Тепло їхніх рук просочує вироби світлою енергією, що огорне ваш простір, пише у Фейсбуку Музей Івана Гончара.

Великдень — час оновлення. Гарно потішити себе, близьких та власну оселю чимось новеньким. До свята господині обов’язково купували красивий посуд, батьки для діток обновки — нові сорочечки, штанці, а також солодкі льодяники, хлопці дівчатам могли придбати барвисті стрічки та прикраси.

«Великдень у Софії Київській» — це відродження давніх традицій в історичному та культурному серці столиці за спільної ініціативи Національного заповідника «Софія Київська» і Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара». Киян запрошують в єдності, красі та світлі відсвяткувати життя, що завжди перемагає темряву.

Дата: 20 квітня, 12:00-20:30.

Сообщение «Великдень у Софії Київській»: готують розкішний ярмарок появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляє Національний заповідник «Софія Київська» у Фейсбуку.

Церемонію провів Предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній. Гетьмана Петра Сагайдачного проголосили покровителем українського війська. Також освятили ікону з ликом гетьмана, яку іконописець Олесь Клименко написав на кришці від ящика з набоїв, його знайшли у звільнених містечках Київщини.

Оригінальний меч, що належав гетьману, зберігається у Кракові на Вавелі. Його в 1621 році подарував Сагайдачному королевич Речі Посполитої Владислав IV Ваза за перемогу над турками під Хотином. До 400-ліття від дня смерті гетьмана до України мали привезти оригінал меча, однак через воєнні дії цю ініціативу довелося відкласти.

Репліка меча зберігалася на фрегаті «Гетьман Сагайдачний». Після його затоплення меч вдалося перевезти до Софії Київської.

«До недавно репліка меча гетьмана зберігалася на флагмані ВМС – фрегаті «Гетьман Сагайдачний». На жаль, 4 березня, Військово-морські сили Збройних сил України вимушено затопили корабель у порту Миколаєва, аби він не дістався ворогу. Проте меч вдалося врятувати і згодом його розмістили в Софійському соборі у Києві. Репліку меча допомогли віднайти віце-адмірал ВМС ЗСУ Сергій Гайдук та капітан І рангу, заступник командувача ВМС ЗСУ Андрій Урсол», – розповів міністр культури Олександр Ткаченко.

Постать гетьмана Сагайдачного має важливе значення для історії України. Особливий символізм проявляється в час війни з Росією. У 1618 році Петро Сагайдачний на чолі війська Запорозького взяв в облогу Москву.

«Біля стін Кремля гетьман Сагайдачний зійшовся у героїчному двобої з московським воєводою Василем Бутурліним та ударом буздугана (різновид булави з шипами) збив його з коня. Виснажений осадою московський цар погодився на важкий мирний договір. Відповідно до Деулінського перемир’я до складу Речі Посполитої повернулися українські землі Чернігово-Сіверщини, за які Військо Запорозьке проливало кров від самого початку війни. До України гетьман Петро Сагайдачний повертався справжнім тріумфатором», – розповіли у Національному заповіднику «Софія Київська».

Нагадаємо, 25 травня 2011 року гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного канонізував архієрейський собор Української автокефальної православної церкви у чині «благовірний гетьман». УАПЦ у 2018 році увійшла до складу Православної церкви України. ПЦУ визнала цю канонізацію й у 2020 році визначила 20 квітня днем пам’яті святого Петра (Конашевича-Сагайдачного) для загальноцерковного шанування.

Петро Конашевич-Сагайдачний народився у с. Кульчиці Самбірського району на Львівщині у шляхетній родині. Видатний полководець, політик та гетьман Війська Запорозького. Очолював успішні походи проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства. Помер 20 квітня 1622 року у Києві.

Сообщение Гетьмана Сагайдачного проголосили покровителем українського війська появились сначала на Український репортер.

Українська греко-католицька церква отримала інформацію про те, що російські війська готують авіаудар по найголовнішій святині українського народу з часів Київської Русі – собору Софії Київської.

Про це повідомляється на сайті УГКЦ.

“Нехай Свята Софія – Премудрість Божа, врозумить тих, хто задумав вчинити цей злочин”, – сказав глави УГКЦ, Блаженнішого Святослав.

Глава УГКЦ закликав усіх християн молитися за духовну святиню слов’янських народів, а агресора закликав стриматися від цього найжахливішого акту вандалізму.

Сообщение Окупанти хочуть завдати авіаудару по Софії Київській появились сначала на Український репортер.

Як повідомляє УП, літургія тривала близько 3 годин. Для її проведення на території Софії спорудили невелику сцену, на якій стояли Варфоломій з Епіфанієм та близько 50 священнослужителів.

Вхід на територію Софії Київської офіційно був вільним. Однак Нацгвардія пропускала людей поступово, за принципом – одна людина вийшла, одна зайшла.

У завершальній промові Епіфаній подякував Вселенському патріарху за надання томосу для ПЦУ та Порошенку за його сприяння.

Предстоятель ПЦУ також натякнув на своє занепокоєння, тим, що деякі церкви “досі ще тримаються розділення і ухиляються від спілкування” – маючи на увазі Українську православну церкву Московського патріархату, яку очолює митрополит Онуфрій.

Але Епіфаній сподівається, що “вони пізнають істину і увіллються в помісну церкву”.

Вселенський патріарх також закликав УПЦ (МП) повернутись “до спілкування”.

Це третій візит Вселенського патріарха Варфоломія в Україну і перший за час автокефалії Православної церкви України.

Сообщение Вселенський патріарх разом з Епіфанієм відслужили літургію в Софії Київській появились сначала на Український репортер.

Зробімо короткі висновки:

1. Ялинка – не християнський символ, а зірку зображали ще у дохристиянські часи. Отже, якщо на ялинку натягнути чи то шляпу, чи маску, чи корону – християнство від цього аж ніяк не страждає. Це не ображає християн і не віддаляє від Бога.
2. Яке відношення має священник до оформлення різдвяної/новорічної ялинки на Софійській площі? У коментарі люди мені нагадували, що Україна – світська держава і навіщо священнику ця ялинка з шляпою?

По-перше, і тоді і зараз висловлюю виключно свої думки. Це ж не заборонено. По-друге, спостерігаю що з надто світської держави ми можемо перетворитися у державу безбожну. Тому хотів би закликати любителів креативу і наукового атеїзму пам‘ятати, що Україна хоч ніколи не була світською державою, але була є і повинна залишитись державою духовною.

Про духовність нам варто пам‘ятати. Особливо порозмірковуйте сьогодні, коли згадуємо пам‘ять святого апостола Андрія Першозванного. Адже ще в I ст. він стояв на київських пагорбах і промовив пророчі слова, що «на горах цих возсіяє благодать Божа». І Київський Собор 1621 року своєю постановою засвідчив, що «на київських горах стояли ноги його, і очі його Україну бачили, а уста благословляли, і насіння віри він у нас насадив. Воістину Україна нічим не менша від інших східних народів, бо і в ній проповідував Апостол».

3. Отже. Не звертав би священник уваги на цю шляпу на ялинці, якби така композиція з капелюхів, мухоморів і пеньків красувалася чи то в Голосієво, чи на Оболоні чи в будь якому іншому районі столиці. Але не на Софійській площі, поруч з святою Софією Київською і прямо над могилою другого українського патріарха Володимира Романюка (який третину свого життя провів в радянських концлагерях).

Чи для того наші князі Володимир Великий і Ярослав Мудрий зводили цю святиню, щоб народ, який кров‘ю і смертю віками виборював державну і церковну свободу, забавлявся перед її стінами казковим лісом і магічними цяцьками? Давайте уже ставити дорослими! На носі 30 років незалежності.

Освітіть нарешті серце столиці Вифлеємською зіркою, яка вказала волхвам шлях до новонародженого богомладенця Ісуса. Це світло надії допоможе нам не заблукати у мороці брехні і лукавства цього світу. Досить ділити, сварити, експерементувати.

Христос народжується – славте! Христос з небес – зустрічайте!

• Отець Іван Сидор, викладач Київської православної богословської академії

Фото автора

Сообщение У день пам’яті святого апостола Андрія Першозванного з головної ялинки країни зняли капелюха появились сначала на Український репортер.

Так, у рубриці «Тест на державність» журналісти та науковці дискутували, чи використовують працівники заповідника дослідження мови, якою зроблено давні графіті, для популяризації української мови.

У Радіо Свобода з’ясовували деталі.

Варто переступити поріг собору Святої Софії Київської, як храм почне «розмовляти» з відвідувачами. Він «говорить» мовою фресок та графіті, «переповідає» Біблійні сюжети та сторінки історії України-Руси. Зокрема графіті – видряпані написи на стінах собору – містять численні свідчення того, що розмовною мовою Русі була мова українська.

Але під час оглядової екскурсії по храму Святої Софії гіди не акцентують увагу на тому, що графіті «розмовляють» українською мовою, стверджують автори рубрики Радіо Свобода «Тест на державність», журналісти Ірина Костенко, Лариса Мудрак і Марина Остапенко. На їхню думку, текст екскурсії необхідно доповнити бодай кількома реченнями про те, що у тисячолітніх написах на стінах Софії присутні майже всі риси сучасної української мови. А це дає підстави стверджувати, що кияни 11–13 століть були праукраїцями, а не праросіянами.

Відвідувачам під час загальних (оглядових) екскурсій цю інформацію не повідомляють, за винятком спеціальних екскурсій, які потребують попереднього замовлення, стверджують журналістки.

Як «розмовляють» графіті

Науковці з Національного заповідника «Софія Київська» закиди на свою адресу заперечують. У відповіді на запит Радіо Свобода (який містив прохання роз’яснити ситуацію), генеральний директор заповідника Неля Куковальська зауважує: під час екскурсій до собору, екскурсоводи демонструють відвідувачам графіті та пояснюють, що на них написано. (Журналісти стверджують, що у їхніх аудіозаписах екскурсій інформація про українську мову у графіті відсутня).

Доктор історичних наук В’ячеслав Корнієнко досліджує графіті з 2006 року. Він стверджує, що на сьогодні їх виявлено у соборі понад 7 тисяч). Як зазначила Куковальська, результати досліджень дозволили вченому «на конкретних прикладах показати, що розмовною мовою Руси-України була саме староукраїнська мова».

Корнієнко прокоментував кілька графіті, які написані староукраїнською мовою: на першому з графіті напис «Господи поможи рабу своєму Лазореві», з характерним для української мови закінченням «-ові». Графіті датовано третьою чвертю 12-го століття.

Другий напис староукраїнською мовою звучить: «О горе тобі Андрониче, ох тобі небоже! Чему єсі зло створіл, то не відає нікто же. Толі тє звілі Кузма», це кінець 11-го – початок 12 століття.

«Написи датовано на підставі палеографічних ознак – кожному періоду відповідали певні форми написання літер. Прочитання здійснювалось по стандартній методиці безпосередньо у соборі», – пояснив Корнієнко.

Авторки рубрики «Тест на державність» один із текстів про «мовні» проблеми у Національному заповіднику «Софія Київська» подали у формі публічного звернення до керівництва Українського культурного фонду (УКФ) із пропозицією реалізації проекту «Українська мова – розмовна мова древнього Києва».

Виконавчий директор Українського культурного фонду Юлія Федів відзначила: «Вказана тема (популяризації української мови) є дуже актуальною та важливою і, звичайно, входить до пріоритетів діяльності УКФ, прописаних у нашій Стратегії».

Отже, журналісти подали дуже добру ідею, Український культурний фонд визнав її актуальність і готовий сприяти реалізації такого проекту. Тепер справа за музейниками Софії Київської – чи готові вони взятися за роботу, яка – поза будь-яким сумнівом – саме сьогодні так потрібна Україні.​

Сообщение Графіті Софії Київської свідчать про тисячолітню давність української мови появились сначала на Український репортер.

Звістка про це була досить неофіційною, оскільки грамота прибула до Києва суботнього дня. І протягом вихідних до Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського надходило чимало звернень щодо самого факту повернення до Києва грамоти Петра І та місця її зберігання.

Подію прокоментувала генеральний директор Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, член-кореспондент НАН України Любов Дубровіна.

“Насамперед про сам факт повернення грамоти Петра І. Це справді так, 13 квітня в Україну було повернуто з Німеччини цей унікальний документ – грамоту Петра І від 14 вересня 1708 року на поставлення митрополита Іоасафа Кроковського, – говорить Любов Андріївна. -У роки Другої світової війни грамота перебувала в рукописному зібранні Бібліотеки Академії наук, зокрема в зібранні  документів Київської митрополії, які входили до рукописної колекції Софійської митрополичої ризниці, звідки й була вивезена. Цей факт встановила група німецьких та українських експертів.

Зазначена грамота Петра І опинилася після війни в Тюбінґені, в Інституті східноєвропейської історії та регіональних досліджень Тюбінгенського університету імені Ебергарда Карла (земля Баден-Вюртемберґ, Німеччина).

Її історія докладно висвітлена у спільній статті німецьких та українських науковців і експертів, причетних до повернення Грамоти, “Трофеї війни: історія вивезеної з Києва грамоти Петра I та німецькі студії Східної Європи до і після 1945 року”.

Значний внесок і, власне, вирішальні кроки у справі повернення Грамоти зроблено завдяки діяльності Змішаної українсько-німецької комісії з питань повернення та реституції втрачених та незаконно переміщених під час та внаслідок Другої світової війни культурних цінностей.

Співголовою цієї комісії з Української сторони була перший заступник міністра культури України пані Світлана Фоменко, співголовою з Німецької сторони – Посол з особливих доручень, статс-секретар у відставці пан Міхаель Янсен. Я теж була у складі цієї комісії, й питанню повернення раритету ми приділили особливу увагу.

Тож 13 квітня цей повернутий документ був прийнятий особисто міністром культури Євгеном Нищуком і переданий на тимчасове зберігання до заповідника Софія Київська. Там грамота перебуватиме до моменту офіційної передачі її до Інституту рукопису Національної бібліотеки імені В.І. Вернадського, де вона має зберігатися разом з колекційним зібранням Софійського монастиря”.

Сам процес передачі грамоти має кілька етапів, і головний – ще попереду. Адже поверненню Грамоти буде присвячено спеціальний українсько-німецький  колоквіум, що відбудеться 30 травня в Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського “Поставлення на Київську митрополію Іоасафа Кроковського 1708 р.: Українсько-німецька історія оригіналу грамоти Петра І”. У ньому візьмуть  участь українські та німецькі фахівці, зокрема професор Клаус Гества (директор Інституту Східноєвропейських студій Тюбінгенського університету), професор Любов Дубровіна (генеральний директор Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського),  відомі науковці, які активно досліджували грамоту – доктор наук Наталія Сінкевич (Київ/Тюбінген), доктори наук Тетяна Себта (Київ), Корінна Кур-Королев (Берлін), Катаріна Кухер (Тюбінген), а також вчені, які досліджують питання долі культурних цінностей під час Другої світової війни та питання реституції, зокрема професори Вольфганг Айхведе (Бремен/Берлін), професор Геннадій Боряк (Київ) та інші науковці.

Інф. Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського

Сообщение До України повернулася Грамота. З Німеччини появились сначала на Український репортер.

Однак виникла реальна загроза втратити все це багатство назавжди, адже Міністерство культури України відмовилося продовжувати музею-архіву термін договору оренди будівлі колишньої бурси Національного заповідника “Софія Київська”. Тобто 29 вересня десятки тисяч коробок з документами працівники музею мають винести з обжитого приміщення і розмістити… Де саме? Чи придатні ці варіанти для музейників? Чи є нагальна потреба виселяти архів-музей?

На всі ці та низку інших запитань шукали відповідь учасники круглого столу, який відбувся 5 липня в “Укрінформі”.

Представниця Мінкультури Юлія Нечипоренко наполягала на тому, що виселяти музей-архів потрібно обов`язково і негайно, бо пам`ятка архітектури ХVІІІ століття давно перебуває в аварійному стані: стіни будівлі поїдені грибком, протікає дах.

– Якщо рухне колишня бурса, то документам архіву-музею не вціліти, а так їх розмістять у відповідних установах, де їм забезпечать належне зберігання, – спокійно сказала чиновниця, ніби йшлося не про сім тисяч примірників лише бібліотечної частини архіву-музею, не про 1291 особовий фонд діячів української культури і мистецтва та 123 фонди установ і організацій національного значення, а про якість квартальні звіти підприємств.

– І це позиція Міністерства культури, яке має насамперед дбати про всю культурну спадщину України? Чому в розмові не бере участі міністр Євген Нищук? Що ж це виходить, ми, громадськість, маємо рятувати державне майно від самої держави? – емоційно, як людина, якій справді не байдуже те, яку спадщину ми залишимо своїм нащадкам, зреагував на повідомлення чиновниці Герой України, поет Дмитро Павличко.

Народний художник України Леонід Андрієвський, видатний скрипаль Кирило Стеценко, мистецтвознавець Олександр Федорук також обурилися таким, на їхню думку, безвідповідальним і байдужим рішенням, яке буде лише на шкоду українській культурі.

Почесний президент Національного університету “Києво-Могилянська академія”, професор В`ячеслав Брюховецький, зокрема, зазначив, що розпорошення фондів архіву-музею призведе до їх неминучої втрати. Адже в Києво-Могилянській академії також доводилося робити ремонт у старих приміщеннях і переносити документи, книги з одного будинку до іншого – тож він знає, наскільки важко потім було їх зібрати докупи й упорядкувати.

Представники громадськості, архівісти, митці, літератори наполягали на тому, щоб архів-музей не виселяли до того часу, поки не знайдеться відповідне приміщення, а якщо вже так потрібно капітально ремонтувати колишню бурсу, яка є пам`яткою архітектури і перебуває під охороною ЮНЕСКО, то, можливо, варто це робити поступово, не порушуючи режиму роботи архівної установи.

Проте з такою пропозицією категорично не погодилися представники Міністерства культури України та Заповідника “Софія Київська” – Юлія Нечипоренко і Вадим Кириленко, мовляв, приміщення перебуває під охороною ЮНЕСКО і є аварійним, розпочати ремонт, не виселивши звідти архів-музей, неможливо. Відповідальність за збереження пам`ятки архітектури лежить на Міністерстві культури України та „Софії Київській”.

Але ж і музейні фонди також належать до культурної спадщини українського народу! Тож вирішили надіслати Президенту України офіційне звернення, в якому будуть викладені аргументи щодо серйозної загрози втратити унікальну установу – зберігача рукописів великих українців.

Алла ТОПЧІЙ
Фото: wikimapia

Попередній матеріал на цю тему читати тут:

• Рукописи Тараса Шевченка можуть не дійти до нащадків

Сообщение Рукописи, які “не горять”, в Україні можуть “згоріти ” назавжди появились сначала на Український репортер.

Напередодні відкриття пісенного конкурсу Євробачення – 2017 кияни та гості столиці мають унікальну можливість ще раз побачити, наскільки спорідненою і близькою є кримськотатарська культура із українською. У Софії Київській стартував унікальний міжмузейний проект «Чумацький шлях».

Автори ідеї – Георгій Браїлівський і Рустем Скібін.

Серед організаторів проекту – Національний музей-заповідник «Софія Київська», Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара», Національний музей українського народного декоративного мистецтва, Музей української діаспори, Національний художній музей України, а також найвідоміші приватні фонди.

Розташовані в музейних просторах експозиції, що знайшли відображення в роботах відомих сучасних українських художників, охоплюють період від трипільської культури і до сьогодення.

Усі експонати унікальні за своєю культурно-історичною значимістю і цінністю. Серед них – зразки козацької і кримськотатарської зброї, що не мають аналогів в інших зібраннях. А галерея старовинних портретів українських гетьманів дозволить по-новому оцінити вплив традиційного кримськотатарського одягу на парадний костюм гетьмана.

У залі предметів побуту й архітектури глядачі вперше побачать рідкісні витвори кримськотатарських ювелірів, унікальний каталог кримськотатарської архітектури 1789 року, створений на замовлення Катерини II її придворним архітектором в порядку інвентаризації приєднаних до Росії земель.

Одним із центрів експозиції стане алем – навершя одного з двох знамен кримського хана, що датується приблизно XIV ст. Подібних предметів немає в жодному з вітчизняних і зарубіжних музеїв, де представлені кримськотатарське озброєння та амуніція.

Світлана КОВАЛЬОВА
Фото Олексія ІВАНОВА

Сообщение «Чумацький шлях» показує унікальні скарби появились сначала на Український репортер.