5 липня колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду завершила розгляд адміністративних справ щодо заборони партії “Щаслива Україна” та Компартія України  й задовольнила позовні вимоги Міністерства юстиції України.

“Щаслива Україна” – це політичний проєкт ексміністра доходів і зборів уряду Віктора Януковича Олександра Клименка, який втік до Росії. За кілька днів до рішення суду партію перейменували: раніше вона називалася “Успішна Україна”, повідомляє рух “Чесно”.

“Комуністична партія України” – дітище Петра Симоненка. Цю партію Окружний адміністративний суд Києва заборонив ще в грудні 2015 року, однак вона продовжувала існувати через судову колізію.

Тепер обидві партії заборонені. Майно, кошти та інші активи партій, їхніх обласних, міських та районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень передано у власність держави.

Малюнок Андрія Петренка.

Сообщение Суд заборонив політичні партії – “Щаслива Україна” та КПУ Симоненка появились сначала на Український репортер.

Партійні ділки потирають руки. Тепер у населених пунктах понад 10 тисяч мешканців — самовисуванцям зась. Тільки від партій.

Тож бажаючим доведеться йти на поклон до партійних бонз. А там свій прейскурант на обілечування. А відкриті списки у проголосованому вигляді — це фікція.

Тож тепер партійні вожді будуть вирішувати, кого пустити на вибори, а кого — ні. І хто отримає мандат від партії.

Що прикметно — спостерігався у цих питаннях дивовижний консенсус партій, представлених в парламенті.

Чому вони взагалі вирішили, що мають право на таку узурпацію виборчого процесу?
Представник Мінюсту днями повідомив, що довіра населення до політичних партій попри їх велику кількість (а Україна посідає перше місце в Європі за кількістю зареєстрованих політичних партій – 352) перебуває на дуже низькому рівні. У цьому контексті він навів дані соціологічного дослідження Центру Разумкова, проведеного з 21 по 26 березня, згідно з яким 76% українців не довіряють політичним партіям, а близько 60% наших співгромадян вважають, що жодна з партій не захищає їх інтереси. Парадокс.

Леонід КОСАКІВСЬКИЙ, перший Київський міський голова

Сообщение Партійний диктат і примусова партизація виборів — суть оновленого Виборчого кодексу появились сначала на Український репортер.

Як повідомив у Фейсбуці киянин, громадський діяч Юрій Леченко, створено нову партію – Народовладдя.

Він закликав приєднуватися до цієї організації усіх, хто поділяє принципи соціальної справедливості, народовладдя, захисту національних інтересів, нульової толерантності до корупції, внутрішньої демократії, а також усіх, хто хоче спільно розбудовувати партію в інтересах мільйонів, а не мільярдерів.

Левченко наголошує, що партія є абсолютно незалежною від будь-яких олігархічних кіл і не має жодних корупційних надходжень.

Сообщение Колишній депутат Юрій Левченко презентував партію Народовладдя появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляє прес-служба суду.

Нагадаємо, позивачі просять суд скасувати наказ Мін’юсту від 23 липня 2015 року, яким було затверджено Правовий висновок Комісії з питань дотримання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборони пропаганди їхньої символіки» щодо невідповідності діяльності, найменування та символіки Комуністичної партії України вимогам вищевказаного закону.

Зазначається, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сообщение Суд знову розгляне справу щодо заборони КПУ появились сначала на Український репортер.

Цитуємо: “За 2016-2019 роки з Державного бюджету України на діяльність політичних партій виділено майже 1 мільярд 500 мільйонів гривень.

Левову частку коштів отримали також партії, які не потрапили до новобраного парламенту («Народний фронт», «Радикальна партія Ляшка», «Самопоміч», «Опозиційний блок»).

Гроші, що надходять з кишень українських громадян, партії витрачають переважно на телевізійну рекламу, якою їхні лідери вітають нас зі святами. На моє переконання, використовувати народні гроші на утримання партій у воюючій, бідній, корумпованій країні – цинічно і неприпустимо.

Відомо, що з 2019 року величезні гроші також отримають партії, які не потрапили до парламенту. Нині за державний кошт фінансуватимуться не лише політичні сили, які подолали 5% бар’єр, а й ті, що набрали 2%. Попередньо, за оцінками експертів, партії отримають такі суми з бюджету за 5 років:

«Слуга народу» — понад 2,685 мільярди;
«Опозиційна платформа» — 705 млн;
«Європейська солідарність» — 545 млн;
«Батьківщина» — 465 млн;
«Голос» — 385 млн;
«Сила і честь» — 270 млн;
«Опозиційний блок» — 200 млн;
«Партія Шарія» — 190 млн;
«Радикальна партія Олега Ляшка» — 170 млн;
«Українська стратегія Гройсмана» — 135 млн;
«Свобода» — 130млн.

В цілому на утримання цих партій за 5 років діяльності Верховної Ради український народ повинен витратити близько 5 мільярдів 900 мільйонів гривень.

Отже, пропоную скасувати або, принаймні, призупинити законодавчі акти, які передбачають фінансування політичних партій з Державного бюджету.

Ці кошти слід скерувати на вирішення вкрай важливих проблем, пов’язаних із безпекою та оборонною міццю держави і якістю життя людей. Зокрема – на фінансування армії, освіти, культури, медицини, здоровго способу життя.”

Читайте також:

• На капітальний ремонт України не вистачає золота Полуботка
• Герой України Яковишин: “Варто провести аудит діяльності Верховної Ради”
• Майдан наших надій і сподівань. Дещо про підсумки Революції Гідності (+фото)

На фото: Революція Гідності, Майдан

Фото Леоніда ФРОСЕВИЧА

Сообщение Зареєстровано петицію про скасування бюджетного фінансування партій Медведчука, Шарія, Кернеса, Порошенка та інших появились сначала на Український репортер.

Про це глава партії “Слуга народу” Дмитро Разумков заявив в ефірі програми “Право на владу“.

“Ситуація небезпечна, тому що частина бюлетенів надрукована”, – заявив він.

Мова йде про понад п’ять мільйонів екземплярів, на які витрачені гроші з бюджету:

“Це може призвести до зриву виборів, тому що ці бюлетені потрібно передрукувати, на це потрібно мати додатковий ресурс, який в бюджеті не передбачено”.

Другою проблемою у повторному жеребкуванні є час, який потрібен на зміну бюлетенів.

“На жаль, ця кампанія дуже динамічна, і це може привести до зриву виборів”, – розповів лідер “Слуги народу”.

Нагадаємо, рішення про повторне жеребкування суд ухвалив 4 липня. Тоді ж глава ЦВК Тетяна Сліпачук заявила, що “це акція направлена на зрив виборів”.

“ЦВК буде оскаржувати згадане рішення і відстоювати права наших громадян провести вибори, які призначено указом і які визнано Конституційним судом”, – додала вона.

26 червня ЦВК провела жеребкування та визначила порядок розташування партій в бюлетенях.
Парламентські вибори відбудуться 21 липня 2019 року.

Сообщение Дмитро Разумков: рішення про повторне жеребкування партій може зірвати вибори появились сначала на Український репортер.

Про це за результатами жеребкування повідомляє “Опора”.

Відзначається, що у жеребкуванні взяла участь 21 партія. За його підсумками, партії у бюлетенях будуть розміщуватися таким чином:

“Опозиційний блок”
“Сила і честь”
ВО “Батьківщина”
“Патріот”
“Сила людей”
“Опозиційна платформа – За життя”
“Партія зелених України”
ВО “Факел”
об’єднання “Самопоміч”
“Європейська солідарність”
“Українська стратегія Гройсмана”
“Громадянська позиція”
“Соціальна справедливість”
“Слуга народу”
“Сила права”
“Радикальна партія”
“Партія Шарія”
“Голос”
“Незалежність”
“Аграрна партія”
ВО “Свобода”

Водночас, глава ЦВК Тетяна Сліпачук на брифінгу 26 червня заявила, що відповідно до судових рішень, можливий повторний розгляд про реєстрацію деяких партій, зокрема, “Руху нових сил” Міхеїла Саакашвілі.

В такому разі жеребкування доведеться провести повторно.

Нагадаємо, що вибори до Ради відбудуться 21 липня.

Сообщение Стали відомі номери партій в бюлетені появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляється на сторінці партії “Демократична сокира” у Фейсбуку.

Політичну партію “Демократична Сокира” ЄДРПОУ 43012606 було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, йдеться у повідомленні.

Зазначається, що процес реєстрації зайняв “космічну кількість часу” та подякували Мін’юсту за допомогу у “дрібних нюансах”.

“Попереду – вибори до Верховної Ради України. Після них – місцеві вибори для тих, хто переживе цю зиму. Це великий, складний і не останній бій”, – заявили в прес-службі.

Зазначається, що до складу “Демсокири”, яка формувалася як інтернет-спільнота в 2018 році, входять юристи, ветерани АТО та ООС, журналісти-розслідувачі, бізнесмени й блогери.

Партія виступає за зняття обмежень для бізнесу і максимум свобод для громадян, за скасування мораторію на землю, а також легалізацію зброї. Політична ідеологія – правий лібералізм. Частиною діяльності партії є тролінг.

Сообщение Мін’юст зареєстрував партію “Демократична сокира” появились сначала на Український репортер.

Для цього й партії плодять, як Китай населення.  Щоправда, Піднебесна економіку розвиває, щоб годувати населення, а українські партійні рої не бджолині, а трутневі. Нічого не продукують для «пасічників», а жити гарно хочуть. Їм виявилось мало того, що є у вуликах, тому залізли в кишені до «пасічників».

Це так алегорично підводжу до чергового прояву цинізму нашою багатопартійною владою: з дірявого бюджету виділяє 565 мільйонів з гаком гривень на потреби своїх партій.

Це тоді, коли у найбіднішого в Європі народу, крім чималих податків, здирають ще й військовий збір, коли на хворого пацієнта обіцяють лише чотири сотні гривень на рік, а в багатьох людей взагалі немає грошей на лікування і вони передчасно помирають, коли ганебно скорочені соціальні програми…

До того ж, виділяють на 52 мільйони більше, ніж було торік. Не менш цинічно й пояснили: збільшення фінансування партій обумовлене підвищенням розміру прожиткового мінімуму. Чому ж не врахували це при фінансуванні соціальної сфери?

Одній із партій виділили на «хлібець з водичкою» більше 143-х мільйонів гривень. Інша, щоб не вмерла від голоду, одержить 145,5 мільйона гривень. А ще інша може розраховувати на 72 мільйони державної підтримки (цій партії передбачена й багатомільйонна дотація за збереження гендерного балансу – більше жінок завели у парламент).

Далі за списками ще одна партія чи блок (тут уже два лідери) – 62 мільйони; а за нею ще одна – 49 мільйонів, а там й інша – 37,3 мільйона.

Невже таке фінансування народними грошима партійних суспільних трутнів необхідніше, ніж підтримка вітчизняної економіки, зрештою, допомога немічним і хворим людям, бідним пенсіонерам і молодим сім’ям?.. Нація вимирає, смертність вдвічі перевищує народжуваність, епідемії розгулюють… За офіційною статистикою, в 2018 році українців поменшало на 200 тисяч людей.

Хоча ніхто достеменно не знає, скільки нас залишилося у геройській державі, де одними з головних досягнень партійного парламенту в минулому році спікер Андрій Парубій назвав… затвердження нового привітання в армії і створення Антикорупційного Суду, який невідомо коли запрацює, ще й чи запрацює належно. Ще одне досягнення – дочасно прийняли бюджет. Але назвати той, недоношений бюджет народним язик не повернеться, оскільки він партійно-олігархічний за своїм змістом і не передбачає ніякого покращення для простих людей. До Майдану гідності не збирали з людей данину на фінансування партій. Тепер збирають.

Коли ж придивитись, як за роки війни з Росією зросли статки партійної, державної й олігархічної еліти, як погладшали й засяяли радістю життя «старі» й «нові» обличчя в парламенті та інших владних структурах, то до європейського раю Україна вже добігла. І аж сердиться, що якісь там світові експерти називають нашу славну країну найбіднішою і найбільш корумпованою.

Бо куди там до нас навіть багатим Сполученим Штатам! Послухаймо, чим хвалиться їхній президент Трамп. Що на 40 відсотків знизив ціни на ліки, створив мільйони нових робочих місць, повернув у Штати бізнес на сотні мільярдів доларів, повертає вояків з гарячих точок. Але найважливіше: громадськість, непродажна преса, правові структури контролюють кожен крок президента, і за найменший промах чи якесь відхилення від обіцяного влаштовують правову й суспільну «головомийку», аж до заяв про імпічмент.

Та повернімось до державного фінансування партій. Якось уже ставив питання у пресі: хто помітив у діяльності партій бодай які зміни на краще після того, як їм почали виділяти державну дотацію? Хоча б чи почали менше брехати? Чи, може, поліпшили кадрову політику і стали міняти квотованих партією зажерливих корупціонерів і недоуків на фахових і відповідальних менеджерів в урядових, президентських, обласних структурах? Щоб люди побачили справді плідну їхню роботу на благо суспільства.

За які ж заслуги народ повинен фінансувати партійних дармоїдів? Пояснення одне: така практика існує в європейських країнах. Але там зовсім інші результати діяльності владних партій. Та і не у всіх країнах так розщедрюються. Найбагатша економіка світу – США – теж не фінансує дві владні партії.

Українські шість партійних проектів пролізли в парламент на крові Майдану, й за п’ять років «виснажливої роботи» обвалили добробут мільйонів українців до найбідніших в Європі. Не зупинено війну, не подолано корупцію, відсутній конституційний правовий захист громадян і економіки. І ці провали можна продовжувати й продовжувати. Скажіть, який роботодавець платитиме зарплату працівнику, що лише створює видимість роботи, без виконання поставлених перед ним завдань? Ще й брак в роботі жене.

Чиновникам зарплату платять з бюджету, який наповнюється завдяки праці мільйонів українців. Але наші керманичі рівняються на Євросоюз лише в питаннях призначення собі високих зарплат, премій та низки інших преференцій, фінансування своїх партій тощо. Натомість зовсім забувають про забезпечення європейськими стандартами життя пересічних людей великого суспільства.

Розумію, своя сорочка ближче до тіла. Але ж не досягати цього таким безбожним і небаченим у світі цинізмом, коли не беруться до уваги людські цінності: совість, порядність, чесність, доброзичливість, відданість і відповідальність своєму народу, своїй Вітчизні.

Цей цинізм базується на іншому цинізмі: так безбожно управляють країною, бо розуміють, що українці – не європейці й не громадяни Сполучених Штатів Америки, які за таке управління землю б дуже обурювалися б – сотнями тисяч вийшли б на вулиці і свого б добилися. Як он французи добиваються від недавно обраного демократично-рейтингового керманича. А ми?..

Яку історію пишемо, що нащадкам залишимо? На яких наших звитягах нащадки вчитимуться?

Найбільша наша біда в тому, за роки незалежності не зуміли жодного разу обрати справді народну владу. Ще гірше – над жодною новообраною владою не встановили контроль від конституційного джерела влади – народу. Як це бачимо в Європі, США, інших справді демократичних і народних країнах. Був би такий контроль, то давно б жили навіть краще, ніж в Європі. Бо не було б такого тотального розграбування національного багатства і народного надбання.

Обирали б справді народну владу, контролювали б її по-європейськи – дивись, у діяльності народної влади на першому місці були б не гасла, а забезпечення добротного життя не лише своїм родинам, як зараз бачимо, а кожному джерелу влади.

Нове марево комунізму? Але народу це обіцяється з першого року одержання незалежності! Я ж то добре пам’ятаю, як на початку 90-х мітингували скрізь патріоти, що нарешті здихалися комуністичного режиму, відірвалися від Москви, – тепер заживемо!

Зажили… ті, хто незалежно від Москви кинувся грабувати Україну. А народ? Демократично поміняв Кравчука на Кучму. Спочатку ніби й нічого, економіка стала розвиватися, але без контролю джерела влади Леонід Данилич докерувався до «Україна – без Кучми», а потім і до Помаранчевої революції.

Режим Кучми змінили на народного «патріота», лідера партії «Наша Україна» Віктора Ющенка. Але, знову ж, без громадського контролю над владою, уже на другому році його правління електорат роздивився – знову не того обрали, а ще – кожна наступна каденція Верховної Ради гірша за попередню. Ця негативна тенденція досі триває.

Чи зупинять цей доленосний для України негатив вибори 2019 року? Сумніваюся. Хто й з якими обіцянками йде на президентські вибори? Оберемо одного, але решта претендентів боротиметься згодом за місце в парламенті – всі під прапорами приватних партій. На горизонті й стимул замайорів: державний багатомільйонний «дурнячок» можуть одержати не лише ті партії, які пройдуть у парламент, а й ті, що наберуть необхідний для цього відсоток – нинішні законотворці пітніють над цим. Зупинити підвищення комунальних тарифів, добитися конституційних норм для виборців – вони безсилі, а для себе домовляться.

З таким безвідповідальним підходом до долі нації, до долі держави дославимося до того, що наші нащадки проклинатимуть покоління недолугих незалежників, які за три десятиліття не зробили того, що за коротший час зробили поляки, чехи, словаки, угорці. Не об’єдналися ми навколо розвитку України так, як німці об’єднали розділену війною країну. Вони піднялись з руїн, спокійно, без політичного лементу на телекамери, очистились від фашистської й комуністичної ідеологій, і розбудували таку державу, в яку славлені українці мріють потрапити на роботу.

Щоправда, в одному ми добріші за німців. Вони не дозволять своїм так засівати грошима на виборах, як ми дозволяємо це робити. Ми не звертаємо уваги на мільярдні витрати, здебільшого «чорної» готівки, для утримання стількох партій! Бідний народ навіть не питає вождів, де вони набрали тих мільярдів? І чи хоч податки сплачені з таких фантастичних грошей?

У Німеччині громадськість дуже серйозно ставить такі запитання й добивається відповіді. Українські ж джерела влади тихенько радіють, що і їм щось перепадає… з украдених у народу сотень мільярдів. Німцям таке і в страшному сні не присниться. У них і канцлер живе у квартирі, а наші можновладці – у великих палацах, у прибережних замках, бо вони найбагатші серед європейських державних керманичів.

Нічого не маю проти їхніх великих статків. Претензія одна: щоб про всіх людей краще дбали, щоб не ганьбили Україну своєю жадібністю.

Хоча, поклавши руку на серце, – а навіщо еліті думати про народ? Вона-то добре знає, що самому народу бути обманутим – як бальзам на душу. Український електорат одурманююче любить соковиту брехню політиків – з початку 90-х нею упивається. А охочих бути обманутими зупинити неможливо – помітив Володимир Черняк, політик, доктор економічних наук.

Думаю, багато хто може й мені зауважити. Мовляв, український народ вийшов аж на дві революції, на останній і кров пролив, продемонстрував свою гідність. Може, й так. Але у моєму розумінні, сформованому на історичному досвіді, гідна та нація, яка вміє не лише бунтувати й кров проливати, а, передусім, розбудовувати державу, в якій гідно живеться всім людям. А яку державу одержали після Майдану гідності? Скільки мільйонів українців якнайдалі побігли від майданної гідності? Скільки людей проклинає владу, яку вимайданили?

Як виправити ситуацію? Дивіться на наших нових кумирів. Тільки не подачки в них випрошуймо і захист виплакуймо, а робімо так, як вони роблять. До речі, наше товариство «Земля і воля» впродовж всіх років незалежності розбудовує свою економіку, рівняючись на економіку США. І співпрацює з нею. Результати нашої роботи – наяву. Як і результати діяльності партійних трутнів. З трудового колективу ми таких викидаємо. А суспільство останні гроші віддає їм, щоб ще більше жирували. Може, пора б уже й зупинитись та за розум узятися?

Леонід ЯКОВИШИН,
Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля», кандидат економічних наук

Сообщение Україна – не для народу, а для партій? 565 мільйонів гривень на фінансування дармоїдів появились сначала на Український репортер.

Дані стосуються ІІІ кварталу 2018 року, уточнює «Український репортер».

Як інформує НАЗК, порушення виявлено у звітах таких політсил: «Справа», «Соціальна справедливість», Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна», Блок Володимира Миколаєнка, Партія «Національно-демократичне об’єднання «Україна», «Республіканська платформа», Партія народної дії «Надія», Республіканська партія, Українська партія честі, боротьби з корупцією та організованою злочинністю, Всеукраїнське об’єднання «Вільність і справедливість», Селянська партія України, Партія Наталії Королевської «Україна – Вперед!», Всеукраїнське об’єднання «Свобода».

Ідеться про порушення порядку або термінів подання звіту, а також порядку надання або отримання внеску на підтримку політичної партії, за що передбачена відповідальність за статтями 212-21, 212-15 Кодексу про адміністративні правопорушення.

Загалом за ІІІ квартал до НАЗК надійшли 276 звітів політичних партій про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру.

Про НАЗК також читайте: 

• Антикорупційне агентство склало 50 протоколів на партії
• НАЗК скомпрометовано. Борців з корупцією самих звинуватили в корупції

Сообщение В антикорупційного агентства виникли питання до 13 партій появились сначала на Український репортер.