Про це повідомляє “Європейська правда” з посиланням на заяву політика під час дискусії з журналістом Іоном Кристою.

“Світ змінюється. Кордони будуть змінюватися. Більше того – якщо кордони зміняться, то де будемо ми? У нас є Північна Буковина – інтерес. У нас є Буджак, у нас є Північний Марамуреш – правильно? Від колишнього… як воно називалося… Закарпаття! Є ще угорці… Львів, який залишиться з поляками, і Малоросія…”.

Він заявив, що поділ України “неминучий”.

“На сто відсотків, так і буде. Ну, у них немає іншого шляху! Дорога до чогось подібного неминуча. Україна – це вигадана держава. Це Українська Радянська Соціалістична Республіка!”, – заявив Джорджеску.

Раніше Келін Джорджеску відзначився заявами, що у разі перемоги заборонить продовження експорту українського зерна через Румунію і подальшу військову допомогу Україні.

На жаль, Джорджеску залишається найпопулярнішим кандидатом напередодні повторних президентських виборів, що пройдуть у травні.

Сообщение Україна – “вигадана держава”. Джорджеску, путінський посіпака з Румунії, замахнувся на частину нашої території появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляє Асоціація футболу Угорщини.

Йдеться про карту з частинами територій України (Закарпаття), Словаччини, Румунії та інших земель, що належали Угорщині до Першої світової війни.

В Асоціації футболу Угорщини заявили, що УЄФА дозволив використання на стадіонах банерів із зображенням так званої “Великої Угорщини”, оскільки це нібито “символізує повагу до історичної Угорщини та солідарність з уболівальниками, що опинилися за кордоном”.

Водночас використання символіки “Великої Угорщини” можливе тільки згідно з певними правилами: на банері не може бути інших символів чи написів – лише використання кольорів прапора країни.

“Наші вболівальники повинні усвідомлювати, що будь-який расистський або політичний меседж призведе до дисциплінарних заходів”, – йдеться в заяві асоціації.

Напрошується висновок, що УЄФА – на підтанцьовках у диктаторської московії, є попічниками воєнного злочинця путіна. Лакеї і зрадники!

Нагадаємо, в листопаді минулого року прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан прийшов на товариський футбольний матч між збірними Угорщини та Греції в Будапешті з шарфом, на якому зображена карта так званої “Великої Угорщини” з частинами сусідніх держав у її складі, включно з територіями сучасних Австрії, Словаччини, Румунії, Хорватії, Словенії, Сербії та України.

У МЗС України прокоментували витівку прем’єр-міністра Угорщини. Там наголосили, що це не сприяє розвитку українсько-угорських відносин та не відповідає принципам європейської політики і викликали посла Угорщини для пояснень.

Орбан прокоментував скандальне фото, де прийшов на футбольний матч у шарфі з мапою “Великої Угорщини”. Він заявив, що “футбол – це не політика. Не треба бачити те, чого немає”.

“Український репортер” нагадує: керманичі Угорщини вкотре показали, що є посіпаками і соратниками воєнного злочинця путіна. Глава МЗС цієї країни Петер Сійярто заблокував спільну заяву країн-членів Євросоюзу щодо виданого Міжнародним кримінальним судом у Гаазі ордеру на арешт путіна.

Це випливає з урядового коментаря виданню Index.

“Видання отримало відповідь від уряду про те, що Будапешт не накладав вето на ордер на арешт Путіна, а “лише виступив проти резолюції, яку Жозеп Боррель хотів видати від імені всіх країн-членів ЄС”.

Угорський уряд дотримувався позиції, що Боррель повинен був виступити із заявою лише від свого імені, а не від імені всіх країн-членів союзу.

Як інформував ресурс Bloomberg, Угорщина заблокувала спільну заяву і через це Боррель опублікував заяву від свого імені, у якій рішення Міжнародного кримінального суду він “узяв до відома”.

Крім того, міністри юстиції ЄС оприлюднили власну заяву на підтримку рішення Міжнародного кримінального суду, яку Угорщина, знову-таки, не підписала”.

Нагадаємо: ордер на арешт президента росії путіна, який видав 17 березня Міжнародний кримінальний суд у Гаазі, дозволяє затримати його за межами РФ і передати до суду.

Про це Генеральний прокурор України Андрій Костін 17 березня написав у Facebook.

За його словами, тепер російський президент має офіційний статус підозрюваного у скоєнні міжнародного злочину – незаконної депортації та переміщення українських дітей. Окрім путіна, суд виписав ордер із цим обвинуваченням щодо уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової.

“Світові лідери тепер тричі думатимуть, перш ніж тиснути йому руку або сідати з ним за стіл переговорів. Світ отримав сигнал, що російський режим є злочинним і його керівництво та поплічники будуть притягнуті до відповідальності. Це історичне рішення для України та всієї системи міжнародного права. Вдячний за нього особисто прокурору МКС Каріму Хану”, – написав Костін.

Він зазначив, що Офіс генпрокурора тісно співпрацює з МКС щодо розслідування насильницької депортації дітей з України й передав йому вже понад 40 томів матеріалів. Загалом ОГУ зафіксував насильне вивезення окупантами приблизно 16 тис. дітей з Донецької, Луганської, Харківської і Херсонської областей, та реальна цифра може бути значно більшою.

Як інформував 17 березня “Український репортер”, Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав міжнародні ордери на арешт президента росії путіна, а також уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової. Їх звинувачують в незаконній депортації населення та дітей з території України до Росії.

І ось сьогодні путінські лакеї з Угорщини виступають проти арешту кремлівського маніяка і вбивці.

Раніше “Український репортер” також розповідав, прем’єр Угорщини Віктор Орбан заявив, що на заході його країна межує з німецькомовними, а на сході – з росіянами, “забувши” про Україну.

Про це він заявив під час святкової вечері на честь президента Азербайджану Ільхама Алієва.

“Я також сказав президенту Алієву, що в Угорщині він може мати недосконалого друга. Він сказав, що це дуже цікаво, але тут є дещо важливіше: що країни розуміють одна одну лише тоді, коли вони мають схожі стратегічні та геостратегічні позиції” – сказав Орбан.

“І не потрібно бути фізиком-ядерником, щоб побачити це одразу: Азербайджан межує з Іраном на півдні і з росією на півночі; на заході від Угорщини живуть німецькомовні, а на сході – росіяни. Тож ми знаємо ситуацію і знаємо, як важко добре керувати життям нації за таких обставин” – зазначив він.

Під німецькомовними він, очевидно, мав на увазі Австрію, а про Україну взагалі не згадав, одразу “населивши” її росіянами.

Читайте також: Диверсант-шпигун чекіста Путіна в Єворосоюзі і НАТО. (Біжи, Вітя Орбан, біжи, поки не пізно!)

Раніше Орбан на зустрічі з журналістами у Будапешті виклав свою позицію щодо війни, з якої випливає, що він порівнює Україну з Афганістаном і не вірить у її перемогу.

За словами Орбана, мета росії – перетворити Україну на некеровану руїну, щоб Захід не міг заявити про неї “як про приз”. За його словами, росіяни вже досягли успіху в цьому, оскільки тепер Україна, як Афганістан, є “нічийною землею”.

Він також сказав, що якщо українці перетнуть російський кордон із західною зброєю, “майбутнє буде настільки яскравим, що Заходу доведеться одягнути сонцезахисні окуляри”.

Нагадаємо: раніше прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан вчергове потрапив у скандал. Він зазіхнув на територію України та Румунії.

Політик вбрався у фанатський шарф з картою “Великої Угорщини”, до складу якої увійшли території України та Румунії.

Такий предмет одягу прем’єр одягнув на зустріч із футболістом Балажем Джуджаком.

“Український репортер” у статті “Диверсант-шпигун чекіста Путіна в Єворосоюзі і НАТО. (Біжи, Вітя Орбан, біжи, поки не пізно!)” також розповідав:

“Орбан і його друг, міністр внутрішніх справ Шандор Пінтер знаходяться на гачку кримінального компромату у президента Росії Путіна. Ймовірність того, що Орбан і Пінтер завербовані спецслужбами Росії дуже висока, майже стовідсоткова.

Те, що Віктор Орбан сьогодні є агентом політичного впливу Кремля на НАТО і ЄС – це доконаний загально відомий факт!

Це сталося після візиту прем’єр-міністра, лідера партії «Фідес» Віктора Орбана до Росії на з’їзд партії «Єдина Росія» у листопаді 2009 року, його зустрічі з Путіним і директором ФСБ Бортніковим, де і відбулася вербовка Орбана як агента політичного впливу Москви.

Національна асамблея Угорщини (однопалатний законодавчий орган – парламент) включає 199 депутатів, обраних на чотири роки у квітні 2022 року. Більшість парламенту складають депутати партії Орбана «Фідес» – 117.

Спікер парламенту – Ласло Кевер (член партії «Фідес») образливо висловився на адресу президента України Володимира Зеленського – президента країни, Збройні сили якої своїми життями рятують Європу, в тому числі і угорців, від москальської нацистської чуми.Уже не пам’ятає, що з угорцями зробили «російські війська» в 1956 році. Газпромівське і нафтове бабло, мабуть, мізки залило…

Шляхом маніпуляцій і брехні Орбан активно намагається не зіпсувати стосунки з ЄС і водночас всіляко продовжує підтримувати Москву і серійного вбивцю Путіна, не зважаючи на наслідки війни в сусідній Україні…”

На цю тему: Угорщина заблокувала план Євросоюзу щодо пакету допомоги Україні на 18 мільярдів євро

Сообщение Ганьба! УЄФА дозволив використовувати символіку “Великої Угорщини” з частинами територій України та країн ЄС появились сначала на Український репортер.

Про це пише видання “Мукачево.net”

На картинці написано “Боже, борони Закарпаття”, також Петеї розповідає про утиски угорців на Закарпатті.

Пізніше депутатка видалила фото зі своєї сторінки.

Що відомо про цю прихильницю Орбана? На сайті облради розміщено її біографію.

Як відомо, днями Міністерство закордонних справ проінформувало, що викличе посла Угорщини після чергових заяв угорського прем’єра Віктора Орбана, де він допустив некоректні твердження на адресу України.

До речі. “Український репортер” нагадує, як у січні 2021 року “п’ята колона” рік тому влаштувала шабаш на Закарпатті в готелі «Діамант» на танцульках під ворожу пісню “После Майдана”.

Того року, у перші зимові місяці 2021-го: майже щодня російські окупанти обстрілювали українські позиції. Особливо «гарячим» був січень. Ми втратили декількох воїнів, були поранені. Тим часом в тилу країни аж ніяк не відчувалося лютого подиху цієї скаженої війни з рашею.

8 січня 2021-го, на другий день після Різдва Христового, в готелі «Діамант» гості розважалися, танцювали, співали. І все б нічого, як то кажуть. На кожен гаманець свої забаганки і веселощі. Вразило, що вигоцували й виспівували під ворожу українцям російську пісню «После Майдана».

Із звукових колонок неслося таке, що й на вуха не налазить.

«…А после майдана плачет Одесса-мама,

И допивает виски со льдом где-то Барак Обама .

После майдана в Донецке, Славянске, Луганске война-на

Грустная это картина на ней плаче моя Украина».

Автором і виконавцем є росіянин Олександр Махонін, який виступає під сценічним псевдо «Mister Credo».  Він називає себе «продюсером і композитором», а ще дуже любить Путіна. Тому ще 2012 року написав на честь диктатора пісню.

А у 2015 році  Махонін вже пішов в атаку на Україну, записавши пісні «После Майдана» та «Крым — Родная гавань».

Махонін родом з Чуднівського району Житомирської області (буває ж!). Ще дитиною переїхав з батьками жити на Урал. Сьогодні мешкає в Москві. І гамселить лихим словом Україну. Адже свою пропагандистську агітку (не хочеться назвати це піснею) «После Майдана» присвятив підтримці загарбників, які окупували частину районів Донбасу і Крим.

Слова цього україноненависника просякнуті ненавистю до майданівців, загалом до Революції Гідності. Манкурт. Таких навіки проклинає батьківщина.

«…А после майдана плачет Одесса-Мама!

И допивает виски со льдом, где-то Барак Обама

После майдана мы никогда этого не забудем

С нами Аксенов Сергей, Кадыров Рамзан и Владимир Путин».

Це той Аксьонов, глава окупаційної влади Криму, який має пожиттєво сидіти в українській в’язниці. Не кажемо вже про Путіна, якого чекає-не дочекається міжнародний трибунал. Це той Аксьонов, який вихвалявся запопадливо перед кремлівським диктатором: «Але нічого б не вийшло (йдеться про загарбання Криму.-Ред.), якби наш президент Володимир Володимирович Путін особисто не керував цією операцією і не ухвалював особисто рішення, від яких залежали долі кримчан та севастопольців. Рішення президента врятували нам життя. Дякуємо йому. Дякуємо росіянам, дякуємо силам спецоперацій, усім, хто був тут і брав участь у забезпеченні безпеки проведення референдуму».

А скільки лиха спричинили українцям так звані кадировці під час оборони  Донбасу від терористичних банд?! Це ж вони допомагали Путіну загарбувати наші землі.

І треба ж так: в буковельському готелі ледве не під стелю підстрибували, показуючи свою теплу прихильність до ворогів українського народу. Забули, скільки путінська озброєна банда вбила наших воїнів, скількох покалічила, кинула в каземати, підвали? Тисячі й тисячі людей пройшли через путінсько-кадировські катівні? Горе, руїна, біда – ось що таке Путін.

А на Буковелі, в ресторанній залі «Діаманту» присутні шаленіли від сказу: «С нами Аксенов Сергей, Кадыров Рамзан и Владимир Путин».

Дехто з очевидців цієї пропутінської диявольської вечірки каже, що під час гуляння лунали здравиці на честь господарів «Діаманта». За деякими даними, один із депутатів Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області може мати певне відношення до цієї власності. Зрештою, не так важливо кому належить готель. Головне – з ким ти: з ворогом, який шматує твою землю, чи з рідною Україною.

Читайте також:

• На підтанцьовках у путіна: Угорщина накладе вето на будь-які санкції Євросоюзу проти російської ядерної енергетики
• Диверсант-шпигун чекіста Путіна в Єворосоюзі і НАТО. (Біжи, Вітя Орбан, біжи, поки не пізно!)
• Хто такі угорці (угри) і що з ними не так крізь призму війни з московією (+відео)

Сообщение Закарпатська депутатка зобразила область в кольорах угорського прапора появились сначала на Український репортер.

Сообщение Вітання з Новим роком на фоні Путіна. Відверте зневажання України депутатом райради на Одещині появились сначала на Український репортер.

Під час засідання Верховної Ради 19 травня народні обранці заблокували трибуну парламенту, тому Аксьонову довелося складати присягу з місця.

Поки він зачитував присягу, народні депутати скандували: “Ганьба”.

Заступниця голови Верховної Ради Олена Кондратюк оголосила публічний запит до глави СБУ Івана Баканова про те, чи дійсно володіє Аксьоном паспортом іншої країни.

Вона вимагає СБУ дати офіційне роз’яснення щодо цього питання і проінформувати нардепів та суспільство.

Андрій Аксьонов неодноразово опинявся у сепаратистських скандалах. Навесні 2014 року за його перебування при владі в селищі на Донеччині провели незаконний референдум. Крім того, він намагався перешкоджати патріотичному автопробігу прихильників України і називав його учасників “говномутами”, в той же час у своїх інтерв’ю Аксьонов стверджував, що зобов’язаний, як голова селища, слідувати бажанням сепаратистів, навіть якщо вони захочуть приєднатися до Гондурасу.

(Читайте матеріал на цю тему: “Вибори: “Донбас без боротьби віддають проросійским силам, а потім скаржаться, що “там одні сепаратисти” (+відео)”

У 2018 році стало відомо, що Аксьонова внесли в розшукову базу Міністерства внутрішніх справ через візит до окупованого Криму за підробленими документами.

Також на розгляді Добропільського міськрайонного суду Донецької області перебуває справа, в якій Аксьонова обвинувачують у підробці документів і розкраданні коштів.

Крім того, повідомлялося, що в Аксьонова є російський паспорт.

На довиборах у Верховну Раду 28 березня 2021 року в окрузі №50 за Аксьонова проголосувало 19 949 виборців – понад 64% від кількості виборців, які взяли участь у голосуванні.

За даними «Донбас.Реалії» СБУ ще до виборів зверталася до Центральної виборчої комісії з інформацією про подвійне громадянство мера Добропілля. Попри це, Аксьонов взяв участь у виборах і переміг. Чому ЦВК проігнорувала звернення спецслужби, а російське громадянство не стало перепоною на шляху до мандату народного депутата України?

Про російське громадянство Андрія Аксьонова вперш заговорили ще в 2017 році. Тоді народний депутат Дмитро Лубінець демонстрував заяву, написану, за його словами, особисто Аксьоновим, про отримання паспорта РФ.

Фото “Української правди” та “Радіо Свобода”

Відео на цю тему: 

Сообщение У Верховній Раді під крики “ганьба”склав присягу Андрій Аксьонов, сепаратист з російським паспортом появились сначала на Український репортер.

Про це в коментарі Укрінформу повідомив речник СБУ Артем Дехтяренко, відповідаючи на запитання, чи перевіряють правоохоронці інформацію про роздмухування сепаратистських настроїв в окремих регіонах України.

«Служба безпеки не лише бореться з наслідками проблем, а запобігає їм, діючи на випередження. Тому, звичайно, СБУ постійно моніторить, аналізує та перевіряє всю інформацію, яка може свідчити про загрози державній безпеці України. Ми адаптуємо свою роботу залежно від актуальних викликів часу. При цьому значна її частина може бути непублічною. Це – одна зі специфіки служби. Також налагоджена системна комунікація і співпраця з колегами по силовому блоку, котрі згідно з законом відповідають кожен за свій напрям», – сказав Дехтяренко.

Він додав, що ескалація збройного протистояння з РФ та нарощування агресивної риторики з боку країни-агресора спонукають Службу безпеки України до адекватних заходів протидії.

«На сьогодні співробітники СБУ у всіх областях, а не тільки у прикордонних, переведені у режим підвищеної готовності. Посилено контррозвідувальну та оперативно-розшукову складові діяльності Служби. У більшості областей країни СБУ уже проводить чи невдовзі заплановані масштабні антитерористичні навчання. Тому ще раз підкреслюємо: СБУ цілодобово докладає усіх зусиль, щоб українці були максимально захищеними», – запевнив речник.

Відповідаючи на питання щодо можливих провокацій на травневі свята, про які писали деякі ЗМІ, Дехтяренко наголосив, що право громадян на мирні зібрання є невід’ємною частиною демократії, однак мітинги чи зібрання мають відбуватися в межах закону та з урахуванням складної епідситуації й карантинних обмежень, що діють в регіонах.

Він також зазначив, що країна-агресор проводить інформаційні спецоперації з метою поширення панічних настроїв в українському суспільстві, а також може провокувати акції протесту і заворушення.

«Слід пам’ятати, що сьогодні наша країна змушена протистояти проявам гібридної війни з боку РФ. І мова йде, зокрема, про інформаційні спецоперації, поширення панічних настроїв у суспільстві, провокування акцій протесту і заворушень. Все це – окремий напрям роботи російських спецслужб. Ми це чудово розуміємо і протидіємо. Не лише під якісь конкретні дати, а системно. Також нагадаю, що відповідно до норм чинного Кримінального кодексу, злочини проти основ національної безпеки України, викриття та розслідування яких є безпосереднім завданням СБУ, є особливо тяжкими. Мова йде про дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади, посягання на територіальну цілісність та недоторканність України тощо. Тому до будь-яких спроб розхитати ситуацію чи влаштувати провокації ми ставимося з особливою увагою», – запевнив речник СБУ.

Служба безпеки України проводить масштабні багатоетапні антитерористичні навчання у більшості областей України. Метою проведення заходів є удосконалення міжвідомчої взаємодії з протидії можливим терористичним і диверсійним загрозам. Під час тренувань посилена увага приділяється відпрацюванню дій із захисту стратегічно важливих об’єктів та кордонів держави.

17 квітня народний депутат від «Європейської солідарності» Ахтем Чийгоз заявив, що у південних областях України посилюються сепаратистські настрої і держава недостатньо реагує на ці загрози.

Читайте також:

• Чому українські депутати опинилися “на палубі” російського флоту – стартувало розслідування СБУ

Сообщение СБУ в усіх областях перевела підрозділи у режим підвищеної готовності появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляє СБУ, народний депутат Віталій Безгін у Фейсбуку.

За даними СБУ, 21 листопада під час прийняття присяги депутатами Сюртівської тергромади, за ініціативи голови, частина обранців виконала національний гімн Угорщини.

Спецслужба отримала матеріали щодо цієї події і наразі їх ретельно перевіряє. За результатами перевірки вживатимуться відповідні заходи реагування.

Як повідомив народний депутат з фракції “Слуга народу”, це він і голова фракції Олександр Корнієнко направили відповідне звернення в СБУ.

“Не можна не реагувати на ситуацію навколо гімну Угорщини. Від учора ситуація на контролі голови ОДА та мажоритарника з округу. Тримаємо комунікацію з усіма органами, зокрема зі Служблю безпеки України. Додатково направили разом з Олександом Корнієнком заяву про скоєння кримінального правопорушення до ГПУ та СБУ! Держава має жорстко і невідкладно реагувати на подібні випадки!”

Сообщение На Закарпатті депутати об’єднаної територіальної громади співали гімн Угорщини появились сначала на Український репортер.

Про це розповів hromadske адвокат Штепи Олександр Шадрін.

Він також зазначив, що зараз його підзахисна чекає на черговий виклик до суду в Харкові. Однак де саме на сьогодні перебуває Штепа, адвокат не повідомив.

«У мене не має такої інформації. Ймовірно у Слов’янську. Але у неї немає обмежень на пересування», — зазначив Шадрін.

Раніше Європейський суд постановив, що Україна порушила право Штепи на судовий розгляд «протягом розумного терміну» чи звільнення до судового розгляду. Суд вважає, що кримінальне провадження було занадто довгим. Також ЄСПЛ визнав порушення права Штепи на справедливий суд.

Штепа вимагала 21 тисячу 450 євро за судові витрати, 8500 євро за компенсацію втраченій зарплаті та 30 тисяч євро за моральну шкоду. Врешті Україну зобов’язали протягом трьох місяців виплатити Штепі 2600 євро за моральну шкоду та 1000 за судові збори та витрати.

Нагадаємо, Нелю Штепу затримали 11 липня 2014 року. Її звинувачують у посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України, що спричинило загибель людей, та у створенні терористичної групи чи організації.

Окрім того, проти неї висунуто звинувачення у закликах до зміни меж території України, сприянні проведенню псевдореферендуму про відокремлення Донецької області від України, створенні умов для діяльності терористичних груп та організацій.

Зазначимо, що з 12 червня 2018 року суд неодноразово переносив продовження підготовчого засідання і жодного разу воно не відбулося.

Сообщение Прихильниця “руського міра” Штепа отримала 3600 євро компенсації від України появились сначала на Український репортер.

До нас їде російська політизована дамочка, яка після загарбання Криму Московією назвала Путіна “переможцем”. Це – Ірина Хакамада. Вона пропонувала “викупити” Крим в України та підтримувала окупацію півострова.

Тепер вона запланувала виступити у Києві “вперше за 6 років” на бізнесовому форумі.

На цю ініціативу відгукнувся лідер Меджлісу, заявивши: “Розслабляйтеся в передчутті насолоди… Вся московська погань, яка підтримала окупацію Росією Криму, збирається в Україну … Підніжний корм в Москві скінчився, охляли, поправитися вирішили в Києві”.

Речника ДПСУ Андрій Демченко так прокоментував це: “Прикордонники діятимуть в межах чинного законодавства. Якщо відносно неї (Хакамади – ред.) буде діяти заборона на в’їзд – прикордонники виконають цю заборону інших правоохоронних органів і тоді відмовлять їй у в’їзді… У разі, якщо вона відвідувала незаконно окупований Крим, то їй також буде відмовлено у в’їзді на територію України. Всі обставини будуть встановлюватись під час перевірки, а також безпосередньо в момент перетину даною особою державного кордону України”.

Міє іншим, збирається відвідати Україну і шведський співак Dr. Alban, який виступав в окупованому Криму. Він написав в соцмережах, що його нарешті пустили в Україну після втручання президента Володимира Зеленського. Про це він написав на своїй сторінці в Instagram.

Cтало відомо, що візит Хакамади до Києва скасовано. 

Малюнок Андрія ПЕТРЕНКА

Відео на цю тему:

https://www.facebook.com/ukrreporter/videos/1034952800012628/

Сообщение “Вся московська погань, яка підтримала окупацію Криму, збирається в Україну” – Чубаров появились сначала на Український репортер.

У статті про Донбас «Тест на сумісність» журналісти «ДТ» зазначають:

«Будьмо чесними і з собою, і з ними. Кого ми хочемо інтегрувати в себе? Чи хочуть ті, хто залишився по той бік фронту, повернутися? На яких умовах? Кого звинувачують у тому, що сталося? Як живуть? Що дивляться? Кому моляться, кому довіряють? Як оцінюють події у великій Україні? Чи вірять у її перспективи та в успіх її президента?»

На це опитування відгукнувся в соцмережах відомий український журналіст Олександр Тертичний:

«Донбас фактично був захопленим Москвою (інформаційно-психологічно) ще 2004 року, – вважає Олександр Тертичний. – Відбити було можливо до 2014 року, якби цим хтось в Києві правдиво переймався. Щодо опитування мешканців і публікації в «Дзеркалі тижня»: спочатку варто згадати, що певна частка мешканців Донбасу були і залишаються українськими патріотами. Більша частина з них змушена була виїхати з окупованої території. Питання в тому, чи здатна ця частка (до 20%) забезпечити ФАКТИЧНУ ПРИНАЛЕЖНІСТЬ цієї території до України. Мені це здається маловірогідним: з урахуванням насиченості території російською агентурою, зрадниками і колаборантами, які щедро фінансуються і БУДУТЬ НАДАЛІ фінансуватися Росією. Війну за Донбас вона вела три століття і виграла її 2004 року. Чи потрібен Україні отруйний шматок Русского міра на кордоні з Мордором?»

А у березні 2005 року в тижневику «ДТ» вийшла стаття Олександра Тертичного під заголовком: «Чому мені любі «донбасяни». Суб’єктивні спостереження на «малій» вітчизні».

Оскільки сьогодні було проведено дослідження громадської думки на територіях, непідконтрольних Україні, Олександр Тертичний пропонує ознайомитися із його статтею і читачам «Українського репортера». Ось цей матеріал:

«Кияни звикли вважати себе поінформованими — на відміну від тих-таки донбасівців. Майже всі ми переконані: на Донбасі погано знають, що насправді відбувається в Києві. І це дійсно так. Але це — тільки половина правди. Друга ж половина полягає в тому, що й Київ, у свою чергу, не знає і тим більше не відчуває навіть десятої частки того, що нині відбувається «там». Нехай би тільки пересічні мешканці — але ж і державна верхівка теж не знає й не відчуває…

«Ющенко шахти закривав, а Янукович відкрив»; «І за це у нашого президента (Януковича) підступні кияни вкупі із західняками з рук вихопили перемогу»; «При Ющенку борги із зарплати росли, а при Януковичі зарплати почали платити»; «Будучи віце-прем’єром, Ю.Тимошенко розвалила енергетику, і ми сиділи без світла».

Це далеко не всі міфи, яких твердо дотримуються «донбасяни», як жартівливо-зневажливо охрестив більшість моїх земляків Юрій Луканов в «Українській правді» («За що мені любити донбасян?»). Його погляд на Донбас, як на мене, досить вдало віддзеркалює думку більшості киян.

Юрій (мій давній знайомий), звичайно ж, має рацію, коли зазначає, що на Донбасі з приходом до влади Віктора Януковича завершилося утворення своєрідної інформаційної парасольки під контролем вузісінької групки людей… Також цілком справедливо він пише: «Всі люди мають право жити так, як вони хочуть. Якщо донбасянам подобається таке їхнє життя, то й хай собі. І я ніколи не став би писати про них цю хамську статтю, якби не один момент: вони хотіли цей свій спосіб життя нав’язати мені».

У цьому твердженні й полягає поширена помилка київської точки зору. Адже це не «вони» хотіли нав’язати нам свій спосіб життя, а стара влада, її слуги і прислужники. «Донбасяни» ж, які лише останніми роками відчули наслідки економічного пожвавлення, хотіли тільки одного: не заважайте нам тут, не руйнуйте крихке досягнення. «Вони» взагалі-то про приховані основи «свого способу життя» мало що знають. А точніше — здогадуються, та сьогодні не хочуть про це думати, брати до уваги. Це не вина їхня, а біда. І шпиняти людину, яка потрапила в біду, — не по-християнському. Майдан закликав нас бути більш моральними, а отже — терплячішими, милосерднішими, ніж ми були раніше.

Спробуймо зрозуміти: які почуття викликає в українця приниження національної гідності? Такі емоції вирують серед «гвардії труда» сьогодні. А Київ ніби і не бачить, і не чує. А може, й справді сліпий та глухий — саме так це сприймається.

Переносячи свою зневагу з представників старої влади на маси мешканців Донбасу, ми робимо ту ж саму помилку, яку роблять «донбасяни»: їм ввижається, що кияни на Майдані протестували не проти знахабнілої влади, а проти всіх донецьких — шахтарів, металургів, студентів, пенсіонерів… І всі прокльони помаранчевих проти «янучар» спритні піарники каналізували просто в обличчя мільйонів донбасівців. Їхня реакція була природною: за що нас ображають, що поганого ми зробили для киян і всієї України?

Колись фахівці пояснять, яким чином піарникам вдалося зробити те, що ми вважаємо неймовірним. Але це злодійство вже відбулося, і не помічати його наслідки, недооцінювати їх — більш ніж небезпечно.
Протягом останніх 40 років, відколи я свідомо пам’ятаю і знаю Донбас, тут не було масового агресивного психозу: ні за радянських часів, ні за роки останньої української руїни у 90-х. Ще у 60-х виразно відчувався постсталінський страх, у 70-х поблажливо дивилися на «дарагого гарячо любимого Ілліча», в 90-х мовчки затягли пояси, коли стали зупинятися шахти. І ось я бачу кардинально інше, агресивне суспільство. Бачу зовсім несподівано для себе — при тому, що буваю там регулярно. Сьогодні, у 2005-му, майже всі донбасівці відчувають себе підступно обдуреними, ображеними і морально згвалтованими.

Я тільки тепер зрозумів, як люблю своїх земляків (які ледь не побили мене в останню зустріч). Люблю, тому що це люди духовно сильні, прямодушні й щирі. Люди, які мають підвищений рівень гідності («Донбас ніхто не ставив на коліна»). Це люди, які мужньо працюють під землею, біля мартенівських печей («не смыкала наша Родина очей»); люди, які виробляють ліки, лазери і «Кольчуги». Це край трудівників, вихованих (нехай не зовсім адекватно) на іменах донбасівців, що були в усіх радянських підручниках: шахтарів Олексія Стаханова і Микити Ізотова, сталевара Макара Мазая, трактористки Паші Ангеліної… Ці люди разом зі своїми батьками й дідами створили половину важкої індустрії України, і вони мають усі підстави пишатися результатами своєї тяжкої й небезпечної роботи.

До болю жаль земляків, які стали жертвами сучасних масових маніпуляцій: від радянського навіювання про «великий і могутній» через антиукраїнське телезомбування протягом останніх п’ятнадцяти років аж до антиющенківського шабашу 2004-го. За таке знущання над мільйонами, як на мене, треба встановити кримінальну відповідальність — як за злочини проти людства. Наприклад, керівників «Білого братства» запроторили за грати, а жодному замовнику, організатору чи виконавцю багаторічного знущання над психікою мільйонів людей навіть попередження досі ніхто не виніс. Більше того: навіювання і сьогодні продовжують усіма можливими засобами.

Зрозуміло, це моє суто суб’єктивне враження від останнього спілкування, яке відбулося в січні. І щоб певним чином «об’єктивізувати» висновки, маю повідомити деякі обставини спостережень та біографії.
Сам я народився, навчався і працював на Донбасі до 1979 року. Родом із шахтарського міста по сусідству з Єнакієвим — рідним містом В.Януковича, який молодший за мене всього на три роки. У школі й технікумі навчався трохи раніше, ніж учорашній прем’єр, за якого проголосувало понад 90 відсотків донбасівців — цілком щиро, як я з величезним подивом переконався.

Дивуватися, з погляду киянина, було чому. Але я дивувався ще й з погляду земляка і родича, який давно і добре знає, чим справді живуть ці люди. Сам я майже шість років працював на шахті, потім — чотири роки журналістом у Донецьку. Давно переїхав до Києва, але регулярно буваю там, де живуть мої друзі, колеги, моя чималенька рідня, просто давні знайомі: робітники, службовці, педагоги, журналісти, бізнесмени, пенсіонери…

Вони й стали для мене своєрідною «фокус-групою». Таким чином, соціальний «зріз» я отримав досить представницький, щоб можна вважати його і досить типовим. До того ж спілкуюся я зі своїми «респондентами» по 20—40 років: сьогоднішню інформацію є з чим порівняти.

Із чотирьох десятків опитаних тільки троє голосували за В.Ющенка. Але уникають говорити про це вголос. Навіть серед родичів і давніх знайомих, які у масі своїй — антиющенківці. Один із них зателефонував на Сумщину і після п’ятихвилинної розмови повідомив: почав розмову з сестрою, а закінчив — із ворогом.
Розповідати про себе та своїх близьких, звичайно ж, не найкраще для журналіста. Але моя професійна приналежність не має стосунку до нижченаведених нотаток: жодна редакція не доручала мені збирати фактаж і писати ці «спостереження». І не на гонорар я розраховую, а тільки на увагу — перш за все увагу киян, які перебувають в ейфорії від помаранчевої перемоги. І навіть приблизно не уявляють, що діється з мільйонами людей колишньої «всесоюзної кочегарки».

Звичайно, кияни (у масі своїй) мають повне право чогось не знати, не звертати уваги на якісь особливості життя у провінції. Але одна річ, коли люди знають, що чогось не знають, а зовсім інша — коли вважають, що знають, що вони «в курсі», тоді як це зовсім не відповідає реаліям. Така зверхність зовсім недавно привела країну на край прірви. Хто з киян ще навесні минулого року вважав тодішнього прем’єра серйозним суперником у президентських перегонах?

Але й тепер ми недалеко відступили від прірви: найгарячіші голови на сході чекають громадянської війни (є такі!), ходять серйозні розмови про «від’єднання» від Києва, який жирує в роки незалежності за рахунок «нещадної експлуатації» промислових регіонів взагалі і Донбасу — насамперед. Тут викликає заздрість кращий рівень життя у східних сусідів, дуже популярний російський президент, який так вправно «вишикував» своїх олігархів.

Звичайно ж, ніхто не бере до уваги, що в разі гіпотетичного приєднання до Росії той-таки В.Путін «вишикує» і Р.Ахметова, якому це зовсім ні до чого. І який, до речі, дуже популярний «у народі»: «як він купує підприємство, то воно починає працювати, починають людям зарплату платити». І це ж правда! Хоча й далеко не вся. Бо хто знає, чому насправді стояли державні підприємства, чому жирував директорат, тоді як робітники роками не отримували гроші? Хто підводив ці підприємства під банкрутство (справжнє чи штучне) і потім задешево купував?

Але хто сказав, що сьогодні люди хочуть знати ВСЮ правду?

І лідером УСІЄЇ України Віктор Ющенко не стане, доки не визнає і не виправить своє уявлення стосовно ситуації в Донбасі. Бо занадто легковажно, як для Президента, пролунали його запевнення, що найближчими місяцями пухлина в Донбасі розсмокчеться сама собою — під впливом порівняно збалансованої після 21 листопада інформації центральних (загальноукраїнських) телеканалів. Це була перша помилка, яку Президент озвучив у січні.

На той момент, коли я на Донбасі слухав фантастичні уявлення про події 2004 року, йшов, до речі, вже третій місяць досить збалансованого інформування по трьох каналах В.Пінчука, «1+1» та Першому національному.
Але їм не вірять: бо вони ж спочатку хвалили Януковича, а тепер Ющенка — запроданці. І тому майже не дивляться. А як дивляться, то через сито: бачать і чують тільки те, що підтверджує їхні нинішні (щирі!) напівфантастичні переконання.

Мало дивляться названі канали ще й тому, що — українською мовою, вивчати яку в зросійщеному регіоні практично ніхто й не збирався. Бо державні установи, викладання у вищих навчальних закладах — як за царя. Найкращими тут вважають московські телеканали (нібито об’єктивні, бо поза українськими «розбірками»), потім іде сумнозвісна «Україна», потім уже — «Інтер». «Ері» теж не довіряють, а про «5 канал» мало хто знає, і головне — не прагне знати.

Не хочуть знати, тому що впевнені: нас дурять, вони продалися американцям, як і демонстранти на Майдані, які стояли там за долари. Коли я сказав, що ні сам, ні два моїх сини на Майдані доларів, на жаль, не отримали — якраз тут була найбурхливіша реакція. Син мого троюрідного брата відповів: «Ну й дурні, що не отримали. Он наші бомжі з вокзалу на Майдан їздили: повернулися упакованими, та ще й квартири придбали — за те, що в наметах там три тижні пролежали».

Чоловік двоюрідної сестри у відповідь про відсутність доларів скипів і попросив: «Саня, помовч, а то я тобі зараз пику наб’ю». А він, найдобріша душа поза «політикою», кілограмів на 40 важчий за мене — тож я й замовкнув. Далі говорили вже про родичів та про сподівання на врожай.

Як не бити того, хто заважає перебувати у ладу зі своєю психікою, де все вже лежить на своїх поличках? А тут приїхав родич із хитрої й ситої столиці — хоче ці полички зруйнувати. Не дам, хоч і родич! Не дам, хоч він, здається, і не бреше.

Поговорити змістовно вдалося лише з двома співрозмовниками. Першим був сусід по купе в поїзді №20: інженер, який вислухав мої аргументи і залишився при своїх переконаннях. Підтвердити свою позицію він не зміг — здається, тому що від нього ще жодного разу це не вимагалося. Вказав тільки на відому хибу аргументу про київський бюджет: там центральні офіси підприємств з усієї України, зокрема і з Донбасу. То й податки ідуть до Києва, хоч заробляються у провінції.

Другий випадок трапився вже там. Знадобилося п’ять годин інтенсивної розмови, щоб тільки поставити під сумнів фантастичні упередження проти коаліції В.Ющенка у двоюрідної сестри: жінки з вищою освітою, завжди критичним поглядом на життя, з багатим життєвим і соціальним досвідом. І це при тому, що заочно мені допомагала її дочка, яка зараз живе в Києві. При тому, що на початок бесіди моя співрозмовниця, на відміну від більшості, вже досить критично ставилася до В.Януковича.

Будь-які аргументи, що не вписуються у «матрицю», як правило, викликають роздратованість, що стрімко летить до істерики. Очевидно, людей загнали у глухий психологічний кут: якщо вони дозволять собі сумніватися, можна з глузду з’їхати. А хто ж добровільно хоче стати божевільним?

Кияни цього не хочуть розуміти, і наслідки такого небажання поглиблюються на очах. Уже в лютому В.Ющенко продемонстрував другу помилку, коли виступив із підкреслено жорсткою, не властивою характеру Президента промовою перед «активом» Донеччини під час представлення нового голови обласної держадміністрації. Можливо, він прислухався до іміджмейкерів, що порадили виступити в Донецьку в ролі крутого мужика, яких там поважають. Але ж ефект виявився протилежним. Усі, безумовно справедливі, докори Президента на адресу донецької верхівки знову ж таки було каналізовано в обличчя того самого електорату, який знову (безумовно, справедливо) обурився через огульні звинувачення з уст глави держави («Куди ви дивилися?», «Що ви тут наробили?», «Ви будете відповідати!»)

Невже й надалі демократизований і елегантний Київ сам поглиблюватиме прірву, яку вирили спеціалісти з психологічної війни між російсько- та україномовними регіонами України?

Якщо Київ вважає себе поінформованим, чи не він має негайно розпочати інтенсивний діалог з Донбасом: і телемостами, і — тепер особливо важливим — живим міжособистісним спілкуванням, майстерним просуванням правдивої інформації на цю нещадно зросійщену «терра інкогніта»?

Олександр ТЕРТИЧНИЙ, 2005 рік.

Малюнок Андрія ПЕТРЕНКА

Сообщение Що робити з Донбасом? Погляд крізь роки появились сначала на Український репортер.