Ірина Сеник –  українська поетеса, вишивальниця, громадська діячка, членкиня ОУН і УГГ (1979), політвʼязень радянських таборів, засновниця Товариства української мови та Української гельсінської спілки у Бориславі, голова місцевого відділення Союзу українок, членкиня Ліги українських жінок.

Народилася 8 червня 1926 р. в родині січового стрільця Михайла Сеника та Марії Сеник. Здобувала освіту в народній «Рідній школі» ім. Короля Данила, дівочій школі ім. Т. Шевченка, гімназії Іллі та Іванни Кокорудзів. У 1939 р. вступила до юнацтва ОУН. 1941 р. стала членом організації. Була звʼязковою Крайового Проводу (псевдо «Леся»). В 1944 р. розпочала навчання у Львівському університеті на факультеті англійської філології. У грудні 1945 р. заарештована. Допити проходили у тюрмі на Лонцького.

«У руках молодого ката дротяна нагайка, і удар за ударом сиплеться на мої плечі. «Боже, поможи мені, не дай зойкнути». Мене відливають водою, знову і знову випитують про звʼязки, про львів’ян і львів’янок, показують якісь фотографії, але я вже поза межами болю» (зі спогадів Ірини Сеник з книги «Метелики спогадів»).

У березні 1946 р. вироком «трійки» як зрадницю Батьківщини її було засуджено на 10 років ув’язнення в концтаборах суворого режиму, 5 років позбавлення громадських прав і довічне заслання. Відбувала покарання в 7-му Заозерному спецтаборі, Тайшетлаг в Іркутській області. Пізніше етапована до Заозерлагц, Ангарлагу.

«На моєму тілі заяложені, бувші в ужитку кальсони, що пахли чужим потом, просочилися чужим брудом. На ногах дерев’яні, 42 розміру черевики, випалена засмальцьована тілогрійка, а на голові обірвана вушанка» (зі спогадів Ірини Сеник з книги «Метелики спогадів»).

Ірина була залучена до будівництва Байкало-Амурської магістралі. У 1955 р. етапована на заслання в м. Анджеро-Судженськ Кемеровської області, де провела 13 років свого життя. Перебуваючи на засланні, рятувалася від табірних буднів – вишивала. Це були переважно мініатюри на релігійну тематику.

Восени 1968 р. Ірина була звільнена з умовою, що не повернеться жити до Львова. Оселилася в Івано-Франківську, з труднощами влаштувалася на роботу в протитуберкульозний диспансер.

На початку 1970-х рр. входить до Львівської та Івано-Франківської груп захисту політвʼязнів, збирає кошти на підтримку родин політвʼязнів. Найяскравіші представники дисидентського руху України були її добрими друзями.

У січні 1972 р. в Україні відбувається нова хвиля арештів українських дисидентів. Ірина Сеник не стала виключенням. Вирок – 6 років таборів і 5 років заслання. Покарання відбувала в таборі ЖХ-385/3 в с. Барашево в Мордовії. У 1978 р. етапована на заслання до Казахстану.

1983 р. повернулася до Борислава. Одружилася. 1990 р. брала участь у створенні партії «Державна самостійність України». 1991 р. повністю реабілітована. До проголошення незалежності України була під неофіційним наглядом КДБ.

Ірина Сеник провела у неволі 34 роки свого життя.

«Свідомо я обрала цей шлях. Можна було і не обирати. Не шкодую за тим, що сталося. Прикро лишень, що тепер є не так, як ми мріяли, за що боролися. Маю сподівання, що мине ще трохи часу, і це зміниться на краще» (зі спогадів Ірини Сеник з книги «Метелики спогадів»).

Померла 25 жовтня 2009 р. Похована на Личаківському кладовищі.

У 1998 році на з’їзді Світової федерації українських жіночих організацій у США Ірину Сеник визнали однією зі 100 героїнь світу. За життя вона була нагороджена орденом Княгині Ольги III ступеня та орденом «За мужність» I ступеня.

Вона є Почесною громадянкою міста Борислава та міста Львова, почесною членкинею багатьох громадських організацій в Україні і за кордоном.

Сообщение До сторіччя Ірини Сеник: вона вишивала Україну в таборах на клаптиках одягу появились сначала на Український репортер.

Про це повідомив перший заступник голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, очільник ОУН Богдан Червак.

Отже, після рішення влади Люксембургу, в Україну повертаються останки очільника ОУН (м) Андрія Мельника разом із його дружиною.

Церемонії прощання та перепоховання відбудуться 23–24 травня в Києві. Заупокійні богослужіння пройдуть у Патріаршому соборі, а остаточне поховання на Національному військовому меморіальному кладовищі в Києві.

Повернення Мельника в Україну пов’язують із формуванням Пантеону видатних українців. Це частина ширшого процесу переосмислення історичної пам’яті та повернення знакових постатей на Батьківщину

22–24 травня 2026 року в Патріаршому соборі Воскресіння Христового Української Греко-Католицької Церкви у Києві відбудуться заупокійні богослужіння у зв’язку з прибуттям до України тлінних останків провідника Організації українських націоналістів, полковника Армії УНР Андрія Мельника та його дружини Софії Федак-Мельник.  Про це повідомляється на Фейсбук-сторінці УГКЦ.

Нагадаємо. Андрій Мельник — полковник Армії Української Народної Республіки, голова ОУН у 1938–1964 роках — помер у Люксембурзі 1964 року і був похований там разом із дружиною. Повернення його останків в Україну стало можливим після відповідного рішення Кабінету міністрів України: 15 травня 2026 року уряд видав розпорядження №460, яким затвердив план заходів з організації перепоховання і доручив центральним органам виконавчої влади забезпечити його виконання. Місцем вічного спочинку визначено Пантеон видатних українців на Національному військовому меморіальному кладовищі у Києві.

Розклад богослужінь у Патріаршому соборі

П’ятниця, 22 травня:
7:30 та 9:00 — Божественні Літургії за упокій з Панахидою
15:00 — Чин Парастасу
18:00 — Вечірня
19:00 — Молитовне читання Псалтиря

Субота, 23 травня:
7:30 та 9:00 — Божественні Літургії за упокій з Панахидою
15:00 — Центральне заупокійне Богослужіння — Чин похорону за участі архиєреїв, священників та мирян з різних куточків України. Очікується участь державних діячів та представників влади (пряма трансляція «Живого телебачення»).

Неділя, 24 травня:
7:00 — Перевезення домовин на Національне військове меморіальне кладовище. Перепоховання у Пантеоні видатних українців.

Сообщение Лідера ОУН, полковника Армії УНР Мельника перепоховають в Україні (+відео) появились сначала на Український репортер.

Про смерть Ангелини Омелянівни повідомив начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирило Буданов.

Коли Ангелині було 15 років, енкаведисти розстріляли її батька та брата на родинному подвір’ї. Після цього дівчина приєдналася до лав УПА, де стала зв’язковою та взяла псевдо “Орися”.

Через два роки росіяни схопили розвідницю і після тривалих допитів та катувань засудили до десяти років таборів та ще п’яти років заслання.

“Та попри такі випробування, “Орися” не зламалася, не видала своїх побратимів та посестер і залишилася вірною справі боротьби за українську незалежність”, – наголосили в ГУР.

Крім того, Ангелині Омелянівні вдалося зберегти любов до України, побачити відновлення незалежності та виховати дітей і онуків.

У листопаді 2024 року на честь 100-річного ювілею “Орися” отримала символічну нагороду “Україна – понад усе” від українських розвідників.

“Ангелина Омелянівна переживала й молилась за кожного українського воїна, хто захищає державу в боях з російськими загарбниками”, – додав Кирило Буданов.

Сообщение Відійшла у засвіти видатна зв’язкова УПА Ангелина Паламар (“Орися”) появились сначала на Український репортер.

Степан Бандера народився 1 січня 1909 року в селі Старий Угринів на Івано-Франківщині. З юних років він проявляв непохитну відданість ідеї української державності. У 1929 році став членом ОУН, а в 1933 році очолив її крайову екзекутиву на західноукраїнських землях.

Бандера був організатором багатьох акцій, спрямованих на захист прав українців. У 1940 році очолив революційне крило ОУН, яке послідовно боролося за створення незалежної Української держави.

Його діяльність принесла йому славу, але також і небезпеку: у 1959 році він трагічно загинув у Мюнхені від руки агента КДБ.

Його гасла «Бог і Україна» та «Свобода народам — свобода людині» залишаються актуальними й сьогодні. Степан Бандера став символом непокори, незламного духу та боротьби за національну гідність.

Традиційно в цю дату проходили факельні марші, але в умовах повномасштабної війни, розв’язаної Росією, проведення такого масового заходу неможливе.

Читайте також: 

• “Наша земля – наші герої!” Смолоскипна хода у Києві на честь Бандери (+відео, фото)

Сообщение Сьогодні – день народження Степана Бандери появились сначала на Український репортер.

Він загинув біля Вовчанська в окопі.

Про це повідомила у Фейсбуку вдова відомого політика і дисидента Степана Хмари Роксолана Хмара.

Коханівський воював на сході України з 2014 року, був командиром “Добровольчого руху ОУН”.

У 2016 році Коханівський та його громадська організація ініціювали регулярні масові акції прямої дії щодо московських фінансових установ: “Сбербанку Росії” та “Альфабанку”.

Сообщение На Харківщині загинув лідер “Добровольчого руху ОУН” Микола Коханівський (+відео) появились сначала на Український репортер.

Народився Степан Бандера 1 січня 1909 року в селі Старий Угринів (нині – Калуського району Івано-Франківської області). Навчався в українській гімназії в Стрию, де став членом Пласту, згодом навчався у “Львівській Політехніці”. Брав активну участь в житті українських товариств “Просвіта”, “Основа”, “Сокіл” та інші. Займався спортом (біг, плавання, лижі, шахи), не палив, не вживав алкоголю, співав у хорі та грав на гітарі.

У 1933 році Бандеру призначили крайовим провідником ОУН, брав участь у конференції ОУН у Празі. Під керівництвом Бандери ОУН починає серію каральних акцій проти представників польської окупаційної влади, зокрема вбивство радянського консула Майлова (в знак протесту проти Голодомору) та міністра внутрішніх справ Польщі Перацького, під керівництвом якого Польща проводила репресивні акції “пацифікації” проти українців.

Арешт Степана Бандери
У 1934 році поляки арештували Степана Бандеру, а на переломі 1935-1936 років він опинився на лаві підсудних у Варшаві. Щодо Бандери використовували слово “терорист”, – пише Інститут національної пам’яті. Цей штамп, напевно, найстаріший, адже терористом його називала ще польська влада. Відповідаючи на цей закид на суді у Варшаві, він чітко показав своє ставлення до терористичних методів боротьби в тактиці ОУН:

“Прокурор сказав, що на лаві підсудних засідає гурт українських терористів та їхній штаб. Хочу сказати, що ми, члени ОУН, не є терористами. ОУН огортає своєю акцією всі ділянки національного життя. Заявляю, що ні програмово, ні, якщо йде мова про кількість членів у поодиноких ділянках організаційної праці, бойова акція не є єдиною, не є першою, але рівнорядною з іншими ділянками. Тому, що в цій залі розглядали атентати, що їх виконувала Організація, міг би хтось думати, що Організація не числиться з життям людини взагалі і навіть з життям своїх членів. Коротко скажу: люди, які весь час у своїй праці є свідомі, що кожної хвилини самі можуть втратити життя, такі люди, як ніхто інший, вміють цінити життя. Вони знають його вартість. ОУН цінить вартість життя своїх членів, дуже цінить, але – наша ідея в нашому понятті є така велична, що коли йде про її реалізацію, то не одиниці, не сотні, а мільйони жертв треба посвятити, щоб її таки реалізувати”.

У 1936 році Бандеру, разом із іншими діячами ОУН, засудили до смертної кари за вбивство Перацького. Згодом смертну кару замінили на довічне ув’язнення. На волю вийшов у 1939 після початку Другої світової війни.

У 1940 році очолив “Революційний провід ОУН”, що утворився через розкол організації після смерті Коновальця. Рішенням Проводу Організації 30 червня 1941 р. проголошено відновлення Української Держави у Львові. Влітку 1941 року німці заарештували Бандеру і помістили в концтаборі “Заксенгавзен”. На свободу випустили в 1944 році, коли німці намагалися схилити ОУН до співпраці, але Бандера ці пропозиції відкинув.

Вбивство провідника
Після війни організує крайовий зв’язок і бойові групи ОУН-Б. До 1948 року сім’я шість разів змінюватиме місця проживання. Зрештою, через необхідність дати доньці хорошу освіту, родина у 1954 році остаточно переїжджає до Мюнхена.

Саме в Мюнхені Степан Бандера провів останні роки життя, проживаючи під паспортом на ім’я Штефана Попеля.

15 жовтня 1959 року в під’їзді будинку на вулиці Крайтмайр, 7 (Kreittmayrstraße), в Мюнхені о 13:05 знайшли ще живого залитого кров’ю Степана Бандеру. Медична експертиза виявила, що причиною смерті була отрута. Богдан Сташинський зі спеціального пістолета вистрілив в обличчя Степану Бандері струменем розчину ціанідом калію.

Нагадаємо, у ніч на 1 січня Львів атакували ворожі БПЛА. Ворог повністю знищив музей генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича, а також вищий навчальний заклад у дублянах, де навчався Бандера.

Сообщение Сьогодні – 115 років від дня народження Степана Бандери появились сначала на Український репортер.

«Зі святими упокой, Христе! Сьогодні у Мюнхені до вічності переставився пан Андрій Куцан – зять провідника ОУН Степана Бандери, історична, скромна, надзвичайно обдарована людина, мій великий приятель і порадник. Прийми, Господи, душу раба свого Андрія у свої отцівські обійми!», – йдеться в його дописі у Facebook.

Як пише zaxid.net, “уродженець села Микулинці Теребовлянського району Тернопільщини Андрій Куцан потрапив до Німеччини під час Другої світової війни, коли йому було 11 років. По її закінченні він вступив до ОУН у Мюнхені, був провідником куреня у «Пласті».

У 1957 – 1960 вивчав економіку в Мадриді, пізніше богослов’я в Римі, здобувши бакалаврат, а пізніше в Інсбруку завершив теологію. Одразу після цього одружився з донькою Степана Бандери Наталією Бандерою, яка на той час студіювала в Женеві. У них народилося двоє дітей – Софія та Орест. Наталія Бандера померла від раку у 44-річному віці у 1985 році.

Андрій Куцан мав нагоду особисто познайомитися з провідником українських націоналістів Степаном Бандерою”.

«Я мав нагоду з ним провести пів години і пізнати цю людину. Степан Бандера зробив на мене колосальне враження, як молодого студента. Він був скромної вдачі, але від нього променювала велика мужність, доброта», – розповідав раніше він, пише «Главком».

Куцан разом із сім’єю все життя мешкав у Мюнхені і працював програмістом на підприємстві Мессершмітт-Бьольков-Бльом. Також він разом з другою дружиною Іванною Куцан опікувався музеєм Степана Бандери та був адміністратором німецького інституту освітньої політики, працював у тому ж приміщенні й кабінеті, що колись і Бандера. У 2009 році представляв на установчому зібранні Українське товариство «Рідна школа» та Українську суботню школу Товариства «Рідна школа».

До свого 90-річчя зять провідника ОУН не дожив 23 дні.

Читайте також: Сьогодні – день народження Степана Бандери. У мережі показали його останнє прижиттєве фото

На світлині: Андрій Куцан.

Фото з відкритих джерел.

Сообщение У Німеччині помер зять Степана Бандери появились сначала на Український репортер.

Попри розповсюджений міф, Степан Бандера ніколи особисто не очолював УПА.

Український інститут національної пам’яті пояснює, що Бандера очолював Організацію українських націоналістів (революційну) і Закордонні частини ОУН у 1946 –1959 роках. Українською повстанською армією безпосередньо командували Василь Івахів, Дмитро Клячківський, Роман Шухевич і Василь Кук.

Степана Бандеру нацисти чотири роки тримали в ув’язненні, зокрема в одиночній камері концтабору Заксенгаузен. Відрізаний від світу, він не знав, чи продовжують боротися побратими в Україні. Але лідер ОУН все одно не погодився відкликати Акт відновлення Української Держави.

30 червня 1941 року ОУН(б) проголосила «Акт відновлення Української Держави».

А вже 5 липня Степан Бандера через відмову відкликати «Акт відновлення…» був посаджений у Кракові під домашній арешт, а в подальшому був в’язнем тюрем у Берліні; звідти потрапив до концтабору Заксенгаузен. Почалися масові арешти учасників ОУН – за деякими даними, було заарештовано 80% керівного складу ОУН(б). «Відновлена держава» не проіснувала й тижня.

Степан Бандера був убитий агентом КГБ у Мюнхені у 1959 році. Досі залишається символом українського спротиву.

Традиційно в цю дату проходили факельні марші, але в умовах повномасштабної війни, розв’язаної Росією, проведення такого масового заходу неможливе.

Читайте також: 

• “Наша земля – наші герої!” Смолоскипна хода у Києві на честь Бандери (+відео, фото)

Фото Українського репортера

Сообщение Сьогодні – день народження Степана Бандери появились сначала на Український репортер.

Сообщение День пам’яті: 63 роки тому в Мюнхені вбили лідера ОУН Степана Бандеру (+відео) появились сначала на Український репортер.

З нагоди 113-ої річниці від Дня народження лідера Організації українських націоналістів Степана Бандери в Тернополі зафіксовано новий рекрд — розміщення на фасаді адміністративної будівлі найбільшого банера з зображенням Степана Бандери. Розмір банера — 20 на 11 метрів. Дипломом Книги рекордів України нагороджено Тернопільську обласну раду.

Про це написав у Фейсбуці голова облради Михайло Головко.

“Ми не ставили собі за мету встановити рекорд, але, звертаючись до всіх присутніх я наголосив, що Тернопільщина — це бандерівський край! Тут найдовше тривали бої Української повстанської армії! Тут живуть патріоти, які завжди зі зброєю в руках йшли захищати святу українську Землю! А банер із зображенням Степана Бандери нехай нагадує усім, що наш український народ — не зламати!”, – зазначає Михайло Головко (на світлині він – праворуч).

Читайте також: У Києві пройшов Марш слави УПА (+фото, відео)

Сообщение Банер із зображенням Степана Бандери увійшов до Книги рекордів України появились сначала на Український репортер.