Протистояння на вулиці Грушевського почалось ще 19 січня.

Тоді традиційне недільне Віче переросло в ходу мітингувальників до Верховної Ради. На той час вхід в урядовий квартал перекривали бійці підрозділу «Беркут». Почалось серйозне протистояння: майданівці перевертали автобуси, які використовувала міліція, кидали пляшки з бензином і бруківку в бійців «Беркуту». Для задимлення вулиці підпалювали шини; перекинуті автобуси почали горіти. У відповідь силовики застосовували сльозогінний газ і травматичну зброю, кидали світлошумові гранати, потім почали прицільно поливати людей з водомета.

Бій на Грушевського, який тривав з різною активністю понад дві доби, завершився 21 січня, коли на вулицю вийшли священнослужителі. Ставши між євромайданівцями та правоохоронцями, вони почали молитися, закликаючи сторони до завершення конфлікту і покаяння. Так, змінюючи один одного, протягом доби священикам вдалося втримати протилежні сторони від силового протистояння.

Проте, вже наступного ранку, 22 січня, «Беркут» пішов у наступ і тимчасово відтіснив демонстрантів від Європейської площі.

Того ж дня стало відомо і про перших, хто поліг на Майдані. Зранку 22 січня 21-річний Сергій Нігоян з Дніпропетровщини отримав смертельне поранення у голову. Згодом смертельне вогнепальне поранення в серце отримав 25-річний білорус Михайло Жизневський. Обидва були активістами Майдану і брали участь у протестах фактично від самого початку.

Сергій Нігоян – етнічний вірменин, громадянин України Сергій Нігоян народився і жив у Березнуватівці Дніпропетровської області. Його сім’я переїхала до України, рятуючись від війни в Нагірному Карабасі.

Навчався в Дніпродзержинському коледжі фізичного виховання, а на Майдан приїхав на початку грудня 2013 року, не повідомивши про це батьків. 20-річний Сергій був одним з охоронців Євромайдану.

“Це моє майбутнє теж. Мені жити в цій країні”, – пояснював він свою участь у протестах. Нігоян запам’ятався за відео на тлі барикад, де він читає уривок з поеми “Кавказ” Шевченко, і за фото з плакатом “Голосом народу говорить Бог”.

Приблизно о шостій ранку 22 січня 2014 року хлопець був застрелений свинцевою картеччю біля стадіону “Динамо” під час умовного “перемир’я”.

Михайло Жизневський – уродженець Гомеля, активіст УНА-УНСО та учасник самооборони Майдану Михайло Жизневський загинув за чотири дні до свого 26-річчя. Він отримав наскрізне поранення в серце мисливською кулею під час штурму на Грушевського.

У день народження загиблого, 26 січня 2014 року, до Михайлівського Золотоверхого собору прийшли близько 10 тисяч українців, щоб попрощатися з активістом.

Того ж дня, в лісі під Києвом було знайдено тіло зі слідами тортур львів’янина Юрія Вербицького – активіста Майдану, якого було викрадено невідомими просто з лікарні напередодні.

Юрій Вербицький – 50-річний активіст зі Львова Юрій Вербицький був ученим-сейсмологом, альпіністом, працював в Інституті геофізики НАН. У середині січня 2014 року взяв відпустку для участі в Євромайдані, допомагав волонтерам на кухні.

21 січня чоловіка викрали з Олександрівської лікарні в Києві разом з Ігорем Луценком, де активісти лежали з отриманими на Майдані травмами.

Наступного дня в лісі поблизу села Гнідин Бориспільського району було виявлено тіло Юрія Вербицького, який помер від тортур на сильному морозі. Його руки було перемотано скотчем.

А ще після 3-ї години ночі 22 січня стало відомо, що в реанімації помер 22-річний хлопець, якого силовики побили на колонаді стадіону “Динамо”. Він упав із 13-метрової висоти – травми виявилися несумісними із життям. Ім’я загиблого залишилося невідомим.

Читайте також:

• Розстріли Майдану: суд дозволив заочно розслідувати справу щодо Захарченка
• Суд оголосив у міжнародний розшук трьох ексберкутівців, які розстрілювали майданівців

Сообщение Героїчний літопис: сім років тому Україна прощалася з Сергієм Нігояном та Михайлом Жизневським появились сначала на Український репортер.

Як повідомляє Укрінформ, після інформації про те, що у разі намагання влади зачистити вулицю Грушевського спецпризначенці зможуть атакувати людей з тилу, а саме з приміщення Українського дому, значна кількість протестувальників зібралася біля нього. Були зведені барикади. Розпочалися облога та штурм будівлі.

О четвертій ранку 26 січня силовики залишили приміщення і Український дім став територією Євромайдану. Згодом на даху Українського дому евромайданівці виявили набої до автомату Калашникова та карабіну Симонова.

Цього ж дня в багатьох регіонах України проходили масові акції протесту. Крім західних областей вони охопили також центральну Україну, зокрема Чернігів, Черкаси, Полтаву.

Також 26 січня у Києві та Дніпрі попрощалися з Сергієм Нігояном та Михайлом Жизневським, застреленими на Грушевського 22 січня.

Сергія Нігояна поховали в його рідному селі Березнуватівка на Дніпропетровщині. Вшанування пам’яті загиблого євромайданівця провели в різних містах Дніпропетровщини, зокрема у Дніпрі, Кривому Розі та Нікополі.

Михайло Жизневський став першим, з ким прощалися на Майдані. Панахида за загиблим пройшла у Михайлівському Золотоверхому соборі. Після панахиди тіло Михайла пронесли вулицями Володимирською, Богдана Хмельницького та Хрещатиком повз Майдан Незалежності до барикад на вулиці Грушевського. Тоді ж вперше прозвучала пісня «Плине кача по Тисині», яка надалі стала неофіційним реквіємом-прощанням на похоронах загиблих на Майдані.

Михайла Жизневського поховали 28 січня на цвинтарі біля селища Стяг Праці у Гомельському районі Білорусі.

Фото Леоніда Фросевича.

На цю тему:

• Про “Очі”, що тримали Майдан
• “Зливають” Майдан
• Знову “Беркут” проти Майдану

Сообщение Революція Гідності: сім років тому Український дім став територією Євромайдану появились сначала на Український репортер.

Сергій Нігоян народився 2 серпня 1993 року в селі Березнуватівка на Дніпропетровщині. Він був громадянином України вірменського походження. Сергій у селі користувався повагою, вважався спокійним, працьовитим і справедливим.
За освітою Сергій був учителем фізкультури, але мріяв вступити до театрально-художнього коледжу і стати актором.

Був ідейним, мав активну життєву позицію та переконання, що Україна мусить бути демократичною.

На Євромайдан приїхав 8 грудня 2013 року, навіть не повідомивши батьків. Не підтримував жодного з партійних лідерів, а свій приїзд пояснив так: «зрозумів, що повинен бути за Майдан». На Майдані був охоронцем, жив у наметах разом з протестувальниками з Львівщини та Івано-Франківщини, а також у Будинку профспілок. Приїжджав додому на початку січня, проте, попри вмовляння родини, вирішив повернутися на Майдан.

Шкільні друзі згадують, що Сергій захоплювався творчістю Тараса Шевченка і знав багато його творів напам’ять. Знаменитим стало відео з Євромайдану, на якому Нігоян декламує уривок з шевченківського “Кавказу”.

Загинув 22 січня 2014 року від поранення, спричиненого свинцевою картеччю під час подій біля стадіону «Динамо» на Грушевського. Сергія не стало близько шостої години ранку, в момент, коли ще тривало перемир’я між мітингувальниками та «Беркутом».

26 січня 2014 Сергія Нігояна поховали на сільському кладовищі його рідної Березнуватівки. До невеликого віддаленого села провести Нігояна в останню путь зібралося понад 2000 людей. Похоронне богослужіння в сільському будинку культури очолили голова Вірменської апостольської церкви в Україні архієпископ Григоріс Буніатян та митрополит Московсько-Богородський УПЦ (КП), уродженець Дніпропетровщини Адріан (Старина). Труну опустили в могилу під гімн України.

У селі Березнуватівці відкрили пам’ятну дошку на стіні школи, де навчався Сергій Нігоян. Також на його честь назвали центральну алею.
У липні 2014 року йому встановлено пам’ятник.

У Києві на стіні будинку по вул. Михайлівській, 24-26, поруч зі сквером Небесної сотні, художник з Лісабона Vhils[pt] (Алешандре Фарту) створив велике графіті з портретом Сергія Нігояна.

Кабінет Міністрів України 15 листопада 2017 р. заснував в числі стипендій імені Героїв Небесної Сотні для студентів та курсантів закладів вищої освіти державної форми власності, які здобувають вищу освіту стипендію імені Сергія Нігояна за спеціальністю «Сценічне мистецтво».

У 2018 році, в пам’ять про Сергія Нагояна, ГО «Родина Героїв Небесної Сотні» та творче об’єднання «Вавилон’13» започаткували «Відзнаку імені Героя Небесної Сотні Сергія Нігояна», в рамках якої щороку 2 серпня (у день народження Сергія) проводитиметься конкурс творчих робіт на його честь.

У листопаді 2014 року Нігоян був посмертно удостоєний звання Герой України та ордена “Золота зірка” за героїзм і самовідданість під час Революції Гідності. У червні 2015 року Сергій Нігоян нагороджений медаллю «За жертовність і любов до України» УПЦ КП (посмертно).

Слідство у справі про вбивство Сергія Нігояна все ще триває. Імена вбивць Героя України досі не названі.

Як повідомляв “Український репортер“, адвокати сімей Небесної Сотні побоюються, що слідство у справі розстрілів на Майдані може зупинитися.

Читайте також:

• За 4700 злочинів проти Майдану засуджено аж дев’ятьох, відзвітувала Генпрокуратура
• Майдан наших надій і сподівань. Дещо про підсумки Революції Гідності (+фото)

Сообщение У цей день, шість років тому не стало Сергія Нігояна – першого воїна Небесної Сотні появились сначала на Український репортер.

“Меморіал Сергію Нігояну розбитий”, – написав він.

Повідомляється, що підозрюваного у вандалізмі затримано.

Меморіальну дошку першому загиблому на Майдані активісту Сергію Нігояну було встановлено в березні 2014 року.

Нагадаємо, що Сергія Нігояна застрелили 22 січня 2014 року у центрі Києва. Він став першим загиблим учасником Євромайдану. Злочин досі не розкрили.

На цю тему читайте також:

• У центрі Києва спаплюжили пам’ятник Героям Небесної Сотні (+відео, фото)
• За пошкодження меморіалу Героям Небесної Сотні вимагають страшну кару. Реакція соцмереж (+відео)

Сообщение У Києві зруйнували пам’ятник Сергію Нігояну появились сначала на Український репортер.