У відеозверненні Зеленський зазначив, що «великий український композитор Микола Леонтович кілька років жив і працював у місті, що сьогодні має назву Покровськ. Викладав тут музику дітям, створив хор і саме там написав другу редакцію «Щедрика», що в ці дні лунає в кожному куточку Землі. Так українець подарував світу музичний дух Різдва.

І нехай кожна людина у світі, почувши його, згадає Україну. Те, як ми боремося сьогодні за головний символ цього свята – за надію й перемогу життя. На нашій землі, у кожному місті, у кожному містечку, зокрема і в Покровську.

Божественна музика, написана там, і зло, яке принесла туди росія, яскраво показує, у чому різниця між нами й ними.

Ми прагнемо творити, а для когось сенс життя – сіяти смерть. Ми хочемо спокою, хочемо справедливості, ми хочемо миру.
Все, що нам треба, – мирно жити на своїй землі, бачити сонце, своє небо, а в ньому – різдвяну зорю, а не іранські «шахеди» й російські ракети. Але декому «скучна і нє хватаєт двіжухі». Ці слова – доказ, наскільки вони далекі від Бога, від християнства, від реальної віри. І це є доказ, чому їхня неволя й темрява програють. Ми це знаємо. Світ знає це.

І це знає Бог. А зло програє. Українці вірять у це й моляться про це. Аби все те лихо й весь той бруд зникли з нашої землі назавжди. І українці, безумовно, заслуговують на це».

Зеленський стверджує: «Ми не втратили своїх цінностей, і тому сьогодні ми вшановуємо всіх, хто віддав життя, захищаючи нас. Ми молимося сьогодні за всіх, хто на фронті, щоб повернулися живими. За всіх, хто в полоні, щоб повернулися додому. За всіх, кого росія загнала в окупацію. Всіх, кого змусила поїхати. Всі, кому непросто, але вони не втратили Україну в собі,
а отже, їх ніколи не втратить Україна».

Фото: Офіс Президента України.

Сообщение Аби лихо зникло з нашої землі назавжди. Українці, безумовно, заслуговують на це – Президент звернувся до народу появились сначала на Український репортер.

Урочиста церемонія відбулася в Білій залі Героїв України в Маріїнському палаці в Києві.

Володимир Зеленський зазначив, що сьогодні найвищими державними нагородами відзначають тих, хто творить історію нашої держави, нашого народу й незалежності.

«Щоразу, коли ми говоримо про звільнені українські території, про міста, села, у які повертається наш державний прапор, про людей, ми говоримо насправді про тих, чия хоробрість на полі бою є фундаментом наших здобутків і майбутньої перемоги», – наголосив Глава держави.

Президент акцентував, що заради перемоги України сьогодні воюють і працюють абсолютно різні люди. Серед них ті, хто присвятив життя військовій справі, і ті, кого призвали до лав Збройних Сил України, хто служить у Національній гвардії, правоохоронних органах, СБУ, розвідці. Серед захисників України також державні службовці, дипломати, волонтери, журналісти, айтівці, транспортники та представники десятків інших професійних та соціальних груп.

«Імена наших героїв, подвиги українських оборонців будуть збережені й будуть відомі не лише нашому народу, а й усім у світі, хто цінує свободу і хто ніколи не підкориться будь-яким загарбникам», – переконаний Володимир Зеленський.

Він зазначив, що саме завдяки всім цим людям Україна зможе здолати ворога, який уже відчуває неминучість своєї поразки.

«Всі ми знаємо, що наша перемога – це питання часу й наших зусиль. Вона обов’язково буде. Наша перемога буде завдяки нашим героям, завдяки тому, що український народ став на захист держави й не віддасть своєї свободи, не віддасть нашої землі», – наголосив Президент.

Пам’ять тих, хто загинув, захищаючи Україну та її незалежність, присутні вшанували хвилиною мовчання. Володимир Зеленський вручив найвищі державні нагороди.

З рук Глави держави орден «Золота Зірка» отримав полковник Національної гвардії України Мукімбой Жумабоєв. Гаубичний артилерійський дивізіон під його командуванням із перших днів повномасштабного російського вторгнення забезпечував підтримку сил оборони Харкова та місцевого аеропорту. Під час виконання вогневих завдань підрозділ знищив значну кількість ворожої техніки. Завдяки діям полковника та підготовленого ним особового складу вдалося зупинити просування ворога; окупанти зазнали суттєвих втрат.

Був нагороджений лейтенант Нацгвардії Євгеній Громадський. Взвод НГУ під його командуванням також брав участь в обороні Харкова. 24 лютого бійці знищили техніку та особовий склад ворога, зокрема з ручного протитанкового гранатомета було підбито артилерійську установку. 26 лютого бійці підрозділу під командуванням Євгенія Громадського у взаємодії з військовослужбовцями ЗСУ зупинили рух механізованої колони противника та захопили полонених.

Відзначений і стрілець-зенітник, солдат НГУ Роман Гломба, який під час бойових чергувань прикривав від повітряного нападу позиції батальйону на Запоріжжі, поблизу села Мала Токмачка. Влучними пострілами з ПЗРК «Ігла» солдат тричі знищував ворожі літаки Су-25 (29 квітня, 23 травня та 29 травня). Таким чином Герой запобіг обстрілу позицій українських захисників і міста Запоріжжя.

Найвищу державну нагороду також отримав капітан Державного бюро розслідувань Віктор Шілімов, який у взаємодії з ГУР у період з 28 лютого до 4 березня поточного року виконував бойові завдання зі взяття та утримання бойових позицій у місті Бучі та селищі Гостомель на Київщині. У складі зведеного підрозділу прийняв бій у Гостомелі та знищив ворожу БМД. У березні був залучений до забезпечення оборони Чернігівського напрямку, зокрема проводив розвідку та визначав координати для артилерії. Завдяки цьому було завдано значних втрат противнику в особовому складі та техніці, ліквідовано ворожого командира з позивним «Гора» та штаб угрупування ворожих сил.

Володимир Зеленський вручив «Золоту Зірку» підполковнику Ігорю Михальчуку. Він виконував завдання в районі проведення Антитерористичної операції та Операції об’єднаних сил і продовжує нести службу. Учасник оборони Біловодська Луганської області. У лютому підрозділ танкового батальйону, яким керував Ігор Михальчук, неодноразово завдавав вогневого ураження противнику, знищуючи російські танки, БМП, автомобільну техніку.

Відзначено також майора Олександра Юрковського, командира артилерійського дивізіону. У травні його підрозділ знищив техніку ворога та понтонну переправу через річку Сіверський Донець у районі Білогорівки (Луганська область). Завдяки цьому було сповільнено просування противника, унеможливлено перекидання його резервів і продовження наступу в напрямку населених пунктів Сіверськ і Лисичанськ.

Орден вручено старшому лейтенанту Владиславу Бандару, командиру парашутно-десантного батальйону. Він має бойовий досвід в АТО й ООС. Під час повномасштабного російського вторгнення забезпечував оборону на взводних опорних пунктах у районі мосту через річку Сіверський Донець біля населеного пункту Щастя на Луганщині. У березні організував ефективну оборону позицій у районі Верхньоторецького, що неодноразово зупиняло спроби прориву і не дозволило противнику заволодіти позицією українських військ на найбільш небезпечному напрямі оборони. 18 березня, під час ворожого авіаційного та артилерійського обстрілу Владислав Бандар зазнав вогнепального осколкового поранення та втратив праву руку. Однак навіть після поранення продовжував керувати обороною ротного опорного пункту, поки його не евакуював бойовий медик.

Крім того, Президент вручив ордени «Золота Зірка» рідним загиблих захисників, які були удостоєні звання Героя України посмертно.

Так, орден було передано родині молодшого сержанта Національної гвардії України Олександра Тимченка, який 26 лютого в районі населеного пункту Трьохізбенка під постійними масованими артилерійськими обстрілами з боку ворожих військ зайняв вогневу позицію, даючи змогу побратимам зі свого відділення вийти з району ураження. Олександр Тимченко гранатою підірвав ворожу БМП разом з піхотою. Гідно прийнявши бій, молодший сержант дав змогу побратимам відійти, а сам залишився та зазнав поранень, несумісних із життям.

Нагороду з рук Президента отримала мати старшого солдата НГУ Артема Амеліна. 26 лютого колона окупаційних військ намагалася прорвати оборону українських сил у районі населеного пункту Трьохізбенка на Луганщині. Один з ворожих танків дістався спостережних постів і намагався розчавити особовий склад, який відходив на запасні вогневі позиції. Артем Амелін попри загрозу життю та здоров’ю двома влучно кинутими гранатами підбив танк, але сам зазнав осколкового поранення. Військовослужбовець продовжив прикривати відхід побратимів і дістав множинних поранень, несумісних із життям.

Найвищу державну відзнаку вручено дружині й дітям полковника НГУ Дмитра Апухтіна, який виконував бойові завдання з організації оборони та недопущення просування ворога до Маріуполя. У березні завдяки вмілому керівництву Дмитра Апухтіна нацгвардійці неодноразово знищували колони техніки та живої сили противника. 12 березня на блокпосту на північній околиці Маріуполя під час наступу ворожої колони полковник, беручи вогонь на себе, не дав противнику змоги просунутися вглиб міста. Не зумівши прорвати оборону, окупанти почали мінометний обстріл позицій, унаслідок якого полковник Дмитро Апухтін зазнав численних поранень, несумісних із життям.

Орден від Президента одержала родина старшого лейтенанта НГУ Віктора Головка. В середині березня його група отримала завдання знищити противника на правому березі річки Ірпінь. Група старшого лейтенанта також знищила ворожий десант. Крім того, Віктор Головко надавав медичну допомогу пораненим і виніс бійця з поля бою до евакуаційного автомобіля. Старший лейтенант також прикрив собою побратима, у результаті чого сам зазнав поранень. Під час спроби евакуації росіяни влучили в автомобіль з РПГ. Віктор Головко та двоє бійців загинули на місці.

Нагороду вручено й дружині майора НГУ Романа Собківа, який удостоєний звання Героя України посмертно. Він очолював іще одну групу, яка брала участь у знищенні ворога на березі річки Ірпінь. Роман Собків обійшов ворожі позиції, першим увірвався в окопи противника та почав знищувати окупантів. Росіяни всіма силами намагалися вибити нацгвардійців із позицій. Відчуваючи загрозу загибелі групи, майор наказав залишити позиції, а сам залишився прикривати відхід особового складу. Ведучи вогонь, Роман Собків дав побратимам змогу відійти на безпечну відстань, перегрупуватися та повернутися в бій. Майор загинув від множинних поранень.

Крім того, Президент передав орден родині полковника Державної прикордонної служби України Ігоря Дашка, який з березня у складі прикордонного загону разом з військовослужбовцями полку «Азов» обороняв Маріуполь. 9 квітня, під час бою з переважальними силами противника, Ігор Дашко зазнав важких поранень. Прикриваючи відхід своєї групи з оточення, не бажаючи потрапити в полон та усвідомлюючи небезпеку від захоплення ворогом радіостанції, полковник вийшов у радіоефір і, вигукнувши «Слава Україні!», здійснив самопідрив гранатою.

З рук Глави держави «Золоту Зірку» отримала мати бойового медика, сержанта Інни Дерусової. Вона перебувала в Охтирці Сумської області, де, ризикуючи життям, врятувала понад десять військовослужбовців. Надаючи медичну допомогу пораненим, 26 лютого Інна Дерусова загинула під час ворожого обстрілу.

Сообщение Орденами «Золота Зірка» відзначаємо тих, хто творить історію нашої держави й нашого народу – Президент України появились сначала на Український репортер.

Як йдеться у новинах, Глава держави акцентував, що захист вітчизни є конституційним обов’язком громадян. Організаційне керівництво мобілізацією в Україні здійснює уряд, а безпосереднє керівництво реалізації заходів мобілізації — центральні органи виконавчої влади, інші державні органи та центральні органи управління військових формувань.

Плануванням і здійсненням мобілізації у Збройних силах України та інших військових формуваннях займається Міністерство оборони через Генеральний штаб ЗСУ. Крім того, порядок оповіщення військовозобов’язаних про їхній призов на військову службу під час мобілізації та вручення повісток врегульовується актами Кабінету міністрів, Міністерства оборони та Генерального штабу ЗСУ.

«З огляду на викладене я звернувся до прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля з проханням комплексно опрацювати порушене в електронній петиції питання в контексті дотримання прав громадян та законодавства про військовий обов’язок і військову службу», — повідомив Володимир Зеленський.

Сообщение Президент України доручив перевірити законність вручення повісток на вулицях появились сначала на Український репортер.

Ми маємо інформацію про те, що російські військові залучають найманців з інших країн, намагаються обманом загнати на військову службу якнайбільше молоді.

Ми з вами знаємо: це їм не допоможе.

І тому зараз я попереджаю всіх, усіх, хто спробує приєднатися до окупантів на нашій українській землі. Це буде найгірше рішення у вашому житті.

Краще довге життя, ніж ті гроші, які вам пропонують за коротке.

Наші мужні захисники продовжують утримувати всі ключові напрямки, на які тисне ворог. І відповідають на кожну атаку. На кожен удар окупантів по наших мирних містах, по наших людях. У полон взяті нові російські строковики.

Серед них є й ті, хто відмовляється повернутися в Росію. А є й багато тих, про кого в Росії навіть не згадують. Не намагаються навіть забирати.

На кого додому вже прийшли похоронки, хоча вони в нас у полоні і живі.

Все россияне, которые меня сейчас слышат, говорите об этом. Рассказывайте это в России.

Каждая мама, которая знает, что ее сына отправили на войну против Украины, должна проверить, где ее сын. И особенно те, кто не может связаться со своими детьми, кому сказали, что их дети погибли. И не вернули тела. В интернете есть номера, по которым вы можете обратиться и узнать, что же на самом деле с вашими детьми.

У нас не было расчета взять тысячи пленных. Нам не нужны 13 или сколько угодно ещё тысяч убитых российских солдат. Не нужны. Мы не хотели этой войны. Мы хотим только мира. И мы хотим, чтобы вы любили своих детей больше, чем боитесь своей власти.

Виступив сьогодні перед парламентом Німеччини. Однієї з найбільш впливових країн світу. Країн Європи. Одного з природних лідерів Європейського континенту.

Виступив не просто як Президент, а як українець, громадянин. Як європеєць. Як той, хто відчуває вже багато років, що німецька держава від нас усіх – ніби за стіною. Невидимою, але міцною стіною.

Ми бачили, як Німеччина десятиліттями боролась за економіку. За нові російські газопроводи і старі європейські мрії. Мрії про якусь співпрацю, яку Росія давно не сприймає серйозно.

Ми бачимо, що погляди німців змінюються. І це дуже важливо. Бачимо, як Німеччина шукає новий шлях. Бачимо, як щиро більшість німців виступає за перегляд старої політики.

Бачимо, що пан канцлер Олаф Шольц має великий шанс, велику місію – дати Німеччині оновлене лідерство. Дати Європі мир. Довготривалий і головне – чесний. Такий, який гарантує безпеку кожній державі у Європі і Україні передусім. І я щиро бажаю канцлеру Шольцу від усіх українців, від усіх європейців, щоб Німеччині й партнерам вдалося реалізувати цю місію.

Такі виступи в парламентах і на площах держав-партнерів я буду продовжувати. Обовʼязково. Стільки, скільки потрібно, щоб зупинити війну. Щоб відновити нашу територіальну цілісність. Щоб повернути всім нам, українцям та всім європейцям, омріяний мир.

Я відчуваю: нас починають розуміти дедалі більше. У Європі, у світі, в різних країнах. І це дає нам дедалі більше й більше підтримки. Тієї, про яку ми так довго просили.

Говорив з Президентом Франції Макроном. Посилюємо захист України. Скоординували наші спільні кроки до миру. Вдячний.

Також я вдячний Президенту США Байдену за нову й дієву підтримку для нашої держави. Зрозумійте: я не можу розкрити вам усіх деталей і цього пакету підтримки, і інших. Бо це – наша тактика. Наша оборона. Коли супротивник не знає, чого чекати від нас. Як вони не знали, що їх буде очікувати після 24 лютого. Не знали, що є в нас для захисту і як ми готувалися зустрічати удар.

Окупанти думали, що йдуть в Україну, яку бачили колись раніше, у 14-15-му роках. Яку вони корумпували постійно і якої не боялися. А ми – інші.

І це дає нам змогу захищатися проти повномасштабного удару вже 22 дні. Усе, що ми зробили за декілька років. Для нашої оборони. Для нашої тактики. Для тактики захисту, яку не час розкривати, поки триває війна.

Як не час розкривати й нашу тактику переговорів. Переговорів заради миру, суверенітету, територіальної цілісності нашої держави, нашої волі. Працюючи більше в тиші, ніж на телебаченні, радіо чи у фейсбуці. Вважаю це правильним.

Відвідав сьогодні у лікарні прекрасну родину Власенків із Ворзеля Київської області.

Рятуючись, вони потрапили під російський обстріл. Старша донька, Катя, їй усього лише 16 років, закрила собою братика Ігоря, йому вісім. Брат вийшов із машини і проклинав окупантів. Мама Тетяна отримала осколкові поранення. Батько виніс доньку на руках.

Дякувати Богу, вони всі врятувалися. Бо трималися разом, сім’єю, і захищали одне одного. Я був справді зворушений говорити з ними. Мабуть, найбільше за весь час цієї війни. Я щиро бажаю здоровʼя і щастя цій родині, родині Власенків. Як і всім іншим родинам. Я бажаю вам миру і працюю для цього.

Також сьогодні нагородив пʼятьох працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій орденами «За мужність». Всі – герої. Усіх – за самовіддані дії, за їхню сумлінність, із якою вони рятують всіх нас, рятують українців.

І ще декілька дуже важливих і, безперечно, позитивних новин. Про нашу економіку. Про те, як ми повертаємо нашу країну до життя. Вже зараз, всюди, де безпека це дозволяє. Всюди, де бізнес може працювати.

Наш уряд уже підготував рішення про розширення програми кредитування для підприємців на базі програми «5-7-9%» створюємо нову можливість. Будь-який бізнес зможе отримати кредит під 0%. На час воєнного стану плюс 1 місяць після війни.

Далі буде мінімальна ставка – 5%. А загальний обсяг кредиту може бути до 60 мільйонів гривень. Щоб було ширшим коло тих бізнесів, які зможуть скористатися нашою програмою.

Друга новина – Кабінет Міністрів завтра проголосує за масштабне скорочення регуляцій.

Було понад 600 дозволів і ліцензій для бізнесу, а залишаються обовʼязковими близько 20. Лише ті, які просто неможливо скасувати. Як, наприклад, про поводження з радіоактивними відходами.

Отже, для абсолютної більшості бізнесів в Україні працюватиме декларативний принцип: оголосив про початок діяльності – і вільно працюєш.

І третя новина, яка стосується мільйонів українців. Це особливе завдання для Національного банку України, для народних депутатів і наших урядовців.

Я доручив знайти таку законодавчу можливість, щоб держава гарантувала 100% вкладів в українських банках. 100%. Не частину, як зараз, як завжди, а повністю.

Увесь депозит. У будь-якому банку нашої держави. Щоб люди не втратили гроші і не боялись цього за жодних обставин.

Тож чекаю конкретики. Проект рішення. І сподіваюся, що Верховна Рада не забариться з підтримкою.

Бо це потрібно українцям. Це потрібно Україні.

І наостанок.

Наш Маріуполь, наш Харків, наш Чернігів, Київська область, Ізюм і всі наші міста-герої. Яким дуже складно. Дуже.

Ми робимо все і робимо всі. Абсолютно.

Наша армія, поліція, ДСНС, гуманітарні конвої, церква… Увесь наш народ.

Ми вас не залишимо. А їм не пробачимо.

Ви будете вільні. Точно. Я знаю. Як усі ми на нашій землі.

Слава усім нашим героям!

Слава Україні!

Сообщение Нове звернення Президента України Володимира Зеленського до народу (+відео) появились сначала на Український репортер.

Російські окупанти не можуть нас підкорити. У них немає такої сили. Немає такого духу. Вони тримаються тільки на насильстві. Тільки на терорі. Тільки на зброї, якої в них багато. Але в окупантів немає жодної природної основи для нормального життя. Для того, щоб люди могли відчувати щастя. І мріяти. Вони органічно не здатні робити життя нормальним! Всюди, куди прийшла Росія на чужу землю, мрії неможливі.

Тільки дуже тяжка боротьба за виживання.

У результаті нападу нашу землю, на Україну російське керівництво фактично перетворює свою державу на аналог так званих «ДНР» і «ЛНР». На велику ізольовану від усього світу зону. Де царюватиме бідність. Де все визначатиметься тільки насильством. І звідки люди будуть тікати. Як тільки можуть. Хто тільки може.

Подивіться зараз, хто їде з Росії. Хто виводить свій бізнес. Це фахівці, які можуть дати собі раду на глобальному ринку. Це айтівці, які не хочуть жити на території, де свободи зоасім немає. Це бізнесмени, які відчувають: у них все відберуть, коли просто захочуть. Це артисти, які знають, що творчість на території, де життя людини нічого не варте, також нічого не варта.

Росія втрачає мізки. Втрачає таланти. Втрачає гроші.

Але якщо це відбувається з Росією, то що ж чекає на так звані «ДНР» і «ЛНР»? На їхні аналоги? Тільки повна деградація.

Окупанти на території Херсонської області намагаються повторити сумний досвід утворення псевдореспублік. Шантажують місцевих керівників, тиснуть на депутатів. Шукають, кого підкупити, щоб організувати так звану «ХНР». Таку ж мертвонароджену, як і «ДНР» та «ЛНР». Щоб організувати якісь «комітети» проти законної влади на нашій землі. І всупереч волі людей, які щоденно виходять протестувати. І які хочуть Україну. Я вдячний їм.

Хочу сказати деяким діячам і діячкам, яким не вистачило гидливості відмовитися від розмов з окупантами… Хочу сказати: якщо хтось із них раптом спокусився на пропозиції від окупантів… Ви підписуєте собі вирок.

Вирок – піти слідом за понад 12 тисячами окупантів, які не змогли зрозуміти вчасно, чому на Україну не варто посягати.

Відбулося екстрене засідання Херсонської обласної ради. 44 депутати ухвалили рішення, що Херсонщина – це Україна, і жодним псевдореспублікам там не місце.

Україна вистоїть у цьому випробуванні. Нам потрібен час, нам потрібні сили, щоб переломити військову машину, яка прийшла на нашу землю.

Не буду применшувати загрозу. І не стану перебільшувати здобутки. Ми – чесні люди, а не Міністерство оборони Росії, яке бреше всім – мільйонам своїх громадян і навіть очільнику Російської Федерації. Тому кажу відверто: ще потрібно триматися. Ще потрібно боротися. Кожного дня і кожної ночі шукати, як завдати ворогу максимальної шкоди. На всіх напрямках оборони. Під Житомиром і Києвом, під Черніговом і Сумами, під Харковом і під Луганськом, під Донецьком і Маріуполем, на півдні країни й на дипломатичному фронті нашої держави.

Маючи таку тактику і маючи впевненість у своїх силах, ми прийдемо по своє.

Прийдемо в Мелітополь і в Генічеськ. Всюди, де наша земля. І хай окупанти знають, хай знають усі колаборанти, яких вони знайдуть, що Україна їм не пробачить. Нікому. Нічого.

Україна не забуде. Україна знайде і притягне до відповідальності. Кожного. Так, як це буде можливо.

Усі гуманітарні коридори, до речі, які були погоджені, – вони спрацювали. Вдалося вивезти 12 729 людей. Гуманітарний вантаж для Маріуполя має бути завтра вдень. Через складність маршруту довелося заночувати в Бердянську.

Постійно – за кожної нагоди – я повторюю нашим друзям і партнерам за кордоном про те, що вони повинні робити більше для нашої держави. Для українців. Тому що це не тільки для України. Це для всіх у Європі.

Зло, яке цілеспрямовано бомбардує мирні міста… Зло, яке обстрілює навіть машини швидкої допомоги і підриває лікарні, не зможе зупинитися на одній країні. Якщо матиме сили йти далі.

Сказав про це на дуже важливій акції на підтримку нашого народу, яку організували у Європі. Понад сто тисяч людей на площах Італії та інших країн континенту зібралися на мітинг за нас, за Україну і проти російської агресії.

Мільйони людей почули моє звернення ще й потім, завдяки трансляції і записам.

Ми зараз маємо найбільшу в історії України підтримку світом наших прагнень і нашої незалежності.

Можна взяти опитування громадської думки в будь-якій країні, і побачимо, що Україна – в лідерах серед тих, кому симпатизують, кого підтримують.

А Росія – не просто серед ворогів. А навіть більший ворог, більше зло, ніж Північна Корея. Саме так думають, наприклад, американці. Звичайні люди в усіх штатах. Як і звичайні люди в усіх європейських країнах.

І я вдячний їм за цю надзвичайну підтримку. Вдячний за розуміння нашої боротьби. Бо ми поєднані однією мрією – жити вільно на своїй землі. І маємо право на те, що є у кожного у вільному світі, – на безпечне небо, так само як і на власну землю.

Шановні українці! Шановні українки!

Наші герої!

Світ завжди любив тих, хто бореться проти зла.

Саме наш спротив, хоробрість усього нашого народу надихнули світ. Мільйони людей у різних країнах. Які ще 17 днів тому могли й не відчувати, що спільне у них у всіх є. У нас у всіх є. А зараз це очевидно: мир, свобода, любов до своїх дітей. Дітей, заради яких ми воюємо, щоб вони мали майбутнє.

Я підписав два важливих укази.

Про відзначення державними нагородами України 106 військовослужбовців Збройних Сил України, які мужньо проявили себе у боях за незалежність України. 17 з них, на жаль, – посмертно. Але вони – герої.

І указ про присвоєння звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка»:

Старшому сержанту Васічу Сергію Вікторовичу. Посмертно. Мужньо обороняв наші позиції у Київській області. Знищив ворожу техніку та значну кількість живої сили ворога.

Старшому солдату Пархомуку Віталію Васильовичу. Посмертно. Під час контрнаступу на противника в районі міста Макарів завдав значних втрат ворогу і героїчно загинув, захищаючи своїх побратимів.

Солдату Мрочку Костянтину Васильовичу. Посмертно. Мужньо боровся із силами противника, які переважали. Завдяки його ефективним діям окупанти зазнали болісних втрат.

Солдату Свинчуку Олегу Анатолійовичу. Посмертно. Героїчно виконував свій обовʼязок у бою проти сил ворога, що переважали. До останнього допомагав своїм співслужбовцям.

Сержанту Ханіну Андрію Павловичу. Посмертно. Захищаючи Волноваху Донецької області знищив танк ворога та близько 10 осіб противника. Під час бою, отримавши поранення, допомагав пораненим співслужбовцям і до останнього виконував свій обовʼязок.

Сержанту Дерусовій Інні Миколаївні. Посмертно. З 24 лютого старший бойовий медик виконувала завдання в місті Охтирка Сумської області. Врятувала понад 10 військовослужбовців, ризикуючи власним життям. Загинула від артилерійського обстрілу російських військ, надаючи допомогу пораненим військовим. Перша жінка – Герой України, якій це звання присвоєно посмертно.

Вічна памʼять усім, хто віддав життя за Україну!

Присвоєно звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка»:

Старшому лейтенанту Гуцулу Володимиру Олександровичу. Завдяки його героїчним діям у Херсонській області вдалося знищити 25 одиниць техніки ворога та близько 300 окупантів.

Старшому лейтенанту Чорному Володимиру Володимировичу. Завдяки його умілим діям при захисті Волновахи Донецької області, було знищено близько 50 осіб противника, танк Т-72 і взято в полон пʼятеро окупантів.

Слава всім героям!

Слава Україні!

Сообщение “Кожного дня і кожної ночі шукати, як завдати ворогу максимальної шкоди. На всіх напрямках оборони”, – звернення Президента України появились сначала на Український репортер.

Сообщение “Коли захищаємо свободу, маємо бути кожен як повноцінна армія” – нове відеозвернення Президента України появились сначала на Український репортер.

Вільний народе вільної країни!

Вже десята доба нашої вітчизняної боротьби. Щирої віра та цілодобової роботи.

Десята доба –як один безкінечно довгий день. Одна безкінечно довга ніч, яка не дає відпочинку.

Сьогодні субота. Субота. Це слово на війні нічого майже не означає. Як понеділок або четвер або будь-який інший день. Всі вони стали однаковими.

Однаково захищаємо державу. Однаково рятуємо людей.

Країна не знає більше вихідних. Не важливо, що на годиннику. Не важливо, що в календарі. І так –до перемоги.

Пізно вночі говорив з Президентом Франції Еммануелем Макроном і з Президентом Польщі Анджеєм Дудою. Наша взаємодія постійна. Наші розмови щоденні. Я безмірно вдячний кожному з них. Безмірно вдячний Анджею за його рішучість та відданість нашій спільній справі. Захисту людей. Вдячний дружині Анджея Агаті. Друзі, яких я щиро вважаю друзями і щиро бажаю кожному.

Нам вдалося не допустити гуманітарної кризи на кордоні. Вдалося організувати ситуацію так, щоб тисячі українських жінок і дітей отримали гідне ставлення. Ніхто не питає, якої вони національності. Якої вони віри. Скільки в них грошей. Фактично у нас більше немає кордону з дружньою Польщею. Бо ми разом на стороні добра. Нам не до кордонів.

Я впевнений, що вже скоро ми зможемо сказати нашим людям: повертайтеся!

Повертайтеся з Польщі, з Румунії, Словаччини та всіх інших дружніх країн.

Повертайтеся, бо загрози більше немає.

Ми вже думаємо про майбутнє. Для всіх українців. Після війни. Про те, як оживити наші міста. Як відновити економіку. Я говорив з головою Світового банку Девідом Малпассом, виконавчим директором МВФ Крісталіною Георгієвою.

Маємо згоду між найбільшими фінансовими інституціями заради підтримки України. Вже є рішення про невідкладну допомогу та про десятки мільярдів доларів на відбудову України після війни.

І це тільки перші рішення. Я підкреслюю це – тільки перші. Говорив з Президентом Туреччини Ердоганом. Говорив з лідерами Саудівської Аравії та Об’єднаних Арабських Еміратів. З Президентом Європейської Ради Шарлем Мішелем і Президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн. Головна тема –членство в ЄС для України.

Я вдячний європейцям – сотням тисяч людей у різних містах нашого континенту. Братислава, Вільнюс, Франкфурт, Ліон, Париж, Тбілісі, Прага. Вони вчора вийшли на підтримку України. На підтримку Європи. Вони вийшли заради миру. Якнайшвидше.

Я вдячний американцям – стійкій двопартійній більшості звичайних людей. Ми бачили опитування. Ми бачили думку звичайних людей Америки, які підтримують звичайних людей України. Які вимагають посилення санкцій проти Росії за агресію вже зараз. Які підтримують закриття неба вже зараз, щоб врятувати життя наших людей. 74 відсотки американців – за безпольотну зону. 74! Абсолютна більшість. Що ще потрібно для ухвалення рішення? Ми впевнені – схожий результат і в інших демократичних країнах.

Збройні Сили України хоробро тримають усі ключові напрямки нашої оборони.

Контратакують окупантів під Харковом, захищаючи місто. Тримають Миколаїв, Київ, Чернігівщину, Сумщину, Донбас. Ми завдаємо окупантам таких втрат, яких вони не бачили і в найстрашнішому сні.

Російська армія не вийшла на заплановані рубежі. Але вийшла майже на 10 тисяч убитих російських військових. 10 тисяч! Це страшно! Хлопці по 18, по 20 років. Зовсім молоді, майже діти. Солдати, яким навіть не змогли пояснити, за що вони йдуть воювати? За що і чому вони на чужій землі?

10 тисяч. Росія точно могла дати цим своїм людям щось інше, крім смерті.

Український народ чинить спротив і там, де окупантам вдалося пройти. На жаль. Але ненадовго пройти. Я захоплююся кожним українцем, кожною українкою, які протестують. Які беруть національний прапор і показують російським військовим, що вони програють. Програють обовʼязково. Бо неможливо виграти в людей, які без зброї в руках зупиняють військову техніку. Які відмовляються брати що завгодно із рук окупантів. Яким складно. Яким Небезпечно. Але вони не втрачають гідність. І ніколи не втратять.

На переговорах у Білорусі групи домовилися про перший крок. Щоб повернути хоча б один відсоток людяності від нормального рівня. Містам, які в оточенні, які знищують, які переживають найгірші дні. Гуманітарні коридори мають працювати сьогодні. Маріуполь і Волноваха. Щоб урятувати людей. Жінок, дітей, людей старшого віку. Щоб дати продукти харчування й ліки тим, хто залишається. Наша допомога – вже в дорозі. Усі, хто потребує допомоги, повинні мати змогу вийти. Хто хоче. Усі, хто може захищати своє місто, повинні продовжувати боротьбу. Повинні. Бо якщо всі підуть, то чиє тоді буде це місто?

Ми робимо все з нашого боку, щоб домовленість запрацювала. Це – одне з головних завдань саме на сьогодні. Подивимося, чи можна піти далі у переговорному процесі.

Молимося за наших військових. Допомагаємо нашим цивільним.

Працюємо заради миру.

Слава Україні!

Сообщение Збройні Сили України хоробро тримають усі ключові напрямки нашої оборони – звернення Президента (+відео) появились сначала на Український репортер.

Старшому лейтенанту Білоконю Максиму Віталійовичу. Посмертно. Брав участь у відбитті атаки ворога під час оборони Чернігова, знищив ДРГ ворога та два танки противника;

Підполковнику Капічуну Олександру Валерійовичу. Посмертно. Завдяки його героїчним діям зупинили колону ворога, знищили техніку та ворожих солдатів;

Солдату Лук’яновичу Олександру Володимировичу. Посмертно. Під час бою знешкодив до трьох десятків одиниць техніки противника. Внаслідок авіаційного удару отримав смертельне поранення;

Молодшому сержанту Несольоному Михайлу Михайловичу. Посмертно. Загинув у ближньому бою із силами противника, коли евакуював людей;

Солдату Нікончуку Андрію Валерійовичу. Посмертно. Захищав Київську ГЕС від нальотів російської авіації та ракетних ударів;

Лейтенанту Сапилу Віталію Романовичу. Посмертно. Командир танкового взводу. Знешкодив три десятки одиниць техніки ворога. Загинув під час авіаудару;

Головному сержанту Сенюку Олексію Олександровичу. Посмертно. Обороняв Чернігів, знищив два ворожих БПМ та захопив танк Т-72. Загинув від авіаудару;

Лейтенанту Українцю Владиславу Петровичу. Посмертно. Прикрив відхід своїх при наступі ворога;

Майору Чобану Степану Івановичу. Посмертно. Пілот Су-27, відволік на себе ворожу авіацію над Кропивницьким;

Майору Михальчуку Ігорю Васильовичу. Керівник підрозділу танкового батальйону. Знищив численні бронемашини ворога;

Полковнику Мусієнку Сергію Миколайовичу. Керівник підрозділу ракетних військ та артилерії. Завдав нищівних ударів противнику на Харківському напрямку;

Лейтенанту Пальченку Євгену Михайловичу. Керівник взводу танків. Прикрив вихід бригади з оточення;

Майору Прокопенку Владиславу Юрійовичу. Керівник танкового батальйону. Вивів особовий склад і техніку з оточення без втрат;

Підполковнику Федосенку Павлу Юрійовичу. Керівник підрозділу 92-ї бригади. За ефективну оборону Харкова;

Старшому лейтенанту Чавалаху Дмитру Петровичу. За героїчну участь в обороні Херсонської області.

Сообщение Глава держави присвоїв звання Героя України 15 захисникам появились сначала на Український репортер.

Незламний народе непереможної України!

Рівно два роки тому в Україні було зафіксовано перший випадок COVID-19. Перші тижні боротьби з ним були надскладними. Але ми були єдиними, а отже – сильними, а отже – вистояли. Рівно тиждень тому Україну атакував інший вірус. Інша хвороба. І ті, хто страждає на тяжку анексію та окупацію чужих земель. Тиждень тому о 4-й ранку Росія вторглася в нашу незалежну Україну, на нашу землю. Гострий припадок агресії, манія величі, манія переслідування. Важкі психологічні комплекси і як наслідок – ракетні комплекси. Реактивна артилерія. Танки та інша бронетехніка – просто як сарана. Перші години та дні повномасштабної війни були дійсно надскладними. Але ми були єдиними, а отже – сильними, а отже – вистояли. І так буде й далі. І далі стоїмо.

Стоїмо так, що окупанти змушені були міняти тактику. Ракетно-бомбові удари Росії по українських містах – це зізнання, що не змогли зробити нічого суттєвого на нашій землі. Усі лінії нашої оборони збережені. На жодному зі стратегічних напрямків у ворога немає успіху. Вони пригнічені. Вони приречені. Київ вистояв цю ніч і витримав черговий ракетно-бомбовий удар. Спрацювала наша протиповітряна оборона. Херсон, Ізюм, усі інші міста, по яких окупанти били з повітря, били сильно, потужно, нічого їм не віддали. Чернігів, Суми, Миколаїв тримають оборону. Одеса. Вони хочуть зруйнувати ще Одесу. Але побачать лише дно Чорного моря. Бо вони – дно.

Мішенню Росії став Успенський собор у Харкові. Одна з найдавніших православних памʼяток міста, памʼяток України. На час війни собор – це укриття для харківʼян. Укриття для всіх людей: і віруючих, і невіруючих. Для всіх, бо всі є рівні. Святе місце. Тепер – побите війною. Вони не бояться навіть цього! Користуються тим, що Бог не дає моментальної відсічі. Але він бачить. І відповідає. Відповідає так, що не вам сховатись. Немає такого бункера, щоб пережити відповідь від Бога.

А собор ми точно відновимо – щоб жодного сліду війни там не залишилося. І навіть якщо ви зруйнуєте всі наші українські собори та церкви – ви не зруйнуєте нашої щирої віри в Україну і в Бога. Віри в людей. Ми відновимо кожний будинок, кожну вулицю, кожне місто. І говоримо Росії: вчіть слова «репарації» та «контрибуції». Ви відшкодуєте усе нам, що зробили проти України. В повному обсязі. А тих, хто загинув, – не забудемо. Ми – разом з Богом.

Ви прийшли руйнувати наші міста. Знищувати наших людей. Забирати у нас все, що нам дороге. Ви відрізаєте мирним мешканцям України електрику, воду, опалення. Ви залишаєте людей без їжі, ви залишаєте нас без ліків. Ви розстрілюєте маршрути, за якими можна провести евакуацію. Немає такої зброї, яку б ви не використали проти нас, проти вільних громадян України. А тепер ви виходите й розповідаєте своїм пропагандистам, що ви збираєтеся послати в Україну так звані гуманітарні колони… Запамʼятайте, безбожники: коли мільйони людей проклинають, вам нічим рятуватися.

Українці в усіх регіонах нашої держави, які обпалені війною, отримають від нас усе необхідне. Координаційні штаби працюють на повну. Справжні гуманітарні вантажі – в дорозі. Наш уряд уже підготував програму спеціальної допомоги для всіх українців, які втратили можливість працювати. Зараз. Через війну. Там, де бойові дії! Кожен найманий працівник, кожен ФОПівець, кожен наш громадянин України, у якого Росія забрала можливість працювати, отримає по шість із половиною тисяч гривень без жодних умов. Спеціально наголошую для українців старшого віку. Попри війну ми забезпечуємо повну виплату пенсій. Проіндексованих пенсій. Як це й має бути згідно із законом. З 1 березня пенсії для українців проіндексовані на 14%. Гроші вже пішли в банки. Усі виплати будуть проведені повністю.

Україна щоденно отримує зброю від наших партнерів. Від справжніх друзів. Щоденно все більше й більше потужної зброї. Україна вже зустрічає іноземних добровольців, які їдуть у нашу державу. Перші із шістнадцяти тисяч. Вони їдуть захищати свободу. Захищати життя. Для нас. Для всіх. І це буде успішно. Я в цьому впевнений.

Ми пережили у своїй історії й на своїй рідній землі дві світові війни, три голодомори, Голокост, Бабин Яр, Великий терор, вибух у Чорнобилі, окупацію Криму та війну на сході нашої держави. У нас немає величезної території –від океану до океану, немає ядерної зброї, ми не заповнюємо світовий ринок нафтою та газом. Але в нас є наші люди й наша земля. І для нас – це золото. Саме за це ми боремось. Нам немає що втрачати, крім власної свободи та власної гідності. Для нас це є найбільший скарб. Нас стільки разів хотіли знищити. Але не змогли. Хотіли стерти з лиця землі. Але не вдалося. Били в спину. А ми стоїмо на ногах. Хотіли, щоб ми мовчали. Але нас почув увесь світ. Ми пройшли стільки всього! І якщо хтось думає, що, подолавши все це, українці – всі ми – злякаємося, зламаємось або здамося, він просто не знає нічого про нас, про Україну. І йому нічого робити тут, серед нас. Він чужий. Иди домой. К себе домой. Защищать своих русскоязычных людей. Не по всему миру. А у себя дома – там тоже не мало, около 150 миллионов. А тут…

Слава Україні!

Сообщение “Кожен окупант повинен знати: вони отримають від українців люту відсіч”, – звернення Президента України (+відео) появились сначала на Український репортер.

Сообщение Президент Зеленський звернувся до українців наприкінці першого дня атак московії (+відео) появились сначала на Український репортер.