Отже, на Західному фронті зміни – 10 травня розпочалася нова фаза торгової війни. Трамп з 10% до 25% підвищив тарифи на імпорт з Китаю шести тисяч найменувань товарів загальною сумою $200 млрд. І обіцяє обкласти решту імпорту.

Чим викликаний такий різкий крок? Адже в останні місяці він повідомляв, що товариш Сі – його найкращий друг, що переговори тривають успішно і сторони близькі до укладення угоди. Очікувалося, що візит віце-прем’єра Китаю Лю Хе до Вашингтона завершить торгові переговори.

Війна без перемог

І раптом такий афронт! 5 і 6 травня Трамп написав у Twitter, що втрати США від торгівлі з Китаєм є неприйнятними, що переговори йдуть дуже повільно, і що в п’ятницю він підніме податки на товари китайського експорту. У чому ж справа? У тому, що США програють торгову війну. І Пекін, побачивши це, перестав церемонитися й різко посилив свою позицію. Роберт Лайтхайзер, торговий представник США, який курирує переговори, як і міністр фінансів Стівен Мнучін, були спантеличені масштабами запропонованих змін у проекті угоди.

Так, торгова війна йде не найліпшим чином. Незважаючи на підвищення тарифів, в 2018 році дефіцит торгового балансу США збільшився, досягши рекордного показника – $891.3 млрд – і продовжує зростати в цьому році. Особливо погані справи з Китаєм. Війна загальмувала його економіку, але на заміну китайським товарам прийшли ще дешевші з В’єтнаму, Бангладеш, Індії, Індонезії, Таїланду і Малайзії – ось хто став істинним переможцем у війні! І – зла іронія долі – дефіцит у торгівлі з Китаєм, який і став причиною торішнього гніву Трампа, минулого року досяг максимуму – $419 млрд!

Ситуацію начебто переламав перший квартал поточного року, коли за даними Міністерства торгівлі США експорт виріс на 3,7%, а імпорт упав на стільки ж. Але відомство Вілбура Росса політично заангажоване і не славиться об’єктивністю, тому звернімося до точніших даних Бюро трудової статистики. Вони з’явилися в кінці квітня і малюють зовсім іншу картину. Так, після невеликого падіння імпорту в листопаді й грудні він знову почав зростати: у січні на 0,1%, в лютому вже на 1%, а в березні на 0,6%. Різниця з даними Мінторгу вельми істотна, чи не так? Що стосується експорту, то він після провалу в липні, листопаді, грудні та січні (чи варто було починати війну?) знову зростає, але не так швидко, як хотілося б: всього лише 0,7% в лютому і стільки ж у березні.

Бадьорі заяви Мінторгу про несподівано високе зростання ВВП у першому кварталі не тiшать, бо воно забезпечено головним чином різким збільшенням товарних запасів компаній – вчетверо за рік! Але ж зростання запасів зазвичай означає кризу збуту і наступ критичної фінансової ситуації для компаній, чиї продажі падають.

Побачивши це, китайці посилили свою позицію на переговорах, анулювавши всі заплановані поступки. У всіх семи главах проекту торгової угоди Пекін зняв свої зобов’язання щодо зміни законів для вирішення основних претензій, через які США почали торгову війну. Це крадіжка інтелектуальної власності США і комерційної таємниці; примусова передача технологій; конкурентна політика; доступ до фінансових послуг і маніпулювання курсом юаня. Зміна законів у Китаї – складний процес, до того ж китайці дали зрозуміти, що не мають наміру вести переговори під дулом пістолета – у них претензії до надмірно жорстких вимог США, які звужують поле можливостей.

Твіти Трампа поставили крапку на переговорах. Віце-прем’єр Лю Хе скоротив свій візит до Вашингтона і заявив, що анонсоване підвищення торгових мит зашкодить Китаю, США, а також всьому світу, і що такий захід не є способом врегулювання кризової ситуації. Якщо Трамп хотів таким чином натиснути на Китай, то зробив грубу помилку. Його твіти не залишили китайцям місця для відступу, ті не можуть дозволити собі втратити обличчя, тож слід чекати заходів у відповідь. Втім, інвестори й аналітики сумніваються, чи був твіт Трампа переговорним прийомом, щоб отримати більше поступок. Джерела повідомили агентству Рейтер: зміна позиції Китаю настільки серйозна, що відповідь Трампа була не просто переговорною стратегією. Це визнання поразки.

Подвоєння ставок

Є такий прийом у покері, коли сторона, що програє, подвоює ставки, щоб у разі успіху разом відіграти все. Але вона досить ризикована, і не даремно існує прислів’я про сина, якого батько бив не за те, що грав, а за те, що відігрувався. Ескалація торгової війни підірве економіку Китаю, США та світу в цілому, попередив Міжнародний валютний фонд. Китайська промисловість, за винятком виробників електроніки, може втратити до 5% робочих місць, а в США сільське господарство і виробники транспортного устаткування позбудуться 1% зайнятих, підрахували експерти МВФ у квітневiй піврічній доповіді.

За оцінкою голови фонду Крістін Лагард, через торгову війну США втратять 0,6% ВВП, а китайська економіка недорахується 1,5% зростання. Економісти Moody’s і зовсім пророкують США рецесію до кінця 2020 року за відсутностi угоди з Китаєм. Є і більш песимістичні прогнози, які обіцяють рецесію вже в кінці поточного року. Це загрожує політичними проблемами для Трампа, оскільки він має намір йти на другий президентський термін.

Китайці відповіли дзеркально. Нас заспокоюють, що простору для маневру в тарифній війні у них майже не залишилося, бо вони вже ввели заборонні мита майже на 90% американського імпорту. Але у них про запас нові обмеження і заборони для американських компаній, так само, як і відмова від раніше взятих зобов’язань полегшити їхній доступ на фінансовий ринок. До того ж їхні відповідні заходи вельми продумані й у першу чергу вдаряють по фермерах, лояльних до Трампа. Фермери люблять його – і тому стали основною метою китайського контрнаступу. Для компенсації втрат адміністрація виділила їм 12 млрд доларів минулого року й обiцяє $15 млрд в цьому. Але іншим постраждалим пощастило менше.

Iнвестори все більше турбуються за майбутнє американського бізнесу, у капітанів якого наростає тривога. “Американські компанії зазнають збитків через мита, і вони особливо виражені в секторі виробництва товарів”, – нарікає президент національної бізнес-асоціації NABE Кевін Свіфт. З опитаних у квітні компаній цього сектора 67% відповіли, що мита призвели до зростання витрат, 50% змушені були підвищити ціни, а у 42% скоротилися продажі. Тільки 1% отримав вигоду від торгової війни. Цифри гнітючі, й цілком зрозуміло, що нові заходи адміністрації ніяк не зможуть їх поліпшити, зате гарантовано погіршать.

Зростання цін на товари означає, що високі тарифи оплачує зовсім не Китай, як стверджує Трамп, а американські споживачі. Недарма торгівля в країні гальмує, особливо в секторі капітальних купiвль, причому гальмує і такий найважливіший для США сектор, як ринок нерухомості. Але ж це лише один аспект проблеми. Є не менш серйозні.

Так, зростання витрат і зустрічних тарифів призведе до зниження конкурентоспроможності американських компаній і падіння податкових надходжень до бюджету.

Трамп переконував нас, що торгові війни легко вигравати, але практика бойових дій не підтверджує цього – йому доводиться кидати в бій останні резерви. Все ж апріорі було ясно, що в таких війнах виграє той, хто в них не бере участi. “Коли США воюють із Китаєм, не виграє ніхто, — каже голова іншої впливової організації, Американської ради міжнародного бізнесу USCIB, Пітер Робінсон. — Американський бізнес, як і раніше, має претензії до китайської торгової політики, але нам просто потрібно знайти спосіб врегулювати їх, не підставляючи під удар наші найбільш конкурентоспроможні компанії”.

Але тепер уже Трампу відступати нікуди, він кинув на кін багато і теж не хоче втратити обличчя. Шкода лише, що в цій боротьбі страждають американські споживачі й виробники. Трамп застеріг Китай від відповідних дій і пригрозив відходом американських компаній з його ринку. Пекін миттєво відповів зустрічним підвищенням тарифів – такі загрози його не лякають, Європа легко замінить нас.

Сообщение На фронтах тарифної війни. Погляд з Америки появились сначала на Український репортер.

Читаю «Realty-Builder», газету NEFBA, асоціації будівельників і ріелторів північно-східної Флориди, яка веде свою діяльність в чотирьох округах:

Clay, Duval, Nassau, St. Johns.

Це невеличкий куточок штату, але саме тут йде найбільш інтенсивне будівництво житла, виникають і ростуть нові поселення і анклави в уже наявних містечках (теж недавно з’явилися).

Недарма в асоціації налічується близько 1000 учасників.

У газеті сяють знімки будинків на продаж, тiшать око плани мальовничих селищ, рясніють повідомлення про відкриття офісів, магазинів, шкіл, про те, що затіваються різноманітні цікаві проекти і так далі.

Наприклад, 9 березня відбудеться відкриття другого аквапарку в Нокаті, нашому невеличкому містечку (менше 10 тисяч жителів) – одного вже не вистачає.

А в сусідньому Beacon Lake – він почав заселятися лише минулої осені – спорудили на в’їзді в селище щось на зразок потужних кам’яних фортець зі стінами висотою метрів 8-10.

Не для оборони, нi, навпаки, для пожвавлення пейзажу і залучення покупців – всім Флорида гарна, але дуже вже пласка. Форти засипали землею (кубометраж, як і обсяг роботи, був дуже великий, але на це пішли), посадили нагорі пальми, чагарники і квіти, провели доріжки для променаду, понизу стіни обрамили пальмами і батареями фонтанів – і вийшли справжні висячі сади Семіраміди!

Але крім рекламно-глянцевого набору публікується в газеті інформація про хід справ у будівництві і що відбувається з продажем будинків (це однин з найважливіших індикаторів американської економіки. Зокрема, наводиться помісячна статистика видачі дозволів на зведення будинків у кожному з чотирьох округів окремо плюс сумарний показник. Справи йдуть непогано, і в 2018 році таких дозволів було видано 9918 проти 8870 в попередньому. А  торік видали більше ніж в 2016-му, тобто чисельність жителів регіону зростає.

До нас їдуть з усіх кінців Америки, я сам перебрався сюди менше трьох років тому з Нью-Йорка, а минулого літа і дочка з зятем відкрили в Нокаті медичний офіс «Aesthetic Plus» –разом з родиною медиків з Брукліна. «Наших» в містечку вже понад тридцять, а в групі Фейсбуку під три тисячі чоловік. Що характерно, в ній жорстка модерація і кожен пост проходить перевірку адміном. Може, воно й на краще, але мушу зауважити, що наші – всюди наші, у всіх сенсах…

Лідирує в будівництві округ Сент Джонс, в якому і розташовується Нокаті, – 4494 дозволiв, мало не половина від загального числа в чотирьох округах, хоча в сусідньому Дувал жителів вчетверо більше. До Дувал відноситься Джексонвілл, а в цьому місті під мільйон жителів, і вже тому він не дуже привабливий для людей, які люблять тихе сімейне життя.

Їм до душі невеликі селища з хорошими школами, оточені лісами і ставками, де немає проблем з паркуванням, де можна завести безліч дітей і не боятися за них. На жаль, за рівнем злочинності Джексонвілл серед лідерів в США. Не знаю, чи пов’язано це з тим, що серед жителів більше 30% афроамериканців, але багатьом зв’язок здається очевидним – і вони вважають за краще обрати одноповерхову Америку.

Важливу роль відіграє клімат. Під час грандіозного січневого похолодання, коли арктичне повітря вистудило всю Америку і в Міннесоті доходило до мінус 55С, єдиним оазисом плюсових температур залишилася Флорида. Навіть Джорджію, до якої всього сорок миль, заносило снігом, а у нас лише на одну ніч похолодало до плюс 1С з легким заморознем на грунті. Ще один важливий фактор – недорогі, на відміну від південної Флориди, будинки і невисокі податки на нерухомість.

Їдуть люди не бідні (коли будинок по кишені), але і не багаті. Ті селяться на узбережжі, на First Coast. Вони купують дорогі особняки в пляжно-курортних Джексонвілл-Біч, Понте Ведра Біч і Сограсс, де доступ до берега уздовж багатьох миль закритий будинками вартістю від двох, як мінімум, мільйонів. Але таких ньюкомеров, природно, не так вже й багато.

Зате простежується зв’язок між великим будівництвом і політичними уподобаннями. Флорида – здавна республіканський штат, але в міру зростання населення за рахунок приїжджих і підростаючих у них дітей (три, чотири дитини в цих краях є нормою) ситуація змінюється. Так, на минулих президентських виборах у Флориді йшов небачений за напругою електоральний бій, явка була однією з найвищих в країні, і прихильники Трампа перемогли з мінімальною перевагою.

Округ Дувал завжди вважався консервативним, але нині серед виборців 41% демократів і 36,8% республіканців. Наш Сент Джонс – це один з найбагатших округів Флориди і його Понте Ведра Біч і Сограсс відомі не тільки резортами, але і як центри великого гольфу і чоловічого професійного тенісу, а Сент Огастін, найстаріше місто США, – центр тяжіння туризму. Округ був ще більш республіканським, ніж Дувал, але з появою безлічі нових селищ і пов’язаного з цим зростання середнього класу він також демократизується.

Що стосується будівництв, то працюють тут швидко. Наприклад, Деніел Парк, новий анклав приблизно на сотню будинків, що прилягає до центру Нокаті, почали забудовувати з грудня 2017, а сьогодні в ньому залишилося не більше десяти вільних ділянок. Дуже вигідною для компаній-забудовників практикою є робота на замовлення, коли покупець заздалегідь виплачує вартість ділянки і будинку. Це дозволяє економити на відсотках за банківські кредити.

Щоб залучити клієнтів, забудовники звели в Нокаті анклав з декількох триповерхових кондо з невеликими квартирами, які здають тим, хто вже замовив будинок, знайшов роботу і чекає новосілля, що може зайняти близько півроку або трохи більше.

Задум виправдав себе: перших мешканців там прийняли минулої осені, на останні будівлі ще наносяться завершальні мазки, а близько третини з приблизно півтори сотні квартир вже заселені. Недарма по сусідству щосили працює новенький self-storage для зберігання речей.

Будують і поруч з нашим хмарочосом, капітальним 4-поверховим кондо, найвищою будівлею міста. Один за іншим зводять таунхауси на 4-6-7 апартаментів в трьох рівнях, з вбудованим гаражем. Всього їх поставлять біля десятка, що нас не дуже тiшить – в басейні буде тіснувато, та й компактор навряд чи впорається зі сміттям.

Однак з літа стало помітне уповільнення. Перший котедж виріс за п’ять місяців, і його квартири відразу купили (ці будинки компанія зводить на свої кошти). Другий, розпочатий наприкінці червня, здали в грудні, а останню його квартиру купили в січні – поруч з котеджами стоять щити, які вказують продані апартаменти. А ось наступна пара котеджів і будується довше (ще з липня, але до фінішу явно не менше місяця, а то й двох) і розкуповується гірше – в одному пішли три квартири з семи, в іншому взагалі одна.

На інших будмайданчиках спостерігається те ж саме. І не тільки в Нокаті. За даними «Realty-Builder», в листопаді продажі в зазначених чотирьох округах впали на 2,9% порівняно з листопадом 2017-го, тоді як середня ціна будинку зросла на 3,4% і досягла $258,803. У річному ж численні будинки подорожчали на 7,8%.

Мабуть, середня ціна формується за рахунок менш вимогливих округів Клей і Нассау. У сусідніх з нами селищах мінімальна ціна починається з $285 тисяч.

Причиною спаду продажів стало грунтовне (більш ніж на 30%) подорожчання дерева, головного тутешнього конструкційного матеріалу. Це витрати тарифної війни з Канадою. Причому забудовники і девелопери, відчуваючи падіння попиту, щосили стримують зростання цін на житло – його темпи нижчі, ніж темпи подорожчання ділянок і зростання ставок за іпотечними кредитами, яке стало другим і вельми відчутним негативним фактором.

У підсумку, якщо в першому півріччі в даних округах було видано 5106 дозволів на будівництво, то в другому – 4812, причому найслабшими виявилися листопад і грудень. У Нассау в грудні видано 49, тоді як в січні було 110, в окрузі Клей – 18 і 127 відповідно. У сумі за чотирма округами їх кількість за два останніх місяці минулого року склала 1283 – порівнянні з 1351-им за аналогічний період 2017 року.

Експерти NEFBA заспокоюють, мовляв, нічого страшного не відбувається, ситуація аж ніяк не нагадує кризу десятирічної давності, просто ринок адаптується до нових реалій. І хоча поточного року вони прогнозують подальше уповільнення продажів, все ж сподіваються на невелике зростання.

Боюся, однак, що заспокоюють вони самі себе, бо фінальний акорд 2018 року був не схожий на мажорний, а зазначені негативні чинники продовжують діяти.

Юрій КІРПІЧОВ, США (спеціально для “Українського репортера”)
Фото автора

Сообщение Що відбувається з будівництвом і продажем житла в Америці. Погляд із Флориди появились сначала на Український репортер.

Це навіть не іронія долі, а її злий жарт, покарання, причому цілком очікуване більшістю експертів, крім радників американського президента. Торговельну війну, розпочату ним, Америка впевнено програє!

Якщо з Мексикою дисбаланс вдалося злегка зменшити, то дефіцит в торгівлі з Китаєм, на який спрямовує свій гнів Трамп, обклавши високими тарифами ледве не половину його експорту в США, росте!

Він збільшується з березня місяця і особливо швидко – після початку війни, дійшовши в результаті до $40,2 мільярда в місяць у вересні! Це – рекорд.

Продовжує зростати і загальний торговельний дефіцит: у поточному році він підскочив відразу на 10,1%. Їх легко вигравати, тарифнi вiйни, казав президент, але був неправий. Американці стали більше купувати іноземних комп’ютерів, телекомунікаційного обладнання, літаків, мобільних телефонів, іграшок, спортивного спорядження та одягу. А іноземці не стоять у черзі за нашими товарами. Особливо різко скоротився експорт сої – Китай перемикається на закупівлі в інших країнах, там вона дешевше. Європейські аеробуси нітрохи не гірше боїнгів, а японські автомобілі кращі за американські. І так далі.

Причому проявилася вкрай неприємна тенденція: став зменшуватися профіцит у сфері послуг. Тобто в тій блискучій інтелектуальної, фінансової, консалтинговій, іміджевій сфері, завдяки якій процвітала Америка! Ні, до крутого піке справа ще не дійшла, але повернути ситуацію в колишнє русло буде нелегко. Камінь, що котиться вниз, неважко зупинити на початку розгону, але потім – запитайте у Сізіфа…

Головні показники

Головне – ВВП. Як і передбачали експерти ще на початку літа, зростання в III кварталі знизилося до 3,5% в перерахунку на річні темпи. Відмінний показник для такої величезної економіки, як американська! Але гірше, ніж в II кварталі. Чому? І чого очекувати в майбутньому? Спробуємо з’ясувати. Треба зауважити, що помилка в прогнозах склала всього 0,1–0,2%, що дозволяє довіряти їм і в майбутньому.

Другий важливий індикатор – безробіття. У жовтні повторено вересневий рекордно низький показник – 3,7%, що, звичайно, просто чудово, але цим, як не парадоксально, і пояснюється гальмування економіки. Вона продовжить його і в IV кварталі і в наступному році. У вересні Федрезерв збільшив прогноз на 2018 рік до 3,1%, але незабаром зменшив його до 2,5%. Це свідчить про те, що податкова реформа не спрацювала, про що ми поговоримо далі.

Індекс ділової активності в промисловості також опустився з 59,8% у вересні до 57,7% в жовтні – більш, ніж очікувалося. Показник вище 50% говорить про зростання ділової активності у виробничому секторі, нижче – про її спад.

Сповільнилося і зростання особистого доходу: з 0,4% в серпні до 0,2% у вересні (без урахування випереджаючого зростання інфляції), тоді як витрати американців підскочили на 0,4%. Витрати, що випереджають доходи, свідчать про завищені очікування, і дійсно, індекс споживчої впевненості зріс у вересні і навіть у жовтні, хоча експерти прогнозували зниження показника. Тому продажі в торгівлі піднялися відразу на 4,7%.

Але на те є інше пояснення: найважливіший ринок – нерухомості – почав сповільнюватися. Іпотечний кредит дорожчає слідом за зростанням ставок ФРС – і продаж нових будинків впав на 5,5% у вересні, причому спад триває четвертий місяць поспіль! Що я й помітив у своєму швидко зростаючому флоридському містечку саме з червня. Та й перепродаж знизився на 3,4% – це має велике значення для США і є тривожною ознакою. Відсоток за 30-річними іпотечними кредитами з фіксованою ставкою досяг 5%, що збентежило багатьох покупців. Тому, мабуть, і стали більше витрачати в магазинах, що не можуть дозволити собі покупку житла.

ФРС підвищила базову ставку 26 вересня (до 2–2,25%) – це третє за рік підвищення. Воно викликане сприятливою макроекономічною статистикою, але Трамп не забарився висловити своє незадоволення – він прихильник доступних грошей і побоюється гальмування економіки. Такі нині звичаї: десятиліттями, ще з часів Білла Клінтона, Білий дім уникав давати коментарі про грошово-кредитну політику, щоб гарантувати незалежність ФРС при прийнятті рішень…

Темпи зростання в промисловості теж сповільнилися: з 5,0% в II кв. до 4,1% в III. Прихильники президента списують це на урагани Флоренс і Майкл, але, повторюю, ще задовго до цих, не так уже й нищівних ураганів, експерти пророкували саме такі цифри уповільнення зростання ВВП, а прогноз на четвертий квартал ще нижче – максимум 3%. На наступний рік – ще нижче, а на 2020 й – ще.

Податкова реформа не працює

Про це вже можна говорити. Не знаю, про що думали республіканці, проштовхуючи її, крім тривіальних меркантильних інтересів «жирних котів». Не чіпатимемо дрібних поблажок середньому класу (вони приблизно еквіваленти пакетам з гречкою, якими купують голоси виборців в Україні), оцінимо вплив реформи на економіку в цілому. На жаль, оцінювати просто нічого.

Її концепція полягала в тому, що зниження податків на корпорації призведе до розширення податкової бази за рахунок активізації бізнесу. Але цього не сталося. Дефіцит бюджету в минулому фінансовому році підскочив відразу на 17%. У підсумку маємо $779 млрд., що є рекордом з 2012 р, йдеться в заяві глави Мінфіну США Стівена Мнучіна і керівника адміністративно-бюджетного управління Білого дому Міка Малвейні.

Але вони прикрашають ситуацію: їх дані різко розходяться з інформацією Бюджетного управління Конгресу, де ще 11 вересня повідомили: дефіцит вже становить $895 млрд. У липні, коли Трамп почав торговельні війни, він виріс майже удвічі, в серпні – ще удвічі і досягне $1 трлн. до кінця 2018 фінансового року. Тобто, мабуть, вже досяг. Але ж згідно з попередніми розрахунками, подолання цієї позначки очікували не раніше 2020 року – Трамп пришпорює час! Я більше довіряю фахівцям Конгресу.

У Бюджетному управлінні обґрунтовано вважають, що витрати зросли через податкову реформи і через збільшення державних витрат. Запорукою тому цифри зростання податкових зборів: всього 1% за даними Конгресу (при зростанні витрат на 7%) і ще гірше за даними уряду: 0,4% (витрати зросли 3,2%). Країна живе невідповідно до своїх достатків. Тобто бюджетний дефіцит і державний борг швидко зростатимуть.

Про що це говорить? Про те, що реформа провалилася. Ні, власники корпорацій, зрозуміло, вельми задоволені, але в справу зайві гроші не пустили, та й на зарплатню теж. Все як при Бушеві-молодшому. ВВП ще зростає, але екстенсивно і абсолютно недостатніми темпами – для успіху реформи вони повинні становити не менше 4,5%.

Економіка може розширюватися або за рахунок збільшення кількості робочих місць, екстенсивно, або за рахунок зростання продуктивності. Але при настільки низькому безробітті робочі руки взяти практично нема де, хіба що за рахунок заохочення імміграції, причому бажано професіоналів. Утім, як нинішня адміністрація ставиться до імміграції, ви і самі знаєте.

При вичерпаному ринку робочої сили мала б розпочатися конкуренція за трудящих, тобто спостерігалося б зростання зарплат. А цього немає. Вірніше, є, але воно мізерне і пояснюється іншим: Міністерство праці повідомляє, що тривалість робочого часу зросла на 1,8% в III кв. – після зростання на 2,0% в II кв. Саме тому економіка зростає, і злегка зросли питомі витрати на робочу силу (на 1,2% в III кв. після падіння на 1,0% в II). Це викликано погодинною компенсацією за понаднормові години роботи. Але якщо номінально витрати на робочу силу збільшилися на 3,5%, то реальна погодинна компенсація робочих з урахуванням інфляції зросла лише на 1,4%. Але ж мова йде про перепрацьовані години. У підсумку, з урахуванням зростання кількості відпрацьованих годин, реальна погодинна компенсація зросла лише на 0,1% порівняно з аналогічним періодом минулого року.

Що стосується зростання продуктивності, то вона, піднявшись у II кварталі до 2,9% (приріст лише на 0,3%  порівняно з минулим роком), повернулася до колишніх темпів і навіть нижче: 2,2% в III кварталі. Чому? А тому що ділки бізнесу не поспішають вкладатися в модернізацію – навіщо, якщо їх захищають тарифами? Металургію захищають вже дуже довго, в результаті наші заводи технологічно відстали, і роблять найдорожчий у світі метал. І навіть після введення нових тарифів він набагато дорожче російського, не кажучи вже про китайський. Тому автоіндустрія США хоче мати у себе імпортну сталь, а літакобудівельники – імпортний алюміній. Навіть зараз.

Ще приклад: пройшов уже майже рік, як обклали тарифами імпортні сонячні панелі і що? Втрачено понад 10 тисяч робочих місць, а своїх, порівнянних за співвідношенням ціна-якість, панелей так і не з’явилося, хоча це не металургія, де на будівництво нового заводу або модернізацію старого потрібні роки. Всі пам’ятають результати захисту автопрому: в 2008 році – трійка гігантів збанкрутувала, а «Крайслер» взагалі довелося продати італійцям.

Протекціонізм – це відмінний спосіб консервації технологічної відсталості. Америка програє Китаю і Мексиці не тільки через дешевизну тамтешньої робочої сили, а й тому що там кращі заводи!

Тому економісти і прогнозують подальше гальмування країни. Поки що працює відмінна економіка Обами, але запас міцності не безмежний і вже лунають перші постукування в її моторі, куди надходить паскудний бензин. Схоже, багато американців почали відчувати це – і наприкінці жовтня рейтинг президента слідом за економічними показниками теж пішов вниз, впавши, за даними Геллап, до 36%.

Юрій КІРПІЧОВ, США (спеціально для “Українського репортера”)
Малюнок Олега СМАЛЯ

Сообщение Трамп програє тарифну війну. Третій квартал і перспективи економіки США появились сначала на Український репортер.