– Український гімн прозвучав на Олімпіаді-2020 у Токіо саме завдяки Жану Беленюку. Він один із найдостойніших синів України. Ним пишається наш народ, – написав Зеленський у Твітер.

Водночас президент зазначив, що будь-які прояви расизму чи ксенофобії в Україні неприпустимі.

– Поліція має жорстко реагувати на такі випадки та припиняти їх, – додав глава держави.

13 серпня стало відомо, що у центрі Києва невідомі намагалися напасти на борця Жана Беленюка. Ба більше, вони викрикували образливі гасла і хотіли спровокувати конфлікт.

Сам олімпійський чемпіон повідомив у Фейсбуку, що дав свідчення в поліції щодо інциденту і подякував всім за підтримку.

Партія і фракція «Слуги народу» зажадала від Нацполіції у найкоротші терміни встановити та притягнути до відповідальності осіб, які вигукували образи на адресу Беленюка.

Поліція вже повідомила, що проводить перевірку щодо конфлікту – відомості про подію внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за статтею про порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або релігійних переконань.

До бійки, як сказав депутат, справа не дійшла. Беленюк у фейсбуці поставив риторичне запитання: «Чи нормально в європейській державі чути образливі речі людям, які кладуть життя на її прославляння?».

Жан Беленюк виборов першу золоту нагороду для України на Олімпійських іграх в Токіо. У фіналі українець боровся із триразовим призером чемпіонатів світу Віктором Лорінцем із Угорщини. Зустріч завершилася із рахунком 5:1 на користь українця.

На парламентських виборах 2019 обраний народним депутатом від партії «Слуга народу», № 10 в списку.

З 29 серпня 2019 року – перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань молоді та спорту у Верховній Раді України IX скликання.

Сообщение Володимир Зеленський відреагував на інцидент із Жаном Беленюком появились сначала на Український репортер.

Хто б міг подумати, що на зорі ХХІ століття нової ери статуя Христофора Колумба красуватиметься на північноамериканському континенті з відірваною головою? Це того знаменитого Колумба з італійської Генуї, який услід, можливо, за вікінгами, відкрив незнану землю, яку вважав Китаєм. А для флорентійського морепрохідця Амеріго Веспуччі то був Новий Світ, названий на його честь Америкою.

Не стерлося з пам’яті скривджених, як з Африки вивозилися в задушливих трюмах вітрильників мільйони темношкірих для виснажливої праці на плантаціях колонізаторів. Слабших, які конали, жорстокі торгівці живим товаром викидали за борт в океанську пучину. Та прошуміли в один змиг віки здирств і експлуатації. Вічність розпоряджається по-своєму. Нащадки безправних невільників зносять з лиця землі пам’ятник одному з найбільших рабовласників Томасу Джеферсону.

Демонстранти вимагають повсюдно прибрати символи колоніальної експансії і расової дискримінації. В Нью-Йорку демонтують Кінний пам’ятник колишньому президенту США Теодору Рузвельту біля входу в Американський музей природничої історії. Сповнені людської гідності не змиряються з тим, що обабіч можновладного, який масивно вивищується в сідлі, з одного боку коня принижено переставляє ноги індіанець, а з другого схиляє голову привезений із Африки чорношкірий. Багато невдоволених затялися повалити статую й сьомого президента Ендрю Джексона, яка навпроти Білого дому у Вашингтоні.

Прінстонський університет вилучив із назв факультету й коледжу ім’я 28-го президента США Вудро Вільсона. «Через расистські погляди і політику Вільсона його ім’я не підходить для факультету суспільних і міжнародних відносин та до жилої будови коледжу, викладачі, студенти й випускники яких повинні рішуче виступати проти расизму в усіх його проявах, – заявив ректор відомого навчального закладу. – Прінстон є частиною Америки, яка занадто часто ігнорувала або виправдовувала расизм, дозволяючи зберігати систему, яка дискримінує чорношкірих».

Невже це не в брову, а в око кремлівським верховодам? Невпинна пропаганда, яку вони благословляють і заохочують, не якимись же іншими, а брудними селевими потоками обрушується на горьовану Україну. Не втямки недалекоглядним, що за бузувірські злочини неминуче настане розплата. Ні в якому разі вічність не допустить, щоб Східна Європа з прилеглою до неї Азією назавжди заціпеніла заповідником старорежимних порядків.

Прозріють осліплені. Відвернуться від продажних расистів як у Російській Федерації, так і в Україні, де злісних українофобів поки що – хоч греблю гати.

Невідворотна наруга, очевидно, має спостигнути й монументи Петру І в Санкт-Петербурзі й Катерині ІІ в Одесі. Вона ж, за характеристикою від О. Пушкіна, – «великая стерва», а за прокляттями від українського народу – «вража баба, клята сука», що занапастила «край веселий». Що ж до несамовитого тирана, то куди ж подітися від того, що написав геніальний Лев Толстой?

«З Петра І починаються особливо разючі та особливо близькі й зрозумілі нам жахи російської історії. Біснуватий, п’яний звір, що гниє від сифілісу, чверть століття вигублює людей, страчує, палить, закопує живцем у землю, ув’язнює дружину, впадає в блуд, мужолозтвує. Сам, забавляючись, рубає голови, блюзнірствує, їздить із подобою хреста та з чубуком у вигляді дітородних органів і подобою євангелій – ящиком з горілкою. Коронує блядь свою і свого невільника, розоряє Росію і страчує сина. І не лише не згадують його злодіянь, але до сих пір не припиняються вихваляння доблесті цього чудовиська і нема кінця всіляких пам’ятників йому”. (Полное собрание сочинений. – Москва, 1936. – Т.26. – С. 568).

Невже на віки-вічні не буде осуджено довготривалу війну верховодів Російської Федерації проти незалежної Української держави, яка довірилася Будапештському меморандуму та позбулася ядерної зброї в обмін на недоторканність своїх кордонів?

Кілька десятиліть тому міськрада Коростеня відмовилася зводити пам’ятник княгині Ользі. Літописці повизбирували жахіття з усіх доступних їм тоді писемних джерел, аби до десятого коліна настрахати нащадків українського роду нечуваною розправою над їхніми предками. І що ж? Ніхто з науковців в Україні не засумнівався, чи доцільно одну із головних площ у Києві увінчувати монументом княгині Ользі роботи Кавалерідзе. А цього року телеекрани заполонила співачка Ірина Білик в образі усе тієї ж княгині. В такий спосіб артистка нібито винахідливо дякує президентові за нагороду до Дня Конституції України.

Якщо протягом не одного століття тільки про те й ішлося, як вирвати з душі й серця поневолених пам’ять, то нічого дивуватися, що в Україні хор у першій-ліпшій церкві благословляє: «Вінчаються раби Божі!» Так само батюшки відспівують покійників – «рабів Божих». Нічого подібного не почути в грецьких храмах. Під тими високими склепіннями звучить винятково – «діти Божі». Ніяких «рабів» ні з вуст католицьких ксьондзів, ні від сповідників інших конфесій. Та відкриймо ж у Біблії Псалом Асафа:

Бог стоїть серед Божої громади,
серед богів він судить…
Я мовив: «Ви – боги
й сини Всевишнього усі ви».

Звертаємося в молитвах: «Отче наш…» У якого ж вітця рідні діти – «раби»? На животрепетні питання дає відповіді хоча б і Григорій Сковорода. Почуймо. Прислухаймося. Воскресаймо «дітьми Божими». Скидаймо рабські вериги.

«Неправда гнобить і протидіє, але тим більше бажання боротися з нею», – заповідає всесвітньо відомий український філософ. І просвіщає: «Увесь мир спить… Спить глибоко, розпластавшись, наче вбитий об землю. А наставники, що пасуть Ізраїля, не тільки не будять, а ще й погладжують: «Спи, не бійся. Місце хороше. Чого лякатися?»

Але ж так було якихось півтораста років тому. Поза всяким сумнівом, ближче майбутнє розбудить приспаних. Не на небі, а на землі відбудеться праведний суд. Та поки доленосне станеться, еліта українського народу зобов’язана щогодини, щодня й постійно вивулканювати всі сили, щоб волелюбні не ниділи, не перти плуга у волячому ярмі, а дихали, як озоном після грози, повнокровно й повноправно.

Вадим ПЕПА, лауреат літературно-мистецьких премій імені І. С. Нечуя-Левицького та імені Олеся Гончара

На фото: робота , яка взимку 2020 року демонструвалася на Всеукраїнській художній виставці “Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників”.

Читайте також:

• “Точать зуби на мову. Роздуми щодо подій в Україні крізь віки (+відео)”
• Правда проти безпросвітності. Відповідь Путіну про “ідентичність” українського й російського народів

Сообщение Письменник Вадим Пепа: “Відплата за будь-коли вчинені злодіяння неминуча” появились сначала на Український репортер.

З 2019 року малюнок повністю зникне з екіпірування команди і не буде використовуватися в оформленні її домашнього стадіону “Прогресів-Філд” у Клівленді.

«Клівленд Індіенз» не будуть міняти назву команди, а вболівальникам не заборонятимуть вхід на стадіон у символіці із зображенням Вождя Ваху. Лого з червоношкірим індіанцем залишиться на сувенірах, які можна буде придбати в обмеженій кількості магазинів.

«Клівленд Індіенз» довелося відмовитися від свого головного символу після багаторічних звинувачень у расизмі. Представники американських індіанців стверджували, що зображення Вождя Ваху є недоречною расистської карикатурою, заснованою на етнічних стереотипах і забобонах. Протести щодо цього не вщухали з 1970-х років.

Портрет мультяшного усміхненого індіанця у 1947 році на замовлення власників «Клівленд Індіенз» намалював 17-річний художник Уолтер Голдбах. Незабаром він став прикрашати форму гравців команди, а в 1952-му в дещо переробленому вигляді отримав офіційне ім’я “Вождь Ваху”. Так у 1930-40 рр. в США називався популярний газетний комікс. Крім того, таке прізвисько носив пітчер команди Еллі Рейнольдс, індіанець-маскогі за походженням.

З 70-х рр. борці з расизмом та американські індіанці постійно нападали на власників команди з вимогою змінити логотип. Вперше команда хотіла позбутися індіанського логотипу ще в 1994 році, але тоді група вболівальників запустила громадську кампанію «Врятуйте нашого вождя». Фанати зібрали 10 тисяч підписів на захист Ваху, що змусило керівництво «Клівленд Індіенз» відмовитися від “зради”. Проте на домашніх матчах перед стадіоном постійно збиралися групи протестувальників, що призводило до численних конфліктів з уболівальниками.

З початку 2010-х років Вождь Ваху став планомірно зникати з клубного екіпірування, його замінила велика червона буква С.

Варто відзначити, що у Штатах  надавати спортивним командам «індіанські» назви і використовувати відповідну символіку – дуже поширена практика. Серед найвідоміших – бейсбольна команда «Атланта Брейвс», хокейна «Чикаго Блекхоукс», а також команди з американського футболу «Канзас Сіті Чіфс» і «Вашингтон Редскінс».

Незважаючи на протести індіанців, власники топових клубів не поспішають відмовлятися від своїх брендів і логотипів. Вони вважають, що таким чином прославляють історію корінних народів Америки.

Сообщение Через звинувачення у расизмі бейсбольна команда «Клівленд Індіенз» відмовилася від свого символу – Вождя Ваху появились сначала на Український репортер.