Про це Суспільному розповіла заступниця міського голови Михайлина Скорик-Шкарівська.

За її словами, 9 серпня, після проведених у міському морзі досліджень, поховали тіла 14 чоловіків та однієї жінки.

За даними міськради, тіла вісьмох чоловіків виявили в селі Мироцьке. За попередньою інформацією, окупанти їх катували, а потім розстріляли, на всіх сліди знущань та кульові поранення, зокрема в голову.

“Спалена в машині жінка на Яблунській вулиці, є скелет чоловіка, який загинув в машині. З однієї могили ексгумували тіла трьох людей, одного впізнали, він з Бучі. З іншої могили, де 7 ексгумовано, також впізнали одного чоловіка з Бучі. Ми підозрюємо, що це тіла наших людей, яких захопили в Бучі, але закатували в Мироцькому. Відповідно, ми мусимо їх поховати”, — говорить радниця бучанського міського голови.

Якщо родичі місяць не забирають тіло людини, місцева влада має поховати.

“В мирний час є звичайна процедура поховання тих, кого не забрали рідні. Це називається державне поховання. Кожна міська, селищна, сільська рада зобов‘язана поховати тіла, які були знайдені. Морг пише прокурору, він своєю чергою пише місцевій владі, ми ховаємо. Ми намагались максимально сприяти родичам, щоб вони змогли знайти рідних, але звернень зараз мало. Ми розуміємо, що ті, хто міг і хотів, закінчили цю процедуру”, — розповідає Михайлина Скорик-Шкарівська.

Якщо ж знайдуться рідні загиблих, на могилі буде номерна табличка, за процедурою ДНК можна встановити спорідненість, з дозволу слідства можна або замінити табличку або перепоховати, як захочуть рідні. Наразі списки з не ідентифікованими тілами ще опрацьовують з моргами.

Відспівує загиблих отець Андрій Головін, каже, хоч іменна загиблих не відомі, людей мають гідно поховати.

“Церква молиться за всіх: хороших, поганих, молодих, старих. Це наш обов‘язок провести людей, не просто закопати як тіла, а поховати як людей. Бог знає ім‘я кожного, можливо з часом знайдуться й родичі, вони будуть молитись і знати ім‘я”, — говорить протоієрей Православної церкви України отець Андрій Головін.

Нагадаємо, що 2 квітня Київську область звільнили від окупантів.

У населених пунктах регіону виявлено сотні вбитих мирних жителів. За даними станом на 17 липня, у Київській області виявили 1346 тіл цивільних. Більшість із них убили з вогнепальної зброї. Ще 300 людей вважають зниклими безвісти.

Сообщение У Бучі поховали 15 людей, чиї тіла не вдалося ідентифікувати появились сначала на Український репортер.

У середу, 6 жовтня, керівник комунального підприємства Львівської облради Меморіально-пошуковий центр «Доля» Святослав Шеремета розповів ZAXID.NET, що масове поховання воїнів УПА виявили у полі поблизу села Соколівка під час пошукових експедицій влітку цього року.

«Проведені пошукові роботи, ексгумація, антропологічні дослідження. Швидше за все, там був бій. Дослідження виявили, що в багатьох загиблих були вогнепальні поранення, характерні для бойових поранень, а не розстрільних. Є багато черепно-мозкових травм, завданих тупим предметом, швидше за все, прикладом гвинтівки. НКВД могли добивати поранених вояків», – розповів Святослав Шеремета.

Загалом було ексгумовано 16 останків, серед яких одна жінка. Більшість чоловіків загинули у молодому віці. У кількох бійців знайдено дрібні особисті речі. Характер виявленого поховання свідчить, що тіла загиблих воїнів УПА забрали з поля бою й хаотично скинули в яму.

Поховання біля Соколівки є одним із найбільших виявлених на Львівщині. У 2015 році поблизу Сколе в урочищі «Альтана» виявили масове поховання вояків УПА – 56 останків в 11 поховальних ямах.

Читайте також: 

• На Тернопільщині перепоховали трьох вояків УПА

Сообщение На Львівщині виявили масове поховання вояків УПА появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляє СБУ Києва.

За даними слідства, посадовці організували схему отримання чималих коштів від родичів померлих. Вбиті горем люди були вимушені віддавати зловмисникам гроші лише заради поховання померлих на кладовищах столиці.

Оборудки фігуранти провадження проводили понад 1,5 року.

Правоохоронці кажуть, що вимаганням грошей за надання місця для поховання займалися двоє посередників. Вони представлялися працівниками кладовищ, хоча насправді один з них – безробітний, а другий – бізнесмен.

В залежності від району розташування кладовища, зловмисники вимагали від родичів померлих величезні кошти. Місця на звичайних кладовищах оцінювали у 3 тисячі доларів. За можливість поховати людину в елітних місцях комунальник та його поплічник отримували до 50 тисяч доларів.

Протиправну схему працівники СБУ викрили у липні.

Дії заступника директора комунального підприємства кваліфікували як отримання неправомірної вигоди службовою особою. Директора приватної фірми судитимуть за посібництво комунальнику.

Наразі слідчі з’ясовують особи всіх причетних до злочину людей.

Досудове розслідування продовжується.

Сообщение 50 тисяч доларів – за місце на київському кладовищі (+відео) появились сначала на Український репортер.

Кладовище 

З цвинтарів хочуть прибрати надавачів ритуальних послуг. Щоправда, для них залишили шпаринку – можуть залишитись, якщо продають предмети ритуальної належності.

Декларується рівність за майновим станом, однак при цьому місцева влада отримає право створювати на кладовищах окремі сектори для:

осіб, які мають почесні звання:

• “Народний артист України”, “Народний архітектор України”, “Народний вчитель України”, “Народний художник України”;
• переможців Олімпійських та Паралімпійських ігор, Дефлімпійських ігор глухих, чемпіонів і рекордсменів світу та Європи; космонавтів, які здійснили політ у космос, членів льотно-випробувальних екіпажів літаків;
• лауреатів національних премій в галузі науки, культури, освіти та охорони здоров’я;
• почесних громадян населеного пункту.

військовослужбовців – “сектори військових поховань”;

померлих за національною чи релігійною ознакою. 

Вже існуючі цвинтарі не можуть бути знесені. Перенесення можливе у разі постійного підтоплення, зсуву, землетрусу чи іншого стихійного лиха.

Ховати поза межами кладовища (як раніше робили з самогубцями) заборонено. Перепоховання з несанкціонованих місць здійснює або особа, яка здійснила таке поховання (за власні кошти), або місцева влада, якщо могила безіменна.

У вже існуючу могилу можна підпоховати труну з тілом померлого. Для цього потрібно дочекатися завершення певного кладовищного періоду (скільки це не прописано), певні нормативи розмірів могили (не визначено) і згода власника (користувача) могили. Так тепер називають осіб, які здійснили перше поховання і мають свідоцтво про смерть похованого.

Якщо останніх немає, питання підпоховань вирішує місцева влада.

Підпоховати урну з прахом у вже існуючу могилу можна будь-коли.

“Куточок мертвих” тепер може з’явитися у будь-якому парку (лісопарки, парки культури та відпочинку) – так звані місця “біопоховань“. Це коли померлого ховають з використанням матеріалів, які розкладаються впродовж п’яти років, а  місце поховання не має намогильних споруд – лише інформаційну табличку.

Зачинити цвинтар для поховань може місцева влада, якщо там не залишилось вільних місць для облаштування нових могил. При цьому померлих можна підпоховувати у могилах родичів за згодою близьких. Місцева влада має вести інвентаризацію діючих і закритих кладовищ з указаенням усіх власників могил.

Місця для поховання на кладовищі місцевою владою виділяються  безкоштовно! Після поховання (але не пізніше 15 календарних днів з дати реєстрації письмового звернення про поховання), органи місцевої влади безоплатно видають свідоцтво про поховання. Воно дозволяє встановлювати намогильні споруди у межах могили, проводити підпоховання тощо. Для отримання свідоцтва про поховання необхідно подати такі документи:

• заяву;
• копію свідоцтва про смерть похованого;
• копію паспорта особи, яка здійснила поховання.

Всі намогильні споруди і склепи реєструються місцевою владою у спеціальній книзі обліку.

Законопроект заохочує місцеву та центральну владу залучати інвестиції для будівництва крематоріїв.

Поховання

Родичі небіжчика, або люди, які його ховають, на підставі свідоцтва про смерть звертаються до надавача ритуальних послуг і укладають з ним договір. Ритуальні послуги платні.

Працівникам правоохоронних органів, органів реєстрації актів цивільного стану та закладів охорони здоров’я забороняється повідомляти надавачам послуг поховання контакти родичів померлої особи. За це передбачена кримінальна відповідальність.

Місцева влада відшкодоває витрати на поховання померлих учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни, якщо вона не перевищує середню ціну на відповідні ритуальні послуги. Щоб повернути гроші потрібні наступні документи:

• заява виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов’язалася поховати померлого, щодо відшкодування витрат за проведене поховання померлого;
• копія паспорта чи іншого документа, що посвідчує особу виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов’язалася поховати померлого;
• копія свідоцтва про смерть померлого;
• копія посвідчення або іншого документа, що підтверджує наявність у померлого статусу учасника бойових дій або осіб з інвалідністю внаслідок війни;
• договір, укладений між замовником і надавачем ритуальних послуг, про поховання померлого з обов’язковим зазначенням прізвища, імені та по батькові померлого, видів та вартості ритуальних послуг, що надаються під час його поховання;
• копія акта виконаних робіт з проведення поховання та копії платіжних документів, що підтверджують оплату наданих під час поховання ритуальних послуг.

Безоплатно ховають осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, Героїв Радянського Союзу, повних кавалерів ордена Слави, осіб, нагороджених чотирма і більше медалями “За відвагу”, Героїв Соціалістичної Праці, удостоєних цього звання за працю в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років; тих,   які   мають   особливі   трудові   заслуги   перед Батьківщиною: Героїв Соціалістичної Праці, Героїв України, повних кавалерів ордена Трудової Слави, інвалідів  війни.

За рахунок місцевих бюджетів ховатимуть бездомних осіб, непрацездатних громадян, які перебували у закладах соціального захисту для бездомних осіб, центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі.

Допомога на поховання надається протягом семи робочих днів з моменту письмового звернення за нею. Таке звернення може бути подане впродовж шести місяців після смерті.

Перепоховання останків померлих допускається за рішенням місцевої влади, на території якої поховані останки померлого. Це робиться на підставі письмового звернення особи, яка має намір здійснити перепоховання, з обґрунтуванням причин перепоховання, висновку органу виконавчої влади у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, копії свідоцтва про смерть і дозволу від місцевої влади, де розташоване кладовище, де планується перепоховати останки померлого.

Відповідь на запит про перепоховання дається органом виконавчої влади у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення безоплатно в місячний термін.

Хто надає ритувальні може проводжати в останню путь

Підприємство, яке має намір надавати ритуальні послуги, раз на три роки має подавати до органів місцевої влади письмове повідомлення про початок або продовження діяльності, з додаванням довідки про наявність штату працівників, матеріально-технічної бази та спеціального транспорту.

Перевезення тіл померлих до судово-медичних, патологоанатомічних установ і кладовищ здійснюється надавачами ритуальних послуг в спеціально обладнаних для цього транспортних засобах.

Перевезення ритуальних предметів у відкритому вигляді забороняється.

Ритуальні служби, які перевозять тіла померлих за рахунок коштів державного бюджету, визначаються у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в галузі житлово-комунального господарства – Міністерство регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства.

Похоронні доми можуть створювати виключно юридичні особи, які мають на це ліцензію.

На їхній території забороняється здійснювати медичні процедури з втручанням у тіло померлого і надавати інші послуги, що належать до медичних, і входять до компетенції судово-медичних і патологоанатомічних установ.

“Взяття анатомічних матеріалів здійснюється відповідно до
Закону України “Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині”.

Наруга над померлими

Штраф до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів або арешт до 6 місяців, чи обмеження волі до 3 років або позбавлення волі на той самий термін можна отримати за наругу над:

• могилою;
• колумбарною нішею;
• місцем поховання;
• над тілом (останками) померлого;
• урною з його прахом;
• предметами на чи у могилі, колумбарній ніші, на тілі (останках) померлого;
• перешкоджання або недопущення потрапляння ритуальної процесії, родичів та/або знайомих померлого, надавачів ритуальних послуг на місце поховання, де повинне здійснюватися поховання померлого.

Повторний злочин, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих чи хуліганських мотивів, щодо пам’ятника, спорудженого в пам’ять тих, хто боровся проти нацизму в роки Другої світової війни, жертв нацистських переслідувань, а також воїнів-інтернаціоналістів та миротворців, або якщо це поєднане з застосуванням насильства чи погрозою його застосування, карається обмеженням волі від 4 до 5 років або позбавленням волі від 4 до 7 років.

Сообщение В останню путь: Кабмін змінює правила поховання в Україні появились сначала на Український репортер.

Нагадаємо, Ірина Ноздровська зникла 29 грудня, а 1 січня біля села Демидів  Вишгородського району Київської області знайшли її тіло. Правозахисниця померла від множинних колото-різаних ран на шиї і підборідді. 8 січня поліція заявила, що встановила та затримала підозрюваного у її вбивстві.

У вбивстві звинувачують Юрія Россошанського – батька Дмитра Россошанського, який збив на автомобілі сестру Ірини – Світлану Сапатинську – й ув’язення якого добилася Ноздровська.

“Мотив убивства – помста Ірині за її правозахисну діяльність. Слідство відновило всю картину цього жахливого злочину по хвилинах. Доказів для суду, починаючи від знаряддя злочину і закінчуючи щирим зізнанням підозрюваного з усіма деталями вбивства, – більш ніж достатньо”, – повідомив екс-радник голови МВС Антон Геращенко.

“Про ніяке відверте зізнання підозрюваного мова не йде. Виключно завдяки зібраному масиву речових доказів ми встановили підозрюваного. Під час бесіди після затримання я особисто спілкувався з особою, яку ми обґрунтовано підозрюємо у скоєнні злочину. Людина не кається у скоєному й не збирається каятися.

Підозрюваний співпрацює зі слідством, він визнав провину, але не кається”, – повідомив перший заступник голови Національної поліції В’ячеслав Аброськін.

Сьогодні, 9 січня, Вишгородський райсуд обирав Россошанському-старшому запобіжний захід. Він де-факто визнав свою провину, прокуратура просить для нього два місяці арешту. На суді стало відомо, що він пенсіонер 1954 року народження, ветеран праці, працює водієм у “Київенерго”.

Зрештою, його відправили під варту на 60 діб.

Як уже повідомляв “Український репортер“, 30 вересня 2015 року в селі Демидів Світлану Сапатинську насмерть збив племінник голови суду Вишгородського району Київщини Дмитро Россошанський.

Після смертельної ДТП Россошанського, який мав проблеми з наркотиками, відпустили під домашній арешт. На аналіз його кров узяли лише через 8 годин після аварії, а результатів не було 5 діб.

Ноздровська взялася за справу про загибель сестри. У травні 2017 року Россошанського засудили до семи років ув’язнення, його захист подав апеляцію. 27 грудня 2017 року Апеляційний суд Києва відмовив Россошанському в амністії і продовжив йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб. 29 грудня Ноздровська зникла.

Жінка неодноразово розповідала знайомим, що зверталася до поліції через погрози на її адресу з боку близьких Россошанського.

Водночас, за словами очільника поліції Київщини Дмитра Ценова, Ноздровська не зверталася до правоохоронних органів з відповідною заявою.

Паралельно слідчі перевіряли ще кілька версій. Насамперед гострий конфлікт юристки з Максимом Сапатинським – чоловіком її загиблої сестри. Вони сварилися через опіку над 6-річним сином Сапатинських. Чоловік начебто погрожував Ірині.

Правоохоронці розглядають й інші версії, зокрема через професійну діяльність загиблої. Свого часу Ноздровська була помічницею нардепа Тетяни Чорновол і кандидата в народні депутати Сергія Думчева. А також вела багато справ, які теоретично могли б бути причиною її вбивства. Зокрема,  розслідувала факти корупції при проведенні тендерів за держзамовленням у Вишгородському районі.

Сообщение На Київщині поховали Ірину Ноздровську, обвинуваченого в її вбивстві відправили в СІЗО (+відео) появились сначала на Український репортер.

Братську могилу небайдужим львів’янам показав мешканець Могилів-Подільського району Микола Драбатий, який пам’ятає розповіді місцевих старожилів. За їхніми словами, у полі поховали бійців 2-ї Волинської дивізії армії УНР, мобілізованих у Кукавській волості Могилів-Подільського повіту Подільської губернії.

Навіть не встигнувши пороху понюхати, новобранці потрапили у полон до більшовиків. У листопаді 1920 року їх відвели за село і стратили. Свідками звірства стали молоді пастухи, які розповіли про це дорослим.

Місцеві жителі поховали вбитих у спільній могилі. Пізніше селянин з Кукавки Ісак Драбатий встановив на могилі кам’яний хрест і надгробок.

Страта була нелюдськи страшною: полонених червоні рубали шаблями. Черепа, знайдені в могилі, розсічені надвоє і натроє, на багатьох кістках є рубані поранення.

За словами керівника “Долі” Святослава Шеремета, таке масове поховання воїнів УНР пошуковці його підприємства знаходять уперше.

Всі останки вилучено для зберігання, незабаром їх урочисто перепоховають.

Ідентифікувати загиблих воїнів поки неможливо. Поруч із кістками знайдено гудзики від мундирів трьох армій різних держав.

Сообщение На Вінниччині знайшли величезну братську могилу страчених більшовиками воїнів УНР появились сначала на Український репортер.

Леонід Бронєвой мав дуже не просту долю. Він народився у Києві в 1928 році. У 30-ті роки був репресований його батько, генерал НКВС Соломон Бронєвой (Факторович), і дядько, заступник наркома внутрішніх справ України. Майбутнього актора з його матір’ю (похована на Байковому кладовищі у Києві) вислали в Кіровську область. З початком Другої світової війни родина Бронєвих поїхала в евакуацію у Чимкент. Там він закінчив школу і вирішив стати артистом.

Закінчив Ташкентський інститут театрального мистецтва імені Островського – у сина “ворога народу” був невеликий вибір навчальних закладів.

Після звершення ВИШу його розподілили в Магнітогорськ, де Бронєвой відпрацював рік. Вже після смерті Сталіна, Бронєвой вступив до Школи-студії МХАТ, одразу на 3-й курс. Після закінчення навчання потрапив до театру в Грозному, потім працював у Іркутську, Воронежі, а на початку 1960-х, після смерті першої дружини, перебрався до Москви. У 1962-му його взяли у театр на Малій Бронній, в якому він пропрацював понад чверть століття.

Паралельно Бронєвой почав зніматися в кіно. Незважаючи на велику фільмографію (понад 50 робіт), у нього не було головних ролей. Але глядачі все одно запам’ятали його завдяки ролям Мюллера у багатосерійному фільмі “Сімнадцять миттєвостей весни”, герцога Ганновера у “Тому самому Мюнхгаузені”, куплетиста Велюрова в “Покровських воротах” і Лікаря з “Формули любові”.

У 1988 році Марк Захаров, у якого Бронєвой знявся в “Мюнхгаузені” і в “Формулі любові”, запросив його в свій театр “Ленком”. Тоді Бронєвой вже мав звання народного артиста СРСР.

Леонід Бронєвой зганьбився у березні 2014 року, коли публічно підтримав анексію Криму та агресивну політику Путіна стосовно України. Він заявив, що завжди підтримував Путіна, і “якщо  грав фашистів, це не означає, що  підтримую фашизм”, маючи на увазі події в Україні.

Сообщение Леоніда Бронєвого поховали на Новодівочому кладовищі в Москві появились сначала на Український репортер.

“Не треба шукати ведмежий слід, коли ведмідь стоїть перед тобою! У Києві прекрасно знають, що Нікіфорову безжально розстріляли свої ж рідні спецслужби. Перефразовуючи Тараса Бульбу, можна сказати, хто породив, той і вбив”, – написав Кадиров.

Детский сад, ясельная группа! На Украине банды мочат друг друга, а следы ищут в России. Украинский народ в заложниках у уголовников!

— Рамзан Кадыров (@RKadyrov) October 26, 2017

Він також спростовує версію українських правоохоронців, за якою до вбивства причетні російські спецслужби. Кадиров зазначив, що “вуха в українських спецслужб настільки довгі, що їх неможливо прикрити жодною хусткою Наталії-Аміни”.

Аміну Окуєву поховали

Тим часом Аміну Окуєву без публічного прощання у вузькому колі найближчих родичів і друзів поховали у Дніпрі, поруч із могилою чеченського генерала Іси Мунаєва. Таким було бажання Аміни, яке вона виклала  у заповіті.

Сьогодні ж чоловік Аміни, Адам Осмаєв виклав у себе у Фейсбуці її посмертне фото.

Трансляцію церемонії за мусульманськими звичаями вів телеканал “Прямий”.

Сообщение “Хто породив, той і вбив”. Кадиров відповів на звинувачення у вбивстві Окуєвої. Сьогодні її поховали (+відео) появились сначала на Український репортер.

“Україна розглядає такі наміри як недружній крок, що негативно впливає на розвиток стратегічного українсько-польського партнерства.

Оцінка історичних подій – справа істориків. Україна виступає проти політизації окремих історичних фактів, що шкодили б розвитку взаємовигідного стратегічного партнерства між Україною та Республікою Польща”, – йдеться в ноті протесту.

Історичне Личаківське кладовище є одним з найстаріших в Україні: його заснували ще у XVI столітті. З 1991 року має статус історико-меморіального музею-заповідника. Там дійсно є поховання польських вояків, які загинули в боях під час польсько-української війни 1918-1919 років.

Причиною сеперечки українських і польських дипломатів стало зображення каплиці, яка є частиною “Меморіалу орлят”. “Орлятами” називали учасників польських добровольчих організацій, які в 1918 році брали участь у бойових діях проти українців у “битві за Львів”.

Польща хоче запровадити новий дизайн своїх паспортів у рамках святкування 100-річчя незалежності в наступному році. На сторінках нових документів планується розмістити фонові зображення, що стосуються  польської історії.

Серед запропонованих “символів незалежності” Польщі  також такі особистості, як Роман Дмовський, Юзеф Пілсудський, а також орден Військової доблесті.

Деякі фонові зображення для сторінок майбутніх паспортів будуть обрані самими польськими громадянами за допомогою онлайн-голосування, яке триватиме до 10 вересня. Загалом представлено 13 можливих варіантів.

Запропоновані польською владою зображення бентежать не тільки нас, українців. Влада Литви висловила здивування через наявність у списку для голосування зображення Гострої Брами у Вільнюсі. Гостра Брама, або ворота Аушрос, – головна пам’ятка литовської столиці, найважливіший пам’ятник литовської історії та архітектури. Це єдине, що залишилися від середньовічної міської стіни.

У міністерстві закордонних справ Литви заявили, що ситуація є неприйнятною, а офіційні документи іншої держави не повинні містити зображень литовського пам’ятника. Гостра Брама зараз є другим за популярністю учасником голосування.

Польща у відповідь на невдоволення України і Литви заявила, що онлайн-голосування – це лише консультація. Проте польські власті розглядають варіант із зображенням Личаківського кладовища вже як остаточний.

Для Києва і Варшави це вже не перший дипломатичний скандал. У лютому цього року лідер польської партії “Право і солідарність” Ярослав Качинський заявив, що Україна не увійде до Євросоюзу, поки підтримуватиме культ особистості, створений навколо Степана Бандери, який “здійснював геноцид щодо поляків”.

Сообщение Київ і Варшава сваряться через новий дизайн польських паспортів появились сначала на Український репортер.

• 2 травня відбудеться похоронне богослужіння (всеношна) в Свято-Успенському Соборі Києво-Печерської Лаври;
• У середу 3 травня відбудеться похоронне богослужіння (панахида) в Свято-Успенському Соборі Києво-Печерської Лаври;
• З 10:30 до13:00 – церемонія прощання в Клубі Кабміну (Інститутська, 7);
• Поховання на Байковому кладовищі заплановане на 14:00.

Нагадаємо, 30 квітня після важкої і тривалої хвороби пішв з життя легендарний український поет Борис Олійник. Йому був 81 рік.

Як несли його тихо в нове житло
По бруку, по бруку, по бруку, –
Був місяць май. Сонце пекло.
…Мерзли руки.

Сообщение Поета Бориса Олійника поховають у середу на Байковому кладовищі появились сначала на Український репортер.