А у жовтні фільм стане частиною проєкту Art against propaganda з протидії російської пропаганди у Нью-Йорку.

13 вересня минулого року в День міста Буча сценарист та кінопродюсер Олександр Щур та режисер Станіслав Тіунов презентували тизер-трейлер до свого фільму “БУЧА”. Для старту знімального процесу команді знадобилось пів року, щоб фіналізувати домовленості про приватні іноземні інвестиції та завершити сценарій, робота над яким тривала майже рік. Деякий час також зайняв процес отримання дозволів у родичів жертв трагедії та учасників тих подій.

Фільм «БУЧА» – художня драма, сюжет якої заснований на реальних подіях. Головний герой – іноземець, що вирішив боротися зі злом у країні, яка стала для нього домом.

Зйомки стрічки проходили в Київській області в березні та квітні 2023 року та зайняли 28 знімальних днів, а останні кадри були зафільмовані у серпні цього року на горі Говерла. Наразі триває період постпродакшену, а фільм буде готовий до весни 2024 року. Виробництвом фільму займається кінокомпанія LEVEL.

Головні ролі у фільмі “БУЧА” зіграли відомий польський актор театру і кіно Цезарій Лукашевич (Cezary Lukaszewicz) та зірка українського кіно В’ячеслав Довженко.

У зйомках команді допомагали Міністерство оборони України, Генеральний штаб ЗСУ, ГУР МО України, Державна прикордонна служба України, Національна поліція України, Київська міська рада, Київська обласна військова адміністрація та найбільша українська кіностудія Film.UA Group, яка також виступає в ролі копродюсера та дистриб’ютора стрічки.

Сюжет кінострічки заснований на подіях, що відбулися у містах Буча, Ворзель та Гостомель під час російської окупації у лютому-березні 2022 року. Фільм розповість про порятунок місцевих жителів Костянтином Гудаускас – громадянином Казахстану, який отримав притулок в Україні та проживав в Бучі. З початком російського вторгнення, завдяки своєму казахстанському паспорту, він має можливість проїжджати на окуповану російськими військами територію та вивозити мирних жителів. Костянтин не тільки рятує людей, а й на власні очі бачить весь жах війни та окупації.

Над фільмом працювала група з 80 фахівців та знялось понад 120 акторів, серед яких такі відомі імена як Нікон Федотов, Олександр Печериця, Сергій Стрельніков, Анастасія Нестеренко, Артемій Єгоров, Сергій Смеян, Володимир Захаренков та інші, а також 700 акторів масових сцен.

“У нас є дві головні мети. Перша – це протистояти російській пропаганді у всьому світі, – розповідає Олександр Щур, автор сценарію та продюсер фільму “БУЧА”.

– Кіно – це один з потужних інструментів донесення меседжів світу. Якщо хтось думає, що всі у Європі, США знають достеменно, що у нас відбувалось, і вірять тільки нам, то на жаль, він глибоко помиляється. Росіяни вже зняли і показують пропагандистські стрічки “Азовсталь. Освобождение” та “Свидетель” зі своєю версією подій у Маріуполі та Бучі. Є ймовірність, що світ надивиться російських фільмів та прийме їх наративи. Ми маємо доносити істину!

Наша друга мета – вшанувати пам’ять загиблих. Під час роботи над сценарієм ми зустрічалися з усіма героями або родичами загиблих. І перше, що ми питали – чи не проти вони розповісти свою історію для фільму і чи потрібен такий фільм. І всі вони відповідали: “Так, ми хочемо, щоб про це дізнались у всьому світі”.

Під час роботи над сценарієм команду фільму консультував Олексій Кругляченко – лікар-психіатр і клінічний психолог з 20-річним клінічним досвідом, який пройшов стажування в Мічиганському університеті за темою ПТСР:

“Зараз у нас існує ПТСР у розмірах держави. Одна з ознак – уникнення травмувальних спогадів. Це лікується за допомогою ліків і психотерапії. У психотерапії один із доведених ефективних методів – когнітивно-поведінкова терапія. Наприклад, експозиційна терапія – коли пацієнта поступово зближують із джерелом стресу і травми. Ігрове кіно дає змогу згладити кути і поступово зближувати навіть жертв із самою причиною травми. Тому художній фільм може бути психотерапевтичним для тих, хто все це пережив”.

Паралельно зі зйомками протягом останнього року фільм був представлений на найвпливовіших світових кіномайданчиках – на спеціальному івенті, присвяченому фільму, European Film Market Берлінського міжнародного кінофестивалю (Берлінале) в лютому цього року, а також у Нью-Йорку та Бостоні в рамках окремих показів. На початку вересня робочі матеріали фільму були представлені на 80-му Ювілейному Міжнародному Кінофестивалі у Венеції La Biennale di Venezia та Toronto International Film Festival. Продюсера фільму запросили надати інтерв’ю для радіо канадської медіакорпорації CBC News у 8 різних містах.

8 жовтня робочі матеріали фільму «БУЧА» будуть показані на спеціальній події «Art against propaganda», що пройде в Університетському клубі в Нью-Йорку. Спеціальним гостем заходу стане Семен Дукач — керівний директор Techstars, також відомий як провідний бізнес-ангел. А співорганізатором вечора та його ведучою стане відома американська письменниця Мітці Пердю. Крім того, робочі матеріали фільму будуть представлені для професорського складу у Колумбійському університеті в Нью-Йорку.

За матеріалами пресрелізу.

На світлині: у кінострічці знявся популярний актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, захисник України Олександр Печериця.

Сообщение Завершилися зйомки художнього фільму “Буча” появились сначала на Український репортер.

Так, у центрі уваги того вечора була саме вона – невтомна, видатна актриса та громадська діячка, чиє ім’я закарбовано у Національній книзі рекордів України. Утім, її ще й називають «княгинею», і не тільки тому, що держава відзначила орденами княгині Ольги. Це ще і як найвища ступінь шляхетності, особливе пошанування її виняткової самовідданості та майстерності у професійній діяльності, душевної щедрості.

А зібрала усіх Галина Гілярівна з чудової нагоди – 95-річчя від дня народження та 88-ліття на театральній сцені.
Гостей була повнісінька зала. А представляла їх чарівна ведуча Ольга Ходацька (на світлині), письменниця, педагог, членкиня Національної спілки журналістів України, яку з ювіляркою пов’язують чимало спільних творчих проєктів.

Звичайно, раз-по-раз згадували Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка, на сцені якого Галина Гілярівна уже стільки літ, що й полічити важко. А вистав вже скільки зіграно!

Очевидно, театрали-знавці мають щодо цієї «арифметики» точні дані. У цьому плані цікавим був виступ Заслуженого діяча мистецтв України, відомого режисера-постановника з когорти франківців Петра Ільченка. Вітаючи ювілярку, він зробив такий висновок: «72 роки Галина Гілярівна працює в Театрі Франка. А самому ж театру – 100 років! Майже вся його історія пов’язана з творчими здобутками та звершеннями актриси».

Ільченко назвав сценічну діяльність Яблонської своєрідним мірилом театрального мистецтва, маючи на увазі, як пояснив, самовіддачу, художню висоту зіграних ролей, ідеологію людяності, філософію гуманізму.

І що впадає у вічі? Актриса своїм стилем поведінки, життєдіяльності зовсім не показує, що вона на якомусь там п’єдесталі, на Олімпі (і не підходьте!). Сама ж каже, що були «і злети, і падіння. І треба все пройти в ім’я прозріння…».

До речі, ще про кількість театрального доробку. Тільки у виставі «Самотня леді» на франківській сцені Галина Гілярівна понад сто разів зіграла головну роль. І яким же сюрпризом для неї було персональне вітання від партнера по цій виставі, Заслуженого артиста України, франківця Олександра Печериці. Сьогодні він захищає Україну. На фронті. Але нині у Києві – армійська ротація, тому завітав сюди, на ювілейний вечір, щоб особисто висловити Галині Гілярівні слова глибокої поваги до її таланту. Приємною несподіванкою для іменинниці стало і те, що Олександр під гітару виконав пісню «Сміються, плачуть солов’ї» із вистави «Самотня леді». Винуватиця свята навіть підспівувала.

Але і це ще не все… Олександр подарував ювілярці свій синьо-жовтий прапорець – символ ЗСУ, з яким не розлучався від початку війни. Зняв з рукава куртки однострою і бережливо передав пані Галині. Це було надзвичайно зворушливо! А зала стоячи вітала шляхетного воїна, лицаря свого народу Олександра Печерицю, а також шляхетну леді. Не самотню.

А подарунків того вечора було і було… Народний артист України, професор, художній керівник Київської академічної майстерні театрального мистецтва «Сузір’я» Олексій Кужельний вручив ювілярці срібний почесний знак «Сузірки».

«Ваше довголіття – це не просто довголіття, його секрет полягає у невтомній , безперервній творчості, якій себе посвятили всю. Ви подаєте вражаючий приклад для нас усіх», – звернувся він до ювілярки.

Особливо сердечним було і привітання Тамари Швець, дружини Героя Небесної Сотні, очільниці «Об’єднання родин «Небесної Сотні» та активістів «Революції гідності» (на світлині):

«Ви є справжньою берегинею, справжньою українкою, справжньою патріоткою, вихователькою майбутнього покоління», – звернулася вона до актриси, вручивши пам’ятний подарунок – колекцію монет, викарбованих Нацбанком до річниці Небесної Сотні.

Гості творчого вечора ніби «гортали» літопис театрального життя – на екрані з’являлися фрагменти фільмів і вистав за участю Галини Яблонської; навіть знайшовся в архів і запис із «помаранчевого» Майдану ( 23 листопада 2004 року), коли пані Галина в центрі Києва виступила з потужним власним зверненням до українців. Вона говорила, що нація вже століття веде боротьбу за свою незалежність.

Нині – новий етап непримиреного протистояння зі злом. І Галина Гілярівна знову на «культурному», патріотичному фронті. Вона часто звертається до воїнів з полум’яними, материнськими словами, як до синів. Особливо щемким було відео-вітання від колишнього її вихованця з ліцею імені Богуна, який нині захищає Батьківщину. Він згадав неймовірні уроки військово-патріотичного виховання, які вела у цьому навчальному закладі Галина Гілярівна.

Години творчого вечора летіли швидко. Спогади капітана першого рангу у відставці Євгена Лупакова приємно здивували ювілярку. Адже він пригадав подію тридцятилітньої давнини, коли у Севастополі до нього, до офіцера ВМС України, звернулася Галина Яблонська з незвичним проханням – допомогти у показі кінострічки про скарби гетьмана Полуботка. «Уявіть собі картину, – згадує Лупаков, – в усталений розпорядок вносити якість зміни. Це ж майже нереально! Однак магічна пробивна сила Галини Гілярівни зламала флотські графіки і картину було показано в будинку культури. Тому ваші друзі із ВМС України досі пам’ятають, хто така Галина Яблонська», – промовив він.

Серед присутніх у святковій залі було чимало і переможців Міжнародного проєкту-конкурсу «Шевченко єднає народи», засновницею якого вже багато років є Галина Гілярівна. Талановиті хлопці й дівчата щиро і тепло вітали ювілярку, дякуючи за те, що допомогла їм «відкрити» світ великого Кобзаря.

Мрідула Гош – історик-міжнародник, правозахисниця, журналістка, голова правління Східноєвропейського інституту розвитку прочитала зі сцени твір Тараса Шевченка бенгальскою мовою у власному перекладі (на світлині).

Про роль жінки-берегині України тепло говорив Василь Кушерець, голова правління Товариства «Знання» України, Заслужений діяч науки і техніки України.

Поетеса Ольга Ходацька прочитала для ювілярки власні вірші. Представниці Національної ради жінок України вручили іменинниці орден “Жінка. Мир. Безпека”, тепло вітали її.

Звучала бандура, линули пісні під гітару у виконанні композитора, барда Ігоря Якубовського і Народної артистки України Тетяни Негрій. Винуватицю свята було запрошено і до танцю. А вальсував з нею ведучий вечора Василь Неволов, письменник, драматург, Заслужений діяч мистецтв України.

І лунало: «Браво!»

Світлана Ковальова, Леонід Фросевич (відео)

Фото на головній сторінці: актор і воїн Олександр Печериця та його пісенне вітання уславленій актрисі.

Фото Валентини Литвин.

Сообщение На свято до справжньої берегині. У Києві пройшов ювілейний вечір народної артистки Галини Яблонської (+фото, відео) появились сначала на Український репортер.