Заяву оприлюднили вдень 14 лютого, у дату другої річниці від смерті російського політика в колоні, пише “Європейська правда”.

Цей документ від імені п’яти країн погоджено міністрами закордонних справ, у ньому прямо звинувачується влада РФ в отруєнні Навального у в’язниці.

“Британія, Швеція, Франція, Німеччина та Нідерланди переконані, що Алексея Навального отруїли летальним токсином. Це висновок наших урядів на основі аналізу зразків з тіла Алексея Навального. Дослідження переконливо підтвердили присутність епібатидину”, – йдеться у тексті.

Зауважують, що цей нейротоксин міститься в отруті дереволазних жаб, які живуть у Південній Америці, і ніде не присутній в природі на території росії.

“Росія заявила, що Навальний помер з природних причин. Але з огляду на токсичність епібатидину та симптоми, про які повідомлялося, дуже ймовірною причиною його смерті було отруєння. Навальний помер, перебуваючи у в’язниці, тобто росія мала способи, мотиви і нагоду уразити його цією отрутою”, – йдеться у заяві.

П’ять країн зауважують, що росія вже неодноразово демонструвала ігнорування міжнародного права і конвенції щодо хімічної зброї – нагадавши, що у серпні 2020 року вони виступили з осудом застосування “Новічка” для отруєння Навального, а перед тим російські агенти застосували цю речовину на території Британії у Солсбері, внаслідок чого загинула британська громадянка.

“Останні знахідки ще раз підкреслюють необхідність притягнути росію до відповдіальності за повторювані порушення конвенції щодо хімічної зброї, а в даному випадку – у конвенції про біологічну і токсичну зброю. Наші постійні представники в Організації із заборони хімічної зброї сьогодні письмово звернулися до генерального директора, щоб проінформувати його про це порушення росії. Ми також стурбовані тим, що росія не знищила всю свою хімічну зброю”, – наголошують п’ять країн.

Вони заявили, що використають усі наявні інструменти для притягнення росії до відповідальності за таку поведінку.

Як з’ясувала “Медуза”, епібатидин — дуже сильний і небезпечний токсин, симптоми отруєння яким схожі на “Новачок”. Речовина накопичується в шкірі жаб роду Epipedobates (вони мешкають в Еквадорі та Перу) і захищає їх від хижаків.

Епібатидин набагато ефективніший знеболюючий засіб, ніж морфін. Однак різниця між ефективною і токсичною дозою виявилася настільки малою, що епібатидин з 1990-х років не розглядають як потенційний знеболюючий засіб. Але розглядають його похідні (в тому числі в Росії) і проводять відповідні дослідження.

У дозі, що перевищує терапевтичну, епібатидин призводить до підвищення тиску, судом, зупинки дихання і смерті.

Люди вкрай рідко піддаються впливу цього токсину. У теорії отруєння великими дозами епібатидину схоже на отруєння нікотином: сплутаність свідомості, свистяче дихання, блювота, тремор, посмикування м’язів, порушена координація рухів, збудження або млявість. Однак, можливо, людина помре навіть швидше, ніж з’являться всі ці симптоми.

Як вдалося дізнатися журналісту “Радіо Свобода” Сергію Добриніну, синтезом епібатидину займався російський НДІ-розробник “Новичка” – Державний науково-дослідний інститут органічної хімії та технології (ГосНИИОХТ). У цьому НДІ в СРСР розробили токсини сімейства “Новичок” .

Колишній співробітник ГосНИИОХТ, який мав доступ до особливо секретних даних, Віл Мірзаянов у розмові з “Російською службою ВВС” висловив упевненість, що російські вчені цілком могли синтезувати епібатидин.

“Там дуже складні сполуки синтезували, а ця отрута, я на формулу подивився, нескладна. Цілком її можна синтезувати. Мені здається, в організм вона може потрапити різними способами: через їжу, воду, через шкіру”, — припустив Мірзаянов.

Два роки тому, 16 лютого, російські тюремники повідомили про смерть Навального у виправній колонії №3 Ямало-Ненецького автономного округу РФ.

Сообщение Заява пяти країн Європи: російського опозиціонера Навального отруїли токсинами деревної жаби появились сначала на Український репортер.

Зайвим підтвердженням тому може бути відмова російськомовних американських журналів публікувати цю статтю: канадського «Новий Світ» – мовляв, вони приймають лише літературні твори. Хоча текст саме що літературознавчий. Другу відмову я одержав від редактора американського журналу «Времена» – мовляв, неактуально, хто там уже пам’ятає про Навального. Думаю, в обох випадках мали місце незграбні відмовки. Та й головний редактор нью-йоркського журналу «Слово/Word», в якому я публікуюсь багато років, взяв матеріал із застереженням, що редакція з ним категорично не згодна. Між іншим, головного редактора звати Олександр Пушкін…

Росія завжди буде ворогом України

Громадянам України все менш важлива тема російської культури, та й у решті цивілізованого світу йде якщо не її відторгнення, то вгасання інтересу до неї. Але в самій Росії все ще мріють про відродження країни та культури – і, зрозуміло, про експансію оної. А як же інакше, експансія є обов’язковим атрибутом цієї… культури.

Цьому і присвячено наше літературознавче есе: незмінності та нереформованості Росії. Вона інваріантна за всіх часів і завжди буде ворогом України. Українцям корисно зайвий раз переконатись у цьому на прикладі гордості їхнього північного сусіда – російської літератури. У ній і в її історії багато промовистих сторінок, про які не розповідали в школі, і деякі паралелі з сучасністю дуже злободенні.

Хто винен?

Фільм ФБК, презентований Марією Певчих, дає привід задуматися не лише про 90-ті, а й про літературу. Бо зводиться до її вічного питання…
Це головне питання російської словесності постає з такою регулярністю, що здається, ніби Русь-трійка з віку в століття шалено мчить по замкнутому колу, затоптуючи ближніх і до смерті лякаючи далеких. Чому її й цураються інші народи та держави. Але вся історія цієї самобутньої країни призводить до сумного висновку: ні, не здається.

Ось і назва фільму – «Зрадники», відповідаючи на перше питання цієї літератури, містить відповідь на друге, не менш класичне – «що робити?» Гм, як що? Якщо зрозуміло, хто винен, то бур’ян з поля геть, неправильний світ – вщент, а потім… А потім на нове коло.

Однак, що ж доктринального пропонує ФБК? Крім викриття нічого? Гм, але чи не сам засновник фонду Навальний ввів в обіг термін «Прекрасна Росія майбутнього», який став широко відомою абревіатурою ПРМ? Значить, знав, що та як робити? Не факт.

Усе це добре, перервете ви мене, але яке відношення до конструктивності героя нашого часу має література? До чого тут вона? Ну як до чого?! Дуже навіть до чого! У Росії кроку не можна ступити, не спіткнувшись об неї. Сергій Соловьов навіть писав: «Відняти з Росії літературу – те саме, що відняти з людини його обличчя». Літературні ремінісценції говорять про разючу схожість прогнозів авторів, розділених століттями. Що саме по собі свідчить про безплідність цих прогнозів.

Прекрасна Росія майбутнього

Почнемо з класика, якого проходили у школі, принаймні у мій час. Він писав: «Ми покликані … навчити Європу нескінченній безлічі речей, яких їй не зрозуміти без цього. … Прийде день, коли ми станемо розумовим осередком Європи, як ми вже зараз є її політичним осередком, і наша майбутня могутність, заснована на розумі, перевищить нашу теперішню могутність, яка спирається на матеріальну силу».

Другий автор наш сучасник, чиє ім’я зараз на слуху: «Росія має бути лідируючою країною Європи та Азії. Країна має розширювати свій вплив через економічну міць та культурну експансію, зокрема підтримку російської мови в усьому світі».

Що характерно, рядки обох літераторів, сповнені патріотизму та оптимізму, писані в глухі часи Росії, напередодні ще більш темних часів. Перший, хрестоматійний вільнодумець і бичувач виразок вітчизни, писав їх наприкінці 30-х років XIX століття, у задушливу пору миколаївського застою, другий, ще більш героїчний, через 180 років, у ще більш затхлу епоху путінщини.

Характерно й те, що обидва відносять апофеоз Росії до якогось майбутнього, тим самим підтверджуючи, що країна не змінюється – і за двісті років не змінилася. Чому згадується влучна фраза про те, що в Росії за 10 років змінюється все, а за 200 років нічого. Її приписують то Салтикову-Щедріну, то Столипіну, але головне, що вона карбована і вірна.

Її правоту підтверджує думка О.Х. Бенкендорфа, шефа жандармів за часів Миколи I, начальника III відділення імперторської канцелярії, органу політичного розшуку. Олександр Христофорович був не тільки бойовим генералом, а й поціновувачем красного письменства, а очолюване ним відділення  не жартома називали «міністерством літератури».

Він заохочував корисних державі авторів, допомагав друкувати їхні твори, і навіть Пушкін звертався до нього за допомогою, щоправда, безрезультатно. Бенкендорф і сам непогано володів пером, його мемуари легко читаються, їхня жива мова вигідно відрізнялася від великовагової мови тієї епохи. Генерал умів формулювати! І сформулював: «Минуле Росії було дивне, її справжнє більш ніж чудове, що стосується майбутнього, воно вище всього, що може намалювати собі найсміливішу уяву».  Отакої!

Але чи не настав час розкрити ім’я першопрохідника ПРМ? Чи ви самі вже здогадалися? Це й справді неважко, адже на нього посилалися Пушкін та Герцен, Тютчев та Жуковський, його порівнювали з Паскалем та Ларошфуко! Він вважався прототипом Чацького, осмислював історію батьківщини, журився про її цивілізаційне відставання, вбачаючи причину в інертності народу, нестачі творчого початку та раболіпному ставленні до влади. Вважав за своє завдання «з’ясування моральної особистості окремих народів і всього людства».

Нарешті він був другом Пушкіна, який присвятив йому знамениті рядки:

Товарищ, верь: взойдёт она,
Звезда пленительного счастья,
Россия вспрянет ото сна,
И на обломках самовластья
Напишут наши имена!

Звісно, це Чаадаєв! Але не той, якого ми знали по школі.

Дихотомії Чаадаєва

Ми пам’ятаємо його за «Філософськими листами», через які він постраждав, але які мало хто читав, і за іншими висловлюваннями, набагато менш приємними для Росії, ніж процитовані. За такими:

«Іноді здається, що Росія призначена тільки до того, щоб показати всьому світу, як не треба жити і чого не треба робити». «Про нас можна сказати, що ми є ніби винятком серед народів. Ми належимо до тих із них, які начебто не входять складовою до людського роду, а існують лише для того, щоб подати великий урок світу», ― писав він у «Філософічних листах».

Цю критику визнали недозволенною, адже Росія після того як перемогла Наполеона високо про себе думала, вершила світову політику, жандармувала праворуч і ліворуч і була жорстоко ображена інвективами автора. Не тільки цар розгнівався і оголосив його божевільним, а й освічене суспільство вирувало! «Все з’єдналося в одному загальному крику прокляття і презирства до людини, що зухвало образила Росію». «Це верх безумства… За це садять у жовтий дім», – обурювався князь Петро Вяземський.

Тоді й з’явилися рядки про майбутній апофеоз: «Росія покликана до неосяжної розумової справи: її завдання дати свого часу вирішення всіх питань, що порушують суперечки в Європі».

Ви скажете, що Чаадаєв писав їх у «Апології божевільного», зустрівши загальне неприйняття після публікації «Листів» і намагаючись загладити провину? Так, є така версія і побутувала навіть думка, що це був сарказм. Але вона непереконлива. «Апологію» Чаадаєв так і не опублікував, натомість у тих же «Листах» патріотично захоплювався виступом Миколи I в 1830 році у Варшаві перед сеймом, коли цар різко відкинув спроби Заходу пом’якшити політику Росії. Коментуючи лібералізацію Європи, що почалася липневою революцією у Франції, і загальне неприйняття методів «російського жандарма», він не без улесливості привітав розрив:

«Могутній голос, що цими днями пролунав у світі, особливо послужить і прискоренню виконання доль наших. Європа, яку спіткали остовпіння і жах, з гнівом відштовхнула нас; фатальну сторінку нашої історії, написану рукою Петра Великого, розірвано; ми, дякувати Богові, більше не належимо до Європи: отже, з цього дня наша всесвітня місія почалася, у цьому випадку саме Провидіння говорило вустами монарха».

Далі. Відзначаючи становище своєї країни, яка не належить ні до Заходу, ні до Сходу і немає традицій ні того, ні іншого, Чаадаєв зробив… месіанський висновок про її перевагу! Мовляв, «Росія, не задовольняючись тим, що вона як держава входить до складу європейської системи, зазіхає ще в цій сім’ї цивілізованих народів на звання народу з вищою від інших, цивілізацією… І ці претензії висуває вже не лише уряд, а вся країна цілком».

Якісь наочні історичні паралелі! Цілком співзвучно нинішнім часам, коли Медінські та Дугіни і їже з ними говорять про окрему російську цивілізацію і намагаються внести цю тезу до підручників історії.

Але де ж тут вільнодумство? Якийсь суперечливий викривача при найближчому розгляді виявляється зовсім не тим бездоганним воїном світла, яким його малювали в школі. Здається, руйнація самовладдя і накреслення своїх з Пушкіним імен на його уламках аж ніяк не було заповітною мрією Чаадаєва.

Тому меланхолійно зауважимо, що історія повторюється і Росія знову рве з усім цивілізованим світом, напавши на Україну. Між іншим, тоді її «всесвітня місія» почалася з придушення польського повстання 1830-31 років, і це удушення оспівував Пушкін, мовляв, Польща не бутерброд…

Проте сувора батьківщина не оцінила гнучкої діалектики Чаадаєва. Його пасажі про Росію у «Філософічних листах», надрукованих у журналі «Телескоп» у 1836 році, викликали гнів імператора. «Прочитавши статтю, знаходжу, що зміст цієї – суміш зухвалої нісенітниці, гідної божевільного», ― написав Микола І на обкладинці. Додавши, що «не вибачає ні редактора журналу, ні цензора».

Журнал було закрито, видавця заслано, цензора звільнено. Автора викликали до московського поліцмейстера та оголосили, що за розпорядженням уряду він вважається божевільним. Кожен день до нього приходив лікар; він вважався під домашнім арештом і лише раз на день міг вийти на прогулянку. Щомісячні медичні огляди скасували лише за сім років.

І з’ясувалося, що Чаадаєв аж ніяк не лицар без страху і докору, яким його вважали і яким він уявляв себе. Гордо виголошуючи, що «не зрікається своїх думок і готовий їх підписати кров’ю», він зрікся моментально: «Прочитавши припис (про своє божевілля), — доносив Бенкендорфу начальник московського корпусу жандармів, — він зніяковів, надзвичайно зблід, сльози бризнули з очей, і не міг вимовити жодного слова. Нарешті, зібравшись із силами, тремтячим голосом сказав: «Справедливо, цілком справедливо!» І відразу назвав свої листи «безглуздими, поганими».

Намагаючись виправдатися, він і написав «Апологію божевільного» (1837), де був то жалюгідним, то ставав на котурни: «Я не вмію любити свою країну із заплющеними очима, схиленим обличчям і зімкнутими вустами». Але опублікувати побоявся, і в «Современник» рукопис приніс його племінник М.І.Жихарев після смерті автора.

Він лебезить і раболіпствує: «Ми з дивовижною швидкістю досягли відомого рівня цивілізації, якому справедливо дивується Європа. Наша могутність тримає у трепеті світ, наша держава займає п’яту частину земної кулі, але всім цим, треба зізнатися, ми зобов’язані лише енергійній волі наших государів, яким сприяли фізичні умови країни, де ми живемо. Оброблені, відлиті, створені нашими володарями та нашим кліматом, тільки через покірність стали ми великим народом».

Через покірність…

І останнє про басманного Периклеса: за рік нагляд зняли під умовою «не сміти нічого писати». І він не смів. Прожив ще двадцять років у мовчанні, під глузування суспільства: «плішивий лжепророк», «дамський філософ», «старих пані духівник, маленький абатик». У мовчанні та страху. Коли Герцен згадав про нього в книзі «Про розвиток революційних ідей у Росії» (Париж, 1851), Чаадаєв сильно злякався і написав по начальству принизливе виправдання, називаючи співчутливий відгук Герцена «нахабним наклепом».

Розвінчавши лжегероя, перейдемо до нашого сучасника, який теж вважав, що Росія має бути лідируючою країною Європи та Азії, що вона має розширювати свій вплив через економічну міць та культурну експансію. Але писав це не в «Апології божевільного», а у програмі до виборів 2018 року. Думаю, читач пізнав і його: це Навальний.

Програма Навального

Ми цитуємо пункт із його програми, який дивним чином перегукується з російським месіанством Чаадаєва! Так, від цього пункту віє запашком російського месіанства, це вже запах тліну, сморід імперії, що розкладається, але росіяни принюхалися і навіть свіже повітря зарубіжжя не всім допомагає.

За кілька днів після загибелі героя Акунін опублікував текст «Що робити без Навального». У ньому він пише, що треба продовжувати його справу: «Не треба об’єднуватись навколо лідера. Потрібно об’єднуватись навколо системи цінностей, навколо ідеї, і зовсім добре, якщо існує план чи програма. І така програма є – її розробили Олексій та його команда. Ця програма залишилася, і вона актуальна».

А чи актуальна? Не думаю. Скоріше небезпечна. Надивилися ми на це осточортіле розширення впливу Росії, на культурну експансію та на підтримку російської мови в усьому світі. Або візьмемо пункт, що сусідить з пунктом про експансію: «Росії потрібен візовий режим із Середньою Азією та країнами Закавказзя. Трудові мігранти повинні приїжджати з робочими візами, а не безконтрольно як зараз».

Так, російська ксенофобія добре відома, вона різко загострилася після теракту в Крокус Сіті Холлі і зараз проявляється сповна. Навіть після загибелі на фронті та інвалідності сотень тисяч молодих російських чоловіків та еміграції до мільйона найбільш активних та працездатних жителів, незважаючи на те, що Росія у тяжкій демографічній кризі, а економіка відчуває гострий дефіцит робочої сили.

Між іншим, у розробці та редагуванні програми брали участь сам Акунін, економіст та колишній заступник міністра енергетики Володимир Мілов; юрист та керівник правозахисної групи «Агора» Павло Чиков; економіст та підприємець Олена Масолова; економіст і перший заступник голови правління Центробанку в 1995-1998 рр. Сергій Олексашенко; економіст, професор фінансів Максим Миронов; доктор юридичних наук, професор Олена Лук’янова.

Імена відомі, всі вони опозиціонери режиму Путіна, але невже в 2018 році, коли вже було зрозуміло, до чого веде логіка подій, ці розумні люди всерйоз мріяли про ПРБ і вважали за необхідне боротися з мігрантами? Ви скажете, що літератор Акунін, співак імперії-лайт, у цьому випадку не є показовим? Гм, а по-моєму, саме його участь у підготовці програми і показова! Ну добре, він ностальгуючий романтик, проте як бути зі згодою з експансіоністською та водночас дискримінаційною програмою тверезих професіоналів Олексашенка, Чикова та Мілова?

Чи це не підтвердження імперської винятковості, що глибоко укорінилася у свідомості переважної більшості росіян? А також того давно відомого факту, що Росія, читай її населення, століттями не змінюється. У економістів є вираз «соціальна спадковість», а провидець Лем в «Едемі» придумав для таких клінічних випадків вбивчий термін “соціозамикання”. Так чи інакше, а скажена Русь-трійка століттями мчить по замкнутому колу. І цей шлях не веде до ПРМ.

Тому програма Навального скоро буде актуальною лише для літературознавців та політологів, як приклад оман і безпідставних мрій, та й то навряд чи. Чаадаєву з його бичуваннями, хоч би якими різкими вони не були, просто пощастило, він жив у епоху титанів, у зв’язку з ними і запам’ятався. Але нині ера пігмеїв.

Так, літературі в Росії приділяють підвищену до надмірності увагу, і ми вже наводили висловлювання Сергія Соловьова про те, що без неї Росія безлика. Але лунали й тверезіші голоси. Так, Фаддей Булгарін, найпопулярніший, найтиражніший, автор пушкінської епохи,  якого найбільше перекладали, дуже влучно писав керівнику згаданого III відділення, з яким тісно співпрацював: «Література є балована дитина нації. Немає такого дурного й неосвіченого народу у світі, який би не втішався та не пишався своїми письменниками та творами літератури. У цьому одинакові й персіянин та англієць».

Зрозуміло, кого він мав на увазі.

Юрій КІРПІЧОВ, публіцист, письменник, США

Малюнок Андрія Петренка.

Сообщение ПРМ у дзеркалі літератури. Погляд з Америки появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляють росЗМІ у п’ятницю, 1 березня.

Росіяни, що прийшли попрощатися з політиком викрикували антивоєнні лозунги:

“Путін — убивця!”; “Ні війні!”

Російського опозиціонера поховали на Борисовському кладовищі. Тисячі людей пішли від храму до нього пішки.

Вони просили, щоб їх пропустили на територію кладовища попрощатися з Навальним.

“Пропустіть попрощатися!” — кричали росіяни.

До церкви, в якій відбувався похорон Олексія Навального, вишикувалась багатокілометрова черга, однак всередину все одно впускали лише рідних та близьких, а ще – іноземних дипломатів.

За огорожею стояли інші росіяни. Водночас росіяни не готові протестувати та йти на Кремль, бо мовляв “прийшли сумувати”.

Вдови і дітей Навального в церкві не було, бо їх нема в Росії. Юлія Навальна прощається з чоловіком постом у соцмережах, як і його брат.

Відомо, що на похорон приїхали посли Німеччини, США, Франції, Австрії, Португалії, Греції, Польщі, Бельгії, Ірландії, заступник посла Великої Британії.

Труну з тілом політика опустили в землю під пісню My Way Френка Сінатри.

“Олексій вважав “Термінатор-2″ найкращим фільмом на землі. На його похороні зіграли музику з фінальної сцени”, — написала прессекретарка політика Кіра Ярмиш.

Нагадаємо, 16 лютого у виправній колонії Ямало-Ненецького автономного округу помер Олексій Навальний. У росії було одразу декілька причин його смерті. За даними російських пропагандистів, у нього відірвався тромб, тоді як у ФСВП кажуть, що причина смерті ще невідома.

Лідери країн світу звинуватили у смерті опозиціонера кремлівський режим. Такої ж думки дотримуються і провідні антикремлівські опозиціонери: ексдепутат Держдуми Ілля Пономарьов, журналіст Олександр Невзоров, бізнесмен Михайло Ходорковський, опозиційний експолковник ФСБ Геннадій Гудков, а також дружина політика Юлія Навальна.

Рідним опозиціонера віддали його тіло лише 24 лютого. За два дні до цього мати Навального Людмила підписала медичне свідоцтво про його смерть. Перед цим було проведено розтин тіла та виявлено, що він “помер через природні причини”.

А 25 лютого тіло Навального доставили в москву. Також з’явилася інформація про можливе застосування насильства щодо нього.

Соратники Навального 29 лютого заявляли, що ритуальні служби відмовляються везти тіло політика до церкви, де має відбутися відспівування. Прессекретарка політика Кіра Ярмиш зазначила, що бригадам ритуальних агентств телефонують невідомі та “погрожують, щоб тіло Олексія вони нікуди не везли”.

Сообщение Люди прийшли на похорон Навального з антивоєнними лозунгами появились сначала на Український репортер.

Про це повідомили Meduza, “Радіо Свобода”

“Минулої суботи минуло два роки, як путін почав повномасштабну війну проти України. Віроломну і підлу війну. Весь світ кинувся допомагати Україні. Але два роки минуло. Багато втоми, багато крові, багато розчарування, а путін нікуди не подівся. Усі засоби вже задіяли: зброя, гроші, санкції. Нічого не працює. І сталося найстрашніше: всі стали звикати до війни. Тут і там стали говорити: “Ну все одно нам доведеться домовлятися з путіним”, – сказала Навальна.

Вона заявила, що путін має відповісти “за те, що він зробив з Олексієм Навальним і з прекрасною сусідньою країною”, маючи на увазі Україну.

За її словами, “публічне вбивство” її чоловіка засвідчило, що путін “здатний на все і що з ним не можна вести переговори”. При цьому, щоб перемогти російського диктатора, вважає дружина Навального, потрібно стати “інноваторами”.

“Ви повинні перестати бути нудними. Неможливо нашкодити путіну ще однією резолюцією або ще одним пакетом санкцій, який нічим не відрізняється від попередніх. Неможливо перемогти його, думаючи про нього як про людину з принципами, у якої є мораль і правила. Він не такий, і Олексій це давно зрозумів. Ви маєте справу не з політиком, а з кривавим монстром. путін – ватажок організованого злочинного угруповання. До нього входять отруйники і наймані вбивці, але всі вони пішаки. Головне – це близькі до путіна люди, його друзі, підручні, хранителі мафіозної каси”.

Навальна наголосила, що боротьба повинна йти саме “з кримінальним угрупованням”. За її словами, “інновація” полягає у тому, що у боротьбі з путіним потрібно використовувати методи, які застосовуються для боротьби з організованою злочинністю, а не для політичної конкуренції.

“Не дипломатичні ноти, а розслідування фінансових махінацій. Не висловлювання заклопотаності, а пошук пособників мафії у ваших країнах, непомітних юристів і фінансистів, які допомагають путіну і його друзям ховати гроші”, – підкреслила Навальна.

Вона запевнила, що союзниками у цій боротьбі є росіяни, які виступають проти війни та самого путіна.

Нагадаємо, що 16 лютого Федеральна служба виконання покарань рф повідомила про смерть російського опозиціонера Олексія Навального у виправній колонії №3 Ямало-Ненецького автономного округу.

Навальний перебував в ув’язненні з початку 2021 року. У серпні 2023 року Мосміськсуд засудив політика до 19 років позбавлення волі в колонії особливого режиму у справі про “екстремізм”.

Представники колонії, де перебував Навальний, заявили матері політика, що він помер від синдрому раптової смерті.

26 лютого голова міжнародного Фонду боротьби з корупцією Марія Пєвчіх заявила, що існувала домовленість про обмін опозиційного російського політика Олексія Навального, але він помер у колонії, коли переговори перебували на фінальній стадії.

Сообщение Дружина Навального у Європарламенті згадала Україну та дала “інноваційну” пораду, як перемогти путіна появились сначала на Український репортер.

Людмила Навальна також повідомила, що слідство вимагає поховати політика таємно, погрожуючи у разі відмови “щось зробити” з його тілом, – передає youtube-канал “Алексей Навальный”

“Щойно я вийшла з будівлі Слідчого комітету міста Салехарда. Майже добу я провела там одна, наодинці зі слідчими та криміналістами. Адвоката вони пустили лише сьогодні після обіду, – розповіла Людмила Навальна.

-Вчора ж увечері вони таємно відвезли мене до моргу, де показали Олексія. Слідчі стверджують, що у них відома причина смерті… Вони готові всі медичні та юридичні документи, які я бачила, а медичне свідоцтво про смерть я підписувала.

За законом вони повинні мені відразу віддати тіло Олексія, але вони не зробили цього досі. Натомість вони шантажують мене, ставлять мені умови — де, коли і як має бути похований Олексій. Це незаконно.

При мені їм приходять накази чи то з Кремля, чи то з центрального апарату Слідчого комітету. Вони хочуть, щоби це було зроблено таємно, без прощання. Вони хочуть привести мене на околицю цвинтаря до свіжої могили і сказати: “Ось тут лежить ваш син”. Я на це не погоджуюся. Я хочу, щоб і у вас, кому Олексій дорогий, для кого його смерть стала особистою трагедією, була можливість з ним попрощатися.

Я записую цей ролик, бо вони почали мені загрожувати: дивлячись мені в очі, вони кажуть, що якщо я не погоджуся на таємні похорони, вони щось зроблять із тілом мого сина. Слідчий Воропаєв відкрито мені сказав: “Час працює не на вас, труп розкладається”. Я не хочу особливих умов, лише хочу, щоб усе було зроблено за законом. Я вимагаю віддати мені тіло сина негайно”, – заявила Людмила Навальна.

Як раніше повідомляв “Український репортер”, російський опозиційний політик Олексій Навальний 16 лютого 2024 року помер у виправній колонії №3 у Ямало-Ненецькому автономному окрузі.

Сообщение Олексія Навального хочуть поховати таємно і шантажують його маму появились сначала на Український репортер.

Російська влада повідомила про смерть Навального в колонії 16 лютого.

Як повідомляє ВВС, 17 лютого матір Навального Людмила та його адвокат приїхали до колонії у Харпі на півночі Росії у Тюменській області, де він відбував ув’язнення. Там їм офіційно оголосили про смерть Олексія Навального.

“Його смерть настала 16 лютого о 14:17 за місцевим часом, як написано в офіційному повідомленні, виданому матері Олексія”, – розповіла прессекретар Навального Кіра Ярмиш.

Оточення Навального вимагає, щоб його тіло “негайно” видали сім’ї.

Співробітник колонії повідомив матері, що тіло її сина відвезли до моргу у місто Салехард для “дослідження”.

Після цього матір разом з адвокатом поїхали до салехардського моргу. Але він виявився закритим: “Адвокат зателефонував за вказаним на дверях телефоном. Йому сказали, що він уже сьомий, хто сьогодні дзвонить. Тіла Олексія у них у морзі немає”, – розповідає прессекретар Навального.

З’ясувати, де знаходиться тіло Навального, намагалися й журналісти. Кореспондентка видання “Медіазона” додзвонилася до завідувача патологоанатомічного відділення Салехардської окружної лікарні Сергія Івченка. Той, вислухавши питання про тіло Навального, кинув слухавку. У морг дзвонили і журналісти Reuters – їм сказали, що тіла Навального там немає.

Видання Astra поговорило з представниками бюро судово-медичної експертизи у Салехарді. Там повідомили, що “ніяких тіл із колоній не приймали”, і запропонували журналістам зв’язатися зі слідчим комітетом.

Соратники Навального кажуть, що лише за суботу слідчий комітет росії вже кілька разів змінив версії того, що сталося з політиком і що відбувається з його тілом.

Як розповіла Ярмиш, один із адвокатів Навального вдень 17 лютого їздив до управління СК у Салехарді. Там йому повідомили, що причину смерті Навального не встановили і взяли “повторну гістологічну експертизу”.

“Її результати нібито будуть наступного тижня. Очевидно, що вони брешуть і роблять все, щоб не видати тіло”, — заявила Ярмиш.

Потім, за словами Ярмиш, слідчі повідомили адвокатам, що перевірку закінчили і “криміналу” експерти не виявили. Але згодом вони заявили, що перевірка триває, і сказали, що до її закінчення тіло Навального родичам не віддадуть.

Управління слідчого комітету Ямало-Ненецького автономного округу росії заявило, що проводить процесуальну перевірку за фактом смерті Навального.

За російськими законами такі перевірки можуть тривати у певних випадках до 30 діб.

Директор Фонду боротьби з корупцією, створеного Навальним, Іван Жданов каже, що у колонії заявляли, що зацікавлені якнайшвидше видати тіло.

“Зараз у слідчому комітеті стало очевидним, що тіло не збираються видавати. При цьому у моргах тіла немає”, – каже Жданов.

Крім цього, він розповів, що в колонії матері Навального повідомили, що причиною смерті Навального став “синдром раптової смерті”. Перед цим російський телеканал RT стверджував, що у Навального нібито відірвався тромб.

Такого синдрому немає у Міжнародній класифікації хвороб, хоча там є, наприклад, синдром “раптової серцевої смерті”. Але саме собою формулювання вказує на те, що колонія в Харпі вважає смерть Навального ненасильницькою. При цьому неясно, як у колонії могли дійти до такого висновку, якщо слідчі нібито досі не закінчили перевірку.

Тюремники заявляли, що Олексій Навальний помер після того, як йому стало погано після прогулянки.

“Очевидно, вбивці хочуть приховати сліди, тому не видають тіло Олексія і ховають його навіть від матері”, – заявила команда Навального в соцмережах, вимагаючи негайно видати тіло опозиціонера.

Тим часом у російських містах проходили акції пам’яті Олексія Навального. Люди приносили квіти, свічки та портрети політика до меморіалів політв’язням та жертв репресій у своїх містах.

Влада їм перешкоджає: поліцейські оточують території навколо пам’ятників, невідомі руйнують стихійні меморіали, забираючи квіти та інші пам’ятні знаки.

За два дні затримали понад 340 людей у 30 містах.

Сообщение Не можуть знайти тіло Олексія Навального появились сначала на Український репортер.

Цю звістку підтвердила російська служба виконання покарань, написавши, що на території зони Навальний після прогулянки відчув себе погано, практично відразу знепритомнівши.14 лютого прес-секретарка політика Кіра Ярмиш повідомляла, що Навального в 27-й раз за час ув’язнення відправили до штрафного ізолятора (ШІЗО).

Навальному було 47 років. Став відомим як організатор демонстрацій проти корупції в росії, а також проти путіна. Лауреат Премії імені Сахарова 2021 року.

Wall Street Journal описав Навального як «людину, яку путін боїться найбільше».

На цю тему: Отруєння опозиціонера. Олексій Навальний: “Я зателефонував своєму вбивці. Він зізнався” (+відео)

19 грудня 2014 російська прокуратура зажадала 10 років позбавлення волі для Навального у так званій «справі Ів Роше», за якою політик і його брат Олег звинувачуються в розкраданні та подальшій легалізації грошових коштів французької фірми «Ів Роше Схід». В останньому слові на суді Олексій відкинув висунуті йому обвинувачення. 30 грудня 2014 суд засудив Олексія Навального до 3 років і 6 місяців умовно. Одночасно його брат Олег по тій же справі отримав такий самий, але вже реальний термін, вийшовши на волю лише в червні 2018 року.
20 серпня 2020 року був отруєний у літаку, коли повертався з Томська до Москви, впав у кому. 24 серпня був перевезений у берлінську клініку «Шаріте» на лікування. 23 вересня його виписали із лікарні, а 17 січня 2021 повернувся до росії. Його було затримано в аеропорті, що спричинило масові протести по всій країні.

4 серпня 2023 року Московський міський суд засудив Навального ще до 19 років позбавлення волі в колонії особливого режиму за звинуваченнями у створенні екстремістської спільноти, фінансуванні екстремістської діяльності та закликах до екстремізму в інтернеті.

Коли росія почала стягувати війська до кордону з Україною 22 грудня 2021 року команда Навального опублікувала власне розслідування про Бородая (ватажка терористичної днр), закликаючи росіян не брати участь у можливих бойових діях проти України.

У жовтні 2014 року в інтерв’ю на радіо «Эхо Москвы» Навальний, як і Ходорковський заявив, що хоча Крим незаконно окуповано з грубими порушеннями міжнародного права, але Навальний вважає його частиною росії, що залишиться нею і в найближчому майбутньому до складу України не повернеться.

Батько – Анатолій Навальний, народився і закінчив школу в Заліссі, що на Київщині. Дід – Іван Тарасович – був теслею і майже все життя, як і його дружина Тетяна Данилівна, пропрацював у місцевому колгоспі.

Сообщение В колонії помер російський опозиціонер Навальний появились сначала на Український репортер.

Він написав у Фейсбуку, що російські військові вбили невинного чоловіка лише через його прізвище. Опозиціонер вважає, що окупанти гадали, що вони родичі.

“Всі обставини вказують на те, що його вбили через прізвище. Тому й паспорт покинули демонстративно. Абсолютно невинну людину путінські кати (ну а як ще назвати їх? не “російські солдати” ж) убили за те, що ми з ним однофамільці. Мабуть, сподівалися, що родич. Я не знаю, чи він родич мені. Він родом із того ж села, що й мій батько”, – прокоментував Навальний.

Разом з тим, опозиціонер, який наразі перебуває у в’язниці, закликав росіян виходити на мітинги. За його словами, війну в Україні розв’язав біснуватий маніяк, і його необхідно негайно зупинити.

“Цю війну розв’язав біснуватий маніяк, одержимий якимись мареннями про геополітику, історію та устрій світу. Цей маніяк не зупиниться сам. Обов’язок кожного зробити хоч якийсь, хоч найменший внесок у те, щоб зупинити цю війну та усунути Путіна від влади. Протестуйте, де можете та як можете. Бездіяльність найгірша. І зараз її наслідок – смерть”, – додав Навальний.

Нагадаємо, у Бучі 12 березня російські військові розстріляли чоловіка. Біля тіла українця лежав його відкритий паспорт. Чоловіка звали Ілля Навальний.

Сообщение Олексій Навальний відреагував на вбивство у Бучі свого можливого родича появились сначала на Український репортер.

За даними незалежних тамтешніх ЗМІ, по всій країні затримали 1226 протестувальників. Найбільше – в Петербурзі: 493. Далі йдуть Уфа (91), Сочі (51) і Воронеж (46). У Москві до буцегарень кинули 23 людини.

Найчисленнішим став московський мітинг, до якого приєдналися в тому числі репери Оксімірон, Фейс, Владі, Noize MC і родичі Навального – його мама, дружина Юлія і брат Олег.

Поліція повідомила, що кількість мітингарів у Москві – шість тисяч, в Петербурзі – 4,5 тисячі. Соратники Навального закликали множити ці цифри на 10. Головний редактор «Ехо Москви» Олексій Венедиктов написав, що в столиці на акцію вийшли 10-15 тисяч, в Петербурзі – сім-дев’ять тисяч осіб. За підрахунками «Відкритих медіа», в Москві протестували не менше 25 тисяч осіб.

За даними влади та журналістів, в регіонах Росії найбільше людей вийшли на акції в Єкатеринбурзі (близько п’яти тисяч), Новосибірську й Омську (близько трьох тисяч) і Челябінську (близько двох тисяч).

Кремлівський режим знову показав свою звірину суть. Мітингарів били, труїли газом, кидали до автозаків… У Казані затримали журналіста «Коммерсанта» Гліба Меркіна, який працював на акції в підтримку Навального. Він був у спеціальному жилеті з написом «Преса». Крім того, у нього були з собою бейдж і редакційне завдання.

Прессекретарку Навального Кіру Ярмиш заарештували на 10 діб за заклики до мітингу в інтернеті.

Ось з яким банерним заголовком вийшла така стаття в “Новой газете”:

Юрій Рост, зокрема пише:

“…Смысла в преследовании инакомыслия для умной власти нет. Оно — как второе врачебное мнение — может помочь больному. А общество наше нездорово. Как ни крась ему щеки свеклой — лечиться-то надо. Тут без диагноза не обойтись. К тому же у протестной части населения нет инструмента угрозы для власти. Даже «честные» выборы ей неопасны, потому что за нее действительно проголосует большинство, пусть часть его и считает, что Солнце вращается вокруг Земли, потому что на ней стоит Кремль.

Но, может быть, есть другой смысл в невероятной жестокости, при помощи которого власть, вооруженная дубинками на улицах и унижением в тюрьмах, «дискутирует» со своими гражданами.

Зависть к свободному от ее регламентов восприятию жизненных процессов в стране и мире, необязательность следовать законам стада (пусть и верховодящего) и месть. Месть!

Но, ей-богу, если ты прикидываешься сильным, то и привычки демонстрируй сильные.

А месть — признак слабости и мелких чувств.

Эту заметку я пишу не для того, чтобы отметиться в ряду защитников Навального. Не хочу, чтобы немощь власти имитировала свое могущество на одном, лишенном права на защиту, узнике.

Он не занимался террором, не грабил государство и не угрожал ничьей жизни. Он говорил то, во что верил. И у государства есть возможность и право говорить, если оно имеет аргументы.

Мы услышим.

Отпустите живого человека на волю! Это сильный шаг! Оставьте его своим врагом. Угробить его в тюрьме — позиция позорная. Не только для вас. Для каждого.

Месть (это случается) — и наказание тому, кто ее вершит”.

Нагадаємо, що Навальний з 31 березня оголосив голодування через відмову надати йому кваліфіковану медичну допомогу в колонії. Адміністрація зони відмовилася пускати до політика лікарів і перевела його до туберкульозної лікарні у Володимирі.Прокуратура Москви вимагає визнати всі структури опозиціонера екстремістськими.

В Москве на Рождественской площади люди скандируют: «О таком нельзя молчать»

Видео: Иван Жилин / «Новая газета» pic.twitter.com/WlA5A5PqNK

— Новая Газета (@novaya_gazeta) April 21, 2021

Полиция в Питере применяет шокеры, сообщает «Фонтанка»

Видео: «Фонтанка» pic.twitter.com/Vh7FaaXrIb

— Новая Газета (@novaya_gazeta) April 21, 2021

На фото: затримання у Санкт-Петербурзі.

Фото: Антон Ваганов / Reuters / Scanpix / LETA

Сообщение Акція “Волю – Навальному”. Путін “дискутував” з росіянами дубинками і тюрмами (+відео) появились сначала на Український репортер.

Про це повідомив особистий лікар Навального Анастасія Васильєва у Twitter, лікар Навального Ярослав Ашихмін у коментарі “Медузі“.

Васильєва зазначила, що лікарі Навального у п’ятницю, отримавши результати його аналізів, екстрено звернулися до директора ФСВП з відкритим листом про його стан і просили допустити їх до опозиціонера. Однак їм досі не відповіли.

“Калій у сироватці крові – 7,1 ммоль/л. Ці цифри критичні. Це означає і ниркову недостатність, і те, що в будь-яку хвилину можуть відбутися важкі порушення ритму серця: фібриляція шлуночків аж до зупинки серця”.

У той же час, лікар Навального Ярослав Ашихмін, який спостерігає його з 2013 року, також заявив про ймовірність зупинки серця у опозиціонера.

“Калій [у Навального] катастрофічно високий. У ряді випадків такий рівень калію вимагає екстреного гемодіалізу. Іони калію відіграють ключову роль у проведенні електричного імпульсу по провідній системі серця. Такий рівень калію може призвести до того, що станеться дуже серйозна зупинка проведення електричного імпульсу; вона називається блокада. Може статися блокада, яка призведе до того, що серце зупиниться, а може статися важка аритмія. Пацієнт з таким рівнем калію повинен спостерігатися в реанімації… Такий високий рівень калію ставить під загрозу життя нашого пацієнта”.

“Також у нього спостерігається зростання креатиніну. Креатинін – це показник, який характеризує функцію нирок: наскільки добре вони працюють, як фільтрують кров. Креатинін у нього буквально за короткий проміжок часу зріс у півтора рази (тобто попередній результат, там креатинін був більш, ніж на 50% нижче). Цей аналіз може свідчити на користь наявності ниркової недостатності”.

Здоров’я Навального серйозно похитнулося в колонії загального режиму ІК-2 в місті Покров, куди його етапували.

Повідомлялося, що Навальний відчуває сильні болі в спині і в правій нозі, яка у нього практично не діє.

Він оголосив голодування, вимагаючи допуску лікаря. Депутати німецького Бундестагу звинуватили Росію в цілеспрямованих тортурах Навального.

Нагадаємо, що 3 лютого суд скасував умовне покарання Олексію Навальному по “справі Ів Роше” і призначив йому реальний термін – 3,5 роки у виправній колонії загального режиму.

Читайте також:

• Отруєння опозиціонера. Олексій Навальний: “Я зателефонував своєму вбивці. Він зізнався” (+відео)

Сообщение У Олексія Навального критичний стан здоров’я: може зупинитися серце появились сначала на Український репортер.