Інфраструктурна революція. Частина II: електромобілі

Ще дивнішою видається обіцянка збудувати щонайменше два (тобто їх може бути і три, і десять) заводи з виробництва електромобілів. На яких у подальшому передбачається випускати ще й електричні автобуси, вантажівки, літаки, ба навіть кораблі.

Та облишмо відверто утопічні проекти авторів Стратегії-2030 щодо повітряного і плавучого електротранспорту – повернімося до автомобілів.

Експерти інформаційно-аналітичної групи Auto-Consulting дійшли невтішного висновку: зарубіжним інвесторам виробництво електрокарів в Україні невигідно.

По-перше, непривабливий інвестиційний клімат (через непередбачуване законодавство та бойові дії на Донбасі). По-друге – велике податкове навантаження, якщо порівнювати із західними країнами.

За інформацією асоціації «Укравтопром», свого часу (ще до агресії Росії) в Україні думали відкрити свої заводи Mercedes-Benz, Ford, Renault, Opel, Fiat, Chrysler, Citroen, IVECO, MAN, Hyundai, KIA, а також більшість китайських автовиробників. Але не склалося – всі вони пішли до країн, де інвестиційний клімат сприятливіший, а позиція держави в автомобільній галузі чітка та прогнозована.

Приклад до речі: нещодавно корпорація Geely, автомобілі якої довгий час збиралися у Кременчуці, вирішила збудувати завод в Білорусі. І навіщо їй тепер Кременчук?

Виробляти електромобілі самотужки – теж не вихід. Навіть якщо знайдеться місцевий інвестор. Від 1 січня 2018 року імпортерів електрокарів звільнено від сплати ПДВ й акцизного збору, тож тепер вони можуть економити 20% вартості авто.

А ось для нашого виробника електромобілів ПДВ не скасовано (цілком імовірно, тому що таких поки ще немає). Тобто закордонний електрокар виявиться набагато дешевшим від вітчизняного.

За словами міністра інфраструктури Володимира Омеляна, у Верховній Раді зареєстровано проект закону про 15-річну стратегію розвитку електротранспорту (там якраз ідеться про скасування ПДВ), який має стимулювати виробництво електромобілів і акумуляторних батарей. Але коли ще той закон ухвалять. Якщо ухвалять узагалі.

У будь-якому разі, поки що рентабельніше імпортувати електромобілі, аніж їх виробляти. Але попит на них в Україні все ще мінімальний.

Незрозуміло, де лагодити, як щось зламається, і скільки це коштуватиме. Знову ж таки – нерозвинена зарядна інфраструктура: станцій недостатньо, та й не до всіх електромобілів вони пасують. Тобто зарядитися, звичайно, можна, але це буде довго й неякісно та погано вплине на термін служби акумуляторних батарей.

При цьому в стратегії Drive Ukraine 2030 є розділ Smart roads, присвячений будівництву інтелектуальних доріг для безпілотного транспорту. А це навіть не електрокари – масове виробництво таких автомобілів на Заході почнеться тільки у 2021 році.

На розумних трасах має діяти система контролю Big Data – сукупність інформації з різних джерел, в основному мобільного зв’язку: хто куди їде, з якою швидкістю тощо. Крім того, передбачено пілотну дорогу, яка генерує електроенергію – машина заряджається, поки їде певною ділянкою.

Хоча нам, звісно, бодай десять простих автобанів до 2030 року побудувати.

Настільки фантастичний проект Мінінфраструктури з електромобілями пояснюється просто. У Німеччині, Нідерландах і Норвегії (на черзі й інші країни ЄС) уже оголосили, що через 5-7 років буде припинено виробництво автомобілів із двигунами внутрішнього згоряння.

Потім – поступова відмова від експлуатації таких машин, перехід на електрокари, далі – перехід на безпілотні авто. В ідеалі – відмова від власного автомобіля. Його, звичайно, купити буде можна, але податки запровадять такі, що ліпше цього не робити.

Усе це має статися до 2030 року. Ось Міністерство інфраструктури й вирішило показати, що йде в авангарді передових європейських ідей, прописавши у Стратегії багато цікавого про електромобілі, безпілотними та розумні дороги.

А чи буде все це насправді – зовсім неважливо.

Примітка. З Вікіпедії

Tesla Inc (до 1 лютого 2017[4] – Tesla Motors) — американська автомобільна компанія-стартап із Кремнієвої долини. Орієнтована на дизайн, виробництво та продаж електромобілів та компонентів до них.

Названа на честь всесвітньо відомого електротехніка й фізика Ніколи Тесли. Серед інвесторів компанії — засновники Google Ларрі Пейдж та Сергій Брін, а також один із засновників платіжної системи PayPal Ілон Маск.

Андрій КУЗЬМІН

Фото із сайту 24tv.ua

Першу частину матеріалу “Інфраструктурна революція” читайте тут: 

• Автобани міністра Володимира Омеляна. Фантазії чи реальність?

Сообщение Міністр Володимир Омелян відповів компанії “Tesla” власним електрокаром появились сначала на Український репортер.

Інфраструктурна революція. Частина I: автобани.

Наріжний камінь програми, яку керівник Міністерства інфраструктури Володимир Омелян без зайвої скромності назвав «Великою інфраструктурною революцією» – боротьба з бездоріжжям.

Тема, безумовно, актуальна. Як підрахували експерти ООН, наша країна через погані дороги щороку втрачає близько $10 мільярдів. Тут ціла низка причин: погіршується логістика, тобто більше часу марнується на перевезення товарів – зростають витрати пального на кілометр – забруднюється довкілля – хворіють працівники…

«Замість латати старі траси, треба будувати нові», – вказує одна з тез Drive Ukraine 2030. За 12 років передбачається побудувати на умовах концесії десять автобанів, які сполучать усю країну (з півдня на північ та зі сходу на захід можна буде проїхати в середньому за десять годин) і виведуть транспортні потоки до кордонів Євросоюзу.

Володимир Омелян сподівається, що будівництво першого автобану розпочнеться вже наступного року. Ним стане багатостраждальна траса від Львова до пропускного пункту Краковець на кордоні з Польщею.

Зробити цю дорогу платною намагаються ще з 1999 року. Тоді знайшовся інвестор, у 2004 році почалося будівництво, але у 2010-му, коли було виконано близько третини робіт, справа заглухла. Спочатку через відсутність в Україні відповідного законодавства – а коли таке нарешті з’явилося, з’ясувалося, що траса завдовжки 84 км буде нерентабельною: проїзд 1 кілометра коштує 12 копійок. Тобто всього – 10 гривень.

Тепер, відповідно до ухваленого на початку березня Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері будівництва та експлуатації автомобільних доріг» (його ще називають законом про концесійні дороги), за кожен кілометр водіям доведеться платити 10 євроцентів – трохи більше, ніж 3 гривні.

Трасу треба будувати з нуля (згідно із законом концесійними вважаються тільки новозбудовані, а не вже наявні дороги). Її довжина становитиме 67 км, всі роботи обійдуться загалом у $522,6 млн.

Як розповів експерт громадської кампанії «Євро-патруль» В’ячеслав Коновалов, аби платна дорога окупилася, по ній за добу має проїжджати не менше 20 тисяч автомобілів.

У випадку з автобаном Львів – Краковець добовий збір має сягати $166 тисяч. Та й у такому разі проект окупиться майже через дев’ять років. І тільки за умови стабільного інтенсивного трафіку.

«Навряд чи щодоби набереться 20 тисяч водіїв, охочих платити зайві 200 гривень», – сумнівається експерт.

Також у планах Мінінфраструктури (термінів, щоправда, не вказано) – будівництво платної дороги Київ – Біла Церква. В’ячеслав Коновалов вважає, що це єдиний проект, який може реально окупитися, адже на цьому напрямі трафік може сягнути 40 тисяч автомобілів за добу.

А решта проектів Drive Ukraine 2030 щодо розвитку мережі автошляхів викликає ще більший сумнів, ніж траса Львів – Краковець. Судіть самі.

Автобан Go Highway від Гданська до Одеси. Via Carpathia – продовження траси Одеса – Рені до Греції (яка Греція? До Ізмаїла б дорогу довести!). Якщо автобани Полтава – Дніпро та Львів – Київ – Харків гіпотетично можливі, то як у нинішніх реаліях реалізувати проекти Харків –Донецьк і Київ – Керч? Навряд чи хто у зримій перспективі ризикне інвестувати в ці ініціативи.

«Уперше Володимир Омелян представив проект стратегії ще в 2016 році, – розповідає В’ячеслав Коновалов. – Фахівці тоді дивувалися – просто набір гасел: прокласти мережу сучасних доріг, розвинути мережу аеропортів, побудувати термінали в портах. Ніякої конкретики. Ось через півтора року з’явилася хоч якась конкретика, якісь цифри. Але немає розуміння, як цього збираються досягнути. Знову набір гасел – «приймемо закони», «покращимо інвестиційний клімат» і таке інше. У стратегії найважливіше – план-графік її реалізації, із зазначенням відповідальних осіб і штрафних санкцій за відсутність результату. А цього немає».

До речі, на презентації Drive Ukraine 2030 прем’єр-міністр Володимир Гройсман заявив, що для реалізації проекту на першому етапі потрібно $90 мільярдів. Звідки візьмуться ці кошти, і що саме буде реалізовано, – очільник уряду не уточнив. А в стратегії, до речі, ще дуже багато цікавого, крім автобанів.

Про розвиток мережі аеропортів, нашу відповідь автомобілям Tesla і підвісну дорогу з Подолу на Троєщину читайте найближчим часом.

Андрій КУЗЬМІН

На фото: Пікет активістів “Авто Євро Сила” в Бориспільському районі
Фото “Українського репортера”

На цю тему читайте також

• Гройсман: 30 мільярдів виділять на дороги (+відео)
• Показали схему нової Окружної (Кільцевої) дороги навколо Києва
• Гройсман звітував у Раді про два роки свого уряду. Пояснив, чому тримає Супрун і де шукати “дороги Гройсмана” (+відео)
• Українські дороги визнано одними із найгірших у світі
• На Київщині “Авто Євро Сила” показала кладовище вбитих коліс

Відео:

Сообщение Автобани міністра Володимира Омеляна. Фантазії чи реальність? появились сначала на Український репортер.