Про це свідчить підозра, опублікована на сайті Офісу генпрокурора.

Також Офіс генпрокурора оприлюднив повістки про виклик Василя Бубки для вручення письмового повідомлення про підозру та інших процесуальних дій.

Нагадаємо, що на початку липня журналісти Bihus.Info повідомили, що російська фірма “Монблан”, яка належить Бубці та його брату Василю, працює на тимчасово окупованих територіях та продає пальне терористам.

Розслідувачі з’ясували, що у травні 2023-го року компанія уклала офіційні контракти з окупантами на постачання пального на понад 800 тисяч рублів.

Як повідомили в Bihus.Info, після виходу сюжету СБУ відкрила кримінальне провадження.

При цьому сам Бубка тоді жодним чином не прокоментував знайдені розслідувачами документи.

У серпні розслідувачі виявили, що, попри відкрите кримінальне провадження за підозрою у пособництві державі-агресору, Сергій Бубка лишається членом НОК України, а російські компанії, якими він володіє разом із братом, укладають нові контракти з окупантами.

Після цього олімпійський чемпіон та ексочільник Національного олімпійського комітету України (НОК) Сергій Бубка заявив, що “не має відношення до жодного бізнесу на окупованій території” і що проти нього “почалась компанія зі знищення репутації”.

При цьому Сергій Бубка досі залишається членом Національного олімпійського комітету.

Сообщение Бізнес на крові: СБУ повідомила про підозру брату Бубки за торгівлю пальним з окупантами появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляє Bihus.Info.

У травні 2023-го року компанія уклала офіційні контракти з окупантами на постачання пального на понад 800 тисяч рублів.

Фірма “Монблан” – старий родинний бізнес Сергія Бубки. Українська компанія була створена у Донецьку з основним видом діяльності – торгівля пальним. За даними українського реєстру юридичних осіб, навіть після окупації частини Донбасу компанія не була закрита. Окрім самого Сергія Бубки, власниками бізнесу значаться його рідний брат Василь та мати Валентина.

До 2014 р. “Монблан” брав участь в українських тендерах і вигравав підряди на постачання пального та їжі на мільйони гривень щороку. Після окупації Донецька фірма змінила юридичну адресу на Волноваху (на той час не окуповану) і продовжила брати участь в українських тендерах. Востаннє вона засвітилася у публічних торгах у 2018-му році.

На початку 2023 р. фірма “Монблан” з’явилася в російському реєстрі юридичних осіб. Реєстрація в базах країни-агресора відбувалася після того, як там ухвалили закон, що всі компанії на окупованих територіях мають привести документи у відповідність до законодавства рф. На відміну від українського реєстру, в базах терористів адреса реєстрації фірми знову зазначена як Донецьк, а власниками компанії записані лише Сергій Бубка та його брат. Василь Бубка також значиться директором цієї компанії.

У травні 2023 р. російська фірма “Монблан” братів Бубок почала офіційно торгувати з терористами.

Журналісти Bihus.Info знайшли 3 контракти на постачання пального для структур окупантів, опубліковані на порталі закупівель рф.

Так, 4 травня компанія уклала угоду з так званим “республиканским реабилитационным центром министерства здравоохранения ДНР” на майже 100 тисяч рублів. За ці гроші вона має надати окупантам 2000 літрів пального.

Наступна угода датована 26-им травня. Фірма “Монблан” продала 11,5 тисяч літрів пального на майже 669 тисяч рублів “федеральному казенному учреждению “центр по обеспечению деятельности казначейства России”.

Останній контракт від 30-го травня. 1 200 л пального на 63 тисячі рублів компанія Бубок продала так званому “республиканскому казначейству ДНР”.

За угодами фірма “Монблан” продає не саме пальне, а талони на нього. Використати їх можна на заправках “Монблану”. Наразі їх як мінімум шість, усі – на тимчасово окупованих українських територіях: чотири в Донецьку, по одній – у Макіївці та біля Волновахи.

На всіх контрактах з окупантами стоїть підпис Василя Бубки як керівника компанії. Також в реєстраційних документах зазначено, що він є громадянином рф. А Сергій Бубка в цих же документах значиться громадянином України.

Сергій Бубка – видатний український спортсмен та відомий у світі легкоатлет.

35-разовий рекордсмен світу зі стрибків з жердиною. Чемпіон Європи та світу, олімпійський чемпіон.

З 2005-го по 2022-ий очолював Національний олімпійський комітет. У 2001 році Бубка отримав звання Героя України.

Був членом Партії регіонів.

Сообщение Родинна фірма легкоатлета Сергія Бубки продає пальне окупантам появились сначала на Український репортер.

«Олімпійські ігри – це дуже хвилююча подія, тому спортсмени перебувають під колосальним тиском. Я не чарівник, тому не можу передбачити, скільки медалей ми отримаємо, але прагну, щоб український гімн часто лунав на Олімпіаді в Токіо», – сказав президент Національного олімпійського комітету України Сергій Бубка.

Нагадаємо, що в Японії виступлять 158 спортсменів, які змагатимуться у 26 видах спорту. Оскільки «Український репортер» чимало матеріалів присвятив розвиткові велоспорту та подіям у цій сфері, то, звичайно, ми звернули увагу на спортсменів, які представлятимуть нашу країну.

Отже за найвищі нагороди у Токіо змагатимуться: Яна Беломоїна – маунтенбайк, Олена Старікова, Любов Басова – трек, Анатолій Будяк, Валерія Кононенко – шосе. Усі вони – досить відомі українці, мають престижні нагороди, високі спортивні титули.

Утім, як стало відомо «Українському репортерові» з інсайдерських джерел, до президента Федерації велоспорту України Андрія Грівка направив звернення тренер-викладач велосипедного спорту Київської міської школи вищої спортивної майстерності Роман Ткачівський.

Цитуємо: «Звертаюся стосовно тренерської ради, яка відбулась після чемпіонату України з олімпійських видів (шосе) в м. Турка, Львівська область, а також з приводу того що відбувається на сьогоднішній день у велосипедному спорті (шосе, трек) . За висновками тренерської ради, відповідно до системи відбору на ХХХІІ Олімпійські ігри в Токіо-2021 усно було прийнято рішення, що буде визначено склад кандидатів серед жінок, які продовжать відбір через низку міжнародних змагань на прикладі Туреччини, де заплановано чотири класичні гонки в категорії класу UCI 1.2. відповідно до скорегованого календаря СOVID -19…»

Здавалося б, усе зрозуміло: міжнародні змагання також покажуть, у якій спортивній формі перебувають кандидати для участі в Олімпійських іграх.

І ось на чому акцентує увагу тренер Ткачівський:

«На 29 червня 2021 року не було жодного документу в групі Vaiber (шосе) стосовно списку кандидатів на ХХХІІ Олімпійські ігри в Токіо-2021 (жінки) та критеріїв відбору, як було усно домовлено, що ці списки ми побачимо. Жодної інформації в системі Vaiber (шосе) я не побачив…»

Цікаво, якими ж тоді критеріями відбору на Олімпіаду керувалася Федерація велосипедного спорту України, яку очолює Андрій Грівко? Чому навіть тренер (ми вже не кажемо про громадськість) не має жодної (!) інформації про те, які показники та інші чинники брала до уваги Федерація? Не хочеться думати про кулуарний підхід до цієї справи особливої державної ваги, але такий висновок не може не напрошуватися.

Відкриємо офіційну Фейсбук-сторінку Федерації. «Найсвіжіше» повідомлення датоване ще першим липня 2021 року. Це інформація про успішних спортсменок Олену Старікову та Любов Басову.

Якщо переглянути Фейсбук-сторінку Федерації, скажімо упродовж кількох місяців, то не побачимо інформації про те, які конкретно були критерії відбору для участі в Олімпійських іграх.  Це і є гласність, прозорість дій? Яким чином у Федерації було прийнято рішення про склад гонщиків для участі в Олімпіаді? За одноосібним рішенням Грівка?

Федерація велоспорту пише у Фейсбуці, що на цьогорічному чемпіонаті України (шосе), який проходив у Львівській області, успішно виступили Ольга Шекель і Андрій Пономар. Їх привітали з чемпіонськими нагородами. Але ж сьогодні ми бачимо, що Шекель і Пономар не потрапили до олімпійської збірної України, яка відправляється до Токіо. Це знову до питання про критерії відбору. Може, лише Андрію Грівку відомі якісь особливі критерії цього відбору?

Додамо також, що за нашими даними під час цьогорічного чемпіонату України у Львівській області на фініші велогонки Андрій Пономар десь на 5 хвилин випередив Анатолія Будяка. Але Федерація велоспорту України чомусь вирішила, що в національній олімпійській команді в Токіо має бути саме Анатолій Будяк.

За рамками національної олімпійської збірної, яка вирушає до Японії, опинився й відомий гонщик Марк Падун, який успішно виступає за кордоном. Чому?

Ось що відомо про Марка Падуна з відкритих джерел:

Марк – 24-річний український велосипедист, представник команди Bahrain Victorious.
Тричі змагався на гонках рівня Гранд туру: двічі у Вуельті (одного разу фінішував), один раз – на Джиро д’Італія. Він також є переможцем кількох етапів на багатоденках рівня Європейського туру (вигравав етап Tour of the Alps у 2018 році та Adriatica Ionica Race у 2019 році), уперше в кар’єрі виграв етап (одразу два!) гонки рівня Світового туру.

Наголосимо: українському суспільству, спортивній спільноті, вважаємо, необхідна чесна розмова про ситуацію у вітчизняному велоспорті, гласність у цій сфері.

Мабуть, не з доброго дива звертається до Андрія Грівка тренер Роман Ткачівський:

«Хочу зазначити, що потрібно розглядати результати хоча б на чемпіонатах України, які проходили в цей період, або їх враховувати, щоб побачити хоч якусь активність (стабільність) спортсменок-кандидаток на участь у ХХХІІ Олімпійські ігри в Токіо-2021 (велосипедний спорт, шосе, жінки), бо картина по національним чемпіонатам також невтішна”.

Тренер аналізує спортивні результати гонщиць у спортивному сезоні відповідно до системи відбору на Олімпіаду в Токіо з січня 2021 року до 20 червня 2021-го, а саме Валерії Кононенко, Ганни Соловей, Ольги Шекель, Олени Шарги. Він просить Андрія Грівка взяти це до уваги щодо формування складу спортсменок-кандидатів для участі в Олімпійських Іграх.

Судячи зі звернення тренера, складається враження, що нашу країну на Іграх в Японії будуть представляти не найсильніші гонщиці в шосейному велоспорті. Тож питання риторичне, чи здійсниться бажання президента НОК України Сергія Бубки, щоб «український гімн часто лунав на Олімпіаді в Токіо».

Ми не побачимо на олімпійських дистанціях в Токіо зокрема і Ганну Соловей, чотириразову чемпіонку Європи в гонках на шосе та треку.

Про попередні досягнення Ганни Соловей  відомо:

-вересень 2014 – срібна призерка чемпіонату світу з велоспорту на шосе, індивідуальна гонка із роздільним стартом, Понферрада, Іспанія;
-червень 2015 — на Європейських іграх в Баку фінішувала другою в індивідуальній гонці з роздільним стартом;
-червень 2019 — на Європейських іграх в Мінську у гонці за очками здобула перемогу;
-жовтень 2019 — на чемпіонаті Європи з трекових велоперегонів 2019 в Апелдорні, Нідерланди, фінішувала третьою у груповій гонці з 38-ма очками.

Але попередні заслуги – це одне, вагомі здобутки, безсумнівно, але варто вести мову і про сьогодення.

Експрезидент Федерації велосипедного спорту України Олександр Башенко говорить:

«Особисто я останніми роками підтримував спортивний розвиток Ганни Соловей. Мабуть, багато хто пригадує конфліктну ситуацію, яка виникла декілька років тому – мені публічно докоряли, що я написав начебто образливі коментарі на адресу цієї спортсменки у Фейсбуці після її перемоги на Європейських іграх у Мінську. Квінтесенцією того скандалу була моя фраза: «Ти відкрила рота, тепер будеш платити». Я мав на увазі, що спортсмен, член національної збірної команди повинен бути зразком скрізь, включаючи висловлювання у соцмережах. Безумовно, Соловей – найсильніша спортсменка України, чемпіонка Європи, срібна призерка чемпіонатів світу, але погоня за популізмом, як вона казала: «Чиновники, чого ви боїтеся, я вже вийшла…», відправила її на «узбіччя» участі в Олімпійських іграх. На мою думку, Валерія Кононенко чесно виборола право поборотися за олімпійські нагороди в Японії».

Ми знову повернемося до звернення тренера Романа Ткачівського. Він акцентує увагу Андрія Грівка і на такій злободенній проблемі:

«Прошу… навести лад в плануванні та участі у міжнародних змаганнях з метою підготовки до чемпіонату Європи, світу (трек, шосе) у 2021 році…»

Запитується, і коли ж «найамбітніший президент за всю історію велоспорту України» Андрій Грівко, як його називають соратники, наведе лад? Після Олімпіади?

Невдовзі у Токіо запалять Олімпійський вогонь. Звичайно, ми уболіваємо за посланців України, в тому числі й представників велоспорту, зичимо їм успішних стартів і перемог. Не хочеться й думати про якісь невдачі (хоча у спорті все буває). І все ж… З огляду на те, яким чином було сформовано команду з велоспорту для участі в Олімпіаді і в разі можливих небажаних для України результатів змагань чи вистачить мужності у президента Федерації велоспорту Андрія Грівка піти з посади у відставку?

Микола Іванчук 

Фото: AFLO/SHUTTERSTOCK

Сообщение Таємниця за сімома замками. Як Федерація велоспорту України сформувала команду на Олімпіаду появились сначала на Український репортер.

Як пише “Радіо Свобода”, швед взяв висоту 6,15 метра. Нагадаємо, що 31 липня 1994 року Сергій Бубка на змаганнях в італійському місті Сестрієре Бубка подолав планку, встановлену на висоті 6,14 метра. 26 років його результат ніхто не зміг перевершити.

“Це вже другий рекорд Бубки, який б’є Арман Дюплантіс. Понад 20 років найкращий результат у приміщенні також належав Сергію Бубці – 6,15 метра. Але у 2014 році француз Рено Лавіллені на турнірі «Зірки жердини» у Донецьку перестрибнув позначку 6,16 метра. Через шість років, у лютому 2020, швед Дуплантіс встановив новий рекорд – 6,17 метра.
Українці здобули п’ять нагород на римському етапі «Діамантової ліги».

Фото: Сергій Бубка і його висота.

Фото: Getty

Сообщение Рекорд Сергія Бубки побито – швед узяв висоту 6,15 метра (+відео) появились сначала на Український репортер.

Нагадаємо, що Олександр Башенко послідовно виступав за принципові зміни у відносинах між Мінмолодьспортом та спортивною федерацією, наполягаючи на тому, що громадськість повинна мати суттєві важелі контролю за використанням фінансів спорту та призначенням функціонерів на посади. І що тільки спортивні федерації можуть і повинні визначати долю свого виду спорту.

Чи зможе подолати спротив міністерських чиновників новий президент ФВСУ? Одним із тих, хто запропонував свою кандидатуру на цю посаду є Ярослав Попович.

Його біографія відома: кращий молодий гонщик «Тур де Франс»-2005, третій призер гранд-туру «Джиро д’Італія»-2003, чемпіон світу-2001 (U-23) у складі збірної України, наразі спортивний директор американської команди Світового туру «Trek-Segafredo».

Відповідаючи на запитання «Українського репортера» про те, як будувати відносини з Мінмолодьспорту, Ярослав Попович сказав, що прагнутиме діалогу, порозуміння, щоб можна було чути один одного. Це, звичайно, добре, але ж заскорузлу систему  ставлення до спорту, зокрема велосипедного, не вдається зламати десятиліттями! Олександр Башенко неодноразово апелював до найвищих державних мужів від спорту, стверджуючи, що «з точки зору фінансування спортивних організацій ми живемо у Радянському Союзі. Громадськість не має будь-яких важелів контролю за використанням фінансів спорту та призначенням функціонерів на посади».

Ось на чому наголошував Башенко: «В Європі давно процесом виділення коштів керують саме федерації. А нас примушують ходити з простягнутою рукою до міністерств, благаючи чиновників виділити фінансування на проведення міжнародних та всеукраїнських змагань, на будівництво велотреків, на спортивне спорядження для шкіл, на нові велосипеди, спортивний одяг, і все марно – нікому ми не потрібні. І це при тому, що спортсмени, всупереч політиці утримання старої радянської системи, гідно представляють свою країну».

Башенко каже, що «і досі в міністерстві сидять пенсіонери, яким вже по «170 років», що застрягли у «совку». Необхідно негайно покінчити із цим «політбюро» та дати важелі правління громадськості».

Особливо гострим є нещодавнє звернення Олександра Башенка, у якому він розповідає про деякі аспекти співпраці з міністерством. Пише про повне ігнорування чиновниками позиції Федерації під час призначення державного та головного тренерів, про розподіл коштів велоспорту без участі Федерації, про спротив чиновників у переведенні Федерації на пілотний проект… А все тому, що, на думку Башенка, чиновники не можуть «відірвати  свої кишені від бюджету велосипедного спорту»…

Він переконаний, що Федерація не повинна зійти зі шляху реформ, розпочатих три роки тому, продовжувати рух вперед, залучаючи до роботи нових, перспективних фахівців.

На фото (зліва направо): президент НОК України Сергій Бубка, президент ФВСУ Олександр Башенко, міністр молоді і спорту Ігор Жданов.

Фото Миколи ПАЛІТРИ

Відео: «Український репортер» запитав у претендента на посаду керівника ФВСУ Ярослава Поповича, як він планує відстоювати інтереси Федерації у відносинах з Мінмолодьспорту.

Сообщение Президент Федерації велоспорту Башенко ініціював вибори появились сначала на Український репортер.

А хвилюють реформи у спортивній галузі. Про це, до речі, президент Федерації велосипедного спорту України Олександр Башенко говорив під час робочої зустрічі з міністром молоді та спорту України Ігорем Ждановим.

Зокрема, Олександр Башенко вважає, що треба ліквідувати із системи спорту механізм під назвою “Укрспортзабезпечення”. Міністр відповів: головне, щоб всі тендери відбувалися прозоро та відповідно до вимог чинного законодавства.

Для Федерації велосипедного спорту дуже важливою є дієва підтримка з боку міністерства, на що й розраховує керівник цієї організації.

Про українських велосипедистів сьогодні лунає хороша слава у світі. І Федерація велоспорту на цьому напрямку докладає величезних зусиль. Лишень цьогоріч ми чимало разів аплодували нашим велосипедистам, серед яких двоє стали чемпіонами Європи, один — чемпіоном світу; є у нас і володар Кубка світу.

Згадаймо дещо: нещодавній чемпіонат Європи на треку в Берліні додав у скарбничку української велосипедної збірної чотири медалі: три “бронзи” і одне “срібло”.

– Ми сподівалися на медалі в Німеччині, але чотири нагороди при такому високому рівні конкуренції — це куди більше, ніж ми могли припустити, — зазначив президент Федерації велоспорту України Олександр Башенко, коментуючи підсумки континентальної першості. – Цей результат, а також приголомшливі успіхи Яни Беломоїної в маунтинбайку — відмінний приклад для інших дисциплін, в яких дискусія про безпосередньо спортивні результати, на жаль, не завжди на першому місці. Я б хотів звернути особливу увагу на те, що наша команда значно випередила збірну Білорусі, де виділяються великі кошти на підтримку трекового велоспорту. Крім того, ми виступили куди яскравіше, ніж сильні збірні Іспанії чи Бельгії — це добре демонструє, наскільки Україна конкурентоспроможна…

Нагадаємо також, що на європейських спортивних “широтах” упевнено заявив про себе львівський велосипедист Олег Канака. В Італії він став чемпіоном світу з велосипедного спорту на треку серед юніорів. Порадували наші велосипедисти і на чемпіонаті Європи (трек). Виступала молодь віком до 23 років. Національна збірна України виборола шість медалей першості.

Федерація велосипедного спорту не зупиняється на досягнутому. Попереду — нові здобутки, водночас надзвичайно важливо, щоб ініціативи та пропозиції Федерації знаходили розуміння в державних інституціях, щоб тут підтримували реформаторські починання.

Нам потрібно відмовитися від усього заскорузлого, неповороткого, застарілого, що заважає спорту.

Але чи створила держава усі необхідні умови для підготовки спортсменів? Що хвилює спортивну спільноту, керівництво профільного міністерства, НОК? Що потрібно змінити, реформувати? Це актуально особливо зараз, коли не за горами зимові Олімпійські та Паралімпійські ігри 2018 року в Пхьончхані (Корея), зрештою і Олімпіада-2020 у Токіо.

Між іншим, ця тема якраз і була в центрі уваги оргкомітету з підготовки та участі спортсменів у зимових Олімпійських та Паралімпійських іграх 2018 року, а також колегії Мінмолодьспорту.

Попередньо вже можемо прогнозувати, що близько 40 вітчизняних спортсменів будуть змагатися в 11 із 15 видів спорту зимової Олімпіади. У нас вже є 15 ліцензій: 11 — в біатлоні, 4 — у фігурному катанні. Ліцензійний відбір в інших видах спорту ще триває.
Із загального бюджету міністерства для підготовки спортсменів у 2017 році використано 52,57 мільйона гривень.

Щодо нагород, то за припущеннями, на Олімпіаді в Кореї можемо розраховувати на здобутки в біатлоні, фристайлі… В інших видах спорту буде добре, якщо наші представники потраплять хоча б до десятки кращих.

А ось прогнози щодо можливих перемог українців на Паралімпійських іграх оптимістичні. І це не може не тішити.

Що бракує, аби Україна стала справді спортивною державою? Постійний головний біль — погана матеріальна база. Утім, останнім часом держава інвестувала понад 470 мільйонів гривень у будівництво спортивних об’єктів, однак їх усе ще недостатньо. З деяких видів спорту взагалі немає сучасних тренувальних центрів.

Мабуть, тільки в нашій державі спортсменам, тренерам створюють штучні перешкоди. Наприклад, досі законодавчо не відрегульовано питання перевезення на міжнародні змагання спортивної зброї. Відтак під час митного контролю наші спортсмени змушені переживати, чи пропустять їх цього разу на змагання, чи ні.

Якщо змагання з біатлону або тренування проходять в Україні, то поліція вимагає, аби, скажімо, біатлоністи сплачували за поліцейський супровід команди (бо в багажі – спортивна зброя). Звичайно, витрати на такий “сервіс” не передбачені, відтак лунають пропозиції припинити це “заробітчанство”.

Щодо зарплат тренерів, то нині вони зросли. Так, головні тренери збірних команд з олімпійських видів спорту отримуватимуть від 30 до 35 тисяч гривень щомісяця. До 25 тисяч гривень збільшено стипендії для особистих тренерів провідних спортсменів.

Леонід ФРОСЕВИЧ

Фото Миколи ПАЛІТРИ

Сообщение Президент Федерації велоспорту Башенко: “Назріла реформа фінансування спортивної галузі” появились сначала на Український репортер.

У цю особливу подорож вирушила міжнародна команда, у складі якої представники нашої країни і Республіки Корея. А зібралися ці люди разом з нагоди 25-ої річниці встановлення дипломатичних відносин між Республікою Корея та Україною, а також ХХІІІ зимових Олімпійських ігор-2018, які за 200 днів розпочнуться у південнокорейському Пхьончхані.

Велопробіг проходить під патронатом Посольства Республіки Корея та за підтримки НОК, Міністерства молоді та спорту, Федерації велоспорту України.

Хто ж вийшов на старт? За словами президента НОК Сергія Бубки, Україну представляють дев’ять спортсменів, Республіку Корея — 15. У складі є як професіонали велоспорту, так і аматори. Але все одно це яскрава команда. Наприклад, серед наших гостей – Кім Чанг-Хо, видатний альпініст, підкорювач 14 найвищих вершин світу. Сьогодні він бере участь у велокаравані дружби.

Чи є зірки в команді України? Сергій Бубка на це запитання “Українського репортера” відповідає ствердно. Є і чемпіони, і учасники міжнародних змагань. Дуже приємно також, що у велотур вирушили і ветерани велоспорту, одному із них – Юрію Скоробогатову з Кривого Рогу — 73 роки.

– Це — яскравий приклад для молоді, як треба піклуватися про своє здоров’я, загартовувати характер, бути успішним та здоровим, – упевнений Сергій Бубка.

Звичайно, президент Національного олімпійського комітету торкнувся й теми літніх Олімпійські ігор, які відбудуться у 1920 році в Японії. Очікуємо, що наші велосипедисти добре підготуються до цих змагань. Сергій Бубка нагадав, що вітчизняний велоспорт має славні традиції, наші спортсмени завжди показували високий клас і хороші результати на престижних міжнародних змаганнях. Утім, говорити про “медальні” перспективи велосипедистів на майбутніх Іграх поки ще рано, наша мрія – щоб вони добре підготувалися і все ж привезли нагороди з Токіо.

– І Національний олімпійський комітет, і Міністерство молоді та спорту України дуже багато роблять для популяризації спорту. Зокрема проводимо і Олімпійський день, і Олімпійський тиждень, і Церемонію нагородження героїв спортивного року. Цим самим розповідаємо про наших славних співвітчизників, прагнемо, щоб молодь брала з них приклад, щоб традиції розвивалися та зміцнювалися…

Сьогоднішній велокараван дружби – своєрідна родзинка популяризації велоспорту, – коментує Сергій Бубка.

Можливо, цей вид спорту стане поштовхом до нової ери взаємовідносин між Кореєю і Україною, до поглиблення співпраці у таких сферах, як сільське господарство, енергетика, електронні технології.

На думку Надзвичайного та Повноважного Посла Республіки Корея в Україні Лі Янг Гу, цей захід – черговий доказ тісного та ефективного партнерства двох країн. У короткому інтерв’ю “Українському репортеру” посол схвально відгукнувся про хорошу організацію велопробігу з боку керівників низки українських областей, міст, а також Федерації велосипедного спорту.

Фото Олексія ІВАНОВА

Сообщение Сергій Бубка: “Велокараван дружби — яскравий приклад для молоді” появились сначала на Український репортер.