18 квітня весь цивілізований світ відзначає Міжнародний день пам’яток та визначних місць. Вразливість культурної спадщини України та консолідація зусиль українців та наших іноземних партнерів задля її збереження для подальших поколінь в часи великої війни є однією з головних тем.

Відкритий воєнний напад російської федерації, її військова агресія нищить не тільки український народ, міста та села, а й національну культурну спадщину нашої держави.

У звʼязку зі зростаючою кількістю обʼєктів, що потребують реставрації в результаті як воєнних дій, так і природного зношення, а також нагальної потреби їх збереження та відновлення, сьогодні в Україні спостерігається гострий дефіцит спеціалістів з ремонтно-реставраційних робіт.

Всеукраїнська асоціація охорони культурної спадщини (ВАОКС) за сприяння Міністерства культури та інформаційної політики України, а також Українського національного комітету ICOMOS (Міжнародної ради з охорони пам’яток та історичних місць) ініціювала та оголосила про початок впровадження в Україні Національної програми підготовки фахівців з реставрації памʼяток культурної спадщини. В основі програми популяризація професії реставратора, відкриття у вузах відповідних кафедр, організація навчання та практики, в тому числі за кордоном, а також заходи з мотивації молодих спеціалістів.

За словами голови ВАОКС Олександра Никоряка у вишах країни відсутні кафедри з підготовки подібних фахівців, а спеціальностям з реставрації виділяють мінімальну кількість навчальних годин, через що в професію приходить невелика кількість молодих спеціалістів-ентузіастів. Зараз в Україні працює лише невелика група фахівців-реставраторів найвищого класу, але їхніх можливостей не вистачає для покриття всіх потреб. Для розвʼязання всіх цих питань, зусиль лише держави та громадських організацій недостатньо. Співпраця із соціально-відповідальним бізнесом, який у своїй діяльності зацікавлений у відповідних кадрах, адже інвестує у відновлення спадщини, може бути ефективною та взаємовигідною.

Програма має на меті консолідувати архітекторів, реставраторів та всіх інших професіоналів в цій галузі, виокремлення реставрації в окрему сферу, підняття її на сучасний світовий рівень, популяризація професії реставратора, навчання та підготовка кадрів. Вона стартувала 17 квітня з церемонії нагородження відзнаками та грошовими стипендіями студентів НАОМА та видатних українських архітекторів-реставраторів за наукові роботи й реалізовані проєкти у сфері збереження та відновлення обʼєктів культурної спадщини. Меценатом стипендіальної підтримки обдарованих студентів цього року виступила компанія DOVGIY Family Office.

Нагороди отримали:
архітектор Юрій Лосицький за проєкт реставрації та консервації Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської лаври;
архітектор Юрій Дубик за реставрацію Чорної кам’яниці зі створенням експозиції львівських кам’яних архітектурних та скульптурних пам’яток XV-XX ст;
архітектор Наталія Диховична за реставрацію та пристосування Маріїнського палацу у Києві;
компанія DOVGIY Family Office за проєкт реставрації та пристосування Дому Новікова на Подолі;
компанія-девелопер А-DEVELOPMENT за реставрацію та пристосування Микільської брами у. Києві.

“На жаль, російська федерація вже пошкодила або зруйнувала понад 1000 пам’яток на території України. І зараз перед нами постає завдання відновлювати такі об’єкти принаймні там, де це дозволяє зробити безпекова ситуація. Адже матеріальна культурна спадщина є фізичним втіленням нашої ідентичності, яку росія намагається знищити. На шляху відновлення ми стикаємося з іншою проблемою – нестачею фахівців у галузі реставрації. Тому Національна програма підготовки реставраторів є важливим кроком у збереженні нашої культурної спадщини, оскільки об’єднає та посилить архітекторів і реставраторів і, сподіваюся, залучить нові кадри у цій спеціальності”, – зазначив т. в. о. міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв.

“Сьогоднішня подія показала, що українське суспільство уже розуміє важливість збереження та відновлення культурної спадщини, тепер потрібно заохотити бізнес до свідомого інвестування, яке передбачає рішення з відновлення та пристосування старих будівель до 21 сторіччя, зберігаючи та відновлюючи їхні історичні ознаки, – розповідає Олександр Никоряк, голова Всеукраїнської асоціації охорони культурної спадщини. – Ми вдячні, що уже є бізнеси, які поставили собі за мету стати прикладом для інвесторів – компанія Dovgiy Family Office має у своєму портфелі уже цілий ряд проєктів реставрації та ревіталізації. Один із них – будинок купця Новікова на Подолі, реалізована ними у 2018 році. Будівля 1893 року через неналежну консервацію була майже знищена, стіни довелося буквально осушувати, а деякі втрачені елементи відновлювались за архівними фотографіями. Але зараз ми маємо відновлену памʼятку та окрасу київського Подолу. Сподіваюсь, що таких проєктів буде ставати ще більше”.

Сообщение В Україні започаткували Національну програму підготовки фахівців з реставрації памʼяток культури появились сначала на Український репортер.

Згідно з документом, повідомляють у Київраді, заплановано реставрацію та розвиток пам’яток, викуп аварійних об’єктів, контроль за їх належним утриманням та збереженням. Один із основних напрямків програми – популяризація історико-культурної спадщини для приваблення туристів.

«Загалом на заходи з охорони та збереження культурної спадщини протягом наступних трьох років передбачено 247,7 мільйона гривень. Київ виділяє 102,7 мільйона, решту залучатимемо з інших джерел (за потреби щорічно при формуванні бюджету видатки можемо збільшувати). Чи не найбільшу суму закладено на реставрацію та розвиток об’єктів культурної спадщини – 74,3 мільйона», – зазначив голова бюджетної комісії Андрій Странніков.

Загалом у Києві налічується 2415 пам’яток.

Фото stroyobzor.ua

Сообщение На реставрацію та розвиток пам’яток Київ витратить майже 75 мільйонів появились сначала на Український репортер.

Незвичайна знахідка виявилася шрапнельним стаканом від снаряда полкової гармати часів Першої світової війни. Сергій Пивоваров відразу це зрозумів, як тільки побачив цю «залізяку». Адже під час археологічних розкопок на Буковині йому доводилося зустрічати подібні речі.

– Вірогідно, снаряд влучив у храм під час обстрілу Києва з лівого берега Дніпра у січні 1918 року армією більшовицької Росії на чолі з Муравйовим. Обстріл тривав три дні, це засвідчує щоденник, в якому ченці Києво-Печерської лаври вели записи, – пояснює науковець. – В щоденнику також зафіксовано події, які відбулися на території монастиря, коли «революціонери» увірвалися до Києва. Снаряди вибухали на території Лаври, а митрополита Володимира, який разом із священиками правив службу, було вбито.

Від обстрілів постраждала і церква Спаса на Берестові. В неї влучили три снаряди у вівтарну частину, пошкодивши цегляну кладку та карнизи. Тоді ж, очевидно, в покрівлю потрапив і виявлений через 100 років шрапнельний стакан, який тільки нині знайшли реставратори.

Сергій Пивоваров також розповів, що загалом по Києву було випущено, за різними оцінками, від п’яти-шести до 15 тисяч снарядів. Тільки на територію Києво-Печерської лаври потрапило близько ста.

Сім із них – в Успенський собор.

Найбільших руйнувань завдали місту снаряди шестидюймового калібру – ними більшовики палили з бронепоїзда. А той, що знайшли зараз у лівому куполі церкви Спаса на Берестові, вдвічі меншого калібру – тридюймовий. Такими снарядами стріляли з гармат, одна з яких і нині стоїть на постаменті біля метро «Арсенальна», зауважує історик.

Знайдений стакан від шрапнельного снаряда віднині як уламок історії поповнить фонди заповідника.

Чи будуть знайдені ще цікаві артефакти, покаже час. А поки що завданням номер один є відведення від фундаментів храму Спаса на Берестові ґрунтових вод. А потім – реставрація куполів і фасадів.

Ці роботи необхідно завершити до кінця року.

Марина ХОВРАХ

Сообщение Снаряд 100-річної давнини на даху старовинного храму появились сначала на Український репортер.

Щоб зберегти автентичні частини пам’ятки, цей проект передбачає проведення комплексу консерваційних та реставраційних робіт, які триватимуть 2 роки, повідомила архітектор Тетяна Філіпова. Нині ж тут ведуться протиаварійні роботи, розпочаті ще у 2013 році.

“Церква Спаса на Берестові потребує пильної уваги фахівців різних профілів. Велика вологість навколишнього середовища руйнує все, що знаходиться всередині храму”, – розповіла «Українському репортеру» мистецтвознавець, начальник науково-дослідного відділу вивчення мистецької спадщини заповідника Аліна Кондратюк, яка давно  досліджує безцінні фрески старовинного храму.

Зокрема, йдеться про унікальні фрески ХІ-ХІІ століття «Явлення Христа учням на Тиверіадському морі» та «Моління».

На жаль, нині вони недоступні для перегляду. Але в Києво-Печерському заповіднику діє постійна виставка фресок храму Спаса на Берестові XVII століття.
Вона презентує верхню частину розпису храму, яка датована початком XVII століття. Її було знято і перенесено на іншу основу. “Це унікальна технологія, – пояснює науковець заповідника. – Цікаво, що саме наші вітчизняні реставратори розробили методику переведення живопису зі стін храму на полотно”.

Аналогів цим роботам, за словами нашої співрозмовниці, немає в Україні. «Це – поствізантійська традиція, – пояснює вона, – робота грецьких художників. В Україні немає жодного храму, виконаного у цьому стилі. Для виконання фрескових композицій Петро Могила запросив грецьких художників».

«Вважається, що в храмі Спаса на Берестові зберігся і оригінальний підпис самого митрополита, – розповідає пані Аліна, – Це була його домова, улюблена церква, з якою пов’язана одна цікава історія.

Свого часу Петро Могила просто обміняв храм на кілька своїх маєтків – викупив в уніатів, які занедбали його і він був напівзруйнований. Коли митрополит почав відновлювати храм, то забажав, щоб він нагадував йому Молдову, його батьківщину. Тому художники, які розписували храм, скоріше всього були запрошені з Молдови, хоча це достеменно невідомо.

В храмі є два дарчі написи Петра Могили: один грецькою мовою, а другий церковнослов’янською. Він, як і всі, вважав, що Спаса на Берестові збудований самим Володимиром, тому попросив художників зобразити його образ на ктиторській композиції. На ній ми бачимо самого Петра Могилу, який разом із Володимиром підносить храм самому Ісусу Хресту».

І дійсно, довгий час існувала легенда, що храм Спаса на Берестові збудував саме Володимир-хреститель, хоча насправді до його спорудження він відношення не мав. Цей храм збудували його нащадки, і його історія тісно пов’язана з династією Мономаховичей, представники якої знайшли вічний спочинок у його стінах.

Сучасні ж історики вважають, що у селі Берестове була заміська резиденція київських князів. Церква Спаса на Берестові є родовою усипальницею Мономаховичів. Зокрема, згідно з літописами, тут були поховані син київського князя Володимира Мономаха – Юрій Долгорукий, відомий як засновник Москви, та його син Гліб.

Цікаво, що презентований проект реставрації старовинного храму є прикладом зародження меценатського руху, зокрема, в нашій столиці. Адже заплановані роботи будуть проводитися не за державні, а за меценатські кошти.

«Ця церква є символом прадавнього Києва, тому дуже важливо упорядкувати пам’ятку до гідного стану. Мета нашого проекту – це не лише проведення благоустрою території, а й реставрація архітектурного ансамблю загалом, підкреслюючи таким чином значення пам’ятки і відкриваючи її красу киянам і гостям міста», – вважає меценат В’ячеслав Москалевський.

Марина Ховрах

Сообщение Старовинний храм Спаса на Берестові нарешті реставрують появились сначала на Український репортер.

Увімкнули державний механізм реалізації великого проекту з його підготовчими, проектними роботами. Фахівці заглибилися у вивчення архівних документів. Через деякий час сюди потекли кошти з державного бюджету. Рікою потекли. Щоправда, з деякими перервами у фінансуванні.

Чи відомо суспільству, скільки грошей витратили на те, щоб палац сяяв позолотою, виглядав чудово і неперевершено, щоб очей не можна було відвести від цього неймовірно красивого діаманта?

Протягом п’ятнадцяти років ремонтно-реставраційні роботи “зжерли” 1 мільярд 469 мільйонів 857 тисяч гривень. До таких висновків дійшли державні аудитори. Саме такою була вартість об’єкта у 2016 році, і порівняно з техніко-економічним обгрунтуванням вона збільшилася у 8,5 раза.

Словом, пішли грошики, як у провалля. Колосальні гроші. Здавалося б, за п’ятнадцять років Маріїнський вже мали довести до ладу. Ні, у нас так не вміють. Це ж не Британія, і не Німеччина.

Навіть не Португалія.

За такий проміжок часу виконали лише чверть робіт. Запримітьмо: протягом цього періоду в Україні збудували мости, стадіони, відновили аеропорти, спорудили величезні торговельні та офісні комплекси, які небо підпирають. А з Маріїнським ніяк не впораються…

Що за дивовижа? Ніби наврочив хтось.

І що пишуть аудитори? Технічний стан головного фасаду палацу, паркового фасаду та фасадів лівого флігеля палацу є незадовільним.

Пам’ятаєте цю суму: 1 мільярд 469 мільйонів 857 тисяч гривень?

А хто розпасовував, як той казав?

Знову ж, нам у нагоді стануть дані аудиторів.

“За рішенням Кабінету Міністрів України у 2014-2015 роках була здійснена передача капітальних видатків, що призвела до фінансування видатків Державного управління справами, яке є головним розпорядником бюджетних коштів, через іншого головного розпорядника — Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства. Так, у 2014-2015 роках при виконанні робіт із реставрації та пристосування Маріїнського палацу до сучасних потреб головним розпорядником коштів було Мінрегіонбуд, яке фактично делегувало ДУС повноваження розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня. У 2016 році головним розпорядником бюджетних коштів було безпосередньо ДУС…”

Раніше в медіа розповідали про те, які фірми брали участь у цьому замовленні, як це відбувалося. Акцентуємо увагу поки на іншому, на сьогоднішньому висновку аудиторів:

“Під час виконання робіт на об’єкті мали місце порушення норм чинного законодавства, порушувалися проектні рішення, а також допускалося завищення вартості робіт”.

Пам’ятаєте цю суму: 1 мільярд 469 мільйонів 857 тисяч гривень?

Добре. А чим завершилося розслідування? А поки що нічим. Кримінальне провадження не порушено, принаймні про це нічого не відомо з відкритих джерел.

Чи може суспільство дізнатися про ці комбінації, про те, хто що робив-майстрував-оздоблював-фарбував? Йдеться ж про колосальні державні кошти. Не може! Бо матеріалам державного аудиту ефективності використання коштів на реставрацію Маріїнського палацу надали гриф “Для службового користування”.

Пам’ятаєте цю суму: 1 мільярд 469 мільйонів 857 тисяч гривень?

Леонід ФРОСЕВИЧ
Фото Кирила ХМІЛЬОВА

Сообщение Засекретили матеріали аудиту Маріїнського палацу появились сначала на Український репортер.