Про це пише польське видання Wprost.pl.

Дуда підкреслив, що “глибоко вірить, що завдяки спільній підтримці, а також завдяки рішучості, українці переможуть ворога.

“Ми всі хотіли б мати можливість жити з росією, з росіянами в мирі,  мати можливість вільно розвиватися, мати можливість торгувати, разом будувати наше життя і процвітання. На жаль, як бачите, це неможливо, тому що вони нападають, грабують, вбивають, хочуть забрати свободу, – наголосив Дуда.

Він також згадав свою нещодавню розмову з президентом України Володимиром Зеленським.

“Я кажу: Володимире, дивлячись на нашу історію, як колись ці шляхи розійшлися, я вас прошу – коли ви переможете росію, коли росіяни прийдуть сюди на колінах мир підписувати, то ведіть їх у Переяслав, нехай вони з вами підпишуть мир там, нехай перекреслять усі ті роки радянського та російського впливу і цю неволю від часів царизму до недавнього часу, від якої ви зараз знову захищаєтесь”, – розповів Дуда.

Зазначимо, у місті Переяслав Київської області у 1654 року гетьман Богдан Хмельницький підписав з росією “Переяславську угоду” у результаті чого на довгі роки українські землі перейшли до складу російської імперії.

Наразі історики не мають оригіналів цього документу, тому припускають, що Хмельницький підписав угоду виключно про військову співпрацю запорізького війська з московією, а не про вхід земель до складу російської імперії.

Договір 1654 року, за тими уривчастими відомостями, що дійшли до нашого часу, був в цілому рівноправним і взаємовигідним. Але він діяв всього 2,5 роки.

Віленським перемир’ям із Річчю Посполитою 24 жовтня 1656 року москва його денонсувала.

Це, а також постійне втручання москви у внутрішні справи Української держави, зрештою потягло за собою ліквідацію незалежності України й перетворення її на автономну частину московії.

Раніше Дуда на Всесвітньому економічному форумі в Давосі 18 січня закликав партнерів та союзників України продовжити посилювати військову допомогу Києву, заявивши, що протягом кількох місяців чи тижнів буде вирішальний момент у війні.

Сообщение Президент Польщі порадив Володимиру Зеленському прийняти капітуляцію росії у Переяславі появились сначала на Український репортер.

За переказами, отаман говорив: “Я і мої козаки б’ємося і будемо битись за визволення України від всіх її ворогів”. Сьогодні, коли восьмий рік триває війна з Росією, його слова є особливо актуальними.

Кореспонденти «Українського репортера» побували в селі Трипілля на Київщині, батьківщині отамана Зеленого.

Справжнє прізвище Зеленого Данило Терпило, він – з Трипілля.

Вікіпедія зазначає: “Данило Терпило народився 16 (28 грудня) 1886 року в селі Трипіллі (тепер Обухівського району Київської області). Закінчив церковнопарафіяльну школу і двокласне земське училище.

Під час революції 1905—1907 років став членом гуртка соціалістів-революціонерів, який очолював з 1906 року. Вперше арештований 1907 року. Просидів у в’язниці три місяці. Вдруге арештований 22 вересня 1908 року за антиурядову діяльність і засланий у Холмогори Архангельської губернії на три роки. Брав участь у першій світовій війні: у 1914–1917 роках мобілізований до російської армії. Проходив службу на Західному фронті при штабі XXXV корпусу.

У 1917 році повернувся в Україну, навчався в Житомирській школі прапорщиків.

Після Жовтневого перевороту трипільці визнали владу Центральної Ради. Відновлена Іваном Гавришем та Данилом Терпилом Трипільська організація соціалістів-революціонерів мала великий вплив на околиці: Трипільську, Черняхівську, Германівську, Обухівську та Великодмитрівську волості. В той час Данило Терпило з товаришами і закладали мережу майбутнього повстанського руху: структура війська, старшини, зброя, місця збору, агентура, оповіщення та все інше, що входить в поняття забезпечення мобілізаційної готовності.

У березні 1918 року в Трипілля зайшли німці та війська Української Держави. Ліберально налаштована українська інтелігенція зайняла антигетьманську позицію.

Агітував за Центральну Раду. У листопаді 1918 брав участь у повстанні проти гетьманського уряду на Трипільщині. 21 листопада вояки Данила Терпила розгромили Трипільську гетьманську варту. Тоді його загін становив близько 4000 селян.

В листопаді 1918 року, визнавши верховенство Директорії УНР, створює трьохтисячну I Дніпровську повстанську дивізію, яка спільно із загонами Петлюри та січових стрільців в грудні 1918 року займає Київ… В грудні отаман розпустив дивізію…

5 лютого 1919 року більшовики зайняли Київ, почався грабунок Київщини більшовицькими продзагонами, що штовхнуло українське село до опору. В квітні 1919 року, спираючись на підтримку населення, Терпило розпочав боротьбу з російською комуністичною окупаційною владою, яка ще в березні оголосила його поза законом.

Він займає Трипілля та вбиває там більшовицьких агітаторів.

Отаман Зелений увійшов до підпільного Всеукраїнського ревкому… став військовим комісаром ревкому. У зверненні «До селян і робітників України» наголошувалося: «Ми домагаємося такого: — Україна мусить бути незалежною…».

Загони Зеленого отримали назву «Першої Київської дивізії». Тоді ж було утворено на Васильківщині й «Другу Київську повстанську дивізію» (отаман Марко Шляховий). Ці дві дивізії були зведені в «Перший повстанський кіш», який очолив отаман Зелений. І вже влітку район Трипілля-Васильків- Мотовилівка-Кагарлик повністю перейшов до рук повстанців. На початку травня до отамана Зеленого приєднався отаман Ангел з невеликим загоном, зазнавши поразки від більшовиків на Чернігівщині.

Більшовицька влада кинула в травні 1919 року проти повстанців зведений загін числом у 21 тисячу вояків Червоної Армії. Червоні задіяли проти повсталих навіть Дніпровську флотилію. До 14–16 травня отамана вибили зі свого району, а його армія розійшлася по домівках, скоротившись до двох тисяч, та розпалася на дрібні загони. В кінці травня 1919 року Раднарком України оголосив про винагороду за голови Зеленого та Ангела, живих чи мертвих, у сумі 50 тис. рублів. Зелений і Ангел на початку червня 1919 року перебралися на лівий берег Дніпра через вітачівський дерев’яний міст у районі Обухова і розпустили козаків. Було поширено чутки, що Зеленого і Ангела зарубали козаки. В Переяславі поріділі загони Зеленого з’єдналися з військами отамана Григор’єва.

Але вже в ніч з 26 на 27 червня 1919 року червоні були вибиті з Трипілля 1-м полком Підкови (полковник Максим Удод) та 2-им полком під керівництвом Максима Терпила — двоюрідного брата Зеленого.

Зелений воював проти більшовиків на території Васильківського, Фастівського, Ржищевського, Обухівського та Переяславського повітів сучасної Київської області, а також на території Чернігівської, Полтавської і Подільської губерній.

У Переяславі 15 липня 1919 р. отаман Зелений урочисто, в присутності місцевого люду та свого війська, скасував Переяславську угоду 1654 року про «возз’єднання» з Московією. В цей час його сили вимірювались близько 30 тисяч козаків і старшин…

31 серпня 1919 року білогвардійці Денікіна захопили Київ. У вересні 1919 року Зелений з одним із загонів відбув до Кам’янець-Подільського, де разом з Ангелом та делегацією від отамана Гаврашенка 17 вересня зустрічався з урядовцями Директорії і особисто з Симоном Петлюрою. Повстанці вимагали надання боєприпасів та негайного початку наступу на денікінців. Після цього отаман Зелений провів у своїх військах нараду, де було ухвалено визнання Української Директорії за верховну владу.

Всю осінь отаман Зелений воював з денікінцями, очоливши велику партизанську армію, в якій нараховувалося до 30 тисяч вояків. Зоною діяльності партизанських зелених загонів стали Чигиринський, Черкаський, Канівський і Звенигородський повіти. Зелені вибили денікінців з Кагарлика, а 11 жовтня 1919 року їм вдалося на деякий час захопити і Київ.

У жовтні 1919 року Зелений вступив у бій з денікінцями і був тяжко поранений: бій стався неподалік Канева. Дорогою до Трипілля отаман помер у селі Стрітівка. За іншими, менш вірогідними версіями, отамана Зеленого вбили соратники.

Похований у Трипіллі на березі річки Красної на кутку Заброди. Могила не збереглася”.

Сообщение 135 років від дня народження отамана Зеленого. Він скасував Переяславську угоду про «возз’єднання» з Московією (+відео) появились сначала на Український репортер.