Ось фрагмент Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, Башенко, як свідчить офіційний документ, є президентом Федерації велосипедного спорту України.

Чому сьогодні ми пишемо про це, інформуючи громадськість, спортсменів, усіх читачів? Бо це історія про те, що правда всеодно перемагає кривду, а закон рано чи пізно неодмінно бере гору над беззаконням, маніпуляціями. І сягає уся ця справа корінням у 2019 рік; саме тоді у Федерації стався великий і крутий розлом, спричинений, на думку авторитетних людей зі світу спорту, штучно, інспірований зовні.

У 2019-му Олександр Башенко працював президентом Федерації. Його добре знають у спортивних колах, в міжнародних організаціях. Бізнесмен, меценат. Саме за його ініціативи в Україні, зокрема у Києві та області, упродовж семи років проводилася престижна міжнародна велогонка Race Horizon Park.

Чи тримався Башенко за свою посаду, скажімо, щоб керувати за будь-що? Ні. Навпаки. У 2018 році він несподівано заявив, що з метою «забезпечення чесних, прозорих та неупереджених виборів президента ФВСУ» з власної ініціативи склав повноваження президента і скликав позачергову виборчу конференцію Федерації.

На переконання Башенка, Федерація має стати рушійною силою реформаторських перетворень у даному виді спорту, вона повинна перестати бути у ролі прохача, обиваючи пороги чиновників Мінмолодьспорту й випрошуючи кошти для розвитку велосипедного спорту.

Башенко неодноразово закликав колег бути принициповими й наполегливими у відстоюванні інтересів велосипедного спорту, діяти за велінням серця, а не так, як підказують “рішали”, ділки, які “варять” бюджетні та народні кошти, прикриваючись громадськими турботами, аматорським велосипедним рухом.

Того ж 2018 року, на позачерговій виборчій конференції колеги Башенка зробили свій вибір – проголосували за його кандидатуру. До речі, конкурентом Башенка на тих виборах був колишній знаний велогонщик Ярослав Попович. Тоді ж першим віцепрезидентом Федерації було обрано велогонщика Андрія Грівка, кандидатуру якого запропонував Башенко.

Кореспонденти “Українського репортера”пам’ятають, як Грівко (ще до обрання на цю посаду) у 2018 році добре відгукувався про міжнародну велогонку Race Horizon Park, хвалив Башенка, як організатора змагань.

Відео про це можна подивитися ТУТ.

У 2019 році успішну діяльність Федерації,  а відтак персонально Олександра Башенка було раптом атаковано, власне це була атака без правил. Громадськості, велоспільноті було “подано” “вагому” підставу такої атаки – президент Федерації Башенко у своєму пості на Фейсбук-сторінці образив велогонщицю Ганну Соловей. В соцмережах було розгорнуто кампанію шельмування Башенка (“Геть з посади!”) так би мовити “ображеною велоспільнотою”, яку підтримували деякі тодішні корумповані функціонери профільного міністерства, так звані “рєшали” і їхні довірені особи.

Результатом цієї  брудної кампанії стало те, що у 2019 році Олександра Башенка було незаконно, з порушеннями зміщено з посади президента Федерації. Сам Башенко переконаний, що було сфальшовано засідання Президії Федерації велосипедного спорту, а також протокол засідання Президії.

Відеосюжет про те, як проходило засідання Президії можна подитися ТУТ. Це дійство було схоже, швидше за все, на розправу, нагадувало якесь знущання над законністю.

“Протокол Президії, образно кажучи, «малювали на коліні», відтак назвати це засідання Президією я не можу, – говорить Олександр Башенко. – Адже Президія скликається президентом Федерації, а не будь-ким. Представництво делегатів не було належним чином визначено. Хто був на цій конференції – мені невідомо, хто цих людей делегував сюди – теж. І я ж недаремно акцентував увагу на тому, яким чином було «намальовано» один протокол конференції”.

Зрозуміло, що Башенко подав позовну заяву до Печерського районного суду. У ній зазначив, що 20 серпня 2019 року перший віцепрезидент Федерації Андрій Грівко організував та провів, як голова зборів, засідання позачергової конференції Федерації велоспорту України – було прийнято рішення про припинення повноважень Башенка як президента Федерації.

Натомість Грівка було обрано новим президентом цієї громадської організації. Таке рішення оформлено протоколом від 20 серпня того ж року, який Башенко важає неправомірним. До того ж, Федерація не дотримала процедури скликання позачергової конференції, яка передбачена статутом.

Печерський суд задовольнив позов до Федерації велосипедного спорту України, визнавши неправомірним рішення позачергової конференції Федерації від 20 серпня 2019 року і скасував його.

Ось фрагменти рішення суду.

А потім, у 2021 році Апеляційний суд Києва підтердив законність рішення Печерського суду. Ось фрагменти судового рішення.

****

Знову ж акцентуємо увагу: чому ж так сталося, що Федерація потрапила у такий дикий шторм? В Олександра Башенка є, звичайно, обгрунтований погляд на причини. Про це він розповідав в інтерв’ю ще у 2021 році.

На журналістське запитання, хто стояв за цією брудною кампранією, хто, можливо, смикав за ниточки, координував Олександр Борисович відповів так:

“Нічого тут суперсекретного нема. Перебуваючи на посаді президента Федерації велосипедного спорту України, я дотримувався стратегічної лінії – направляти зусилля організації на постійний розвиток спортивної складової, а також дитячого спорту. Тим часом у Києві сформувалася певна група осіб, яка побачила, що на шкільну освіту йде громадське фінансування (з громад).

Це і зарплати тренерів, і утримання приміщень, і поїздки дітей на змагання, і харчування… Отже, є кошти. Відтак забаглося спробувати ліквідувати фінансування шкіл, направивши його до своїх так званих велосипедних клубів. Але ж велоклубів – робочих, реально діючих, бойових – дуже мало (в мене на руці вистачить, мабуть, п’ять пальців, щоб полічити їх).

Водночас клубів на зразок «Роги і копита» чимало, певно, і десяти рук не вистачить, аби їх полічити. Адже як буває? Такі організації (на папері) друкують статут, реєструють його, а потім біжать до департаментів органів влади й слізно просять: мовляв, давайте нам гроші, бо ми займаємося розвитком велоспорту і так далі. Я цьому завжди протистояв.

Життя показало (це ж минуло два роки після винесення неправомірних рішень так званої позачергової конференції Федерації велоспорту), що клуби на кшталт «Роги і копита» діють лише на папері. Тобто сьогодні приватні особи не готові фінансувати велоклуби не тільки спортивної складової, а й клуби по інтересах. Чому? Тому що в цих клубах присутні не професійні спортсмени, а люди, яким цікаво їздити на велосипедах, тренуватися, зміцнювати своє здоров’я. Але це ж не спортивна складова.

Уявіть собі, якби зараз на Євро-2020 за ту чи іншу національну збірну з футболу виступали добре вгодовані дядьки, яких узяли в головну команду тільки тому, що вони вміють ловко писати у Фейсбуці. Це ж було б посміховиськом. Так ось, група осіб, про яку я згадав, мабуть, думала, що я заважав їм дістатися до бюджетних коштів. А сьогодні дісталися цих грошей, запитаю? Чи багато бюджетних коштів освоїли? Який ваш клуб приїхав на Чемпіонат України і показав високий результат?

Між тим, минуло вже два роки після кадрових змін у Федерації велоспорту. Можливо, аматори провели якісь солідні, високого рівня змагання, наприклад, організували першість України серед велоклубів? Єдина точка їхнього дотику – це так звані велосипедні Сотки, де організатори запровадили внески з учасників. Як приклад – річна ліцензія для участі в усіх змаганнях Федерації велосипедного спорту України коштує умовно тисячу гривень, для школярів – набагато менше. Для ветеранів спорту – теж символічні суми. А ось за участь у Сотці треба заплатити тисячу гривень лише за одне змагання”.

Радимо також подивитися відеоінтерв’ю “Світло і тінь велоконфлікту” з Олександром Башенком, у якому він грунтовно пояснює свою позицію щодо ключових обставин та аспектів штучно інспірованого та резонансого “землетрусу” у Федерації.

Що сьогодні відбувається у Федерації ведосипедного спорту України? Президент Федерації Олександр Башенко підписав декілька важливих наказів. Зокрема, звільнив генерального директора ФВСУ Олега Ярошенка.

Також видано наказ щодо генерального секретаря ФВСУ Тетяни Дзядевич.

“Українському репортеру” відомо, що очікується проведення аудиту діяльності Федерації.

Хочеться вірити, що всі “заколоти” вже позаду, закон торжествує і вітчизняний велосипедний спорт буде розвивався так, як це практикується у цивілізованих країнах.

Леонід Фросевич

Сообщение Подія: Федерацію велосипедного спорту України очолив Олександр Башенко появились сначала на Український репортер.

– Почнімо з львівських перегонів на шосе, Олександре Борисовичу. Які думки зринають у вас після ознайомлення з результатами змагань?

– Наприклад, за підсумками індивідуальної групової гонки серед чоловіків перше місце в Андрія Пономаря (Чернігівська область), друге – в Анатолія Будяка і третє – в Андрія Кулика (обидва з Донеччини). У жіночих змаганнях визначилася трійка лідерів – Ольга Шекель (Житомирська область), Валерія Кононенко (Донецька) і Олена Шарга (Миколаївська). Фахівці прогнозували, що Андрій Пономар підніметься на найвищу сходинку п’єдесталу пошани на Львівщині.

Приємно, що він у відмінній формі. Вам, певно, відомо, що Андрій потрапив до складу італійської команди Androni Giocattoli-Sidermec на знамениту багатоденку Джиро д’Італія-2021 (перший етап відбувся 8 травня 2021 року). Він став наймолодшим за останні 91 рік велогонщиком, який змагався на Джиро д’Італія. Сподіваюся,  Андрій успішно представлятиме нашу країну на Олімпійських Іграх в Токіо. До речі, за підсумками Чемпіонату України у Львові якраз і визначали, хто з вітчизняних спортсменів одержить путівку на Оліміпіаду.

Щодо олімпійських змагань на велотреку, то тут маємо справу з індивідуальними ліцензіями – сьогодні є одна ліцензія у нашої уславленої велогонщиці Олени Старікової. Змагання на шосе у Львівській області серед жінок показали, що перше місце – в Ольги Шекель. Певно, скоро дізнаємося, хто саме з велогонщиць поїде на Олімпіаду – Ольга Шекель чи Валерія Кононенко. Але я ось про що думаю.

Під час львівських перегонів середня швидкість у жінок склала 33 кілометри на годину. Водночас у Бельгії в аналогічній гонці середня швидкість була 38 кілометрів на годину. Тому чи так вже важливо, хто саме із наших спортсменок потрапить на Олімпіаду? А ось Андрій Пономар за умов потужної та грамотної підготовки до Ігор має всі шанси піднятися на олімпійський п’єдестал пошани.

Повертаючись до змагань на львівських дистанціях мене прикро вразило, що на чільних місцях немає спортсменів з Києва. Між тим пригадується, що за нинішнього керівництва Федерацією велоспорту багато розмов велося щодо розвитку велосипедного спорту в столиці.  Сьогодні на Львівщині протоколи змагань засвідчили цей «розвиток»…

– Під час чемпіонату у Львівській області хтось з присутніх уболівальників зняв на відео, як суддівська колегія розпочала нагородження переможців чоловічої гонки у той час, коли змагання ще не закінчилися. Група велосипедистів врізалася у гурт людей. Як зазначають очевидці, на жаль, є травмовані. Чому, на вашу думку, це сталося?

– Відповідно до правил, в зонах старту-фінішу спортсменів повинні бути встановлені відповідні бар’єри, огородження для безпеки життя і здоров’я спортсменів, глядачів. Міжнародний союз велосипедистів встановив, що під час змагань зона довжиною мінімум 300 метрів до фінішу і 100 метрів після фінішної межі повинна бути обмежена бар’єрами.

У цій зоні можуть знаходитися тільки представники організаторів перегонів, гонщики, медперсонал, менеджери команд і акредитовані представники ЗМІ. Судячи з цього аматорського відео, обмежувальних бар’єрів не бачимо. На мою думку, правоохоронцям варто було б розпочати кримінальне провадження по факту грубого порушення правил змагань, що спричинило тілесні ушкодження.

На цьому відео бачимо, що тренери Микола Мирза з Донецька і Анатолій Весєлов зі Львова першими кинулися надавати допомогу. Ще один момент: під час нагородження видно тренера Володимира Павелка, який мав би попередити суддів, що змагання ще тривають. До речі, на змаганнях був і керманич Федерації велоспорту України Андрій Грівко.

І є питання: чи вчинив він конкретні, принципові дії для дотримання правил? Дивимося це аматорське відео про падіння спортсменів – і нам багато що стає зрозумілим. Мені відомо, що майже на кожних змаганнях з велоспорту в Україні порушуються правила, відтак постійно існує загроза для життя і здоров’я спортсменів та уболівальників. Звичайно, це неподобство і у цій справі треба наводити лад.

– Минуло кілька років з тих пір, як відбулися резонансні кадрові зміни у Федерації велосипедного спорту України. Сьогодні цією громадською організацією керує Андрій Грівко, який до цього обіймав посаду першого віцепрезидента Федерації. Раніше ви говорили, що у 2019 році вас було зміщено з посади президента Федерації незаконно, з порушеннями. Свою думку не змінили з плином часу?

– Річ не в тому, чи змінив я свою думку щодо цього. Є хронологія подій і є судове рішення. Після того, як було сфальшовано (на моє переконання) засідання Президії Федерації велосипедного спорту, а також протокол засідання Президії, я подав до Печерського районного суду позовну заяву.

У ній зазначив, що 20 серпня 2019 року перший віцепрезидент Федерації Андрій Грівко організував та провів, як голова зборів, засідання позачергової конференції Федерації велоспорту України – було прийнято рішення про припинення моїх повноважень як президента Федерації.

Натомість Грівка було обрано новим президентом цієї громадської організації. Таке рішення оформлено протоколом від 20 серпня того ж року, який, я вважаю, є неправомірним. Вважаю також, що Федерація не дотримала процедури скликання позачергової конференції, яка передбачена статутом.

До речі, цей документ передбачає, що конференція є органом громадської організації, в роботі якого беруть участь всі осередки Федерації. Більше того, Президія має дуже важливу функцію визначення представництва обласних організацій на конференцію. Але враховуючи те, що протокол Президії, образно кажучи, «малювали на коліні», то назвати це засідання Президією я не можу.

Адже Президія скликається президентом Федерації, а не будь-ким. Представництво делегатів не було належним чином визначено. Хто був на цій конференції – мені невідомо, хто цих людей делегував сюди – теж. І я ж недаремно акцентував увагу на тому, яким чином було «намальовано» один протокол конференції.

Його подали до Міністерства юстиції, але в реєстрації було офіційно відмовлено. Після чого з’явився інший протокол про те, що конференція нібито була. Мінюст, на мій подив, зареєстрував цей протокол. Отож було підготовлено папірець «під Мінюст», а не з урахуванням того, щоб документ відповідав рішенню конференції. Якби ж вона була… І згідно другого протоколу було внесено зміни до Реєстру і Грівка названо президентом Федерації.

Печерський суд задовольнив мій позов до Федерації велосипедного спорту України, визнавши неправомірним рішення позачергової конференції Федерації від 20 серпня 2019 року і скасував його. Процитую фрагмент судового рішення:

«Протоколи про обрання делегатами від Рівненської, Харківської, Хмельницької, Чернівецької, Миколаївської, Вінницької, Херсонської, Чернігівської, Запорізької, Львівської, Волинської, Тернопільської громадських організацій на спірну позачергову конференцію не є підтвердженням повноважень цих делегатів. За таких обставин внесені до протоколу №3 від 20 серпня 2019 року відомості щодо повноважень присутніх на Конференції делегатів не відповідають вимогам Статуту ФВСУ… Рішення про припинення повноважень Башенка О.Б., як президента Федерації, не вмотивовано і не обґрунтовано належним чином… Повноваження осіб, які підписали протокол №3 засідання позачергової конференції від 20 серпня 2019 року – Грівка А.А., як головуючого, та Поповича Я.П., як секретаря, не підтверджені, що своєю чергою стало підставою для зупинення розгляду державним реєстратором документів щодо внесення змін до відомостей щодо юридичної особи до Єдиного державного реєстру».

Тому я вважаю: якщо Конференція не є дійсною, то Грівко не є президентом Федерації. Він оскаржив рішення Печерського суду в апеляційній інстанції. Це тільки питання часу, щоб розставити всі крапки над «і», дочекавшись остаточних правових висновків.

– Але ж Мінюст також прийняв рішення, зареєструвавши протокол.

– Давайте дочекаємося вердикту апеляційної інстанції. Сьогодні некоректно вимагати від Мінюсту тих чи інший дій, коли справа ще в суді. Безумовно, коли справу буде остаточно розглянуто, тоді можна буде звертатися до міністерства.

– У вас є версія, хто стояв за вашим зміщенням з посади, хто, можливо, смикав за ниточки, координував?

– Нічого тут суперсекретного нема. Перебуваючи на посаді президента Федерації велосипедного спорту України, я дотримувався стратегічної лінії – направляти зусилля організації на постійний розвиток спортивної складової, а також дитячого спорту. Тим часом у Києві сформувалася певна група осіб, яка побачила, що на шкільну освіту йде громадське фінансування (з громад).

Це і зарплати тренерів, і утримання приміщень, і поїздки дітей на змагання, і харчування… Отже, є кошти. Відтак забаглося спробувати ліквідувати фінансування шкіл, направивши його до своїх так званих велосипедних клубів. Але ж велоклубів – робочих, реально діючих, бойових – дуже мало (в мене на руці вистачить, мабуть, п’ять пальців, щоб полічити їх).

Водночас клубів на зразок «Роги і копита» чимало, певно, і десяти рук не вистачить, аби їх полічити. Адже як буває? Такі організації (на папері) друкують статут, реєструють його, а потім біжать до департаментів органів влади й слізно просять: мовляв, давайте нам гроші, бо ми займаємося розвитком велоспорту і так далі. Я цьому завжди протистояв.

Життя показало (це ж минуло два роки після винесення неправомірних рішень так званої позачергової конференції Федерації велоспорту), що клуби на кшталт «Роги і копита» діють лише на папері. Тобто сьогодні приватні особи не готові фінансувати велоклуби не тільки спортивної складової, а й клуби по інтересах. Чому? Тому що в цих клубах присутні не професійні спортсмени, а люди, яким цікаво їздити на велосипедах, тренуватися, зміцнювати своє здоров’я. Але це ж не спортивна складова.

Уявіть собі, якби зараз на Євро-2020 за ту чи іншу національну збірну з футболу виступали добре вгодовані дядьки, яких узяли в головну команду тільки тому, що вони вміють ловко писати у Фейсбуці. Це ж було б посміховиськом. Так ось, група осіб, про яку я згадав, мабуть, думала, що я заважав їм дістатися до бюджетних коштів. А сьогодні дісталися цих грошей, запитаю? Чи багато бюджетних коштів освоїли? Який ваш клуб приїхав на Чемпіонат України і показав високий результат?

Між тим, минуло вже два роки після кадрових змін у Федерації велоспорту. Можливо, аматори провели якісь солідні, високого рівня змагання, наприклад, організували першість України серед велоклубів? Єдина точка їхнього дотику – це так звані велосипедні Сотки, де організатори запровадили внески з учасників. Як приклад – річна ліцензія для участі в усіх змаганнях Федерації велосипедного спорту України коштує умовно тисячу гривень, для школярів – набагато менше. Для ветеранів спорту – теж символічні суми. А ось за участь у Сотці треба заплатити тисячу гривень лише за одне змагання.

Що мене обурює? Мої опоненти заявляють, що їхні зусилля спрямовані на розвиток велоспорту. Категорично не погоджуюся і наголошую: ви турбуєтеся про розвиток своєї кишені. Робите бізнес… Заробляйте, але тоді не суньте носа до спортивної складової. Мене здивувало, що Андрій Грівко і Ярослав Попович (чемпіон світу, заслужений майстер спорту України. – Ред.) не погоджуються зі мною, маючи щодо цього іншу думку, яка, гадаю, збігається з позицією моїх опонентів.

Переконаний: питання розвитку дитячого велоспорту не можна знімати з порядку денного, його не замінити жодними хвалебними постами у Фейсбуці. Будь-яка улеслива похвальба у соцмережах не наповнить бюджет дитячої спортивної школи. До цих роздумів додам і таке: батько Ярослава Поповича очолює хорошу велошколу в Дрогобичі, де і тренери працюють, і приміщення є. І проблеми є, звісно. Але школа реально діє.

Я не знаю, чи погоджуються у Дрогобичі з хибними підходами – мовляв, варто школи закривати, а все фінансування направляти на велосипедні клуби. У мене запитання: на які саме клуби направляти кошти?

Наприклад, є велоклуб у Київській області, який створив майстер спорту міжнародного класу, чемпіон України Олексій Касьянов. Добре, що у хлопців вистачає ентузіазму в складчину підтримувати свій клуб. А щоб хтось допоміг, в тому числі з Федерації велоспорту – годі й говорити. Нуль уваги. Я завжди відстоював позицію, що клуб повинен розвинутися до того формату, коли він органічно «увіллється» у спортивну частину.

– Чи спілкувалися ви з Андрієм Грівком і Ярославом Поповичем після того, як два роки тому було змінено керівництво Федерації велоспорту?

– Попович взагалі-то проживає за кордоном і я так розумію, що український велосипедний спорт його, можливо, не дуже цікавить. Хоч, певно, він цікавить теоретично, як ностальгія, ну, мабуть, йому хочеться, щоб велосипедний спорт на батьківщині все ж розвивався. А не цікавить, як мені здається, у тому плані, щоб приїхати і займатися…

А як він може приїхати, якщо у нього контракт з іноземним велоклубом? Він там працює, отримує солідну зарплатню. Щодо Андрія Грівка, то мені з ним важко спілкуватися. У мене склалося враження, що йому близька ідея: діяльність Федерації велоспорту і взагалі сфера велоспорту України це може бути бізнес-проєктом, який дасть змогу заробляти гроші.

Річ у тому, аби усе це стало бізнесовим проєктом, треба щось зробити для його розвитку. Між іншим, на цій тезі я наголошував і раніше, в тому числі й тоді, коли на конференції за моїм поданням Грівка призначили першим віцепрезидентом. Після цього кадрового призначення він за рік жодного дня не з’явився на роботі.

Можна ж було зайти подивитися, як працює офіс Федерації, поцікавитися, які завдання вирішує колектив, які цілі поставлено, які нагальні проблеми є. Ну а потім сталося те, що сталося. Грівко – біля керма Федерації. З цього приводу Печерський суд вже сказав своє слово, знову процитую:

«Рішення про припинення повноважень Башенка О.Б., як президента Федерації, не вмотивовано і не обґрунтовано належним чином…». На мою думку, сьогодні розвалено роботу адміністрації Федерації велоспорту, офісу як такого не існує. Хоч керівник одержує зарплату. А з яких джерел надходять кошти Федерації? Це гроші від ліцензій, які сплачують спортсмени, тренери, школярі…

– Держава допомагає Федерації?

– Так, допомагає взагалі велоспорту дуже активно в останній період. А саме в таких питаннях, як придбання велосипедів, інвентаря. Державні структури на рівні міністерства, обласних рад, особливо там, де тренерський склад має єдину консолідовану позицію, уважно слідкують і опікуються потребами спортсменів і тренерів. Майже всі замовлення тренерів і спортсменів щодо національної збірної виконуються. Щодо обласних структур, то багато в чому все залежить від активності обласних федерацій. Якщо у Вінницькій, Львівській, Кіровоградській, Донецькій, Київській, Харківській областях тренерський склад активно працює, готує спортсменів, дітей, то відповідно і обласні управління спорту надають велику допомогу.

А є регіони, де, на жаль, діяльність обласних організацій не призводить до суттєвого розвитку дитячого й професійного велоспорту. В Одеській області взагалі ліквідували спортшколу. Утім керівництво області запевнило, що діяльність школи буде відновлено. Але ж обласні чиновники водночас запитують: коли юні спортсмени, тренери покажуть результати роботи?

Тим часом обласна федерація зробила акцент на велосотках, залишивши спортивну складову десь позаду. Викликає  занепокоєння розвиток дитячих велошкіл у Чернігівській, Рівненській областях. На жаль, ще живучі підходи до спорту з радянської доби: щось із коштів дали сьогодні, то і добре. А що буде завтра – не важливо. Головне, що отримали сьогодні.

– А є однодумці у сфері велоспорту, які підтримують вас, солідарні з вами щодо неправомірності рішень позачергової конференції Федерації (як зазначено судом) і зміщення вас з посади?

– Якщо відверто, то після спілкування з усіма представниками велоспільнот усіх областей склалося враження: людям не подобається, що їх просто обдурили. Якби була належним чином організована конференція у 2019 році, то люди зібралися б, висловили свої думки, бачення. За потреби провели б і вибори, і перевибори.

Я не знаю людей, які б не відчували себе пошитими в дурні. Стосовно Грівка – його програми, планів, мабуть, ніхто не знає. Він себе позиціонував як людина з професійного велоспорту, де всі рецепти розвитку вже «на робочому столі». А де ж ті «рецепти»? Мої пропозиції про те, як збільшити фінансування (або через спонсорів, громади, профільне міністерство або як завгодно) розвитку велоспорту були залишені поза увагою Грівка.

А люди ж це бачать. Підсумовуючи сказане, вважаю, що настане час і буде дано правову оцінку всьому тому, що відбулося у Федерації велоспорту. Грівко оскаржує рішення Печерського суду в апеляційній інстанції.

Якщо вона залишить рішення чинним, то вважаю, що Грівко має відверто сказати про це, вибачитися за неправомірні рішення. Якщо апеляційний суд не підтримає рішення першої судової інстанції, адресувавши вирішення спору на рівень Федерації, то, безумовно, будемо збирати загальні збори і давати оцінку тому занепаду, до якого доведено спортивну складову.

– Якщо буде бажання колективів, тренерів, ви згодні повернутися?

– Щодо повернення на роботу у Федерацію. А я з її лав і не виходив, не покидав її. Те, що хтось сфальшував документи – не є правдивим вирішенням питання. Якщо в когось є сумніви чи я підходжу на цю посаду чи ні, то давайте, розставивши усі правові крапки над «і», проведемо консультації з усіма обласними осередками, тому що це ж громадські організації, а не чиясь приватна власність.

І організуємо конференцію, на якій дамо оцінку всьому тому, що відбулося. Якщо раніше і громадськість, і спортсмени відчували себе частиною якогось спортивного організму, який знаходиться у фазі розвитку і кудись рухається, то останні два роки, вважаю, – зубожіння, якась чорна діра. Так, спортсмени, тренери працювали. Деякі велогонщики непогано виступили на різних аренах, проявивши самовідданість, характер. Це й Олена Старікова, й Любова Басова, і Яна Беломоіна, інші… За кордоном радіємо виступам Марка Падуна,  Андрія Пономаря.

Але з точки зору розвитку проєкту під назвою національний велосипедний спорт все це звелося до того, що спортивну складову кинули, зробили в Києві Сотку (по тисячі гривень, будь ласка, з учасників), у Львові також щось подібне…

Не можу не сказати і про те, що, «реформуючи» офіс Федерації, Грівко почав з того, що звільнив з посади деяких працівників. Звичайно, люди обурилися. Якщо скорочуєте посади, то вчиніть відповідно до законодавства – направте повідомлення, сплатіть зарплату і скорочуйте. Тому звільнені подали до суду. Федерація найняла юристів, щоб захищатися в суді від цих позовів. Але ж юристам треба платити за їхню роботу. А з яких джерел? Хіба не зрозуміло, що з коштів, які Федерація виручила від продажу ліцензій спортсменам, тренерам.

Тепер члени Федерації логічно запитують – а куди ж поділися гроші з ліцензій? Хіба це не є порушенням статуту – направляти кошти від продажу ліцензій не на виконання статутних цілей Федерації (наприклад, на розвиток велоспорту, пропаганду здорового способу життя і так далі), а на юридичну підтримку правників, які «відбивають» судові позови звільнених працівників? Моя думка, що це є порушенням.

– Про Київський велотрек. Ми пам’ятаємо, як його гучно відкривали. Що думаєте про його розвиток?

– Тільки завдяки заслуженому тренеру України Віктору Осадчому існує дитяча велошкола, але вона не на велотреку, а є відділенням велоспорту в 7-й спортивній школі Шевченківського району. Досі нікого не хвилює розвитку велошкіл у столиці, ніхто не хоче цим займатися.

Раніше була спеціалізована школа, міська, при Київському велотреці, ми у Федерації порушували питання про її відновлення, наполягали, щоб була безпосередньо на муніципальному велотреку. Але… Враховуючи критику, що велотрек не використовується за призначнням для розвитку дитячого велоспорту, мерія міста вирішила передати його взагалі в Шевченківський район.

А район, природньо, не має відповідних ресурсів для належного утримання, модернізації, ефективного розвитку споруди такого рівня. Мені прикро, що деякі функціонери, які мають дотичність до велотреку, сприймають його як нібито свій комерційний об’єкт (але ж київська громада витратила приблизно 150 мільйонів гривень на реконструкцію треку). Якщо це вважається розвитком велотрекової структури, велоспорту й влаштовує мера такий стан речей, тоді добре – збудували “подарунок” для кількох функціонерів.

– Щодо Міжнародного союзу велосипедистів. Чи відомо, як там реагують на кадрові зміни в українській Федерації?

– Тамтешнє керівництво, на мою думку, розуміє ситуацію, знає про неправмірність рішень позачергової конференції нашої Федерації, але ні в кого немає зацікавленості брати участь у вирішенні чиїхось внутрішніх справ. Міжнародний союз велосипедистів, безумовно, стоїть на ґрунті розбудови велоспорту.

Відомо про ситуації, коли на фоні конфліктів в деяких країнах формувалися альтернативні федерації. Не думаю, що це наш шлях, у нас є Федерація велоспорту, робоча, є члени Федерації, є осередки, обласні, міські структури, нам, повторюю, просто треба розставити всі правові крапки над «і».

– Дякую за розмову.

Бесіду вів Леонід ФРОСЕВИЧ

Фото “Українського репортера”

Сообщение Експрезидент Федерації велоспорту Башенко розповів, чи планує повернутися на посаду президента організації появились сначала на Український репортер.

Звичайно, йшлося і про актуальні проблеми сезону-2019, про цьогорічні здобутки у різних велодисциплінах, про тих, кому аплодують уболівальники.

Не може не тішити цьогорічні спортивні здобутки вітчизняних профі. Чимало змагань, низка нагород різного ґатунку. Якщо гортати сторінки різних перегонів, в тому числі на іноземних трасах, то відзначимо блискучу перемогу 16-літнього Андрія Пономаря на чемпіонаті Європи у юніорській груповій гонці.

Нещодавно на перегонах в Німеччині (Cottbuser Nachte) потужно виступили чоловіки й жінки з української трекової збірної. Віталій Гринів та Роман Гладиш здобули перемоги в медісон, а Юлію Бірюкову вітали із «золотом» на треку в груповій гонці. Ганна Нагірна та Вікторія Бондар здобули «срібло» в гонці медісон.

Заслужила оплески жіноча національна збірка (шосе) у складі Марини Іванюк (капітан), Олени Шарги, Вікторії Мельничук, Валерії Кононенко, Вікторії Ярошенко, які чудово виступили у Чехії (Krаsnа Lіpa 2019).

Окремо варто сказати про нашу «зірку» Яну Беломоіну, яка виборола бронзову нагороду з маунтинбайку на етапі Кубка світу-2019 в німецькому Альбштадті. Як повідомляв НОК України, «гонщиця Яна Беломоіна продемонструвала фантастичну силу волі». А у липні Яна стала срібною призеркою на чемпіонаті Європи з маунтинбайку, що відбувся у чеському місті Брно.

Ми також вітаємо Ольгу Шекель, яка посіла перше місце в класифікації найкращої гірської гонщиці на змаганнях «Tour de Feminin» (Чехія).

Порадував і Владислав Сапожніков, який став срібним призером чемпіонату Європи з БМХ. Змагання пройшли 12 липня у місті Вальмієра, Латвія.

Хорошими здобутками можуть похвалитися й інші профі. Попереду – нові змагання, головне завдання – набрати достатню кількість очок для отримання ліцензій на Олімпіаду. Є хороші шанси здобути ліцензії в таких дисциплінах, як спринт, маунтинбайк, медісон. З короткими звітами виступили старші тренери з велоспорту Едуард Муселимян, Микола Скиба, Орест Тичко, Андрій Прищепа, головний тренер (маунтинбайк) Ігор Ткаченко, інші члени Президії ФВСУ. Йшлося про деякі підсумки виступів членів збірної команди на Європейських Іграх і чемпіонатах Європи, про аспекти підготовки до Олімпійськіх Ігор-2020. Говорили і про те, що сьогодні потрібен хороший шосейний календар змагань, що у велоспорті підростає талановита молодь, яка вже показує непогані результати (треба усіляко їй допомагати).

Було окреслено і проблему – в нас є чимало тренерів, які іноді діють як у тій байці про лебедя, щуку і рака. Потрібно, щоб вони розуміли один одного з півслова, і це буде тільки на руку велогонщикам, командам. На цьому також акцентував увагу президент Федерації велоспорту Олександр Башенко. Звертаючись до тренерів, він зауважив, що головним завданням для тренерів є досягнення високих спортивних результатів, але аж ніяк не «гра в політику». Президент Федерації висловив свою думку щодо клубної системи велоспорту.  Він вважає, що сьогодні вітчизняна нормативна база щодо спортивної складової відкриття клубів за рахунок Міністерства молоді та спорту не готова, відтак потрібно все ж робити акцент на ДЮСШ та ШВСМ, вдосконалюючи цю систему.

Мова також йшла про необхідність посилення санкцій за допінг. Це питання порушив генеральний директор ФВСУ Олексій Солнцев. Торік було зафіксовано вісім позитивних проб щодо вживання заборонених препаратів. За це мають нести відповідальність не тільки спортсмени, але й тренери. Однак не було покарано жодного тренера. Солнцев вважає, що за це треба звільняти з роботи, позбавляти ліцензії. Вирішили, що це важливе питання варто окремо обговорити, напрацювати певні рекомендації, розробити Положення ФВСУ про Антидопінгову комісію.

На засіданні Президії Федерації велоспорту України президент ФВСУ Олександр Башенко запропонував провести позачергову Конференцію ФВСУ в листопаді 2019 року. Чому обрано листопад? Саме у цей період відбудуться тренерські та суддівські семінари, відтак у роботі форуму зможе взяти участь максимальна кількість фахівців та спортсменів.

Важливо також що до цього часу осередки ФВСУ підготують пропозиції щодо Стратегії розвитку велоспорту до 2030 року, яку було розглянуто торік на минулій конференції. Планується обговорити і Програму дій Федерації на наступний рік. Окрім цього, Олександр Башенко запропонував на цій конференції провести вибори, обравши президента Федерації велосипедного спорту України. Президія Федерації підтримала усі ці пропозиції.

Сергій ЧЕРНЕНКО

На фото: вітання приймає Андрій Пономар
Фото із сайту ФВСУ

Сообщение Президія Федерації велоспорту України обговорила підготовку до Олімпіади і вибори президента ФВСУ появились сначала на Український репортер.

Отже, про «Критеріум»: за нагороди кинулися «у бій» представники чотирьох вікових категорій: 19 – 39 років, 40 – 49, 50 – 59, 60 – 69 років. Дистанція – 34 кілометри (20 кіл по 1,7 км). Переможців у кожній категорії визначали по очках – їх підбивали судді на проміжних фінішах, пояснив директор гонки Сергій Краснов.

На старті – 20 сміливців. А я тим часом знайомлюся з двома уболівальниками, які жваво обговорювали цю подію. Це – колишній депутат Київради, пенсіонер Володимир Гудін і Володимир Коновалов, в минулому слюсар-складальник радіоапаратури.

Обидва – на велосипедах, в екіпіруванні.

-Інтересний вид спорту, – каже Володимир Гудін. – А якби ще й була пряма телетрансляція, щоб гонку знімали з вертольота.

-Це ж вам не «Тур де Франс», – м’яко «приземляє» колегу Володимир Коновалов.

Відео:

https://youtu.be/tw8L9SuNaC0

Справді, не «Тур де Франс» і не «Джиро Італія». Але ж і на нашій вулиці – велике велосипедне свято.

Упродовж чотирьох днів у серії міжнародних гонок «Race Horizon Park 2019», які пройшли у Києві, а також у селищі Чабани (на Олімпійському кільці) за медалі боролися 16 чоловічих і 11 жіночих команд з різних країн світу (близько 90 учасників).

Міжнародні гонки «Race Horizon Park» проходять у нашій країні вже дев’ятий рік поспіль. Cтатистика така: на дистанції виходили 154 команди із 17 країн (а це – 850 спортсменів). Загалом вони проїхали 2,5 тисячі кілометрів. Вибороли 64 медалі різного ґатунку.

Цьогоріч, скажімо, випробувати себе на київських трасах прибули представниці навіть далекої Бразилії. 23 травня у змаганнях «Chabany Race» (жінки) «бронзу» здобула гонщиця саме з Бразилії Полегач Ана Паула. До речі, як зазначив президент Федерації велосипедного спорту України Олександр Башенко, в організації гонок-2019 цьогоріч особливий акцент зроблено на гендерній рівності спортсменів.

-У ветеранській гонці я би також із задоволенням взяв би участь, – видає своє бажання Володимир Гудін. – Бачу, що на старті є мої однолітки. На «бронзу», мабуть, міг би розраховувати. Тільки от якби потренуватися добряче та й велосипед би більш сучасний, а то цей вже – ретро (показує на свій транспорт. – Ред.). Він у мене з 1994 року, знаю, що виготовили його в Харкові за спецзамовленням спортсменки (а я потім у неї придбав). Його вага – кілограмів сім. Якби додати весь кілометраж, що підкорився цьому двоколісному «трудязі», то, певно, земну кулю уже тричі можна було б об’їхати.

-А я, на жаль, не є далекобійником, – заходить зі свого боку до цієї теми Володимир Коновалов. – Маршрути – лише київські…

Настав час познайомити вас з переможцями та призерами гонки «Критеріум».

Отож категорія 60-69: на п’єдесталі пошани – Сергій Суровець.

50-59 років: Дмитро Філін (перше місце), Віктор Федоров, Святослав Шурупов.

40-49 років: Роман Завада, Андрій Махно, Олександр Бірюков.

19 -39 років: Денис Батюхов, Віктор Гузов, Костянтин Дейнека.

Щойно усі вони одержали нагороди, подарунки. Щасливі, посміхаються… Декого вже вітають рідні, друзі. Запрошую на коротку розмову Дмитра Філіна. Підприємець. Кожен день для Дмитра – спортивний. Колись, наприкінці 1980-х, він виступав за збірну УРСР, майстер спорту. Потім завершив спортивну кар’єру і на років 20 з велосипедом попрощався. Але ж повернувся, цього разу вже як аматор.

-Після 40 років – знову на велосипед! Отож катаюся з 2011-го, – переповідає свою біографію Дмитро Філін. – Тренуюся щодня: до 150 кілометрів проїжджаю.

Пані Людмила, дружина  Дмитра, доповнює чоловіка:

-Уявіть собі: Дмитро щодня прокидається о 5-30 і – на тренування, після цього поспішає на роботу. Взимку займається плаванням, ходить у спортзал. Пишаюся своїм чоловіком! Сьогоднішня нагорода – цілком заслужена. До речі, у нас – троє синів, один із них, Євген, двічі ставав чемпіоном України з велоспорту.

Спілкуюся з Романом Завадою, він з міста Дніпро, очолює IT-корпорацію. Також щойно виграв гонку у своїй категорії.

-Я все життя у спорті, – розповідає Роман Завада. – Спочатку це було плавання, потім – велосипедний спорт. Упродовж семи років – з велосипедом. Ви запитуєте, завдяки чому сьогодні переміг… Завдяки системним і щоденним тренуванням, розумінню, які навантаження здатен витримати людський організм.

Ось такі вони, сильні духом  українці! Пишаємося вами!

Організатором перегонів є Федерація велосипедного спорту України на чолі з президентом Олександром Башенком за підтримки Київської міськдержадміністрації, а також облдержадміністрації і спонсорів.

Леонід ФРОСЕВИЧ

Фото на головній: Перемога – є! А тепер можна і додому… Дмитро Філін (праворуч) з дружиною Людмилою, поруч – Святослав Шурупов.

Фото: “Український репортер”

Сообщение Велоспорт: сильні духом українці змагалися за перемогу в гонці “Критеріум” (+фото, відео) появились сначала на Український репортер.

23 травня на старт у Чабанах («CHABANY RACE») першою вийшли жіночі команди з різних країн. Це була групова гонка (8кіл, 98,8 км).

Загалом за перемогу змагалися 80 спортсменок. Сьогодні у Чабанах також – змагання чоловічих команд.

Удача посміхнулася Ользі Шекель –  1 місце – (Україна, національна збірна), Олені Шарзі – 2 місце – (львівська команда), а також представниці Бразилії Полегач Ані Паулі.

Відтак вітаємо українок з блискучим виступом.

Організатором гонок є Федерація велосипедного спорту України на чолі з президентом Олександром Башенком, «HORIZON PARK», за участі селищної ради Чабанів (голова – Олександр Киризлієв).

Фото: “Український репортер”

Про ці змагання також читайте:

• Україна приймає Міжнародні змагання з велоспорту. Старт – 23 травня, у Чабанах

Сообщение Українки завоювали “золото” і “срібло” на міжнародних змаганнях з велоспорту «Horizon Park Raсе» появились сначала на Український репортер.

Президент Федерації велосипедного спорту України Олександр Башенко офіційно звернувся до народного депутата України Максима Єфімова з проханням посприяти у проведенні ремонту та облаштуванні приміщень спортивної бази. Єфімов – з Краматорська, на момент обарння до парламенту працював генеральним директором акціонерного товариства “Енергомашспецсталь”.

У громадській приймальній пана Єфімова прочитали це звернення і – знаєте, що зробили? Перенаправили начальнику Управління фізичної культури та спорту Донецької облдержадміністрації пану Мицику – “для розгляду та відповідного реагування”.

Розглянули, відреагували.

Якщо думаєте, що у будівлях спортшколи з’явилася ремонтна бригада, або, може, сюди завезли будівельні матеріали, то помиляєтеся. Начальник Управління фізичної культури та спорту Донецької облдержадміністрації пан Мицик “відписався” – направив відповідь президентові Федерації велосипедного спорту України Олександру Башенку про те, що між Управлінням з гуманітарних питань Краматорської міськради і спортивною школою розпочато процедуру укладання договору на довгостроковий термін оренди (49 років).

А про найголовніше… де у цій відповіді? Що конкретно зроблено чиновниками для того, аби діти не займалися в аварійному приміщенні? Коли в будівлі буде замінено проламану та гнигу підлогу? Кли пофарбують обдерті стіни? Коли руїна стане “казкою”? Відповідей нема.

І з таким сталвенням до спортивної школи чиновники хочуть бачити в Україні нових олімпійських чемпіонів, переможців першостей світу?! Панове з Краматорська, вам не соромно?

На фото: у таких умовах в Краматорську готують майбутніх чемпіонів світу з велоспорту.
Фото із Фейсбук-сторінки Федерації велосипедного спорту України

Сообщение Відписки замість ремонту спортшколи. Як у Краматорську “дбають” про підготовку майбутніх чемпіонів з велоспорту появились сначала на Український репортер.

Дві міжнародні жіночі велогонки пройдуть у Ржищеві Київської області, а також дві (чоловічі) – в Одесі. Також очікується, що у Києві уболівальники стануть свідками двох міжнародних змагань з маунтибайку.

Фото “Українського репортера”

Сообщение Яким буде український велоспорт у 2019 році появились сначала на Український репортер.

На переконання Башенка, Федерація має стати рушійною силою реформаторських перетворень у даному виді спорту, вона повинна перестати бути у ролі прохача, обиваючи пороги чиновників Мінмолодьспорту й випрошуючи кошти для розвитку велосипедного спорту. В державі нарешті має запрацювати система цивілізованого ставлення до спорту, як у світі, на цьому й має зосередити зусилля ця громадська організація.

Башенко неодноразово закликав колег бути принициповими й наполегливими у відстоюванні інтересів велосипедного спорту, діяти за велінням серця, а не так, як підказують “рєшали”, і це стане запорукою прогресивних змін.

Напедодні конференції Башенко сказав, що готовий позмагатися за пост президента Федерації у чесній боротьбі, аргументуючи план дій, він також наголошував, що головними дійовими особами у цій організації є саме люди, а не функціонери, і що до їхніх думок потрібно прислуховуватися.

“Якщо Федерація – це справді сила, тоді її почують і держава, і спонсори, і уся спільнота», – упевнений Башенко.

Сьогодні на позачерговій конференції президентом Федерації велосипедного спорту знову обрано Олександра Башенка, з чим його і вітає “Український репортер”.

Як повідомила нашій редакції генеральний секретар Федерації велосипедного спорту Тетяна Дзядевич, за Башенка віддали свої голоси 12 делегатів із 20 осіб, які голосували, семеро – проти, один утримався. Олександр Башенко розповів про свою програму дій на цій посаді, акцентувавши увагу на тому, що Федерація повинна задавати тон у велоспорті, бути потужною та впливовою організацією, з якою мають рахуватися усі, в тому числі державні структури.

Першим віце-президентом Федерації було обрано відомого українського велогонщика Андрія Гривка. Голосування було таємним.

Делегати обрали також голову колегії суддів Федерації велосипедного спорту – нею стала Наталія Фігурська.

Зазначимо також, що за оосновного конкурента Олександра Башенка – Ярослава Поповича – віддали голоси семеро делегатів форуму. Попович у виступі представив програму розвитку велоспорту в Україні, а в разі перемоги на виборах пообіцяв навіть переїхати проживати з Італії до України.

На цьому форумі ключовим було не лише обрання нового керівництва, а й обговорення низки проблених питань. Так, до статуту Федерації було внесено чимало суттєвих змін, які, на думку делегатів, сприятимуть розвиткові велоспорту, нададуть динамізму в роботі Федерації.

На фото: Олександр Башенко. Фото “Українського репортера”

На цю тему також читайте:

• Олександр Башенко: «Хочу щоб люди повірили – саме вони вирішують долю велоспорту в Україні» (+відео, фото)

Сообщение Федерацію велоспорту очолив Олександр Башенко появились сначала на Український репортер.

Ініціатором конференції виступив президент Федерації Олександр Башенко, який заявив, що “з метою «забезпечення чесних, прозорих та неупереджених виборів президента ФВСУ» склав повноваження з 8 липня 2018 року».

«Ця конференція назріла, адже будемо обирати не тільки президента Федерації, але й обговорювати гострі проблеми, – говорить Олександр Борисович. – Якщо Федерація – це справді сила, тоді її почують і держава, і спонсори, і уся спільнота».

Відеоінтерв’ю з Олександром Башенком

А держава, на жаль, поки що не зовсім чує голос Федерації велосипедного спорту. «Державна машина не хоче відпускати велосипедний спорт, щоб він розвивався так, як це практикується у цивілізованих країнах», – стверджує Олександр Башенко.

Він неодноразово гостро критикував Міністерство молоді та спорту за «совкові підходи» до справи. І каже: «Наприклад, в Європі давно процесом виділення коштів керують саме федерації. А нас примушують ходити з простягнутою рукою до міністерств, благаючи чиновників виділити фінансування на проведення міжнародних та всеукраїнських змагань, на будівництво велотреків, на спортивне спорядження для шкіл, на нові велосипеди, спортивний одяг, і все марно – нікому ми не потрібні…».

Навіть на питання призначення державного та головного тренерів Федерація не впливає – це в руках міністерства.

Отож Башенко прагне перемін. Тому делегати конференції й мають обговорити важливі питання, порадитися, яким чином досягнути кардинальних зрушень, зокрема у відносинах між чиновниками від спорту і Федерацією.

Нам відомо, що дехто відмовляв Башенка від проведення позачергових виборів. Але він на цю пропозицію не погодився. І наголошує: «Вибори президента Федерації велоспорту – це не келейні вибори, як було колись: делегати приїхали, поспілкувалися, пообідали… А які рішення прийняли – не суть важливо. Тому прошу колег відповідально поставитися до власного голосу на цих позачергових виборах, повірити, що саме вони вирішують долю велосипедного спорту в Україні, що їхня думка є пріоритетною… Вони – головний рушій процесу, а не якась групка людей, які сидять за кавою і за усіх вирішують, що треба робити (до речі, подібне є і в інших галузях)».

Чи планує Башенко балотуватися на посаду президента Федерації? Так. Одним із основних його конкурентів є зірковий спортсмен Ярослав Попович – кращий молодий велогонщик «Тур де Франс»-2005, третій призер гранд-туру «Джиро д’Італія»-2003, чемпіон світу-2001 (U-23) у складі збірної України, сьогодні – спортивний директор американської команди Світового туру «Trek-Segafredo».

Кандидатуру Олександра Башенка висунула низка обласних осередків Федерації. Він, позитивно висловлюючись про Поповича, каже, що все ж буде брати участь у виборах, бо у разі відмови делегати конференції можуть розцінити це як «договірняк». Водночас Башенко каже, що поки що не бачив опублікованої програми дій Ярослава Поповича на посту президента Федерації.

Чи є в Башенка опозиція? Мабуть. Але він, як заявляє, нікому не нав’язує думок, які йдуть всупереч розвиткові велосипедного спорту. І запевняє, що на позачергових виборах «не здасться без бою».

Леонід ФРОСЕВИЧ

Фото “Українського репортера”

Сообщение Олександр Башенко: «Хочу щоб люди повірили – саме вони вирішують долю велоспорту в Україні» (+відео, фото) появились сначала на Український репортер.

Нагадаємо, що Олександр Башенко послідовно виступав за принципові зміни у відносинах між Мінмолодьспортом та спортивною федерацією, наполягаючи на тому, що громадськість повинна мати суттєві важелі контролю за використанням фінансів спорту та призначенням функціонерів на посади. І що тільки спортивні федерації можуть і повинні визначати долю свого виду спорту.

Чи зможе подолати спротив міністерських чиновників новий президент ФВСУ? Одним із тих, хто запропонував свою кандидатуру на цю посаду є Ярослав Попович.

Його біографія відома: кращий молодий гонщик «Тур де Франс»-2005, третій призер гранд-туру «Джиро д’Італія»-2003, чемпіон світу-2001 (U-23) у складі збірної України, наразі спортивний директор американської команди Світового туру «Trek-Segafredo».

Відповідаючи на запитання «Українського репортера» про те, як будувати відносини з Мінмолодьспорту, Ярослав Попович сказав, що прагнутиме діалогу, порозуміння, щоб можна було чути один одного. Це, звичайно, добре, але ж заскорузлу систему  ставлення до спорту, зокрема велосипедного, не вдається зламати десятиліттями! Олександр Башенко неодноразово апелював до найвищих державних мужів від спорту, стверджуючи, що «з точки зору фінансування спортивних організацій ми живемо у Радянському Союзі. Громадськість не має будь-яких важелів контролю за використанням фінансів спорту та призначенням функціонерів на посади».

Ось на чому наголошував Башенко: «В Європі давно процесом виділення коштів керують саме федерації. А нас примушують ходити з простягнутою рукою до міністерств, благаючи чиновників виділити фінансування на проведення міжнародних та всеукраїнських змагань, на будівництво велотреків, на спортивне спорядження для шкіл, на нові велосипеди, спортивний одяг, і все марно – нікому ми не потрібні. І це при тому, що спортсмени, всупереч політиці утримання старої радянської системи, гідно представляють свою країну».

Башенко каже, що «і досі в міністерстві сидять пенсіонери, яким вже по «170 років», що застрягли у «совку». Необхідно негайно покінчити із цим «політбюро» та дати важелі правління громадськості».

Особливо гострим є нещодавнє звернення Олександра Башенка, у якому він розповідає про деякі аспекти співпраці з міністерством. Пише про повне ігнорування чиновниками позиції Федерації під час призначення державного та головного тренерів, про розподіл коштів велоспорту без участі Федерації, про спротив чиновників у переведенні Федерації на пілотний проект… А все тому, що, на думку Башенка, чиновники не можуть «відірвати  свої кишені від бюджету велосипедного спорту»…

Він переконаний, що Федерація не повинна зійти зі шляху реформ, розпочатих три роки тому, продовжувати рух вперед, залучаючи до роботи нових, перспективних фахівців.

На фото (зліва направо): президент НОК України Сергій Бубка, президент ФВСУ Олександр Башенко, міністр молоді і спорту Ігор Жданов.

Фото Миколи ПАЛІТРИ

Відео: «Український репортер» запитав у претендента на посаду керівника ФВСУ Ярослава Поповича, як він планує відстоювати інтереси Федерації у відносинах з Мінмолодьспорту.

Сообщение Президент Федерації велоспорту Башенко ініціював вибори появились сначала на Український репортер.