Про це повідомила голова Івано-Франківської обласної військової адміністрації Світлана Онищук.

Зазначається, що лише 5 січня 2023 року сотнику УПА виповнилося 100 років.

“За своє довге життя Мирослав Симчич пережив більше 32 років концтаборів. Однак його не зламали ні жорстокі тортури, ні катування. Свій життєвий шлях він присвятив боротьбі за незалежність України”, — написала Світлана Онищук.

19 січня у Катедральному соборі Преображення Христового УГКЦ о 18:00 відбудеться парастас, о 19:00 — читатимуть Псалтир.

Похорон розпочнеться у п’ятницю, 20 січня, об 11 годині. Мирослава Симчича поховають на міському кладовищі “Монастирок”.

Мирослав Симчич
Український військовий та громадський діяч, сотенний УПА, політв’язень. Кавалер орденів Свободи та За заслуги, почесний громадянин Коломиї, Космача та Львова.

Народився у селі Вижний Березів. У 1941 році приєднався до юнацької мережі ОУН, а у 1943 році вступив до лав УПА.

У лютому 1945 року Кривоніс прославився у бою біля річки Рушір, де сотня, у якій він командував чотою, перекривала дорогу підкріпленню, яке йшло на допомогу НКВДистам, оточеним у Космачі. Повстанці обрали дуже вдале місце для засідки, а перед приходом колони розібрали міст.

За словами Симчича, у цьому бою вони знищили понад 400 ворогів, але історики називають значно менше число — від 11 до 100 осіб, зокрема й підполковника Олексія Дергачова. Тоді повстанці втратили лише двох бійців, а Симчича було поранено в руку. Після тривалого лікування він повернувся у свою сотню.

У 1948 році військового заарештували. Спершу “присудили” 25 років, потім скоротили термін. Після повернення з російського заслання сотенному УПА заборонили повертатись на захід України — він жив у Запоріжжі, одружився, мав двох дітей.

Вдруге Симчича заарештували у 1968 році. Загалом він провів 32,5 роки у радянських концтаборах і вийшов на свободу лише в 1985 році. У 2017 році Мирослава Симчича офіційно реабілітували.

14 жовтня 2022 року президент Володимир Зеленський надав Симчичу звання Героя України з врученням ордена Золота Зірка.

Читайте також: 

• Володимир Зеленський присвоїв звання Героя України легендарному командиру УПА Мирославу Симчичу (“Кривоносу”)

Сообщение Помер легендарний командир УПА і Герой України Мирослав Симчич (+відео) появились сначала на Український репортер.

Відповідний указ №699/2022 з’явився на сайті президента.

“За героїзм, виявлений у боротьбі за незалежність України, визначні особисті заслуги у становленні Української державності, багаторічну плідну громадську діяльність постановляю: Присвоїти звання Герой України з врученням ордена “Золота Зірка” Симчичу Мирославу Васильовичу – українському військовому та громадському діячеві, сотенному Української повстанської армії, політв’язню радянських концтаборів”, – йдеться в указі.

Додамо, що Мирослав Симчичу 5 січня виповниться 100 років.

Довідка: Народний Герой України Мирослав Симчич пройшов героїчний бойовий шлях, протягом шести років воюючи проти німецько-фашистських і московських окупантів. Провів 42 успішні бої, найвідомішим з яких був розгром полку НКВД біля присілку Рушор на чолі з генерал-майором Дергачовим. Було знищено понад 400 російських солдат, чим врятовано повстанську столицю Космач. Схоплений після 10-ти годинного бою у палаючій хаті пораненим, Мирослав Симчич 32,5 роки відбув каторги і таборів. Будучи для комуністичного режиму “особливо небезпечним рецидивістом”, він став почесним громадянином м. Коломиї і м. Львова у незалежній Україні.

Читайте також: 

• Легендарний командир УПА Мирослав Симчич (“Кривоніс”) відзначив 99 років (+відео)

Сообщение Володимир Зеленський присвоїв звання Героя України легендарному командиру УПА Мирославу Симчичу (“Кривоносу”) появились сначала на Український репортер.

Нині легендарний повстанець є почесним громадянином Коломиї, де, власне, і проживає, а з 2013-го — ще й почесним громадянином Львова.

«Усі ми гаряче вітаємо славетного сотенного УПА Мирослава Симчича («Кривоноса») з 99-річчям. Справді — людина-легенда, воїн-символ, істинний Герой України. Для істориків-дослідників лише уточню, що Мирослав Симчич насправді народився 26 грудня 1922 року. Але через реалії польської окупації дату народження батьки зафіксували пізніше. І це було правильно», — пише на своїй сторінці в Фейсбук український письменник та громадський діяч Василь Шкляр.

Як повідомляє АрміяInform, Мирослав Симчич ще у 1941 році вступив до юнацької мережі ОУН. Там же навчався військовій справі. Після того, як закінчив Коломийський архітектурний технікум, у 1943 році був направлений до першого куреня Української національної самооборони в село Космач, де проходив службу на посаді кулеметника. Після запеклих боїв із німецькою армією курінь Симчича відійшов у Чорний ліс, після чого юнака відправили у Коломию проводити розвідку противника. Згодом, із приходом більшовицької армії, Мирослав Симчич проводив бойові повстанські рейди на Буковині, Снятинщині та Заболотівщині.

У січні 1945 року Мирослав Симчич, на позивний «Кривоніс», отримує наказ іти на Космач. За даними Центру дослідження визвольного руху, проти українських повстанців стояли три прикордонні загони, дивізія НКВС та інші радянські військові формування. На той час Мирослав Симчич уже командував у Березівській сотні 3-ю чотою. Він, разом з іншим підрозділом, по дорозі на село Космач розгромили радянський прикордонний батальйон, а далі, у боях з підрозділами НКВС, «Кривоніс» керував завершальною операцією з розгрому радянських військ. За неофіційними даними, за 2,5 години українські повстанські формування знищили майже пів тисячі радянських солдатів та офіцерів. Під час одного з боїв Симчич дістав важке кульове поранення в руку, проте це не завадило командиру керувати українськими повстанцями.

Уже у 1946 році Мирослава Симчича призначили командиром Березівської сотні, яка під його командуванням брала участь у багатьох важких боях проти радянських окупаційних військ. У 1948 році, під час облави, Кривоноса разом із його бойовими побратимами заарештували. Командира УПА засудили до 25 років позбавлення волі за участь в УПА, а згодом присудили йому ще стільки ж за «участь у націоналістичному угрупуванні».

Легендарний «Кривоніс» відсидів у радянських таборах 32 роки та 6 місяців і був звільнений лише у 1985 році!

Про відомого бойового командира писала європейська та світова преса, а життєвий та бойовий шлях Симчича став основою книги українського історика, професора Миколи Андрусяка «Брати Грому».

Лише у 15 листопада 2017 р. за поданням Івано-Франківської обласної прокуратури Косівський районний суд реабілітував Мирослава Симчича.

Мирослав Васильович уже в незалежній Україні за значний особистий внесок у консолідацію українського суспільства та активну громадську діяльність був нагороджений Орденом Свободи, орденом «За заслуги» III ступеня, відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України», медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям». А у 2008 році у місті Коломия, Івано-Франківської області, Симчичу встановили прижиттєвий пам’ятник.

Сообщение Легендарний командир УПА Мирослав Симчич (“Кривоніс”) відзначив 99 років (+відео) появились сначала на Український репортер.