“Зірка на небі сходить, / Днесь Діва Сина родить, / На Святий вечір. / Світло пролила з неба, / На стежку до вертепу, / На добрий вечір”, – колядують а капела піккардійці у прем’єрі “Зірка на небі сходить” в переддень Різдва 2025-го року.

“Усе почалося із певної послідовності акордів і ритму – тих, що у приспіві, – розповідає про створення колядки  її автор Андрій Капраль. – Вона зазвучала в мені співом великого хору з людей, які сидять в залі. Потім народилась мелодія куплету і загалом цілої коляди. А вже за кілька днів я написав текст”.

“Через нас Бог показує свої дива, нам варто лише відчути, повірити і докласти трохи зусиль! Хай величний дух Різдва оселиться у кожному серці!”, – додає Андрій Капраль.

Прем’єрою “Зірка на небі сходить” формація “Піккардійська Терція” анонсує також свій щорічний Різдвяний тур. Двома концертами “Різдвяні Історії” колектив завершить 2025 рік у рідному Львові 29 грудня – на сцені Національного драматичного театру ім. М. Заньковецької. Далі вже у січні 2026-го тур продовжиться у таких містах: Кам’янець-Подільський (8 січня), Тернопіль (9 січня), Хмельницький (10 січня), Вінниця (11 січня), Івано-Франківськ (12 січня), Луцьк (13 січня), Рівне (14 січня) та Київ (15 січня, МЦКМ / Жовтневий палац).

Прем’єра колядки “Зірка на небі сходить” від “Піккардійської Терції”:

Галина Гузьо

Сообщение “Піккардійська Терція” з прем’єрою колядки “Зірка на небі сходить” у переддень Різдва (+відео) появились сначала на Український репортер.

Організатори Фестивалю Пампуха та Глінтвейну обіцяють створити унікальний простір, де глибокі українські традиції поєднаються з сучасною естетикою, якісною гастрономією та важливою благодійною місією. Фестиваль розрахований на тих, хто цінує якість, смак та найкращі моменти життя. Нагадуємо, у попередні роки Фестиваль встановив Рекорд України (Книги Рекордів Гіннеса) з найбільшої кількості спечених пампухів на одному заході. Завдяки чому слава про унікальний фестиваль у Львові сягнула далеко з межі Галичини.

«Навіть у часі війни ми віримо, що Різдво має відбутися, – каже організатор Фестивалю Пампуха та Глінтвейну Андрій Сидор. – У Львові, який на Різдвяні Свята, попри все, приваблює море туристів, ми намагаємося створити не просто подію, а велике родинне різдвяне свято – місце зустрічі для тих, хто давно не бачився, – рідних та друзів. Створюємо простір, де глибокі українські традиції перетинаються з сучасним стилем та важливим сенсом. Об’єднуємо смак, культуру та благодійність, щоб наше Різдво стало не лише затишним, але й важливим».

Розмаїття подій на Фестивалі привабить найширшу аудиторію. Серед ключових активностей – гастрономічний епіцентр: на гостей чекає безліч видів пампушків та цілий простір з найрізноманітнішими глінтвейнами, традиційною українською різдвяною їжею та іншими смачними пропозиціями. І все це в атмосфері традицій: на Фестивалі оживуть справжні українські різдвяні дійства. Тут будуть колядувати, вертепувати, а головною подією стане Конкурс Вертепів, що збере найколоритніші колективи з регіону. Культурну програму на вуличній сцені довершать вечірні концерти улюблених виконавців, а також різноманітні майстер-класи.

Діятимуть спеціальні локації від брендів «Львівські Дріжджі» та «Світоч». Так «Львівські Дріжджі» створять куточок «Львівські Пампухи», де кожен гість зможе отримати найсмачніший пампушок за будь-який донат на благодійну мету. А в локації від «Світоч» охочі зможуть персоналізувати та прикрасити свої пампушки шоколадом.

У межах Фестивалю Пампуха та Глінтвейну буде організовано збір коштів на підтримку найменших пацієнтів Львівського ОХМАТДИТу. Донати скерують на придбання спеціальних крісел для методу «кенгуру» у відділенні реанімації новонароджених.
До 25 грудня на квитки на Фестиваль діє спеціальний тариф для «ранніх пташок». Усі, хто придбають квитки заздалегідь, гарантовано отримають у подарунок керамічне горнятко або скляний келих. Це ідеальний аксесуар, щоб із затишком смакувати глінтвейн, какао чи ігристе під час самого Фестивалю Пампуха та Глінтвейну 25–28 грудня на території Львівського палацу мистецтв.

Квитки на Фестиваль Пампуха та Глінтвейну доступні онлайн:
https://concert.ua/uk/event/festival-pampuha-ta-glintveinu-lviv

Галина ГУЗЬО

Сообщение Легендарне Свято Пампуха повертається: 25-28 грудня у Львові відбудеться Фестиваль Пампуха та Глінтвейну появились сначала на Український репортер.

“У час Різдва, коли зимова казка огортає місто, я запрошує вас на особливий концерт — на теплу музичну зустріч, де давні традиції оживуть у сучасному звучанні, а кожна нота стане промінчиком внутрішнього світла. Саме Різдво — це світло, що проростає крізь темряву. Це момент, коли ми знову навчаємось бачити добро, чути серцем і вірити у дива”, — каже Соломія Чубай.

Саме у казковий період Різдва Соломія Чубай разом із найкращими музикантами Львова випустили новий різдвяний альбом “Світло Різдва”. Презентація цієї збірки й стане серцем концерту 26 грудня у Центрі Довженка. Атмосферу теплого різдвяного родинного свята того вечора разом зі співачкою творитимуть Галицький камерний хор «Євшан» та друзі-музиканти.

У концертній програмі “Різдво — час вірити в Дива” звучатимуть прем’єри композицій із альбому-новинки “Світло Різдва”, традиційні колядки у супроводі хору, зокрема твори відомих українських композиторів, серед яких — легендарний «Щедрик» Миколи Леонтовича. А також — щирі колядки й щедрівки, яких Соломію в дитинстві навчила її бабуся. Тепер цим неоціненним спадком родинної пам’яті співачка ділиться із гостями своїх концертів. Не обійдеться й без уже знаних пісень з проєкту «Колискові для Олекси», а також авторських творів у новому звучанні.

“Різдво — час вірити в Дива” — не просто концерт, а спільне зцілення музикою. Простір, де музиканти і зал стають однією великою спільнотою, де мелодії торкаються найдорожчих спогадів, а слова обіймають м’яко й тепло. Тож запрошуємо пережити народження Дива разом”, — додають організатор вечора.

Квитки на концерт Соломії Чубай “Різдво — час вірити в Дива” 26 грудня у Центрі Довженка доступні онлайн:
https://bit.ly/solomiya-chubay

Галина ГУЗЬО

Сообщение Соломія Чубай запрошує львів’ян на концерт “Різдво – час вірити в Дива” появились сначала на Український репортер.

ЯК МИ З БРАТОМ КОЛЯДУВАЛИ
-Свято Різдва з дитинства закарбувалося у моїй пам’яті як таїнство, – згадує Василь Григорович. – Не тому, що обростало легендами чи дивними картинками. Ми з дитинства віншували Різдво. Попри те, що росли в атеїстичній країні, а вчителі казали, буцімто Бога, Різдва та Великодня немає, хоча й самі тихенько також хрестили дітей. Бо традицію нікуди не подінеш, як і глибинність. І були піонери, які ходили й дивилися, хто колядує чи щедрує, потім складали списки – такі собіпавликиморозови, на жаль.
Але ми завжди відзначали Різдво як справжнє родинне свято. Можливо, стіл не був такий багатий, як можемо собі дозволити в наші часи, але все було справжнім і щирим.
Ми з братом дуже гарно колядували. Люди перед святами просили нашу маму Марію Юхимівну: «Будь ласка, хай ваші хлопці прийдуть до нас раненько найпершими. Хочемо, щоб саме вони заколядували». Таке було повір’я, що першим має зайти в оселю хлопчик.
Тож у нас з братом була велика місія: обійти усіх сусідів, родичів. А село – величезне : три тисячі населення. Ми вставали опів на п’яту ранку і вже о 5 годині починали оцей тур – колядування.
Розумієте, мова ж ішла не про те, хто скільки дасть. Люди дарували, хто що міг. Хто – міг яблучко, хто – печиво , а хтось міг дати 20-30 чи 50 копійок. І ми з братом наколядовували по 8 -10 рублів. То були величезні гроші.
У чому була ще привабливість цих грошей? На них ніхто, крім нас, не претендував. У коробочки від монпансьє ми складали ті копійки, і можна було «подзвеніти» – дитяча магія. А на той час і 10 копійок – це були гроші неабиякі: можна було купити дві цукерки.

ЯК Я КУПИВ ГІТАРУ
– А в мене завжди була мрія – придбати гітару, – пригадує ще одну карколомну історію з дитинства Василь Григорович. – Розумів, що не зможу втілити задум за наколядовані гроші. Але якось ми разом з братом підсумували зароблене, а батько з матір’ю щось додали,тож і поїхали з мамою у Молдову ( жили через міст у Могилів-Подільському районі). У сусідньому з Могилевом районі – Дондюшейн – працювали жінки з нашого села, які для нас приберегли гітару, бо ж гітара була великим дефіцитом. Все було дефіцитом. Таки купили гітару.
Вона , на жаль, не збереглася. Але це був мій перший інструмент. Як я її беріг ! Засинав з гітарою поруч. Молився на гітару і милувався нею. Боявся, щоб не охолола на морозі й не луснула на сонці, щоб не була деформована. Звичайна, проста гітара. Але завдяки цій гітарі для мене відкрився той величезний, таємничий світ,в якому живу все своє життя , – світ музики й мистецтва.
ЦЕРКВА В ХАТІ ТА БОЖІ ЗАПОВІДІ
-Ми, діти, прекрасно розуміли, що свято Різдва Христового таїть в собі щось більше, ніж просто розговіння і страви. Різдвяні пісні, колядки, щедрівки створювали неймовірний настрій. І колядувати ходили ще з дзвіночками.
Йдемо , зустрічаємо групу колядників:
– А де були? А що там дають? Там хлопець чи дівчина?
Побутували спеціальні колядки на випадок , коли в хаті росте юнак чи дівчина. І не приведи Господи переплутати. Ми мали знати, яку кому колядку подарувати. І що «дають» у тому дворі. Але ніколи не виказували невдоволення.Розуміли: ця людина дала, можливо, більше, ніж могла.
А ще ми обов’язково ходили до церкви. Храм сільський був знищений. Однак впливи громади були настільки сильними, що влада дозволила зробити церкву в хаті , навіть баню невеличку люди поставили, з автомобільних дисків обладнали дзвони. І люди молилися. Ніхто не міг тому завадити.

Віра в Бога була величезною частиною світогляду. І вислів «Побійся Бога» звучав тоді, коли ніякі інші аргументи не діяли. Казали: побійся Бога, що ж ти робиш? Не тому, що Бог страшний, а тому, що порушити Божі заповіді – найбільший гріх. І спрацьовувало.
Влада розуміла, що існує певна межа«затиснутої пружини», після чого ця пружина може луснути. Тому у нас, приміром, не запроваджували «звіздин» замість хрестин, як це траплялося в інших регіонах України. Пробували змінити слова у колядці « Ой, радуйся земле», але це не приживалося. Співали «Син Божий народився», а не «світ новий народився». Усі колядки і щедрівки звучали у первинному вигляді.Ще мої діди-прадіди так співали, хоча й пережили два страшенні голодомори. Я бачив жінку, яка з’їла свою дитину: доживала віку божевільною (казали, що зі старшою донькою з’їли меншу)…
БАТЬКО ВІДДАВ ХЛІБИНУ ГОЛОДНІЙ ЖІНЦІ
-Мій батько, Григір Іванович, чудово грав на всіх інструментах, які тільки могли бути.
Тато не був партійним. Працював на різних посадах до останнього свого дня, бо був розумним і дуже освіченим. На свята ходив до церкви, віддавав шану традиціям та глибинним процесам вірувань християнських, попри те, що релігію називали опіумом для народу.

Розповім історію з життя свого батька, якого безмежно люблю. Коли йому виповнилося 15 років, він приписав собі два роки і поїхав у Молдову вчитися на залізничника. Тому що 1947 року (а він 1932 року народження) голод був страшенний. Люди пухли, вмирали, у нього померли брати і сестри, тобто мої дядьки й тітки, які ще були дітьми. Четверо дітей залишилися і голодували . А він поїхав у далекі світи, щоб врятуватися,бо у Молдові годували і навчали, там такого голоду не було. На Новий рік мав канікули. Дали їм додому по дві невеличкі чорні хлібини. Віз ці хліби в сумочці ( до речі, могли вбити, якби знали, що має хліб). До нього підійшла жінка з дитям, яке просто помирало, та й сама нагадувала кістяк, обтягнутий шкірою, невідомо якого віку й національності, бо чорна-темна, згорьована. Впала на коліна перед ним і каже: «Пане, врятуйте! Дайте щось, що у вас є». А вдома у нього – батьки та троє братів- сестер, які пухнуть з голоду. Та мій батько дістав одну хлібину і віддав голодній жінці. Іншу привіз додому.
Я думаю, якби мій батько нічого в житті не зробив, крім цього вчинку, він повинен вже бути в раю, тому що він – свята людина. Ось така історія. Теж Різдвяна. Тому що це – Новий рік і Різдвяні свята.
Не знаю, чи врятувалася ця жінка з дитиною, але він не дав їм померти. Вчинок гідний найкращих характеристик. Такі вчинки наших батьків формували нас, і зробили такими, які ми є сьогодні.
ТВОРЧІСТЬ, МИСТЕЦТВО І ДУХОВНІСТЬ – НЕВІДДІЛЬНІ
– Сьогодні ніхто не забороняє ходити в будь-яку церкву. Сумно, що чимало з’явилося нетрадиційних вірувань, не властивих українському народові. Не кажу, добре це чи погано. Це факт. Хоча й не є чинником, який служить об’єднанню наших людей.У будь-якому випадку, людина, яка вірить , програмується на позитив, на те, щоб служити людям, на певні цінності. І це вже добра людина.
Є й серед атеїстів порядні люди. Але, як мовиться, всі ми атеїсти до першої турбулентності в літаку. До моменту, коли від тебе вже нічого не залежить. Не у всьому допомагає випадок, а справді допомагає молитва. І також зараз – у час війни й біди, думаю, теж атеїстів поменшало.
Моляться люди за дітей своїх, за країну свою, за народ. За дітей і батьків, які воюють на фронті. Ми щодня бачимо цих людей. У нашому колективі стільки людей воюють… Діти наших працівників воюють. Хтось – у полоні. На жаль, є загиблі. Без молитви ми не зможемо пройти цей шлях.
РІЗДВО, ПЕРЕМОГА І ЄДНІСТЬ
– Студенти Академії мистецтв імені Павла Чубинського зростають під впливом українських традицій – і церковних, і світських.
Той факт , що Академія розташована в такому святому місці, біля однієї з найстаріших церков Європи 12 століття – церкви Спаса на Берестові, – багато важить. Ці стіни, дзвони, хрести, повз які щодня проходять наші студенти десятки разів, теж впливають (хочемо чи не хочемо, усвідомлюємо чи не усвідомлюємо) на моральне становлення наших дітей – студентів.
Ми хочемо,щоб вони зростали громадянами України. Щоб формували не лише творчий образ нашої країни, а й духовність. Тому що творчість, мистецтво і духовність – невіддільні одне від одного. Нам у цьому дуже допомагає Києво-Печерська лавра, яка поступово стає українською.
Тож усіх вітаю зі святами.
Є дві складові свят: перша – вітання, друга, – побажання. Перша – констатує, що ми дожили до свят, і вітаємо з тим, що зустріли свята в доброму здоров’ї, в гарному настрої, зі світлими думками. Друга ж – творча: я бажаю всім українцям – Перемоги.
Якою вона буде ? Звісно, не буде такою, яку хочемо бачити. Причин тому – дуже багато. Як зовнішніх, так і внутрішніх. На жаль.
На мою думку, Перемога полягатиме вже в тому, що Україна збережеться як незалежна держава. А цьому альтернативи немає. У тому, що ми збережемося як народ. Збережеться українська мова, культура. Це вже велика перемога.
А далі – буде видно, яким чином будемо відвойовувати наші території і в якій перспективі.
Але перемога полягатиме і в тому, що закінчиться бійня, а наші матері перестануть оплакувати своїх синів.
Ми ж думали, коли народилися і зростали, що війни вже не буде ніколи. Але помилялися. Тому що як тільки якийсь народ усвідомив себе народом і повернувся до своїх першоджерел, на думку наших варварських сусідів, такий народ не має права жити. Ми сусідам потрібні тільки доти, поки не кажемо, що ми – інші. А ми – не такі як вони. Це звучить також у наших колядках і щедрівках. У тих відповідях, які дають наші воїни варварам на фронті.
Тому я впевнений , що Перемога – буде.
Ми бажаємо нашому народу та суспільству Єдності. Наші студенти, які виховуються в стінах Академії, покликані бути носіями української національної єдності. Їхня місія – об’єднувати націю навколо українського слова, української пісні, національної творчості, яка споконвіків дивувала світ і продовжує дивувати.

Ольга ДУБОВИК,

світлини з відкритих джерел

Сообщение Василь Романчишин: “Мій батько віддав хлібину голодній жінці” появились сначала на Український репортер.

Відповідне відео було викладено на офіційній сторінці відомства у Facebook.

У ролику показано, як Санта-Клаус іде через кордон, а співробітники ДПСУ ведуть за ним спостереження.

«Повідомляю, Санта перетнув кордон», — говорить у відео один із прикордонників.

Цілком ймовірно, відео ДПСУ стало своєрідною відповіддю на ролик, який 27 грудня опублікували російські пропагандисти.

На опублікованих кадрах видно, як англомовний Санта-Клаус із пляшкою Coca-Cola в руці та ракетами із символом НАТО пролітає над москвою і кричить: «Здрастуйте, росіяни, ось ваші подарунки, з Новим роком».

Потім його збиває ракета системи ППО країни-агресора, російський офіцер каже: «Ціль знищено», а у відповідь на це місцевий дід мороз зі знущанням каже: «Не потрібно нам нічого іноземного в нашому небі».

Сообщение “Повідомляю, Санта перетнув кордон”. Українські прикордонники опублікували яскраве новорічне відео появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляє Єврорадіо.

Напередодні свят для шкіл видали спеціальне розпорядження щодо репертуару новорічних свят у навчальних закладах.

Зазначається, що під заборону потрапили традиційні різдвяні колядки, а також англомовні пісні та західні мелодії, наприклад, “Jingle Bells”. Крім того, на шкільних святах заборонили присутність Санта Клауса (Святого Миколая в англійській версії), а також ялинкові прикраси, які можуть асоціюватися із західними традиціями.

Натомість влада рекомендувала на всіх рівнях системи освіти білорусі використовувати російські новорічні традиції.

Польське радіо нагадує, що в попередні роки у білорусі заборонили святкувати День Святого Валентина та Гелловін.

Напередодні Нового року російські пропагандисти почали поширювати “святкове” відео, на якому російська ракета нібито збиває сани Санта Клауса в небі над Кремлем.
Ролик стали публікувати у соцмережах невдовзі після збиття російською системою ППО пасажирського літака “Азербайджанських авіаліній”, внаслідок чого загинули 38 людей.

Читайте також: 

• Захід обурений роликом, де рашистська ППО збиває Санту Клауса

Сообщение У білорусі заборонили Санта Клауса та Jingle Bells в школах появились сначала на Український репортер.

Разом із Люсьєною Винокуровою, яка на певний час приміряла на себе роль солістки знаменитого Ансамблю пісні і танцю ЗСУ, “Молитву” виконали військові трьох взводів: морської піхоти, сухопутної піхоти та десантних військ. Відео до щемливої колядки зняли в Києві – у Катедральному соборі Святого Олександра.

“У Різдвяний час ми всі чекаємо на диво, – розповідає Люсьєна Винокурова, авторка слів, музики, аранжування для хору та виконавиця “Молитви до Святого Миколая”. – Кожен українець прагне миру у своєму серці та родинного тепла. Ця колядка є світлою молитвою до Святого Миколая. У такі буремні часи мені захотілось підтримати настрій народу – щоб цей твір пролунав на всю Україну! Щоб кожен, хто почує “Молитву”, відкрив своє серце до добрих справ, відчув мить щастя і благословення Святого Миколая: “Мій Миколаю, мій добродію / Благослови мене на всі віки”.

Люсьєна каже, що в часі війни саме військові найкраще відтворили її авторську “Молитву”. “У їхніх голосах чути силу, міць, незламність, впевненість, а водночас – тепло і любов, – зауважує співачка-композитор. – Вони щодня захищають нас від ворога, аби ми мали мирне небо над головою. І моя місія як митця – підтримувати ще й бойовий дух наших захисників, дарувати їм радість”.

Співпраця із Заслуженим академічним Ансамблем пісні і танцю Збройних Сил України розпочалася зі знайомства Люсьєни Винокурової із художнім керівником колективу Дмитром Антонюком. Авторка запропонувала йому кілька творів до виконання. Він обрав саме “Молитву до Святого Миколая”. “Мого серця торкнулися його слова, – пригадує Люсьєна. – Він сказав, що, незважаючи на всю мужність і стійкість, – наші військові дуже потребують щирої духовної підтримки. А “Молитва” наповнена позитивом та життєдайною силою! Щиро зичу нашим військовим злагоди, добробуту та миру. Нехай Миколай-Чудотворець благословить їх на всі віки!”.

Послухати і побачити “Молитву до Святого Миколая” у виконанні Люсьєни Винокурової та чоловічого хору Ансамблю пісні і танцю Збройних Сил України можна тут:

Галина ГУЗЬО

Сообщение Щемлива “Молитва до Святого Миколая”: морпіхи, десантники і піхотинці заспівали разом із авторкою появились сначала на Український репортер.

Одне зі скупчень розташовується у нашій галактиці, пише Space.

У листопаді зоряне скупчення NGC 2264 стало об’єктом уваги астрофотографа Майкла Клоу, який зазнімкував його з Аризони (США). Роботу чоловіка об’єднали з даними рентгенівської обсерваторії Чандра та створили зображення зоряного скупчення NGC 2264, яке нагадує ялинку.

NGC 2264 розташоване у Чумацькому Шляху. Зорі в ньому є дуже молодими – їхній вік складає від одного до п’яти мільйонів років. Сонцю, для порівняння, близько 5 мільярдів років.

На зображенні видно не лише зорі, але й газові хмари між ними. Останні забарвлені у зелений колір, а самі зорі є різнобарвними.

На другому святковому зображенні можна побачити зоряне скупчення на краю Малої Магелланової Хмари – NGC 602. Воно розташоване на відстані близько 200 тисяч світлових років від Землі.

На знімку NGC 602 дуже схоже на вінок, освітлений різдвяними вогниками. Але це не лише зорі, а й цілі галактики, які знаходяться далеко за межами скупчення.

Для створення зображення NASA об’єднало дані з космічних телескопів Чандра та Джеймса Вебба. Молоді зірки всередині скупчення мають червоний колір, а хмари пилу – помаранчевий, жовтий, зелений і синій.

Сообщение NASA показало, як космос “вбрався” до Різдва появились сначала на Український репортер.

Автор слів “Христос народився!” – невідомий. Відомо лиш те, що написані вони у далекому XVII столітті. На музику ж колядку поклав учасник “Терції” Ярослав Нудик, а аранжування зробив інший “піккардієць” Андрій Капраль.

Колядка має легкий розповідний сюжет. Зокрема, у приспіві йдеться: “Христос народився, / Щоб мир звеселився / Після Адамова гріха. / Народився в стайні / Від ясної Панни, / От історія яка”.

Раніше цю давню колядку прихильники творчості акапельної формації могли чути в унікальному альбомі “Казка на білих лапах”, який вийшов у 2019-му і став подією у музичній Україні: у цій збірці “Піккардійська Терція” записала пісенні твори спільно із незрячими дітьми з усієї України.

Послухати колядку-прем’єру від “Терції” “Христос народився!” можна тут:

Обидві Різдвяні прем’єри – “Гляньте, люди” і “Христос народився!”, – а також два десятки інших коляд і знаних пісень у грудні 2024-го та січні 2025-го можна почути наживо. Адже триває зимовий тур “Піккардійської Терції” містами України. Позаду – концерти в Івано-Франківську, Кам’янці-Подільському, Одесі та Луцьку. Попереду в гастрольному графіку виконавців – Рівне (20 грудня), Житомир (22 грудня), Вінниця (23 грудня), Київ (19 січня 2025 р.) та Львів (21 січня 2025 р.).

Галина ГУЗЬО

Сообщение “Піккардійська Терція” привітала українців з Різдвом колядкою XVII століття (+відео) появились сначала на Український репортер.

Про це повідомили в “Укрзалізниці”.

Уже 16 грудня отримати Вифлеємський вогонь можна буде на залізничних вокзалах у 22 містах:

Києві,
Вінниці,
Хмельницькому,
Тернополі,
Ужгороді,
Львові,
Івано-Франківську,
Чернівцях,
Рівному,
Луцьку,
Коростені,
Знам’янці,
Дніпрі,
Запоріжжі,
Одесі,
Миколаєві,
Полтаві,
Краматорську,
Харкові,
Ізюмі,
Чернігові,
Конотопі.
На вокзалах встановлять стенди, де можна буде запалити свічку або лампадку.

Цьогоріч “Укрзалізниця” вчетверте доставляє світло Вифлеємського вогню по Україні.

Традицію започаткувала скаутська організація “Пласт”.

Сообщение Вифлеємський вогонь уже в Україні: як і де його можна запалити появились сначала на Український репортер.