У напівзруйнованому будинку нам показали кухонну шафу, яка нагадує відому бородянську шафу з керамічним півником. Горенська шафка також виявилася з родзинкою – поруч, на стіні, висить керамічний виріб – короп. Із цікавістю ми слухали розповідь підприємця Ігоря Ковальова та його дружини Тетяни про «президентський город» на Садовій, 21.

Люди навіть на руїнах не падають духом! Як ось Валерій Церковний, місцевий мешканець, який з кількома товаришами врятував з-під завалів будинку (з підвалу!) півсотні людей. Вони голіруч зуміли по цеглині розібрати стіну і вивести заблокованих на волю.

Відео: «Український репортер»
Монтаж: Максим Древаль

Сообщение Як виживають у Горенці появились сначала на Український репортер.

Але біда не відпускає зі своїх страшних обіймів чимало сіл та містечок. Журналісти «Українського репортера» побували у Горенці, на вулиці Садовій, де люди живуть без води та світла.

Живуть у тривозі, ніби на роздоріжжі, забути та кинуті напризволяще владою, яка неспроможна навіть цистерну питної води привезти. Понад три місяці люди мешкають у розчахнутому від авіабомби будинку. Гостомельську селищну військову адміністрацію очолює Тарас Думенко.

Відео: «Український репортер»
Монтаж: Максим Древаль

Сообщение Люди на руїні: без води і без світла появились сначала на Український репортер.

Оселі – розбиті, обгорілі, майно – потрощене, понівечене. В селі Горенка Гостомельської об’єднаної територіальної громади мешканці будинків на вулиці Садова вже декілька місяців живуть без світла, води, а їжу готують під відкритим небом, на багатті.

А ще перебувають в інформаційному вакуумі. Однак навіть за такого розору люди згуртувалися, бо хочуть врятувати свої будинки, тому й стукають в усі владні кабінети. У Горенці 123 оселі згоріли дотла. Повністю знищено інфраструктуру.

Під час нападу московитів гинуло цивільне населення, точну кількість загиблих поки що не встановлено. Журналісти «Українського репортера» порозмовляли з мешканцями будинків на вулиці Садова. Сьогодні своїми переживаннями ділиться Олена Петрівна Кулінович.

Відео: «Український репортер»
Монтаж: Максим Древаль

Сообщение Велике горе пристоличної Горенки появились сначала на Український репортер.

Щодня – новий вірш. Рукописні сторіночки авторка прикріплює на інформаційному стенді для всіх сусідів, яким і присвячує цю поезію. А поруч стоїть автівка її сім’ї, яка побита кулями та уламками снарядів.

У розмові з кореспондентами «Українського репортера» Леонідом Фросевичем та Світланою Ковальовою Зоя Василівна розповіла про свою біду воєнного лихоліття.

Відео: «Український репортер»
Монтаж: Максим Древаль

Сообщение Горенка: вірші у зруйнованому будинку появились сначала на Український репортер.

У напівзруйнованому будинку нам показали кухонну шафу, яка нагадує відому бородянську шафу з керамічним півником. Горенська шафка також виявилася з родзинкою – поруч, на стіні, висить керамічний виріб – короп.

Із цікавістю ми слухали розповідь підприємця Ігоря Ковальова та його дружини Тетяни про «президентський город» на Садовій, 21. Люди навіть на руїнах не падають духом! Як ось Валерій Церковний, місцевий мешканець, який з кількома товаришами врятував з-під завалів будинку (з підвалу!) півсотні людей. Вони голіруч зуміли по цеглині розібрати стіну і вивести заблокованих на волю.

фото: “Український репортер”

Про Горенку також читайте:

• • З побаченого у Горенці: шафа з коропом, «Просто Зоя», Валерій і Бакс, «президентський город» (+відео)
  • Чи є життя після удару авіабомби? Репортаж із Горенки

Сообщение «Президентський город» і диво-шафа після звільнення Київщини (+відео) появились сначала на Український репортер.

Журналісти «Українського репортера» побували у Горенці, на вулиці Садовій, 21, де люди живуть без води та світла. Живуть у тривозі, ніби на роздоріжжі, забуті та кинуті напризволяще владою, яка неспроможна навіть цистерну питної води привезти.

Понад три місяці люди мешкають у розчахнутому авіабомбою п’ятиповерховому будинку. Якби сюди приїхав керівник Гостомельської селищної військової адміністрації Тарас Думенко, то, мабуть, почув би десятки гострих запитань. Одне із них: невже місцева влада є такою безпорадною, що нездатна організувати підвезення у цистерні питної води?

«Ми якось мали розмову в селищній військовій адміністрації, вимагаючи швидких дій, – розповідають про свої біди мешканці Садової. – І що ви думаєте? Були наповал вражені дивовижною відповіддю: «Хочете привезти цистерну води? Ви ж знаєте, як це зробити і можете…».

Отже, шукайте, людоньки, по всіх усюдах рятівну ємність і самі ж тягніть на Садову. Що тут казати? На Садовій не замислюються над високими матеріями, що право на питну воду є одним із основних природних прав людини і може оцінюватися на рівні з правом на гідне життя та здоров’я. Тут кожен день шукають рятувальний круг. Буває, що і знаходять…

«Ось роздобули п’ять пластмасових діжок, у яких зберігався мильний концентрат, – тішать новиною місцеві мешканці Ігор Ковальов з дружиною Тетяною. – Добре, що відгукнулися пожежні, вимили діжки, заповнили технічною водою. На деякий час вистачить, щоб бодай руки помити.

Ніби дрібна проблема. Але якщо місцева влада навіть із цим не може впоратися, то навіщо вона? Одержувати високі зарплати, «грітися на теплому місці»? Чи для цього президент України Володимир Зеленський призначав на посаду Думенка? Очевидно, що ні.

А ще ж у Горенці, зрештою як у всій Гостомельській об’єднаній територіальній громаді, є купа інших проблем – набагато вагоміших, серйозніших, глибинних. Зокрема на Садовій хочуть чітко знати про долю напівзруйнованих будинків – чи будуть відбудовані? Досі комісія з обстеження будівель не побувала на Садовій, 21, кажуть мешканці.

Може, спонсори підставлять плече? Люди щодня в неймовірних пошуках, звертаються до кожного приїжджого іноземця, який знаходить сюди дорогу. Ген нещодавно якимсь вітром занесло сюди японських журналістів. Їх пригостили смачним українським борщем, який приготували в казані, на багатті.

Посланці країни Сонця аж прицмокували язиками, так було смачно. Раптом відгукнеться хтось із мільйонерів на їхні репортажі про обпалений дім, де в оселях згорьованих людей замість стелі сонце над головою.

Щоб привернути увагу всіх, хто проїжджає по головній дорозі на боковій стороні будинку активісти прикріпили великий плакат – благання про порятунок.

За найтоншу соломинку хапаються наші працьовиті українці. А знаєте, що у них є? Колосальне бажання відбудувати свій дім. І велика згуртованість цієї малесенької (бойової!) громади на Садовій. І це при тому, що тут біда бідою поганяє.

Що в будинку всі квартири (абсолютно всі!) були тотально пограбовані мародерами. Як таке могло статися? Хто ці злодії? Адже вулиця не була під окупацією! Чи має відповідь на це питання начальник поліції Київщини Андрій Нєбитов? Рано чи пізно відповідь має бути.

Якими хорошими новинами втішить жителів Горенки голова Київської обласної державної адміністрації Олексій Кулеба і коли це станеться? Він публічно проголошує про те, що треба “максимально швидко відновити область до довоєнного рівня…” Про яку “максимальну швидкість” можна говорити, коли більше трьох місяців забезпечення людей питною водою є для місцевої влади суперскладною задачею з багатьма невідомими! Пане Кулеба, ось про це розкажіть президенту США Джо Байдену, прем’єру Великобританії Борису Джонсону.

Керманич області також стверджує:

Знову солодкі обіцянки. Розчахнутий авіабомбою дім вже так багато їх чув…

Світлана КОВАЛЬОВА, Леонід ФРОСЕВИЧ

Фото: “Український репортер”

Сообщение Чи є життя після удару авіабомби? Репортаж із Горенки появились сначала на Український репортер.

У Горенці 123 оселі згоріли дотла. Повністю знищено інфраструктуру. Під час нападу московитів гинуло цивільне населення, точну кількість загиблих поки що не встановлено.

Журналісти «Українського репортера» порозмовляли з мешканцями кількох будинків на вулиці Садова. Ми почули щемкі історії про пережите, про те у якій жахливій скруті опинилися люди і як вони дають собі раду сьогодні.

Навіть за такої біди, яку спричинили мокшанські ординці, наші українці щодня налаштовують себе на позитив, не падають духом.

Ми зустріли біля цих обгорілих, розтрошених будинків неймовірних людей: Зою Василівну Миколайчук (на світлині), яка під поетичним псевдонімом «Просто Зоя» щодня пише вірш про страшне сьогодення і кожен день (!) вивішує рукописні сторіночки на інформаційному стенді для всіх сусідів.

Познайомилися також з добродієм Валерієм, який з кількома товаришами врятував з-під завалів будинку (з підвалу!) півсотні мешканців. Валерій також ховався від ворожих ракет у тому підвалі. А коли вхід завалило, то голіруч зумів по цеглині розібрати стіну і вивести людей на волю. Він сказав нам, що «знає толк у цеглі», бо колись працював на цегельному заводі. А ще у Валерія є песик, якого до війни звали Доларом, а сьогодні він – Бакс. Собачка прибився до Валерія з якоїсь пустої квартири. А потім, коли навідалися господарі і забрали із собою Долара до Ірпеня, песик… двічі повернувся до Валерія, перепливши річку Ірпінь. Сьогодні не відходить від Валерія (на світлині).

В Горенці, у напівзруйнованому будинку на Садовій, 21 нам показали кухонну шафу, яка нагадує відому бородянську шафу з керамічним півником. Горенська шафа також виявилася з родзинкою – поруч, на стіні, висить керамічний виріб – короп.

Нас вразила й розповідь Ігоря Ковальова та його дружини Тетяни про «президентський город» на Садовій, 21. Ще до війни Президент України виступив з ініціативою висадження дерев, щоб у нас було більше лісів. У воєнну добу мешканці будинку доповнили цю ідею насущним – скопали грядку біля під’їзду й посадили помідори, посіяли огірки, капусту… Є тут і квіти. Назвали ділянку «президентською».

Записали ми також і думки людей про їхні враження від Гостомельської військово-цивільної адміністрації. Води немає! Ось вам і оцінка “дій” чиновників…

На сайті «Український репортер» готуємо докладні розповіді про мешканців будинків з вулиці Садова.

Світлана КОВАЛЬОВА, Леонід ФРОСЕВИЧ

Фото: «Український репортер»

Сообщение З побаченого у Горенці: шафа з коропом, «Просто Зоя», Валерій і Бакс, «президентський город» (+відео) появились сначала на Український репортер.

За словами Олексія Табачука, в епіцентрі конфлікту в Горенці опинилася земельна ділянка (приблизно 12 соток), на якій селяни збудували погреби та господарські приміщення. На цих сотках також є споруда періоду Другої світової війни – ДОТ. Його було збудовано для оборони Києва від фашистів. Ділянка опинилася в приватних руках. Цьогоріч власник намагався зруйнувати ДОТ, однак громадськість стала на заваді.

Сьогодні учасник АТО Олексій Табачук розповів, що на цій ділянці почали зносити господарські приміщення селян, за допомогою техніки руйнувати ДОТ. Селяни виступили на захист своїх споруд. Сюди звідкілясь на автобусі прибула група молодиків, і  вони почали обливати протестувальників водою, в хід пішов сльозогінний газ.

Тим часом на офіційних ресурсах обласної влади – затишшя, про цей конфлікт чиновники не згадують, а може, й не відають. А люди хочуть знати правду, що відбувається, хто і на якій підставі дозволив передати у власність такі фортифікаційні споруди, чи відображені ці ДОТи в реєстрі пам’яток… Зрештою, має бути правова оцінка діям тих, хто руйнує і господарські споруди, і ДОТи.

Нагадаємо, що село Горенка входить до Гостомельської об’єднаної територіальної громади. Цю громаду створено вже кілька років, вона була однією із перших на Київщині, яка вирішила стати на шлях децентралізації. Однак громада юридично не діє, оскільки центральна влада ніяк не наважиться провести тут перші місцеві вибори. Вже тривалий час громада – у глухому куті, про неї, здається, забули і в КОДА, і в Кабміні, і в Центральній виборчій комісії.

Фото із сайту НТН

Відео про конфлікт у Горенці тут

Сообщение Село Горенка: війна навколо ДОТа. За справедливість (+відео) появились сначала на Український репортер.