Степан Бандера народився 1 січня 1909 року в селі Старий Угринів на Івано-Франківщині. З юних років він проявляв непохитну відданість ідеї української державності. У 1929 році став членом ОУН, а в 1933 році очолив її крайову екзекутиву на західноукраїнських землях.

Бандера був організатором багатьох акцій, спрямованих на захист прав українців. У 1940 році очолив революційне крило ОУН, яке послідовно боролося за створення незалежної Української держави.

Його діяльність принесла йому славу, але також і небезпеку: у 1959 році він трагічно загинув у Мюнхені від руки агента КДБ.

Його гасла «Бог і Україна» та «Свобода народам — свобода людині» залишаються актуальними й сьогодні. Степан Бандера став символом непокори, незламного духу та боротьби за національну гідність.

Традиційно в цю дату проходили факельні марші, але в умовах повномасштабної війни, розв’язаної Росією, проведення такого масового заходу неможливе.

Читайте також: 

• “Наша земля – наші герої!” Смолоскипна хода у Києві на честь Бандери (+відео, фото)

Сообщение Сьогодні – день народження Степана Бандери появились сначала на Український репортер.

Відтак хочу зосередити увагу українського суспільства на гострій необхідності політвиховників у нашій армії. Чому ядром спротиву орді у Маріуполі є полк «Азов»? Тому що ці мужні воїни керуються усвідомленою, підкріпленою знаннями любов’ю до свого народу, своєї нації і держави..

Для них Україна – понад усе. Їхня найвища цінність – перемога і розвиток України не на словах, а на ділі. Саме азовців найбільше бояться та намагаються всіляко очорнити ординці-рашисти.

Ще в 2014 році, перебуваючи в Дебальцевому, я телефонував тодішньому міністру оборони України Степану Полтораку і говорив, що такі дядьки, як я, – мені тоді було 52 роки – повинні бути в кожному батальйоні.

На той час дуже багато колишніх народних депутатів з «Нашої України» та інших патріотичних фракцій не знали, як їм долучитися до протистояння рашистам, щоб приносити користь. Я пропонував спрямувати досвідчених громадських діячів політвиховниками у Збройні сили України. Ми вже тоді могли б створити зовсім іншу модель української армії.

Згодом я мав розмову на цю ж тему з тодішнім Головнокомандувачем ЗСУ Русланом Хомчаком, якому доводив, що потрібно задіяти політвиховників так само, як це було в арміях УНР та УПА. На жаль, він побачив у моїй пропозиції політизацію армії. Хоча політизація – це коли армію намагаються схилити на підтримку певної політичної сили.

А державницька ідеологія, державницька політика , військово-патріотичне виховання воїнів, зміцнення любові до своєї держави мало б бути наріжним каменем в ЗСУ. І цю роботу якісно можуть здійснювати не так звані психологи, не колишні «замполіти» (вже при українській армії їх разів п’ять перейменовували), а власне політвиховники.

Саме в полку «Азов» ідеологічна основа є . Азовці стали основою, серцем отих Титанів, які боронять Маріуполь, і фактично тримають на своїх плечах всю Україну. Тому що проводилася державницька робота серед вояків. І оці Титани зараз своїм відчайдушним Подвигом відтерміновують так званий хвалений наступ садистської орди на Схід і Південь України.

Тому, на мою думку, ідеологічні наставники у Збройних силах Україні – необхідні й обов’язкові.

Павло Жебрівський, президент Спілки «Бойове братерство України», екскерівник Донецької військово-цивільної адміністрації

Читайте також:

• Павло Жебрівський: “Без формування єдиної української політичної нації говорити про поступ країни неможливо” (+відео)

Сообщение Азовці стали основою, серцем Титанів, які боронять Маріуполь і фактично тримають на своїх плечах всю Україну – Жебрівський появились сначала на Український репортер.

Політик процитував колишнього відомого діяча ОУН Ярослава Стецька, що українцям потрібна держава без холопа і пана. Сьогодні цей вислів, за словами Тягнибока, звучить по новому: Україна – без олігархів і злиднів!

Після віче його учасники великою, святковою ходою рушили вулицями міста. Це був велелюдний Марш слави УПА.

Фото на головній “Українського репортера”.

Читайте також:

• У Києві пройшов Марш слави УПА (+фото)

Сообщение Лідер “Свободи” Олег Тягнибок заявив, що олігархів здолає «меч» націоналізму (+відео) появились сначала на Український репортер.

В Мюнхені осквернили пам’ятник на могилі Степана Бандери, обливши невідомою речовиною, повідомив у Твіттері Надзвичайний і Повноважний Посол України в Німеччині Андрій Мельник.

Це не перший випадок вандалізму на могилі Бандери. У серпні 2014 року вандали підірвали могилу. 20 листопада пам’ятник відновили. У 2015 році на могилі також сталися декілька випадків вандалізму.

У 2018 році пропагандист Грем Філіпс зірвав прапори з могили Степана Бандери.

Нагадаємо, що Степан Бандера народився 1 січня 1909 року в селі Старий Угринів, нині Калуського району Івано-Франківської області, у сім’ї греко-католицького священика Андрія Бандери.

Як пише у своїй книзі відомий дослідник українського визвольного руху XX століття, кандидат історичних наук Микола Посівнич, «щодо походження прізвища Бандера існує багато версій. За найбільш поширеною воно дослівно означає «прапор; можливо, мало значення – «керівник», «провідник», проводир», «той, що попереду».

Що цікаво, Бандера обрав собі професію, пов’язану із землею. У 1928-1934 роках він навчався на агрономічному факультеті Львівської політехніки.

Микола Посівнич зазначає:

«За свідченнями очевидців Бандера постійно себе вдосконалював у фізичному плані. Його постійні заняття спортом дивували оточуючих. Плавання, стрибки у воду, щоденні обливання холодною водою, взимку катання на лижах та влітку гра у баскетбол. Він в прямому значенні слова «не давав ногам спокою»: ходив всюди пішки, навіть 9 кілометрів до центру Львова та по навколишніх селах, бігав на довгі дистанції».

Про себе Бандера писав: «У вільний час я залюбки грав у шахи, крім того співав у хорі та грав на гітарі і мандоліні. Не курив і не пив алкоголю».

І хоч Бандери вже давно немає на цьому світі, однак його прізвище, образ усе ще лякає Московію, наводячи на неї жах.

Лідер партії «Свобода» Олег Тягнибок каже:

«Москва назвала нас бандерівцями, як раніше мазепинцями і петлюрівцями, але ми сприймаємо це звання, мов найвищу похвалу. І вбивство Бандери московським найманцем – це злочин, про який пам’ятають українці. І ще помстяться кривавій Москві, яка повинна бути знищена як ворожа для всього світу імперія.

Постать Бандери – не просто випадок. Попри всі чужинецькі стереотипи, він не був лише лідером націоналістичного руху, хоча саме він зберіг і посилив Організацію Українських Націоналістів. Це постать надзвичайного інтелектуального лету. І якби всі ті малороси-хохли, задурманені московською пропагандою, прочитали хоча б кілька сторінок його праць, вони би прозріли.

Бандера не лише аналізував сучасне йому становище, а й прогнозував ті виклики, перед якими Україна стоїть і досі. Ось що можна знайти у “Перспективах української революції”: “Чинники, які кермують політикою західніх держав, а головно США, Великобританією і Францією, мають засадничо інші цілі супроти СССР і наших народів, ніж ті, до яких змагає наша боротьба — до розвалу й розподілу російської імперії, СССР, і до побудови національних держав…”.

І хіба поведінка Заходу після Другої світової не нагадує про Нормандські формати? “Політика Заходу пішла проти здорового глузду, далеко поминаючи інтереси не тільки поневолених народів, але й свої власні… Ясним стало, що в ім’я сумнівного миру західні потуги свідомо відписали большевикам цілу низку народів Східньої та Центральної Европи…”

Як писав Бандера, наші союзники – це насамперед ті народи, що опинилися в неволі російсько-большевицького імперіалізму, борються проти нього за власне життя і свободу та ставляться прихильно до самостійності й соборності України. Як цього розуміння не вистачає нинішній українській дипломатії! Замість концентрації зусиль на підтримці поневолених Москвою народів, що страждають від асиміляційної політики Кремля, соціального гноблення, українські президенти мов по свячену воду вдаються до Берліна та Парижа – де майже офіційно домінує ідея примирення з Москвою, ідея нової «розрядки».

Читайте також:

• Гасла та ідеї наповнювати справжнім бандерівським змістом – Олег Тягнибок
• “Наша земля – наші герої!” Смолоскипна хода у Києві на честь Бандери (+відео, фото)
• Сьогодні – день народження Степана Бандери. У мережі показали його останнє прижиттєве фото
• Учора – вечір пам’яті Степана Бандери, сьогодні – акція протесту проти назви “Московський міст” (+відео)
• Поляк помер від сорому за свій донос на “фашиста”. Випадок з автором “Українського репортера”

Сообщение У Мюнхені вандали осквернили могилу Степана Бандери появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляє Рrolviv.

«Тобто мене звинувачують в тому, що я нібито образила російськомовних. Нічого дивного. У 2003 році моя студентка намалювала фантастичний плакат: «Не знаєш? Не тямиш? Чи не поважаєш? » – і стрілка в бік Росії. Проти мене тоді порушили кримінальну справу, але провадження не відкрили. А тепер Шевченківський суд у Львові відкрив провадження », – розповіла Ірина Фаріон.

Також екс-нардеп додала, що автор даного плакату стала відомим архітектором у Львові.

«Що якби ми тоді, в 2003 році, в цей поїзд завантажили всіх українофобів, у нас би з вами сьогодні не було загрози для незалежності», – сказала Фаріон.

Фаріон заявила, що в Україні немає такого населення (російськомовного ред.), оскільки це не юридична норма, і обурилася тим, що «якийсь українофоб з Макіївки» сьогодні подає на неї заяву в суд, оскільки не хоче терпіти її наполегливих нагадувань про це.

У соцмережах українці публікують гнівні пости на адресу влади “Руки геть від Ірини Фаріон” та усіляко підтримують патріотку. Максим Лободзінський написав, що судити в Україні українку, яка утверджує українське – ганьба!

Громадська активістка Мирослава Бабінська також солідарна: “Ірина Фаріон – людина, яку поважаю і якою захоплююся. Зараз до її високих наукових і громадських звань і титулів додався ще один, жахливий у своїй ницості – людина, яку в Україні судять за любов до України і за захист українських першоджерел: мови, культури, церкви. Шановна пані Ірино! Не зможу фізично бути присутньою на цьому судилищі, щоб виявити Вам свою підтримку. Єднатимусь думкою і молитвою з усіма, хто буде поряд.”

Відома українська письменниця Лариса Ніцой у Фейсбуку також обурюється: “…Колись так само засудили того, хто знав більше і сказав: «Земля кругла». Руки геть від Ірини Фаріон”.

Сообщение На Ірину Фаріон подали до суду за нібито образу російськомовного населення появились сначала на Український репортер.

Серед тих, хто завітав на цю подію, ми побачили колишнього політв’язня путінського режиму Володимира Балуха. Про деякі маловідомі сторінки життя і діяльності Степана Бандера повідав присутнім Микола Посівнич, знаний дослідник українського визвольного руху ХХ століття. Виступили також лідер «Свободи» Олег Тягнибок, очільник свободівської фракції у Київраді Юрій Сиротюк.

Порадували своєю чудовою творчістю шановані в народі митці – Тарас Компаніченко, Василь Лютий, гурт “Рутенія”.

А сьогодні, 16 жовтня, як сказав Олег Тягнибок, ніби за іронією долі сепаратисти намагаються зірвати процес перейменування проспектів Бандери і Шухевича в Києві.

Тому нині «свободівці» проводять акцію протесту на вулиці Московській, біля будівлі Апеляційного адмінсуду Києва. Феміда розглядає апеляцію столичної влади на рішення Окружного адміністративного суду, який скасував рішення Киїради щодо перейменування проспектів Степана Бандери та Романа Шухевича в українській столиці.

Нагадаємо, що Київрада 7 липня 2016 року перейменувала Московський проспект на проспект Степана Бандери. А проспект Ватутіна отримав нову назву – проспект Шухевича – 1 червня 2017-го.

Кілька громадських організацій, які засновані екс-депутаткою від Партії регіонів Іриною Бережною (загинула в аварії у серпні 2017 року), її матір’ю Оленою Бережною, подали до суду на це рішення. Вони просили суд заборонити Київраді перейменовувати проспект Генерала Ватутіна.

Таку діяльність Бережних різко засудили патріотичні рухи, національно-свідомі громадяни, усі ті, хто не бажає миритися зі спадком тоталітарного режиму, з російським впливом.

Фото “Українського репортера”

Відео: знаменитий “Меч Арея” у виконанні Василя Лютого і “Рутенії”

Сообщение Учора – вечір пам’яті Степана Бандери, сьогодні – акція протесту проти назви “Московський міст” (+відео) появились сначала на Український репортер.

Президент Лукашенко, беручи приклад з кремлівського карлика, постійно боїться, щоб вірус Майдану  часом не вразив його міста і села. Але, схоже, переляк сягнув межі.

У Білорусі запровадили кримінальну відповідальність за  використання нацистської символіки, символіки УПА та портретів Степана Бандери. Лукашенко підписав  відповідний закон ( “в рамках противодействия отдельным видам угроз общественной безопасности, актуальным на современном этапе”, – стверджується в цьому документі). Зміни внесли до статті 130 КК Республіки Білорусь про розпалювання расової, національної або релігійної ворожнечі.

У Білорусі заборонені:

• бандерівська символіка, що включає в себе чорно-червоний прапор УПА;
• герб батальйону “Азов”;
• портрети Бандери та Шухевича;
• різновиди свастик і рун, які використовували нацисти та їхні союзники.

За публічну демонстрацію, зберігання та поширення цієї символіки можуть покарати в’язницею (до 5 років).

Фото: “Український репортер”

Читайте також:

• Гасла та ідеї наповнювати справжнім бандерівським змістом – Олег Тягнибок
• «Троща» Василя Шкляра спричинила великі черги. За автографом

Відео на цю тему:

https://youtu.be/Y-dgM2dSAbo

Сообщение Бандера і Шухевич налякали диктатора Лукашенка появились сначала на Український репортер.

«На жаль, все це дуже складно і песимістично, – говорить Олександр Іванович. – Важко проаналізувати – дуже багато факторів. Не можна спрощувати. Потрібне наукове дослідження соціальних, економічних, політичних, історичних, навіть психологічних процесів. Хоча один висновок можна зробити – іде війна і ми знову програємо. Наслідки можуть бути ще страшнішими від поразки Української революції 1917-1921 років.»

Нам приємно знову повторити те, що ми писали раніше про Олександра Івановича Мельника. Він – із когорти тих, хто живе по совісті і завжди говорить правду. Якою б вона не була. Він закликав жити, як велить сумління, і тих, хто посилав «беркутівців» на революційні барикади Майдану. Він був у гущавині подій Революції Гідності разом зі своєю картиною «Бачу справи твої, людино!», яку навіть кулі «беркутівців» не змогли пробити. Митець завжди закликає владу не кривити душею, бути з народом.

Після проголошення Президентом Петром Порошенком 2016-го Роком англійської мови в Україні, звернувся до нього з відкритим листом — “Оголосити 2016-ий Роком повернення Україні української мови”. Отримавши формальну відписку, розмістив на сайті електронних петицій Президента нове звернення — “Проголосити 2016—2025 роки Десятиріччям повернення Україні української мови”.

Олександр Іванович успішно працює в галузі монументального мистецтва (мозаїка, вітраж, фреска, гобелен, розпис, ковка, скульптура), станкового живопису та графіки. Багато його робіт присвячено висвітленню історії України. Найвідоміший і наймасштабніший проект Олександра Мельника, як автора і куратора, – Всеукраїнська виставка-бієнале “Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників”.

У творчому доробку Олександра Івановича є вітраж «Час Ярослава Мудрого». Якось ми запитали в художника: коли ж настане – час сучасного Ярослава Мудрого? (Художник Олександр МЕЛЬНИК: «Український народ ще дочекається Ярослава Мудрого)

«Сучасний Ярослав Мудрий з’явиться тоді, коли наш народ зможе його поміж себе побачити і вознести, – відповів Олександр Іванович. – Сам він не зможе вийти на цей обшир. Бо хто нині рветься до влади? Ви самі бачите…»

Леонід ФРОСЕВИЧ

На фото: Революція Гідності. Художник Олександр Мельник зі своєю знаменитою картиною на київському Майдані.

Фото Леоніда ФРОСЕВИЧА

На цю тему:

https://www.facebook.com/ukrreporter/videos/1034952800012628/

Сообщение “Іде війна і ми знову програємо. Наслідки можуть бути ще страшнішими від поразки Української революції 1917-1921 років” – художник Олександр Мельник появились сначала на Український репортер.

Про це він написав у Фейсбуку.

“Реваншу не буде! По-перше: ми готуємо апеляцію на рішення Окружного адмінсуду Києва, що скасував рішення Київради про перейменування двох проспектів на честь Степана Бандери та Романа Шухевича”, – повідомив мер столиці.

За його словами, йдеться про зміну в рамках декомунізації старих назв проспектів Московського і Ватутіна.

“І, по-друге: на наступній сесії Київради ми, за процедурою, ще раз ухвалимо рішення про відповідне перейменування радянських проспектів”, – додав Кличко.

Нагадаємо, що 25 червня Окружний адміністративний суд Києва скасував рішення про перейменування Московського проспекту на Степана Бандери і проспекту генерала Ватутіна на Шухевича.

Бандера – оголений дріт, по якому тече напруга національної волі. Українці коментують у соцмережах рішення суду скасувати перейменування проспектів Бандери і Шухевича

7 липня 2016 року Московський проспект став проспектом Бандери.
1 червня 2017 року проспект Ватутіна перейменували на Шухевича.
Також цьогоріч 19 червня депутати Харківської міської ради підтримали рішення про повернення проспекту Петра Григоренка імені радянського маршала Георгія Жукова.

Фото: “Український репортер”

Відео: 

https://youtu.be/C0l2IqarAxw

Сообщение У Кличка готують апеляцію на рішення суду про перейменування проспектів Бандери і Шухевича появились сначала на Український репортер.

Що відомо про автора? Знаний український журналіст, письменник, експерт з питань Східної Європи. За його плечима – фахова університетська освіта, робота у солідних друкованих виданнях та на радіо.

Зокрема працював на радіостанції “Німецька хвиля”. Видав у Берліні, Гамбургу та Мюнхені низку книг політичної аналітики. З 1990 року проживає у Німеччині. До речі, є членом Спілки письменників Німеччини.

Отже, з яким словом сьогодні йде до читача Віктор Тимченко. Як сам зазначає, “завдання цієї книжки – дати поштовх у розумінні націоналізму тим, хто шукає відповідей на злободенні проблеми сучасності”.

Завдяки добре продуманій структурі книжки у форматі: чітке запитання – рогорнута й конкретна відповідь, швидко з’ясовуєш авторську позицію, наприклад, хто такі націоналісти, за що вони виступають, що таке націоналізм, чого не повинно бути в націоналізмі, чи може націоналістичний авторитаризм бути поєднаний з демократією, зрештою, який він, модерний націоналізм і чим відрізняється від “старого”, традиційного…

Знаходимо також відповіді й на питання: чи демократичний Європейський союз, чому  економіки численних країн ЄС перебувають у вільному падінні, чим Євросоюз схожий на радянську імперію, навіщо потрібне об’єднання країн…

Яким же бачиться автору модерний націоналізм? На його думку, це -“позбавлення виразок минулого, повернення до витоків, до джерел”. Модерний націоналізм “відкрито заявляє, що національна нетерпимість, антисемітизм, національна зверхність і насилля, як метод встановлення “расової чистоти”, не мають нічого спільного з обстоюванням національних інтересів. Критики подають відхід націоналістів від старих догм як тактику “для публіки”. Але ж, очевидно, що расизм, шовінізм, антисемітизм чи експансіонізм не засадничо притаманні націоналізму, а є лише “історичним вивихом”.

Як на мене, в Україні рідко почуєш цікаві дискусії про модерний націоналізм, зазвичай багато хто трактує цей суспільно-політичний напрям, цю течію з хибних позицій, дотримуючись старих догм, піддаючись впливу противників цього, дезінформації, маніпуляціям, різним страхам.

Цьому сприяє й відсутність правдивої та доступної інформації, незаангажованого погляду. Можливо, це також є однією з причин, чому націоналістичні партії в Україні не мають вагомих успіхів, на відміну від політичних організацій у Європі. А ось як пояснює Віктор Тимченко:

“Політичні гасла, які висувають націоналістичні партії європейських країн, краще відповідають прагненням виборців, ніж гасла українських націоналістичних рухів”.

Доточимо до нашої теми й таке питання: чому український націоналізм не став провідною ідеологією в Україні? Відповідь Тимченка: “Націоналізм не всім до вподоби…

Серед націоналістів в Україні є прихильники різних течій націоналізму, вони сповідують різні концепції, інколи просто ідеологічну мішанину. І ця еклектика часто не відповідає прагненням широких верств населення”.

Розмовляючи з читачами у Спілці письменників, під час презентації книги, автор зробив застереження, що він “рідко і обережно” говорить про українські реалії. Тим не менш, висловив деякі думки щодо певних суспільно-політичних процесів.

“Замислююся, чому націоналістичні кандидати на виборах одержують приблизно до двох відсотків голосів? В інших країнах націоналісти мають більш вагомий ужинок – до 20 відсотків, – розмірковує письменник Тимченко.  – Звичайно, на Заході сповідують трішки інший націоналізм. Але, здавалося б, якщо націоналістична партія своїми програмними приниципами і діями відповідає інтересам народу, то за неї має проголосувати більшість. Але ж цього немає.  Чому вона не може конкурувати з потужними партіями? В чому причина?”

На думку Тимченка, в Україні націоналісти не визначилися зі ставленням до корінних, засадничих проблем, які хвилюють суспільство.

А  людям треба постійно пояснювати, що означає для націоналістів те чи інше гостре, проблемне питання, як вони його вирішать, як відреагують на ту чи іншу ситуацію, подію, з яких позицій прокоментують нове суспільно-політичне чи кризове явище.

Тому, мабуть, не випадково у Віктора Тимченка складається враження, що націоналісти не хочуть влади (парадокс!), їх все влаштовує, всі задоволені…

“Вони не думають про те, що їм треба завойовувати (під час виборів) владу, вони задоволені собою…” Можливо.

Цікавими є розмірковування автора на тему ставлення модерних націоналістів до людей, які етнічно не належать до нації, чи виступають модерні націоналісти за одну національну релігію, як ставиться націоналізм до лібералізму, чи виступають модерні націоналісти за одну національну релігію…

Мене, скажімо, заінтригувало запитання: як виглядатиме Європа через 100 років?

“Якщо демографічні, зокрема міграційні тенденції не поламати, то через століття Європа буде небілою і нехристиянською – з чужою культурою. тоді її занепад не за горами. Середньострокова європейська перспектива – втрата політичної влади, довгострокова – резервація”.

Тимченко пише, що “слабкість західних націй полягає в ослабленому інстинкті самозбереження… Держава захищає націю недостатньо. Націоналісти прагнуть зробити цей захист ефективнішим. тому вони ставлять на порядок денний національне питання, вважаючи його однією з підвалин для вирішення демографічних, економічних, культурних і політичних проблем.”

Дослідник вважає, що сьогодні європейська цивілізація програє на всіх фронтах. Бо зіштовхнулася із навалою ззовні (міграційна криза).

“Тому модерний європейський націоналізм — оборонний,  дефензивний. Європейські нації повинні перш за все захищати свої терени від навали ззовні. Чимало націоналістів цих простих речей розуміти не хочуть”.

В Україні ж є свої жорстокі реалії: бідність, економічна криза, корупція, війна, безправ’я, ворожа “п’ята колона”… Але ми все одно виберемося з цієї ями, у яку давно вже завели країну продажні політики, мафіозні клани, популісти та різні шахраї.

Леонід ФРОСЕВИЧ

Фото: “Український репортер”

Читайте також:

• Письменник Віктор ТИМЧЕНКО: “Без об’єднавчої ідеології націоналістичні партії в Україні не переможуть”
• Думки про модерний націоналізм, навіяні візитом Ангели Меркель

Сообщение Чому український націоналізм не став провідною ідеологією в Україні? Читайте книгу Віктора Тимченка появились сначала на Український репортер.