Про це інформує Державна прикордонна служба України.

Як раніше розповідав “Український репортер”, у квітні цього року священник із УПЦ московського патріархату під час зупинки його автомобіля був напідпитку, лаявся, усіляко ображав прикордонників, які його зупинили на в’їзді до Києва.

Він був за кермом напідпитку та без документів на право керування автомобілем. Священник – 1975 року народження – нецензурно висловлювався та поводився досить некоректно.

Під час огляду автомобіля прикордонники виявили документи, видані в тимчасово окупованому Криму та на території рф на невідому особу та документи, диски та матеріали релігійної організації УПЦ московського патріархату. Про це читайте в матеріалі “Ти що, рамси поплутав?” П’яний піп із УПЦ московського патріархату намагався прорватися до Києва (+відео).

Деталі роботи прикордонників дивіться у відео.

Сообщение На Київщині прикордонники викрили близько трьохсот колаборантів, серед яких чимало священників появились сначала на Український репортер.

Про це свідчить заява в Telegram представника уряду в парламенті Тараса Мельничука.

За його словами, цей законопроєкт спрямовано на забезпечення духовної незалежності, недопущення розколу в суспільстві за релігійною ознакою, сприяння консолідації українського суспільства й захисту національних інтересів.

“Проєктом закону… унеможливлюється діяльність в Україні релігійних організацій, керівний центр (управління) яких знаходиться за межами України в державі, що здійснює збройну агресію проти України”, – зазначив Мельничук.

Згідно з інформацією на сайті Верховної Ради, 20 січня законопроєкт передали на розгляд профільного комітету.

“Український репортер” раніше розповідав: “Зафіксовані непоодинокі випадки, коли російські священики зі зброєю в руках перебували в лавах окупаційних військ на Донбасі й на руках мають кров українців. Були випадки, коли вони катували українських військовополонених. Священики МП відмовлялися відспівувати українських військових, які загинули у боротьбі з російським агресором.

Митрополит РПЦ Ілларіон зазначав: «У нашому національному характері переважає холуйство і холопство, похабство і кровожерливість, безжалість і п’янство».

Існує ціла мережа російських священиків, які є таємними агентами або кадровими офіцерами ГРУ і ФСБ РФ і активно допомагають російським військовим та їх найманцям на Сході України.

 Читайте також:

• У Лаврі співають: “Звон плывёт, плывёт над Россиею, пробуждается Матушка-Русь”. Коли “руський мір” виженуть з нашої святині?
• “Твій обов’язок – стерти українську націю з лиця землі”: рашистська церква закликає солдатів до геноциду

У січні 2023 року Служба безпеки завершила контррозвідувальні (безпекові) заходи на об’єктах УПЦ (МП) у Херсонській, Кіровоградській, Дніпропетровській і Рівненській областях.

На території церков виявлено бібліотеки з прокремлівською літературою, агітаційні листівки заборонених в Україні політичних партій і російську символіку.

У результаті слідчо-оперативних дій секретарю Кіровоградської єпархії повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 161 Кримінального кодексу України (порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності та релігійних переконань).

Крім того, на території церкви Святого праведного Іоанна Кронштадського на Херсонщині виявлено колишні склади з майном окупаційних угруповань рф.

Читайте також: СБУ знайшла у єпархіях московського патріархату отруйні кубла “руського міра”

“Український репортер” нагадує, що в листопаді 2022 року Служба безпеки України завершила контррозвідувальні (безпекові) заходи, які проводила на територіях Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври у Києві, Корецького Свято-Троїцького монастиря та у приміщеннях Сарненсько-Поліської єпархії УПЦ на Рівненщині.

У взаємодії зі співробітниками Нацполіції та Нацгвардії було ретельно перевірено понад 350 церковних споруд і 850 осіб.

Понад 50 осіб пройшли поглиблені контррозвідувальні опитування, у тому числі з використанням поліграфа. Серед них були не лише громадяни України, а й іноземці, зокрема громадяни рф, що перебували на території об’єктів.

Деякі з них при перевірці документів надали паспорти та військові квитки СРСР, взагалі не мали оригіналів документів, а лише їх копії, або ж мали паспорти громадян України з ознаками підробки чи пошкодження. Наразі щодо них здійснюється поглиблена перевірка.

Також на території Києво-Печерської Лаври перебував 32-річний громадянин України. Він може бути причетний до протиправної діяльності в нашій країні проросійського інформаційного агентства «Антван». При цьому він є довіреною особою власника однойменної російської компанії «ANTVAN GROUP» – громадянина рф Орлова О.В., який володів в Україні низкою земельних ділянок і закладів громадського харчування. Наразі це майно заарештовано у межах кримінального провадження.

Крім того, у ході безпекових заходів виявлено:

проросійську літературу, яка використовується під час навчання у семінарії та приходських школах, у тому числі для пропаганди «руського міра»;
готівку на загальну суму понад 2 млн грн, більше ніж 100 тис. доларів США та декілька тисяч російських рублів.

“Український репортер” раніше розповідав: “Російська православна церква, очолювана патріархом Кирилом, оголосила Україні «священну війну», а окупацію частини території України назвала «Хрестовим походом православ’я» і благословила Путіна на воєнну агресію проти України. Зафіксовані непоодинокі випадки, коли російські священики зі зброєю в руках перебували в лавах окупаційних військ на Донбасі й на руках мають кров українців. Були випадки, коли вони катували українських військовополонених. Священики МП відмовлялися відспівувати українських військових, які загинули у боротьбі з російським агресором.

Сообщение Уряд направив до Ради законопроєкт про заборону Української православної церкви Московського патріархату появились сначала на Український репортер.

У мережі опубліковано відеозапис, на якому зафіксовано фрагмент виконання української патріотичної пісні “Батько наш Бандера…” у виконанні групи священників УПЦ Московського патріархату.

Московські священники перебудували пісню на свій лад: “Батько наш – Онуфрій”, звучить пісня у виконанні представників Мукачівської єпархії УПЦ (МП).

 Читайте також:

• У Лаврі співають: “Звон плывёт, плывёт над Россиею, пробуждается Матушка-Русь”. Коли “руський мір” виженуть з нашої святині?
• “Твій обов’язок – стерти українську націю з лиця землі”: рашистська церква закликає солдатів до геноциду

У січні 2023 року Служба безпеки завершила контррозвідувальні (безпекові) заходи на об’єктах УПЦ (МП) у Херсонській, Кіровоградській, Дніпропетровській і Рівненській областях.

На території церков виявлено бібліотеки з прокремлівською літературою, агітаційні листівки заборонених в Україні політичних партій і російську символіку.

У результаті слідчо-оперативних дій секретарю Кіровоградської єпархії повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 161 Кримінального кодексу України (порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності та релігійних переконань).

Крім того, на території церкви Святого праведного Іоанна Кронштадського на Херсонщині виявлено колишні склади з майном окупаційних угруповань рф.

Читайте також: СБУ знайшла у єпархіях московського патріархату отруйні кубла “руського міра”

“Український репортер” нагадує, що в листопаді 2022 року Служба безпеки України завершила контррозвідувальні (безпекові) заходи, які проводила на територіях Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври у Києві, Корецького Свято-Троїцького монастиря та у приміщеннях Сарненсько-Поліської єпархії УПЦ на Рівненщині.

У взаємодії зі співробітниками Нацполіції та Нацгвардії було ретельно перевірено понад 350 церковних споруд і 850 осіб.

Понад 50 осіб пройшли поглиблені контррозвідувальні опитування, у тому числі з використанням поліграфа. Серед них були не лише громадяни України, а й іноземці, зокрема громадяни рф, що перебували на території об’єктів.

Деякі з них при перевірці документів надали паспорти та військові квитки СРСР, взагалі не мали оригіналів документів, а лише їх копії, або ж мали паспорти громадян України з ознаками підробки чи пошкодження. Наразі щодо них здійснюється поглиблена перевірка.

Також на території Києво-Печерської Лаври перебував 32-річний громадянин України. Він може бути причетний до протиправної діяльності в нашій країні проросійського інформаційного агентства «Антван». При цьому він є довіреною особою власника однойменної російської компанії «ANTVAN GROUP» – громадянина рф Орлова О.В., який володів в Україні низкою земельних ділянок і закладів громадського харчування. Наразі це майно заарештовано у межах кримінального провадження.

Крім того, у ході безпекових заходів виявлено:

проросійську літературу, яка використовується під час навчання у семінарії та приходських школах, у тому числі для пропаганди «руського міра»;
готівку на загальну суму понад 2 млн грн, більше ніж 100 тис. доларів США та декілька тисяч російських рублів.

“Український репортер” раніше розповідав: “Російська православна церква, очолювана патріархом Кирилом, оголосила Україні «священну війну», а окупацію частини території України назвала «Хрестовим походом православ’я» і благословила Путіна на воєнну агресію проти України. Зафіксовані непоодинокі випадки, коли російські священики зі зброєю в руках перебували в лавах окупаційних військ на Донбасі й на руках мають кров українців. Були випадки, коли вони катували українських військовополонених. Священики МП відмовлялися відспівувати українських військових, які загинули у боротьбі з російським агресором.

Митрополит РПЦ Ілларіон зазначав: «У нашому національному характері переважає холуйство і холопство, похабство і кровожерливість, безжалість і п’янство».

Існує ціла мережа російських священиків, які є таємними агентами або кадровими офіцерами ГРУ і ФСБ РФ і активно допомагають російським військовим та їх найманцям на Сході України.

Воістину, російська церква — це «пристанище демонів» і «служителька антихриста», а Кирило — диявол у рясі!

У травні 2015 року Президент Петро Порошенко під час урочистого засідання Верховної Ради зачитував імена Героїв України, половина з яких загинула в боротьбі проти російської агресії. Щоб вшанувати хвилиною мовчання загиблих Героїв, піднялися всі присутні в парламенті представники церков і конфесій і навіть іноземці. Лише священики УПЦ МП на чолі з Онуфрієм демонстративно не піднялися зі своїх стільців.

Сообщение “Батько наш – Онуфрій, УПЦ нам мати”. Що співає московська церква (+відео) появились сначала на Український репортер.

У взаємодії зі співробітниками Нацполіції та Нацгвардії було ретельно перевірено понад 350 церковних споруд і 850 осіб.

Понад 50 осіб пройшли поглиблені контррозвідувальні опитування, у тому числі з використанням поліграфа. Серед них були не лише громадяни України, а й іноземці, зокрема громадяни рф, що перебували на території об’єктів.

Деякі з них при перевірці документів надали паспорти та військові квитки СРСР, взагалі не мали оригіналів документів, а лише їх копії, або ж мали паспорти громадян України з ознаками підробки чи пошкодження. Наразі щодо них здійснюється поглиблена перевірка.

Також на території Києво-Печерської Лаври перебував 32-річний громадянин України. Він може бути причетний до протиправної діяльності в нашій країні проросійського інформаційного агентства «Антван». При цьому він є довіреною особою власника однойменної російської компанії «ANTVAN GROUP» – громадянина рф Орлова О.В., який володів в Україні низкою земельних ділянок і закладів громадського харчування. Наразі це майно заарештовано у межах кримінального провадження.

Крім того, у ході безпекових заходів виявлено:

проросійську літературу, яка використовується під час навчання у семінарії та приходських школах, у тому числі для пропаганди «руського міра»;
готівку на загальну суму понад 2 млн грн, більше ніж 100 тис. доларів США та декілька тисяч російських рублів.

Усі матеріали буде передано на відповідні експертні дослідження, інформує СБУ.

Як розповідав “Український репортер”, СБУ відкрила кримінальне провадження щодо прославляння «руського міра» у Києво-Печерській Лаврі.

Служба безпеки розпочала кримінальне провадження за фактом інциденту, що стався 12 листопада 2022 року в одному з храмів Національного заповідника «Києво-Печерська Лавра». Тоді під час богослужіння у храмі звучали тези пропагандистського характеру, що вихваляють «руській мір».

Слідство здійснюється за ч.1 ст. 436-2 Кримінального кодексу України – виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, глорифікація її учасників.

Наразі усі матеріали скеровані для проведення відповідних експертиз.

Нагадаємо, у той час, коли героїчні воїни воюють з рашистською ордою, у цій святині моляться за криваву росію.

Про це читайте: У Лаврі співають: “Звон плывёт, плывёт над Россиею, пробуждается Матушка-Русь”. Коли “руський мір” виженуть з нашої святині?

Інформацію про “п’яту колону” оприлюднив священник ПЦУ Михайло Омелян у Фесбуку.

Він, зокрема, пише: “Наші захисники Батьківщини віддають своє життя захищаючи державу і народ, а в УПЦ, та що ніби не МП, та що зрадила Україну і зараз намагається відбілитися від крові гуманітарною “допомогою” – все ще досі моляться за Росію”.

Омелян оприлюднив відео, на якому прихожани в Лаврі співають: “Звон плывёт, плывёт над Россиею, пробуждается Матушка – Русь”.

Раніше  “Український репортер” розповідав, що російська церква — «пристанище демонів» і «служителька антихристу». Очолювана патріархом Кирилом, вона оголосила Україні «священну війну», а окупацію частини території України назвала «Хрестовим походом православ’я» і благословила божевільного диктатора путіна на воєнну агресію проти України і війну в Сирії.

Представники Московського патріархату відкрито підтримують російську агресію, вони брали активну участь у проведенні псевдореферендумів та проголошенні так званих «ЛНР» і «ДНР» і приєднанні Криму до РФ, закликали парафіян брати в руки зброю і вбивати українців, благословили ватажків терористичних організацій «ЛНР» і «ДНР» на війну проти України, надавали бойовикам прихисток в культових і храмових приміщеннях, переховували в храмах і церквах зброю. Навіть Святогірську Лавру використовували як базу для російських диверсійних груп і сховище для зброї.

Сообщение У спорудах УПЦ МП знайшли підозрілих росіян, два мільйони гривень, сто тисяч доларів (+відео) появились сначала на Український репортер.

Інформацію про “п’яту колону” оприлюднив священник ПЦУ Михайло Омелян у Фесбуку.

Він, зокрема, пише: “Наші захисники Батьківщини віддають своє життя захищаючи державу і народ, а в УПЦ, та що ніби не МП, та що зрадила Україну і зараз намагається відбілитися від крові гуманітарною “допомогою” – все ще досі моляться за Росію”.

Омелян оприлюднив відео, на якому прихожани в Лаврі співають: “Звон плывёт, плывёт над Россиею, пробуждается Матушка – Русь”.

Вже відомо про реакцію СБУ. У спецслужбі стверджують, що вивчають усі деталі інциденту, запевнивши, що ситуація не залишиться без відповідної реакції.

Коментарі із соцмереж:

• Читайте також:
• Тривають обшуки у вінницького митрополита УПЦ МП Іонафана
• Глава Російської православної церкви Кирило (Гундяєв) за крок від санкцій Євросоюзу

Сообщение У Лаврі співають: “Звон плывёт, плывёт над Россиею, пробуждается Матушка-Русь”. Коли “руський мір” виженуть з нашої святині? появились сначала на Український репортер.

Усик спромігся видобути раціональне зерно з фейлів з «рускім міром» і перед боєм з Джошуа давав всі інтерв’ю українською і під час бою його команда зробила усе, щоб було максимально зрозуміло з якої країни він є боксер.

Натомість Ломаченко став у позу і після бою з Коммі вийшов не з прапором України, як було завжди, а з прапором Акермана, міста, в якому він народився…

Вася навіть біля свого будинку в Каліфорнії поставив цей прапор.

Ото смішне!

Не хочеш битися за тризуб, ну, то бийся за виноград…

Володимир Гевко

“Хвиля Десни”

У 2020 році “Український репортер” писав: знаменитий чемпіон світу з боксу у легкій вазі, улюбленець мільйонів громадян, українець Василь Ломаченко опублікував у своєму Instagram відео каналу “Корсунська пустинь”, в якому використані кадри з російськими спецпризначенцями.

Цей відеоролик явно не зрозуміють українці, усіх ті, хто хоробро захищає свою землю від путінської орди, від «руського міра», хто перебуває в рашистських казематах у Криму, на окупованій частині Донбасу.

Бо що чуємо і бачимо? Голос за кадром розповідає про силу православного духу. Словом про «скрєпи». І це супроводжується під відеоряд з тренувань російських спецпризначенців.

А закінчується відео словами: “Дякуємо за допомогу в зйомках ввічливих людей”. Це відео – чорно-біле. А на Ютуб-каналі “Корсунська пустинь” воно кольорове, де чітко проглядається російський триколор на нашивках обмундирування путінських спецпризначенців.

Невже Ломаченко не відає, хто вони, «ввічливі люди»? Саме ці звірі взимку 2014-го вдерлися до Криму, це – путінські військовики без розпізнавальних знаків, які блокували українські військові частини. Кремлівський завтроном згодом назвав їх російськими військовиками. А для нас ця «чемна наволоч», у якої руки по лікті в крові, є окупантами, лютим ворогом.

Вони вбивають наших солдат, катують полонених, вирізають на їхніх тілах тризуби, морять голодом і холодом, розстрілюють у так званих «мирних коридорах». Це – хижа й ненависна орда нового століття! Для Ломаченка, який виходить на ринг під синьо-жовтим Державним стягом, це є новиною?

Досі йде війна з цими «ввічливо-гібридними». Часто простий нарід останні гроші віддає для того, щоб наші воїни мали кращу амуніцію, сучасну зброю, ліки, харчі. Жіночки-волонтерки у вільний від роботи час плетуть маскувальні сітки, збирають допомогу для фронту. Народ добре відає, що там, на сході країни – пекло. То чому ж Ломаченку так важливо було розмістити відео саме про «ввічливих людей»?

Від куль цієї загарбницької армади загинули тисячі й тисячі наших воїнів. В кожному місті, селі є могилки наших героїв-соколиків. Люди стають навколішки, зустрічаючи з фронту домовину з полеглим солдатом.

Тому й звертаємося до чемпіона Ломаченка: Василю, схаменіться, зніміть зі сторінки в Instagram цей чужинський відеоролик зі «скрєпами» та «ввічливими людьми»! А перед цим уважно подивіться на цю світлину біля Стіни пам’яті, що на Михайлівській плоші в Києві.

Але Ломаченко не захотів видалити відеоролик.

На цю тему:

• Ломаченко – на другій сходинці кращих боксерів світу. Однак досі не видалив відео про путінські “скрєпи” (+відео)

Сообщение Упоротий Вася б’ється тепер за виноград. І знову Ломаченко появились сначала на Український репортер.

Телеекскурсоводи ніби й молоді, а женуть таку ж пропаганду, як і за радянських часів – позавчорашню й фальшиву. Ось конкретний приклад прихованого одурманення не обізнаних: на всі заставки вихваляється мовби унікальний скульптурний витвір на Подолі в Києві – біблійний Самсон роздирає пащу лева. Ніби то мало не мистецький шедевр.

А що ж насправді? На тому місці спрадавна било цілюще джерело. Багато поколінь найдавніших предків киян вважали його священним. Поклонялися йому. Учиняли біля нього такі ж відправи, як і скрізь в Україні біля криниць. Велелюдно сходилися до нього в засушливі літа, зверталися з покликами до всемогутніх сил небесних, просили дощу.

Після хрещення киян у воді річки Почайни та Дніпра правічне сакральне аж ніяк не могло залишитися поза увагою церкви. З часом було споруджено примітне накриття. Під ним постала дерев’яна скульптура ангела. Він тримав у руках чашу, з якої витікала вода.

Щоб напитися та взяти чим більше у якусь посудину, приходили тепер уже прочани, віруючі з усіх кінців міста. Їх благословляло ще одне святе зображення – на даху височіла двометрова дерев’яна статуя апостола Андрія. В його руці виблискував, коли сяяло сонце, хрест із позолоченої міді.

За радянський часів та скульптура була вилучена з ротонди, спорудження якої звеличене ім’ям незабутнього зодчого І. Григоровича-Барського. Артефакт зберігається – після всілякого перебутого, пережитого – в Національному художньому музеї України.

Отже, появі Самсона передували різні трансформації. Було, що об’являлося священне джерело-фонтан з назвою чужоземної закваски «Феліціан». У Санкт-Петербурзі панівна влада чіплялася за будь-що західноєвропейське, аби «окультуритися». «Скажений сват» Петро І, якщо перекласти висловлене ним українською мовою, заявляв погордливо ось що: «З іншими європейськими народами можна досягати мети людинолюбними способами, а з російським – не так. Я маю справу не з людьми, а з тваринами, яких хочу переробити в людей».

А яке ж нутро у того культуртрегера? Його правдива характеристика від Льва Толстого захована в недоступному для мільйонних мас виданні спадщини геніального письменника: «Полное собрание сочинений. – Москва, 1936. – Т. 26. – С. 568». Подаю у власному перекладі:
«З Петра І починаються особливо разючі та особливо близькі й зрозумілі нам жахи російської історії. Скажений, п’яний, що згнив од сифілісу, звір чверть століття губить людей, страчує, палить, закопує живцем у землю, ув’язнює жону, блудить, мужолозтвує. Сам, забавляючись, відрубує голови, блюзнірствує, їздить із подобою хреста і з чубуком у вигляді дітородних органів та подобами євангелій – ящиків з горілкою. Коронує блядь свою і свого невільника, розоряє Росію і страчує сина. І не тільки не споминають його злодіянь, а й до сих пір не припиняються вихваляння доблесті цього чудовиська і немає кінця всілякого виду пам’ятників йому».

Яка ж нечиста сила насилає саме таких правителів у Східну Європу? І хто визначить, що з того варварського увійшло в плоть і кров наступних самодержців. Принаймні, явним є те, що теперішнє загарбницьке безумство на Сході України є не чим іншим, як ординсько-імперським синдромом. Показує зуби колись тваринний, а тепер умовний чи навіть уже безумовний рефлекс.

Нехай би очманілий цар виривав з м’ясом бороди у «тварин» угро-фінсько-татаро-монгольської породи. Доводив би до ума підданих там, де на берегах Неви муляв око О. Пушкіну «приют убогого чухонца». Тільки ж ні. Накинувся, як хижий звір, на волелюбну Україну з її духовними набутками за неміряні тисячоліття. І про те предковічне навіть уявлення якесь мав: «сей народ зело умен и зело лукав». Певно, таку характеристику нашептало придворне кодло чужоземних порадників.

За несамовитими наказами біснуватого в поверженому Батурині знищено без розбору кожну живу душу – від немовлят до найстаріших. Після битви під Полтавою 1709 р. за сатанинською вигадкою оскаженілих переможців бенкет учинявся на дерев’яному настилі, під яким стогнали, стікали кров’ю, задихалися укладені рядами поранені, закривавлені, недобиті козаки. А до п’яного розгулу долучено й шведських воєначальників – як почесних гостей. Оспівав тріумф божевільного царя Пушкін у поемі «Полтава». За його рифмами, очманілий од «вікторії» «скажений сват» «Вождей своих, вождей чужих /шведів – В. П./ И славных пленников /шведських воєначальників – В. П./ласкает, И за учителей своих /вправних у військовій справі шведів – В. П./ Заздравный кубок подымает».

Натомість до волелюбної України відтоді культивується тваринна ненависть. І це триває ось уже четверте століття. Злобний вишкір на зорі двадцять першого віку нової ери такий же дикий і загрозливий, як і від «скаженого свата», як і від «голодної вовчиці», «вражої баби, клятої суки» Катерини ІІ, як і від Леніна, Сталіна, як і від різномастих фрунзе-кагановичів-постишевих-хатаєвичів-мехлісів і т. д. і т. п. – аж до теперішніх верховодів.

Усьому світу відомо, якого серця й сумління геніальний Пушкін, нащадок «арапа Петра Великого». Але в даному разі поет абсолютно байдужий до нечуваних страждань корінної української людності. Не когось же іншого, як наших предків царські кати колесували, четвертували, мордували, спалювали живцем. Стинали голови малим і старим на пострах уцілілим – щоб навіки-вічні залякати подоланих, уярмлених. Такий ось зачин «русского мира». Він як точив зуби на сусіда, так і тепер гострить.

Століття минають, а зло не перероджується, а вироджується. Так зване «дворянское сословие» із шкури лізло, щоб офранцузитися, відцуратися від мови простолюду. З часом та ж «русская барышня Татьяна», змальована Пушкіним у віршованому романі «Євгеній Онєгін», «И русский Н как N французский Произносить умела в нос». У російській же мові достатньо було зводити кінці з кінцями. Тільки ж їй, як і всій «животной» / так з губ Петра І – В. П./ імперії, вибитися в француженки не вийшло. І Пушкіну судилося стати великим російським поетом, хоч у ліцеї, де навчався під опікою «дядьки» – кріпака, панувала французька мова.

Яку любов до одвічних рільників на Північному Причорномор’ї, Подніпров’ї, Придністров’ї, Побужжі, Подунав’ї прищеплювала майбутньому сатрапу його мати – дочка Нариша, перехрещена Наришкіною, можна здогадатися, коли відати, що вона за одна. Але звідки знати, як будь-що неугодне імперським супостатам трималося за сімома замками. Лише тепер змигують проблиски правди.

Отже, за поговором придворних після шлюбу /другого/ царя Олексія Михайловича з дев’ятнадцятилітньою Наталією, ощасливлену необхідно було нахиляти до православ’я. Вона – бусурманка «з чорними очима витрішкуватими». Офіційна її лінія – «російський дворянський рід із маломаєтних татарських поміщиків». А за твердженнями деяких пізніших дослідників – не просто кримчачка, а караїмка. Походження останніх таке. То гілка ізраїльтян, які зазнали вавілонського полону, а по всьому знайшли пристановище в Криму, стали мусульманами.

Наришкіни були злісними ворогами Івана Мазепи при його зносинах з Петром І. Український гетьман не терпів їх на дух. Було за що, коли поміркувати. Підказку дають свідчення князя Б. Куракіна в так званих «набросках» «Історії про царя Петра Олексійовича та ближніх до нього людей 1682-1694 рр.»:

«Правління отої Наталії Кирилівни було вельми непорядне і нераде народу, і кривдне. І того часу почалося неправе провадження від суддів і здирництво велике, і крадежі державні, які дотепер продовжуються з примножуванням, і вивести оцю заразу трудно».

Якби ж лише в своїх кордонах царат безумствував. Ні, накривало осоружне, як градові хмари, довколишні землі. Якась нечиста сила напоумила зажерливих занапастити Україну – край веселий – і до цього часу точити кров, як воду, з багатостраждального народу. Назнущалися з віковічної Полтави. Втулили в осереддя міста копію Сенатської площі – щоб так, як у Санкт-Петербурзі. Чужорідне блекотою сіло на українську національну свідомість.

Насаджуване супостатами глушить мудрість від класиків української літератури – Івана Петровича Котляревського, Панаса Мирного та ще багатьох славних полтавців, незрадливих синів свого народу. І чи ж не ще більша наруга – імперське уславлення поля кривавої битви.

А нащадки завойованих мусять терпіти, замкнувши вуста. Бийте, пригноблені, поклони перед двоголовим орлом на вершині пам’ятника «Полтавській битві», скнійте в неволі. Викиньте з голови, що кров’ю ваших пращурів до самої магми просякнута ваша рідна горьована земля.

І в Києві уславлення «вікторії» під Полтавою причаїлося, як змія в не зотлілому черепі того коня, від якого, за віщуванням волхвів, прийняв смерть князь Олег, варязьке ім’я котрого – Хельге. Біля «Самсона на Подолі» гуртуються студенти Києво-Могилянської Академії.

Приходять фотографуватися молодята. А тим, хто відає, що й до чого, себто хитромудрим колонізаторам, чому б і не насміятися з легковірних. Чи ж багато таких, що відкриють на сторінці 55-й книгу 1 четвертого тому «Історії українського мистецтва». Видання 1969 р. Чорним по білому про згадану вище скульптуру написано так:

«Встановлена 1809 р. в Києві на Контрактовій площі: на зразок фонтана Самсон у Петергофі вона мала символізувати перемогу над шведами в Полтавській битві… Автор композиції невідомий». Якийсь ремісник – по всьому видно.

Впадає в око неспівмірність піднесеної ввись ротонди – досконалої, вишуканої, як повітряний замок, – з вовтузінням під її куполом дрібного чоловічка із зовсім не царем звірів, а з чимось собако чи кошачоподібним. Причина неспівзвучності зрозуміла. Ротонда від зодчого І. Григоровича-Барського призначалася для зовсім іншого, ніж те, що було підкинуте, як яйце зозулі в чуже гніздо.

У столиці горьованої України вистачає екскурсоводів, що хизуються своєю обізнаністю в злій для українців історії. Не проминуть нагадати непросвіщенним, що перемогу над Карлом ХІІ у Полтаві увічнено пишним комплексом з хижим двоголовим орлом на верхів’ї: поклоняйтеся, нащадки убієнних, колесованих, четвертованих, замордованих, замучених, закутих у кайдани, нидійте в неволі. А в Києві для увічнення «вікторії», безмежно дошкульної для закабаленої України, виставлено напоказ лева з роздертою пащею. Бо ж лев – гордий символ подоланих шведів. Саме «цар звірів» красувався на гербі Карла ХІІ.

Як чужоземної закваски сатрапи Російської імперії, так і троцькістсько-ленінські ідеологи так званої диктатури пролетаріату собаку з’їли на тому, як давити й душити. Осквернили українську землю безліччю огидних перейменувань міст і менших населених пунктів та вулиць, засмітили відворотними назвами усе загарбане «от Москвы до самых до окраин», понаставляли незліченно закам’янілих фігур катів, гнобителів, супостатів.

Спасибі Долі, за роки незалежності повалено чимало тих відворотних ідолів. А скільки ще як стовбичили, так і стовбичать, отруюють повітря, оскверняють не тільки землю, а й овид.

Понад те. Ледве дихнув український народ озоном волі, як хоча б і в тій же Одесі сповідники чорносотенного українофобства підсаджують на п’єдестал мертву потвору Катерини ІІ. А в окупованому Криму за маячні якоїсь там Нюші, що полюбляє демонструвати в Інтернеті свою оголену плоть, проектується пам’ятник святому царю Миколі ІІ.

А що ж у Києві? Тут усе ще надто тонкий, за визначенням Ліни Костенко, національний інтелектуальний прошарок. Та невже украй мало національно свідомих науковців, діячів культури, літератури, мистецтва? Невже байдужість усім поспіль затуманює зір? Чому змиряємося з незчисленними проявами антиукраїнського, антинародного, антидержавного? Самсон з роздертою пащею лева в столиці України – це ж лише крапля в морі. Чому б звідси не подати приклад, як очищатися від скверни?

За наказом спадкоємців «скаженого свата» Самсон з подоланим левом закрив проблиск предковічної давнини. Де ж прозірливість сучасних київських інтелектуалів? Хіба ж гріх – замінити імперський символ? Більшовики не церемонилися, підриваючи сотнями кілограмів вибухівки Золотоверхий Михайлівський собор та скільки ще інших не менш знаменитих храмів.

Звичайно, не такі вже й давні печерні звірства, як і теперішні на Сході України, – не приклад для наслідування. Та щодо фігури на київському Подолі, то чому б її без наруги не перенести в якийсь заповідник артефактів – символів спотвореного минулого.

А в альтанку від І. Григоровича-Барського повернути б первинні скульптури. Або увести легендарну Либідь. То образ із вірувань астрального культу тих тубільців, аборигенів, які розвинулися до народу з назвою – український. У правічного відлуння календарно-обрядовій поезії Либідь оспівана як уособлення Ранкової Зорі. Вона – символ дівочої цноти і вроди.

Ой красна, рясна в лузі калина,
А ще красніша дівка Уляночка…
По двору ходить, як сонце сходить,
У сінечки ввійшла, як зоря зійшла,
У світлоньку ввійшла – світлонька сяє…

Записано в 1840-х роках та подано в збірнику О. Бодянського. Так само й запис із кінця ХІХ ст. спонукує підняти очі в небо – вдосвіта, на світанку:

Ой за горою, за кам’яною,
А за другою, за золотою
Дівка Ланпушка вимивалася,
Вимивалася, наряжалася.
На себе брала все золотеє,
А з себе скидала все голубеє.

Саме до цього символу приходити б з душевним трепетом студентам Києво-Могилянської академії, а тим паче – зарученим і парам, що побралися.

Ще раз повернімося до згаданого документального фільму. В ньому – потоки похвальби Андріївському узвозу як вотчині Михайла Булгакова. Авторові «Білої гвардії» будь-що українське національне застрявало кісткою в горлі. На те виходить, що саме за це й уславлюється. А про незабутнього Григора Тютюнника, котрий, було, мешкав на тій же вулиці, навпроти будинку Булгакова, через дорогу, – ні пари з вуст. Та хіба тільки ім’я Григора замовчується. Подається інформація так, що нібито ніхто з українських архітекторів нічого не будував у Києві. Не їхніми іменами звеличується Київ, а прізвищами багатіїв, котрі не поскупилися на кошти, добре відомо, з кого здерті.

Не так гучно, як слід було б, зазвучали останнього часу голоси про належне увічнення пам’яті Івана Нечуя-Левицького в столиці України. Є пропозиції поставити пам’ятник там, де донедавна муляв очі так званий «вождь світового пролетаріату». Щоб утілювати путнє, необхідно, очевидно, в новій Київраді виявляти національну свідомість тим, хто покликаний дбати про історичний, а не спотворений образ предковічного міста, такого ж вічного, за словами Оноре де Бальзака, як і Рим.

А щодо телепропаганди, яка накриває Україну, то вона досі настільки антиукраїнська, що проукраїнське лише прокльовується.
По всьому само собою напрошується заповідане Тарасом Шевченком: «Чи буде правда меж людьми? Повинна буть, бо сонце стане І оскверненну землю спалить».

Вадим Пепа, письменник

Малюнок Андрія Петренка

Сообщение На телебаченні процвітає позавчорашня і фальшива пропаганда. Роздуми письменника появились сначала на Український репортер.

Телеведучий з Москви Владімір Познер забажав гульок і танцульок у Тбілісі з нагоди своїх іменин, та ще й запросив публіку з раші. Але наклав у штани від “гостинного прийому” у Тбілісі..

Про це повідомляє Руставі-2.

87-річний Познер прилетів чартером до Тбілісі з друзяками (півсотні людей). Грузія зустріла його розлюченими протестами громадських активістів, до яких пізніше приєдналися політики.

Усі вони були проти кремлівського пропагандиста, адже він не визнає територіальну цілісність країни. Патріоти свистіли у свистки і барабанили по металевих поверхнях, щоб створити “дискомфорт” Познеру і його гостям. Їм також вдалося відключити електрику в будівлі готелю Vinotel. Поліція завадила їм прорватися до готелю, спалахнули сутички.

Терміново московська публіка залишила Vinotel під охороною поліцейських і переїхала до готелю Rooms. Активісти  закидали і цей готель яйцями. Вранці у четвер Познер дременув із Тбілісі.

https://twitter.com/i/status/1377401808507691011

https://twitter.com/i/status/1377401808507691011

Сообщение У Грузії показали кремлівському пропагандисту Познеру де раки зимують (+відео) появились сначала на Український репортер.

Про рівень свідомості прихильників переможця виборів на Донеччині висловився у Фейсбуку відомий журналіст, представник України в мінській ТКГ Денис Казанський.

Цитуємо: “У донбаському окрузі №50 за попередніми даними впевнено перемагає міський голова Добропілля – Андрій Аксьонов.
У 2014 році Аксьонов організовував “референдум ДНР” у селищі Новодонецьке (околиця Добропілля), де тоді був селищним головою. У ЮТЮБі досі можна знайти епічне відео з Новодонецького, де прихильники ДНР з сусідніх містечок дякують Аксьонову за те, що він організував “референдум”, та скаржаться на своїх міських голів, які не стали займатися сепаратизмом і “не дали їм проголосувати”.

Ніхто не змушував Аксьонова проводити “референдум ДНР”. Бойовиків у Добропіллі та Новодонецькому не було – місто майже одразу взяли під контроль місцеві прихильники України, а потім підтягнулися добробати та військові. Після початку війни Аксьонов втік до окупованого Криму та отримав там російський паспорт (що підтверджується інформацією базі даних Федеральної податкової служби РФ).

У 2015 році Аксьонов спокійно повернувся у Добропілля і взяв участь у виборах мера міста. На всі запитання щодо організації незаконного референдуму відповідав: “Ви ж кажете, що то був насправді не референдум. То які до мене питання? То було просто соцопитування”.

У 2018-му Аксьонова затримали правоохоронці по справі, яка не стосувалася сепаратизму. Його звинуватили у корупції – підробленні документів, розтраті майна. Після цього Аксьонов втік з країни і був оголошений у розшук. Пізніше повернувся, а свою відсутність пояснив лікуванням.

Суд продовжується до сих пір. І за цей час Аксьонов встиг вдруге стати мером Добропілля, а тепер – обрався до Верховної Ради.
Здавалося, людина давно має бути у в’язниці, але це ж не якийсь там Стерненко. Хто ж буде саджати державного зрадника та корупціонера? Отже, замість того, щоб піти за грати, він тепер буде приймати для нас закони у Верховній Раді.
Втім, гадаю, з цього приводу ніхто не буде особливо перейматися. Це ж не розмальовані двері…”

Грунтовну аналітичну статтю на цю тему розмістило видання “Букви”. 

Журналісти, зокрема, зазначають: “Як писали “Новини Донбасу“, Аксьонов – це ставка компаній Ріната Ахметова. Так само як свого часу Требушкін.

Для розуміння, у 2014-му році на 50-му окрузі з великим скандалом переміг Євген Геллер, близький друг Ахметова.

Попереднього депутата Ради Требушкіна називали також близьким до Геллера.

В олігарха у Добропіллі та його околицях є 6 шахт. Минулого року Ахметов також купив найбільшого виробника коксівного вугілля – шахтоуправління “Покровське”. Аксьонова офіційно висувала партія “Порядок”, яку очолює Муса Магомедов (теж належить до групи впливу Ахметова), а сам кандидат отримав доступ до ефірів місцевих телеканалів, де отримував виключно позитивну оцінку.

На вже згаданому з’їзді Аксьонова підтримали позафракційні народні депутати та колишні топменеджери Ахметова Муса Магомедов і Вікторія Гриб, міські голови Покровська Руслан Требушкін і Мирнограда Олександр Брикалов.

…Обрання Аксьонова стало ще однією зарубкою на шкалі викривлення цінностей українського суспільства, де депутатом можна обрати корупціонера, вбивцю як Лозінського або ж взагалі людину, яка здасть тебе з потрохами Росії.

Місцеві кажуть, що на Донеччині завжди обирають донецьких, але від того, що всі знають приказку “Техас можуть грабувати тільки техасці” вона не стає менш прикрою”.

І ВСЕ Ж. Чи могли виборці піднести Аксьонову гарбуза? Могли… Якби держава вела справжню, умілу, наступальну інформаційну політику, велику роз’яснювальну роботу. І не грати у піддавки. Цитуємо Дениса Казанського:

“Після того, як вибори на 50-му окрузі у Донецькій області виграв (вже офіційно) громадянин Росії Андрій Аксьонов, бачу багато запитань: як могли мешканці округу обрати таку людину?

Що ж, давайте подивимося. Перший скрін – це результати виборів на тому ж 50-му окрузі у 2019 році. Тоді переміг мер Покровська Руслан Требушкін. Той же Аксьонов зайняв друге місце з 29%. Кандидат від “Слуги народу” – третє з результатом у 22%.

Другий скрін – результати виборів у 2021. Зверніть увагу, що ОПЗЖ зняла свого кандидата, чим і забезпечила Аксьонову перемогу. Але все одно за Аксьонова проголосувала майже та сама кількість виборців (мешканці Добропілля), що і у 2019-му. І лише через низьку явку, 29% перетворилися на 65%.

Зверніть увагу і на результат кандидата від “Слуги народу”. Він посів ганебне 5 місце… Кампанії фактично не вів. Ніхто з депутатів чи авторитетних представників партії не приїхав його підтримати. Висунули просто хлопчика для биття, на якого було усім плювати.

Якби за цей округ боролися, а з виборцями працювали – результати могли б бути іншими. Два роки тому “СН” отримали тут високу підтримку. А тепер просто віддали округ без боротьби. Отже знову маємо замкнене коло. Донбас без боротьби віддають проросійским силам, а потім скаржаться, що “там одні сепаратисти”. Так, регіон складний. Але ситуацію можна виправити, якщо працювати, а не домовлятися”.

ВІДЕО НА ЦЮ ТЕМУ:

Сообщение Вибори: “Донбас без боротьби віддають проросійским силам, а потім скаржаться, що “там одні сепаратисти” (+відео) появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляє агенція Reuters. Європейське агентство з лікарських засобів (EMA) заявило, що розпочало експертизу “Спутник V”, відтак в разі позитивного результату вакцину можуть схвалити для використання у всіх 27 країнах ЄС.

Глава охорони здоров’я Лаціо Алессіо Д’Амато заявив, що звернувся до уряду з проханням розглянути можливість виробництва в Італії російської вакцини. За його словами, він провів зустріч з російськими вченими з московського інституту Гамалії, які розробили і протестували вакцину. Між інститутом і римською інфекційною лікарнею Спалланцані буде підписано угоду про наукове співробітництво. Є дані, що Лаціо планує замовити 1 мільйон доз “Спутника V”.

Від “Українського репортера” зазначимо: нехай італійці роблять щеплення якою завгодно вакциною – нам абсолютно байдуже. Ми роаналізуємо деякі події.

Відомо, що під приводом допомоги Італії в боротьбі з коронавірусом Кремль і його спецслужби ще торік посилили свою присутність у цій країні, перетворивши Апеніни на плацдарм інформаційного наступу на ЄС, США і НАТО. Гаслом цієї диверсійної кампанії стала приказка: «Друг познайотся в бєдє». Про це “Український репортер” розповідав у статті “Спецоперація ФСБ «Из России с любовью»: до Італії прибули 14 армійських літаків РФ”.

У березні 2020-го так званий російський гуманітарний конвой «Из России с любовью» дістався Італії. 14 літаків Іл-76 військово-космічних сил РФ почергово приземлилися на італійській авіабазі «Практика-лі-Маре», що неподалік Риму.

Військове відомство московії повідомило – цей караван доставив спецтехніку і обладнання начебто для боротьби з коронавірусом. Прибули й військові спеціалісти (їх декілька сот, а то й більше!), які одержали наказ проводити профілактичні й дезінфекційні роботи. Справжня місія цього величезного десанту, очевидно, є зовсім іншою.

Одночасно із цим конвоєм в Росії, а також за кордоном путінська ФСБ розгорнула масштабну інформаційно-підривну кампанію, використовуючи ці поставки на Апеніни. Так, інформаційні агенції зарясніли заголовками про те, що «тільки Росія надає допомогу братньому європейському народові», натомість «західні країни відвернулися від допомоги Італії», вони «сором’язливо розбіглися по закутках». А ось Путін – «великий гуманіст», адже «запропонував допомогу» італійському прем’єрові Джузеппе Конте.

Паралельно ФСБ активувала з цього приводу і свою п’яту колону на Апенінах. Агенти впливу усіляко звинувачували США, ЄС, НАТО в бездіяльності. Гаслом кампанії стала приказка: «Друг познается в беде».

«Жест России еще больше показывает, что мы должны вернуться к тому, чтобы стать независимым народом. ВНЕ ЕС – ВНЕ НАТО – СВОБОДНОЕ СОСТОЯНИЕ НАРОДОВ – смертная казнь для предателей государства», – написав у соцмережах користувач під ніком Peter Louis.

Дійшло до того, що італійці вибачалися за санкції ЄС щодо РФ. Так, Sig Gefrico пише: «Это наши друзья, и мы отвечаем взаимностью санкциями, позор!». Інший користувач, Alessandro, зазначає: «Санкции, которые затем наказывают итальянские компании … Мы действительно дураки».

Російські фабрики ботів забезпечили інформаційно-диверсійну підтримку «гумконвою». У 2020-му в Італії з візитом побував міністр оборони РФ Сергій Шойгу. Його дуже тепло зустріли в Римі. Італія – «давнішній надійний партнер», – заявив він під час зустрічі з очільником військового відомства Італії Лоренцо Гуеріні.

Ми не забудемо, що делегації Франції та Італії підтримали резолюцію ПАРЄ, а дозволило повернути російську делегацію до роботи в Асамблеї. Документ підтримали більшість делегатів цих країн, які були присутні у залі.

“Український репортер” нагадує, що не випадково саме в Італії звили кубла так звані представництва терористичних “днр” і “лнр”.

Президент України Володимир Зеленський закликав італійську владу закрити офіси незаконних формувань “днр” та “лнр”.

Пд час візиту до Італії Глава Української держави Володимир Зеленський обговорив із прем’єр-міністром Італійської Республіки Джузеппе Конте загальнополітичні питання, а також заявив:

“Я звернувся до прем’єр-міністра з тим, щоб були закриті незаконні офіси “днр” та “лнр”, які відкрилися у кількох містах Італії. Ми отримали інформацію, що найближчим часом ще одне представництво може відкритися в Калабрії. Він все це записав, сказав, що розбереться. Все буде по закону, чесно. Після цього він мені передзвонить. Я буду чекати не на слова, а на дії”.

Ми не забудемо і те, що у грудні 2016 року ватажки терористів у Донецьку повідомили: в італійському Турині відкрито «представництво днр».

У лютому 2019-го російські ЗМІ написали про друге в Італії “представництво” самопроголошеної “днр” у Вероні.

На жаль, італійська влада не прислухалася до прохання України закрити офіси бандитських організацій.

Схоже, на Апенінах російській ФСБ дуже легко працювати, плести свою підступну й хижу павутину. Згадаймо бодай такий факт.

Агент ФСБ, міжнародний аферист Стрешинський припер на вантажному судні «Ядран експрес» на Балкани тисяч тонн білоруської зброї і боєприпасів (про це докладно розповідається у книзі журналістського розслідування «Туринська шахівниця») для бойових дій на території Югославії.

В Італії, в Турині Стрешинського арештовують, конфісковують “товар”, а у 2002 році виписують 500 євро штрафу і… з миром відпускають. Знаєте, де цей пройдисвіт згодом опиняється? У Москві, під крилом Путіна, у зброярні в центрі Москви з італйцем Ніколою Бандіні (знову Італія!) розробляє нову модель пістолета «Стриж» для рашівських спецслужб («ввічливих людей»). Навіть виношує плани озброїти «Стрижом» російську армію, замінивши «ПМ».

Водночас італійська Феміда у 2019 році засудила до 24-х років в’язниці бійця Національної гвардії України Віталія Марківа. На яких аргументах базувалося італійське слідство у справі Марківа? Прокурори використали пропагандистські публікації російських ЗМІ. Про це йшлося в матеріалі амеркианського видання “New York Times”.

Якщо Стрешинський привозив зброю терористам, то патріот Марків захищав Україну від російських терористів. От вам і безпам’ятство італійців, ще один доказ павутини ФСБ.

Гадаємо, не завадило б тамтешній владі поцікавитися, хто на Апенінах “прикривав” таких мафіозі як Стрешинський, хто сприяв йому і чому саме деякі італійські бізнесмени стали компаньйонами Стрешинського у виробництві й продажу зброї, в тому числі в Росії. Зрештою, куди поділися тисячі тонн боєприпасів і зброї, які були вилучені у Стрешинського?

Сьогодні італійці мріють про російську вакцину. “Спутник” з кремлівською начинкою врятує?

Малюнок Андрія Петренка.

Сообщение «Друг познается в беде». Чому Італія дуже хоче щепитися російською вакциною появились сначала на Український репортер.