Національний художній музей опублікував на своїй фейсбук-сторінці текст записки: «Іюня 25-го 1900 года столяра Семенъ Антоновъ, Алексей Антоновъ, Яковъ Р..ди”. Зі звороту: “Архитекторъ Городецкий Владиславъ».

Директорка НХМУ Юлія Литвинець розповіла у коментарі Громадському радіо, що наразі невідомо, ким були вказані, окрім Городецького, троє осіб – швидше за все, це люди, що виготовляли двері, а сам ескіз належав архітекторові, оскільки на дереві стоїть його підпис.

– Цікаво, що, коли почали реставрувати двері і зняли шпаклівку, виявилося – оригінальним кольором дверей був не сірий,  він є пізнішим, вже повоєнним нашаруванням, яке утворилося в результаті хімічних процесів, – розповіла Юлія Литвинець. – Двері виготовлені з мореного дуба, і їхні оригінальні кольори − вохристі. Ми тепер розуміємо, що раніше уся споруда музею виглядала через це по-іншому, і маємо намір відновити оригінальні кольори дверей.

Вхідні двері повернуться до музею з реставрації за два місяці. У музеї зазначають, що не хочуть поспішати з цим, оскільки  реставрувати треба багато, а двері, які найбільше використовуються в музеї, мають бути безпечними для відвідувачів і не пропускати холоду.

Гроші на реставрацію  зібрали завдяки програмі «Левовий Краудфандинг». Окрім відновлення вхідних дверей, за пожертвувані кошти у музеї вже відреставрували підлогу на другому поверсі.

Нагадаємо, що Національний художній музей заснований 1899 року. Його будівлю спроектував архітектор Владислав Городецький у неокласичному стилі. На сьогодні фонди музею налічують близько 40 000 експонатів, серед яких – збірки іконопису, давньої поліхромної скульптури, класичні твори живопису XIX століття, український авангард та мистецтво тоталітарної доби, новітні течії живопису  XX-XXI століть.

Сообщение «Sms з минулого». У 118-річних дверях художнього музею знайшли унікальну записку появились сначала на Український репортер.

Головне – особистість

Ювілейна виставка Тетяни Яблонської – талановитої учениці славетного живописця й педагога Федора Кричевського, унікальної художниці, творчість якої визначила основні тенденції українського мистецтва другої половини ХХ століття, зібрала таку кількість шанувальників, яку київські музейні заклади не бачили давно.

І це не дивно, адже переважно слово «геній» додають до чоловічих імен, а от до жіночих дуже рідко. Тетяну ж Яблонську без перебільшення називають геніальною художницею, і її картини як вражали, так і продовжують вражати любителів справжнього мистецтва.

У чому таємниця геніальності цієї гарної і Богом поцілованої жінки – достеменно нікому невідомо, але вона знала секрет справжньої краси. «Зараз я прийшла до висновку, що у мистецтві головне – особистість художника, його безпосередні почуття, поезія його душі й уміння захопити цим глядача. Тут не може бути ніякого самоствердження, ніяких пошуків оригінальності, ніякого епатажу. Все це від лукавого».

Неправильний підхід

Слава, почесті і нагороди не завжди були супутниками талановитої і неймовірно працьовитої художниці. Сьогодні у це важко повірити, але були часи, коли Тетяну Нилівну звинувачували у незрозумілому «формалізмі» та іншій ідеологічній маячні.

Про історію твору «І спогади, і мрії», який спершу називався «Життя продовжується» , Тетяна Нилівна написала наступне: «…Мою картину “Життя продовжується” було знято з виставки за ідеологічно неправильний підхід – “роз’єднаність поколінь”. Із цього питання (секретар ЦК Компартії УРСР з пропаганди) Скаба викликав мене “на розмову”. Ішла до нього, попередньо прийнявши таблетку від страху. Розмова була дуже жорсткою. Скаба намагався доводити мені помилковість мого задуму, я з ним не погоджувалася. Я не бачила у своєму задумі ніякої “ідеології”.

На цій картині, яку можна побачити серед інших на виставці, зображені старий і молода жінка з немовлям, які сидять біля хати. Як зазначала сама Тетяна Яблонська, старий дивиться вниз, заглиблений у свої думи-спогади, молодиця ж вся у мріях про майбутнє, дивиться вперед. Художниця мала на меті висловити загальнолюдську ідею зміни поколінь, продовження життя і не могла зрозуміти, до чого тут ідеологія.

«Київський куточок»

Крім відомих картин Яблонської – «Хліб», «Льон», «Стара Флоренція» та багатьох інших у виставковій експозиції привертає увагу «київський куточок». В ньому «живуть» ескізи, етюди, малюнки з краєвидами Києва, його будиночками, вуличками та іншими милими серцю киян принадами.

Один із численних учасників виставки – художник-монументаліст Микола Соколов, відомий своїми розписами і мозаїками у Михайлівському соборі та інших київських храмах, поділився з «Українським репортером» своїми враженнями від цього розділу і виставки в цілому:

«За велінням долі я 35 років працював на Андріївському узвозі, там знаходилась моя майстерня. У далеких 70-х Тетяна Нилівна зробила малюнок будинку, в якому вона розміщувалась. Коли я його побачив, був приголомшений і приємно здивований, адже коли ми в ньому працювали, він був геть голим, а на малюнку цієї чудової художниці я побачив його завитим виноградом.

На Землі не так багато знакових людей. В Україні є люди, які несуть прапор держави. Тетяна Яблонська належить до їх числа. Хоча таких людей – одиниці», – наголосив митець.

Підготувала Марина ХОВРАХ
Фото Олексія ІВАНОВА

Сообщение Подивіться на дивовижні сто картин Тетяни Яблонської! появились сначала на Український репортер.