Бачимо декілька десятків великих робіт, які наштовхують на думку, що ніби переступаєш поріг Музею історичної картини. Про такий музей давно (ще з перших років Незалежності) мріє член Національної спілки художників України Олександр Мельник.

А такий музей дуже на часі. «Щоб показати всю історію України у живописі. І щоб твори, які ми пишемо, після виставки не поверталися назад до майстерні, а щоб їх бачили люди. Щоб до музею приходили школярі, студенти», – розмірковує Олександр Іванович.

Сьогодні на виставку «Бачу справи, твої людино!» завітали якраз студенти. А ще були іноземні дипломати, митці, журналісти, соратники пана Олександра, друзі. Погляд одразу вихоплює центрову, знамениту картину, на якій – «Очі» Вседержителя. На зворотному боці полотна художник написав: «Люди, ви прекрасні! Я вас люблю!».

Пригадується: під час Революції Гідності ми зустріли Олександра Івановича на Майдані, він тримав над головою свою роботу «Бачу справи, твої людино!».

-На полотні картини, з якою я ходив на Майдан, – три сліди від гумових куль. І вони не пробили образ… Коли нас оточував «Беркут», зачепила й мене така куля – здалося, що це шматком бруківки вдарило по голові. Відчув, що щось липке за коміром. Попробував рукою – кров, так вона на держаку від картини і залишилася», – розповідав нам раніше в інтерв’ю Олександр Іванович.

Після Майдану робота «Очі» зберігалася в майстерні художника. До речі, він написав її у 2001 році, вперше показавши на своїй персональній виставці на антивоєнну тематику в Києво-Могилянській академії.

А ще митець говорив нам під час бесіди: «Бог бачить усе, що ми робимо. Це – образ Вседержителя, він споглядає на нас із куполів храмів. Саме звідти я «викадрував» ці очі. Вони дивляться не тільки у церкві на прихожан, на всі наші справи, а й на весь світ. У мене багато робіт із очима. Очі – це душа людини. Не треба зображати якусь міміку, покажи очі – і все буде зрозуміло…»

Про цю дивовижну роботу багато йшлося під час відкриття експозиції.

– Для мене ось це полотно – як наша сучасна українська історія, – каже директор Дипломатичної академії Ігор Осташ. – Якщо подивимося пильно на картину, то побачимо сліди від беркутівських куль. Вони не пробили полотно. Яка ж колосальна сила цієї картина! Сила Господа… Можемо вважати, що ця робота і про початок нинішньої війни. Загалом для мене ця виставка наче і про сьогоднішній день. І я завжди, коли бачу ці «Очі», подумки повертаюся на Майдан Гідності, розмірковуючи, який же у нас великий український народ, яка у нас потужна нація! Який ще народ може упродовж чотирьох років протистояти величезній навалі зі сходу?!

Ігор Осташ звернув увагу на картину «Діяння Андрія Боголюбського на Русі». Вона про те, як грабували, особливо ікони, плюндували, намагаючись знищити під корінь український народ. Наші нещастя – від сусідів, від російських боліт. Ординці палили церкви, ґвалтували і вбивали людей. А хіба нині не так? Отож «Діяння Андрія Боголюбського на Русі» – це і про страшне сьогоденння з ворожими ракетними обстрілами, пограбуванням музеїв, знищенням бібліотек.

Проводячи паралелі із сучасним лихоліттям, варто назвати й низку інших картин, серед яких – «П’єта». Зупиняємо погляд… і нам, як і художнику, також болить… Смуток, горе, оплакування загиблих… Ніби зліпок із типової ситуації в почорнілій від біди Україні, як наголосив у своєму виступі Ігор Осташ. І додав, що на виставці представлено й картини, які спонукають до оптимістичних роздумів, що все буде добре, що війна закінчиться і буде довгочікувана перемога. У цьому плані знаковою є робота «Змієборець», яку було написано ще в середині 1970-х років.

Хоч сам митець каже, що нині важко бути оптимістом. Олександр Іванович пояснив дещо про «Змієборця». Зображено триголового змія. «Я вже у ті роки, коли писав цю роботу, мав на увазі три тодішні імперії, які нас намагалися знищити, поглинути: турецьку, польську і російську. Сьогодні залишилася лише одна імперія – російська. Поки вона не розвалиться – спокою не буде».

Пояснюючи замисел, ідею художніх картин, Олександр Іванович говорить, що антивоєнна тематика його завжди хвилювала, і він нею дуже переймається. У великій родині Мельників є загиблі і в Першій світовій війні, і у Другій… І вже у російсько-українській війні загинуло троє племінників пана Олександра (світла їм пам’ять). Воєнні лихоліття – це й трагедії роду Мельників.

У художника є картина «Голуб проти меча». Хто переможе? Олександр Іванович розмірковує, чи зупиниться колись людство у своєму божевіллі вбивати, зрештою, чи знайдеться сила, щоб вгамувала нищителів. І коли нарешті настане такий час, коли народи будуть жити в мирі та злагоді, а на усій землі пануватиме спокій? Риторичні питання, але ж їх треба ставити. Бо планета котиться до загибелі. Ці настрої Мельник передає і на полотні.

Миротворча, антивоєнна тема митця знайшла відображення ще в його роботах виставки 2001 року. Перша експозиція на цю тему була розгорнута в Києво-Могилянській академії.

-Я бачив, до чого веде накопичення зброї. У своїй роботі «Пробудження» зобразив первісну людину з кам’яним молотком – вона ніби пробуджується на величезній купі зброї, засобів знищення: ракетах, літаках, атомних бомбах… А яку ще зброю винайдуть? Якщо кожен новий винахід вбиває все більше живого на землі, то наступний уже знищить усе? Тому це і не дає мені спокою.

Картини художника якраз і свідчать про це.

«А кожна його робота дуже багато про що говорить… Він не такий, як усі. У нього все йде з глибини, з душі. Художник тільки так і постає, коли свою душу малює. Мельник не малює те, що ви бачите, те, що ми бачимо – він малює те, що ми відчуваємо. І це відчуття він по-своєму передає», – так коротко охарактеризувала творчість Олександра Івановича Народна художниця України, професор Віра Іванівна Баринова-Кулеба, з якою ми спілкувалися торік у жовтні під час експонування картин Мельника у столичному бізнесовому центрі «Леонардо».

Під час сьогоднішньої виставки побратим Олександра Івановича доцент Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, Заслужений діяч мистецтв України Олесь Соловей говорив про феномен Олександра Мельника, як громадянина, митця, шляхетну людину. Він завжди принципово стоїть в обороні українства: мови, культури, історії… Його справедливо можна назвати і будителем нації.

Олесь Васильович розповів також про титанічну роботу Олександра Івановича в організації та проведенні масштабних всеукраїнських виставок-бієнале «Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників». Упродовж 20 років було проведено 10 бієнале, у яких брали активну участь соратники Мельника відомі художники Олесь Соловей, Василь Корчинський.

Ці потужні бієнале присвячувалися різній тематиці. Картини, які були представлені упродовж років, ніби вели нас від століття до століття, від князівських періодів, доби козаччини і аж до сьогодення. І ми бачили, “перечитували” в мистецьких образах всю історію нашого народу. Бієнале мали великий успіх, у суспільстві вельми позитивно відгукувалися про цю дуже потрібну мистецьку справу.

Відомий громадський дяч, політик, правозахисник Олесь Шевченко визначив ось яку характерну особливість творчості Олександра Мельника: це – поєднання краси української душі з історичною пам’яттю України. Його твори проймають душу… не тільки змістом, а закладеними у ту чи іншу роботу почуттями. Олесь Шевченко також акцентував увагу на картині «Очі»: «Які глибокі роздуми! Яка колосальна сила впливала на учасників Революції Гідності, коли Олександр Іванович тримав над собою цю картину!».

Оглядаючи експозицію не можемо не зупинитися на серії робіт з тематичного циклу «Мадонни». «Мадонни» є духовною вершиною творчості Олександра Івановича. Ще перед війною, взимку 2022-го, художник почав писати свою «Мадонну», яка мала назву «Щаслива». Як розповідав нам живописець, «Мадонна» мала бути в чарівних квітах, усміхнена, сяюча. Але зобразити «Мадонну» усміхненою та щасливою не вдавалося, вона поставала на полотні сумною. Тоді художник приступив до нової картини – і також до «Мадонни», яку назвав «Неспалимою».

Потім була ще робота із цього циклу: «На згарищі». Але він не забув про недописане полотно – про свою «Щасливу». «Написав картину про жінку при надії, вагітну, замріяну, яка мріє про щасливе майбутнє для своєї дитинки», – пояснював нам художник.

А подивімося в очі цих «Мадонн»! У них ніби весь український світ. «Мадонни» – це ж цвіт нашої нації, її краса, милосердя…Це бажання миру. Щоб ніколи не гриміли вибухи.

Ми зосереджуємо увагу і на картині «Перемога. Ніка». Олександр Іванович пояснює, що цією роботою він прагне показати, як дорого коштує наша Перемога в одвічній боротьбі українського народу. Щоб ми завжди пам’ятали тих, хто віддав своє життя за волю та Незалежність України.

Одна із свіжих робіт митця присвячена захисникам країни, мужнім воїнам, які одержали важкі поранення. Це також біль і смуток митця. І виною усьому – звіринна орда зі сходу.

Найжорстокішої кари заслуговують рашистські потвори. І вона неодмінно буде. Художник вірить у всеперемагаючу силу правди. Власне, кожен із його творів – велична історія на полотні, немов сповідь душі художника: чистої, щедрої, надзвичайно талановитої, глибоко патріотичної.

Cвітлана Фросевич, Леонід Фросевич

Фото: “Український репортер”

Дивіться також: «Мадонни» художника Олександра Мельника

Сообщение В Дипломатичній академії України – розкішна миротворча виставка художника Олександра Мельника (+фото) появились сначала на Український репортер.

Сьогодні журналістам «Українського репортера» митець розповідає про те, як йому «перекривали кисень» у радянські тоталітарні часи, шкодує, що монументальні картини історичного жанру виявилися не затребувані у новітній період Незалежності, дивується, навіщо товстосуми замовляють художній розпис своїх палаців, приватних церков, розмірковує про долю нашого стражденного народу.

Завтра, 21 вересня, в Національному музеї Тараса Шевченка відкривається антивоєнна, миротворча виставка Олександра Мельника “Бачу справи твої, людино!”.

Як зазначається у прес-релізі виставки, упродовж багатьох років художник своїми творами намагається донести до глядача правдиву історію України. Історична тематика в його творчості нерозривно пов’язана з проблемами війни і миру. Митець з гострим відчуттям людських страждань, боляче переживаючи несені війнами впродовж віків трагедії його роду, народу, світу, не може тримати в собі біль багатьох поколінь. Його відчуття, переживання, роздуми проявляються у сповнених людським горем полотнах, на яких застигли трагічні образи минулого (“Діяння Андрія Боголюбського на Русі”, “П’єта”) і сьогодення (“Спломенілий цвіт”, “На згарищі”). Але художник не просто передає страшні картини війн, він не може змиритись із приреченістю людства на безкінечні війни, що врешті можуть призвести до самознищення (“Самоспалена планета. Попередження”). Своїми творами автор намагається знайти неторований шлях, по якому людство може відійти від прірви приреченості (“Надія”, “Крок”). У його образах віра в незнищенність людського життя (“Неспалима”), в світлу долю майбутніх поколінь (“Мрія”, “Відродження”).

Виставка надзвичайно актуальна в час жахливої, безумної загарбницької війни росії проти України, що загрожує перерости в Третю світову. Кожен твір художника спонукає задуматись над долею людства, людської цивілізації, надихає працювати заради зупинення цієї війни, запобігання розв’язанню війн у майбутньому, побудови системи міжнародних відносин, що гарантували б мирне співіснування народів. Художник закликає до дієвих заходів на шляху творення гуманної цивілізації, усвідомлюючи свою малість і безсилля проти воєнного чудовиська – Голіафа сучасності, вірить у силу об’єднаних людей, що прагнуть миру.

Виставка відкривається в Міжнародний день миру 21 вересня о 18-й годині. Експонуватиметься до 7 жовтня з 10.00 до 18.00. Вихідні: понеділок, вівторок. 29 вересня – санітарний день.

Під час відкриття виставки відбудеться прем’ра документальної кінокартини режисера Станіслава Литвинова “Олександр Мельник. Бачу справи твої, Людино!” за участі знімальної групи. Авторка сценарію – Андріана Біла, оператор-постановник – Олексій Собчук, аерозйомка – Михайло Шелест.

Світлана КОВАЛЬОВА, Леонід ФРОСЕВИЧ

Сообщение Завтра у Києві відкривається унікальна художня виставка “Бачу справи твої, людино!” появились сначала на Український репортер.

Сьогодні, 18 вересня у столиці відбулася презентація мистецького проєкту «Бачу справи твої, Людино!». Про майбутню подію розповідали художник Олександр Мельник, кураторка виставки Леся Кочергіна, Надзвичайний і Повноважний Посол України, Посол з особливих доручень МЗС України Ігор Осташ, авторка кінострічки Андріана Біла, мистецтвознавець, режисер кінокартини «Бачу справи твої, Людино!» Станіслав Литвинов.

Отже нас чекає знакова подія у культурному просторі. Надзвичайно приємно, що представляє свої роботи не просто художник, а Митець з великої літери, який упродовж десятиліть наполегливо торує свою стежину – утвердження правди в історичній картині. Таких подвижників культури як Олександр Іванович Мельник варто називати «совістю нації», вони є непохитними у справі оборони українства, захисту наших національних інтересів і є яскравим прикладом виянтково чесного служіння правдивому мистецтву.

З його біографії відомо, що Олександр Іванович – монументаліст, майстер історичної картини, автор мозаїк, фресок, розписів, вітражів, гобеленів, станкової графіки та ілюстрацій, портретів відомих постатей. Основна тема творів станкового живопису – історія України та проблеми війни і миру. В них художник намагається засобами мистецтва повернути правдиву історію України, застерегти людство від катастрофічних наслідків майбутніх війн.

Його роботи складні, філософські, сповнені глибоких сенсів і сучасних форм. Полотна створені десятиліття тому, стали зараз ще актуальніші і хвилюватимуть глядача й через століття, бо відобразили дотик людської душі з любов‘ю. Про це також йшлося під час сьогоднішньої презентації.

Акцентуємо вашу увагу, що антивоєнна миротворча виставка «Бачу справи твої, Людино!» розпочне діяти якраз тоді, коли світ відзначатиме Міжнародний день миру. Тема війни, миру здавна хвилювала художника Мельника, як ми почули під час презентації – з дитинства. За словами Олександра Івановича, він досі пам’ятає свій схвильований душевний стан, коли почув про створення атомної бомби. Пригадує і період, коли людство занурилося у морок «холодної війни». «Ми жили тоді у тривозі і страху», – каже митець. І за мить продовжує: «Ця тематика проходить через усю мою творчість, тісно переплітаючись з написанням історичних картин».

Історична, миротворча – ось дві теми, дві лінії, які заполонили мистецький обшир талановитого художника. І вони – у його дивовижних картинах. Нова експозиція, яка відкриється у Національному музеї Тараса Шевченка, є логічним продовженням двох попередніх антивоєнних виставок художника.

Така деталь: ще у 2014 році Олександр Іванович написав картину «Спломенілий цвіт», у якій художніми засобами виразно передано біль і сум за полеглими воїнами, автора дуже непокоїть, що нація втрачає свій цвіт Героїв. Ми оплакуємо їх, сподіваючись, що і світ почує нас, побачить цю страшну біду.

Зрештою, світ мусить замислитися, чому упродовж віків триває потяг людини до самознищення і у які дзвони сьогодні треба калатати Організації Об’єднаних Націй, щоб запанував мир на планеті. Яких зусиль до цього докладає ООН, що робить для того, щоб вберегти людство від руйнації, загибелі? (Резонні питання в Міжнародний день миру, чи не так?) Ці зворушливі очі Вседержителя, які так проникаюче, по особливому дивляться на нас із картини Олександра Мельника, немов промовляють: «Бачу справи твої, Людино!». Художник ще десять років тому попереджав українців про загрозу війни, про небезпеку, яка нависла над нашим народом.

І був Майдан, люди вийшли на Революцію Гідності. Олександра Мельника не можна було не запримітити на велелюдному революційному Майдані. Такі «Очі» були тільки у нього. Ним задумані, написані, пройняті думкою про кожного, з поглядом і надією у душу і серце кожного. «Очі» Вседержителя – «Бачу справи твої, Людино!». І майданівський волелюбний, вільний гурт також зводив очі до Господа, благав, молився. Щоб дав сил і наснаги вистояти. Перемогти нечисть. Уберегти від смерті і каліцтва кожного, хто став в оборону волі. Навіть беркутівські кулі не змогли пробити цю дивовижну картину, хоч самого автора зачепили.

А ви знаєте, що на зворотному боці картини художник написав: «Люди, ви прекрасні! Я вас люблю!»? З вірою у красу людських вчинків, людської душі, чистоти, чесності, правдивості українства.

Сьогодні українці – на фронтах війни. Тільки ж так багато всенародної печалі, бо війна – це ж, на жаль, і спломенілий цвіт (згадуючи картину Олександра Мельника під такою назвою). Країна потужно бореться з дикою рашистською ордою. І знову ж, чи не до кожного українця промовляють Очі Вседержителя: «Бачу справи твої, Людино!».

«Бог бачить усе, що ми робимо, – якось сказав мені в інтерв’ю художник. – Це – образ Вседержителя, він споглядає на нас із куполів храмів. Саме звідти я «викадрував» ці очі. Вони дивляться не тільки у церкві на прихожан, на всі наші справи, а й на весь світ… – Ми, художники, – солдати духовності. Наша надія – бути почутими. Тому й працюємо, щоб безнадія не здолала надію. Ми не маємо ані автоматів, ані гранат. Наша зброя – мистецтво, дзвін, у який ми калатаємо, щоб пробудити сонних – байдужих до чужого горя і болю, до майбутнього свого і вселюдського. Ми несемо людям правду про дійсно глибоку і велику історію нашого народу, аби він міг твердо стати на своє історичне підґрунтя, щоб свідомо творити новітню державу і нарешті знову бути в ній господарем».

І ця правда про глибоку і велику історію українського народу – у відомих мистецьких проєктах Олександра Мельника, серед яких знаковим є Всеукраїнська художня виставка “Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників”. Олександр Іванович є організатором і куратором цієї виставки, яку було започатковано ще у 2004-му.

Наприкінці 2022 року в Києві було проведено чергову всеукраїнську бієнале “Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників”, ( вже десяту за ліком), присвячену 300-літтю видатного українського філософа, мислителя і поета Григорія Сковороди.

За весь період на десятьох бієнале експонувалося більше трьох тисяч робіт художників з багатьох міст, а також із закордоння. Якби усі ці полотна зібрати разом, то можна було б реально створити в Україні гарний музей-галерею історичної картини. До речі, такою є мрія Олександра Мельника.

Приємно, що сьогодні, під час презентації нової виставки із вуст Надзвичайного і Повноважного Посла України, Посла з особливих доручень МЗС України Ігоря Осташа прозвучало: «Створити Музей історичної картини має бути справою честі для українців».

Знову ж, «Очі» Вседержителя пильно дивляться на нас…

***

Виставка відкривається в Міжнародний день миру 21 вересня о 18 годині в Національному музеї Тараса Шевченка. Експонуватиметься до 7 жовтня з 10.00 до 18.00. Вихідні: понеділок, вівторок. 29 вересня – санітарний день.

Леонід ФРОСЕВИЧ

Сообщение Киян та гостей столиці запрошують на унікальну художню виставку «Бачу справи твої, Людино!» (+відео) появились сначала на Український репортер.

«Мадонни» є духовною вершиною моєї творчості, – каже Олександр Іванович. А працює він в галузі монументального мистецтва (мозаїка, вітраж, фреска, гобелен, розпис, ковка, скульптура), станкового живопису та графіки. Так, він – художник-монументаліст, його творча стезя – висвітлення правдивої історії України, яка нефальсифікована імперією, себто наша історія, сповнена величних, героїчних сторінок і страшних трагедій.

Найвідоміший і наймасштабніший проєкт Олександра Мельника, як автора і куратора, – Всеукраїнська виставка-бієнале “Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників”.

Наприкінці 2022 року в Києві було проведено чергову всеукраїнську бієнале, вже десяту за ліком (а започатковано ще у 2004-му), присвячену 300-літтю видатного українського філософа, мислителя і поета Григорія Сковороди.

Десь перед початком повномасштабного рашистського вторгнення, взимку 2022-го, художник почав писати свою «Мадонну», яка мала назву «Щаслива». Уся в чарівних квітах, усміхнена, сяюча. А в лютому дика й несамовита московитська орда вдерлася на нашу землю. Біля майстерні художника, на околиці Києва, наші оборонці стали копати траншеї, окопи, від гучних вибухів вже й стіни будинку, де творив майстер, здригалися. Може й через це, зобразити «Мадонну» усміхненою та щасливою не вдавалося, попри намагання живописця. Вона поставала на полотні сумною. Тоді художник приступив до нової картини – і також до «Мадонни», яку назвав «Неспалимою».

А після того, як українські воїни вибили криваву русню з Бучі, Ірпеня, Гостомеля, з-під пензля митця вийшла ще одна «Мадонна», її назва – «На згарищі». Але він не забув про недописану картину – про свою «Щасливу»… Отож знову сів за роботу…

Сьогодні Олександр Іванович і розповів нам, журналістам «Українського репортера», про своїх «Мадонн». До речі, задумав він ще одну «Мадонну»… «Хочу написати картину про жінку при надії, вагітну, замріяну, яка мріє про щасливе майбутнє для своєї дитинки», – відкриває секрет наш співрозмовник.

За рік війни із московитським звіром художник написав чотири картини. «Хочу й надалі робити те, чим живу», – каже.
Творити по правді. Як завжди, навіть у найтяжчі, лихі часи радянської диктатури, коли твори майстра були під забороною.

Читайте також: Війна і ціна Перемоги очима художника Олександра Мельника (+відео)

Член Національної спілки художників України Олександр Мельник завжди зі своїм народом. Його не можна було не запримітити на велелюдному революційному Майдані. Такі «Очі» були тільки у нього. Ним задумані, написані, пройняті думкою про кожного, з поглядом і надією у душу і серце кожного. «Очі» Вседержителя. Пригадуєте його картину “Бачу справи твої, людино!”?

І майданівський волелюбний гурт також зводив очі до Господа, благав, молився. Щоб дав сил і наснаги вистояти. Перемогти нечисть. Уберегти від смерті і каліцтва кожного, хто став в оборону волі. Мабуть, трішки допомагали вистояти у лютій борні й ті «Очі»… Це було щось єдине, се було незламне. Навіть «беркутівські» кулі не змогли пробити «Очі».

На зворотному боці картини художник написав: «Люди, ви прекрасні! Я вас люблю!». З вірою у красу людських вчинків, людської душі, чистоти, чесності, правдивості українства.

Хіба ж не прекрасна наша земля, коли є такі подвижники?! Коли є такі українські “Мадонни”.

Світлана Фросевич, Леонід Фросевич (відео)

Сообщение “Мадонни” українського художника Олександра Мельника. Відеорепортаж з творчої майстерні появились сначала на Український репортер.

Журналістам «Українського репортера» Світлані Ковальовій та Леоніду Фросевичу одними із перших пощастило побачити це полотно у його творчій майстерні. За словами Олександра Івановича, цією картиною він прагне показати, як дорого коштує наша Перемога в одвічній боротьбі українського народу. Щоб ми завжди пам’ятали тих, хто віддав своє життя за Незалежність України. У сьогоднішній війні з московитською ордою ми обов’язково переможемо, переконаний митець, член Національної спілки художників України.

Олександр Мельник – із когорти тих, хто живе по совісті і завжди говорить правду. Якою б вона не була. Ми, журналісти, добре знаємо, що він завжди закликав, в тому числі владу, жити, як велить сумління, не кривити душею, він був у гущі революційного Майдану разом зі своєю картиною «Бачу справи твої, людино!».

Багато українців обізнані з його творчістю, адже Олександр Іванович упродовж багатьох років є фундатором і активним учасником Всеукраїнської художньої виставки “Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників”. До речі, наприкінці 2022-го цю популярну експозицію “Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників” було присвячено 300-річчю видатного українського філософа, мислителя, поета Григорія Сковороди. Для експозиції виставковий комітет відібрав 293 роботи вітчизняних митців з різних куточків країни, а також з-за кордону.

Нагадаємо, що цей знаний проєкт Олександр Мельник започаткував 2004 року; за весь період на десятьох бієнале експонувалося більше трьох тисяч робіт. Якби їх зібрати разом, то можна було б реально створити в Україні гарний музей-галерею історичної картини.

Художник  Мельник твердо і непохитно стоїть на стежині об’єктивного змалювання дійсності, справжньої ролі тих чи інших персонажів з минувшини. Його мистецтво – це винятково правдиве висвітлення в художніх образах історії України, що віками перекручувалася колонізаторами, різними чужинецькими зайдами, окупантами. Йому й досі болить, що раніше усі ці україноненависники в історичних працях, художній літературі, зображували себе «героями», «визволителями» всіх пригноблених, а українців – «зрадниками» свого ж народу, «малоросами». Тому завдання справжнього митця – винятково правдиве зображення дійсності.

Олександр Іванович – із когорти справжніх. Такими високоморальними інтелектуалами має пишатися нація!

Він бачить знакові події багатопланово, багатофактурно, показуючи їх на великих полотнах немов історичний твір з низкою глав. І це яскраво простежується у його картинах. Він творить з великою вірою у всеперемагаючу силу правди. Власне, кожен із його творів – правдива історія на полотні, немов сповідь душі художника.

Сообщение Війна і ціна Перемоги очима художника Олександра Мельника (+відео) появились сначала на Український репортер.

Отже, зустрічаймо чергову всеукраїнську бієнале, вже десяту за ліком. Нагадаємо, що цей проєкт було започатковано 2004 року для відродження, а по суті створення, жанру історичної картини в Україні. Для того, щоб в творах мистецтва була передана правдива, нефальсифікована імперією, наша історія, сповнена величних, героїчних сторінок і страшних трагедій.

Цьогорічну виставку присвячено 300-річчю видатного українського філософа, мислителя, поета Григорія Сковороди. “Для експозиції виставковий комітет відібрав 293 роботи вітчизняних митців з різних куточків країни, а також з-за кордону, – розповідає куратор проєкту, відомий художник Олександр Мельник. – Однак навіть вже після цього до нас ще надходили художні роботи, отож загалом у залах представлено понад триста картин.

Цей проєкт було започатковано 2004 року, за весь період на десятьох бієнале експонувалося більше трьох тисяч робіт. Якби їх зібрати разом, то можна було б реально створити в Україні гарний музей-галерею історичної картини. Сьогоднішня тема бієнале була запланована ще до 2022 року, отож ще до початку широкомастабної війни художники узялися за роботу… А у лютому – Україну атакував ворог.

І ось – Григорій Сковорода у війні… Образ мислителя дивиться на глядача часом з-поміж зафіксованих на полотнах руїн, з полум’я війни. Він стоїть на весь зріст поруч із захисниками Маріуполя. І все це на тлі багатовікової нашої історії.

– Нинішня виставка є дивовижною, – коментує для “Українського репортера” лауреат Шевченківської премії, народний художник України Володимир Прядка. – Дивлюся на роботи митців і відчуваю себе щасливим, що я дожив до того моменту, коли мистецтво процвітає. І вони, московити, нас ніколи не переможуть!

– Мені дуже приємно, що тут є роботи багатьох моїх колишніх учнів, – говорить народний художник України, професор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури Віра Іванівна Баринова-Кулеба. – Тема 300-річчя Григорія Сковороди на цьому бієнале є вельми продуманою. Переконана, що ніде у світі подібної виставки немає і бути не може. Тому що усі ці роботи пропущені (малювалися) через душу художника, кожного автора.

Докладніше про художню виставку читайте в наступних матеріалах “Українського репортера”.

Експозиція триватиме з 2 по 25 грудня щодня, крім вівторка, з 12.00 до 18.00.

Сообщение Нинішня художня виставка у Києві є дивовижною. Ніде у світі подібної не побачите появились сначала на Український репортер.

Проєкт було започатковано 2004 року для відродження, а по суті створення, жанру історичної картини в Україні. Для того, щоб в творах мистецтва була передана правдива, нефальсифікована імперією, наша історія, сповнена величних, героїчних сторінок і страшних трагедій.

Лише перша виставка пройшла в галереї мистецтв Києво-Могилянської академії. Всі наступні, за рішенням з’їзду НСХУ, проводилися Дирекцією виставок спілки у Центральному будинку художника.

Від першої виставки до цієї виставковий комітет включав у експозицію твори наших видатних митців, що вже, на жаль, відійшли: Василя Забашти, Валентина Задорожного, Івана Литовченка, Бориса Довганя, Миколи Стороженка, Галини Севрук, Людмили Семикіної, Веніаміна Кушніра, Віктора Гонтарова, Володимира Федька, Віктора Григорова, Олександра Бородая, Олександра Івахненка, Миколи Данченка… Вони задали високий рівень і створили авторитет бієнале у мистецькому середовищі.

В усіх цих виставках беруть найактивнішу участь Феодосій Гуменюк, Володимир Прядка, Володимир Пасівенко, Анатолій Кущ, Аліса Забой, Вадим Петров, Сергій Савченко, Богдан Ткачик, Микола Білик, Василь Корчинський, Володимир Гарбуз, Оксана Полтавець-Гуйда, Наталя Литовченко, Марина Соченко… Вдруге долучається Михайло Гуйда.

Високий рівень підтримали талановиті учні Миколи Стороженка: Олесь Соловей, Андрій Коваленко, Ольга Ковтун, Микола Кутняхов, Костянтин Косаревський… та Віктора Гонтарова: Олег Омельченко, Олександр Сердюк, Катерина Ткаченко…

Олесь Соловей вже й своїх учнів та й інших студентів Національної академії мистецтв і архітектури залучає до участі в проєкті.

“Цьогорічну виставку ми давно вирішили присвятити 300-річчю Григорія Сковороди. Виставком відібрав 42 твори на теми життя і творчості філософа. Та війна внесла свої корективи в плани митців. Їхні переживання трагедії і подвигу народу втілились на полотнах, писаних під час ракетних обстрілів, вимкнень електроенергії та опалення, деким в евакуації, а то й в окупації… Тож образи великого мислителя дивитимуться на глядача часом з-поміж зафіксованих на полотнах руїн, з полум’я війни. Він стоятиме на весь зріст поруч із захисниками Маріуполя. І все це на тлі багатовікової нашої історії, в яку ви зможете зануритись, переходячи із зали до зали, – зазначає куратор проєкту, відомий хужожник Олександр Мельник.

– На всіх десяти бієнале, з 2004-го по 2022 рік, виставлено 2189 творів, що висвітлюють наше минуле. Започатковуючи проєкт, ми мріяли про створення галереї-музею мистецтва історичного жанру, що сприяв би вихованню патріотизму, формуванню ідентичності, утвердженню державності.
На жаль, держава, що на законодавчому рівні відмовилась від ідеології, відвернулась від нашої творчості.

Художники пишуть великі історичні полотна без надії, що вони будуть закуплені. Митці беруть на себе державні функції, самотужки, своїм коштом проводять заходи державного значення. Але якщо державної, громадської, меценатської підтримки й далі не буде, проєкт урветься”.

Виставка триватиме з 2 по 25 грудня, щодня, крім вівторка, з 12.00 до 18.00.

Нагадаємо, що у 2020 році на попередній виставці у залах Центрального будинку художників було розміщено більше двохсот робіт вітчизняних митців, присвячені утвердженню духовної незалежності України.

За матеріалами прес-релізу.

Сообщение У Києві відкривається велика художня виставка історичної картини появились сначала на Український репортер.

Про подію повідомив у Фейсбуці засновник та  куратор цього проєкту, відомий український художник Олександр Мельник.

Бієнале відбувається один раз на два роки. Це триває вже понад 18 літ.

Нагадаємо, що у 2020 році на попередній виставці у залах Центрального будинку художників було розміщено більше двохсот робіт вітчизняних митців, присвячені утвердженню духовної незалежності України.

Дуже добре, що завдяки подвижництву, великій організаторській діяльності Олександра Мельника, а також його побратимів по мистецтву, знаних художників Олеся Соловея, Василя Корчинського глядачі знову побачать знакові роботи провідних митців. Фахівці говорять, що ці виставки збирають під свої крила найкращих художників. Пригадуються слова, сказані під час минулої експозиції архієпископом Агапітом, намісником Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря: “Вкотре пересвідчуємося – наша держава має глибоке коріння. У цих художніх роботах висвітлюється уся історія українського народу…. Наш народ є Богом благословенний. Мусимо зберегти свою духовність, рідну мову…”

Ось такі, надзвичайної потужності, мистецькі проєкти якраз і допомагають берегти, розвивати, примножувати наше національне надбання, оберігати свою безцінну історико-культурну спадщину від зазіхань “руського міра”, давати рішучу та принципову відсіч різним манкуртам та фальсифікаторам історичних подій.

Леонід Фросевич.

Сообщение У столиці готується до відкриття велика художня виставка, присвячена ювілею Григорія Сковороди появились сначала на Український репортер.

Виставка має назву «Неспалима. З глибини століть. Незборима» і свідчить про винятково правдиве заглиблення у знакові, колосальної ваги події в історії нашого народу – від сивої минувшини до сьогодення.

Читайте також: Історичні картини, як передова музейного фронту.  У Києві – особлива художня виставка (+відео)

Експозиція дає змогу вкотре заглибитися у нашу історію, сказав під час відкриття виставки мистецтвознавець, громадський діяч Богдан Горинь.

Він вважає, що роботи митців «спростовують нісенітниці та брехню злочинця світового масштабу – путіна», який заперечує нашу історію та й взагалі відмовляє Україні у праві на існування.

Богдан Миколайович каже, що в генах росії є щось успадковане від монголо-татарської орди, яка розширювала свої території загарбницьким шляхом, вбивствами мільйонів людей. На його думку, заспівом до сьогоднішньої розкішної виставки є картина Олександра Мельника «Діяння Андрія Боголюбського на Русі» – ось звідси й бере початок історія ненависті, злоби, агресії, загарбницьких війн московії.

Сообщение Богдан Горинь: «Виставка у Києві спростовує брехню злочинця світового масштабу» (+відео) появились сначала на Український репортер.

Виставка є показовою в сучасному річищі російсько-української війни, коли споконвічний ворог намагається брутально знекровити Україну, знищити духовно і фізично ідентичність нашого народу. Кожен з авторів
представленої виставки має власну пластичну мову, колористичне уподобання та пізнаваний стиль, досвід роботи в різних жанрах та видах мистецтва, але визначальними для них є закоріненість в українську культуру та рідну історію.

Роботам авторів властива метафоричність прочитання образів і подій, якими сповнена яскрава і драматична доля нашої Вітчизни. Слід наголосити, що вони є творцями та постійними експонентами Всеукраїнської бієнале історичного живопису «Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників», яка відбувається один раз на два роки за підтримки Дирекції Національної спілки художників України вже
понад 18 років. Олександр Мельник є засновником і куратором цього проекту, а Василь Корчинський і Олесь Соловей є його помічниками та однодумцями.

Олександр Мельник – художник-монументаліст, оперує великими площинами і узагальненими образами, його герої неначе зійшли з епічного стінопису. Живопис митця аскетичний й водночас ритмічно виразний,
сповнений внутрішньої мелодики, де все чітко підпорядковано ідейній структурі картинної площини. Знаковими в його доробку є «Діяння Андрія Боголюбського» , «Кому дари?», «Дзвонар» та «Неспалима», кожен з цих творів – сповідь душі автора, його очі які пронизують закличним вогнем– пам’ятай про діяння історії нашої!

Василь Корчинський – художник графік, живописець, майстер витинанки. Авторському стилю майстра властива декоративність, наповненість колірних сполучень локальних витончених нюансувань, його
образи тяжіють до узагальненості та лапідарності вислову. На виставці глядачам представлено: «Охоронці степу», «З глибини століть», «Свідки мого дитинства», «Війна. Біженці», а також витинанки: «Савур-Могила», «Чумацький шлях», тощо. Творчість мистця є авторським діалогом з архетипами і кодованими смислами джерел українського народного мистецтва.

Олесь Соловей – художник -живописець, монументаліст. Його твори сповнені динаміки, колірної і тональної напруги, що створюють відчуття драматизму образного ряду. У живопису митець поєднує мінливість абстрагованих форм серед яких оприявлюються зримі образи історичних постатей. Серед таких робіт: «Антоній і Феодосій», «Сліпці», «Мандрівний філософ». Символізм і метафоричність характерні іншим
творам: «Микола Міхновський», «Степи мої запродані…» та «Незборима».

Запрошуємо до діалогу з історією, яка творилась і твориться щодень нашими предками і сучасниками, а митці розкривають її крізь призму художнього осмислення.

Інформація з пресрелізу виставки.

Сообщение В музеї літератури України відкривається виставка трьох знаних українських митців-побратимів,які працюють в жанрі історичної картини появились сначала на Український репортер.