Серед ключових чинників, які негативно впливають на розвиток країни – хиби та перекоси в реформі місцевого самоврядування. Олександр Мороз обурюється, що у територіальних об’єднаних громадах сільських, селищних старост призначають, а не демократично та прозоро обирають люди. Призначенці не знають ні проблем на місцевому рівні, не є авторитетними людми у громадах, вони кланяються тим, хто їм дав ці портфелі. Мороз зауважив, що самоврядування повинно “бути справжнім, а не мальованим”.

Від редакції “Українського репортера” додамо, що Олександр Мороз виокремив надзвичайно гостру тему –  бутафорне самоврядування. Нам відомо, що в багатьох регіонах села киплять від обурення – їхню думку про обрання місцевих лідерів розтоптано, закопано на  три штихи в землю. Їм “подали” кота в мішку – старост з волі і примхи керамнича тієї чи іншої територіальної громади.

Село ніби кам’яніє від того, що його не чують. Прикотилася децентралізація, і не із смачними та запашними калачами й солодкими медівниками, а з бажанням пролигнути народовладдя, поставити село перед фактом, огорнутим задушливою нормою закону – старост відтепер призначають!  І пролигнули, і задушили села цими призначеннями! А мало ж би бути навпаки – народ повинен визначати, кому довірити булаву. У Київській області особливо це простежується. Місцеві феодали та князьки за допомогою своїх посіпак поставили села на коліна! На жаль, ні Київська обласна рада, ні обласна державна адміністрація палець об палець не вдарили, щоб поставити “феодалів” на місце. Вони цинічно закрили очі на це. Ганебне явище! Доки триватиме наруга над самоврядуванням?

Якби ж кадрові призначення були справедливими, об’єктивними, не залежали від примх і капризів тих, хто возсідає у начальственних кріслах. Від того, хто кому кум, сват, брат, хто кому догоджає чи ні.

Утім, не в нашій державі про таку справедливість мріяти. Законодавці, безумовно, знали, що, кидаючи в безодню норму про обрання старост, вони тим самим на ниві самоврядування сіяли отруйне будяччя, яке візьме у страшний зашморг волю народу вільно обирати собі поводиря.

А у поміч цьому будяччю «направили» ще й законодавчі вимоги про місцеві вибори за партійними списками.

Ну, скажіть, які в селах та на хуторах партії? Де ви їх бачили? Хіба на папері. Сьогодні у місцевих радах при голосуванні фракцій за важливі питання, в тому числі за призначення старост, грає ключова фраза: «Пане, я – ваш!».

Неймовірно загрозлива фраза для українського суспільно-політичного життя, і вона, на превеликий, жаль, супроводжує нас вже три десятиліття. Вона заглушує волелюбний голос народу.

Ще одна проблема – економічна скрута. Сьогодні люди не можуть вижити – бідність берез горло. “Це велика біда і горе”, – сказав Мороз.

Не обминув він і тему корупції. За його словами, в Україні створено чимало антикорупційних органів, але змін на краще і немає.

Олександр Мороз також звернувся до Володимира Зеленського, зауваживши, що нашу землю не можна перетворювати на товар. Якщо це станеться, то “це буде кінець України”, вважає він.

Сообщение Cамоврядування в Україні має бути справжнім, а не мальованим – Олександр Мороз появились сначала на Український репортер.

Політична ради «Соціалістичної партії Олександра Мороза» одностайно рекомендувала з’їзду політсили висунути Олександра Мороза кандидатом у президенти України.

«Це єдина кандидатура, що буде висунута від соціалістів України, оскільки на засіданні прийнято рішення про спільну співпрацю на політичній арені з Соціалістичною партією (голова М.І. Садовий), окрім самозванців, які рейдерськи присвоїли собі це звання», – заявляє партійний сайт.

Позачерговий з’їзд «Соціалістичної партії Олександра Мороза» має відбутися 12 січня 2019 року.

Сам Олександр Мороз перелічивши жахіття, які, на його думку переживає наша країна («ситуація спонукає громадян шукати порятунку за кордоном, державне та суспільне майно розкрадається шаленими темпами, люди не бачать ніякої перспективи…»), скромно зауважив:

«Прагнучи відновити державність, зберегти Україну, як суверенну, демократичну, правову і соціальну державу, я погодився з пропозицією для з’їзду, – балотуватися в президенти».

Фото zapravduis.com.ua

Сообщение Олександр Мороз знову хоче бути президентом, бо прагне «відновити державність» появились сначала на Український репортер.

“Коронація слова” – це проект подружжя Юрія та Тетяни Логушів, а головним спонсором з самого початку була компанія “Крафт Фудз Україна”, до керівництва якої входив свого часу Юрій Омелянович. Отже, хто приймає ключові рішення — сумнівів нема.

Тому ситуація може здаватися трохи оперетковою, схожою на фарс — в номінації «Золоті письменники України» нагороду в цьому році отримує, серед інших, Олександр Мороз.

Це саме по собі може виглядати як дешеве загравання з “сильними світу цього”. Хоча цю відзнаку й вручають не стільки за талант, скільки за кількість надрукованих примірників, на сайті goldenwriters.com.ua все ж вказано, що “Відзнака «Золотий письменник України»… надається письменникам-романістам Міжнародним Благодійним Фондом «Мистецька Скарбниця» з метою: відзначити та вшанувати тих українських письменників, чиї романи здобули широке визнання читачів, про що свідчать тиражі їхніх творів, які сумарно перевищують 100 тисяч примірників, виданих у формі паперової книжки за період від 1991-го року до теперішнього часу”.

Звичайно, умови завжди можна змінити під потрібного лауреата, але навіть не-романіст Мороз навряд чи може похвалитися такими реальними тиражами і популярністю у читачів.

Ось що написав у Фейсбуку про Олександра Мороза письменник Андрій Кокотюха (подаємо фрагменти цього допису, лексика збережена): «…Хтось може процитувати його стіх? Ні. Натомість цитують з живих Ліну Костенко, Сергія Жадана, Юрія Андруховича, Юрка Позаяка, поета Полежаку.

У Ліни Василівни чесно може назбиратися до 100 тисяч – випадок унікальний. У решти, при всій повазі, активності авторів та харизмі – ні.

Де продавалися чи продаються стіхі Мороза? …Ніде.

…Шкодую, що не вмію свистіти. Бо обсвистав би Мороза так, як Соловей-розбійник. Не вірте йому…»

Тим не менш, Мороза вирішили номінувати. Але під час вручення, коли політик завів традиційний популістський плач про те, як держава не дбає про культуру, навіть хазяїн Юрій Логуш не витримав — і нагадав колишньому голові Верховної Ради та екс-лідеру Соціалістичної партії України, що саме він і був владою: “Не обпльовуйте державу, бо вона така бідна через вас”.

Пригадав Логуш Морозу і проросійську політику Соцпартії, закликавши того покаятися.

“Гордість нашої української літератури”, як всього кілька секунд назад називали на сцені Олександра Олександровича, оторопів і став розказувати, як він перегукується з Тарасом Шевченком і що йому ні за що не соромно. І, очевидно, зовсім збитий з пантелику, настільки ошалів, що став читати вірш про євреїв і жидів.

Це вже був постріл у ногу — після такого ще можна їздити з промовами по віддалених селах, але для західних партнерів станеш недоторканим.

Втім, мова не про політичне загробне життя пана Мороза. Тема ця значно ширша і цікавіша. Невеличкий інцидент, хочеться сподіватися, є симптомом того, що до нас повертається пам’ять — те, чого завжди не вистачало українському суспільству і політиці. Коли чверть століття одні й ті самі обличчя розказують про тепер вже точно новий курс, звинувачуючи попередників у всіх гріхах — хоча самі й були тими попередниками, – то це виглядає як звичний абсурд.

Можливо, інцидент на “Коронації слова” – знак того, що механізм починає ламатися. Деякі люди, як виявилося, вже спроможні пам’ятати історію політиків, і нагадувати їм про “записані ходи”. А це для відчизняної “еліти” щось неймовірне, порушення правил, віковічних законів, удар в пах.

Те, що натовп готовий відмовитися від амнезії, свідчить і реакція спільноти. Найбільш типовий коментар у Фейсбуку: “Ох і невдало ж пропіарився пан Мороз! …Сиди, як миша під віником! Висунувся? Думав, люди забули ваші компартійні поцілунки взасос з Кремлем? Так тобі й треба!» (Марія Якусевич).

Дуже точно висловився на своїй сторінці Андрій Ніцой, який, до речі, отримав на Коронації премію за кращий анімаційний сценарій: «Значення цього «скандалу» виходить далеко за межі конкурсу та й взагалі літератури. Бо йшлося про політичну відповідальність правлячого класу…

Юрій Логуш вимагав від колишнього лідера комуністичної «групи 239» вибачення за свою минулу антиукраїнську позицію. Логуш вимагав визнання, що саме тодішня діяльність Олександра Мороза посприяла слабкості сучасної України і наблизила війну з «братньою» Олександру Морозу Росією. Зал, який не завжди уважно дослухається до сценічних промов на мить принишк, а згодом зірвався гучними оплесками. І кожна овація зали вбивала цвях за цвяхом у надії колишніх і теперішніх можновладців залишитися безкарними…

На жаль, погано розчув Морозові виправдання. Здається там було щось про любов до України, її мови, Тараса Шевченка. Я того не чув не лише через слабку озвучку. Я згадував дії Олександра Мороза в боротьбі з українською незалежністю, з нав’язування автономії Кримської області, з блокування державного статусу української мови і мавпування усього російського. Згадувалися його нещадні дискусії з В’ячеславом Чорноволом навколо здавалося б очевидних для суверенної держави речей, які нам, рухівцям доводилося буквально вигризати. А в цей час Мороз і «морозята» кепкували з нас, висміювали у своїх засобах масової інформації, лякали нами «східняків»…

Нехай тепер усі політики знають, що «розплата» неминуча. І вона буде публічною. Запам’ятайте це Лілія Гриневич, Ірина Подоляк, мураєво-чєрвонєнки… Не будьте як Мороз, а то соромно буде».

Хочеться сподіватися, що традиція пхати політиків носом у їх минуле стане популярною. Що перед тим, як піти на вручення якоїсь відзнаки, представник “еліти” тричі подумає — чи не відшмагають його там публічно.

А заходам на зразок всяких премій це тільки піде на користь. Ну коли б ще користувачі у захваті дивилися пафосну церемонію нагородження?

Максим СЕРЕДА

Відео: https://www.youtube.com/watch?v=KEFvfIdBack

Відео: Громадське радіо

Сообщение У вас корона відклеїлася! Роздуми з приводу скандалу на «Коронації слова» (+відео) появились сначала на Український репортер.

“Шановні співвітчизники! Я прийняв рiшення очолити Соціалістичну партію України. Це одна з найбільш відомих українських партій з найдовшою партійною історією. Відповідне рішення було щойно ухвалене на з’їзді партії.

Чому я роблю цей крок? Я впевнений, що саме політичними засобами можна вдосконалювати й реформувати державний апарат, полегшувати життя трудящих, відновлювати соціальну справедливість, подолати владу олігархів, укріпити обороноздатність нашої Батьківщини.

Що чекає на партію далі? Найближчим часом СПУ поверне собі передові позиції на українському політичному полі, стане важливим інструментом змін в країні. Ми захистимо право народу на гідне і безпечне життя.

А всі мої колеги і соратники, як на фронті, так і в системі МВС, можуть розраховувати на мою всебічну підтримку. Разом до перемоги!” – написав Ківа.

Новина про соціаліста Ківу викликала вибух тролінгу і жартів у соцмережах, однак колишній головний борець з наркотиками на це не зважає: “Обіцяю, що тепер Соціалістична партія буде ефективною зброєю в руках народу для знищення олігархату в Україні. Червоний терор олігархам!”

Ківа заявив, що його обрали головою “на з’їзді партії”, однак не уточнює, де саме він відбувся. Водночас його партійне лідерство заперечує частина соціалістів.

“У Фейсбуку гуляє інформація про те, що Ілля Ківа став лідером Соціалістичної партії України. Свят-свят при кочергах! Ніякого з’їзду не було, а отже й ніякого лідера нема. А що є? Є інтриги різних приблуд після рішення Вищого адмінсуду, який партія виграла і зробила цих приблуд нулями. От вони і граються в шосту палату і смішать народ. Партія із зрозумілих мені причин у тяжкому стані, але з глузду не з’їхала, щоб вдаватися до послуг нових приблуд”, – написав у соцмережі колишній нардеп від Соціалістичної партії Іван Бокий.

І отримав гнівну відповідь новоспеченого партійного лідера Ківи: “Вчерашний комментарий Ивана Бокого – это как последний выдох умершего. Покойся с миром и не мешай жить живым”.

Однак екс-депутат трьох скликань Верховної Ради і останній голова парламентської фракції СПУ не зупинився і в’їдливо коментує призначення Ківи: “Вибір владою гамадрилів одіозного Іллі Ківи на посаду голови Соціалістичної партії України свідчить, що гамадрили мають українців не за народ, а за отару овець стрижених. Досі вони упосліджували нас “реформами” і тарифомором, а нині вирішили провести експеримент з рейдерським нав’язуванням нам хамів, хрунів, хряків і вождів.

Влада хоче мати на лівому фланзі подобу екс-зека-шахрая Ляшка, слухняного крикуна, і всупереч ухвалі суду скликає нелегітимне збіговисько і проголошує нового приблуду головою СПУ. Тепер можна доповісти Європі: ліві в нас теж є, геї є, що тобі ще треба? Передвиборну фальш запущено. Цікаво, як Петренко, сиріч Аваков, Яценюк виконають ухвалу реформованого ними суду?”

В інтернеті можна знайти сайти двох Соціалістичних партій. На першому немає жодної згадки про з’їзд або Іллю Ківу, головою та лідером партії і надалі значиться Петро Устенко.

На другому ж сайті з уточненням “офіційний” розміщена така новина:
“13 червня 2017 року колегія Вищого адміністративного суду України, розглянувши касаційні скарги Полтавської та Кіровоградської обласних організацій СПУ й членів СПУ Сільченка В. А. та Юрчика С. В. на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017 р. у справі за позовом СПУ до Міністерства юстиції України, ухвалила задовольнити ці скарги, а саме: постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2017 р. скасувати; постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2015 р. залишити в силі.

Тобто Вищий адміністративний суд України підтвердив чинність постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2015 р. щодо протиправності відмови Державної реєстраційної служби України у взятті до відома інформації про зміни до Статуту та в складі керівних органів СПУ, прийнятих ХХ позачерговим з’їздом СПУ 21 червня 2014 р., і зобов’язання зареєструвати ці зміни. Отже, стверджено відсторонення Устенка П. І. з посади лідера СПУ та повернення до Статуту СПУ в редакції, ухваленій ХVІІ з’їздом 14.08.2011 р”.

Отже, в Україні існують дві соціалістичні партії, між якими точиться судова боротьба за партійний бренд.

У квітні 2012 року Петра Устенка обрали головою СПУ, завдяки протекції засновника партії і колишнього голови Верховної Ради Олександра Мороза. У жовтні 2013 року на XIX з’їзді партії цю посаду отримав Микола Рудьковський, а Устенка зробили “лідером партії”, прописавши цю посаду в партійному статуті.

У червні 2014 року стався позачерговий XX з’їзд СПУ. Делегати висловили недовіру Устенку, зняли його з посади лідера СПУ і переобрали Рудьковського головою партії. Устенко оскаржив проведення розкольницького з’їзду в суді. Згодом Рудьковський пішов у відставку, а головою призначили Миколу Садового.

Тож, скоріше за все, Ілля Ківа став лідером Соцпартії №2, яка “відпочкувалася” від СПУ Мороза. Сам Олександр Олександрович боротьбу за лідерство в його партії не коментував.

Сообщение Як і навіщо одіозний Ілля Ківа очолив Соціалістичну партію появились сначала на Український репортер.