Обирати місцеву владу будуть в основному віддалені від Києва громади: Медвинська Богуславського району, Фурсівська Білоцерківського і Дівичківська Переяслав-Хмельницького районів. Лише Великодимерська об`єднана територіальна громада розташована в пристоличному Броварському районі.

Кореспондентка “Українського репортера” поспілкувалася з керівниками громад.

Як не дивно, але Фурсівський сільський голова Микола Фурсенко після майже дворічної війни за право самостійного господарювання, намагання довести і чиновникам Київської обласної державної адміністрації, які бачили село Фурси лише в складі Білої Церкви, і тим же білоцерківцям, що вони цілком можуть жити окремо від міста обласного підпорядкування, за його словами, нині спокійно готується до виборів, вирішує технічні питання.

– Нарешті на нас ніхто не тисне, ніхто нас ні в чому не переконує, я навіть не можу сказати, хто ж буде моїм конкурентом на виборах, бо поки що про це немає жодних розмов, – сказав Микола Іванович.

Нелегким було становлення і пристоличної громади, адже голову Великодимерської селищної ради Анатолія Бочкарьова очільники навколишніх сіл звинувачували у волюнтаризмі, в тому, що він нібито насильно хоче приєднати до себе населені пункти, деякі села. А Рожівка й Богданівка спочатку згодилися, а потім навідріз відмовилися бути у складі Ведикодимерської об`єднаної територіальної громади. Нині ця громада нарешті визначилася в своїх межах. І все ж її голова Анатолій Бочкарьов, знаний в районі керівник, не зовсім упевнений у тому, що вибори 29 жовтня пройдуть у них дуже гладко і безболісно.

– Я не те, що передбачаю, а впевнений у тому, що “бої” будуть у нас і за правилами, і без правил, бо це вибори, і в них є своя специфіка, – говорить він. – Це зараз нібито немає претендентів на голову громади, але скоро вони з`являться і будуть всіма засобами доводити свою першість.

А ось Медвинська об`єднана територіальна громада іде на вибори без керівника села. Нині обов`язки сільського голови уже понад три місяці виконує секретар ради Світлана Плаксун. Працівник Медвинської сільської ради Володимир Робак розповів, що законно обраний голова Ігнатій Сергієнко склав повноваження наприкінці травня цього року, нібито за станом здоров`я, хоча хворим він зовсім не здавався.

Дівичківську та Стовп`язьку сільські ради свого часу також, як і Фурси, пропонували приєднати до Переяслава-Хмельницького. Проте люди змогли переконати облдержадміністрацію, що можуть бути окремою громадою. Так виникла Дівичківська ОТГ. За словами сільського голови Дівичок Івана Матюка, тут були готові до виборів ще в травні 2016 року, проте в Київській облдержадміністрації чомусь увесь час їх не затверджували, тримали в себе довго документацію громади, а потім передавали її на доопрацювання, після чого знову тримали, і так понад рік минуло. А ще лідер Дівичок Іван Матюк прийняв рішення не балотуватися на голову ОТГ, вважаючи, що його колега, очільник Стовп`язької сільської ради Тимофій Демко, буде кращою кандидатурою на цю посаду.

– Я ще молодий, мені потрібно ще набратися досвіду, а Тимофій Петрович – людина відома, досвідчена, його знають у всіх селах, що входять до Дівичківської громади, – сказав Іван Матюк.

Алла ТОПЧІЙ

На цю тему читатйте також тут:

• Громади Київщини і обласна влада — реальне чи надумане протистояння?
• З’явилися підстави для розблокування Гостомельської громади

Сообщение З якими настроями готуються до виборів об`єднані територіальні громади Київщини появились сначала на Український репортер.

Такі дані щотижневого моніторингу Мінрегіону щодо стану формування об’єднаних громад в Україні.

Найбільше об’єднаних громад, які вже чекають на рішення ЦВК, у Дніпропетровській – 19, Полтавській – 15, Волинській – 14, Чернігівській та Черкаській – по 12, Одеській – 11, Херсонській – 10, Вінницькій та Сумській – по 9, Житомирській – 8, Кіровоградській та Запорізькій областях – по 7 громад.

На жаль, у цьому списку, за попередніми даними незалежних спостерігачів, знову немає громад з Київської області. Між тим, у столичному регіоні низка таких громад (а вони сформовані) вже давно очікують на вибори. Але це питання десь “нагорі” досі відсували на задній план, раз по раз мотивуючи, що нібито “немає політичної волі”. З добре поінформованих джерел відомо, що питання виборів у громадах на Київщині ЦВК все одно розгляне найближчим часом і дасть згоду…

До речі, як повідомляє Урядовий портал, ще 102 громади – на фінальних стадіях завершення процесу об’єднання:

· по 18 ОТГ облдержадміністрації готують звернення до ЦВК,

· 58 ОТГ приймають остаточні рішення про об’єднання,

· 26 ОТГ чекають на висновок ОДА.

Кабмін нагадує, що загалом в Україні протягом 2015-2017 років створено 413 об’єднаних територіальних громад, до складу яких увійшла 1971 колишня місцева рада.

На цю тему читайте також тут:

• Громади Київщини і обласна влада — реальне чи надумане протистояння?
• Вишгородщина: сільські громади бояться залишитися “без штанів”
• З’явилися підстави для розблокування Гостомельської громади
• Губернатор Київщини Горган за Гостомельську громаду
• Чому Ірпінь не відпускає Гостомель у самостійне “плавання”?

Сообщение Вибори у громадах знову обминають Київщину? появились сначала на Український репортер.

Цю громаду утворено ще два роки тому (увійшли Гостомель, села Мощун, Горенка та Озера), усю відповідну документацію щодо цього затверджено на найвищому державному рівні. Процес підготовки документів цієї громади було названо зразковим, з неї радили брати приклад усім. Залишається лише провести перші вибори у Гостомельській об’єднаній територіальній громаді. Але їх постійно блокують…

Василь Вознюк, секретар координаційної ради з допомоги мобілізованим гостомельцям:

– Не зацікавлений у цьому перш за все селищний голова Юрій Прилипко.

Як відомо, на посаду очільника Гостомеля Прилипко балотувався за підтримки партії “Нові обличчя”, лідером якої є мер Ірпеня Володимир Карплюк.

Сьогодні наше селище віддає половину свого бюджету (а це — чимала сума) Ірпеню, в адміністративному підпорядкуванні якого й досі знаходиться, суми сплачуємо до бюджетів усіх рівнів великі.

Вікторія Мазніченко, бізнесвумен:

– Ірпінь не відпускає Гостомельську громаду в самостійне “плавання”.

Основна причина? Фінанси, земля — ось що Ірпінь не хоче випускати зі своїх рук в інтересах Гостомельської громади.

Тетяна, головний бухгалтер фірми:

– Мене обурює, що наші податки — в Ірпені, який діє за принципом: хочу — дам Гостомелю частину коштів, хочу — не дам… Якби у нас діяла Гостомельська об’єднана територіальна громада, то усі податки залишалися б у нашому селищі.

Ось чуємо: Ірпінь будує парки. А де наші парки? Словом, Гостомельська об’єднана територіальна громада дуже потрібна.

Тим часом в селищі – проблеми: в кулуарах вирішується все, а для людей — нічого…

Володимир Купріянов, пенсіонер:

– Ви хотіли, щоб у вашій хаті господарював хтось чужий?

Ні, мабуть. Ото ж бо.

Тільки громада має тут розпоряджатися. Сподіваємося, що вона все ж буде повноправним господарем на цій території…

Ярослав Плащеватий, водій:

– Треба, щоб люди в Гостомелі нарешті перестали бути пасивними, щоб потужно відстоювали право об’єднаної територіальної громади самій розпоряджатися і ресурсами, і податками, щоб до керма місцевої влади обрали тих, хто вірою і правдою буде служити усім громадянам.

Леонід ФРОСЕВИЧ
Фото Олексія ІВАНОВА

Сообщение Чому Ірпінь не відпускає Гостомель у самостійне “плавання”? появились сначала на Український репортер.

Мусимо сказати гірку правду: її немає. Ми говоримо про владу, яку б люди обрали на новій основі, на підставі тих законів про децентралізацію, які дозволяють у селах та містах жити заможно, самим розпоряджатися податковими надходженнями, зрештою створити такі собі міні-держави у європейській Україні. Оці громади — рушійна сила глобальних перетворень у самоврядуванні.

Чому немає тут влади? Бо на землях ірпінського краю юридично не діє жодна (!) об’єднана територіальна громада. На папері є, але “ключ запалювання” у двигуні не повернуто. Отож ці “папери” – мертві.

А запитайте, скільки усього діє (за усіма параграфами та циркулярами) таких об’єднаних територіальних громад, себто міні-держав, на Київщині? Кілька. Отаке воно, лихо печене, з реформою у столичній області.

Але ж цю справу давно “замісили”! 1 квітня 2014 року на найвищому щаблі державної машини дали старт Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні. А у 2015 році прийняли Закон “Про добровільне об’єднання територіальних громад”, відкривши шлюзи фінансовій децентралізації. І вже того ж року перші вибори провели 159 громад.

Щасливчики? Безсумнівно. Адже у 2016-му вони отримали прямі міжбюджетні відносини, їхні місцеві бюджети стали повненькими від грошових сум.

А потім раз по раз країною котилися місцеві вибори у нових громадах. Тим часом на Київщині — штиль. Повний! Про вибори навіть найменшим словом чи напівсловом ніхто із влади не прохоплювався.

Водночас процес гуртування міст і сіл у громади тривав. До офіційних інстанцій було подано пропозиції “низів” Київщини про утворення 61 громади. “Зелене світло” пообіцяли увімкнути для 29 громад, сказавши людям, що все гаразд: наберіться, мовляв, терпіння – і у вас також буде міні-держава у державі.

Сьогодні із цих 29 десять громад, в тому числі такі як Гостомельська, Березанська, готові до проведення перших місцевих виборів. Щоб до керма нарешті стали депутати, нові керманичі, щоб нарешті стали господарювати, як у світі це робиться.

Але ж виборів немає. “Верхи” постійно крутять веремію, натякаючи, що для цієї справи потрібен то один закон, то — другий.

Вставляє палиці в колеса й ЦВК. Скажімо, вона кілька разів відмовляла дати згоду на проведення виборів у Гостомельській громаді, мотивуючи тим, що потрібно мати рішення парламенту щодо зміни меж районів.

Цю лиху “карту” ЦВК побила “козирем” Верховна Рада. Не так давно вона ухвалила Закон №5520 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей добровільного об’єднання територіальних громад, розташованих на територіях суміжних районів”.

У цьому законі передбачено: якщо до складу об’єднаної територіальної громади (наприклад, Гостомельської) увійшли громади, розташовані на територіях суміжних районів, то Центральна виборча комісія ухвалює рішення про призначення перших виборів депутатів та селищного голови об’єднаної територіальної громади до зміни меж відповідних районів.

Навіть після цього закону на теренах Київщини — ні гу-гу. Державні субвенції десятою дорогою обходять громади Київщини. Ніби тут якесь закляте місце. Ви знаєте про це, пане губернаторе Горган? До людей доносяться чутки, що виборів не буде ні тепер, ні в четвер. Це діло треба розжувати, як казав вуйко на базарі.

На Київщині процес добровільного об’єднання громад був одним із найскандальніших в Україні. Тут є чимало місцевих “князьків”, які хочуть шляхом маніпуляцій та тиску приєднати до своїх “володінь” нові землі, хто усіляко гальмує вибори у нових громадах, кому не подобаються прозорість у фінансових справах селища чи міста, хто й надалі намагається годувати з комунального бюджету свій сімейний клан… Хто заграє з політичними партіями.

Якою ще походити козирною картою, щоб люди святкували перемогу, у своїй хаті мали свою правду? Одного разу автор цих рядків поцікавився у віце-прем’єр-міністра – міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України Геннадія Зубка під час брифінгу: «Децентралізація та реформа місцевого самоврядування: результати другої хвилі соціологічного дослідження».

І що почув?

– Київська область є непростою, – промовив Геннадій Зубко. – Тут є дуже багато точок впливу: політичних, бізнесових… Це самодостатня область, яка має дуже розгалужену систему центрів, які можуть бути адміністративними. І ми бачимо, що згідно з опитуваннями кожен українець хоче бути в адміністративному центрі.

І це природно, пане Геннадію. Але ж нехай влада покаже, що вона має булаву в руках.

Зубко продовжує свою думку:

– Думаю, що нам, разом з Київською обласною держадміністрацією, обласною радою, потрібно підсилити роботу на цьому напрямку… Думаю, що сьогодні, коли є нове керівництво обласної держадміністрації, ми розробимо маршрутну карту, яка дозволить пришвидшити процес реформи.

Знаєте, коли була розмова? Торік, у грудні. Так, Київщина має нового керівника облдержадміністрації (Олександр Горган), але ж обіцяної “маршрутної карти” немає. І чого варті в такому разі ваші слова, пане Зубко? А ви ж на самісінькому чолопку влади! Люди ж ловлять кожне ваше слово, бо сподіваються, що зміни ось-ось, не за горами. Та й губернатор Горган про цю “маршрутну карту” ані чичирк. Може, не відає?

Тим часом люди, певно, скоро хмарою підуть до адмінбудинків влади вимагати змін.

Вони не хочуть чути про те, що немає політичної волі для проведення місцевих виборів, їм байдуже, чи є легітимним голова ЦВК Михайло Охендовський, яку пісню “співають” державні адміністрації… Вони хочуть, щоб влада врешті виконала обіцяне — дала можливість їм самим облаштовувати свої домівки, тобто міні-держави.

Люди у нас не дурні. Вони десь підозрюють, що там “заквашується” на верхніх поверхах влади. От і вивершуються різні версії. Не дають стежки громадам — отже, ще не поділені між своїми виборчі округи, не хочуть віддати земельку за межами населених пунктів, не впевнені в прихильності електорату, не зібрали до свого клану ще усі села… А то ще й “торгівля” десь крутиться з партіями та партійками, тобто розподіл вотчин…

Але усі ці комбінації б’ють по настроях людей. Ще й як луплять! Посилюються зневіра та розпач. Чи до великих справ у такому разі? Тим часом піднімає голову криміналітет, йому вольготно. Відчуває підтримку місцевих князьків. І плодяться “чикаго” за “чикагом”.

Не хочемо жити в “Чиказькій області”. Бо Київщина насправді – благодатний, добрий, мирний і привітний край.

Леонід ФРОСЕВИЧ, головний редактор

На цю тему читайте також тут:

• Київщина не подала жодного проекту від громад для отримання субвенції

Сообщение Не хочемо “Чиказької області”! появились сначала на Український репортер.

Процес утворення та формування об’єднаних територіальних громад у столичному регіоні шкутильгає на обидві ноги, у цьому плані область пасе задніх. Окрім цього, деяким утвореним громадам ЦВК не дозволяє провести вибори, у центральної влади немає політичної зацікавленості, відтак ці громади — ніби в невагомості: на папері є, а юридично їх немає. Відтак тут господарюють по-старому, ніякої децентралізації не проглядається.

Відповідаючи на запитання “Українського репортера” щодо перспектив реформи місцевого самоврядування на Київщині, віце-прем’єр-міністр – міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України Геннадій Зубко зазначив: “Київська область є непростою. Тут є дуже багато точок впливу: політичних, бізнесових…”

Може, ці “точки впливу” й стоять на заваді прогресивним змінам? “Український репортер” вже розповідав, що на Київщині процес добровільного об’єднання громад був одним із найскандальніших в Україні. Тут є чимало місцевих “князьків”, які хочуть шляхом маніпуляцій та тиску приєднати до своїх “володінь” нові землі, хто усіляко гальмує вибори у нових громадах, кому не подобаються прозорість у фінансових справах селища чи міста, хто й надалі намагається годувати з комунального бюджету свій сімейний клан…

А ще й недосконалість законів щодо реформи місцевого самоврядування збиває людей з пантелику, зрештою і закони суперечать один одному.

У підсумку страждають міста і села. Нині субвенції оминули їх.

А хто одержить кошти? Урядовий портал повідомляє:

“У Мінрегіоні відбулося перше у цьому році засідання Комісії з розгляду поданих об’єднаними громадами проектів, що можуть реалізовуватися за рахунок коштів субвенції з державного бюджету на формування інфраструктури.

Комісія розглянула і схвалила 22 проекти від 6 об’єднаних територіальних громад з 5 областей:

Калинівської ОТГ (Вінничина).

Новопокровської ОТГ (Дніпропетровська область).

Черкаської ОТГ (Донецька).

Вільховецької та Тячівської ОТГ (Закарпатська).

Волоківської ОТГ (Чернівецька).

Загальна сума реалізації цих проектів – 22 мільйони гривень.

Нагадаємо, загалом у Державному бюджеті України на 2017 рік заплановано 1,5 мільярда гривень субвенції місцевим бюджетам на формування інфраструктури об’єднаних територіальних громад”.

Леонід ФРОСЕВИЧ

Сообщение Київщина не подала жодного проекту від громад для отримання субвенції появились сначала на Український репортер.

Ось уже майже місяць мальовниче і давнє село Витачів, що на Обухівщині Київської області, живе без сільського голови.

Любов Дем`яненко у травні подала заяву на звільнення з роботи за власним бажанням. Депутати на черговій сесії сільської ради прийняли її відставку.

З неофіційних, але достовірних джерел кореспонденту “Українського репортера” стало відомо, що причиною дострокового залишення посади очільницею Витачева стало розходження в думках щодо входження села в об`єднану територіальну громаду із центром у місті Українка сільського голови, депутатів сільради та жителів Витачева.

Відповідно до перспективного плану формування громад Київської області в об`єднану територіальну громаду із центром у місті Українка, крім Витачева, мають входити ще п`ять сіл: Трипілля, Халеп`я, Жуківці, Щербанівка і Верем`я.

Здавалося б, які тут можуть бути інші варіанти. Адже Українка хоч і невеличка (близько 15 тисяч жителів), але досить твердо стоїть на ногах. З 2002 року місто очолює Павло Козирєв – людина передових поглядів, зарекомендував себе як умілий сучасний менеджер (крім того, він ще й віце-президент Асоціації міст України).

Очільнику Українки вдалося зробити це містечко не лише комфортним для проживання, але й відомим за межами Київської області. Адже в Українці започатковано низку культурних міжнародних заходів, зокрема фестиваль короткометражного кіно та відеоарту “VAV-Fest”.

Тож здавалося б цілком логічно, що на офіційному веб-сайті Української міськради вміщено замітку про святкування в Халеп`ї Дня села, яка закінчується на такій оптимістичній ноті: “Маємо надію, що невдовзі будемо єдиною спроможною громадою. Бажаємо халепчанам добра та успіхів!”.

Кореспондентка “Українського репортера” також була на святкуванні Дня села в Халеп`ї, спілкувалася з його жителями та гостями, серед яких була і сільський голова Жуківців Світлана Граб та інші очільники сусідніх із Халеп`ям населених пунктів.

Із розмови з ними з`ясувалося, що, на жаль, настрої мешканців сіл, яких згідно з перспективним планом формування територіальних громад Київської області мають приєднати до Українки, далеко не такі оптимістичні.

Незважаючи на те, що ці населені пункти невеликі й неперспективні (у селі Халеп`я проживає близько 878 осіб, в Щербанівці – 243 особи, а в Трипіллі хоч і мешкає близько трьох тисяч чоловік, все одно воно не має відповідних інфраструктури та економічного підґрунтя) і жодне з них не може стати центром спроможної об`єднаної територіальної громади, голови зазначених сіл і прості селяни не в захваті від того, що їх приєднають до багатої та перспективної Українки.

– Ми не впевнені в тому, що в нашому селі стане краще жити після того, як його приєднають до Українки, що отримуватимемо від міста належну підтримку на розвиток села. Гадаю, що від цього об`єднання виграє лише Українка, – говорить голова села Жуківці Світлана Граб.

У екс-голови Витачева Любові Дем`яненко були інші погляди на це питання, що і призвело до конфлікту сторін і звільнення сільського очільника. Чому ж не знайшли спільної мови Витачівський сільський голова, депутати та мешканці Витачева? Це і намагалася з`ясувати кореспондентка “Українського репортера”.

Витачів – колись могутній порт на Дніпрі, про який ще понад тисячу років тому згадував візантійський імператор Костянтин Багрянородний, у якому ще на початку минулого століття проживали понад дві з половиною тисячі осіб, нині село, де мешкають 828 жителів.

Хоч воно й розташоване в пристоличному Обухівському районі, добиратися сюди не дуже зручно. Адже від центральної дороги, що веде до села Стайки сусіднього Кагарлицького району, потрібно ще звернути ліворуч і чи то проїхати, чи пройти близько трьох кілометрів.

На щастя, трапилася вантажівка. Її водій зголосився підвезти кореспондентку “Українського репортера” до центру села, де розташована Витачівська сільська рада.

З`ясувалося, що водій вантажівки, який назвався Олегом, працює у місцевому сільськогосподарсько-виробничому кооперативі (СВК) “Заповіт Ілліча”(!).

Чоловік тут же пояснив, що назва ця пов`язана не з вождем міжнародного пролетаріату, а із засновником підприємства, якого було по батькові – Ілліч. Як розповів працівник цього підприємства з такою дивною назвою, СВК зовсім непогано стоїть на ногах. Тут вирощують зернові культури та розводять молочних корів.

Таким чином кооператив забезпечує роботою мешканців села і наповнює бюджет населеного пункту. На питання, чи бачить він Витачів в об`єднаній територіальній громаді з центром у місті Українка, чоловік відповів заперечно, його влаштовує нинішній стан справ у селі. Хоча складається таке враження, що з людиною просто ніхто не говорив на цю тему, ніхто не окреслював перед цим чоловіком усіх перспектив створення об`єднаної територіальної громади.

Проте не лише простий мешканець села перебуває в невіданні щодо того, як відбувається процес об`єднання села в територіальну громаду. У сільській раді обов`язки голови виконує секретар Людмила Гончарук.

Вона розповіла, що екс-сільський голова Любов Андріївна Дем`яненко створила ініціативну групу, яка вивчала питання щодо входження села в об`єднану територіальну громаду з центром у місті Українка, навіть це питання було винесене у грудні минулого року на збори села (щоправда, не основним).

– Далі ми планували провести ще одні збори, на яких виступила б ініціативна група і вже більш докладно розповіла мешканцям села про вигідні варіанти об`єднання в територіальну громаду. Проте Любов Андріївна звільнилася, і це питання зависло в повітрі, – розповідає секретар сільради, в.о. сільського голови.

Як не дивно, але на даний момент перша особа у владі Витачева не могла назвати осіб, які входили до складу ініціативної групи, що мала займатися опитуванням жителів села щодо входження їх у територіальну громаду з центром в Українці. Зіславшись на те, що це компетенція екс-голови.

Проте поговорити з Любов Дем`яненко не вдалося. Вона не відповідала на телефонні дзвінки секретаря сільради, а вдома екс-очільниці села також не виявилося.

Виходить, що у Витачеві створення ОТГ цікавило хіба що колишню голову, яка звільнилася з посади, не довівши справу до завершення? Відповіді на питання щодо причини звільнення Любові Дем`яненко з роботи її колега всіляко уникала, посилаючись на те, що це її особиста справа.

Хоча ця “особиста справа” була далеко не секретом для пенсіонера Миколи Івановича, який після виходу на заслужений відпочинок приїхав з Києва і оселився в рідному селі, де минули його дитинство і юність.

– Один підприємець хотів поставити в селі кіоск, де б продавали продукцію відомої фірми, що вирощує курей – “Наша ряба”, а головисі це не сподобалося, – розповідає чоловік. – Хоча депутати, а в основному це працівники СВК “Заповіт Ілліча”, були за те, щоб кіоск у селі працював. Та це не перший конфлікт між екс-головою сільради і депутатами – працівниками “Заповіту Ілліча”, через те вона і змушена була подати заяву на звільнення.

Депутат сільської ради і водночас працівник кооперативу “Заповіт Ілліча” Микола Гаврилець підтвердив: справді приводом, щоб подати заяву на звільнення, для екс-сільського голови Витачева послужила історія з кіоском “Наша ряба”.

Виявляється, що на сесії сільради депутати і справді проголосували, щоб павільйон поставити в селі, але де саме – нічого сказано не було. І ось якимось чином з`являється документ, в якому дописано від руки, де саме має розташуватися “Наша ряба”.

– Коли голові вказали на те, що вона підробила рішення сільради на свою користь, та дуже розсердилася, а потім написала заяву про звільнення, – розповідає депутат. – Проте це не основна причина, чому Любов Дем`яненко більше не є очільником Витачева.

Річ у тім, що екс-голова, коли йшла на вибори, багато чого обіцяла людям: що й дороги відремонтують, і своя газета буде в селі, і робочі місця, і бюджет наповнить… А в результаті вийшло, що два номери газети вийшло, і все. Дороги як були розбиті, так і залишилися.

На думку Миколи Гаврильця, екс-голова Витачева, не змігши належним чином організувати свою роботу щодо наповнення бюджету села, розвитку його інфраструктури тощо, сподівалася на підтримку мера Українки.

Але, можливо, в цьому і є раціональне зерно? Микола Олександрович досить безапеляційно і різко відповів:

– А я не вірю Козирєву, бо яка це курка та від себе гребе! І навіщо нам ці об`єднання, вони ж ні до якого добра не доведуть. Уже ж були об`єднання, роз`єднання. І що це дало? Якщо хочете допомогти селам вижити, дайте допомогу конкретно населеному пункту, а тоді й побачите, як він буде господарювати.

Такі думки, на жаль, сьогодні серед людей, жителів не лише Обухівщини, а й інших населених пунктів, далеко не поодинокі. І в цьому немає нічого дивного. Люди завжди бояться чогось нового, ще не вивченого.

Утім, вже стільки різних реформ проводили за часів незалежної України… І дуже часто після чергових новацій села залишалися обідраними та знедоленими.

Алла ТОПЧІЙ
На фото: Древньоруський Витачів

Сообщение Обухівщина: чи буде Витачів у громаді міста Українки? появились сначала на Український репортер.

В Україні уже майже два роки триває процес об`єднання окремих населених пунктів у територіальні громади.

На жаль, не скрізь він проходить злагоджено і безболісно. Особливо виникли проблеми в столичній області. Чому так сталося? На думку фахівців місцевого самоврядування, це пов`язано з тим, що Перспективним планом формування об`єднаних територіальних громад було передбачено створити на Київщині 45 таких формувань, а Кабінет Міністрів України затвердив лише 29. Наприклад, якийсь населений пункт хотів би об`єднатися з сусіднім, а в Перспективному плані такої громади просто немає і не може бути.

Подібна ситуація склалася і з приєднанням села Плоске Броварського району, колись славного на весь СРСР своїм держплемзаводом “Плосківський”, який нині майже банкрут, до вже сформованої Великодимерської територіальної громади.

Як розповідає Плосківський сільський голова Лідія Димчук, ще в кінці жовтня минулого року в село приїжджав селищний голова Великої Димерки Анатолій Бочкарьов, депутати Броварської райради, зібрали збори, на яких плосківців переконували, що у Великій Димерці їм буде дуже добре. Проте люди відмовилися об`єднуватися в територіальну громаду з Великою Димеркою, оформили цю відмову офіційно. Лідія Димчук вважає, що їй негоже йти всупереч своїх односельців, бо вона має насамперед захищати їхні інтереси. “Плосківці хочуть господарювати самостійно, проте, якщо вже це необхідно, то краще створити об`єднану територіальну громаду із центром у селі Гоголів, це до нас значно ближче” – наголошує очільник Плоского.

Свою думку жителі села висловили під час опитування, яке проводили сільські депутати. Вона, звичайно, була не на користь об`єднання в одну територіальну громаду з Великою Димеркою. Проте знайшлись такі депутати сільради, що, на думку Лідії Димчук, сфальсифікували результати опитування плосківців, доводили, що жителі села насправді хочуть бути разом із димерцями. Це викликало значне обурення громади, тож і сесія Плосківської сільради, і збори села висловили недовіру трьом сільським депутатам.

А тим часом великодимерці, як вважає сільський голова, продовжують тиснути на плосківців, щоб ті нарешті захотіли з ними об`єднуватися.

Проте інша сторона, тобто Великодимерський селищний голова Анатолій Бочкарьов, категорично заперечує всі закиди на адресу селища. Великодимерці зовсім не тиснуть на плосківців, бо немає в цьому потреби. “Перспективним планом Київської області передбачено створення Великодимерської об`єднаної територіальної громади. Зараз ми перебуваємо на другому етапі формування цього утворення, подали наше бачення існування громади на експертизу до Київської обласної держадміністрації. До складу громади з центром у селищі Велика Димерка входитимуть Красилівська, Жердівська (7 населених пунктів), Бобрицька, Шевченківська, Руднянська сільські ради. Плоского ж, як і Русанова та і ще кількох небагатих, неперспективних населених пунктів у плані нашої громади немає”, – розповідає очільник Великої Димерки.

Анатолій Бочкарьов не заперечує, що він восени минулого року приїжджав у Плоске, виступав на сесії сільської ради і розповідав про перспективи об`єднання сіл в одну територіальну громаду, адже так легше виживати, бо багатші села допомагатимуть біднішим. Проте це була не його ініціатива відвідати плосківців. Анатолій Борисович приїжджав сюди на запрошення окремих депутатів Плосківської сільської ради, які бачать перспективу розвитку свого населеного пункту разом з Великою Димеркою.

Але не всі підтримують таку пропозицію. Дехто хоче бути самостійним, дехто – у складі Гоголівської об`єднаної територіальної громади. Та, на думку Анатолія Бочкарьова, село Гоголів ніколи не затвердять центром окремої самостійної одиниці, не визнають спроможною громадою. Бо немає там ні відповідної фінансової бази, ні нерухомості, ні соціальної інфраструктури. Тож плосківцям потрібно з’ясувати, з ким і як їм бути.

На думку Анатолія Бочкарьова, конфлікти відбуваються в середовищі самих депутатів Плосківської сільської ради та жителів села. І доки вони не порозуміються між собою, доти й перебуватимуть у так званій, як її називають у народі, “сірій зоні”, тобто бідними, безперспективними.

Ми попросили прокоментувати ситуацію, що склалася у селі Плоскому на Броварщині, керівника Офісу реформ Київської ОДА Володимира Удовиченка. Він запевнив, що територіальне об`єднання є справою добровільною. І, звичайно, що офіс реформ ні в якому разі не схвалює силові методи роботи з людьми. Якщо село не хоче ні з ким об`єднуватися, нехай собі живе самостійно. Водночас Удовиченко застеріг сільських голів-одноосібників від непродуманих рішень. І каже, що таким населеним пунктам доведеться спочатку сидіти в болоті, а потім приєднуватися до когось за спрощеною системою, бо ж ніхто заради них проводити вибори не буде.

Алла ТОПЧІЙ

Сообщение Чи силоміць Плоске приєднують до Великої Димерки? появились сначала на Український репортер.