Сурков говорить: “України немає. Є українство. Тобто, специфічний розлад умів. Дивним чином доведене до крайніх ступенів захоплення етнографією. Таке криваве краєзнавство. Сумбур замість держави. Борщ, Бандера, бандура є. А нації немає…»

Різній погані на кшталт суркових «Український репортер» нагадує висловлювання президента Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна”, професора Петра Таланчука:

«Російський народ безнадійно хворий своєю величчю. Це страшніше ніж онкологічне захворювання! Такий погляд на взаємини з Росією висловив. Він вважає, що Росію треба помножити на нуль. Ця держава для України повинна перестати існувати».

Малюнок Андрія Петренка

Фрагмент відеоінтерв’ю з професором Таланчуком:

Сообщение “Путінська Росія – це страшніше ніж онкологічне захворювання. Її треба помножити на нуль”, – професор Таланчук (+відео) появились сначала на Український репортер.

Сурков не бачить іншого способу взаємодії з Україною, як силовий примус до “братерства”.

Хижим крука сурковим, жириновським та іже з ними нагадаємо, що думає про їхнє вєлікодєржавіє український письменник Євген Дудар:

“Всеросійський Буратіно”, як «ніжно» називають сусіди Путіна.., черговий раз плюнув у наш город. Мовляв, Україна – не держава… І ніколи державою не була…

Достойний нащадок Валуєва, Сталіна та “Залізного Фелікса” ще раз довів, що в Росії “царі” міняються, а мізки ніби їм пересаджують від попереднього всеімперського трупа. Та й апетити в них ніби переповзають з утроби в утробу. Й совість у кожного з них атрофована…
Життєвий досвід показує, що з дурнем і підляком сперечатися не варто. Бо підляк для своєї “правоти” використає ще десятки інших підляків… І з білого зроблять чорне. А дурня ніколи нічим не переконаєш . Бо дурість, як і брехня, безмежна.

Та попри усе, є і с т и н а. Вона потрібна порядним і розумним. На усіх континентах, в усіх державах.

“Між росіянами є найбільше таких, які мали- і ще мають- дуже примітивний підхід у стосунках з Україною…”- це слова англійського вченого Ланселота Лавтона. Сказані ще 1939 року, у Лондоні. На засіданні Близько і Середньо східного товариства. В промові: “ Україна – найбільша проблема Європи”.

До цієї праці ще повернемося. Не для того, аби просвіщати дурнів, чи закликати до чеснот підляків. А для того, щоб показати ще не збоченим українцям, звідкіля ростуть ноги наших бід, і до чого маємо прикласти рук. І таки добре прикласти…

“…Можна довести, що упродовж трьох окремих періодів Українська держава існувала,- стверджує Ланселот Лавтон.- Перший з них – від дев’ятого до тринадцятого століття. Упродовж цих понад триста років на території, знаній сьогодні, як Україна, існувала потужна й культурна держава, одна з найпередовіших у Європі. Держава під назвою Русь була Україною, а її столицею був Київ. Хоч її звязки з північчю були різні, росіяни говорять, що вона була тотожною з Росією, тобто з нацією, яка заіснувала кілька століть пізніше. Внаслідок цього вони присвоїли собі її територію, її народ, її героїв, її святих, її культуру і все її майно. А проте їх власний історик Ключевський признає, що населення тих двох районів… складалося з двох окремих етнічних груп…”

Малюнок Андрія Петренка

Повна версія памфлета Євгена Дударя:

Фрагмент відеоінтерв’ю з Петром Таланчуком:

“Розбудова держави”, шарлатани й путани

Сообщение “В Росії “царі” міняються, а мізки ніби їм пересаджують від попереднього всеімперського трупа”. Про інтерв’ю Суркова появились сначала на Український репортер.

У Національній спілці письменників України Віталій Опанасович влаштував творчий вечір, під час якого і презентував нову працю під назвою «Люди, книги, автографи». Модератором події був письменник Володимир Петрук.

Про кого пише Карпенко? Як сам зазначає, «відкриває книгу матеріал про очільника Київського Патріархату Святійшого Філарета. Про нього розповідається досить широко, що цілком виправдано – це видатна, не буде перебільшенням сказати – найвизначніша постать у духовному житті періоду Української Незалежності, що широко відома своєю багатогранною діяльністю, своїм патріотизмом, до того ж опікується багатьма добрими справами».

У цій книзі бачимо також розповіді про Левка Лук’яненка, Сергія Плачинду, Олеся Бердника, Миколу Вінграновського, Івана Дзюбу, Бориса Олійника, Анатолія Погрібного…

Їхні шляхи-дороги, бувало, перетиналися з газетою «Вечірній Київ», яку редагував Віталій Карпенко.

Тому цілком зрозуміло, що про минулу славу столичної «Вечірки» також йшлося на творчому вечорі. І зачин до цієї теми зробив Микола Жулинський, згадавши про тріумф газети наприкінці 1980-х – на початку 1990-х, коли редакційний колектив боровся за правду і справедливість, за демократію.

– Щоденний тираж видання сягав 600 тисяч примірників! Сьогодні це здається фантастикою, – говорить академік Жулинський. – І суть навіть не в тому, що Карпенко був головним редактором, а в тому, що саме він писав, як він виступав, яке блискуче журналістське перо у його руках. Для сьогоднішньої книги він вибрав дуже оригінальний жанр, що свідчить про його мистецтво як журналіста і письменника –  узяти автографи різних людей і, відштовхнувшись від них, написати про них літературні есеї, портрети. Нічого подібного, принаймні, я ніколи не зустрічав. Але як написано! З якою любов’ю, з яким теплом!

Письменник, журналіст Олександр Глушко вважає, що Віталієві Карпенку цією книгою вдалося створити новий, оригінальний жанр. Через автографи він зумів розкрити внутрішній світ, політичні погляди, показати дії багатьох людей: поетів, прозаїків, художників, вчених, військових, політиків.

Колишній начальник Генерального штабу, генерал-полковник Анатолій Лопата каже, що на владних щаблях зазвичай «не люблять тих, хто говорить сувору правду, бо більше до вподоби ті, хто – за компроміси…» Віталій Карпенко у журналістській діяльності завжди відстоював правду – різку і неприємну, мабуть, для багатьох.

Свого часу «Вечірка» виступила проти шкідливих реформ в українській армії, за що на газету подали до суду. Одним із тих, хто став на захист видання був генерал Анатолій Лопата – він приходив до суду свідчити у «справі газети», підтримавши позицію журналістів.

Дехто вважає, що початок 1990-х можна назвати періодом розквіту української журналістики, коли, здавалося, ще трішки – і ми збудуємо заможне, щасливе життя, що держава потурбується про створення сприятливого фону для становлення незалежних, об’єктивних медіа.

Але не так сталося, як гадалося. І про це відверто сказав у виступі президент Відкритого університету розвитку людини «Україна», академік Петро Таланчук. Зокрема критично відгукнувся про роль гуманітарної складової в суспільстві:

– Усі ресурси кинуто на обдурювання і ошукування українців. В головах людей сіється хаос; непомітно українські національні цінності змінюються на фальшиві, у які вже дехто починає вірити. З літератури і мистецтва поступово витравлюється соціальна суть, придушено бажання художників займатися відтворенням і дослідженням усього того, чим живе народ. Телебачення, ЗМІ переповнені прославлянням найпорочніших людських почуттів: культу сексу, насилля, садизму, усякої аморальності. Чесність і порядність висміюються, стають нікому не потрібними, перетворюючись на пережиток минулого. Хамство і нахабство, брехня і обман, злодійство і рейдерство, пияцтво і наркоманія, тваринний страх, безсоромність нахабство влізають в наше життя. Особливо згубно це впливає на молодь, формуючи з неї космополітів вільного світу.

Академік Петро Таланчук вважає, що такі книги, яку видав Віталій Карпенко, мають стати противагою «інформаційного хаосу».

– Торкнувшись життєвих доль 75 «різнокаліберних» людей, часом з протилежними світоглядами й устремліннями, Карпенко намалював різнобарвну панораму українського життя, показавши неординарних співвітчизників. Річ не в тому, хто ці люди, а в тому що вони роблять для становлення і розвитку незалежної України. Причому кожен у своїй галузі, – говорить Петро Таланчук.

Леонід ФРОСЕВИЧ

Фото на головній: автограф від Віталія Карпенка

Фото “Українського репортера”

Сообщение Автографи стали підставою для оригінальної книжки про 75 життєвих доль появились сначала на Український репортер.

Походить з родини гризунів, які несподівано нападають на чужу власність, проникаючи в усі закутки приватного добра, і починають пожирати його. Вони, як не дивно, перестали боятися, адже звикли, що їх не б’ють палицями, не закидають камінням.

Такі щурі атакували Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», захопивши 7 серпня навчальні корпуси. Їх ще можна назвати «тітушками», які на заробітках у тіньовиків-верховодів лихих комбінацій.

І понині приміщення не розблоковано. 15 серпня, на площі перед своїм університетом зібралися на протестне віче професорсько-викладацький склад, студенти, співробітники навчального закладу. До гурту оборонців університету приєдналися громадські організації, ветерани-атовці, чимало патріотично налаштованих українців.

На зборах прийняли відкрите звернення до керівництва держави, попросивши негайно втрутитися. Дуже гостро і принципово виступив президент Університету, професор Петро Таланчук, який повторив відому фразу знаменитого французького модельєра Коко Шанель, дещо перефразувавши її: «Срати я хотів на рейдерів!»

Жорсто. По-народному.

Атовці, які прийшли підтримати вуз, перемовляються між собою: «Викинути оту наволоч можна було б за п’ятнадцять хвилин. Нічого складного немає».

Але ж «Україна» хоче діяти по закону. Вона калатає в рейку вже тривалий час. Знаємо, що міністр освіти і науки Лілія Гриневич телефонувала до керівництва МВС. І який результат? «Низам» спущено вказівку, з’ясувати, що й до чого…

І понині з’ясовують. Маленькі поліцейські начальники (для великих – це дрібна справа?) щось намагалися второпати із цієї історії, але щурячі гнізда, які зроблено в університеті, не ліквідовано й досі. Політика нейтралітету, невтручання – не наша політика. Має торжествувати закон. І лише він!

Щоправда, є і приклад принципового реагування. Коли щурі-тітушки захопили університет, в одному з кабінетів зачинилася співробітниця, вона злякалася цієї орди. Зателефонувала до поліції, просила визволити її. Приїхав молодий поліцейський, настійливо вимагав звільнення…

Між тим, сьогодні в поліції – близько 30 заяв з «України» про захоплення особистих речей нападниками. Дієвість під час розслідування – майже нульова. Лише одне провадження розпочали за статею «самоуправство». Дуже м’яке, як бачимо, ставлення до нападників.

Процитую слова уповноваженого Президента України з прав людей з інвалідністю Валерія Сушкевича:

«…Не можу зрозуміти як поліцейські Святошинського районного управління змогли спокійно споглядати, що молодчики в балаклавах викидають працівників Університету «Україна» з будинку, захоплюючи бухгалтерію, серверні кімнати, адмінприміщення, при цьому стверджуючи, що ці дії мають якісь законні підстави…

Рейдерство. Нахабне, брутальне, цинічне увірвалось в реалізацію прав людей з інвалідністю та ще й в ту сферу, де держава тільки почала зрушення щодо забезпечення прав людей з інвалідністю на освіту…

Весь тиждень зв’язуюсь з різними високопосадовцями і відчуваю: поки що ми – нецивілізована країна.

Шукаю владу, яка застосує свої можливості для захисту українських громадян з інвалідністю і не з інвалідністю, які хотіли 1 вересня у багатьох регіонах України в мережі Університету «Україна» здобути омріяне право на освіту!

Але по факту поки що – беззаконня та насильство домінує і претендує на перемогу…»

Випадок з «Україною» – надзвичайний. Президент університету Петро Таланчук упевнений, що атака – спеціально спланована під час вступної кампанії, напередодні 1 вересня.

Сьогодні під час прес-конференції в Укрінформі, відповідаючи на запитання про те, хто ж задумав захоплення навчального закладу, Петро Михайлович сказав:

-Це – чийсь проект, деталі ще треба досліджувати, швидше за все простежується бажання не стільки захопити приміщення, скільки знищити університет.

На думку Таланчука, це може бути спроба завдати удару по ньому, адже завжди був критично налаштований до влади, незручним, мав свою, особливу, думку

-Гнутися? Не гнувся ніколи, – каже професор Таланчук.

Він дає зрозуміти: якщо не буде торжествувати закон, тоді університетській громаді залишиться одне – самій ліквідувати щурячі гнізда.

Валерій Сушкевич вважає, що сьогодні  скоюють злочин проти «України». Класичний варіант рейдерської схеми – одна із фірм знайшла в Одеській області (в селі!) державного реєстратора, який зареєстрував право власності на університетське приміщення.

Після цього приїжджають щурі-тітушки і напередодні 1 вересня «викидають» з університету співробітників.

Дивовижно, чи не так? Закон брутально розтоптано.

Валерій Сушкевич каже, що навіть міністр освіти Лілія Гриневич, як вона сказала в розмові з ним, була шокована цією історією.

Сушкевич говорить, що буде звертатися до генпрокурора Юрія Луценка.

Наголосимо на важливому: університет за рахунок власних коштів створив чудову матеріально-технічну базу і за 20 років свого існування підготував близько 150 тисяч фахівців, серед яких понад 10 тисяч людей з інвалідністю.

Як стверджує Петро Таланчук, за великим рахунком університет не має кредитних боргів, бо, взявши кредит у сумі 97 мільйонів гривень, вуз повернув більше 150 мільйонів. «Україна» – поки що єдиний заклад інклюзивної освіти в Україні.

Фінансовий директор університету Валентина Журавльова наголошує, що навчальний заклад завжди справно і сповна виконував свої зобов’язання перед діловими партнерами.

Проти університету було задіяно шахрайські схеми, в каламуті сумнівних торгів розпочалося шулерство, шахер-махер набрав великих обертів. І «чорний нотаріус» без побоювань по щурячому штампував так зване право власності в селі на Одещині.

А закон спить, не бачить цієї наруги.

На жаль, в державі є непоодинокі приклади, коли в інвалідів забирають приміщення. І щурам-тітушкам байдуже, що є Конвенція ООН про права людей з інвалідністю, яку ратифікувала й Україна.

Як ще можна боротися з несправедливістю? Під час прес-конференції прозвучало:

«Якщо інваліди перекриють трасу – це страшно. Хочеться, щоб керівники держави уявили цю ситуацію…» Оце й буде промовистим фактом «виконання» Конвенції ООН про права людей з інвалідністю.

Так, інваліди можуть заблокувати проспект Перемоги. І тоді вмить перемога буде за навчальним закладом. Тож чи варто допускати до цього?

Вимога одна – негайно звільнити навчальний заклад.

Гостро виступив сьогодні під час прес-конференції професор, голова Конгресу громадських об’єднань України Михайло Бугаєць.

Він нагадує: історія показує, що школи, навчальні заклади, церкви завжди захоплювали тільки зовнішні окупанти.  Сьогодні немає зовнішніх окупантів у нашій столиці. Але ж захоплено університет!

Щурі заварили вхідні двері університету. Окупація?

І держава терпить…

Леонід ФРОСЕВИЧ

Фото на головній: Анна Коваленко на інвалідному візку приїхала подивитися, що діється у рідному вузі. Навчальний корпус окуповано

Фото «Українського репортера»

На цю тему читайте також:

• Президент Університету “Україна” Таланчук переконаний, що рейдери зазнають поразки
• Захоплення університету “Україна”: “Я не можу повірити, що це відбувається в моїй «європейській» країні!”

Сообщение Спроба знищення університету “Україна” – дикунський проект рейдерів появились сначала на Український репортер.

«Ми є свідками того беззаконня, що є в нашій державі взагалі. Україна – єдина країна в світі, яку розікрали на основі законодавства. А там, де не вистачило законів «доточили» постановами Верховної Ради та постановами Уряду. В результаті народне майно розкрадене і усім відомо хто його вкрав. Але притягнути до відповідальності ми нікого не можемо.

Я, Таланчук Петро Михайлович, президент Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», звертаюсь до українських журналістів з проханням поширити достовірну інформацію щодо ситуації, що склалася навколо університету.

7 серпня 2018 року без попередження на територію, що є приватною власністю університету, увірвались хлопці віком не більше 25 років в кількості приблизно 70 чоловік. Спочатку в заручниках опинились охоронці та кілька працівників університету. Негайно свідками інциденту була викликана поліція. Заручники були звільнені. Але невідомі залишаються в навчальному корпусі університету.

З приводу юридичного аспекту даної ситуації.

В банку «Хрещатик» був взятий кредит на розбудову навчального корпусу для університету. Усім відома доля банку «Хрещатик». Всі активи, що були в заставі в банку реалізовані через торги. Наразі триває судовий розгляд щодо визнання торгів недійсними. Адже ми маємо усі підстави для визнання їх такими. До того ж Окружний адміністративний суд м. Києва своїм рішенням визнав протиправним та скасував рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 06.07.17 року № 2846 в частині затвердження умов продажу активів ПАТ «КБ «Хрещатик».

На теперішній час дана справа знаходиться на розгляді у Верховному Суді України.

Приміщенням неправомірно заволоділа структура, що не дочекавшись рішення суду, вчинила рейдерське захоплення. Адже постанови суду ще немає. Також немає на сьогоднішній день жодних виконавчих проваджень.

Рейдери пішли на такі кроки, бо в них вже агонія. Вони програли суди і в такий спосіб намагаються неправомірними методами, через шантаж вимагати кошти.

Просимо ЗМІ та небайдужу громадськість тримати «руку на пульсі», бо тільки так ми зможемо відновити справедливість та притягнути до відповідальності відвертих злочинців”.

Про рейдерське захоплення університету також читайте:

• Президент Університету “Україна” Таланчук переконаний, що рейдери зазнають поразки

Сообщение Професор Петро Таланчук публічно звернувся до суспільства появились сначала на Український репортер.

“Прибуло чотири автобуси з молодиками, захопили навчальний корпус. Вели себе нахабно, грубо. Поведінка поліції у мене викликала подив, – говорить Петро Михайлович. – Влада ще й покриває ці процеси. Поліція мені відмовила у вимозі зайти й забрати разом ключі від вхідних дверей двох інших корпусів, оскільки їх ще не було захоплено…”

Професор Петро Таланчук нагадав деяку історію створення вишу. Було взято кредит трьома траншами для будівництва навчального закладу – близько 97 мільйонів гривень. Згодом університет повернув ці кошти з лишком – більше 150 мільйонів.

Активи університету знаходилися в банку “Хрещатик”, який, на переконання Петра Таланчука, було навмисно “завалено”. Деякі борги університету залишалися в цій фінансовій установі. “Згодом усі активи “Хрещатика” почали реалізовувати через торги. І тут – найцікавіше. Університет домовився попередньо з однією із компаній, що вони викуповують наш кредит, і ми з ними будемо співпрацювати, як і з “Хрещатиком”, – сказав керівник університету.

Але все пішло всупереч домовленостям, переконував професор Таланчук, бо адміністрація вишу запідозрила неладне. Університет почав боротьбу за свої законні права. Суд скасував рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо продажу активів цього банку і зобов’язав прийняти відповідне рішення. Опоненти подали апеляційну скаргу, вона сьогодні у Верховному суді.

Петр Таланчук ( на світлині ліворуч) говорить, звертаючись до студентів, їхніх батьків, що з університетом буде все гаразд, що правда і справедливість все одно переможуть.
Університет “Україна” – єдиний вищий навчальний заклад інтегрованого типу, відкритий для молоді неоднакового рівня підготовки, диференційованих соціальних можливостей і різного стану здоров’я. Він свідомо взяв на себе місію вчити людей із особливими потребами. У цьому його унікальність.

Довідково

Місія університету: якісна доступна вища освіта для людей, які прагнуть повної особистісної самореалізації на користь суспільства.

Мета університету: надання вищої освіти всім бажаючим, у тому числі молоді з особливими потребами, через упровадження новітніх освітніх технологій.

На цю тему також читайте:

• Рейдерське захоплення університету “Україна”
• Університетські корпуси “України” досі в руках тітушок (оновлено)
• Захоплення “України”. Автомайданівець Гриценко жорстко виступив проти тітушок, розкритикувавши поліцію
• Захоплення університету “Україна”: “Я не можу повірити, що це відбувається в моїй «європейській» країні!”

Сообщение Президент Університету “Україна” Таланчук переконаний, що рейдери зазнають поразки появились сначала на Український репортер.

Вчора, 7 серпня, о 18:00 до приміщення Університету “Україна” в балаклавах та протигазах вдерлися молодики спортивної статури. Силоміць вивели усіх з будівлі. Захопили всю будівлю університету, зачинили усі двері, почали акти мародерства всередині університету.

В цей час поліція, яку ми одразу викликали, після прибуття стояла і просто спостерігала за всім, що відбувається.

Я хочу звернутись до Президента України, голови Ради Національної безпеки і оборони України Петра Порошенка, а також до міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова. Ви так багато говорите про те, що дуже хочете, аби наша держава була європейською, незалежною і вільною, де кожен громадянин має почувати себе вільною та захищеною людиною. Пане Президент, ваша дружина опікується тим, щоб наша освіта була інклюзивною. То чому вже другий день ми бачимо повну бездіяльність і байдужість? Чому ці молодики і їхнє керівництво досі в будівлі й поводять себе так впевнено і нахабно? Чому це все відбувається в єдиному в Україні ВНЗ, який з початку свого заснування упровадив політику інклюзії? За 20 років діяльності університу понад 10 000 студентів з інвалідністю отримали вищу освіту.

Вчора, коли відбувся цей наліт, я зовсім не відчувала себе у безпеці і досі знаходжуся в стані стресу, особливо від думки про те, що це відбувається в нашій країні й досі. За що ми боролись? За що стояли на Майдані? За що загинула Небесна Сотня? У висновку отримали того ж Януковича.
Боляче…

Юлія РЕСЕНЧУК

Сообщение Захоплення університету “Україна”: “Я не можу повірити, що це відбувається в моїй «європейській» країні!” появились сначала на Український репортер.

“Не вдаючись до юридичних деталей, навіть припустивши, що хтось отримав якесь рішення суду, це не зроблено з поліцією та судовими виконавцями. Це зроблено з застосуванням сили, а поліція бездіє, як це нещодавно сталося ще в одному місці, про що ми з часом розповімо теж. Андрію Крищенко, Юрію Зозуля (начальник ГУ МВС України в Києві, начальник поліції Києва. – Ред.) ви розумієте, що в таких випадках люди будуть вчергове об’єднуватись і застосовувати силу, щоб захистити себе, якщо поліція бездіє? Питання: навіщо тоді потрібна поліція? Будете захищати громадський порядок, коли люди приїдуть викидати тітушок? Так з часом вас виженуть так само…

Ви (не персонально, а національна поліція) стали такими собі фіксиками, які щось фіксують, але нічого не роблять… або роблять тільки, коли галас великий, або це комусь потрібно…”

На цю тему читайте також:

• Університетські корпуси “України” досі в руках тітушок (оновлено)

Сообщение Захоплення “України”. Автомайданівець Гриценко жорстко виступив проти тітушок, розкритикувавши поліцію появились сначала на Український репортер.

“Всі три корпуси утримуються тітушками, патрулі поліції перед ранковою зміною покинули територію університету, і більше не приїжджали.

Поліція не приймає виклики на адресу університету і жодного патрульного екіпажу біля університету зараз немає, аргументують перезмінкою.

Негативу до ситуації додає поширення прес-секретарем Нацполіції Києва невірної інформації щодо причин конфлікту. Керівництво Головного управління МВС у Києві та прес-секретар чомусь не займаються ситуацією щодо відсутності реакції на виклики поліції, а замість цього поширюють відверто викривлену інформацію.

Поширення невірної інформацію викликало хвилю негативу серед коментарів під новинами про захоплення будівлі Шкода, що офіційні представники не перевіряють інформацію, перед тим як надавати її журналістам.

Будівля університету “Україна” належить саме університету, орендодавців чи орендарів в конфлікті не може бути в принципі. Документи на право власності щодо корпусів університету “Україна” поліції були надані, копії документів про судові справи теж були надані.

Ситуація погіршується тим, що поліція бездіє, а в цей час в будівлі Університету все ще мародерствують молодики, у яких поліція навіть не змогла перевірити документи.

Це кричуща ситуація в нашій державі, дуже показова ситуація щодо “успішних” реформ МВС України.

Але нам своє робити, все буде добре”.

Відео захоплення вишу  (із Фейсбук-сторінки Юлії Ресенчук):

https://www.facebook.com/iuliiaresenchuk/videos/1809727355741464/

Сьогодні Університет “Україна” доповнив інформацію. Цитуємо:

“В мережі зараз активно висвітлюється інформація стосовно рейдерського захвату будівель Університету “Україна”, але її, з невідомих для нас причин, прес-секретар ГУ МВС м.Києва подала невірною, написавши, що це конфлікт орендарів. Ніяких орендарів у корпусів Університету “Україна” бути не може, бо університет своїми силами та залученими інвестиціями будував корпуси для себе.

Хочемо трохи пояснити ситуацію, як це все виглядає з нашого боку.

Університет “Україна” будував корпуси частково за кредитні кошти Банку “ХРЕЩАТИК”. Як всім відомо, Банк “ХРЕЩАТИК” не зміг пережити банківську кризу 2014-2015 років і його було ліквідовано. Після ліквідації банку частина кредитів перейшла до приватних структур. Законність подібних справ зараз не піднімається, але судові справи все ще розглядаються.

Тепер ці приватні структури, не дочекавшись рішень суду щодо реструктуризації кредитів та майнових суперечок, зробили вже типове для нашої країни рейдерське захоплення корпусів університету.

Майнові права на два корпуси належать Університету “Україна”, щодо одного з корпусів йдуть судові майнові суперечки, але чомусь в МВС подають інформацію про конфлікт орендарів. Шкода, що так працює наша нова реформована поліція.

Нижче надано перелік судових справ щодо наслідків ліквідації банку “ХРЕЩАТИК” та переуступки кредитів приватним структурам без попередження Універстету “Україна”. Всі ці справи все ще розглядаються, і на сайті судових установ можна переглянути всі деталі справ з вказаними номерами, постановами, кодами тощо.

Дуже просимо не поширювати невірну інформацію.

Сообщение Університетські корпуси “України” досі в руках тітушок (оновлено) появились сначала на Український репортер.

Як повідомила в соцмережах адміністрація вишу, сюди хтось привіз молодиків спортивної статури -тітушок, вони рейдерським чином захопили університетський корпус. Президент університету Петро Таланчук викликав поліцію.

Сообщение Рейдерське захоплення університету “Україна” появились сначала на Український репортер.