Про це повідомляє прес-служба Київської Патріархії.

“Близько 20 години 15 квітня з Єрусалимського храму Воскресіння Христового до Володимирського собору було привезено Благодатний вогонь або Святе світло, як цей вогонь називається у грецькій традиції.

З благословення Святійшого Патріарха Філарета благодатний вогонь до України був доставлений делегацією УПЦ Київського Патріархату, а до Патріаршого собору громадськими діячами Павлом Мовчаном та Миколаєм Голомшою. Святе світло у головному храмі Києва зустрів настоятель Володимирського собору протоієрей Борис Табачек разом з духовенством.

Із кафедрального собору Благодатний вогонь був розвезений по храмах і монастирях столиці та Київської області”.

У Володимирському соборі “за богослужінням молились Президент України Петро Порошенко разом зі сім’єю, а також віце-прем’єр-міністр України В’ячеслав Кириленко, міністр культури України Євген Нищук, міністр аграрної політики та продовольства України Тарас Кутовий, урядовці, громадські діячі та інші поважні гості.

Незадовго до опівночі Патріарх із духовенством та парафіянами вийшли на хресний хід навколо собору, який за уставом завершився перед закритими дверима храму, що символізують собою закритий Гріб Господній. Тут розпочалася Пасхальна утреня і вперше цього року було проголошено: «Христос Воскрес!».

Далі Святійший Владика, духовенство та парафіяни увійшли до храму, де утреня продовжилась каноном Пасхи. Під час утреньої клірик кафедрального собору протоієрей Петро Зинич прочитав Оголошувальне слово святителя Іоана Золотоустого.

Ця Пасхальна проповідь, виголошена великим учителем Церкви ще у ІV столітті, читається у храмах щороку у день свята Світлого Христового Воскресіння. Під час утреньої Предстоятель Київського Патріархату виголосив своє цьогорічне Пасхальне послання.

Після завершення утрені, богослужіння продовжилося співом Пасхальних часів та святковою Божественною літургією. Під час літургії, за традицією, Пасхальне Євангеліє читалося різними мовами. Патріарх Філарет почав читання грецькою, а далі священнослужителі продовжили читання українською, слов’янською, латинською, російською, англійською та німецькою мовами. Велика кількість вірян причастились святих Христових Таїн.

Богослужіння завершилося освяченням артосів (пасхальних хлібів, які знаходяться біля вівтаря у храмі впродовж Світлого тижня, а у Світлу суботу роздаються вірним), а також пасок і великодніх приношень.

За літургією співав Патріарший хор (регент Вероніка Матвієнко) та кліросний хор Володимирського собору (регент Тетяна Солосич).

Упродовж всієї служби собор та прилегла територія були наповнені численними богомольцями, а потік бажаючих освятити великодні приношення не переривався.

У Володимирському соборі, з благословення Святішого Патріарха Філарета, о 7 та 10 годині також звершувались Літургії, а священнослужителі впродовж всього дня освячували великодні приношення вірян”.

Фото Кирила ХМІЛЬОВА

Сообщение Володимирський собор. “Христос Воскрес!”, “Воістину Воскрес!” появились сначала на Український репортер.

“Дорогі брати і сестри в Україні і на поселеннях, у цей світлий празник, торжество усіх торжеств, дозвольте усіх вас привітати зі святом Воскресіння. Це Пасхальне таїнство, що ми переживаємо, має дві частини. Одна з них сповнена смутком, адже Господній гріб, куди поклали тіло Христа, є символом кінця і безвиході. Та ось Христос воскресає, ламає брами смерті і переможцем виходить із гробу…”, – це слова із звернення до мирян Глави УГКЦ, Блаженнішого Святослава.

“…Сьогодні, за словами Глави Церкви, воскреслий Христос нам каже, що немає безвихідних ситуацій. «Нашим виходом є Він – воскреслий Спаситель. Він є джерелом нашої віри, є нашою надією, Він є нашим миром”, – говорить Блаженніший Святослав.

І радість переповнює душу. Тішимося, що дуже людно навіть у невеликому древньому храмі — церкві святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій могилі в Києві. На цих історичних печерських пагорбах вкотре і вкотре замислюємося над тим, якою ж багатостраждальною є наша земля, як багато героїв віддали життя за волю України.

Водночас “свято Воскресіння якраз показує, що немає таких ситуацій, яких Бог не може перемінити на добро”. Блаженніший Святослав говорить, що “і з хрестом, і у хресті воскресне українська надія, воскресне радість України, воскресне Україна».

Світлана КОВАЛЬОВА

Фото Олексія ІВАНОВА

Сообщение Освячення Великодніх кошиків у церкві на Аскольдовій могилі появились сначала на Український репортер.

“Вітаю колектив і друзів “Українського репортера” з найбільшим зі Свят – Великоднем! Нехай муки Христові навчать нас бути добрішими, чеснішими, відвертішими у стосунках один з одним!

А як подарунок прийміть цей ролик, який мені переслала з Радехова Юлія Кулич, ентузіастка галицької кухні. З Великоднем!”

Костянтин ГРУБИЧ, тележурналіст

Сообщение Костянтин ГРУБИЧ. Привітання з Великоднем появились сначала на Український репортер.

Великдень для людини – це воскресіння не тільки Бога, а й людської душі: в радості, силі й надії. Цим і живемо. Цього й усім щиро зичу!

Більшість традицій моєї родини беруть початок в моєму далекому сільському дитинстві на Вінниччині. Після восьмого класу я випурхнула з батьківського гнізда: спочатку було педучилище в сусідній області, потім одразу – Київ…

І саме те, що ввібрала душа в далекі дитячі й шкільні роки, виявилося найбільш потрібним і міцним. Так, воно подавало свій голос не відразу: асфальт нігілістичних настанов і політичних заборон пробивати було непросто. Однак серед житейських бур-потопів те диво несподівано виринало з пам’яті і ставало рятівним колом…

Церква в нашому селі була у звичайній хаті – в одній половині жили люди, а в другій – правилось. Звісно, низенька, тісна, з невеликим вівтарем. У восьмому класі на Різдво мені раптом дуже-дуже захотілося вистояти в ній всеношну службу разом із мамою, хоча та була здивована й відмовляла мене. І я, староста класу, то незвично тулилася серед старших жінок, мужньо поборюючи нічну втому й слухаючи не зовсім зрозумілі молитви та співи, то виходила під зорі й щось у них питала…

Великдень – зовсім інше: прокидаєшся перед світом, іще затемна, а дивна радість уже бухкає-калатає у твоїх грудях. Звечора заготовлено і зав’язано у білу хустину все для посвячення: мисочка із запеченим сиром, на нім – кільце пахучої ковбаси, крашанки, шматочок сала й грудочка домашнього масла.

Іноді мама клала туди ще й маленький вузличок із сіллю. А біля мисочки – паска. І її, і запечений сир, що на півсвіту пахли ванількою, мама прикрашала зеленими листочками барвінку.

Приготування всіх тих наїдків – майже священнодійство, а я ж у мами – права рука!..

І яка врочистість, яка поважність, яка втіха – нести того вузлика до церкви! З усіх кінців села плавом пливуть нічними вулицями люди, вітаються, перегукуються, усміхаються, радіють: дочекалися! Дай же, Боже, віку та сил і наступного року так само святкувати!

Ті емоції, переживання, почуття і враження від розмов та святкових облич, від палаючих свічок і розмаїтого вбрання, від чекання світанку й перших променів тріумфального сонця («Дивись, дивись – як воно грає!» – захоплено казала мама) – справді незабутні.

Любила й люблю підготовку до свята: вишукування (заздалегідь) потрібних продуктів, а потім ретельне прибирання оселі, приготування ритуальних страв у суботу (тут уже прошу нічим мені не заважати!), налаштування на високу хвилю дива. І все це – не менш вагоме та хвилююче, ніж саме свято. Так зосталося і понині – для мене й для родини.

Раніше паску пекла сама за різними рецептами, але відколи «розгнівалася» моя духовка, а я не можу придбати нової, то вже не печу, а купую. У Великодньому кошику – все традиційне: паска, запечений сир, ковбаска чи інше смачне м’ясо, крашанки (так-так, фарбовані в цибулинні), корінчик хрону…

Визнаю лише світанкове освячення в неділю – після всеношної відправи. Стараюся рушати до храму перед північчю – раніше з дітьми, тепер – з онуками. Великодня ніч для мене – щось особливе.

Поки жила на Оболоні, багато років ходила на це нічне дійство до Святопокровської церкви на Подолі, яку збудував Григорович-Барський і де править владика Володимир Черпак, бо дуже люблю цей храм, його срібні дзвони-переливи на світанні (чекаючи окроплення, саме біля дзвіниці ми й ставали).

А поки тривала нічна відправа, можна було обійти інші церкви Подолу (їх близько десяти) й навіть добратися до Андріївської та Михайлівського монастиря – знов і знов долучаючись до багатоголосого «Христос воскрес! – Воістину воскрес!». Однак, відколи переїхала в інший район Києва, ходжу до Святопокровської, в якій колись правив митрополит Василь Липківський: сорок хвилин пішечки, минаю дві ближчі російські церкви і доходжу до своєї…

Кожен Великдень має свої оздоби – радісні й пам’ятні: то несподівано зустрінеш людей, котрих уже вік не бачила, то у церкві чи на нічній вулиці виділиш-зафіксуєш зором якийсь незвичайний, хвилюючий і приємний сюжет, чиєсь натхненне й щасливе обличчя… Торік семирічний онук мужньо вистояв усю нічну літургію, і я пережила її по-новому, через його сприйняття.

Великдень для людини – це воскресіння не тільки Бога, а й людської душі: в радості, силі й надії. Цим і живемо. Цього й усім щиро зичу!

Наталка ПОКЛАД, поетеса

Сообщение Наталка ПОКЛАД. Привітання з Великоднем появились сначала на Український репортер.

Щиро вітаю читачів “Українського репортера” з Великоднем!

Ми з дітьми сьогодні перебуваємо у Болгарії – на батьківщині мого чоловіка Дмитра. Приготування до Великодня тут нічим не відрізняються від наших. Також печуть паску, в Болгарії вона називається “козунак”.
Пекти її буде мама Дмитра, у неї вона завжди неймовірно смачна.
Фарбують яйця, готують святкові страви із ягняти, різноманітні салати, а також спеціально прибережене до цього свята червоне вино.
Мені дуже подобається тутешня традиція, що перед Великоднем дітлахи йдуть до сусідів і дарують їм гілочку герані, а за це отримують три курячі яєчка. Вони їх приносять додому, і тут їх фарбує найстарша жінка в родині.
Першим пофарбованим яйцем вона хрестить дітям лобики, щоб були щасливими і здоровими, а потім яйце зберігається біля ікони в будинку. Друге господар закопує у землю, щоб був гарний урожай. А третє запікається у козунаці.
На Великдень родина збирається разом, усі йдуть до церкви, а потім сідають за святковий стіл. Усе розпочинається із ритуалу розбивання яйця – в кого витримає і не лусне. І вітають одне одного:”Христос Воскрес!”. “Воістину Воскрес”!

Катерина БУЖИНСЬКА, народна артистка України

Сообщение Катерина БУЖИНСЬКА. Привітання з Великоднем появились сначала на Український репортер.