Ефективний і широко розрекламовний “Байрактар” – розвідувально-ударний безпілотний комплекс турецького виробництва, який закупила Україна. А чи поставлено на конвейєр виробництво вітчизняних безпілотників для фронту?

Під час спеціалізованої виставки «Цифрове майбутнє армії», яка пройшла 14 жовтня на Софійській площі, з’ясувалося, що українське оборонне відомство у 2021 році не придбало жодного безпілотника у деяких відомих компаній, які співробітничають з Міноборони і чиї крилаті машини вже раніше було прийнято на озброєння у нашій армії.

Наприклад, серед техніки було представлено безпілотний авіаційний комплекс А1-СМ «Фурія»,  який розроблений і виготовляється компанією «НВП» Атлон Авіа» з 2014 року.

Цей комплекс активно і ефективно застосовують наші воїни в районі Операції об’єднаних сил для повітряної розвідки і корегування вогню артилерії.

Оборонне відомство пишається цією крилатою машиною, однак забуває пояснювати суспільству, чому упродовж 2021 року не було укладено жодного контракту на придбання даного авіакомплексу.

Зате міністр оборони Андрій Таран не втомлюється повторювати свій «головний меседж – ми не сидимо, не лежимо на місці, ми працюємо». Як же ви «працюєте», коли не укладено жодного контракту на закупівлю безпілотника «Фурія»?

Із сайту компанії: «Безпілотний авіаційний комплекс А1-СМ “Фурія” розроблений і виробляється ТОВ “НВП” Атлон Авіа” з 2014 року.

За цей час вироблено понад 100 комплексів у різних модифікаціях для потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України. У 2019-2020 роках БпАК пройшов повний цикл Державних випробувань і був прийнятий на озброєння ЗСУ.

З 2014 року безпілотний авіаційний комплекс активно застосовується при проведенні Операції об’єднаних сил на сході України для ведення повітряної розвідки і корегування вогню артилерії.

Тривалий час польоту та значний радіус дії командно-телеметричної лінії та радіолінії передачі даних, дають можливість виконувати завдання на тактичній глибині до 50ти кілометрів.

До складу комплексу входить три безпілотні літальні апарати, три денні модулі корисного навантаження і два нічні модулі корисного навантаження, оснащені телевізійними камерами.

Склад комплексу забезпечує високу бойову готовність та швидке відновлення в польових умовах.Підприємство постійно проводить роботу з вдосконалення комплексу, а також надає повний спектр послуг з технічного обслуговування, ремонту і підготовки операторів комплексу”.

Ніяк не потрапить в поле зору найвищого військового начальства й інший безпілотник – Fly Eye, який сьогодні використовують в арміях країн НАТО.

У Збройних силах Україну цю ефективну крилату машину було прийнято на озброєння у 2017 році. Безпілотник Fly Eye в боях з російськими окупантами показав себе дуже ефективно.

Але біда в тому, що цю техніку українське військове відомство також не закуповує, не включає у план оборонних замовлень. Як це розуміти, пане міністр оборони Андрію Таран? Це ви так потужно піклуєтеся про обороноздатність країни? Чи, може, ми вже вигнали окупантів зі своєї землі?

Запитується: що хотіли показати організатори цією виставкою? Що  вони “працюють”, “не лежать”, проводять велику діяльність, денно і нощно виконуючи державне оборонне замовлення?

А ще й запросили Президента України, похвалилися новими розробками.

Ну як же без надування щік, без лакування дійсності?! Це у нас вже давно стало нормою, а сьогодні, під час війни з Росією, проявляється ще більш виразніше.

Сообщение На виставці Президенту Зеленському показали українські безпілотники, які не змогло закупити Міноборони (+відео) появились сначала на Український репортер.

У Києві, на Михайлівській площі пройшла спеціалізована виставка «Цифрове майбутнє армії».

Увагу журналістів «Українського репортера» привернув безпілотник Fly Eye, який сьогодні використовують в арміях країн НАТО. У Збройних силах Україну цю ефективну крилату машину було прийнято на озброєння у 2017 році.

Безпілотник Fly Eye в боях з російськими окупантами показав себе дуже ефективно. Але біда в тому, що цю техніку українське військове відомство не закуповує, не включає у план оборонних замовлень.

Як це розуміти? Ми вже вигнали окупантів зі своєї землі?

Сообщение Чому безпілотник НАТО раптом став «чужим» для української армії? (+відео) появились сначала на Український репортер.

Водночас генерал Хомчак, оглянувши новий автомобіль-тягач КрАЗ-6510ТЕ високої прохідності, який було представлено на  XVII виставці “Зброя та безпека” у Києві, сказав: якщо «АвтоКрАЗ» підведе, то армія буде купувати європейські машини.

Як відомо, це підприємство вже має успішний досвід співпраці зі Збройними Силами. Виробничники готові виготовити для армії потужну техніку, але кажуть: а де гроші за це замовлення? А коштів поки що немає, і генерал Хомчак чомусь не акцентує увагу на необхідності першочергового фінансування виробництва КрАЗів, обходячи це гостре питання.

Генеральний директор компанії «АвтоКрАЗ» Роман Черняк в інтерв’ю головному редактору «Українського репортера» Леоніду Фросевичу наголошує на типовому явищі: «Спочатку робимо машини, а потім нам обіцяють гроші». Словом, як завжди.

Тому й складається враження, що слова головнокомандувача Збройних Сил України Хомчака про готовність армії купувати КрАЗи поки що нічим реальним не підкріплені. Є лише бажання… А цього явно мало.

На фото: на передньому плані – генерал Руслан Хомчак і директор “АвтоКрАЗ” Роман Черняк.

Фото “Українського репортера”

Сообщение Українська армія відмовилася купувати білоруські МАЗи, однак виготовлення КрАЗів поки що не фінансується (+відео) появились сначала на Український репортер.

СБУ повідомляє, що у Сумській області контррозвідка викрила та блокувала схему постачання частинам Збройних Сил України снарядів, які не відповідають технічним умовам.

Цитуємо: «За даними досудового слідства, київська комерційна структура уклала державний контракт з Міністерством оборони України на виготовлення та постачання артилерійських снарядів.

Оперативники СБУ задокументували, що комерційна структура в межах державного оборонного замовлення отримала понад 50 мільйонів гривень, при цьому виготовлені за держзамовленням снаряди виявилися не придатними для використання».

Прочитавши цю інформацію не віриться, що таке можливо. Якійсь фірмі наша держава переказала понад 50 мільйонів гривень за виробництво снарядів. Кошти заплатили наперед! Колосальну суму. За браковані боєприпаси, які могли стати дуже небезпечними для наших воїнів. Як така афера могла статися в умовах суворого контролю за організацією і виконанням державного оборонного замовлення? А може, так званий «суворий контроль» – фікція?

Міністерство оборони України поки що не відреагувало на цю новину.

Від СБУ ми дізналися також, що «організоване ділками виробництво снарядів, за попередніми висновками, здійснювалось кустарним способом в непристосованих приміщеннях (див. фото). Згідно з проведеними дослідженнями, виготовлена у такий спосіб військова продукція не відповідає технічним умовам та не може бути прийнята на озброєння ЗС України. У зв’язку з цим зазначені снаряди вилучені з можливого використання».

Ось які дива кояться в оборонці! Виготовляти снаряди узялися якісь ділки. Це у нас називається «ефективним контролем» за виготовленням боєприпасів?! Клепали снаряди кустарно. На коліні чи що? За 50 мільйонів гривень. Фантастика чи реальність? Зауважмо: це повідомлення розміщено на офіційному сайті СБУ під рубрикою «Безпека держави».

Тому не про фантастику йдеться. Снаряди виготовляли в «непристосованих приміщеннях» (див. фото). В гаражах чи в ангарах якоїсь металобази?

СБУ інформує: «Під час обшуків в офісних приміщеннях та помешканнях фігурантів правоохоронці вилучили технічну та фінансово-господарську документацію, комп’ютерну техніку та інші докази протиправної діяльності».

Хто сяде за грати? 50 мільйонів гривень з держбюджету пішли на вітер. Армія вчасно не одержала боєприпасів. А якщо, не дай Боже, російська окупаційна армія завтра розпочне наступ на наші позиції, чим вдарять по ворогах українські гармати? Бракованими снарядами?

Ця справа надто серйозна, щоб її спустити на гальмах, не назвати усіх причетних. Суспільство повинно знати, чому фірмі «Роги і копита» було надано право одержати держзамовлення на виготовлення снарядів? За що, за які заслуги такий великий шмат пирога? Хто з представників Міноборони, Генерального штабу, профільних організацій, урядових та інших зацікавлених установ перевіряв, чи має фірма відповідні умови для виготовлення боєприпасів? Чи бачили вони ці «непристосовані приміщення», гаражі або ангари?

Така інспекція на підприємство мала би бути обов’язковою перед підписанням контракту про виготовлення боєприпасів. Хто безпосередньо від Міністерства оборони підписав контракт на 50 мільйонів?

Ще важливе запитання. Відомо, що будь-яка продукція військового, оборонного характеру повинна контролюватися на всіх етапах її виготовлення. Це роблять спеціально уповноважені фахівці. Хто саме контролював процес виготовлення державного оборонного замовлення?

Цікава ситуація: сьогодні для воюючої армії кустарним чином виготовляють снаряди. Водночас колись, в перші роки Незалежності продала за кордон тисячі тонн боєприпасів. Нині держава мусить закуповувати снаряди, бо не виготовляємо самі.

У 2014 році, після початку війни з російськими агресорами на сході країни, керівництво України заявило, що за декілька десятиліть нашу армію було «розграбовано». І що «не було нічого. За двадцять років усе попродавали – все, що їздило, добре стріляло…».

Одним із перших, хто долучився до розграбування української армії, був колишній киянин, а нині громадянин інших країн Дмитро Стрешинський. У кишені в нього паспорти Росії, Казахстану, Парагваю, Греції, Ізраїлю.

Це «завдяки» йому, а також деяким корумпованим відставним генералам і полковникам, у перші роки війни з російськими окупантами українським воїнам не вистачало снарядів, зброї.

Стрешинський оперував підробними сертифікатами кінцевого користувача, Вантажі начебто замовляли Єгипет, Судан, Марокко, Нігерія. Але це було брехнею.

Якщо у голлівудській кінострічці «Збройовий барон» головний герой Юрій Орлов, якого грає Ніколас Кейдж, мав доступ до військового арсеналу, то Стрешинський (на фото) в реальній історії, здається, був крутішим за Орлова.

Стрешинський пиявкою присмоктався до українських арсеналів в 1992 – 1993 роках. У березні 1992 року через Комерційний центр Міністерства оборони України йому було продано протитанкові ракетні комплекси «Фагот», «Метіс», переносні зенітно-ракетні комплекси «Ігла». Це була перша поставка зброї, яку Стрешинський морським шляхом на суховантажі відправив начебто до Марокко. Загалом він створив своєрідний торговельний канал постачання зброї і боєприпасів за кордон, використовуючи фальшиві документи.

Матеріали мого журналістського розслідування підтверджують: кораблі, які фрахтував Стрешинський, виконали 9 рейсів з порту Жовтневий, що у Миколаївській області. Вони перевозили зброю і боєприпаси до «гарячих точок» планети. У той період, коли ще не було створено ефективної системи експортного контролю, українські компетентні органи не мали можливості оперативно перевірити, в тому числі й по дипломатичних каналах, чи є справжніми сертифікати кінцевого користувача з країн, які начебто мали одержувати ці військові вантажі.

Наприклад, в рамках одного з контрактів від 8 жовтня 1992 року перевізники виконали три рейси. Так, 16 жовтня від українського берега відійшов сухогруз “Island”, на борту якого знаходилося 52 морських контейнери з військовою спецпродукцією (загальна вага зброї та боєприпасів – 851 384 кг). На капітанському містку стояв Ван Дер Лінден.

19 жовтня порт Жовтневий залишило судно “Diana-delta” під командуванням капітана Гельмута Делгера. Воно було завантажене 54-ма контейнерами зі зброєю (загальна вага – 1 007 059 кг).

Капітан Ван Дер Лінден з “Islаnda”, пройшовши “бойове хрещення” контрабандою зброї, записав до свого активу й рейс від 30 жовтня. Цього разу судно доставило таємному замовникові 38 контейнерів (653 960 кг зброї).
А саме:
– снаряди (120 мм) до гармати Д-30 – 5 000 од.;
– снаряди (130 мм) до гармати М-46 – 5 000 од.;
– снаряди (76 мм) до гармати М-1942 – 5 000 од.;
– набої (7,62 мм) – 30 млн. од.;
– набої (12,7 мм) – 2 млн. од.;
– гранатомети РПГ- 22 – 5 000 од.;
– гранатомет АГС-17 – 1 од. (плюс боєприпаси – 96 од.);
– снайперські гвинтівки СВТ – 5 од. (плюс набої – 880 од.);
– пістолети ТТ – 5 од. (плюс набої – 2 520 од.);
– автомати АК-74 – 5 од. (плюс набої – 2 160 од.).

У грудні 1992 року Стрешинський потрапив в поле зору української контррозвідки, яка узяла його в активну розробку, щоб викрити весь механізм дії каналу торгівлі зброєю. Саме в 1992 році з’явилася оперативні справи під кодовими назвами «Стратег» і «Терміти».

Під час журналістського розслідування ще у той період мені вдалося “засвітити” в пресі інформацію, що Стрешинський написав декілька листів до Президента Леоніда Кравчука. І ці листи, уявляєте, надзвичайно оперативно (!) лягали на стіл Глави держави. Один із конфіденційних листів стосувався «співробітництва на довгостроковій основі» у сфері торгівлі зброєю. В іншому листі до Кравчука Стрешинський скаржився на перешкоди в одержанні експортної ліцензії.

Мине багато років і коли в Україні військова прокуратура розпочне розслідування, то, продовжуючи журналістське розслідування, ми дізнаємося, що, скажімо, говорили на допитах, як свідки, Віктор Антонов, тодішній голова Урядової комісії з експортного контролю, міністр машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії України, а також інші високопосадовці, генерали, полковники.

Зрештою, у 2002 році Стрешинського було засуджено в Турині (Італія) за контрабанду зброї і боєприпасів, згодом він благополучно перебрався до Москви, де поруч з музеєм совітської армії відкривав майстерню з виготовлення мініатюрної стрілецької зброї. Цей аферист вивіз з українських арсеналів тисячі тонн снарядів. А потім ще були й пожежі на військових складах та арсеналах, вибухи. Отож і постало питання, де боєприпаси для відсічі російським агресорам?

Сьогодні снаряди, на жаль, клепають кустарним чином в ангарах, схожих на гаражі. А 50 мільйонів гривень, мабуть, вже встигли розтащити по кишенях.

Леонід ФРОСЕВИЧ

Сообщение Фірма наклепала бракованих снарядів для армії на 50 мільйонів гривень появились сначала на Український репортер.

Міністерство оборони України стверджує: “Під час підготовки проєкту державного оборонного замовлення на 2020 рік вперше було застосовано підхід, який передбачає максимальний відхід від найменування конкретних виробників на користь специфікацій необхідного для Збройних Сил України обладнання чи озброєння.

Рішення щодо запровадження такого підходу було прийнято новою командою оборонного відомства ще у 2019 році, в умовах, коли проєкт ДОЗ на наступний рік фактично було вже сформовано. Ураховуючи необхідність запобігання ризикам в умовах формування держоборонзамовлення за старою системою, було створено незалежну експертну комісію для аудиту усіх пропозицій, внесених до проєкту ДОЗ.

Таким чином, вироблений у внутрішній системі проєкт ДОЗ-2020 пройшов додаткову верифікацію незалежних експертів. Тільки після такого «запобіжника» документ було підписано міністром оборони та подано на розгляд Кабінету Міністрів України.

В подальшому система формування державного оборонного замовлення буде і надалі змінюватися, адже ураховуючи критично обмежений ресурс часу, докорінного її перегляду не відбулося. Водночас, вже за той короткий період, коли були введені та почали працювати додаткові «фільтри» на етапі завершення формування ДОЗ-2020, вдалося досягти значних результатів.

Запобігання корупційним проявам є пріоритетом у політиці нинішнього керівництва Міноборони. Готовність боротися з конкретними фактами корупційної складової, не замовчувати їх та співпрацювати з відповідними державними органами у цій сфері неодноразово підтверджувалася діями.

Під час формування держоборонзамовлення об’єктивно завжди будуть існувати позиції, прив’язані чи до конкретних розробок, чи до конкретних постачальників. Проте практика прийняття у внутрішній системі одноосібних рішень про закупівлю тих чи інших зразків ОВТ залишиться у минулому.

Підтверджуючи курс на максимальну відкритість ДОЗ, в умовах, коли не є можливим оголосити всіх причин закупівлі того чи іншого зразка ОВТ, беззаперечний пріоритет надаватиметься забезпеченню прозорості процесу закупівлі та інформуванню суспільства і експертного середовища про механізм прийняття саме такого рішення про закупівлю”.

Від редакції “Українського репортера” додамо: це добре, що підтверджено “готовність боротися з конкретними фактами корупційної складової”. Але поясність, чому частково не зробили оборонне замовлення прозорим, щоб платники податків знали, за якою ціною, у яких фірм купують ті чи інші матеріали для війська. Натомість обіцяють інформувати лише щодо “механізму прийняття саме такого рішення про закупівлю”.

Хіба це є прозорістю щодо цін та подробиць закупівель? Закон «Про національну безпеку України» зобов’язує зробити оборонне замовлення максимально прозорим.

Між тим “95% державного оборонного замовлення в Україні є закритим від громадськості, і це створює поле для масштабної корупції – таку спільну думку висловили представники Незалежного антикорупційного комітету з питань оборони, Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, «Ліги оборонних підприємств» та ще кількох організацій, чия діяльність стосується оборонним сектором”. Про це розповідав сайт “Радіо Свобода” у червні 2019 року.

Ми також нагадаємо, що у жовтні 2019-го міністр оборони Андрій Загороднюк заявив, що сьогодні Міноборони працює над тим, щоб зробити більшу його частину відкритою.

«Якась частина державного оборонного замовлення має бути закритою – не все ми можемо публікувати, але всі побачать, як розвивається армія, куди спрямовуються кошти і як формуються ціни», – зазначив міністр  під час урочистого зібрання до Дня захисника України.

Андрій Загороднюк також наголосив на максимальному запровадженні принципів конкурентності з метою унеможливлення ситуацій, коли керівництво або групи керівників в одноосібному порядку вирішують подальшу долю державних коштів.

“Це має бути абсолютно відкрита процедура, що дасть можливість приватним компаніям брати участь у державному оборонному замовленні. Ми покладаємо великі сподівання на «Укроборонпром». Водночас, приватні компанії мають складати конкуренцію «Укроборонпрому» для того, щоб концерн змінювався і швидше реагував на наші замовлення», – говорив міністр.

І де ж ваше обіцяне – “всі побачать, як розвивається армія, куди спрямовуються державні кошти і як формуються ціни”, пане міністр оборони?

Нагадаємо також, що після перемоги на президентських виборах команда Володимира Зеленського обіцяла  забезпечити прозорість державного оборонного замовлення.

Леонід ФРОСЕВИЧ

На фото: виставка “Зброя і безпека”, Київ, 2019. Перший праворуч – міністр оборони України Андрій Загороднюк.

Фото “Українського репортера”

Читайте також:

• На дерибані Української армії тисячі крадіїв та аферистів стали мільйонерами
• Ось так заганяли Українську армію у безпросвіток

Сообщение Державне оборонне замовлення і надалі буде закритим для суспільства появились сначала на Український репортер.