Про це розповів у Фейсбуку відомий борець з корупцією, колишній народний депутат України Юрій Левченко.

Юрій зазначає: “У Тараса були творчі ідеї як його (відео. –Ред.) доопрацювати – наприклад, він хотів аби ми зняли кадри величезних парканів олігархічних маєтків і вставили їх в це відео. Були й інші пропозиції, але виставляю вже як є, бо чомусь маю таке внутрішнє відчуття, що саме сьогодні воно й мало вийти…

Саме тоді в Холодному Яру я й помітив, що Тарасу погано й наполіг, аби він серйозно задумався над якісним обстеженням, запропонував йому свою допомогу. Через кілька днів він мені зателефонував, я включився, й виявилося, що у нього вже четверта стадія. Як прикро тепер, що ми не пересіклися кілька місяців раніше, адже хто зна, може вдалося би його врятувати…

Дякую Тобі, Тарасе, за роки натхнення, за те, що давав сили боротися далі, за Твоє щире служіння Україні, за ВСЕ!.. Ми будемо гідні Тебе та продовжимо Твою справу!”.

Тараса Вікторовича Силенка не стало 22 червня 2021 року. На 48-році життя Великий син України відійшов за вічну межу.

Сообщение Свою останню пісню Тарас Силенко записав у Холодному Яру. Вона про те, як грабують українців (+відео) появились сначала на Український репортер.

Ця втрата боляче відізвалася у серцях багатьох людей. Відомий рок-музикант, композитор, бандурист Живосил Василь Лютий  відгукнувся на цю чорну звістку щемким дописом про побратима у Фейсбуку:

“Мені завжди важко писати про близьких друзів, що відлітають. Щораз ставиш себе на щабель, що ти наступний, а друзі тебе випереджають. Тарасе Силенко, ти віддав себе всього Україні. І нікому не буде пощади, хто заперечить це. Я пишаюся, мій старший брате, що ти залишився в серцях багатьох. Пишаюся тим, що грали разом, несли ідею разом. Ніхто не знає наскільки важка ця ноша – нести ідею.

За таке носіння навіть дріб’язком не платять. Та хіба ми мислили про гроші? Ми думали про Бога і Україну. І ось ти втомився нести… І я Тебе брате розумію. Твоя школа передана учням. Вони понесуть. А ти свою честь не сплямив.

Заслужив на спокій і Світло Вираю. Шаную і вклоняюсь тобі. Стрінемося на Луках Сварожих! Займи там місце десь у небесній капелі. Бо ми ж тут не доспівали дещо, тож надолужимо як прийде час. Я не прощаюсь, я кажу до зустрічі!”

Народний артист України Тарас Компаніченко:

“Товариство кревне та сердешне! Сьогодні вранці відійшов у засвіти наш брат, товариш та друг Тарас Силенко Тарас Силенко – бандурист, кобзар, свідомий громадянин, щирий та вірний син України!

Багато чеснот мав Тарас, багато прислужився Відродженню Рідного Краю! Його Велике і Щире серце жило й билося в унісон з усіма поразками й перемогами рідного народу, а його віщий кобзарський спів будив оспалі душі наших співвітчизників, став гойним бальзамом на віковічні рани та був для багатьох земляків наших тим євшан-зіллям, що направляв на певний шлях “у Рідний Край до повороту”.

Вічна Слава і Вічна Дяка, братику, за Велике Служіння! Хай Всевишній Пан Біг прийме тебе в Вирію- Раю, в світлих оселях Своїх, де немає ні смутку, ні журби, ні страждання, а лише Життя Безкінечне! Прости нас! Вічная пам’ять!”

Політик і громадський діяч Олесь Доній:

“Тарас Силенко належав до “нетипових митців”. Він не чекав запрошення на мистецькі чи громадські акції, він сам телефонував і казав: “А я хотів би у Вас заграти”. Тарас брав участь у кількох наших мистецьких акціях “Останньої Барикади”, і бозна у скількох спільних громадських. Кобзарював.

Тобто, не просто виступав з кобзою, а намагався відповідати званню “кобзар” по житттю: виглядом, поведінкою, пересуванням, світосприйняттям. І, звісно, співав… Співав натхненно, і по-довгу… Пішов з життя український кобзар, Тарас Силенко… Спочивай з миром, Тарасе.”

Народний артист України, скрипаль Kyrylo Stetsenko:

“Неймовірно сумна новина. В це неможливо повірити. Від нас пішов наш дорогий Тарас Силенко. Він завжди ніс в собі святу місію українського кобзарства. Світла і щира людина. Царство Небесне. Вічна пам’ять.”

Володимир Гонський:

“Він був з когорти СПРАВЖНІХ! Як жаль… Не вберегли, не врятували… Великий Син України, її мистецький Воїн, Лицар Духу, видатний кобзар, співак, композитор, щирий і незрадливий Тарас Силенко відлетів у Ирій на Луки Сварожі. Царюй там, Брате, і пильнуй звідти рідну Україну. Дякую всім, хто відгукнувся і допомагав у останні дні Його життя.”

Марія Середа:

“Велика втрата для України і усіх нас”.

Про Тараса Вікторовича Силенка Вікіпедія зазначає: у 1989—1992 роках навчався в студії на підготовці акторських кадрів при Державній (тепер Національній) капелі бандуристів. У 1996 році закінчив Київський інститут культури. Паралельно з навчанням працював у Стрітівській кобзарській школі, Київському театрі «Берегиня», кобзарював.

Лауреат першої вокальної та спеціальної премії на Міжнародному конкурсі культур Придунайського регіону у м. Джурджу (Румунія, 1993 р.). Дійсний член Всеукраїнської спілки кобзарів, де працював референтом. Член Історичного клубу «Холодний Яр».

Концертував майже у всіх областях України, а також у Росії, Польщі, Чехії, Словаччині, Австрії, Німеччині, Франції, Румунії, Литві, Латвії. Добре освоїв техніку гри не тільки на академічній (хроматичній), але й на старосвітській (діатонічній) бандурах. Виступав і на сценах, і на вулицях. Підтримував зв’язок з кобзарським цехом.

Репертуар надзвичайно багатий та різноманітний: «Та ходить Швачка по Хвастові» (про Коліївщину), «Гей знизу, із лиману» (про зруйнування Січі), «Богатирі на заставі» (билина), «Слово о погибелі Землі Руської» (переспів аноніму XIV ст.), дума «Вітчим», «Нема у світі правди», псалма «Бідна моя голівонька» (слова і музика Івана Мазепи), «Дума про голод 33-го року» (слова Єгора Мовчана, музика Ігоря Рачка), «На Крути» (слова О. Кобець, музика Миколи Литвина) та багато інших.

Тарас Силенко брав участь у фільмах в ролях кобзаря: “Богдан-Зиновій Хмельницький”, “Гіркі жнива”, “Медвинське повстання”.

Від “Українського репортера” скажемо, що у 2018 році мали честь бути присутніми на творчому вечорі, де народний артист України Тарас Компаніченко презентував  оригінальні пісні до кінострічки за твором Дмитра Корчинського “Посттравматична рапсодія”.

У якийсь момент на сцену вийшов і Тарас Силенко, він разом з побратимами, в тому числі з Живосилом Лютим заспівав патріотичну композицію “Сідлайте коней, браття-козаки!”. Було дуже зворушливо. Ми завжди це пам’ятатимо. Спочивайте з миром, пане Тарасе.

Щиро співчуваємо родині покійного. Царство небесне.

Сообщение Він був з когорти справжніх. Пам’яті кобзаря Тараса Силенка (+відео) появились сначала на Український репортер.