В Інтернеті високопосадовець, прізвище котрого немає потреби називати, бо на те виходить, що як не один, то другий одним миром мазані – наввипередки годують очманілий електорат обіцянками-цяцянками. І цей туди ж: через три місяці ситуація стабілізується. А як саме, не доказує. Бо де ж йому знати, що буде через три місяці? Тільки дух святий знає! Бо ж, наче змовившись, в один голос запевняють літописи: «Недовідомі путі Господні».

Кому «не до лампочки», може довідатися від провладних глашатаїв, чому ж ні з сього ні з того вискочила, як голий з конопель, така дорожнеча. «Ще в березні 2021 соняшникову олію по 1700 доларів за тону в експортерів «одривали з руками»… А під вечір 17 червня того ж року покупці збили ціну до 1060-1070 доларів за тону».

Хто не глухий і не сліпий, відає, що в Україні соняшник вирощують невтомні трудівники. А олію продають зовсім інші, пучки яких ніколи не торкалися ріллі й котрі не мають уявлення, де і як ростуть булки. Подібно до того, як ще за царату спостеріг Пушкін: «Присвоили себе насильственной лозой И труд, и собственность, и время земледельца».

Тож поспівчуваймо експортерам. Як же їм відшкодовувати збитки? Правильно. За рахунок споживачів в Україні.

Тільки ж навіщо ще й при цьому безбожно дурити православних? Якщо вже нікуди правди діти, то хоча б глянути їй в очі. 1060 доларів за тону – це трішки більше долара за літр. Його вартість, порівняймо, в Словаччині близько одного євро. Десь у межах 30 гривень. В той же час не названий вище речник, Бог йому судія, запевняє, що в Україні один літр олії коштує в зв’язку з подорожчанням 60 гривень. А останнього часу хто й коли бачив на рідній благодатній землі літрову пляшку олії? «Щедрий дар» за 73 гривні – «085 л (L)».

Коли німецькі спецслужби в запломбованому вагоні доправили в Петроград нову емігрантську владу замість поваленої царської, коштами з однієї шостої планети оплачувалися комуністичні партії в усьому світі. Такий розподіл ресурсів земної кулі триває з 1917 року в жорстокій юдолі земній. «Мы на зло всем буржуям Мировой пожар раздуем».

Історія нібито повторюється двічі. Спершу – як трагедія. Вдруге – як фарс. Трагедій уже було, було. Дай боже, щоб нинішні всебічні загрози закінчилися фарсом.

Напрошується порівняння поточної політики в Україні з дерев’яним човном з низькими бортами. Хитається, але тримається на воді. То 95-й квартал проголошує перекваліфікувати державні дачі на дитячі притулки. То звучить заява, що ліпше використати 300 мільйонів гривень на премії захисникам України, ніж проводити військовий парад. І ось на відзначення 30-річчя незалежності оголошуються витратити з державного бюджету 5,5 мільярдів гривень.

Відправляють у відставку міністрів і митників, аж поки не появляться ідеальні. Понад усе на втіху ще й жар-птиця в небі: «Середня зарплата українців злетить до 20 тисяч гривень». Як за народною приказкою: «Дай Боже нашому теляті вовка з’їсти!» Хоча й правда, нікуди від неї подітися, вистромлює роги: «В Україні введуть нові тарифи на електроенергію вже через тиждень». «Підвищення податків ударить по кишенях усіх українців». Звичайно ж, ідеться в даному разі про трудящих.

Всюдисущий

Сообщение Підвищення цін на продукти харчування – велике знущання над народом появились сначала на Український репортер.