Однак напередодні цієї надзвичайно важливої події якимись підступними комбінаторами була запущена дезінформаційна хвиля, щоб скомпроментувати одного з претендентів на на цю посаду – суддю Верховного суду Олега Ткачука.

Саме сьогодні, 21 жовтня (!), за день до виборів голови Верховного суду знову дав про себе знати “знаменитий” Окружний адміністративний суд Києва, який очолює “відомий” мільйонам громадян Павло Вовк. Про Вовка десятки разів у подробицях, з оприлюдненням сенсаційно-скандальних плівок, розповідали усі провідні ЗМІ, а також НАБУ.

Отже, до цього суду 21 жовтня надійшла заява з проханням призупинити дію Положення про проведення відбору на посаду члена Етичної ради для формування списку кандидатів у перший склад за квотою РСУ (Ради суддів України).

Не важко зрорзуміти, що йдеться про наміри заблокувати таким чином судову реформу. А вдарив сенсаційною заявою про забезпечення позову якийсь Олег Ткачук.

Ось скрін з офіційної сторінки Окружного адміністративного суду Києва:

Не важко здогадатися, що це був підлий удар по кандидату на посаду голови Верховного суду Олегу Ткачуку. Прізвища однофамільців, як бачимо, навмисно проникають не тільки до виборчих бюлетенів в багатьох містах країни.

За допомогою облудних клонів вже намагаються вплинути навіть на результати виборів голови Верховного суду України. Чи варто говорити, що процедура обрання керівника найголовнішої судової інстанції має  бути надзвичайно чесною, об’єктивною, абсолютно без корупційних впливів, без будь-якого тиску?!

Суддя Олег Ткачук одразу ж відрагував на цю брудну провокацію, заявивши, що не подавав ніяких позовів.

“Я прекрасно розумію, хто і для чого це зробив, особливо напередодні пленуму Верховного суду, який повинен відбутися 22 жовтня”, – повідомив Олег Ткачук.

На цю новину в соцмережах відгукнулося чимало обурених українців.

Зазначимо, що суддя Олег Ткачук є відомим фахівцем права в судовій системі. Нещодавно в колонці на сайті “Гордон” Олег Степанович наголосив на деяких важливих моментах, які стосуються завтрашньої події:

“Обрання голови Верховного Суду за допомогою таємного голосування на пленумі забезпечує вільне і незалежне волевиявлення, однак цілі, ідеї та напрям роботи лідера судової влади повинні бути чіткими і зрозумілими як для суддів, так і для всіх громадян країни. Наступного дня після вступу на посаду голова Верховного Суду буде тією людиною, позиція якої в багатьох випадках не безпосередньо, але дуже суттєво впливатиме на стан справ у всій судовій системі. Заяви та дії голови Верховного Суду позначатимуться на індексі довіри до судової влади. Голова візьме на себе відповідальність за формування і подальший розвиток ідеології Верховного Суду. Саме тому зацікавленість суспільства в чесній і розумній судовій владі має трансформуватися в позначці, яку судді Верховного Суду поставлять у бюлетені для голосування. Спільну роботу, спільні надії і відповідальність суддів Верховного Суду на голову цього суду не переведуть. Однак голос кожного судді Верховного Суду має вирішальне значення в тому, яким шляхом піде розвиток судової системи в наступні роки”.

Сообщение “Поважаю чесних суддів і зневажаю тих, хто давно вже не має права носити мантію”, – суддя Верховного суду Олег Ткачук появились сначала на Український репортер.

Ваша Честь! Пані і панове судді Верховного Суду! Зараз я скажу речі, за які мене будуть критикувати. А два стандартні видання напишуть три-чотири речення, намагаючись спотворити зміст моїх слів. Незважаючи на це, моя людська совість і суддівська гідність змушують говорити правду. Все життя. І у цьому неймовірному Кловському Палаці, і в Краматорському, Сєверодонецькому чи Бориспільському судах.

Правосуддя – основа, фундамент держави! Століттями повторюваний латинський вислів давно ігнорується і десятиліттями сприймається в Україні як жарт, як посміховище. Вочевидь, розуміння того, що державна влада, гарантія свобод і захисту прав громадян, незалежність України забезпечується поєднанням сили законодавчої, судової та виконавчої влади, знаходиться поза межами сприйняття окремих представників усіх трьох гілок цієї влади.

Не буду тикати пальцем в інших. Проте, скажу, що одна третина відповідальності за той стан речей, за становище, у якому сьогодні перебуває судова система, лежить саме на судовій владі. І на Верховних Судах цієї країни. Незважаючи на те, чи є у їхній назві слово «Україна», чи ні.

Активність судді, намагання захистити свою честь, гідність і незалежність, як правило, проявляється лише тоді, коли постає питання, яке зачіпає його особисто. Ми з вами не культивували, не зрозуміли, не осягли значення і роль корпоративної єдності та судової незалежності як цінності, що забезпечує демократію, захист прав і свобод найбіднішої, найнемічнішої людини, людини маленької. Без зав’язків і посад.

Коли кілька місяців тому я, обіймаючи посаду Голови Ради суддів України, звернувся до Пленуму Верховного Суду з поданням про розгляд питання щодо наповнення кадрами судів, про усунення дискримінації в оплаті праці суддів, про необхідність прискорення і завершення кваліфікаційного оцінювання.

Пленум вирішив, що питання і проблеми судів першої й апеляційної інстанцій не на часі. На тому ж Пленумі я виступив з пропозицією зменшити апетити щодо витрат на утримання Верховного Суду, адже сотні мільйонів гривень і тисяча працівників апарату – це занадто для країни. Що ми вирішили тоді? Пам’ятаєте? «Будемо думати», – ми сказали. За нас подумав тепер Парламент. І ситуація змінилася радикально.

Потім була моя заява на засіданні Ради суддів 21 червня 2019 року про реальні загрози суддівській незалежності. Окремі функціонери тоді критикували мої потуги захистити судову систему. А коли мене намагалися розіп’яти, щоб здобути вищу прихильність, виступили співавторами заяви Ради суддів про мою політичну неблагонадійність.

Буквально через два місяці і вісім днів все змінилося, і Пленум Верховного Суду вже, здається, третій раз збирається, щоб голосно сказати: «Ой!». А Голова Верховного Суду, Голова Вищої ради правосуддя та члени цієї Ради також одноголосно заявляють про небачені спроби «поколошкати» суди.

Що ж змінилося за ці місяці… Чому ми схаменулися лише зараз… І що ми зараз робимо, що можемо зробити.
Мушу ще раз наголосити. Судова влада, відповідно до діючої Конституції, має одну третину всієї влади в державі. З усіма важелями впливу на ухвалення рішень, із запобіжниками впливу на незалежність тощо.

Судді формують одну третину Конституційного Суду України. Попри це, вказана інституція ніяк не може спромогтися вирішити ключові для суддів Верховного Суду України та суддів без повноважень питання.

Судді формують більшість Вищої ради правосуддя. Однак за роки ВРП не виробила механізму реального захисту суддів від загроз незалежності. Посягання на цю незалежність відображається лише у реєстрі ВРП та пам’яті суддів, яких часто б’ють, вбивають і щодня принижують. Судді формували Вищу кваліфікаційну комісію, і коли її фактично розігнали і забрали у з’їзду суддів повноваження по її формуванню, ми знову лише заохали і заойкали.

Судді обирають і Раду суддів України.

Сьогодні ми ухвалимо рішення про звернення до Конституційного Суду України. За нього, звичайно, проголосує більшість суддів Верховного Суду.

А вже у наступну п’ятницю вищий орган суддівського самоврядування – Рада суддів України, до якої на тепер входить вісім суддів нашого ж суду, пропонує вирішити питання про делегування по Закону 1008 тих, хто відлюструє усіх нас, а разом з нами і ВРП, по усій суворості теперішнього часу. При цьому вже сформувалася черга із тих, хто бажає увійти до надзвичайної комісії. У списку є і присутні тут.

Вчора мав розмову з головою Ради суддів України, але так і не зміг довідатися, що спонукало його в авральному режимі, за відсутності визначених у Законі строків, обирати для нас присяжних. Невідомо. І це незважаючи на рішення XVII позачергового З’їзду суддів України, котрий також розкритикував Закон 1008.

Так от і постає з усього цього питання: що ми, судді, і, зокрема, судді Верховного Суду, Пленум Верховного Суду, реально робимо для того, щоб забезпечити суддівську незалежність, єдиний статус суддів, право людей на правосуддя?

Ми тут вимагаємо і тупаємо ногами, хтось з нас шепоче і мовчить. А як небагато суддів ми реально захистили в нашому суді. Чим ми допомогли першій і апеляційній інстанції в умовах страшенної кризи кадрів, що зробили для прискорення оцінювань, переведень, матеріального забезпечення судів, які не у палацах, а в хатках з часів Тараса, в кабінетах, вкритих пліснявою, працюють по п’ятнадцять-двадцять годин на добу? Де рішення Верховного Суду при розгляді відповідних справ, окремі ухвали на адресу тих, хто зобов’язаний?

Частина з нас входить до комісій, надзвичайних і звичайних комітетів, робочих і нічого нероблячих груп. Де результати роботи цих комісій, де заяви інших, окрім Голови Верховного Суду? Чому у цих дорадчих і просто таких органах мовчать наші члени і членкині?

Судова влада має єдиний спосіб реалізації. Він називається «ухвалення рішень». Тож давайте ухвалювати рішення. Все цілком просто. Якщо Верховний, районний чи адміністративний суд ухвалить законне і таке, що відповідає Конституції України рішення про поновлення прав суддів, чи то стосовно зазіхань на незалежність, чи то стосовно звільнення і повторної перелюстрації 200 суддів, і поновить на роботі незаконно звільнених, це покладе край правовому нігілізму не тільки стосовно суддів, але і в цілому в державі. Після цього звичка змінювати правову державу, на державу у якій немає верховенства права, зникне назавжди. Тому досить плакати. Давайте ухвалювати судові рішення і забезпечувати їх виконання способами, визначеними законом. Це єдине і основне завдання кожного з нас”.

“Український репортер” розміщує найхарактерніші коментарі із соцмереж на виступ Олега Ткачука.

Читайте також: Судний день. Як влада “реформовує” суди (+відео)

Виступ Олега Ткачука на засіданні Ради суддів у червні 2019 року:

https://www.facebook.com/ukrreporter/videos/2644523495566504/

Сообщение Суддя Верховного Суду Олег Ткачук виступив з гострою промовою щодо жахливої ситуації в судовій системі появились сначала на Український репортер.

Звичайно, ми повинні мати справедливі суди. Для усіх. І для міністрів, і для депутатів, і для простих людей. Аксіома! На жаль, поки що цього не досягнуто.

Але запримітьмо: кожен, хто опиняється на самісінькому чолопку нашої верховної влади, вважає за потрібне також сказати своє дуже вагоме, як він, певно, думає, слово щодо цього процесу будівництва-реформування.

Ось бодай цитата з виступу Віктора Ющенка (2008 рік): «Ми повинні повернути все, що було втрачено за останні роки. Це незалежність судової гілки влади, статус, повага, законність».

Повернули?

Коли булаву узяв до рук Янукович, йому також забаглося «погратися» з Фемідою. Й досі зринає час од часу тема «конституційного  заколоту»-2010, коли Янукович разом із кланом повернув Конституцію 1996 року без необхідного рішення Верховної Ради. А хіба забули про те, що саме Янукович ліквідував військові суди? Це ж було напередодні наступу російської воєнщини на Україну!

Ще у 2017 році тодішній президент Порошенко пообіцяв відновити діяльність військових судів:

“Я планую запропонувати відновлення спеціальних військових судів відповідно до існуючих міжнародних практик».

Відновив?

Нині, з появою біля керма українського корабля нової команди, також чуємо, що в судовій системі назріли докорінні зміни. Очевидно, що вони грядуть. Але які саме?

Сьогодні ж хочеться розповісти про… судний день у Раді суддів України. Бо він видався нестандартним, це був певний прецедент, адже ніколи попередні очільники Ради суддів – найвищого органу суддівського самоврядування – не виступали з публічною заявою щодо тиску на суддів. У нинішнього керівника Ради суддів, члена Верховного Суду України Олега Ткачука, певно, так накипіло в душі, що, як мовиться, далі нікуди… А накипіло, як усі ми почули, від того, з чим він та його колеги зіштовхнулися. Цитую Олега Степановича:

«21 червня 2019 року в Раді суддів України заплановано чергове засідання для вирішення питання про скликання позачергового з’їзду суддів з метою обрання суддів Конституційного суду України та членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Напередодні, сьогодні вночі та зранку до мене почала надходити інформація від суддів з різних регіонів України, членів Ради суддів України про те, що з Адміністрації Президента України головам судів надходять телефонні дзвінки з вимогою дати розпорядження делегованим від цих судів до Ради суддів України членам зірвати проведення засідання Ради суддів.

Вказана ситуація викликає велике занепокоєння і жодним чином не узгоджується із засадами демократії, свідчить про реальну загрозу для судової влади та може підірвати її авторитет як неупередженого арбітра у соціальних, політичних, економічних спорах…»

Голова Ради суддів звернувся до Президента України, Генерального прокурора, а також до директора Державного бюро розслідувань «із вимогою вжиття термінових, невідкладних заходів з метою припинення та попередження тиску посадових осіб офісу Президента України на суддів та судову владу, а також притягнення винних осіб до відповідальності».

Дивіться відео (заява Олега Ткачука):

Що відбувається в демократичному, правовому суспільстві, наприклад, в Канаді, Великобританії, Франції, якщо лунає подібна суперрезонансна заява? Очевидно, оперативно стартує гучне розслідування, за необхідності підозрюваних тимчасово усувають з посад, громадянські інституції тримають питання на постійному контролі… Адже це – тема номер один для суспільства, для країни загалом. І у цьому також проявляються справжня демократія і верховенство закону.

А що у нас? Як відреагували в Україні? Того ж дня, приблизно через чотири години після заяви Олега Ткачука подали голос з офісу Президента Зеленського. Цитуємо:

«Закиди з боку представників частини суддівського корпусу, які пов’язані зі старою владною системою, щодо конфлікту із заступником Глави Адміністрації Президента Русланом Рябошапкою є наочним свідченням намагань самозбереження у судовій системі України осіб, які звикли мати вплив на українське правосуддя у власних або владних інтересах. У такий спосіб вони намагаються й надалі зберегти контроль над судовою системою.

Показово, що ці наклепницькі закиди з’явилися невдовзі після того, як Руслан Рябошапка оголосив про докорінну ревізію результатів так званої судової реформи Петра Порошенка.

Наголошуємо, що справжнє оновлення судової системи України, яке розпочнеться найближчим часом, і надалі ґрунтуватиметься на принципі створення в Україні незалежного суду, який буде не прислужником влади, а слугою справедливості.»

Оце і ВСЕ? Це і є головні аргументи? Усе як завжди… Замість того, щоб усій країні заявити про те, що буде призначено службове розслідування, що будуть ретельно і об’єктивно вивчені усі факти можливого тиску на суддів чуємо про начебто «наклепницькі закиди», про те, що хтось звик «мати вплив на українське правосуддя у власних або владних інтересах».

Ось цим ми також, на жаль, відрізняємося від цивілізованих країн. Система відразу ж пішла в атаку на очільника суддівського самворядування, який, бачте, сказав правду. Це ж так звично для нас, у типовому стилі: геть! ганьба!

Зауважмо, що Олег Ткачук перебуває на виборній посаді у вищому органі суддівського самоврядування, він не очолює той чи інший суд. Тим не менш, з Адміністрації Президента пускають критичну стрілку, що буцімто йдеться про «збереження контролю над судовою системою». Ось така дивовижа.

Не відгукнулися на заяву голови Ради суддів України ані Генеральний прокурор, ані ДБР. Уявляєте, як міцно спить система державного реагування на подібні справи! Глибоким сном спить. Не кує і не меле. Як же вони почують голос простого громадянина, якщо не чують ноту протесту голови Ради суддів України?!

А де вітчизняні інституції громадянського суспільства? Де їхня реакція! Нуль. Чому не подають голос активісти, які ратують за зміни в судовій гілці влади? У які нори забилися борці з корупцією на громадських засадах?

Їх не цікавить вже правда? За неї вже не хочуть боротися? Торжество закону – це для кого?

Переконаний: нашому суспільству, країні потрібна правда – колюча, жорстка, принципова… Очищення правдою ніколи не завадить. А без неї усі наші реформи залишаться просто пустим звуком.

Леонід ФРОСЕВИЧ

На фото: 21 червня 2019 року. Рада суддів України. Олег Ткачук (в центрі) щойно зробив заяву.

Фото: “Український репортер”

Сообщение Судний день. Як влада “реформовує” суди (+відео) появились сначала на Український репортер.

“Український репортер” нагадує, що судді Окружного адміністративного суду Києва усе ще перебувають в центрі уваги суспільства у зв’язку із резонансною справою щодо націоналізації «ПриватБанку».

Нещодавно у цьому суді було визнано націоналізацію фінансової установи незаконною.

Згодом громадськість дізналася, що 34 судді Окружного адмінсуду Києва, включно із головою Павлом Вовком та суддями, які розглядали матеріали щодо долі «ПриватБанку», не прийшли на обов’язкове кваліфікаційне оцінювання начебто з причини хвороби, надіславши відповідні довідки.

Через деякий час прес-служба Окружного адмінсуду повідомила: « За результатами розгляду заяви суддів Окружного адміністративного суду міста Києва Генеральною прокуратурою України було внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування за фактом можливого втручання в діяльність суддів вищими посадовими особами держави під час засідання РНБО 18 квітня 2019 року. Зокрема, йдеться про ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 376 КК України. Судді колегії, яка ухвалила рішення у справі щодо націоналізації «ПриватБанку», звернулись до очільників Генеральної прокуратури України та Державного бюро розслідування із заявами про вчинення кримінального правопорушення… Судді зазначали, що керівництво держави, коментуючи їх рішення про визнання незаконною націоналізацію «ПриватБанку», зробило заяви, що є прямою погрозою судовій системі України, посяганням на її незалежність та неупередженість».

Коментар голови Ради суддів України Олега Ткачука щодо ситуації із Окружним адмінсудом:

«Правосуддя є основою демократичного розвитку держави, є тим фундаментом, на якому базуються правопорядок, безпека та соціальний спокій в країні.

У той же час, одним з найголовніших завдань, що стоять перед Радою суддів України є забезпечення умов для здійснення незалежного правосуддя. Як досягти рівня внутрішньої та зовнішньої складових цієї незалежності, забезпечити умови для здійснення справедливого судочинства, незалежно від будь яких політичних процесів, заяв або намагань вплинути на діяльність суду – саме ці питання Рада суддів України і хоче обговорити з суддями Окружного адміністративного суду міста Києва. Метою заходу – є активізація спільних заходів та зусиль для належної роботи суду, для забезпечення належного судового захисту.

Окрім того, орган вищий суддівського самоврядування вважає за необхідне продемонструвати громадянському суспільству здатність судової влади самостійно виявляти проблеми, які існують у внутрішній діяльності судів, у роботі суддів, органів суддівського врядування. Виявити ці проблеми та вирішити їх. Адже саме представники органів суддівського самоврядування формують більшість в установах, котрі проводять кваліфікаційне оцінювання, відповідають за дисциплінарну практику, організацію роботи в судах тощо.

Також метою моніторингу є надання відповіді на запити, що надходять від окремих громадян, засобів масової інформації, представників громадськості щодо проходження кваліфікаційного оцінювання суддями Окружного адміністративного суду міста Києва та організації роботи цього суду. Адже Рада суддів вважає, що всі мають бути проінформовані про те, яким чином працює Окружний адміністративний суд Києва, чи є загрози для ухвалення рішень об’єктивних, а не під тиском чи впливом, чи створені належні умови для роботи суддів, працівників апарату, а також для тих, хто звертається до суду для захисту своїх прав, свобод та інтересів.

На наше переконання, таким чином суддівське самоврядування і судова спільнота повинні демонструвати свою активну позицію і здатність забезпечити ефективне правосуддя в державі. Судді є носіями судової влади і вони повинні усвідомлювати свою місію і відповідальність перед Українським народом».

На фото: голова Ради суддів України Олег Ткачук.

Сообщение Суспільство має бути проінформоване, яким чином працює Окружний адмінсуд Києва – голова Ради суддів України Олег Ткачук появились сначала на Український репортер.

Конкурс організовано та проведено Радою суддів України спільно з Міністерством освіти і науки України, за підтримки юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, за участі Верховного Суду та організаційної підтримки Державної судової адміністрації України.

Свої роботи на конкурс представили майже півтисячі учнів з усіх регіонів. Переможцями члени Ради суддів України визначили 12 учасників, на церемонії відзначення, разом з представниками освітніх закладів, були присутні 11 переможців.

Їх щиро вітали члени Ради суддів України на чолі з головою Олегом Ткачуком, голова Верховного Суду Валентина Данішевська та судді Великої Палати Верховного Суду, заступник міністра освіти і науки Роман Греба, декан юридичного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Іван Гриценко, Тетяна Чехович, доцент кафедри конституційного права юридичного факультету цього ж університету та інші представники судової влади.

“Ми дуже раді, що кілька місяців тому ви відгукнулись на наш заклик і взяли участь у Всеукраїнському конкурсі малюнку і твору на тему “Правосуддя”. Скажу, що за цей час кілька тисяч суддів і десятки тисяч громадян бачили ваші твори. Вони були від них у захоплені, тому що ви вклали у них душу, серце, розуміння того, що таке правосуддя і для чого воно потрібне у державі.

Хочу також сказати про те, що коли ми читали ваші твори, то деякі з них заставляли задуматися навіть нас – суддів Верховного Суду. Водночас у цих творах ми бачили майбутнє нашої держави і справедливий суд у вашому розумінні. Це розуміння дає нам впевненість у тому, що у майбутньому ви будете чесними, відданими і справедливими громадянами нашої держави”, – сказав у вітальному слові Олег Ткачук.

Він також зазначив, що окрім дітей, які вибороли своє право бути переможцями, подяки Ради суддів України отримають і освітні заклади, у яких навчається дитина.

Щирі слова привітання та вдячності дітям та вчителям висловила і голова Верховного Суду Валентина Данішевська. За її словами, важливим і водночас зворушливим є те, що діти не лише цікавляться темою правосуддя, але й роблять суди і суддів “героями” своїх картин і творів. “Ваші малюнки і твори – дороговказ, орієнтир того, яким має бути суд”, – зазначила голова Верховного Суду.

Вона також зауважила, що судді мають працювати так, щоб втілити дитячі очікування та мрії про державу у життя.

Призи та почесні грамоти Ради суддів України за участь у Всеукраїнському конкурсі малюнку на тему “Правосуддя” у номінації “Юніор” отримали:

за І місце – Ганна Іваніна, 9 років, учениця 4-А класу Спеціалізованого навчально-виховного комплексу “Деснянка” з поглибленим вивченням англійської мови, малюнок “Мудрі, чесні та правдиві у справах усіх-усіх людей, неупереджені та справедливі – такими є судді у очах дітей!”;

ІІ місце – у Мар’яни Василишиної, 10 років, учениця Квасилівського навчально-виховного комплексу “Школа – ліцей!” Рівненської районної ради Рівненської області, малюнок “Закон для всіх”;

ІІІ місце – у Дарини Мокій, 8 років, учениця 3-А класу Золотоніської спеціалізованої школи № 2 інформаційних технологій, малюнок “Збережемо українські ліси”.

У номінації “Майстер” кращими визнано:

І місце – Єлизавета Кутова, 14 років, учениця ліцею № 5 Мелітопольської міської ради м. Мелітополь, Запорізької області, за серію малюнків: “Український суд – голос справедливості”, “За все завжди платити доведеться”, “Не поспішайте ставити крапку”;

ІІ місце – Анна Скицька, 16 років, учениця художньої школи міста Краматорська, малюнок “Закон суворий, але він закон”;

ІІІ місце розділили – Павло Стасенко, 17 років, учень Хутірської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Черкаської районної ради Черкаської області, малюнок “Справедливість понад усе!” та Сніжана Тимановська, 16 років, учениця Рівненського районного центру дитячої та юнацької творчості Рівненської районної ради, малюнок “Феміда в залі суду”;

Переможцями конкурсу-твору на тему “Правосуддя” стали:

І місце – Маргарита Траніна, учениця 9-Б класу комунального закладу “Луцький ліцей міської ради Волинської області”, за твір: “Надія є…”;

ІІ місце – у Анастасії Нечипорук, учениці 6 класу Оленівського НВК, ЗОШ І-ІІІ ступенів – ДНЗ Вінницького району, Вінницької області, за твір “Правосуддя” та Юрія Сніцаренка, учня 11 класу Сколівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Сколівської районної ради, Львівської області, за твір: “Я вірю в майбутнє щасливе Твоє, моя Україно!”;

ІІІ місце – у Олени Романько, учениці 9 класуНВК “ЗНЗ І-ІІ ступенів – ДНЗ” с. Тернівка, Крижопільського району, Вінницької області, за твір: “Правосуддя, дружнє до дитини” та Павла Цибульського, учня 11 класу Гімназії № 2 м. Могилева-Подільського, Вінницької області, за твір: “Правосуддя”.

Після нагород, подарунків та спільних фото на дітей чекали екскурсія Кловським палацом (приміщення Верховного Суду) та оглядова екскурсія столицею України.

Наскільки такий захід був важливим для дітей на своїй сторінці у фейсбук розповіла вчителька Спеціалізованого навчально-виховного комплексу “Деснянка” Анна Ляшенко.

“Азбука виховання людяності в тому, щоб дитина, віддаючи тепло своєї душі іншим людям, знаходила в цьому особисту радість.

Як освітянин хочу наголосити на актуальності та необхідності проведення подібних заходів. Раніше такі теми, професії та й самі суди були недосяжними для дітей і доволі часто викликали побоювання чи застереження у вихованців. Але зараз наші учні мають змогу не лише познайомитися з почесними суддями, відвідати суд, а й спробувати себе у цій нелегкій справі – бути справедливими!

Наразі виняткове місце посідає правовиховна робота, зумовлена викликами сьогодення!

Такі конкурси малюнків, творів, такі проекти як “Урок справедливості”, безперечно, є не просто вдалими, а й мотивуючими та дієвими у вихованні сучасних дітей!

Інф. прес-служби Ради суддів України

Сообщение ​Рада суддів України нагородила переможців Всеукраїнського конкурсу “Правосуддя” появились сначала на Український репортер.

В Україні вже тривалий період працює державне комерційне підприємство “Інформаційні судові системи”, яке належить до сфери управління Державної судової адміністрації України. Це – одна із найважливіших технологічних ланок, яка  забезпечує діяльність величезної судової «машини» нашої держави. Наприклад, серед багатьох завдань – експлуатація програмно-інформаційних комплексів системного ведення  Єдиного державного реєстру судових рішень, інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах.

Ми не будемо акцентувати увагу на низці інших видів діяльності підприємства, зазначених у його статуті (скажімо, це – проведення операцій, пов’язаних з реалізацією цінних і боргових паперів, організація громадського харчування, торгівлі і надання побутових послуг, діяльність у сфері будівництва, себто створення об’єктів архітектури, а ще ж – і створення навчальних закладів для підготовки та перепідготовки фахівців…), – є нагальна потреба розповісти, чи справляється підприємство з основним завданням.

Читаємо повідомлення прес-служби Ради суддів України про те, що першого квітня, у режимі відеоконференцзв’язку мала відбутися нарада голови Ради суддів Олега Ткачука з членами РСУ щодо організаційних і планових питань, котрі необхідно врегулювати найближчим часом. Попередньо планувалось, що до участі у розмові через відеоконференцзв’язок підключаться члени Ради суддів з Одеси, Тернополя, Дніпра та інших регіонів України.

Проте нарада не відбулася. І причина – банальна. У  підприємства “Інформаційні судові системи” немає відповідних спеціалістів. Власне, фахівці є, тільки дехто з них у відпустці, дехто на лікарняному, а дехто просто звільнився.

Здавалося б, відеоконференцзв’язок – дрібниця, але без спеціалістів – це проблема, яку юристи самі вирішити не в змозі.

«Рада суддів України неодноразово висловлювала зауваження щодо роботи, пов’язаної із запровадженням Єдиної судово-інформаційної телекомунікаційної системи, котра мала запрацювати у судах з першого березня 2019 року. В умовах, коли це підприємство не має потенціалу забезпечити проведення он-лайн наради, виникає сумнів щодо його можливості забезпечити діяльність складної Єдиної судово-інформаційної телекомунікаційної системи», – відреагував на ситуацію голова Ради суддів України Олег Ткачук.

Щодо наради, то вона все ж відбулася у кабінеті голови Ради суддів Олега Ткачука (див. фото).

Було обговорено низку організаційних питань, а також проблем, які мають важливе значення для організації роботи у судах й соціального захисту працівників апарату судів.

А ми, журналісти, не можемо не поцікавитися в Державної судової адміністрації: як далі працюватимуть “Інформаційні судові системи”, чи будуть зроблені принципові і правильні висновки після цього технічного збою? Не хочеться думати, що цей провал у роботі стає системою.

Леонід БОРИСЕНКО

Сообщение Провал в роботі підприємства “Інформаційні судові системи” появились сначала на Український репортер.

Наприклад, в Пирятинському районному суді Полтавської області є чотири штатні суддівські посади, однак розглядають справи лише двоє, що практично позбавляє можливості для останніх спланувати відпустку, не кажучи вже про форс-мажорні життєві обставини чи проходження лікування. Схожа ситуація і в Яготинському районному суді Київської області, Дзержинському районному суді Харкова, Лубенському міськрайонному суді Полтави та в багатьох інших.

Звичайно, Рада суддів України, як самоврядна організація, використовує усі наявні правові засоби для забезпечення незалежності судів і суддів, максимально сприяючи у створенні необхідних умов для нормальної роботи установ. Моніторингові візити до судів у різних областях країни – один із дієвих механізмів реагування на ситуацію.

Рада суддів України не бажає миритися з тим, що у судовій системі є збої, тому часто виходить на відкритий майданчик для дискусії. Водночас не загороджує суддівську систему від критики. Про це, нагадаю, торік говорив з трибуни спільного засідання Ради суддів України, Ради прокурорів, Національної асоціації адвокатів, Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини голова Ради суддів України Олег Ткачук (читайте матеріал:

• Судді, прокурори та адвокати – про справедливе правосуддя. Перша розмова начистоту).

Декілька тисяч суддів не вистачає в державі. Водночас діючі служителі Феміди мають величезні навантаження. Скажімо, два роки тому вони розглянули 3 мільйони 900 тисяч справ. Зняти “гарячу” кадрову проблему з порядку денного – нагальне завдання держави.

Фото: “Український репортер”

На цю тему також читайте:

• Жидачівський суд як приклад для київської Феміди
• Забезпечення незалежності Феміди стає ключовим завданням Ради суддів України
• Голова Ради суддів України Олег Ткачук: “Кожен громадянин має бути впевненим, що на суд не чиниться тиск”

Сообщение В Україні не вистачає декілька тисяч суддів появились сначала на Український репортер.

У зверненні до колег голова Ради суддів України Олег Ткачук  наголосив на почесній місії суддівського корпусу – “забезпечувати права і свободи людини, утверджувати принципи верховенства права та розвитку України як демократичної, правової держави”.

Судді “належать до тієї когорти правників, які на практиці, щоденно, крізь душу і серце, пропускають надію на справедливість, або ж увесь біль людини, яка приходить до суду за правдою. Так само, разом з кожною людиною ви радієте, коли ця справедливість завдяки закону відновлюється і утверджується”, – зазначає керівник Ради суддів України.

Олег Степанович побажав колегам, щоб їхні професійні зусилля в ім’я справедливості та людини були винагородженні повагою і довірою кожного громадянина. Щоб суддівська праця завжди супроводжувалася успіхом, а люди мали від неї чітке відчуття захищеності та усвідомлення невідворотності покарання за порушення законності”.

Редакція “Українського репортера” також вітає служителів Феміди з професійним святом.

Сообщение В судах люди мають відчувати захищеність – Олег Ткачук появились сначала на Український репортер.

Ще ніколи у нас не було такої ініціативи, бо не вважали за потрібне публічно обговорювати що «не так» в діяльності. Та ще й під час спільного зібрання вказувати на недоліки, загострювати увагу на шляхах вирішення нагальних питань.

І такий форум відбувся.

Говоримо про спільне засідання Ради суддів України, Ради прокурорів України, Національної асоціації адвокатів України, Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.  А своєрідним поштовхом до його проведення став сенсаційний коментар генпрокурора Юрія Луценка про закриття кримінального провадження щодо Харківського міського голови Геннадія Кернеса, а також двох його охоронців. Їх обвинувачували в побитті євромайданівців у січні 2014 року. Прокурори не прийшли на суд, бо… хворіли.

Однак Юрій Луценко минулого місяця своє незадоволення вихлюпнув аж ніяк не на підлеглих:

“Суддя, який в порушення усіх законодавчих норм виніс рішення про закриття справи Кернеса, буде відповідати за завідомо неправосудне рішення…»

Хто дав генпрокурору право виносити такий вердикт? Чи не зазнає корозії принцип рівності перед законом і судом? Чому в суспільства є достатньо вагомих підстав для незадоволення діями багатьох учасників судових процесів, зокрема прокурорами, адвокатами?

Принагідно згадаймо дещо з недалекої історії. 6 лютого 2009 року, виступаючи на засіданні колегії МВС і визначаючи для міліції основні завдання, тодішній очільник міліцейського відомства Юрій Луценко, зокрема, заявив, що 2009-й є роком “війни з судами” і що, крім міліції, нікому поставити суддів “у законне стійло”.

Тодішній голова Верховного Суду України Василь Онопенко назвав ці висловлювання міністра внутрішніх справ неприпустимими за формою і змістом, і що це є виявом кричущого правового нігілізму — відвертої правової і суспільної некоректності.

Багато води спливло з того часу. Є претензії до Феміди? Зрештою, а коли їх не було? І до яких інституцій претензій різного гатунку немає?

Десять років тому з  трибуни з’їзду суддів, говорилося:

«Ми визнавали і зараз відверто визнаємо справедливість багатьох нарікань на зловживання у сфері правосуддя. Вони є далеко не поодинокими. Деякі судді допускають вседозволеність, зловживаючи правом судити, потурають проникненню політики у правосуддя, стають посередниками або ж виконавцями у різноманітних протиправних схемах…»

Чи ж варто акцентувати увагу, що суд – дзеркало суспільства?! Хочемо мати ідеальне «дзеркало»? Тоді давайте цього прагнути!

Наше суспільство вже давно мріє бачити в Україні компетентний, справедливий і винятково безсторонній суд. Скільки вже гуль набито на цьому шляху? Не злічити.

Що не рік, то все було щось не так, все щось заважало нам збудувати сильний і авторитетний суд.  Ніби й справді в нашій історії тривали якісь «роки війни з судами». Приміром, ось що говорилося у 2002 році з трибуни V з’їзду суддів:

«На суд тиснуть і політики, і люди з вулиці, і засоби масової інформації; використовується телефонне право. До кабінетів  суддів вриваються громадяни та погрожують їм, вимагаючи прийняття вигідного рішення».

А давайте перекинемо місточок вперед, до IX з’їзду суддів України (2008 рік). І тоді також – злоба дня:

«Водночас усіма дозволеними законом можливостями, усіма правовими засобами необхідно захищати суддів, які піддаються неправомірному впливу і переслідуванню, з якими намагаються розправитись за їхню принципову правову позицію».

А тепер – сьогодення. Серпень 2018-го. Голова Ради суддів України Олег Ткачук направив звернення до керівництва парламенту, у якому повідомив про факти втручання в діяльність судді Рівненського окружного адміністративного суду Наталії Друзенко, судді Господарського суду Києва Вікторії Сівакової, судді Харківського апеляційного адміністративного суду Надії Бартош… Було скоєно напад на суддю Господарського суду Чернівецької області Олександра Тинка.

Є цифри, які не тішать: станом на сьогоднішній день зареєстровано 317 заяв про втручання в діяльність суддів. За період 2016-2017 років було 330 таких заяв. Але покажіть бодай один вирок, бодай одне рішення щодо тиску на Феміду. Жодного!

Це таким чином намагаються «поставити суддів “у законне стійло”? Чи не потерпає від цього система доступу громадян до якісного і справедливого правосуддя? Чи злагоджено працюють реформовані суди, прокуратура, адвокатура?

Отже, 21 вересня відбувся спільний форум із цих дуже чутливих питань. Перед початком засідання голова Ради суддів України Олег Ткачук коротко розповів «Українському репортеру» про своє бачення фінального результату:

-Очікуємо, що нарешті юристи, які працюють у сфері правосуддя, почнуть поважати один одного, будуть гідно ставитися до своєї професії і забезпечувати можливість людям реалізовувати свої права у судових засіданнях при відправленні правосуддя, – каже Олег Степанович.

А за п’ять хвилин голова Ради суддів України виступав перед присутніми:

-Ми зібралися з вами в залі пленуму Верховного Суду, у залі, де приймаються найбільш важливі рішення для судової системи країни, ключові рішення для кожного громадянина, і це символічно, оскільки сьогодні ми маємо спільно обговорити важливі питання, від яких залежить рівень довіри до правосуддя. Це перший крок. Він непростий. Багато наших опонентів за межами професії і всередині сумнівалися у тому, що ми взагалі зможемо колись зібратися. Адже ми настільки далеко, і так довго віддалялися один від одного, після того, як закінчили юридичний вуз, що у багатьох були сумніви щодо ефективності і важливості цього зібрання. Але ми зібралися і почали роботу. Ми бачимо перспективи і впевнені в успіху, бо розглянути нам потрібно надзвичайно важливі питання: своєчасний розгляд справ та напрацювання спільних етичних стандартів для тих, хто щоденно працює у судових засіданнях.

Погодьтеся: питання своєчасного розгляду справ є не те, що гостре, воно пече як вогонь.

Зокрема, 14 тисяч кримінальних проваджень розглядаються від шести місяців до року. Ще понад 11 тисяч справ − впродовж двох років, а 7551 кримінальне провадження розглядається більше двох років.

У чий город летить каміння? Наприклад, за перше півріччя 2018 року прокурори не з’явилися у судове засідання 2112 разів, адвокати – 8290 разів.

Чи відомо суспільству, як було покарано прогульників? Ні! Тиша навкруги.

Державні інституції з самого початку нашої Незалежності не узяли собі за правило публічно говорити про ці погані речі, воліючи краще мовчати. Сьогодні Рада суддів України не бажає миритися з такою позицією і виходить на відкритий майданчик для дискусії. Водночас не загороджує суддівську систему від критики. Вона ж не є святою, ця система.

І відразу ж одержує критичний сигнал від представника прокурорського самоврядування Михайла Місюри. Він каже, що прокурорам іноді доводиться долати великі відстані, щоб потрапити на те чи інше судове засідання, що, буває, слухання справи призначають і на позаробочий час. І що робити прокурору, коли його ставлять перед фактом – прибути одночасно на два різні судові засідання? До усього, ще ж і адвокати зловживають своїми процесуальними правами.

Але ж прокурор – не один у полі воїн! Принагідно згадалася теза із виступу на форумі голови Національної спілки адвокатів України Лідії Ізовітової. За її словами, якщо адвокатів у судовому процесі може бути не більше п’яти, то прокурорів – хоч два десятки. Якщо, скажімо, троє із них з якихось причин не можуть взяти участь в судовому засіданні, то чому їх не можуть підмінити інші?

А тим часом на плечі суддів лягає все важчий тягар нових нерозглянутих справ, а відтак служителі Феміди стають такими собі заручниками «збою» в системі вчасного і якісного доступу громадян до судочинства.

Мені відомо, що, приміром, у Київській області кримінальне провадження про шахрайство (один епізод!) розглядається вже понад два роки. Спочатку матеріали розглядав Ірпінський суд, потім справа «перекочувала» в Бородянський райсуд. На судове засідання то адвокат підсудного не приїде, то прокуратура не забезпечить прибуття ключового свідка, то прокурор заявить, що у нього «немає матеріалів справи», бо ці документи, виявляється, лежать у сейфі в іншого прокурора, який… захворів. Тим часом потерпілий змушений десятки разів вхолосту їздити на ці пусті судові засідання.

Пригадується, як свого часу колишній генпрокурор Михайло Потебенько під час відомчої колегії жорстко критикував таких працівників прокуратури, вимагаючи від них припинити «упражнятися із законом» і «не втірать очкі».

А подивіться на поведінку деяких адвокатів. В Одесі суддя під час засідання зробила зауваження захиснику, який поводив себе так, ніби перебував на партійно-політичному мітингу. Після цього адвокат направив на суддю 20 (!) скарг. Хіба це не є підставою для адвокатської спільноти розглянути поведінку такого юриста?

Водночас є факти, так би мовити, з іншої опери. Сьогодні посилюється тиск на адвокатів, вони заявляють про погрози на свою адресу, незаконні обшуки. А де реагування з боку держави? Не проглядається.

Адвокати іноді обурюються, що в судах порушується принцип рівності і змагальності між стороною захисту і стороною обвинувачення. І наполягають на тому, що для якісного захисту людей потрібен саме незалежний суд.

Інша річ, що цю незалежність дехто трактує по-своєму. Ось приклад – один із прокурорів регулярно (один раз у два тижні!) «строчить» скарги на суд. Хіба це не є тиском, бажанням вплинути на те чи інше рішення?

Люди добре бачать, хто і як «упражняється із законом», бо роками очікують на вирок чи рішення. І хоч кількість осіб в слідчих ізоляторах зменшилася, порівняно з тим, що було 10 років назад, спостерігається загрозлива тенденція – крива завантаженості СІЗО повзе догори. Є ризики вийти щодо наповнюваності ізоляторів на рівень 2012 року. Про це говорив у виступі на форумі голова Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду України Станіслав Кравченко.

Якщо люди не можуть знайти правди в Україні, вони шукають дорогу до Європейського суду з прав людини. Наша держава вже виплатила 979 тисяч євро позивачам за те, що деякі «розумники» «упражнялися із законом».  Сьогодні в Євросуді – 63 провадження (кримінальні, адміністративні, цивільні) щодо строків розгляду. Тому голова Ради суддів України Олег Ткачук вважав за необхідне підкреслити з трибуни форуму, що міжнародний авторитет судової системи залежить якраз від дотримання розумних строків розгляду справ.

Ми неодноразово чули упродовж багатьох років: «Сильний і авторитетний суд, який приймає рішення лише в суворій відповідності із законом, як ніколи потрібний сьогодні Україні та її народу».

Ця фраза є актуальною і нині.

Думаю, не варто наголошувати, що цей авторитет повинні посилювати і прокуратура, і адвокати. І якщо ці ланки будуть працювати винятково по закону, якісно, ефективно, то народ відразу відчує.

Ось тому під час форуму й пролунало: якщо кожен з учасників судового процесу своїм позитивним прикладом впливатиме на поведінку колег, то ситуація у цій сфері зміниться. Головними ж принципами співпраці мають стати незалежність та взаємоповага. Сьогодні є необхідність підготувати спільні етичні правила у сфері правосуддя. Про це також говорили під час форуму. Його учасники схвалили підписання резолюції “Етика правосуддя”.

КОМЕНТАРІ

Володимир Кравчук, суддя Верховного суду України, голова Комітету з питань організаційно-кадрової роботи судів, органів суддівського самоврядування Ради суддів України:

– Суддівське самоврядування у сфері правосуддя – ключовий принцип, а також гарантія, які забезпечують незалежність адвокатів, прокурорів, суддів. Дуже добре, що судова гілка влади об’єднується у справі захисту прав людини. У всіх одна мета – забезпечити для кожного громадянина справедливе правосуддя. І все це неможливо без взаємодії адвокатів, прокурорів та суддів. Замість того, щоб опонувати один одному пропонується ключова теза – створювати спільні етичні стандарти в професії і максимально сприяти один одному в реалізації цілей та завдань.

Анатолій Кривошея, суддя Апеляційного суду Вінницької області:

-Цей форум – вельми неохідний захід, бо ж бачите, що замість пошуку спільних точок для вирішення справ і прийняття справедливого рішення– якісь постійні сварки між прокурорами і адвокатами, усе це, звичайно, негативно відбиваються на розгляді справ. Результати розгляду справи не оскаржуються, а навпаки – паплюжаться, до того ж коли рішення ще не скасовано. Сподіваємося, що цей форум стане початком співпраці між прокурорами, адвокатами і суддями.

Суддя у відставці Апеляційного суду Вінницької області Юрій Аліфанов:

-Цей захід направлений не тільки на координацію роботи правоохоронних органів, судової системи, а він надасть можливості громадянам нашої держави отримувати кращі правові послуги.

Леонід ФРОСЕВИЧ

Фото автора

Сообщение Судді, прокурори та адвокати – про справедливе правосуддя. Перша розмова начистоту появились сначала на Український репортер.

“Дотримання конституційного принципу рівності усіх учасників судового процесу перед судом і законом – важливий крок до становлення більш ефективної, підзвітної та прозорої судової гілки влади”, – наголошує голова Ради суддів України Олег Ткачук.

Як вищий орган суддівського самоврядування, який забезпечує виконання рішень з’їзду суддів України, Рада суддів України має вживати заходів задля забезпечення нормальної діяльності судів і суддів, утвердження незалежності та авторитету суду. З розумінням того, що в Україні всі гілки влади мають працювати спільно задля утвердження верховенства права, Рада суддів України пропонує Раді прокурорів України, Національній асоціації адвокатів України, асоціаціям, спілкам та іншим представницьким органам адвокатської спільноти, Уповноваженому у справах Європейського суду з прав людини провести 21 вересня 2018 року спільне засідання.

Є потреба обговорити нагальні питання між органами, що здійснюють представництво інтересів держави в суді та особи в суді і ухвалюють рішення з метою захисту прав і свобод, а також підготувати спільні етичні правили тих учасників, діяльність яких регламентується розділом VIII (“Правосуддя”) Конституції України.

Про це інформує Рада суддів України.

На цю тему також читайте:

• Голова Ради суддів України Олег Ткачук: “Кожен громадянин має бути впевненим, що на суд не чиниться тиск”
• В Україні оновлять Кодекс суддівської етики
• Забезпечення незалежності Феміди стає ключовим завданням Ради суддів України
• Голова Ради суддів України закликав керівництво парламенту вчасно реагувати на протиправні заяви депутатів

Сообщение Етику поведінки в суді обговорять на великому форумі появились сначала на Український репортер.