Утім якщо вже порівнювати зарплати педагогів або лікарів, то краще вже з шахтарями або зі сталеварами. На мій погляд, професії порівнювати не можна. У кожної з них є своя специфіка.

Порівнювати потрібно зарплату чиновників по галузях. Від найнижчої зарплати кваліфікованого співробітника галузі, до найвищої, тобто міністра (з усіма надбавками). Це ж стосується і приватних підприємств (за винятком власника). Але зарплата найвищого за посадою, найнятого працівника, повинна бути безпосередньо пов’язана з зарплатою працівника нижчої ланки, і це залежить від власника підприємства.

За працю рядового співробітника потрібно платити стільки, щоб людина могла хоча б існувати. Звичайно, педагогам потрібно платити більше, ніж вони отримують, лікарям теж.

Щоправда і навчати педагоги повинні за іншою програмою. Якщо, наприклад, випускники шкіл погано знають математику, то це не означає, що потрібно зробити цей предмет обов’язковим при вступі до всіх вищих навчальних закладів і коледжів. Викладати предмет треба по-іншому, пояснювати, а не тільки питати. Інші предмети діти теж знають погано, ту ж граматику.

Я нарахував близько 150 диктантів з російської мови для першокласників і стільки ж домашніх завдань, не беручи до уваги підручник. Складається враження, що навчання малюків полягає в читанні їм диктантів і домашніх завданнях (для батьків).

Це тільки з двох предметів. Потім з роками поліцейським, ризикуючи життям, доводиться виправляти помилки педагогів. Судячи з реклами медпрепаратів (до речі, забороненої законом), лікарі взагалі не потрібні. Аптек теж досить. Від будинку до метро «Позняки» (я мешкаю у Києві) мені йти всього десять хвилин, за цей час проходжу повз вісім аптек. Те, що вони продають і за яку ціну – вражає. Гаманець «в’яне» моментально.

Найчастіше низькі зарплати виконавців пов’язані не тільки з фінансовими можливостями держави, але з численними високооплачуваними «керівними надбудовами». У начальників – службові кабінети, машини з водіями, помічники, секретарки (іноді, навіть окремі будівлі). А скільки проміжних начальників і начальничків? Як кажуть в народі: на одного раба – три виконроби.

Порівняння педагогів з поліцією, швидше за все, нагадування про те, що поліція, мовляв, багато отримує, напевно, пора їх всіх звільнити або скоротити до мінімуму. Тоді жити буде спокійніше, і красти ніхто не буде заважати.

Розігнати, «затюкати» поліцію – запросто. А ось створити колектив, сумлінно ставитися до роботи співробітників дуже важко. Кадрова плутанина викликає невпевненість в завтрашньому дні, що негативно впливає на рівень організації боротьби зі злочинністю, особливо з корупцією. Прийняти закони, що дозволяють нормально функціонувати цій правоохоронній структурі, ще важче, майже неможливо.

Створення структур з паралельними функціями, збільшення кількості помічників різних рівнів безпосередньо пов’язано зі зростанням рівня корупції. Безкарність посідає тут особливе місце.

З того часу, коли Україна стала самостійною державою, тривають розмови про рейдерські захоплення підприємств, посередників, фальшиві структури, фірми- одноденки, обмани на кожному кроці. Розслідування про підробку документів, підписів, печаток повинні бути «прив’язані» до наміру заподіяти матеріальні збитки чи іншу шкоду. І відповідальність за такі злочини потрібно не тільки посилити, а й конкретизувати щодо зацікавлених осіб.

Де ж закони, що захищають людей і державу в цілому, та такі, щоб навіть думка про ці правопорушення нікому в голову не приходила? Закони захищають чиновників настільки, що за наявності прямого доказу винних рідко вдається притягнути до кримінальної відповідальності.

Пора б перереєструвати фірми за новими паспортами і не використовувати старі паспорти для цієї мети. Те ж саме при отриманні кредиту в банку, купівлі-продажу майна. Як багато потрібно зробити в країні, щоб наші справи пішли на лад! Тому народ і вибрав більшість молодих, енергійних депутатів на чолі з Зеленським, якому люди довіряють.

На мою думку, не можна так грубо критикувати команду Зеленського. Допомагати потрібно, а не підніжки ставити на кожному кроці. Чому, наприклад, не можна скласти якісний земельний кадастр, подивитися, що твориться зараз із землею сільгосппризначення або в заповідних зонах? Мало хто знає: щорічно кількість орних угідь скорочується. Сівозміни не дотримуються, за землею ніхто не доглядає належним чином. Не кажучи вже про незаконні забудови земельних ділянок.

Що поганого в тому, якщо селяни не захочуть продавати свою землю і будуть продовжувати здавати її в оренду? До речі, це вигідно великим підприємцям. Можна і примітку зробити в законі. Якщо виявиться, що орна земля продана іноземним громадянам (навіть через третіх осіб) або використовується не за прямим призначенням, вона вилучається в дохід держави безоплатно.

Є тут питання: зовсім не кожен добросовісний орендар зможе купити землю, яку він орендує. У нього має бути перевага перед іншими покупцями, навіть право на продовження терміну оренди. Приїхали, наприклад, на тракторах під Кабмін селяни, потрібно вислухати їхні пропозиції, а не представників, які їх «притягли» до Києва. Пропозиції селян врахувати при розгляді земельного закону. Тому, що ті, що в «білих піджаках», виступають з високих трибун, нічого не тямлять в земельних питаннях. Їм би свої маєтки зберегти.

Багато непростих запитань виникає в процесі розвитку суспільних відносин, з якими так чи інакше доводиться розбиратися українській поліції, зарплата якої в рази нижче, ніж в Європі.

Микола РОЩИН, ветеран карного розшуку МВС України,
полковник поліції у відставці,
автор книжок документального дослідження про лохотрон

Інші статті Миколи Рощина:

• Горілка стала зброєю гібридної війни проти українців
• Як виникають борги за комунальні послуги. Сумні роздуми споживача    
• Роздуми про “війну” газових монополістів з народом
• Одна річ – “любити народ”, інша – зробити для нього бодай щось хороше

Фото: “Український репортер”

Сообщение Як нам збудувати справедливе суспільство? Роздуми про зарплати появились сначала на Український репортер.

Хто застав часи “будівництва” розвиненого соціалізму, той пам’ятає, що вхідні двері квартир у будинках новобудов були виготовлені з двох картонних листів, усередині яких вклеєні обрізки дерев’яних брусків. Такі двері можна було легко вибити ногою або плечем. Народ жив бідно і красти з таких квартир було нічого.

Йшли роки, люди почали обзаводитися майном. З’явилися і злодії, що використовують прорахунки будівельників. Вхідні двері без особливих зусиль вибивалися. З квартири виносили усе: килими, імпортний одяг і взуття, кришталь, іноді навіть меблі, холодильники. Усе це було в дефіциті. Хто винен? Звичайно, міліція! Йдучи на роботу люди не були упевнені, що їхнє житло не обікрадуть.

Багатьом начальникам, мабуть, спадала думка: “З цим треба щось робити”? А що? Збільшити штат контролерів, “розібратися” з кожним співробітником окремо і усіма разом. І збільшували “апарат”, і лаяли усіх, і групи контролю створювали, і заслуховували. Та все марно.

Треба зробити так, щоб вхідні двері відчинялися всередину квартири. Тоді її не можна буде вибити плечем, а ще встановити замки надійні, обладнати помешкання сигналізацією. І двері мають бути дерев’яними або залізними, але не з картону. Також у під’їздах замки і домофони встановити.

Довго довелося це впроваджувати. Одна річ – “любити народ”, інша – зробити для нього бодай щось хороше. Це – несумісне. Я не маю на увазі пофарбувати лавку і написати, що цю добру справу зробив, скажімо, Васька Бриль – майбутній ваш депутат.

У будівельників є стандарти і норми: вхідні двері мають бути з картону, у пожежних – двері повинні відчинятися всередину квартири, щоб їх легко можна вибити плечем у разі пожежі. Виготовлення надійних дверей не передбачено будівельними нормами і правилами.

Почав цю тему я здалеку: якось у газетах було розміщено низку моїх матеріалів: “Фортеця з паперовими дверима”, “Ви у смертельній небезпеці”, “Як потурбуватися про безпеку майна”… Таку ж інформацію я передав і на радіо.

Більше місяця щодня з динаміків (які були в усіх квартирах і кабінетах організацій) по усій Україні передавали ця інформація. Темі профілактики майнових злочинів щотижня (упродовж декількох років) було присвячено передачі на радіо “Промінь” за моєї участі.

Так співпало, що першу десятихвилинну хвилинну телепередачу на тему паперових дверей і поганих замків з конкретними прикладами ми записали з Георгієм Гонгадзе і Олександром Іващенком (програма “Параграф”). З журналістом Ігорем Булаківським ми записали відеосюжет як виготовляються картонні вхідні двері і показали по телебаченню. Знайшлася і людина (В. Ляшенко з тодішнього Мінбуду), який організував виготовлення металевих дверей на 19-ти підприємствах України. Ще рік “випробовували” нові двері та “воювали” з пожежними, які наполягали, щоб двері відчинялися усередину квартири. Двері довелося запатентувати як винахід, інакше їх неможливо було вписати в будівельні норми і правила.

Забудовників усіх видів власності зобов’язали у новобудовах встановлювати тільки металеві (що вічиняються усередину) двері, а на входах в під’їзди – домофони. Жити стало набагато спокійніше. І це завдяки ініціативі “знизу”. На це пішло більше двох років, за умови, що нас підтримав тодішній міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко. Казали, що навіть президент  Кучма похвалив нашу ініціативу.

До чого я це? Для того, аби зробити щось хороше для людей треба переконливо розтлумачити народу суть питання (наприклад, земельнео), щоб рідні в сім’ї чиновника нагадали йому: “Що ж ти, насправді..?” Паралельно це питання вирішувати самим. Тільки за таких умов чиновник не заперечуватиме. Ініціатива “згори” традиційно не на користь народу.

Безконтрольність і відсутність реального покарання за порушення будівельних норм і правил призводить до поборів і утисків прав покупців житла. Скажімо, незаконно встановлюють пластикові або виготовлені з жерсті, завтовшки з міліметр, вхідні двері у  новобудовах. Махінатори пропонують господарям продати їм ці двері за пару сотень, оскільки їх доведеться замінити. “Ви знаєте? Ми переміряли ваше житло, будівельники помилилися, ваша квартира на один метр і 11,2 см більша, треба доплатити?”, – нагадують вони новоселам. І продають мешканці бляшані двері, і доплачують? Тому й залишаються вчасно не зданими в експлуатацію тисячі квартир. До речі, двері, хоч і металеві, але мають бути стандартними, особливо вище за п’ятий поверх.

Замків також повинно бути два, не більше і не менше. Про це ніхто мешканців не попереджає. Не можна з квартири робити притулок, це небезпечно при пожежі і при інших екстремальних ситуаціях.

Я побував на одному з будівництв. Про всяк випадок, аби нічого не трапилося, увесь масив обгороджено високою металевою огорожею, з прохідними, охороною. Режимний об’єкт якийсь. Це – зайве.

Багато питань  щодо злободенних проблем, які хвилюють людей, вирішуються формально, не зачіпаючи суті.

Так, на моє прохання про можливість повернення населенню абонентських книжок на лічильники (можливості махінацій скоротилися б різко), з яким я звернувся до Кабміну, надійшла відповідь на чотирьох аркушах. У ній – жодного слова про абонентські книжки, які, до речі, не заборонені.

Сьогоднішні комунальні платежі з їх договорами, дзвінками, незрозумілою системою підрахунку, що б’є по мізках якимись безрозсудними цифрами, дробленням видів послуг, нагадують завдання без правильного розв’язання. Що в такій ситуації робити пенсіонерам, які не мають комп’ютера і не уміють ним користуватися?

На цю тему також читайте статтю Миколи Рощина

•  Роздуми про “війну” газових монополістів з народом
• http://Як виникають борги за комунальні послуги. Сумні роздуми споживача

Звичайно, проблем вистачає… Ті ж пожежі або дорожньо-транспортні події, яких так багато. Щорічно під час пожеж гине до двох тисяч громадян, а в ДТП – удвічі більше, плюс вбивства. Невеликий райцентр за рік гине, не говорячи вже про матеріальні збитки. Отож переконаний: ініціатива про усунення проблем повинна виходити від виконавців і громадян, а на дії відповідальних керівників треба реагувати жорстко.

Інформація про події, де загинули люди, не повинна обмежуватися коротким повідомленням, мовляв, згорів приватний будинок людей похилого віку, загинуло 19 осіб. Тобто, немає продовження цієї теми: які заходи реагування до винних, що зроблено для того, аби запобігти подібним випадкам.

Гадаю, що невиправдано багато ЗМІ приділяють уваги політиці, особливо ниттю тих, хто залишився за бортом подій і хто хоче показати себе дуже розумним, повчає президента, пред’являє претензії. Якби вони були на його місці, то неодмінно якнайкраще вирішили б усі питання, вважають політики. Тільки ось народ думає по-іншому.

Микола РОЩИН, ветеран карного розшуку МВС України, полковник поліції у відставці, автор книжок про лохотрон

Фото “Українського репортера”

Сообщение Одна річ – “любити народ”, інша – зробити для нього бодай щось хороше появились сначала на Український репортер.

Тарифи для них нестабільні і коливаються від 30 до 75 гривень за кубометр газу і вище на одного мешканця щомісяця. А якщо мешканців у квартирі (зареєстрованих), скажімо, шість осіб, то ціна зросте в шість разів.

Але варто відключити гарячу воду або опалювання, ціна на газ різко зросте, мовляв, споживачі гріють воду на газу,  також газом опалюють приміщення. І нікого не цікавить, що воду люди підігрівають електричним бойлером, і що нікому із споживачів не спадає на голову опалювати житло за допомогою газової плити, за винятком приватних будинків, обладнаних газовим опалюванням. Але це інше питання.

А якщо «перенаселена»  квартира может «перевищити» гранично допустиму норму споживання блакитного палива, то мешканцям ще можуть «накинути» до сплати сотню-другу гривень, для годиться. Уявіть, що це при старих розцінках. Тепер додайте 30-37% до зазначеної суми. Така цифра “тішить око” комунальника.

Можливо, я не точний в підрахунках, вже вибачте. Служба газу, “напевно” доведе мені зворотнє. Пригадується, один із політиків свого часу за допомогою математичних розрахунків довів усій Україні, що 450 кубометрів набагато менше 240 метрів кубічних газу. Тільки країні не стало від цього легше.

Тим, у кого є лічильник простіше. Звичайно, буває, що газова контора може взагалі проігнорувати дані лічильника, і пише свої цифри, занижені (зазвичай перед підвищенням тарифів на газ).

А як же лічильник? У київській газовій конторі можуть сказати: приїжджайте, шановні споживачі, скажімо, з вулиці Бориспільської, до нашого офісу на вулицю Раїси Окіпної (відстань – 20 кілометрів) або на вулицю Електротехнічну (27 кілометрів), ближче немає.

Посидите, відпочинете і подумаєте… Ми вам розповімо, що ви помиляєтеся і підкажемо, якого папірця у вас немає для укладання договору про подання газу або під’єднання газової плити до труби (усе це у нас – попереду). Потім ви приїдете ще (люди ж рухатися повинні). Тобто ви, власники лічильників, у нас ще “потанцюєте”.

Не кращим чином організована робота комунальників і в інших сферах послуг.

Ось усі записочки, цифри з лічильників (телефонуй, пиши, неси, вези, передавай) придумані комбінаторами для того, щоб показати споживачеві хто є хто. Це з одного боку, а з іншого – спосіб отримання не лише надприбутку, який складно проконтролювати, але і компенсації від держави. Журналісти називають таке обслуговування населення схемами.

Скромно.

Є ще й другий бік медалі – приниження людей чиновниками, щоб змусити їх замислитися: “Як погано керують нинішні правителі, мовляв, треба їх міняти”. Насправді, ті, хто затіяв цю схему з поданням (незвичайним способом)  даних лічильників, мріють посісти місце вище, щоб спробувати повернути “наш корабель” у бік соціалізму, повернути пам’ятники вождям, колгоспи, радгоспи і необмежені привілеї – для себе. Образно кажучи:

“Поставити народ в стійло”. Про “стійло для України” і Путін мріє. Така собі “війна” з народом.

Давно пора коштом фірми встановити споживачам газові лічильники, щоб саме газівники перевіряли їх справність. По-іншому не можна. Чиновники “замучать” людей своїми претензіями, вимогами замінити лічильники, перевіряти їх роботу приватними фірмами раз у півріччя, а то і частіше. І продовжуватимуть писати свої надумані цифри.

У людей на руках мають бути абонентські книжки (із зразком заповнення квитанції). Аналогічно і щодо інших лічильників, можна запровадити і одну таку книжку на усі лічильники.

Непотрібні цифри (як мінімум половину) прибрати. Окрім телефону і адреси фірми на зворотному боці чого не повинно бути (жодної реклами). Там має бути місце для відбитку касового апарату або квитанції терміналу.

За наявності лічильників і абонентських книжок до них споживачі замість цифр направлятимуть на адресу комунальних служб і цифри, і гроші (через комп’ютер, термінал, ощадкасу і так далі). Природно, комунальники цього не хочуть. Роздробили ЖЕКИ (їх можна було перепрофілювати) на безліч структур. А скільки нових керівних посад з’явилося?

І ще… про договори, що постійно змінюються. Їх треба направляти споживачам і водночас перевіряти лічильники, якщо в цьому є необхідність. Споживача потрібно поважати, обслуговуючи його так, щоб він почував себе комфортно.

Своїми “циферками” наперед комбінатори загнали людей у безвихідь, заплутали і без того складну звітність. Одного паперу (квитанцій), що безпредметно направляють жителям України, витрачають на це десятки мільйонів гривень, не кажучи про даремно витрачений час. Про споживачів і говорити не варто.

Ось і хочеться запитати великих і маленьких керівників: ну, за що ви так не любите людей, навіщо плутаєте статистику? Що ми вам зробили? Ми не винні, що вам до смерті хочеться керувати, навіть уві сні.

Микола РОЩИН, пенсіонер, ветеран МВС

Фото “Українського репортера”

Сообщение Роздуми про “війну” газових монополістів з народом появились сначала на Український репортер.

Пересічно ми живемо непогано, і поліпшення «настає і настає». Але чомусь не хочуть створити в Україні спеціалізовані суди і саджати безжально корупціонерів, хабарників, казнокрадів, творців липових фірм-одноденок і їхніх «помічників».

За середньої зарплати в 5500 гривень багато чиновників отримують у нас в десятки, а то і сотні разів більше. Тобто їхня зарплата ніяк не прив’язана до середньої.

Цього не повинно бути, бо пересічні громадяни, отримуючи гроші, змушені платити величезні суми за медичне обслуговування, ліки і різноманітні комунальні послуги, часом завищені й безглузді. На життя мало що залишається. Складається враження, що людей хочуть «дістати» ґрунтовно.

Сидиш і тремтиш, що ж іще придумають дядьки із захмарною зарплатою, щоб «підбадьорити» простолюдина. Найменша помилка – і ти без житла.

Заборонити б відбирати останню квартиру без надання іншого житла. Приймати рішення по такій квартирі за відсутності її власника теж не можна. Зобов’язати б нотаріуса відвідувати житло, що продається за дорученням. Менше було б обману.

Квадратний метр, обігрів кубометра житла, трансформатори, стовпи, котельні, розподільні пункти, труби, якими подаються газ, вода, злив тієї ж води і багато іншого – все це ділиться на квитанції, і за кожен пункт, за послугу, окремо належить платити в Ощадбанку. Цифр має бути мінімум. Спрощувати потрібно цей процес. Ну, разова оплата за підключення ще може бути. Разова, підкреслюю, а не щомісячна.

Як тут не випити, коли скрізь такий бардак. А на інші потреби щось грошей не вистачає. Ой, що робити, люди мало живуть – майже хором заявляють чиновники. Нічого не потрібно робити. Просто не крадіть, не обманюйте народ, пишіть заяви про звільнення…

Статті Миколи РОЩИНА:

• Полковник Рощин: “Міліцію 24 роки дерибанили. На усіх рівнях”
• Ветеран міліції про український МІЛПОЛ
• Українське суспільство налякане. Що робити?

Фото Олесія ІВАНОВА

Сообщение Людей хочуть «дістати» ґрунтовно появились сначала на Український репортер.

Скільки б не міняли поліцейських, прокурорів, суддів, як би їх не розсаджували, нічого не вийде, допоки законодавство буде таким «розтягнутим» і неконкретним. У суспільстві зростає і поширюється страх за себе і за майбутнє країни.

Один із відставних міліцейських генералів видав книгу «Пандемія страху» (900 сторінок!). Він проаналізував статистику правопорушень в Україні за останні тридцять років. І дійшов приблизно такого висновку: через зростання злочинності жити в Україні стало страшно, і цей страх (подібно чумі) поширюється з неймовірною швидкістю.

Звісно, це право автора, як назвати плід своєї праці. Як кажуть на Сході, мій віслюк, хочу їду, хочу – не їду. Однак він так і не зміг розповісти читачам, хто в цьому винен і що робити. Може, згадував ті далекі часи, коли люди з піснею працювали за трудодні. А може, згадував своє безбідне життя чиновника в період будівництва «розвинутого соціалізму» і хотів би повернутися в минуле.

Хто його знає.

Натомість депутати, політологи, соціологи та інші фахівці «цієї справи» все знають. Вони давно звернули увагу на це важливе питання. Вихід простий:

«Видати населенню зброю, нехай захищається, – сказали вони. – Чого там панькатися?».

Однак не кожному жителю країни можна довірити зброю. Наркомани, алкоголіки, сімейні бешкетники, раніше судимі за навмисні злочини, люди, стан здоров’я яких не дозволяє носити вогнепальну зброю, і діти, напевно, її не отримають.

До того ж населення потрібно навчити правилам поведінки зі зброєю, вмінню стріляти, як і де її зберігати. Тири мають бути спеціальні, платні, природно.

Необхідно також встановити кримінальну відповідальність для власників зареєстрованої зброї, якщо її використано іншими особами в злочинних цілях, навіть після втрати. Як в Америці.

Не слід забувати, що виймати з кишені пістолета, сунути його під ніс водієві, що не звільнив дорогу, і кричати: «На підлогу! Обличчям вниз!» – заборонено. Природно, в таких ситуаціях виникає думка: а чи не вдарити цього крикуна пляшкою по голові? Це в кіно все можна, не вийшло з першого разу – другий дубль, третій. У житті так не буває.

Далеко не треба ходити. Приміром, вбивство екс-депутата Держдуми РФ Дениса Вороненкова. На мою думку, якби в момент нападу охоронець йшов із правого боку від Дениса, то він був би у вигіднішому положенні для захисту свого підопічного. Але діяв він в даній ситуації правильно. Я б на місці охоронця (як колишній інструктор з рукопашного бою) йшов би праворуч і трохи позаду свого «шефа». Це теорія.

Міркувати легко, сидячи за столом і потягуючи каву. В реальній обстановці важко сказати, як би було.

Кілер тренований і дуже рухливий, як досвідчений боксер на рингу. Його червоні кеди, капюшон та інше – маскарад для поліцейського орієнтування. Вбивцю, напевно, супроводжувала машина.

Варто було кілеру втекти, він зразу переодягнувся б у костюм із краваткою, а всі шукали б футболку з капюшоном і червоні кеди. Інших прикмет немає.

Під час нападу на житло мати зброю в будинку не завадить. А носити її із собою непідготовленій людині не варто.

Знову ж закони потрібно міняти. Так і дивись, злочинець виявиться потерпілим, а господар – злочинцем. Візьміть закони Німеччини або Англії, наприклад. Подивіться, як там свято оберігається потерпілий і його житло.

Собаку-охоронця бажано завести, особливо в приватному будинку. Тут знову закони міняти потрібно. Собака – це зброя в руках людини, і власник тварини має відповідати в кримінальному порядку за шкоду, заподіяну здоров’ю потерпілого його собакою. Це так само, як вдарити людину ножем, палицею або іншим предметом. За непрямого наміру – мінімальне покарання, якщо прямий намір – максимальне. Так має бути зазначено в законі.

А тому домашніх тварин потрібно тренувати, бо вони кусають не лише сторонніх осіб, а й своїх господарів, їхніх родичів, друзів, сусідів. У нас таких випадків теж вистачає. У січні – лютому цього року в Україні собаки вже вбили трьох осіб (у Київській, Харківській та Житомирській областях). Тільки за минулий рік у Києві собаки покусали 4,5 тисячі осіб. І винні в цьому не собаки, а люди.

Пора б починати вчити населення, як правильно поводитися на вулиці, в побуті, як забезпечити безпеку свою і свого майна.

Про закони. Скільки б не міняли поліцейських, прокурорів, суддів, як би їх не розсаджували, нічого не вийде, допоки законодавство буде таким «розтягнутим» і неконкретним. У суспільстві зростає і поширюється страх за себе і за майбутнє країни. Може, в цьому автор побачив «пандемію», дивлячись на цифри?

Повертаючись до «Пандемії страху», хочу нагадати, що в основі багатьох дій людини лежить страх. Через страх люди гуртувалися в громади, створювали держави, армії, поліції, розширювали території володінь.

Страх перед хуліганами змусив Вову Путіна тренуватися, шукати надійну підтримку в суспільстві… «Рука мільйонопала» на той час ослабла остаточно, занепала… Довелося підтримати, а потім і очолити партію «Єдина Росія».

Усі навколо президента Бориса Єльцина раптом заговорили, мовляв, Росію без твердої руки ніяк не втримати, і такою рукою є Путін.

Коли Путін став президентом, він розправив груди, підбив вище підбори і заспокоївся. Але не надовго. І знову почалося: Прибалтика – це Росія. Казахстан – споконвічно руські землі. Україна ніколи не існувала. Польща – що це за географічні новини? Мовляв, ще Маяковський про це писав. Настав час збирати одвічні руські землі, відновлювати «русский мир». Хоча б у межах територій, завойованих великим «російським полководцем» Чингісханом. (Не дивуйтеся.

Російські вчені давно «довели», що Чингісхан – це прізвисько. Насправді він – росіянин. І звали його Іваном. Це про нього казки народ складає. А хан Батий – прізвисько Олександра Невського. – Авт.). І пішло-поїхало. Звідки стільки сміливості, звідки такий розмах? Від страху!

Микола РОЩИН, полковник міліції у відставці

Сообщение Микола Рощин. Українське суспільство налякане. Що робити? появились сначала на Український репортер.

За останні роки крива зростання злочинності в Україні різко поповзла вгору. Особливе занепокоєння викликає збільшення числа тяжких резонансних злочинів. Більшість із них залишається нерозкритими.

Навіть якщо врахувати усі можливі маніпуляції зі статистикою, війну, структурну перебудову правоохоронців, «закон Савченко» і помилки попередників, організація боротьби з «криміналом» в країні все одно перебуває на вкрай низькому рівні.

За 9 місяців минулого року злочинність в Україні зросла на 23%, 10% з них – на совісті звільнених «за законом Савченко». Взагалі-то цей закон потрібний і правильний, бо умови утримання у слідчому ізоляторі різко відрізняються від місць ув’язнення, причому не в кращий бік. Необхідно лише виключити зі списку умисні тяжкі злочини – і все.

Забули чиновники, що в усі часи кожен четвертий, звільнений з місць позбавлення волі, незабаром знову опинявся за ґратами. Протягом року – кожен другий (мова йде про умисні злочини. – Авт.) До чого тут «закон Савченко», не розумію. Суди повинні працювати ефективніше і не «мурижити» справи роками.

Одного разу співробітники МВС були присутні під час затримання наркомана американським поліцейським, який склав протокола і передав затриманого патрулям. Через чотири години наші співробітники разом із місцевими детективами прибули до тюрми для ознайомлення з умовами утримання злочинців.

У дворі, в очікуванні оформлення, двоє грали в настільний теніс (той самий наркоман і поліцейський, який його привіз). Вони дограли партію, поліцейський потиснув руку затриманому, побажав удачі, і вони розпрощалися. До речі, наркоман отримав сім років позбавлення волі всього лише за чотири години з моменту затримання.

У нас за час слідства деякі підозрювані встигають не лише «подорослішати», а й полисіти.

Організація розкриття резонансних злочинів із кожним роком погіршується. Наприклад, у місті Харкові з 2009 по 2015 рік скоєно 6 розбійних нападів на інкасаторів (вбито 10 чоловік). Злочинці не встановлені.

21.07.2016 року в Куп’янську Харківської області скоєно розбійний напад на інкасаторів (обійшлося без жертв). Викрадено 4,6 мільйона гривень. Одним із нападників виявився підполковник СБУ. До теперішнього часу кримінальну справу до суду не відправлено. З грудня 2012-го залишається нерозкритим вбивство судді Трофимова та членів його сім’ї у Харкові (загинули четверо).

Відпрацьовуючи версії пограбувань, мабуть, не слід забувати, що у Запорізькій області за розбійний напад на інкасаторів затримано «азовців». У Куп’янську –есбеушника.

У минулі роки в Харкові притягувалися до кримінальної відповідальності за напади на інкасаторів й обмінні пункти теж військові з Чугуєва. До речі, вони вже, напевно, на волі. А серія нападів на автошляхах України? Там теж викрито співробітників міліції (ДАІ) Харківської області.

У Броварському районі Київської області за сумнівних обставин загинули 5 співробітників міліції. Не мені судити про те, що там сталося. Зазвичай вбивають і чужих, і своїх, щоб «замести» сліди. Сподіваюся, що це було не так. Є також і непрофесіоналізм. Як говорив один відомий політик, «на рівні кам’яної сокири».

Вбивства журналістів свідчать про свавілля злочинців і відчуття безкарності. Підірвати автомобіль, на якому їхав Павло Шеремет, на очах у всіх та ще й перевірити, чи живий журналіст, – говорить про те, що підозрювані «виконували наказ» організатора вбивства. Переглядаючи відео з місця події, розміщене в Інтернеті, я звернув увагу на одну деталь (писати про це не можна). Вважаю, що злочин можна було розкрити давно. Однак був упущений час роботи по гарячих слідах.

А що ж ви хотіли? Головний тут – слідчий. Він допитає, зорієнтується, напише вказівку, погодить її з вищим начальством: «Виконуйте, детективи, будьте ласкаві». Такий закон. Слідчий має бути головним за матеріалами кримінальної справи, які в нього у провадженні. І вказівки може писати, але шукати злочинця оперативним шляхом слідчий повинен мати право. Не сумніваюся, у справі допитано тисячі людей, але безсистемно, без прив’язки до місця події, обставин підготовки і скоєння вбивства.

Організовуючи роботу міліції-поліції (МІЛПОЛу), на мій погляд, необхідно пам’ятати про мету і завдання цієї організації – попередження і розкриття злочинів. Потрібно виділити головні і другорядні структури. Їх має бути мінімум, щоб не перетиналися функції.

Оскільки сьогодні тривають активні розмови про боротьбу з корупцією, то і цей фактор необхідно враховувати. Всі питання, пов’язані з різного виду махінаціями, вирішують люди, наділені владою: начальники, заступники, завідувачі, завдання яких – написати резолюцію, доручити виконати, запитати і вимагати. Часу вільного безліч: твори, вигадуй, пробуй. Природно, для своєї користі.

Працюючих над розкриттям злочину керівників дуже мало. А у МІЛПОЛі начальників (власне, і в інших міністерствах, відомствах та самостійних управліннях) – хоч греблю гати. Аж 97 підрозділів. В основному департаменти. А в них – керівник (як правило, генерал), не менше 3–4 заступників, кілька начальників управлінь, їхні заступники, начальники відділів тощо. І кожному потрібно, крім солідної зарплати, премію дати, і не маленьку, понад сто відсотків. Невипадково Хатія Деканоїдзе весь час скаржилася на брак грошей. До розкриття злочинів ці «шановні» чиновники відношення не мають. Зате до грошей мають відношення, та ще й яке.

Очевидно, що Кабінет Міністрів повинен провести аудит не лише МІЛПОЛу, а й інших міністерств. Дві третини структур МІЛПОЛу надумані. Де може впоратися одна людина – там цілий штат чиновників.

Також Кабінету Міністрів необхідно переглянути чинне законодавство і заборонити видавати (призначати) премії чиновникам понад 100 відсотків. Економія буде колосальною.

Я шанобливо ставлюся до Арсена Авакова і думаю, що він розбереться у ситуації, що склалася. Реформувати міліцію (точніше, МІЛПОЛ) потрібно, і це однозначно. Об’єднати в одну структуру теж потрібно.

Настав час звернути увагу на низи, не на управління, а на районні та міські відділи. Там давно вже існують хаос і безвідповідальність. Немає стабільності у підрозділах, втрачено почуття обов’язку і взаємовиручки. Немає у співробітників впевненості у завтрашньому дні, навіть з відмінною роботою.

Звичайно, матеріальне забезпечення потрібно, права поліції на місцях час уже відновити. Не гнати всіх підряд, а радитися з колективами. Житлом забезпечити тих, хто має у цьому портебу.

А ще на заявників слід більше звертати увагу. Людина пише заяву у зв’язку з тим, що її образили, обікрали, побили, а її навіть не опитали? Заяв громадян про злочини набагато більше, ніж я знайшов в Інтернеті. Не можна забувати, що, розбираючись із дрібницями, ми попереджаємо серйозніші злочини. При цьому нерідко розкриваємо правопорушення, скоєні раніше.

Що стосується керівників райвідділів, то їхню долю мають вирішувати підлеглі, скажімо, вибирати таємним голосуванням одного з трьох кандидатів. Люструвати потрібно лише чиновників, а вони вже нехай підбирають собі підлеглих. І треба постійно думати про скорочення керівних посад, зменшення відсотка премій їм, економію коштів.

Чим менше буде чиновників (тобто керівників), тим вищим буде рівень боротьби з корупцією. Навіщо МІЛПОЛу майже сотня підрозділів? (Раніше їх було близько п’ятдесяти. – Авт.) Для того, щоб прилаштувати потрібного чоловічка, так?

Микола РОЩИН, ветеран міліції

Сообщение Ветеран міліції про український МІЛПОЛ появились сначала на Український репортер.

За роки незалежності Верховна Рада прийняла понад тридцять тисяч законів, спрямованих на покращання життя людей. Чи стало краще?

Пригадується, раніше ЗМІ наввипередки викривали керівників у розкраданні майна, махінаціях, бюрократизмі.

Соромно стало чиновникам. Почали вони перебудову з себе, власним прикладом показуючи, як люди повинні жити – безтурботно і в достатку. І пересіли з «Жигулів», персональних «Волг» на розкішні іномарки). Як гриби, то там то сям, почали виростати розкішні маєтки (дерев’яні, цегляні та з мармуру – залежно від того, хто у якій галузі працював), з басейнами та присадибними ділянками. Нехай люди дивляться та й собі так же облаштовуються.

Водночас рівень корупції не знизився, безробіття зростає, зубожіння населення продовжується. Стрибнули до неабияких ціни на комунальні послуги. Корупційні схеми у цій сфері час від часу вдосконалюються. Треба з ними щось робити?

Як завжди, у всьому винна міліція. А її 24 роки «дерибанили». На усіх рівнях. Спосіб перебудови цієї структури простий. Звільнити одних (як правило, рядових виконавців) і набрати інших, нових, молодих, щоб каблуками цокали перед начальством.

Також вирішили скасувати можливість роботи оперативників по гарячих слідах і засекретити особисті дані громадян – читай – маєтки чиновників. Чверть віку усі (від журналістів до міністрів) тикали пальцями на міліцію: «Що ж вони роблять, саджають хороших людей у тюрму». А якось працівник окремої служби ДАІ показав середній палець одному поважному водію, від чого той ледь свідомість не втратив. Зазначену службу невдовзі ліквідували. Що далі? Думали довго.

Тільки на двадцять п’ятому році незалежності було створено патрульну поліцію. Раз так, то й міністерство нове треба створити. Тепер у нас є і поліція, і міліція, з численними другорядними підрозділами. З’явилось багато нових керівних посад, як в центрі, так і на місцях. Де взяти на це гроші, коли за спожиту міліцейськими (поліцейськими) підрозділами електроенергію та тепло платити нічим.

За часів президентства Кучми якось було майже повністю замінено міліцейських керівників на місцях, звільнено десятки тисяч працівників, котрі не пройшли атестацію.
Робота ніби почала налагоджуватись. Це помітили в Кабміні. Чомусь міліції перестали вчасно платити зарплату. На цю структуру стали виділяти все менше й менше грошей. Коли цифра забезпечення знизилась до тридцяти відсотків, міліції було запропоновано шукати гроші в кишенях підприємців, щоб заплатити за освітлення, телефонний зв’язок, нагодувати затриманих підозрюваних та на інші службові потреби. А дармовщина ой як прилипає до рук.

Хто вправно умів це зробити заохочувався та призначався на вищі посади, отримував позачергові звання. Дехто зі щедрих меценатів порушував закон, залазив до державної кишені, його потрібно було виручати. Прокуратура, СБУ також не сиділи склавши руки – у них можливості були куди кращими. За керівників цивільних організацій і говорити нічого.

Так почала зароджуватися корупція. Давно схопили народ мертвою хваткою володарі енергетичних ресурсів. Вони не дадуть жити ні людям, ні державним структурам.

Якщо не розірвати це кубло правопорушників – Україні не жити. Ціни на енергоносії будуть зростати. А це означає: «Безконтрольні приписки лишніх «кубометрів» і ріст їх вартості, зростання в рази цін на тепло, електроенергію та продукти харчування. Пенсії та зарплати майже не зміняться. Якщо це не «допоможе», по окремому закону встановлять (образно кажучи) податок «з диму», план для кожної несучки, кожний п’ятий сніп, четверте відро картоплі з селянина і багато іншого».

Ось нині часто чуємо про зростаюче незадоволення людей. Щодо виступів громадськості, то вимоги, на мою думку, повинні бути економічного характеру. Скажімо, націоналізація енергоресурсів усіх напрямків. Ліквідація посередницьких структур. Вжиття заходів щодо зниження вартості комунальних послуг. Підвищення зарплат і пенсій. Притягнення до кримінальної відповідальності осіб, винних у завищенні вартості комунальних послуг та кількості води, що постачається населенню.

Взагалі, збільшення кількості контролерів (що ми робимо нині) не вирішить проблеми. Зняття проблем, шляхом створення нових контролюючих структур, відомо ще за часів будівництва «розвинутого соціалізму і комунізму» (згадайте раднаргоспи, міністерства кукурудзи, картоплі, риби, хлібозаготівлі, і т.д.). Називається все це коротко – «мишача метушня». Довготермінова Програма потрібна і населення повинно знати про неї. А замінити одних чиновників на інших, як кажуть: «Дурне діло не хитре».

У скрутні часи «укрупнять контролерів» потрібно. Головне – зменшити кількість керівних посад, ліквідувати паралельні структури, у тому числі й зайві міністерства.

Принцип боротьби з корупцією базується на скороченні кількості керівників (де може справитись рядовий виконавець у нас відділ, а то й управління, не кажучи вже про паралельні структури).

Микола РОЩИН, полковник міліції у відставці

Сообщение Полковник Рощин: “Міліцію 24 роки дерибанили. На усіх рівнях” появились сначала на Український репортер.