Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на постанову від 24 грудня.

“За версією обвинувачення, начальник управління Держкомзему в період з червня 2009-го по березень 2010 року отримав від десяти громадян хабарів на суму 24 тисячі 90 гривень і 100 доларів.

Заступник начальника Держкомзему Львова у період з серпня 2009-го по листопад 2009 року, за матеріалами справи, також отримав від 13 громадян хабарів на 3 500 гривень та 50 доларів.

Строк притягнення до відповідальності за ці злочини складає 10 років.

Справу з 2014-го розглядала суддя Валентина Свірідова.

Ще на початку слухання цієї справи виникла проблема, бо потерпілі (хабародавці) і свідки не з’являлися до суду. З лютого 2015 року суд неодноразово доручав співробітникам поліції та спецпідрозділу СБУ встановити місцезнаходження потерпілих і свідків та примусово доставити їх у засідання для допиту.

Але, як видно із ухвал суду, одного потерпілого і трьох свідків за 7 років так і не вдалося знайти.

У засіданні 23 грудня 2021 року обвинувачені попросили суд звільнити їх від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності і закрити справу. Прокурор не заперечував.

Ухвалюючи рішення про закриття провадження, суд скасував арешт всього майна обвинувачених.

Зокрема, в ексзаступника начальника управління Держкомзему Львова під арештом були 33 970 доларів США, 2200 Євро, а також золоті злитки масою 70 грамів. Також скасували арешт виробів із золота та жовтого металу, а саме підвісок, монет запонок, перснів та іншого”, – пише “Судовий репортер”.

Сообщение Суд 10 років розглядав просту справу про хабарі “земельному” начальнику. І закрив через строк давності появились сначала на Український репортер.

Однак напередодні цієї надзвичайно важливої події якимись підступними комбінаторами була запущена дезінформаційна хвиля, щоб скомпроментувати одного з претендентів на на цю посаду – суддю Верховного суду Олега Ткачука.

Саме сьогодні, 21 жовтня (!), за день до виборів голови Верховного суду знову дав про себе знати “знаменитий” Окружний адміністративний суд Києва, який очолює “відомий” мільйонам громадян Павло Вовк. Про Вовка десятки разів у подробицях, з оприлюдненням сенсаційно-скандальних плівок, розповідали усі провідні ЗМІ, а також НАБУ.

Отже, до цього суду 21 жовтня надійшла заява з проханням призупинити дію Положення про проведення відбору на посаду члена Етичної ради для формування списку кандидатів у перший склад за квотою РСУ (Ради суддів України).

Не важко зрорзуміти, що йдеться про наміри заблокувати таким чином судову реформу. А вдарив сенсаційною заявою про забезпечення позову якийсь Олег Ткачук.

Ось скрін з офіційної сторінки Окружного адміністративного суду Києва:

Не важко здогадатися, що це був підлий удар по кандидату на посаду голови Верховного суду Олегу Ткачуку. Прізвища однофамільців, як бачимо, навмисно проникають не тільки до виборчих бюлетенів в багатьох містах країни.

За допомогою облудних клонів вже намагаються вплинути навіть на результати виборів голови Верховного суду України. Чи варто говорити, що процедура обрання керівника найголовнішої судової інстанції має  бути надзвичайно чесною, об’єктивною, абсолютно без корупційних впливів, без будь-якого тиску?!

Суддя Олег Ткачук одразу ж відрагував на цю брудну провокацію, заявивши, що не подавав ніяких позовів.

“Я прекрасно розумію, хто і для чого це зробив, особливо напередодні пленуму Верховного суду, який повинен відбутися 22 жовтня”, – повідомив Олег Ткачук.

На цю новину в соцмережах відгукнулося чимало обурених українців.

Зазначимо, що суддя Олег Ткачук є відомим фахівцем права в судовій системі. Нещодавно в колонці на сайті “Гордон” Олег Степанович наголосив на деяких важливих моментах, які стосуються завтрашньої події:

“Обрання голови Верховного Суду за допомогою таємного голосування на пленумі забезпечує вільне і незалежне волевиявлення, однак цілі, ідеї та напрям роботи лідера судової влади повинні бути чіткими і зрозумілими як для суддів, так і для всіх громадян країни. Наступного дня після вступу на посаду голова Верховного Суду буде тією людиною, позиція якої в багатьох випадках не безпосередньо, але дуже суттєво впливатиме на стан справ у всій судовій системі. Заяви та дії голови Верховного Суду позначатимуться на індексі довіри до судової влади. Голова візьме на себе відповідальність за формування і подальший розвиток ідеології Верховного Суду. Саме тому зацікавленість суспільства в чесній і розумній судовій владі має трансформуватися в позначці, яку судді Верховного Суду поставлять у бюлетені для голосування. Спільну роботу, спільні надії і відповідальність суддів Верховного Суду на голову цього суду не переведуть. Однак голос кожного судді Верховного Суду має вирішальне значення в тому, яким шляхом піде розвиток судової системи в наступні роки”.

Сообщение “Поважаю чесних суддів і зневажаю тих, хто давно вже не має права носити мантію”, – суддя Верховного суду Олег Ткачук появились сначала на Український репортер.

Як відомо, у громадянського суспільства є дуже багато нарікань щодо діяльності Вищої ради правосуддя, особливо з приводу її незалежності, об’єктивності та принциповості. Є чимало питань і щодо доброчесності окремих служителів Феміди з ВРП.

Між тим, у Конституції України зазначено:

Стаття 131. В Україні діє Вища рада правосуддя, яка:

1) вносить подання про призначення судді на посаду;

2) ухвалює рішення стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності;

3) розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора;

4) ухвалює рішення про звільнення судді з посади;

5) надає згоду на затримання судді чи утримання його під вартою;

6) ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя;

7) вживає заходів щодо забезпечення незалежності суддів;

8) ухвалює рішення про переведення судді з одного суду до іншого;

9) здійснює інші повноваження, визначені цією Конституцією та законами України.

Фото: “Український репортер”

Читайте також:

• Жирувати дозволено. Конституційний Суд України качається як вареник у маслі
• Мільйони доларів, сотні тисяч євро вилучили в адвокатів-посередників, серед яких є родич голови Окружного адмінсуду Вовка (+фото)

Сообщение В Україні створять новий каральний меч для поганих суддів. Повноваження ВРП стануть куцими появились сначала на Український репортер.

Ваша Честь! Пані і панове судді Верховного Суду! Зараз я скажу речі, за які мене будуть критикувати. А два стандартні видання напишуть три-чотири речення, намагаючись спотворити зміст моїх слів. Незважаючи на це, моя людська совість і суддівська гідність змушують говорити правду. Все життя. І у цьому неймовірному Кловському Палаці, і в Краматорському, Сєверодонецькому чи Бориспільському судах.

Правосуддя – основа, фундамент держави! Століттями повторюваний латинський вислів давно ігнорується і десятиліттями сприймається в Україні як жарт, як посміховище. Вочевидь, розуміння того, що державна влада, гарантія свобод і захисту прав громадян, незалежність України забезпечується поєднанням сили законодавчої, судової та виконавчої влади, знаходиться поза межами сприйняття окремих представників усіх трьох гілок цієї влади.

Не буду тикати пальцем в інших. Проте, скажу, що одна третина відповідальності за той стан речей, за становище, у якому сьогодні перебуває судова система, лежить саме на судовій владі. І на Верховних Судах цієї країни. Незважаючи на те, чи є у їхній назві слово «Україна», чи ні.

Активність судді, намагання захистити свою честь, гідність і незалежність, як правило, проявляється лише тоді, коли постає питання, яке зачіпає його особисто. Ми з вами не культивували, не зрозуміли, не осягли значення і роль корпоративної єдності та судової незалежності як цінності, що забезпечує демократію, захист прав і свобод найбіднішої, найнемічнішої людини, людини маленької. Без зав’язків і посад.

Коли кілька місяців тому я, обіймаючи посаду Голови Ради суддів України, звернувся до Пленуму Верховного Суду з поданням про розгляд питання щодо наповнення кадрами судів, про усунення дискримінації в оплаті праці суддів, про необхідність прискорення і завершення кваліфікаційного оцінювання.

Пленум вирішив, що питання і проблеми судів першої й апеляційної інстанцій не на часі. На тому ж Пленумі я виступив з пропозицією зменшити апетити щодо витрат на утримання Верховного Суду, адже сотні мільйонів гривень і тисяча працівників апарату – це занадто для країни. Що ми вирішили тоді? Пам’ятаєте? «Будемо думати», – ми сказали. За нас подумав тепер Парламент. І ситуація змінилася радикально.

Потім була моя заява на засіданні Ради суддів 21 червня 2019 року про реальні загрози суддівській незалежності. Окремі функціонери тоді критикували мої потуги захистити судову систему. А коли мене намагалися розіп’яти, щоб здобути вищу прихильність, виступили співавторами заяви Ради суддів про мою політичну неблагонадійність.

Буквально через два місяці і вісім днів все змінилося, і Пленум Верховного Суду вже, здається, третій раз збирається, щоб голосно сказати: «Ой!». А Голова Верховного Суду, Голова Вищої ради правосуддя та члени цієї Ради також одноголосно заявляють про небачені спроби «поколошкати» суди.

Що ж змінилося за ці місяці… Чому ми схаменулися лише зараз… І що ми зараз робимо, що можемо зробити.
Мушу ще раз наголосити. Судова влада, відповідно до діючої Конституції, має одну третину всієї влади в державі. З усіма важелями впливу на ухвалення рішень, із запобіжниками впливу на незалежність тощо.

Судді формують одну третину Конституційного Суду України. Попри це, вказана інституція ніяк не може спромогтися вирішити ключові для суддів Верховного Суду України та суддів без повноважень питання.

Судді формують більшість Вищої ради правосуддя. Однак за роки ВРП не виробила механізму реального захисту суддів від загроз незалежності. Посягання на цю незалежність відображається лише у реєстрі ВРП та пам’яті суддів, яких часто б’ють, вбивають і щодня принижують. Судді формували Вищу кваліфікаційну комісію, і коли її фактично розігнали і забрали у з’їзду суддів повноваження по її формуванню, ми знову лише заохали і заойкали.

Судді обирають і Раду суддів України.

Сьогодні ми ухвалимо рішення про звернення до Конституційного Суду України. За нього, звичайно, проголосує більшість суддів Верховного Суду.

А вже у наступну п’ятницю вищий орган суддівського самоврядування – Рада суддів України, до якої на тепер входить вісім суддів нашого ж суду, пропонує вирішити питання про делегування по Закону 1008 тих, хто відлюструє усіх нас, а разом з нами і ВРП, по усій суворості теперішнього часу. При цьому вже сформувалася черга із тих, хто бажає увійти до надзвичайної комісії. У списку є і присутні тут.

Вчора мав розмову з головою Ради суддів України, але так і не зміг довідатися, що спонукало його в авральному режимі, за відсутності визначених у Законі строків, обирати для нас присяжних. Невідомо. І це незважаючи на рішення XVII позачергового З’їзду суддів України, котрий також розкритикував Закон 1008.

Так от і постає з усього цього питання: що ми, судді, і, зокрема, судді Верховного Суду, Пленум Верховного Суду, реально робимо для того, щоб забезпечити суддівську незалежність, єдиний статус суддів, право людей на правосуддя?

Ми тут вимагаємо і тупаємо ногами, хтось з нас шепоче і мовчить. А як небагато суддів ми реально захистили в нашому суді. Чим ми допомогли першій і апеляційній інстанції в умовах страшенної кризи кадрів, що зробили для прискорення оцінювань, переведень, матеріального забезпечення судів, які не у палацах, а в хатках з часів Тараса, в кабінетах, вкритих пліснявою, працюють по п’ятнадцять-двадцять годин на добу? Де рішення Верховного Суду при розгляді відповідних справ, окремі ухвали на адресу тих, хто зобов’язаний?

Частина з нас входить до комісій, надзвичайних і звичайних комітетів, робочих і нічого нероблячих груп. Де результати роботи цих комісій, де заяви інших, окрім Голови Верховного Суду? Чому у цих дорадчих і просто таких органах мовчать наші члени і членкині?

Судова влада має єдиний спосіб реалізації. Він називається «ухвалення рішень». Тож давайте ухвалювати рішення. Все цілком просто. Якщо Верховний, районний чи адміністративний суд ухвалить законне і таке, що відповідає Конституції України рішення про поновлення прав суддів, чи то стосовно зазіхань на незалежність, чи то стосовно звільнення і повторної перелюстрації 200 суддів, і поновить на роботі незаконно звільнених, це покладе край правовому нігілізму не тільки стосовно суддів, але і в цілому в державі. Після цього звичка змінювати правову державу, на державу у якій немає верховенства права, зникне назавжди. Тому досить плакати. Давайте ухвалювати судові рішення і забезпечувати їх виконання способами, визначеними законом. Це єдине і основне завдання кожного з нас”.

“Український репортер” розміщує найхарактерніші коментарі із соцмереж на виступ Олега Ткачука.

Читайте також: Судний день. Як влада “реформовує” суди (+відео)

Виступ Олега Ткачука на засіданні Ради суддів у червні 2019 року:

https://www.facebook.com/ukrreporter/videos/2644523495566504/

Сообщение Суддя Верховного Суду Олег Ткачук виступив з гострою промовою щодо жахливої ситуації в судовій системі появились сначала на Український репортер.

«11 листопада 2019 року у ВРП відбулася зустріч представників Вищої ради правосуддя та членів Венеційської комісії. Керівник відділу конституційної юстиції, Секретар Венеційської комісії Томас Маркерт зауважив, що члени комісії прибули в Україну особисто почути думки різних представників правової системи країни щодо закону України «Про внесення змін до закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», а також з’ясувати, чи реальним є виконання новел закону та чи відбулися належні консультації парламентарів з органом суддівського врядування», – повідомляє Радіо Свобода.

Згідно з повідомленням, очікується, що висновок Венеційської комісії буде оприлюднено на початку грудня.

7 листопада набув чинності Закон «Про внесення змін до закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування». Водночас, поки не вступив у дію підпункт 16 пункту 1 розділу I цього закону, який набуває чинності з 1 січня 2020 року.

Президент Зеленський 4 листопада підписав законопроєкт «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування.

25 жовтня Верховний суд офіційно звернувся до Президента України з проханням ветувати його законопроєкт №1008 «про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування».

Сообщение Венеційська комісія прибула до України для висновку щодо закону про судову реформу появились сначала на Український репортер.

За закон №1008 “Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування” проголосували 236 депутатів. При цьому за рішення проголосували 219 нардепів від “Слуги народу” і 17 позафракційних.

“Проти” голосували фракції “Голос”, “Європейська солідарність” і “Опозиційна платформа – За життя”.

У рішенні йдеться про зміни до законів “Про судоустрій і статус суддів”, “Про очищення влади” та “Про Вищу раду правосуддя”.

Документ скорочує склад Верховного суду з 200 до 100 суддів, запроваджує новий порядок формування Вищої кваліфікаційної комісії суддів, створює при Вищій раді правосуддя комісію доброчесності та етики.

Комітет Верховної Ради підтримав проект закону. Парламентарі відхили низку правок, які пропонували нардепи. Зокрема, пропонувалося зберегти склад ВС у кількості не більше 200 суддів, а не 100.

Законом також зменшується оклад членів Верховного суду з 75 до 55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (до 105,7 тис. грн). Також скорочується склад ВККС з 16 до 12 членів, до ВККС заборонили обирати колишніх членів Вищої ради правосуддя. Крім того кандидати до ВККС мають подавати “заяву про проведення перевірки, визначеної законом “Про очищення влади”.

Членів ВККС обиратимуть за результатами конкурсу (конкурсна комісія – 3 представника Ради суддів та 3 міжнародних експерта). Вища рада правосуддя має за 90 днів сформувати новий склад ВККС за результатами конкурсу, а також затвердити склад комісії з питань доброчесності та етики.

Комісія доброчесності та етики має складатися з 3 представників ВРП і 3 міжнародних експертів. Комісія має за 30 днів перевірити членів ВРП.

Майже всі норми закону наберуть чинності з наступного дня після офіційного опублікування. В день набрання чинності закону припиняються повноваження членів ВККС.

Даний законопроект почали розглядати 15 жовтня – Рада весь день розглядала пропоновані правки. У вівторок парламентарі розглянули 189 правок із 330. Президентський проект закону продовжили розглядати 16 жовтня.

16 жовтня нардепи спочатку провалили, а потім таки підтримали правку №195 Руслана Стефанчука, де йшлося про звільнення членів Вищої ради правосуддя за погодженням міжнародних експертів. Без цієї правки члени ВРП мали б звільняти себе самостійно.

Сообщение Верховна Рада прийняла президентський законопроект про судову реформу появились сначала на Український репортер.

Чому так? По-перше, відсутні визначення цих двох окремих понять, по-друге, ці два критерії оцінюються як один. По-третє, ці критерії займають 80% оцінювання, а складаються із суб’єктивного ставлення, яке нічим не підтверджується.

Вважаємо, що вимоги до суддів, в тому числі критерії та їх зміст мають бути визначені законом.

Дійсно, важливо, щоб суддею була добропорядна людина і цей показник має бути перевірено, однак набагато важливіше, щоб суддя був знаючим та здатним провести розгляд справи, мотивовано виписати судове рішення, тому головний відсоток оцінювання має належати саме рівню знань. Водночас етика чи доброчесність можуть бути перевірені наявністю дисциплінарних, інших адміністративних стягнень, в тому числі в питаннях декларування чи недоведених статків.

Оцінювання має бути прозорим. Провівши не одне засідання з питань оцінювання, чесно кажучи, викликало найбільше обурення те, що у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України відсутній будь-який доказ арифметичного підрахунку балів, тобто немає документу, який підтверджував би, що саме такі оцінки були виставлені, які відображені в остаточному рішенні; ще більше сумнівів виникло, коли ВККС України на своєму сайті розміщувала повідомлення про «помилку» в арифметичних підрахунках, в результаті чого кардинально змінювалося рішення. Тому аби уникнути спорів щодо поставлених балів, вони мають бути відображені в екзаменаційних відомостях. Має бути відображена кожна оцінка, що поставлена членом комісії із поясненнями, чому саме така оцінка.

Усунення перешкод в розвитку кар’єри. Нині є чинною норма ч. 3 ст. 84 Закону України, в якій йдеться про те, що суддя (кандидат на посаду судді) може подати заяву на оцінювання не раніше ніж через рік з моменту останнього оцінювання, крім випадків зміни інстанції на нижчу чи зміни спеціалізації. Дана норма є обузою для усіх талановитих та здібних людей, які бажають розвиватися, оскільки, по-перше, цілий рік треба чекати, по-друге, наступного року вакантної посади може не бути, по-третє, вона не враховує примусового призначення оцінювання (мова йде про первинне кваліфікаційне оцінювання чи оцінювання на відповідність посаді), що позбавляє майже усіх діючих суддів права на участь в конкурсах без власної волі, тому дана норма не має жодного сприятливого наслідку та має бути скасована.

Нікому не потрібне «подвійне решето». Сьогодні для призначення на посаду судді треба пройти відбір як у ВККС України, так і у ВРП, при чому виключно за суб’єктивними критеріями, про які вже йшлося вище. На жаль, є практика ВРП, коли суддю не було погоджено на посаду після проведення конкурсу без зазначення жодних причин, тому знову ж таки відбір і оцінювання мають бути як прозорими, так і чіткими, щоб не виникало сумнівів у призначенні і рішень ЄСПЛ з приводу неупередженості та безсторонності. Отже вирішення питання про призначення на посаду має бути віднесено до повноважень єдиного органу, який нестиме за це відповідальність.

Роль Президента України в призначенні – церемоніальна, а не вирішальна. Ще один негативний досвід попередньої судової реформи – маніпулювання повноваженнями. Мова про ті випадки, коли Президент України не видавав укази або видавав їх частково (просто деяких осіб, які успішно пройшли відбір роками, не призначав на посади без жодних причин). Кожна людина має право на правову певність і ті особи, які успішно пройшли конкурс, мають бути призначені на посади, тому «церемонія» Президента України має бути обмежена строками і умовою обов’язкового призначення тих, хто пройшов відбір. У разі порушення строків призначення, особа вважається такою, що призначена на посаду.

До судів вищих інстанцій потрапляють поступово. З власних спостережень, судді вищих інстанцій мають пройти школу життя живого спілкування безпосередньо з людьми, які звернулися за захистом. Так, здавалося б, дріб’язкова справа про виправлення літери в прізвищі має життєвоважливе значення для якоїсь бабусі, яка готова навіть за сотні кілометрів їхати в суд і судді повинне це бачити і усвідомлювати свою відповідальність за вплив на людське життя. На жаль, відсутність живого спілкування призводить до спотвореного «справедливого» розгляду, який досить часто проявляється в надмірному формалізмі, що є негативним явищем, тому суддею вищої інстанції має бути лише та особа, яка мала досвід роботи в суді нижчої інстанції, і виключень для адвокатів та науковців не повинно бути.

Не менш важливим є питання підтримання кваліфікації судді та збереження довіри до судоустрою, яке стало лише приводом для популізму.

Як і в будь-якій сфері важливо бути професіоналом і ніщо так не говорить про твій професіоналізм як результат роботи. В даному випадку, було б доцільно призначати примусове проведення кваліфікаційного оцінювання, якщо, наприклад, протягом року суддя має більше 15% скасованих чи змінених рішень.

Водночас кожен має право на шанс, тому в разі першого непроходження такого оцінювання – суддю направляють на навчання. Якщо ж і після навчання суддя не пройшов оцінювання, то його мають визнати не здатним здійснювати правосуддя (до слова, саме такі рекомендації міжнародних інстанцій надавали України неодноразово). Важливо також, що таке рішення не є перешкодою для того, щоб особа в майбутньому мала можливість брати участь в конкурсах на посаду судді.

Громадський контроль та довіра. Громадський контроль здібностей судді мають здійснювати виключно особи, які були учасниками справи, яка розглядалась суддею, шляхом заповнення анкети після засідання. Наприкінці року – підсумки, якщо 60% негативних відгуків, ВККС України досліджує причини і вирішує питання про їх усунення, наприклад, додаткове навчання або вирішення питання про оцінювання у сукупності з дослідженням скасованих/змінених рішень. Важливу роль буде відігравати саме анкета опитування, адже у будь-якій справі одна із сторін буде незадоволена, тому слід визначити необхідність мотивації негативної оцінки.

Ще одним проблемним питанням статусу судді є відповідальність, яку, безумовно, судді мають відчувати, але водночас і не боятися тиску через шантаж провадженнями.

Заборона подвійної кваліфікації. На жаль, види дисциплінарних проступків зараз окреслені таким чином, що одне й те саме діяння може мати подвійну, а інколи й потрійну кваліфікацію, наприклад, порушення строків розгляду може бути кваліфіковано і як порушення строків, і як порушення прав людини, і як істотний дисциплінарний проступок, бо це підриває довіру, що породжує невизначеність та дає привід для маніпуляцій.

Зустрічаються і такі випадки, коли встановлюються різні види проступків, які кваліфікуються як кожен окремо, а потім ще й в сукупності. Тому мають бути визначені чіткі правила кваліфікації, які до того ж будуть однаковими для усіх і кожне окреме діяння повинно мати свою чітку кваліфікацію, а питання призначення санкції за сукупність проступків має бути вирішена окремо.

Чіткі правила застосування санкцій. Чинний закон про судоустрій визначає декілька видів дисциплінарних стягнень, однак взагалі не містить правил їх застосування, тобто за однакові порушення можна застосувати різні санкції. Як вже зазначалося вище, закон також не містить правил застосування санкції при сукупності порушень. Тому кожному порушенню має бути чітко визначений вид санкції та спосіб її застосування. Крім того, сьогодні звільнення за істотний дисциплінарний проступок та заборона у зв’язку з цим обіймати посаду судді, обмеження строком доступу до державної служби та зайняття адвокатською діяльністю за тяжкістю покарання є тяжчим за кримінальне покарання, тобто дисциплінарна відповідальність є тяжчою за кримінальну, що вже є самостійним порушенням та може бути підставою визнання порушення прав людини, Тому дисциплінарні санкції мають бути максимально чіткими та узгоджуватися з іншими видами відповідальності.

Заборона відмови в притягненні до відповідальності лише за фактом відсутності необхідної кількості голосів.

На жаль, є непоодинокі випадки, коли прийнято рішення про відмову в притягненні до відповідальності виключно за браком голосів, що звісно викликає неабиякий сумнів, тому відмова у притягненні до відповідальності має бути мотивованою і не може бути формальною. Тому члени комісії, які голосують, проти мають надавати письмові пояснення, так само як ті, що голосують «за», коли більшість голосує «протии».

Право на подання скарги належить виключно учасникам справи. Дисциплінарне провадження не може бути засобом тиску чи тимчасового усунення судді. Як вже неодноразово встановлено ЄСПЛ Вища рада правосуддя у дисциплінарних справах є квазісудом. Крім того, при вирішенні дисциплінарної справи мають бути враховані наслідки, тому лише «безпосередньо уражені» повинні мати право скаржитися, а не будь-які псевдоактивісти, які можуть мати приховані корисливі мотиви. Тим більше, зважаючи на те, що ВРП може визначати питання порушення прав людини, тому саме конкретно визначена людина має скаржитися на порушення своїх прав, щоб висновки ВРП не були припущенням.

Існує сьогодні і ще один, м’яко кажучи, дивний етап прийняття Вищою радою правосуддя рішення про звільнення з посад судді за вчинений істотний дисциплінарний проступок. Так, дисциплінарна плата приймає рішення про застосування санкції у вигляді звільнення, ВРП розглядає скаргу на таке рішення і цей же склад ВРП, який під час розгляду вже фактично висловив свою позицію щодо згоди на звільнення, в подальшому ще раз вирішує питання про звільнення, приймає так зване «кадрове рішення». По-перше, прийняття такого кадрового рішення є формальним, по-друге, ВРП вже не може бути безстороннім після розгляду скарги, по-третє, дане рішення оскаржується в зовсім іншому порядку ніж основне рішення, що є лише формальним розглядом, яке не має жодного результату. Тому етап такого «кадрового рішення» має бути взагалі «прибрано».

Закритий розгляд дисциплінарних справ. Міжнародні норми права вже давно визначили, що відкритий розгляд дисциплінарних справ щодо суддів лише підриває довіру до суду, оскільки сам процес шкодить репутації як судді, так і судоустрою в цілому. Лише доведений факт дисциплінарного проступку має бути оприлюднено, оскільки в іншому разі дисциплінарний розгляд може бути використано як тиск. Тому слід прийняти міжнародні стандарти та припинити трансляцію формування негативного ставлення до суддів.

Рішення ВРП та її палат мають бути оскаржені тільки до суду. Сьогодні є велике питання щодо забезпечення права на оскарження рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Нині існує наступний порядок: рішення дисциплінарної палати оскаржується до ВРП, де ВРП по факту є судом першої інстанції (з великим питання до неупередженості), а вже рішення ВРП про залишення без змін рішення дисциплінарної палати може бути оскаржено до Великої Палати, де Велика Палата є не то судом першої, не то апеляційної інстанції, але без права самостійного прийняття рішення, бо наслідок скасування рішення Великою Палатою – повторний розгляд у ВРП. Тут є декілька проблем, по-перше, фактична відсутність судового оскарження рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, по-друге, неефективність оскарження як такого.

Тому більш зрозумілим, доступним та ефективним буде пряме оскарження рішення дисциплінарної палати до КАС ВС як суду першої інстанції з правом апеляційного оскарження до Великої Палати, де суд матиме право скасування рішення без направлення на повторний розгляд до ВРП, а чітке дотримання строків розгляду допоможе уникнути багаторічної тяганини з вирішення питання про притягнення до відповідальності.

Члени Вищої ради правосуддя мають відповідати за прийняті рішення. Сьогодні члени ВРП не несуть жодної відповідальності за прийняті чи то неприйняті рішення, що дозволяє їм в деяких випадках зловживати своїм правом. Тому, наприклад, має бути введено інститут дострокового припинення повноважень за подібні вчинки і це питання може вирішуватися, як варіант, ad hoc зборами органів, які призначають членів ВРП.

Питання призначення конкурсів на зайняття посади судді має визначатися з урахуванням нагальної необхідності. Так, питання в яких судах та в якій кількості необхідно провести добір на зайняття посад має визначати ДСА, яка веде статистику укомплектованості судів та їх навантаження. Питання добору не може бути питанням торгів, воно має бути спрямоване виключно на ефективне забезпечення судоустрою.

Участь міжнародних експертів – субсидіарна. Міжнародний досвід – це добре, але тільки тоді, коли він адаптований під особливості кожної окремої держави та суспільства. Тому міжнародні експерти мають бути лише радниками чи спостерігачами, однак в жодному разі не мати вирішальний вплив, оскільки, по-перше, вони не несуть жодної відповідальності, по-друге, вони не живуть в цій країні, а отже і не живуть за тими правилами, які впроваджують тут. По-третє, вони не враховують чинного національного законодавства, бо його не знають, тому їх поради явно потребують адаптації з національним правом аби це не виглядало хаосом.

Судовий збір не повинен бути перешкодою для доступу до правосуддя. Окрім того, що нині не кожен середньостатистичний громадянин може собі дозволити таку розкіш як судовий захист, адже інколи судовий збір є в рази більшим за місячний дохід людини. Тому є нагальна потреба урівноваження ставок судового збору, особливо щодо фізичних осіб…

Анна МАРТИНЕНКО, Ростислав КРАВЕЦЬ

“Резонанс”

Фото: “Український репортер”

Сообщение Грані судової реформи: якою має бути Феміда появились сначала на Український репортер.

Отож читаємо на сайті відомства про те, з чого ж почалася ця історія з фонтанчиками. Міністерство оновлює державні будівельні норми щодо проектування будівель судів. Відтак  вивчає можливість внести відповідні зміни у ДБН для проектування в нових приміщеннях судів питних фонтанчиків.

Мовляв, це дозволить забезпечити необхідним доступом до питної води всі категорії відвідувачів і працівників судів: суддів, працівників апарату, підсудних, свідків та інших учасників процесу.

Навіть сам заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Лев Парцхаладзе вважав за необхідне публічно прокоментувати цей грандіозний проект:

“Банальне, але дуже важливе питання – забезпечення приміщень судів питною водою. Сьогодні у чинних будівельних нормах щодо цього немає жодних вимог. Звичайно, що службові кабінети суддів та працівників апарату облаштовуються кулерами з водою або забезпечуються водою у пляшках. Проте підсудні не завжди мають доступ до питної води. Для них нормами передбачено лише наявність санвузла у конвойному приміщенні. Ці норми потрібно переглядати та змінювати. Адже мова йде про одну з базових природних потреб людини, яку має забезпечити право на вільний доступ до питної води”.

Парцхаладзе каже, що фонтанчики є у багатьох країнах світу, зокрема, в Сполучених Штатах Америки. Дійсно. Беремо приклад з Америки. Але чи фонтанчики є сьогодні найголовнішою справою держави? Чимало будівель судів в аварійному стані, сотні приміщень потребують ремонту, до багатьох “храмів правосуддя” у містах зайти соромно. Тут не про фонтанчики треба думати, а боятися, щоб, не дай Боже, плитка не впала на голову, щоб ногу не зламати на східцях. В багатьох будівлях туалети – на вулиці. Але ці питання чомусь “не печуть” Державну судову адміністрацію, яка отримує величезне фінансування з держюджету, будівельне відомство.

А торкнемося дуже гострої теми доступу до правосуддя, відновлення справедливості, порушених прав громадян. Тут взагалі б’є фонтан надзвичайно гострих проблем. Є міста, де взагалі нема суддів. Ще донедавна у країні 14 судів не здійснювали правосуддя у зв’язку з відсутністю суддів або повноважень у суддів.

Пригадується, як відносно недавно судді скаржилися в соцмережах: “На дві будівлі Святошинського районного суду є лише один сканер. Залишок лише цивільних справ на початок 2019 року складає 4 тисячі справ. А ще є чимала кількість кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення. Коли та як все це відсканувати — загадка”. Облаштують фонтанчик – будуть зміни на краще?

Судді не встигають розглядати матеріали обвинувачень. Навантаження – величезні. Роками “тягнуться” судові засідання, часто навмисне й затягуються. Прості одноепізодні справи слухаються по кілька років, як, скажімо, в Ірпінському суді щодо депутата-хабарника з Гостомеля. Або ось факт: починаючи з 2015 року, в Макарівському райсуді розглядається цивільна справа за позовом прокурора району в інтересах держави до Макарівської РДА, фізичних осіб. Суть – спритники не без допомоги чиновників поцупили лісові діляники. Прокуратура просить скасувати розпорядження РДА, визнати держакти на право власності на землю недійсними. Чотири роки (!) держава не може повернути собі викрадений ліс.  Як назвати цю «боротьбу» за торжество законності? Знущанням над правосуддям. Отож чи допоможуть таким судам фонтанчики “від Парцхаладзе”?

А може, пану Парцхаладзе варто було б поцікавитися діяльністю Держархбудінспекції?! “Український репортер” розповідав, що коїться у цьому відомстві. Чи вже подолано тотальну корупцію в системі ДАБІ? Півроку працює робоча група з реформування системи державного архітектурно-будівельного контролю, яку створив Мінрегіонбуд. Чи не пора проінформувати суспільство, до яких висновків дійшли експерти з робочої групи?

Натомість нам підкидають креатив – ну, не може правосуддя жити без фонтанчиків! Ціле міністерство сфокусувало увагу на злободенну проблему в державі – “забезпечити право на вільний доступ до питної води”. Подолаємо спрагу! І навіщо нам вільний доступ до правосуддя?

Цікаво, а скільки грошей з державного бюджету піде на цю затію, які (та чиї?) фірми постачатимуть обладнання, облаштовуватимуть питні зони? Певно, мільйони гривень коштуватиме проект тамування спраги.

Судам – воду!

Леонід ФРОСЕВИЧ
Фото із сайту “Радіо “Свобода”

Сообщение Спрага в судах. Держава облаштує фонтанчики на мільйони гривень появились сначала на Український репортер.

Звичайно, ми повинні мати справедливі суди. Для усіх. І для міністрів, і для депутатів, і для простих людей. Аксіома! На жаль, поки що цього не досягнуто.

Але запримітьмо: кожен, хто опиняється на самісінькому чолопку нашої верховної влади, вважає за потрібне також сказати своє дуже вагоме, як він, певно, думає, слово щодо цього процесу будівництва-реформування.

Ось бодай цитата з виступу Віктора Ющенка (2008 рік): «Ми повинні повернути все, що було втрачено за останні роки. Це незалежність судової гілки влади, статус, повага, законність».

Повернули?

Коли булаву узяв до рук Янукович, йому також забаглося «погратися» з Фемідою. Й досі зринає час од часу тема «конституційного  заколоту»-2010, коли Янукович разом із кланом повернув Конституцію 1996 року без необхідного рішення Верховної Ради. А хіба забули про те, що саме Янукович ліквідував військові суди? Це ж було напередодні наступу російської воєнщини на Україну!

Ще у 2017 році тодішній президент Порошенко пообіцяв відновити діяльність військових судів:

“Я планую запропонувати відновлення спеціальних військових судів відповідно до існуючих міжнародних практик».

Відновив?

Нині, з появою біля керма українського корабля нової команди, також чуємо, що в судовій системі назріли докорінні зміни. Очевидно, що вони грядуть. Але які саме?

Сьогодні ж хочеться розповісти про… судний день у Раді суддів України. Бо він видався нестандартним, це був певний прецедент, адже ніколи попередні очільники Ради суддів – найвищого органу суддівського самоврядування – не виступали з публічною заявою щодо тиску на суддів. У нинішнього керівника Ради суддів, члена Верховного Суду України Олега Ткачука, певно, так накипіло в душі, що, як мовиться, далі нікуди… А накипіло, як усі ми почули, від того, з чим він та його колеги зіштовхнулися. Цитую Олега Степановича:

«21 червня 2019 року в Раді суддів України заплановано чергове засідання для вирішення питання про скликання позачергового з’їзду суддів з метою обрання суддів Конституційного суду України та членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Напередодні, сьогодні вночі та зранку до мене почала надходити інформація від суддів з різних регіонів України, членів Ради суддів України про те, що з Адміністрації Президента України головам судів надходять телефонні дзвінки з вимогою дати розпорядження делегованим від цих судів до Ради суддів України членам зірвати проведення засідання Ради суддів.

Вказана ситуація викликає велике занепокоєння і жодним чином не узгоджується із засадами демократії, свідчить про реальну загрозу для судової влади та може підірвати її авторитет як неупередженого арбітра у соціальних, політичних, економічних спорах…»

Голова Ради суддів звернувся до Президента України, Генерального прокурора, а також до директора Державного бюро розслідувань «із вимогою вжиття термінових, невідкладних заходів з метою припинення та попередження тиску посадових осіб офісу Президента України на суддів та судову владу, а також притягнення винних осіб до відповідальності».

Дивіться відео (заява Олега Ткачука):

Що відбувається в демократичному, правовому суспільстві, наприклад, в Канаді, Великобританії, Франції, якщо лунає подібна суперрезонансна заява? Очевидно, оперативно стартує гучне розслідування, за необхідності підозрюваних тимчасово усувають з посад, громадянські інституції тримають питання на постійному контролі… Адже це – тема номер один для суспільства, для країни загалом. І у цьому також проявляються справжня демократія і верховенство закону.

А що у нас? Як відреагували в Україні? Того ж дня, приблизно через чотири години після заяви Олега Ткачука подали голос з офісу Президента Зеленського. Цитуємо:

«Закиди з боку представників частини суддівського корпусу, які пов’язані зі старою владною системою, щодо конфлікту із заступником Глави Адміністрації Президента Русланом Рябошапкою є наочним свідченням намагань самозбереження у судовій системі України осіб, які звикли мати вплив на українське правосуддя у власних або владних інтересах. У такий спосіб вони намагаються й надалі зберегти контроль над судовою системою.

Показово, що ці наклепницькі закиди з’явилися невдовзі після того, як Руслан Рябошапка оголосив про докорінну ревізію результатів так званої судової реформи Петра Порошенка.

Наголошуємо, що справжнє оновлення судової системи України, яке розпочнеться найближчим часом, і надалі ґрунтуватиметься на принципі створення в Україні незалежного суду, який буде не прислужником влади, а слугою справедливості.»

Оце і ВСЕ? Це і є головні аргументи? Усе як завжди… Замість того, щоб усій країні заявити про те, що буде призначено службове розслідування, що будуть ретельно і об’єктивно вивчені усі факти можливого тиску на суддів чуємо про начебто «наклепницькі закиди», про те, що хтось звик «мати вплив на українське правосуддя у власних або владних інтересах».

Ось цим ми також, на жаль, відрізняємося від цивілізованих країн. Система відразу ж пішла в атаку на очільника суддівського самворядування, який, бачте, сказав правду. Це ж так звично для нас, у типовому стилі: геть! ганьба!

Зауважмо, що Олег Ткачук перебуває на виборній посаді у вищому органі суддівського самоврядування, він не очолює той чи інший суд. Тим не менш, з Адміністрації Президента пускають критичну стрілку, що буцімто йдеться про «збереження контролю над судовою системою». Ось така дивовижа.

Не відгукнулися на заяву голови Ради суддів України ані Генеральний прокурор, ані ДБР. Уявляєте, як міцно спить система державного реагування на подібні справи! Глибоким сном спить. Не кує і не меле. Як же вони почують голос простого громадянина, якщо не чують ноту протесту голови Ради суддів України?!

А де вітчизняні інституції громадянського суспільства? Де їхня реакція! Нуль. Чому не подають голос активісти, які ратують за зміни в судовій гілці влади? У які нори забилися борці з корупцією на громадських засадах?

Їх не цікавить вже правда? За неї вже не хочуть боротися? Торжество закону – це для кого?

Переконаний: нашому суспільству, країні потрібна правда – колюча, жорстка, принципова… Очищення правдою ніколи не завадить. А без неї усі наші реформи залишаться просто пустим звуком.

Леонід ФРОСЕВИЧ

На фото: 21 червня 2019 року. Рада суддів України. Олег Ткачук (в центрі) щойно зробив заяву.

Фото: “Український репортер”

Сообщение Судний день. Як влада “реформовує” суди (+відео) появились сначала на Український репортер.

Новий Верховний суд не зможе запрацювати без ухвалення цього законопроекту.

Перед цим народні депутати впродовж семи пленарних днів розглянули 4 383 поправки до цього закону. За словами спікера Андрія Парубія, це був найдовший законопроект в історії українського парламенту.

Запропонований Президентом України Петром Порошенком законопроект пропонує нову редакцію трьох кодексів, а також внесення змін до 8 інших кодексів і 18 законів.

Документ має шість розділів: зміни до Господарського процесуального кодексу; зміни до Цивільного процесуального кодексу; зміни до Кодексу адміністративного судочинства; зміни до низки законів і кодексів; зміни до закону “Про судоустрій і статус суддів”; прикінцеві положення.

Головні норми документа

Зменшується термін розслідування кримінальних справ: до трьох місяців злочини середньої тяжкості і до шести місяців тяжких і особливо тяжких злочинів. При цьому відлік терміну йтиме не з моменту, коли злочинцеві вручають підозру, а з моменту реєстрації виробництва. Ця правка значно поліпшує становище особи, яка скоїла злочин.

Створюються передумови для закриття вже відкритих кримінальних проваджень. Слідчі елементарно не будуть відкривати провадження особливо з тяжких злочинів, оскільки не зможуть гарантувати їх розкриття в такі короткі терміни.

Водночас створюються передумови для закриття справ за злочини проти учасників Євромайдану.

Юрисдикцію між загальними, господарськими та адміністративними судами розмежовано залежно від предмету, а не сторін спору.

Впроваджується “електронний суд” – вчинення процесуальних дій через засоби електронного зв’язку, наприклад у режимі відеоконференції. У суд викликатимуть по інтернету шляхом публікації повістки на сайті суду. Це стосуватиметься осіб, чиє місцезнаходження владі невідомо.

Верховний Суд визначається єдиною касаційною інстанцією. Хоч судді Верховного Суду обираються на конкурской основі, голова держави – остання інстанція, яка їх затверджує.

Запроваджується Єдиний державний реєстр виконавчих документів.

Надання в суд завідомо недостовірних чи підроблених доказів вважатиметься окремим складом злочину, за що передбачено покарання.

Запроваджується попередня оплата судових витрат. Своєрідна “застава” при подачі в суд компенсуватиме відповідачу витрати на адвоката в разі його виграшу. Водночас малозабезпечні не потягнуть ці витрати, якщо вирішать до когось позиватися.

Діятиме автоматизований арешт коштів, що дозволить забезпечити оперативне виявлення й арешт грошових коштів, які належать відповідачу або боржнику. Тож тепер не платити за послуги ЖКГ стане неможливим: гроші автоматично спишуться з карти, коли на неї перерахують пенсію або зарплату. Ця норма діятиме, якщо борг не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Суд зможе обмежувати доступ людям до зали суду, якщо в залі не вистачає вільних місць. Теоретично це дозволить вигнати з суду всіх журналістів або спостерігачів.

Суддя зможе таємно зустрічатися з кожною зі сторін справи окремо, при цьому предмет розмови не може бути зафіксований навіть учасником процесу під страхом відповідальності.

Запроваджується так зване прецедентне право – “процесуальний механізм розгляду типових справ (у яких відносини сторін та правові норми, якими вони регулюються, є схожими) за прикладом рішення Верховного Суду в одній з таких справ (зразковій справі)”.

Фото Богдан Бортаков

Сообщение Верховна Рада проголосувала за судову реформу. Основні норми документа появились сначала на Український репортер.