Раніше святкування припадало на 19 серпня, проте після переходу Православної церкви України на новоюліанський календар дата змістилася на 13 днів раніше. Таким чином, Яблучний Спас у 2025 році відзначають 6 серпня.

Свято символізує явлення Божественної слави Ісуса Христа апостолам Петру, Якову та Іоану на горі Фавор. Євангельський переказ свідчить, що під час молитви вигляд Спасителя змінився: «І коли молився, то вигляд лиця Його змінився, і одяг Його зробився білим, блискучим» (Лк. 9:29). Ця подія мала на меті зміцнити віру учнів і показати їм силу духовного преображення.

У день Преображення Господнього у храмах проводяться святкові богослужіння. Віряни приносять плоди нового врожаю для освячення. Традиційно у цей день святять яблука, груші, сливи, персики, виноград, овочі, а також мед і колосся жита та пшениці. За словами священників, ця традиція походить із Греції, де в серпні достигає виноград, і його першоплоди приносили в храм на знак подяки Богові.

Таким чином, Преображення Господнє об’єднує духовну і народну традицію: це день подяки за врожай, молитви за близьких та нагадування про важливість духовного оновлення.

Сообщение Сьогодні – свято Преображення Господнє, або Яблучний Спас появились сначала на Український репортер.

За церковними легендами, святий проповідував християнство у Скіфії й дійшов аж до Києва, де на одному з пагорбів поставив хрест зі словами: «Чи бачите гори ці? Повірте мені, на них засяє благодать Божа».

В цей день гріх щось робити без поважної причини. Дівчата також грішать ворожачи, а хлопці просто відпочивають. В цей день здавна забороняли будь-яку інтелектуальну працю, бо є забобон, що в цей день від цього можна втратити розум.

Це день народного календаря, до якого приурочували Андріївський обряд «Калиту», суть якого полягає в переведенні юнаків і юнок у дорослі вікові класи. День Андрія справді парубоцький день. Як і в значної кількості українських свят, в його обрядах проглядаються дохристиянські традиції.

Звичаї

До самотньої жінки напередодні свята Андрія пізно увечері сходились дівчата з села, яким уже час під вінець. Гуртом пекли пампушки (їх у селі називають «балабухи»). Кожна дівчина брала пампушку, помічала її і клала на низенького ослона. Потім впускали до хати собаку господарки. Чию пампушку з’їсть першою пес, та дівчина першою і вийде заміж.

Обрядовий хліб — калита — нагадує сонце, він обов’язково круглий, як сонце, в середині з діркою, до того ж вимазаний медом. Золотий мед, принесений бджолами («божими мухами») також символізував сонце і широко використовувався в цей день. Ним намащували калиту, іноді, жартуючи, хлопці вмочали пальці в мед і мазали дівчатам вуста, щоб солодкі були. З меду готували і напої на калиту. Варто зазначити, що горілку на молодіжних вечорницях, як правило, не вживали.

Сообщение Сьогодні – День Андрія Первозванного, покровителя Києва і України появились сначала на Український репортер.

Про це велике свято цікаво написав у Фейсбуку священник Патріаршого собору Воскресіння Христового УГКЦ Богдан Чурило: “Ще сьогодні вранці в останній раз у цьому році, ми чули і вимовляли своїми устами слова урочистих великодніх піснеспівів.
А ввечері ми вже святкуємо урочисту подію, що має величезне значення для нашої християнської Церкви, для всього людського роду.
40 днів після Свого Славного Воскресіння наш Спаситель перебував на землі разом із своїми учнями, приготовляючи їх до прийняття Божественної благодаті”.

В день Вознесіння Господнього ми прославляємо закінчення земного служіння нашого Господа всьому людству і одночасну Його розлуку з Своїми учнями. В своїй прощальній розмові Спаситель говорив до апостолів:
“І знов покидаю світ і йду до Отця”
(Івана 16:28).

Адже, Воскрес з мертвих, перемігши смерть, Спаситель не міг бути на землі. Закінчивши Свій земний подвиг, який доручив Йому Отець Небесний, Ісус Христос возноситься на небо та входить в Свою славу, яку Він мав ще до створення світу.
Він був від початку на небесах і зійшов на землю, щоб врятувати рід людський, який гине. Він зійшов на землю з любові до нас.
І, завершивши велике Своє земне служіння, знову повертається до Свого Отця – туди, де перебував і раніше.
“Звідки і зійшов єси …”

Святий Григорій Богослов говорить: “Спасителю не потрібна була колісниця, не потрібна була допомога і Ангелів, бо Творець Своєю Божественною силою вознісся на Небо. Повернувся туди, де перебував від віку …”

Христос Вознісся на небо зовсім не тому, що Йому набридло на землі та Він стомився від своїх учнів.
Вознесіння доповнює і завершує Воскресіння.

Якщо Воскресіння є перемогою над смертю, то Вознесіння є піднесенням людської природи на небо.
Одягнутий людською плоттю, Христос сів праворуч Бога Отця, щоб кожен з нас міг взяти участь у славі Божества…
Вознесіння стало необхідним для того, щоб завершити розпочату місію спасіння людства.

У святі Вознесіння ми бачимо поєднання небесного із земним про що стверджує блаженний Августин
„Вознісшись від землі на небо як Бог, і як людина з нашим тілом, Він Богочоловік, тим самим об’явив правду, що і нам людям через Нього відкрилось небо, яке так довго було закрите для нас і зменшилась на кінець відстань між небом і землею”.

Багато років тому помер один багатий англієць. Коли його дочка прочитала залишений батьком заповіт, вона гірко заплакала.
Батько залишив їй у спадок Біблію та все, що в ній. Леді була розчарована, вона розраховувала отримати щось істотніше. Так жодного разу і не глянувши в книгу, спадкоємиця кинула її на дно скрині.

Йшов час… Життя, на жаль, склалося не так, як хотілося б. Житейські негаразди та мінливості долі надломили здоров’я та матеріальний стан. І ось одного разу нещасна жінка згадала про батьківський подарунок — Біблію. Сподіваючись знайти в ній хоч якусь втіху, вона вирішила вийняти книгу з запиленої скрині.

Яке ж було її здивування, коли, прогорнувши кілька сторінок, вона виявила між аркушами банківський чек на величезну суму грошей. Вона ледве вірила своїм очам. Стільки років прожити в убогості, коли в будинку лежить забуте багатство! Тільки тепер до неї дійшов сенс слів заповіту батька: “Заповідаю Біблію і все, що в ній”.

Отець Небесний на сторінках Своєї Святої Книги залишив не менш безцінне багатство.
Звичайно ж, ми не виявимо в ній банківські чеки та векселі, але, вивчаючи Слово Боже, ми можемо знайти мир і спокій своєї душі, радість, віру, надію на вічне життя. Хіба це не безцінно для нас! Хіба ж можна всі мільйони світу проміняти на скарби духовних цінностей!

Вдивляючись сьогодні у земне життя Ісуса Христа і Його завершення у вигляді славного Вознесіння, стараймося наслідувати приклад нашого Спасителя.

Дбаймо, найперше, не про суто земні плоди, а про добрі – духовні плоди нашого життя у вічності. Щоб, коли прийде кінець нашого земного життя, ми могли завершити його так, як один із учнів Христа – святий апостол Павло , котрий написав про себе так:

„Я боровся доброю борнею, скінчив біг – віру зберіг. Тепер же приготований мені вінок справедливості, що його дасть мені того дня Господь, справедливий Суддя; та не лише мені, але всім тим, що з любов’ю чекали на Його появу”.
(2 Тимофія 4: 7-8).

Сообщение Сьогодні – Вознесіння Господнє появились сначала на Український репортер.

Благовіщення – одне з трьох найшанованіших православних свят – наряду з Великоднем і Різдвом. Дата його святкування – незмінна щороку: 7 квітня. Як незмінні і слова наших пращурів, які звучали так: “Дав Господь – дочекалися Благовіщення!”. Це означало, що багато чого довелося пережити за цей рік, чи й не лише рік: морози, обмеження та інше. Але прийшло Благовіщення, а з ним – і весна, тому будуть городи, буде врожай і буде тепло. Життя починало набирати яскравих барв попри все.

Одним із символів Благовіщення є білі голуби на блакитному небі, які уособлюють благу звістку, що нам зараз особливо актуально. Загалом Благовіщення, яке входить до дванадцяти найбільших церковних свят, для нас, українців, багато в чому особливе. Це третя зустріч весни, після Стрітення і Сорока Мучеників, остаточна перемога весни над зимою, початок нового землеробського року.

Свято відзначається ще із IV століття і присвячене події, про яку розповідається в Євангелії апостолом Лукою. Архангел Гавриїл сповістив Діві Марії про майбутнє народження нею Ісуса Христа – Сина Божого і Спасителя світу. Слова архангела були першою благою вістю не лише для Діви Марії, а й для всього людства після його гріхопадіння, тобто від часів Адама та Єви.

Церква навчає, що Пресвята Марія не просто дізналася, що у неї буде дитя, а й дала на це згоду, і саме в момент промовляння нею слів: “Я раба Господня, хай буде мені за словом Твоїм” і відбулося диво непорочного зачаття.

На Благовіщення тим, хто поститься, дозволяється їсти рибу. Люди несли цього дня до храму насіння, щоб освятити його для майбутнього садіння, бо вважалося, що на Благовіщення Бог землю благословляє.

В Україні споконвіку на Благовіщення збиралися сільські громади на віча, під час яких вирішували, хто й коли оброблятиме ниви вдовам і сиротам. А ще існував звичай: першу весняну оранку починали у тих родинах, де не було господаря. Виконували цю нагальну працю за допомогою толоки, тобто колективно і без оплати.А ще цього дня існував звичай випускати з кліток на волю пташок.

На Благовіщення навіть пташка гнізда не в’є. Чого не бажано робити в свято

Як і на всі великі свята, на Благовіщення не бажано займатися важкою роботою на полі, у дворі і хатньою працею, а їжу краще приготувати заздалегідь, бо й вогонь зачіпати цього дня не бажано.
Не треба брати чи давати в борг і виносити щось із дому, щоб мати достаток.
Не треба обрізати дерева і працювати на землі.
Не можна стригтися, робити зачіски тощо: “птах гнізда не в’є, дівка косу не в’є”. Волосся – символ долі, тому дівчата враховували цю прикмету особливо.
Не можна одягати новий одяг, щоб швидко не зносився.
Не сваритися і не лихословити. важалося, що стосунки цього дня спроектуються на весь рік.
Яка погода на Благовіщення, така й на Великдень буде.

В цей день читають особливу молитву до Діви Марії та просять допомоги та заступництва.

Богородице Діво, радуйся!
I я вітаю Тебе, Пренепорочна Діво, словами, якими поздоровив Тебе колись Архангел Гавриїл у Назареті. Ти повна всяких ласк, з Тобою Господь.
Всевишній підніс Тебе до найбільшої гідності в небі й на землі, бо вибрав Тебе на Матір Свого Сина. Ти одна з поміж жінок вибрана до такої гідності.
Тебе славлю, Тебе величаю, Тобі честь віддаю, Донько Предвічного Вітця, Мати Божого Сина, Обручнице Святого Духа.
Окрім такої гідності, Ти, Пресвята Діво, така покірна, що називаєш Себе Божою служницею.
Тож молю Тебе: навчи й мене тієї найбільшої чесноти — покори. Випроси мені ласки, щоб я міг(ла) лише тим величатися, що я Твій(оя) слуга. А коли буду Твоїм(єю) вірним(ою) слугою, тоді буду виконувати Божу волю в усьому і через те буду учасником(цею) Божої слави на небі. Цього від Тебе надіюся, про це Тебе сьогодні гаряче прошу. Амінь
Пресвята, преблагословенна Богородице!
Просвіти наші серця та наповни їх милосердям і любов’ю до Бога, щоб ми дякували Тобі, о, Всепіта, і підносили свої серця та молитви до Господа.
Отож, поспіши направити наші помисли до єдиної Правди та Любові — до Небесного Творця. І своїми молитвами випроси у Нього прощення наших провин, бо їх не злічити. Щоб наші душі зігрівалися теплом Божої любові та прославляли Його навіки. Амінь

Сообщение Сьогодні – Благовіщення Пресвятої Богородиці. В це велике і світле свято навіть пташка гнізда не в’є появились сначала на Український репортер.

Як розповідає у соцмережах отець Богдан Чурило, Вербна неділя – свято торжества і радості, але саме це свято – початок Страстей Господніх, початок того великого непорозуміння людського, безневинною жертвою якого став Господь наш Ісус Христос.

І саме це робить його одним з найтрагічніших двунадесятих свят церковного року.

Він заїжджає в Єрусалим без посмішки…

Христос розплакався двічі. У Лазареву суботу і неділю, що йде за нею.

Христос плакав, а народ тріумфував. Приводом сліз була смерть друга і Єрусалиму.

Він – заїжджає і Його праве плече вже відчуває той тягар хреста, який на Нього покладуть і який Він буде незабаром нести.

Зовсім скоро усе це торжество, ця невимовна радість, захоплення, побудоване на непорозумінні і самообмані, закінчиться, а натовп, який сьогодні кричить: “Осанна Синові Давидовому!” через декілька днів з страшною люттю і ненавистю буде вимагати Його розп’яття.

Христова слава тривала коротко, бо за ним, наче тінь, уже йшла зрада Юди,

зрада народу,

ішла тінь осуду жидівською старшиною,

тінь мук,

хресної дороги і розп’яття.

Ті самі, що сьогодні вигукують: “Осанна”, — за кілька днів кричатимуть: “Розпни”.

Сьогодні Слово Боже показує, що не те що люди із натовпу, але й улюблений учень Господа, євангеліст Іван, щиро визнає, що він та інші учні також не зрозуміли значення урочистого В’їзду нашого Господа до Єрусалиму:

“А учні Його спочатку того не зрозуміли були, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому”.

(Івана 12;16)

Отже навіть учням не допомогли ані пророцтво Захарії,

ані 117 Псалом…

Справді, тут говориться про мирного, покірного царя. Він їде на мирному віслюкові. Але, разом із тим, говориться про царя, який “повний спасіння”, який знищить всяке знаряддя смерті та принесе мир всім народам до краю землі! “Спасти”, “дати мир” – коли у Письмі говориться так, то це стосується тільки Бога.

Тільки Він може врятувати нас від гріха та смерті.

Тільки Він приносить нам справжній мир.

Бог примирив нас, грішників, із Самим Собою.

І Він приносить мир кожному, хто визнає Його Боже панування.

І Господь дарує цей мир кожному, хто визнає своє громадянство у Божому царстві – тобто, кожному віруючому.

“У цей день Бог посилає особливе слово до українців, кажучи: не бійтеся демонстрації сили, яка ось на ваших кордонах, на ваших очах показує і хоче вас залякати. Послухайте слово пророка Давида. Ті кіньми, колісницями, танками є сильними, а ми є сильні іменем Бога нашого, який сьогодні урочисто, тріумфально входить у наше місто, у наш Київ, як новий Єрусалим, у наше серце, що приймає свого Царя”

(Блаженнійший Святослав Шевчук)

Наша сила, сила нашого народу не в конях чи колісницях сучасного світу. Навіть не в домовленостях чи угодах сильних світу цього.

Бо сьогодні сам Бог приходить до нас.

Він є той, у кому є джерело життя, відродження і воскресіння кожної людини. Життя і воскресіння України.

Піднімаючи гілки верби, у цей радісний для нас день і приймаючи на обличчя краплі води, коли священик окроплює народ, нам слід також згадати сльози Христові.

Радість і смуток тут на землі – це дві нерозлучні сестри.

Тож, коли хочемо колись тріумфувати з Христом у небі, мусимо найперше тут на землі перейти з Ним страсний тиждень і Голгофу.

І тільки тоді зможемо, як Він, увійти там, де вічний тріумф, радість і Воскресіння.

Традиції свята

Звичайно, в цей день проводиться богослужіння. Але в Вербну неділю воно особливе – люди повинні були взяти з собою гілочки верби. Це робиться в честь того, що Ісус увійшов у Єрусалим. І кожен, хто прийшов до церкви в цей день, повинен простояти до кінця богослужіння із запаленою свічкою.

А, мабуть, найголовніша традиція цього свята також пов’язана саме з вербними гілочками. Люди обов’язково намагалися їх освятити в церкві. Зазвичай священики роблять це вже в кінці самого богослужіння, після того, як буде прочитано Євангеліє.

Після того, як вербові гілочки освятяться, за традицією треба торкнутися ними одне одного промовляючи: Не я б’ю, верба б’є. Від нині за тиждень – Великдень. Така давня традиція нагадує, що Воскресіння Христове наближається.

Сообщение “Не я б’ю, верба б’є, за тиждень Великдень”! Сьогодні – Вербна неділя появились сначала на Український репортер.

Благовіщення – одне з трьох найшанованіших православних свят – наряду з Великоднем і Різдвом. Дата його святкування – незмінна щороку: 7 квітня. Як незмінні і слова наших пращурів, які звучали так: “Дав Господь – дочекалися Благовіщення!”. Це означало, що багато чого довелося пережити за цей рік, чи й не лише рік: морози, обмеження та інше. Але прийшло Благовіщення, а з ним – і весна, тому будуть городи, буде врожай і буде тепло. Життя починало набирати яскравих барв попри все.

Одним із символів Благовіщення є білі голуби на блакитному небі, які уособлюють благу звістку, що нам зараз особливо актуально. Загалом Благовіщення, яке входить до дванадцяти найбільших церковних свят, для нас, українців, багато в чому особливе. Це третя зустріч весни, після Стрітення і Сорока Мучеників, остаточна перемога весни над зимою, початок нового землеробського року.

Свято відзначається ще із IV століття і присвячене події, про яку розповідається в Євангелії апостолом Лукою. Архангел Гавриїл сповістив Діві Марії про майбутнє народження нею Ісуса Христа – Сина Божого і Спасителя світу. Слова архангела були першою благою вістю не лише для Діви Марії, а й для всього людства після його гріхопадіння, тобто від часів Адама та Єви.

Церква навчає, що Пресвята Марія не просто дізналася, що у неї буде дитя, а й дала на це згоду, і саме в момент промовляння нею слів: “Я раба Господня, хай буде мені за словом Твоїм” і відбулося диво непорочного зачаття.

На Благовіщення тим, хто поститься, дозволяється їсти рибу. Люди несли цього дня до храму насіння, щоб освятити його для майбутнього садіння, бо вважалося, що на Благовіщення Бог землю благословляє.

В Україні споконвіку на Благовіщення збиралися сільські громади на віча, під час яких вирішували, хто й коли оброблятиме ниви вдовам і сиротам. А ще існував звичай: першу весняну оранку починали у тих родинах, де не було господаря. Виконували цю нагальну працю за допомогою толоки, тобто колективно і без оплати.А ще цього дня існував звичай випускати з кліток на волю пташок.

На Благовіщення навіть пташка гнізда не в’є. Чого не бажано робити в свято

Як і на всі великі свята, на Благовіщення не бажано займатися важкою роботою на полі, у дворі і хатньою працею, а їжу краще приготувати заздалегідь, бо й вогонь зачіпати цього дня не бажано.
Не треба брати чи давати в борг і виносити щось із дому, щоб мати достаток.
Не треба обрізати дерева і працювати на землі.
Не можна стригтися, робити зачіски тощо: “птах гнізда не в’є, дівка косу не в’є”. Волосся – символ долі, тому дівчата враховували цю прикмету особливо.
Не можна одягати новий одяг, щоб швидко не зносився.
Не сваритися і не лихословити. важалося, що стосунки цього дня спроектуються на весь рік.
Яка погода на Благовіщення, така й на Великдень буде.

Сообщение Сьогодні – Благовіщення Пресвятої Богородиці. В це велике і світле свято навіть пташка гнізда не в’є появились сначала на Український репортер.

У свято Стрітення Господнього до Діви Марії підійшла пророчиця Анна і вклонилася немовляті. Пізніше вона донесла людям благу звістку про пришестя Спасителя.

“Вже сама назва свята – Стрітеня, тобто зустріч, вказує на одне з його важливих духовних значень, що всі духовні старання християнина повинні бути направлені до однієї мети – вміти зустрічати Бога у своєму житті”, – пише Богдан Чурило, священник Патріаршого собору Воскресіння Христового УГКЦ у Києві.

Святі отці свідчать про те, що неможлива наша зустріч з Богом у загробному світі, якщо ця зустріч не сталася тут, на землі.
Значить, ми повинні докласти всі залежні від нас зусилля, щоб ця зустріч сталася в нашому земному житті.
І Господь зробив для цього все можливе. Нам дана можливість мати Христа у своєму серці. Нинішній день — це день нашої з вами зустрічі з Христом Спасителем.

А можливостей зустрітися з Богом безліч…
Ось як описано в притчі про розмову людини з Богом :
“Я просив у Бога забрати мою гордість, і Бог відповів мені:
– Ні!
Гордість не забирають, від неї відмовляються…
Я просив у Бога дарувати мені терпіння, і Бог відповів:
– Ні!
Терпіння не дають, а набувають у випробуваннях…
Я просив у Бога дарувати мені щастя, і Бог сказав:
– Ні!
Спочатку дається благословення, і тільки від тебе залежить, будеш ти щасливий чи ні…
Я просив Бога вберегти мене від болю, і Бог сказав:
– Ні!
Страждання допомагають згадати Бога і наблизитися до Нього…
Я просив сил, і Бог послав мені випробування, щоб загартувати мене…
Я просив мудрості, і Бог послав мені проблеми, щоб я навчився вирішувати їх…
Я попросив у Бога, щоб навчив мене любити людей так само, як Він Сам любить мене.
– Тепер ти зрозумів, про що треба просити, – відповів Бог і послав до мене людей, які потребують моєї допомоги…
Я не отримав нічого з того, що хотів, але отримав все, що мені було потрібно!”

Кожен Християнин покликаний нести в собі світло Христове.
Сьогодні ми освячуємо свічки і згадуємо слова Спасителя:
“Я – Світло для світу; хто піде вслід за Мною, той не ходити­ме в темряві, а матиме світло жит­тя”
(Івана 8;12).

Вітаючи всіх із святом Стрітення Господнього, бажаю, щоб ці свічки у наших руках яскраво сяяли, подібно тому, як повинна сяяти наша душа, яка вступає на подвиг Великого Посту, бо за ним Воскресіння Господнє і радість велика, – написав Отець Богдан.

Сообщение Сьогодні одне з найважливіших свят – Стрітення Господнє. Кожен християнин покликаний нести в собі світло Христове появились сначала на Український репортер.

Сообщение Сьогодні – День Святого Миколая. Це свято налаштовує нас на дива і добрі вчинки появились сначала на Український репортер.

Згідно з переказами, вважається, що Андрій Первозваний проповідував у Причорноморських містах-колоніях, руїни яких і досі існують на Півдні України, зокрема в Херсонесі. Говорячи про проповідь апостола на «київських горах», посилаються на Нестора-літописця, який у «Повісті временних літ» наче процитував слова апостола Андрія до своїх учнів після того, як апостол заночував з ними на березі Дніпра під горами: «Чи бачите гори ці? На цих горах засяє благодать Божа, тут буде місто велике, і Бог збудує багато церков». І благословивши ці гори, як сказано далі, він піднявся на них і поставив хрест.

За словами літописця, це відбулося саме там, де сьогодні побудований Київ. А місце, де стоїть Андріївська церква —начебто саме та гора, на якій апостол Андрій поставив свого хреста. Тому церква була збудована саме там, незважаючи на досить складний ландшафт.

Щодо цих переказів, то їх не можна назвати доведеним історичним фактом, багато хто з дослідників, погоджуючись з тим, що апостол таки проповідував на Півдні України, відкидає, як недостовірну, інформацію про його проповідь «на київських горах». Проте вшанування апостола Андрія як першого, хто приніс християнство на територію Київської Русі, стало уже традиційним.

Сообщение Сьогодні – День Андрія Первозванного появились сначала на Український репортер.

Всі ці події поєднані не лише датою. Те, що чотири свята відзначаються саме у цей день – не випадковість, а сплетіння української історії та традицій, які ми продовжуємо підтримувати й сьогодні.

День Покрови Пресвятої Богородиці – це найдавніше свято на 14 жовтня. Воно вважається одним із найбільш шанованих у християнстві та має за собою досить цікаву історію. За легендою, у цей день вороги мали напасти на Константинополь, але у місто прийшла Пресвята Богородиця та вкрила усіх містян покровом свого одягу, захистивши їх від нападників.

Навколо міста здійнялась така буря, що вороги навіть не змогли до нього наблизитись. Саме тому у цей день традиційно моляться про захист своєї оселі, своєї родини та рідної землі.

А оскільки українські козаки надзвичайно шанували християнські традиції та вважали Покрову одним з найбільших свят, то і для цих захисників 14 жовтня виявилось визначною датою. Саме у цей день вони святили свою зброю, яку шанували не менше ніж національні традиції.

Християнська віра, шанування традицій та прагнення понад усе захистити рідну землю – саме ці якості були властиві українським повстанцям. Тож 75 років тому вони символічно обрали 14 жовтня датою створення Української Повстанської Армії. Армії, котра боролась за збереження самостійної України і з якої сьогодні беруть приклад наші захисники.

У 2014 році з початком нової російсько-української війни, в Україні не лише зросло число призовників до армії. Утворилась велика кількість добровольчих формувань. До їх лав стали саме ті, у чиїх жилах тече кров козаків та повстанців, сучасні захисники рідної землі. Добровольці, які у сучасному світі все ще не забули про важливість традицій, славу воїнів-предків та обов’язок ставати на захист своєї країни, своєї оселі, своєї родини.

Свято Покрови Пресвятої Богородиці переросло у чотири визначні для України події, які роз’єднані часом, але поєднані спільним сенсом. Це день захисника. Тієї людини, яка покладає усі свої сили аби захистити найдорожче.

Традиції та звичаї на Покрову:

Християни у цей день обов’язково відвідують церкву та моляться про захист оселі, міцне здоров’я та щасливу родину. Раніше, до Покрови усі мали закінчити роботу на полях, зібрати та укласти в комори урожай та починати готуватись до зими. Ця традиція має дохристиянське коріння, її часто приписують до язичницьких обрядових звичаїв. Також цей час вважався найкращим для одружень.

Для козаків Покрова була найбільшим святом, додались і свої традиції. У цей день було притаманно обирати нового отамана, вирішувати питання щодо будівництва нової церкви за кошти козаків. Також у цей день вояки святили свою зброю.

Повстанці так само вважали обов’язковим відвідування церкви та святили у цей день свою зброю. Покрова святкується в нас не тільки як народно-релігійне, а й національне свято.

“Покрова накриває траву листям, землю – снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем”. В українських селах до сьогодні дотримуються давньої народної традиції грати весілля після Покрови. Шлюбна пора в Україні – від Покрови і до початку Пилипівки. До Покрови завершувався період сватань і приготування до весіль, який починався після Першої Пречистої.

Дівки, яким надокучило дівувати, молилися: «Свята мати Покровонько, покрий мені головоньку, хоч ганчіркою, аби не зостатися дівкою», «Мати-Покрівонько, покрий Матір сиру Землю і мене молоду».

А на Поділлі дівчата казали: «Свята мати, Покровонько, завинь мою головоньку, чи в шматку, чи в онучу — най ся дівкою не мучу!»

У Карпатській Україні до Покрови поверталися всі пастуші отари з полонин і завершували останню мандрівку чумаки.

Для того, щоб усі члени сім’ї були здоровими, на Покрову старша господиня брала вишитого рушника, що був над іконою Богородиці, і розвішувала його над вхідними дверима.

В народі збереглося повір’я, що у Пресвятої Діви є опікун Покров, якого просили: “Батеньку Покров, накрий нашу хату теплом, а господаря – добром”.

Народні прикмети:
Яка погода на Покрову, такою буде і зима.
Якщо лист з берези та дуба на Покрову впаде чисто – до легкого року, а нечисто – до суворої зими.
Якщо у вишні листя опаде до 14 жовтня – зима буде тепла, якщо ж вишня зелена – зима буде люта.
Якщо до цього дня не спадає з вишень листя – на теплу зиму, а звільниться – на сувору.
Зранку вітер з півдня, а по обіді із півночі – початок зими буде теплим, але згодом похолодніє.
Якщо вітер з півдня низовий – зима буде теплою, з півночі горішний – холодною, із заходу – сніжною; коли ж протягом дня вітер змінюватиме напрямок, то і зима буде нестійкою.
Якщо в цей день сніг не покрив землю – не покриє в листопаді та грудні.
На Покрову вітер – весна буде вітряна.
Відліт журавлів до Покрови – на ранню зиму.
Якщо на Покрову сніг – буде багато весіль.
Хто сіє по Покрові, не має дати що корові.
На Покрову віє вітер з півночі – зима буде холодна і з великими снігами, з півдня – буде тепла зима.
Якщо на Покрову випав сніг, то буде він і в Дмитрів день (8 листопада).
Відліт журавлів до 14 жовтня – бути ранній зимі.
Білка до Покрови змінить шубку – зима буде добра.

Сообщение Сьогодні – День Покрови Пресвятої Богородиці. Традиції, звичаї та історія свята появились сначала на Український репортер.