одна наша дівчина взяла з дому плитку, баняк, і в готелі ми самі готували їжу.

Зараз жіночу збірну тренує Орест Тичко. Він же – мій особистий тренер. Перейшла до нього, коли вступила до університету фізичної культури. Мій тренер В’ячеслав Рудько переїхав до сина в Ірпінь під Києвом, і тепер червоноградська спортивна велошкола не працює.

– А як твоя родина ставиться до такого захоплення? Ти ж удома практично не буваєш. Та й перевантаження на користь нікому не йдуть. А треба ж, можливо, і дітей народжувати, і чоловіка глядіти… На це часу вистачає? А почитати щось чи в театр, на концерт сходити?

– Для домашніх мої виїзди – це вже норма. І, звичайно, пишаються мною. А про чоловіка і дітей я поки що не думаю. Книжки я обов’язково беру із собою, особливо на довгі збори і змагання… А коли трапляється відпочивати вдома, у Львові, то ходжу в кіно, інколи просто на прогулянку. В театрі давно була. Але як з’явиться можливість – обов’язково піду.

– Таню, ось ти зараз тренуєшся в Туреччині… А як турки до наших дівчат-спортсменок ставляться?

– Добре. Але в Аланьї пройти повз їхні магазинчики і не почути: «Україна, заході пасматрі. Очі красіва» – просто неможливо. Але ми з дівчатами намагаємося завжди швиденько пройти мимо.

***
Спортсменка розповіла, що любить читати історичні твори. Зараз читає роман Донни Тартт “Щиголь”. Але найбільше їй сподобалася книга Ірини Вільде “Сестри Річинські”. До їжі Тетяна неперебірлива, але все підряд теж не їсть. Ніяких дієт вона не дотримується, а улюблена страва – «борщ і макарони з м’яском».

– А як відпочиваєш?

– Відпочинок буває різним: от сьогодні, наприклад, тільки ліжечко – немає сил йти куди-небудь. Сауна теж буває, і басейн, але рідко.

Про свою команду Тетяна каже: «В команді переважно товариський дух. Інколи буває, коли щось комусь не подобається, але це в основному на самому тренуванні. І, в принципі, на ньому і лишається.

Я взагалі не люблю сваритися. І поки що ніхто нікого не підставляв. Талісману немає і забобонів теж. Але буває і таке: якщо ввечері помити гарно велосипед, то наступного дня потрапиш під дощ.

Раніше був у мене ведмедик Умка, але, на жаль, я його забула в Португалії, коли була на чемпіонаті Європи. Тепер не беру нічого».

У скрутні хвилини дівчину завжди підтримують її перший тренер, батьки і подруга Таня.

У найближчих планах дівчини – «потрапити на Олімпіаду, а далі ще не знаю». Вона подумує над тим, щоб наступного року було б добре здобути «золото». Але на все свій час.

Наталя ПЛОХОТНЮК

• Фото із сайту Федерації велосипедного спорту України

На цю тему читайте також тут:

• Українські велосипедисти на п’єдесталі пошани в Мінську (+відео)

Сообщение Велоспорт: Тетяна Клімченко мріє про «золоту» вершину появились сначала на Український репортер.

Першу медаль для України приніс велогонщик Роман Гладиш із Львівської області, який в запеклій сутичці з ірландцем Марком Поттсом зміг завоювати бронзу у скретчі. Перемогу ж здобув француз Адріен Гарель, другим став угорець Кріштіан Ловассі.

Більш успішним для України вийшов скретч у жінок, в якому прапор нашої країни захищала Тетяна Клімченко. Як і Роман Гладиш, українка виявилася серед чотирьох гонщиць, які на десятикілометровій дистанції змогли випередити решту пелотону на коло. У боротьбі за перемогу Тетяна поступилася датчанці Тріне Шмідт, проте в принциповій дуелі випередила росіянку Євгенію Аугустінас і посіла почесне друге місце.

У той же день Україна завоювала і свою третю медаль в Берліні: на той момент чинна чемпіонка Європи Любов Басова не тільки вийшла в фінал жіночого кейріна, а й змогла посісти третє місце серед сильних конкуренток: переможниці і, мабуть, головної зірки жіночого трекового спринту Христини Фогель з Німеччини і знаменитої Сімони Крупецкайте з Литви.

Нарешті Андрій Винокуров ще в п’ятницю мав хороші шанси на медаль в індивідуальному спринті: Винокуров пробився до півфіналу, але поступився там майбутньому чемпіону Європи Себастьену Віж’є з Франції. У малому фіналі за третє місце українець зіткнувся із відомим росіянином Денисом Дмитрієвим, якому програв подіум і став тільки четвертим.

Але в заключний день змагань Винокуров таки зумів розміняти «дерев’яну» медаль на бронзову. У фіналі чоловічого кейріна українець поступився лише легендарному німцеві Максиміліану Леві і уродженцю Австралії Шейну Перкінсу.

«Хочу від щирого серця подякувати трековій збірній України за прекрасний виступ на чемпіонаті Європи в Берліні. Ми сподівалися на медалі, але чотири нагороди при такому високому рівні конкуренції — це куди більше, ніж ми могли припустити, — зазначив Олександр Башенко, президент Федерації велоспорту України, коментуючи підсумки континентальної першості. — Особлива подяка, звичайно, нашим медалістам, а також їх тренерам Василю Яковлєву, Оресту Тичку, Олені Голубєвій і Сергію Базіну.

Цей результат, а також приголомшливі успіхи Яни Беломоїни в маунтинбайку — відмінний приклад для інших дисциплін, в яких дискусія про безпосередньо спортивні результати, на жаль, не завжди на першому місці.

Я б хотів звернути особливу увагу на те, що наша команда значно випередила збірну Білорусі, де виділяються великі кошти на підтримку трекового велоспорту і пройде фінальний етап Кубка світу в січні.

Білоруси завоювали лише одну медаль, тоді як у нас відразу чотири. Крім того, ми виступили куди яскравіше, ніж сильні збірні Іспанії чи Бельгії — це добре демонструє, наскільки Україна конкурентоспроможна на даний момент.

Сподіваюся, що наші спортсмени продовжать у тому ж дусі, як на етапах Кубка світу, так і на майбутньому чемпіонаті світу в Гонконзі».

Відзначимо й інші результати українських гонщиків: в жіночому і чоловічому омніумі, трековому багатоборстві, Вікторія Бондар і Володимир Фредюк посіли 20-у позицію. У командному спринті у чоловіків збірна в складі Володимира Бучинського, Андрія Винокурова і Андрія Куценко стала дев’ятою. У командному переслідуванні на чотири кілометри у чоловіків Володимир Джус, Роман Гладиш, Максим Васильєв і Ілля Клепіков посіли десяте місце.

Українці Андрій Куценко і Максим Лопатюк стали 15-м і 16-м в розділці на кілометр, тоді як Олена Старикова в упертій боротьбі з росіянкою Дариною Шмельовою втратила бронзову медаль в аналогічній гонці у жінок на 500 метрів.

Українка посіла четверте місце. У 40-кілометровій гонці за очками у чоловіків Максим Васильєв став 15-м, у жінок в цій же дисципліні, але на 25 кілометрів Ганна Соловей посіла дев’яту сходинку. В індивідуальному переслідуванні у чоловіків Володимир Джус і Ілля Клепіков стали 21-м і 25-м відповідно, у жінок Анна Нагірна стала одинадцятою у підсумковому протоколі.

У чоловічому медісоні Роман Гладиш і Тарас Шевчук не фінішували, тоді як у жінок Анна Нагірна та Ганна Соловей стали шостими. І, врешті-решт, Тарас Шевчук та Тетяна Клімченко стали дев’ятим і 18-ою в гонці на вибування.

Великий трековий сезон, тим самим, тільки починається: вже на початку листопада, 4-го і 5-го числа, в польському Прушкові пройде стартовий етап Кубка світу, а з 10-го по 12-е листопада найсильніші трековики світу приїдуть на традиційний другий етап до британського Манчестера.

Денис ТРУБЕЦКОЙ

Опубліковано на сайті Федерації велоспорту України

Фото Федерації велоспорту України

На цю тему читайте також тут:

• Велоперегони в Берліні. Молодці, українці!
• Велоспорт, чемпіонат Європи. Роман Гладиш здобув “бронзу”

Сообщение Президент Федерації велоспорту Олександр Башенко: “Наші спортсмени виступили яскравіше, ніж сильні збірні Іспанії чи Бельгії” появились сначала на Український репортер.