Власне, про митця ми читали й раніше у довідковій літературі, але ось випала нагода близько, навіч побачити його роботи. І це завдяки добре знаній художній галереї «АВС-арт», яка продовжує постійно тримати руку на пульсі мистецького життя. Тут відкрили ретроспективну пам’ятну виставку Народного художника України Золтана Мички (1949-2017) «Мир твоєму дому», у якій близько сорока робіт. Саме таку назву має одна з картин живописця.

Погодьтеся, назва дуже символічна, акцентує на глибинній сутності творчості митця, «пов’язує» всі картини, всю експозицію. «Мир твоєму дому» – це ще й мир твоїй душі, спокій, гармонія, побажання саме такого, блаженного, стану. Зрештою, вона має ще і євангельскі витоки. Усі ми хочемо, щоб наші оселі були в безпеці, щоб жити нарешті під мирним небом. Про це, зокрема, говорила під час відкриття експозиції мистецтвознавець Алла Маричевська. яка разом з донькою художника Юлією Мичка-Левченко, працювала над підготовкою цієї виставки. Експозицію сформовано таким чином, що тут простежується доволі цікавий творчий шлях художника: від академізму – до абстракції.

Хто ж він, Золтан Федорович Мичка? У Вікіпедії читаємо: корінний мукачівець, щонайменше чотири покоління його предків жили в Мукачевому. У 1972-му закінчив відділення художників-оформлювачів Одеського обласного будинку народної творчості. Учасник художніх виставок: обласних та всеукраїнських — з 1973 року, закордонних — з 1987-го. Учасник міжнародних пленерів та симпозіумів. Бібліофіл. Володів мовами східної, центральної та південної Європи. Засновник і директор Мукачівської картинної галереї (1995-2005 роки).

Відомо також, що митець був учасником 130 європейських міжнародних пленерів та симпозіумів у 32-х країнах. Його твори  зберігаються в музеях і колекціях як в Україні, так і поза її межами.

Сьогодні з творами Золтана Мички знайомляться кияни. Засновник і фундатор галереї голова Громадської організації «Фонд муніципальних реформ “Магдебурзьке право”, очільник Київської організації Національної спілки художників України Михайло Поживанов підтримав ідеєю проведення цієї класної виставки. Про вагомі здобутки закарпатського живовописця має знати якомога більше людей.

Для популяризації творчості митця багато зусиль докладає його донька Юлія Мичка-Левченко.

-Я хочу не лише розказати про свого тата, але й крізь призму його робіт показати як він творив, – сказала у виступі на відкритті експозиції пані Юлія. – І мені дуже важливо, що все нові й нові люди приходять на виставку, обмінюються враженнями про картини. Бо коли говорять про людину, про художника, то мистецтво – живе, і це дає силу родині художника. Загалом це вже одинадцята персональна виставка Золтана Мички, яку ми відкрили з 2017 року. Кожна з них – по своєму особлива, світла, добра. Я завжди намагаюся додати нові роботи, показати повніше творчість живописця як для глядача, так і для мистецтвознавців, творчих людей. Родзинкою нинішньої експозиції є малюнки. Готуючи твори для виставки, я навіть розгубилася, що вибрати… Бо мені усі роботи подобаються, як і мамі. А вона, до речі, радила обов’язково показати глядачам малюнки церков. Ці роботи мають ще й архітектурну цінність, бо церкви – давнішні, тато їх малював, причому з різних сторін, у 1970-х роках. Можливо, деяких храмів уже й нема.

Відібрали для експонування також портрети людей, типажі…

Пані Юлія згадує, що Золтан Федорович дуже охоче їздив на пленери, його магічно тягнуло у гори, до монастирів. Пленери були його життям. Бувало, що брав з собою доньку, тоді ще школярку.

-Іноді тато запитує мене: «Якого кольору небо?» Сіре, кажу. А він мені: «Ні, не сіре. Подумай добре!». Він завжди просив мене думати. Після його слів бачу, що небо трішки рожеве. Тато завжди звертав увагу на колір. Я вже тоді розуміла, що він дуже любив людей. У яке б гірське село ми не приїхали, було відчуття, що тато там як свій, що він тут давно живе. Він знав дуже багатьох тамтешніх людей. Йому було важливо показати красу Закарпаття, щоб нею милувалися усі. А особливо його захоплювали діти. Усіх хлопчаків, яких малював, називав «Іванками». На цій виставці є малюнок «Іванко». Тато завжди у поїздки брав з собою багато цукерок, пригощав дітей. Ось така, дуже тепла, любов до дітей відчувається у багатьох його роботах.

Сьогоднішня виставка «Мир твоєму дому» – саме про любов, про отчий дім і що означає він для кожного. Для Золтана Мички рідний дім – мальовниче Закарпаття, Мукачево. Родина – це також дім, як і Україна.

Головний редактор газети «День» Лариса Івшина каже:

– Я дуже рада, що галерея «АВС-арт» робить велику справу, популяризуючи творчість художників. – Хоч я особисто не знала Золтана Мичку, але мені давно відома закарпатська школа живопису. У газеті «День» ми розповідали про усі важливі мистецькі події в Ужгороді, побували тут зі своїми книгами (Бібіліотека газети «День». – Ред.), в тамтешньому музеї експонувалася наша фотовиставка. Закарпаття – дуже багатий край на талановитих митців. Тому, вважаю, що на творчість кожного талановитого художника має бути особливий погляд талановитого глядача, мецената, журналіста, тих, хто підсвітить цей талант. І дуже добре, що галерея якраз і підсвічує таланти з кожного нашого регіону. А ще мені здається, що перш ніж говорити про європейську інтеграцію, нам потрібно говорити про внутрішньо-українську інтеграцію. Галерея Михайла Поживанова – місце про внутрішньо-української інтеграції, паралельно з європейською. Тому що ми пізнаємо красу одеської школи живопису, закарпатської, інших шкіл… Це такий виразний, глибокий “заміс”… Тому не випадково ось ці, яскраві, українські характери усім нам подобаються. А уявіть собі, якби усі імена наших художників були відомі в Луганську, Донецьку, Севастополі, то скільки б людей мали б бажання жити разом, однією українською родиною!

Микола Кутняхов, член Національної спілки художників України також вважає, що назва виставки є вельми виправданою.

-Оглядаючи картини, складається враження, що панують спокій, гармонія, є потужна енергетика, – розмірковує художник Микола Кутняхов (на світлині перший ліворуч).

Хоч наскрізною ідеєю експозиції є узагальнений образ рідного дому, тим не менш представлені роботи є водночас і різноплановими, висловив свою думку в коментарі авторам цих рядків генерал-лейтенант у відставці, колишній заступник начальника Генерального штабу ЗСУ Ігор Романенко, який завітав на відкриття виставки.

-На мій погляд, у кожній картині художник показав, як можна чарівно працювати з кольором, «грати» на контрастах, зображуючи, наприклад, пори року. Донька живописця говорила, що у нього є послідовники, учні, які розвивають манеру його письма, щоб вона не була втрачена. Тому що це багатство нашої країни, нашої культури. І це дуже важливо, – промовив генерал Романенко. – Приємно, що, незважаючи на важкий стан в країні, на війну, все ж чимало робиться для розвитку культури. Гарний приклад у цьому показують Михайло Поживанов, родина Золтана Мички. Відвідувачі художньої галереї мають можливість доторкнутися до високого мистецтва, а ще, так би мовити, відновити себе й енергетично.

Продовжуючи розмірковувати над дивовижною кольористикою в роботах митця, процитуємо Аллу Маричевську.

– Дивишся на деякі картини і бачиш, як автор вібрує, скажімо, на межі фігуративу і не фігуративу. Як розмивається форма, але суть, що це пейзаж, все одно залишається, ти його бачиш. Але ти його бачиш уже на рівні емоцій, як колір тебе ніби «насичує».., – говорить пані Алла.

За її словами, низка цікавих робіт на виставці – рисунки та замальовки.

Головний редактор журналу «Образотворче мистецтво», мистецтвознавець Володимир Петрашик особисто знав художника. Про це й говорив у своєму виступі, акцентуючи також на творчій манері Золтана Мички.

Петрашик каже, що в галереї «АВС-арт» цілком справедливо й закономірно звернулися до творчості закарпатського митця. Тут дуже ретельно, на високому професійному рівні підходять до відбору претендентів для участі у виставках.

-Радію, що кияни можуть побачити картини Золтана Мички, – говорить Володимир Петрашик. – Золтан Федорович був не просто художником, це була надзвичайно інтелігентна, мудра людина. Він, вважаю, сформував свою творчу манеру – це важливо для закарпатської школи живопису. Мичка дуже глибоко роздумував над темою релігії. Він глибоко поринав у теми архітектури, народної творчості, любив село. Добре знався на проблематиці культури. З ним було легко спілкуватися. Він був абсолютно доступним.

Отже, запрошуємо до художньої галереї «АВС-арт».

Виставка триватиме до 20 червня, відвідати можна з 12:00 до 18:00 щодня, крім неділі та понеділка.
Вхід вільний. Адреса: вулиця Глибочицька, 32-В, 3-й поверх.

Світлана Фросевич, Леонід Фросевич.

Фото: “Український репортер”

Сообщение «Мир твоєму дому». В київській галереї “АВС-арт” – дивовижна художня виставка (+фото) появились сначала на Український репортер.

Яким же бачить світ, наповнений глибинними сенсами, художник Михайло Поживанов? Майже місяць у величному львівському Палаці Потоцьких експонуються картини, створені художником Поживановим.

Виставка підходить до завершення, її оглянули чимало львів’ян, гостей міста. Сьогодні пропонуємо дещо підсумкове про цю подію в контексті творчості митця. Розміщуємо допис доктора мистецтвознавства Ольги Луковської.

«Для Михайла Поживанова, чия життєва траєкторія охоплює політику, науку й культурну діяльність, звернення до малярства постає не як прагнення вибудувати професійну мистецьку кар’єру, а радше як сміливий творчий експеримент, що відкриває ще одну особливу грань його індивідуальності, – пише Олдьга Лутколвська. -Живопис для митця є формою самопізнання й внутрішнього відновлення, а також інструментом розуміння світу через емоційний досвід, який дає змогу по-новому передавати власні внутрішні стани. Малярство як альтернативна форма самовираження, розширює горизонти різнобічної діяльності Поживанова.

Сам митець зізнається, що знайомство з малюванням відбулося випадково під час реабілітаційних сеансів і неймовірно захопило його. Взявшись за пензель, він натхненно, крок за кроком, вивчав секрети майстерності, набирався досвіду й професійних навичок, відвідував художню студію, брав уроки в сучасних українських художників. Малярство стало для нього не просто захопленням, а свідомим вибором, що вимагає праці над собою та глибокої емоційної віддачі. Його не цікавить суперництво з професійними майстрами. «Мої творчі пошуки тривають у кожній новій картині, із кожним новим образом, який вдається передати на полотні», – зазначає художник. Автор усвідомлено прагне виразити власне бачення світу й виявляє виняткову щирість у творчому процесі. Саме ця відвертість і  робить його живопис переконливим.

У картинах Поживанова простежуємо не академічно вивірене мистецтво, а художній досвід, своєрідний «щоденник переживань», де важливими носіями сенсу й пошуку гармонії є колір та світло. Цей підхід можна трактувати як експеримент із мовою живопису, що демонструє пошук власного способу комунікації з прекрасним.

Пізнаючи світ через особисті відчуття, Поживанов трансформує їх у барвисті експресивні композиції, виконані переважно акрилом. Колір стає головною домінантою емоційного змісту картин. Яскраві, чисті поєднання вібрують на полотнах мелодійністю й випромінюють особливу позитивну енергетику. Цей позитив відчутно діє на глядача, можливо, тому, що пов’язаний із внутрішньою натурою автора: відкритістю, сміливістю, щирістю й цілісністю його творчої постави.

Мистецька палітра Поживанова є доволі різноплановою, охоплюючи жанри від урбаністичних пейзажів і натюрмортів до експресивних абстрактних композицій. Аналізуючи художні пошуки митця, бачимо його захоплення декоративними можливостями малярства: експерименти з ритмом ліній, плямами, фактурами.

Особливе місце у його творчості займає образ міста як динамічного, контроверсійного, повного контрастів простору. Художник трактує його не як суто архітектурний об’єкт, а як багатогранний символ – місце емоцій, пережитого досвіду, а також пам’яті.

Поживанов, який керував металургійним велетнем – містом Маріуполь і працював у Києві, бачить місто кольоровими площинними плямами, горизонтальними чи вертикальними, а також зигзагоподібними лініями, що символізують плинність, суперечливість й бурхливість міської рутини.

Львів, Київ, Одеса, Харків, Відень чи Будапешт – у кожному місті митець знаходить свою гармонію кольорів і ритмів. Пензель митця рухається то стрімко, то спокійно, немовби відтворюючи рух простору та людського життя. На полотнах часто постають спогади про близький серцю Маріуполь, руїни якого художник пропускає крізь власну емоційну оптику.

Асоціативною багатозначністю вирізняються пейзажі художника. Для митця палітра стає засобом не лише організувати композиційний простір, але й передати особистісну інтонацію. Яскраві жовтогарячі акорди, глибокі сині чи зелені площини, різкі контрасти червоного й чорного формують експресивну тональність образів та увиразнюють їх динаміку. Митець вводить у тло несподівані колористичні акценти, застосовує багатозначні рішення, перетворюючи реальні пейзажі в декоративно трактовані образи.

У натюрмортах, сюжетних композиціях, а також у зображеннях жіночих постатей і портретів автор відмовляється від реалістичної деталізації. Композиції побудовані на співвідношенні кольорових мас, де предмети й образи набувають умовності. Через такі твори найповніше розкривається ліричний та емоційний бік творчості Поживанова. Не менш важливим напрямом є абстрактні композиції, у яких художник демонструє схильність до декоративних узагальнень на основі гри кольорових акцентів. У його творах поєднуються асоціативність і багатозначність образів, що надає картинам особливої глибини.

В абстрактних роботах мистецький пошук Поживанова виходить за межі фігуративу, перетворюючись на чисту енергію кольору. Ці твори є справжнім «калейдоскопом життя», де усе тривожне й радісне, передумане внутрішньо, знаходить своє місце та свій порядок. Картини митця поєднують декоративність й асоціативність, ліризм і безпосередність, що робить їх цінним мистецьким досвідом, а сам автор доводить, що мистецтво може стати гармонійним балансом між особистим і суспільним, емоційним і раціональним.

Творчість Поживанова підтверджує, що мистецтво може бути не лише професійною практикою, а й експериментальним простором, де політик і громадський діяч виявляє власні інтенції та знаходить джерело духовної сили».

З біографії Михайла Поживанова.

Народився 12 квітня 1960 року в місті Дніпро.
Почав трудову кар’єру 1986 р. як розливальник сталі на металургійному комбінаті «Азовсталь» у Маріуполі.
У 1991-1994 роках навчався в докторантурі Дніпропетровської національної металургійної академії, захистив докторську дисертацію з технічних наук. Має вчене звання професора. 2003 р. отримав другу спеціальність – юриста, закінчивши Національну академію внутрішніх справ України.

Народний депутат України ІІ, IV, V та VI скликань; міський голова Маріуполя (1994–1998); заступник київського міського голови (1999–2005); заступник міністра економіки України (2008–2010). Із 1998 року – голова громадської організації «Фонд муніципальних реформ «Магдебурзьке право». Автор понад 100 наукових публікацій, численних винаходів і патентів, а також науково-популярних та суспільно-політичних видань, зокрема книг «У майбутнє треба дивитися очима правди і добра» (2001), «Українські вектори місцевого самоврядування» (2004), «Повернення на континент європейської цивілізації» (2006), «Колокол звонит и по тебе» (2014), «Книжка про місто» (2022), «Одеські художники XIX-XXI століть. Десять біографічних нарисів про тих, хто жив чи творив на березі Чорного моря» (2025).

Член Національної спілки художників України (з 2021) та Національної спілки письменників України (з 2023). Почесний академік Національної академії мистецтв України (з 2022) та голова Секції почесних академіків; заступник голови Національної спілки художників України (2024–2025). У квітні 2026 року Поживанова було обрано очільником Київської організації Національної спілки художників України.

Доктор технічних наук, професор.

Навчався живопису приватно у Фердинанда Гьотца (Австрія), у студії живопису та малюнка «L.Studio» (Україна), в Анатолія Фурлета, Олега та Ярослава Ясенєвих, Валерії Москвитіної (Україна). Автор ілюстрацій до поетичних збірок Василя Куйбіди «Топологія уяви» (2019), «Сліди на воді» (2024) та Василя Степаненка «100 митей» (2025).
Михайло Поживанов активно підтримує соціально-гуманітарну сферу України, сприяючи розвитку мистецтва, літератури та міжнародного культурного обміну. Завдяки його зусиллям як міського голови Маріуполя у 1990-х роках було відновлено Галерею Куїнджі (нині – Художній музей імені Куїнджі). У 2009 року заснував художню галерею «АВС-арт», на базі якої реалізує масштабний видавничий проєкт «Імена» – серію мистецьких альбомів, присвячених провідним українським художникам, і в якій уже вийшли книги про творчість Бориса Буряка, Феодосія Гуменюка, Петра Бевзи, Сергія Савченка, Олега Мінька та Олега Ясєнєва.

Член наглядових рад Львівської національної академії мистецтв та Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури. Член піклувальних рад Національного музею «Київська картинна галерея» та Національної бібліотеки України для дітей. Голова Наглядової ради Благодійного фонду сприяння ініціативам газети «День» та меценат Премії імені Джеймса Мейса-2019 «За громадянську позицію» в галузі публіцистики.

За сприяння Поживанова видано альбоми геніального українського художника Івана Марчука «Дорога додому» (2008); Київського музею російського мистецтва (2009); Музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків (2010); Шевченків «Кобзар», ілюстрований графікою Софії Караффи-Корбут (2011). Також коштами М.Поживанова видано монографічне дослідження мистецтвознавиці Олесі Авраменко, присвячене творчості знаного українського мистця Віктора Зарецького: «Зарецький. Терези долі» (2017); найповніший реєстр українських екслібрисів «Український книжковий знак XIX – XXI століть: каталог колекції Степана Давимуки» (2017); книгу під редакцією Лариси Івшиної з бібліотеки газети «День» «AVE. До 100-ліття Гетьманату Павла Скоропадського» (2018)…

Заслужений працівник промисловості України (2004). Нагороджений Орденом Мистецтв III ступеня Національної академії мистецтв України (2025).

Участь у виставках
2018
Персональна виставка (галерея «АВС-арт», м. Київ)

2019
Персональна виставка (галерея «АВС-арт», м. Київ)
Групова виставка «Жовтий/Блакитний» (галерея «АВС-арт», м. Київ)

2020
Персональна виставка (галерея «АВС-арт», м. Київ)
Групова виставка «Срібне сяйво зими» (галерея «АВС-арт», м. Київ)

2021
Групова виставка «На яринних теренах» (галерея «АВС-арт», м. Київ)
Групова виставка «Жовтий/Блакитний» (галерея «АВС-арт», м. Київ)
Групова виставка, присвячена 85-річчю журналу «Образотворче мистецтво» (Центральний будинок художника, м. Київ)
Персональна виставка «У місті й за містом» (галерея «АВС-арт», м. Київ)
Львівський осінній салон «Високий замок» (Палац мистецтв, м. Львів)

2022
Всеукраїнський культурно-мистецький захід «Маріуполь – душа України» в рамках Всеукраїнського культурно-мистецького заходу «Нескорена Україна» (Центральний будинок художника, м. Київ)
Персональна виставка «Життєві перехрестя» (галерея «АВС-арт», м. Київ)
V Всеукраїнська трієнале абстрактного мистецтва «Арт-акт» (центр культури «Вернісаж», м. Чернівці)
Персональна виставка «Життєві перехрестя» (Літературний музей, м. Одеса)
Всеукраїнський культурно-мистецький захід «Україна і світ очима художників» до Дня художника (Центральний будинок художника, м. Київ)
Х Всеукраїнська історична бієнале «Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників» (Центральний будинок художника, м. Київ)

2023
VІІІ Всеукраїнська трієнале живопису (Центральний будинок художника, м. Київ)
Всеукраїнська виставка до Дня Незалежності України (Центральний будинок художника, м. Київ)
Всеукраїнський культурно-мистецький проєкт до Дня художника «Згуртовані… Незламні…» (Центральний будинок художника, м. Київ)
Всеукраїнська художня Різдвяна виставка (Центральний будинок художника, м. Київ)

2024
Персональна виставка (Національна академія мистецтв України, м. Київ)
Всеукраїнський культурно-мистецький проєкт до Дня Незалежності України (Центральний будинок художника, м. Київ)
Звітна виставка відділень НАМУ (Національна академія мистецтв України, м. Київ)
Всеукраїнський культурно-мистецький захід до Дня художника (Центральний будинок художника, м. Київ)
Всеукраїнський культурно-мистецький проєкт «Шлях до Перемоги. Полум’яний тил» (Центральний будинок художника, м. Київ)
Всеукраїнська художня різдвяна виставка (Центральний будинок художника, м. Київ)
Всеукраїнська художня виставка «Соняшник – погляд сонця» (Музей-майстерня І. П. Кавалерідзе, м. Київ)

2025
Імерсивна художня виставка «Маріуполь нескорений» (Велика дзвіниця Києво-Печерської лаври, м. Київ)
Персональна виставка «Калейдоскоп життя» (галерея «АВС-арт», м. Київ)
Ювілейна виставка «Київська організація НСХУ. 55 років» (Центральний будинок художника, м. Київ)
Персональна виставка «Калейдоскоп життя» (Виставкова зала Одеської обласної організації НСХУ, м. Одеса)
Х Всеукраїнська трієнале живопису (Центральний будинок художника, м. Київ)
Персональна виставка «Калейдоскоп життя» (Палац мистецтв, м. Львів)
VI Всеукраїнська трієнале абстрактного мистецтва «Арт-акт» (центр культури «Вернісаж», м. Чернівці)
Всеукраїнський культурно-мистецький захід до Дня художника (Центральний будинок художника, м. Київ)
Всеукраїнська художня Різдвяна виставка (Центральний будинок художника, м. Київ)
Групова виставка «Візуальний театр “ВЕРТЕП”» (Національна академія мистецтв України, м. Київ)

2026
Виставка «Срібне сяйво зими» (галерея «АВС-арт», м. Київ)

Про експозицію в Палаці Потоцьких читайте також: У знаменитому Палаці Потоцьких відкрили виставку художніх робіт Михайла Поживанова

Сообщение Картини Михайла Поживанова є справжнім «калейдоскопом життя». Роздуми про виставку в Музеї Потоцьких (+фото) появились сначала на Український репортер.

5 травня у виставкових залах палацу відбулося урочисте відкриття персонального проєкту Михайла Поживанова «Простір творчого експерименту».

Подія привернула велиу увагу представників академічної спільноти, провідних мистецтвознавців, громадських діячів та представників державної влади, які завітали на цю приємну подію.

З вітальним словом до присутніх звернувся генеральний директор Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького Тарас Возняк. Він підкреслив багатогранність постаті автора, зауваживши, що навіть за роки державної служби на високих посадах Михайло Поживанов не втратив тонкого світосприйняття. За словами керівника національної галереї, ці риси сповна відображені у представлених на виставці полотнах, що вирізняються особливим ліризмом та глибиною. про це пишть на сайті Львівської національної галереї мистецтв.

Професор, почесний академік Національної академії мистецтв України Степан Давимука у своєму виступі акцентував на винятковій цілеспрямованості автора. Було відзначено успішний шлях Михайла Поживанова від інженерних посад у металургії та політичної діяльності до вагомих здобутків у царині культури — заснування художньої галереї у Києві шістнадцять років тому, підтримка різних культурологічних та видавничих проєктів. Обрання Поживанова головою Київської організації НСХУ свідчить про високу довіру колег по мистецькому цехові, вагомий авторитет у царині культури.

Академік, професор Львівської національної академії мистецтв, лауреат Шевченківської премії Любомир Медвідь дав високу оцінку професіоналізму експонованих робіт. За його словами, творчість автора сповнена «здорового духу» та енергії переможця, що дозволяє очікувати на подальші яскраві мистецькі відкриття.

До привітань на адресу автора долучилися: уповноважена Львівської міськради з питань культури апарату виконкому Львівської міськради Наталія Бунда, народний артист України, керівник Львівського національного академічного театру опери та балету, член-кореспондент НАМУ Василь Вовкун, відомі художники – член-кореспондент НАМУ Михайло Бокотей, народний художник України Михайло Демцю, заслужений діяч мистецтв Ігор Гавришкевич, народні художники України Петро Сипняк, Володимир Слепченко та Микола Шимчук, почесний академік НАМУ Анатолій Фурлет, професор, кандидат мистецтвознавства Роман Яців, гендиректор Національного музею у Львові імені Андрія Шептицького Ігор Кожан, доктор мистецтвознавства, професор, академік НАМУ Орест Голубець, галеристи Оксана Давимука, Тетяна Костенко, Юрій Комельков, політик, письменник Віталій Барвиненко, громадський діяч, поет Василь Куйбіда та інші поважні гості.

У слові-відповіді Михайло Поживанов висловив подяку керівництву Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького за сприяння в організації виставки. Михайло Олександрович вважає, що Львову належить особлива роль у формуванні його художнього світогляду.Тому цілком закономірно, що у Львові він завжди відчуває сприятливу творчу атмосферу – рідну.

Отже, «Простір творчого експерименту». Як загалом відвідувачі сприймають цей особливий «простір» живописця? Вікторія Сипняк, скажімо, зазначає, що це не «лише про творче хоббі та приватні мистецькі експерименти успішного політика, громадського діяча, бізнесмена і науковця – це спроба говорити про важливе для себе та інших в інший спосіб. Мало хто наважується на такий експеримент, досягнувши помітного суспільного визнання і статусу в іншій сфері діяльності або ніші суспільства».

Поживанов, як бачимо, наважився. Його творчість захоплює, вражає; він не торує легку стежину, а прагне незвіданого в мистецтві, особливого, а це дуже непросто, складно. Художник Поживанов не боїться труднощів на цьому шляху.

Вікторія Сипняк вважає, що «для Михайла Поживанова мистецтво — це не спосіб ще раз самоствердитися або змагатися з професіоналами, це спосіб пізнати ще й цю мову для вільного висловлення власних думок, емоцій та спостережень, як людини. Це простір психологічного вивільнення для самого себе і пізнання себе, крізь призму кольору та образомислення…».

Важлива подія у Палаці Потоцьких викликала чимало позитивних коментарів у соцмережах. У Фейсбуку дописувачка Ніна Кисельова зазначає: «Картини Михайла Поживанова – чудові, святкові. В наш час позитивно впливають на настрій».

Відома художниця з Одещини Тетяна Мітакі пише: «Свято, дійсно свято, коли такі сторінки є в творчому житті творчої людини. Щирі вітання, шановний пане Михайле!»

Дописувачка Анна Діденко зазначає: «У Палаці Потоцьких – грандіозна подія! Творчого злету, пане Михайле, та наснаги на нові звершення!».

Інший дописувач соцмереж – Михайло Бімбо – вважає, що виставка Поживанова є «дуже професійною. Автор – молодець!».

Віктор Коновал також у захваті від експозиції: «Наполегливість та бажання – якості , що приведуть до великих творчих успіхів. Михайле Олександровичу, легкого вам пензля в руки! Ви гарний приклад для всіх!”.

Виставка «Простір творчого експерименту» триватиме до 28 червня 2026 року.

Довідково: Михайло Поживанов — почесний академік НАМУ, доктор технічних наук, професор. Відомий як державний та громадський діяч: народний депутат України кількох скликань, екс-очільник Маріуполя, заступник голови КМДА та заступник міністра економіки України. Засновник Київської художньої галереї «АВС-арт» та мистецької серії «Імена», меценат. З 2021 року — член НСХУ, з 2023-го — член НСПУ. Входить до складу наглядових рад ЛНАМ та НАОМА.

Леонід Фросевич

Сообщение У знаменитому Палаці Потоцьких відкрили виставку художніх робіт Михайла Поживанова появились сначала на Український репортер.

“Вчорашній з’їзд і результати голосування (106 зі 128 голосів на мою підтримку) для мене передусім означають, що на цьому шляху я не один, а разом із сильною командою талановитих, патріотичних і відданих справі людей”, – повідомив у соцмережах Михайло Поживанов.

Новий очільник Київської спіки висловловив щиру вдячність за підтримку нинішньому очільнику КОНСХУ Миколі Кутняхову та його заступникам — Миколі Перепелиці й Віктору Барибі. “Віктору окремо дякую як колезі-кандидату за солідарність та вибір на користь нашої спільної програми. Подяка Віктору Карпову як достойному конкуренту та багатьом іншим колегам за віру в мене. Розраховую на подальшу взаємодію з кожним, адже завдань багато, і я запрошую всіх до спільної праці”, – написав Поживанов.

“Мій пріоритет — конструктивний діалог. Переконаний, що ми з керівництвом НСХУ знайдемо спільну мову та вирішимо суперечливі питання. Зрештою, ми всі робимо одну справу: працюємо задля утвердження нашої ідентичності, популяризації української культури та підтримки кожного митця”, – наголосив Михайло Поживанов.

Відомий митець, член Національної спілки художників України Олександр Мельник привітав Михайла Поживанова з обранням на посаду, зазначивши у Фейсбуку: “Спасибі, що в цей важкий час згодились взяти на себе тягар керівництва такою надскладною організацією. У нас великі надії, що цей вибір київських митців допоможе повернути в правове русло і всю Національну спілку. Сил і здоров’я Вам на подолання всіх перешкод на нелегкому шляху. Ну і часу для творчості!”

На світлині: Київські художники. Михайло Поживанов другий праворуч (другий ряд).

Сообщение Михайла Поживанова обрано головою Київської організації Національної спілки художників України появились сначала на Український репортер.

Те, що спочатку лічилося днями, затяглося на роки. Велика війна триває – і наше життя в ній. І ось уже п’ята воєнна весна… Ars longa, проте не люди, дотичні до цієї царини, хоча саме мистецтво, у ширшому вимірі культури, дозволяє людському духу ґрунтовно тривати на фізичному безґрунтів’ї. Воно дає необхідну міру абстракції, яка врівноважує конкретику перебування індивідуальності в певних реаліях.

За 1461 день, тобто 4 роки війни, галереї «АВС-арт» вдалося зберегти свою цілісність і продовжувати функціонувати.

Читайте також на цю тему: Мистецький рік для галереї «АВС-арт» виявився вдалим. Роздуми про виставку (+фото)

За цей час відбулося чимало групових і персональних виставок, проте хочеться викоремити проєкти, які важливі в контексті історії українського мистецтва й чільні за змисловим наповненням для самого галерейного колективу: «Звитяжні», «І буде світло», «Мирнопілля», «Міста без тривог». Вибрані твори з цих проєктів формують нинішню експозицію, діалогізуючи, взаємодоповнюючись, відкриваючи глядачам простір для власних рефлексій і спогадів.

Відтак ми вшановуємо звитягу – те, на чому століттями тримається наша історія, як і будь-чия історія справедливої боротьби і опору. Звитяжний народ, що тримається за свою землю, захищаючи її від загарбників, які ніколи не давали спокою Україні. Звитяга – те, що характеризує українське мистецтво, адже йому доводилося й доводиться оберігати свої набутки від нищення.

На противагу холоду й темряві війни, разом із художниками прямуємо до світла, відсутність якого гостро відчувається і на фізичному, й на метафізичному рівнях. А на цьому шляху згадуємо народне: «Нема тіні без світла». Й, за Лесею Українкою, «те світло, що живе і без зорі».

Ми віднаходимо в образотворчості рідні краєвиди, не перетворені на марсові поля. Тут весна дає надію на життя, а український простір лишається прекрасним у своєму проростанні, додаючи впевненості, що таке й має бути майбутнє. І продовжуємо утверджувати мистецьку урбаністику як прояв залюдненого, злагідливого, організованого особливим ритмом топосу, де, зокрема, і формується культура.

 

Адреса галереї: Київ, вулиця. Глибочицька, 32-В, 3-й поверх.

Виставка триватиме до 21 березня, графік роботи: з 12:00 до 18:00 щодня, крім неділі та понеділка.
Вхід вільний.

Інформація за матеріалами пресрелізу.

На світлині: Михайло Поживанов та його робота «Гостинний двір».

Сообщение Київська галерея «АВС-арт» запрошує відвідати групову виставку живопису та графіки появились сначала на Український репортер.

На цю новину відгукнулися у соцмережах відомі українці. Так, політик, меценат, голова Громадської організації «Фонд муніципальних реформ “Магдебурзьке право” Михайло Поживанов написав у Фейсбуку, що особисто ніколи не вірив у чутки про «подвійне життя» Труханова. “Працюючи на Одещині, мав можливість бачити мера Труханова у справі: його чітку проукраїнську позицію, налагоджену роботу міських служб, системну підтримку військових і переселенців. Радію, що не помилявся і що тепер це підтверджено юридично.
Тепер слово — за Офісом Президента та відповідною комісією. Очікуємо на прозору перевірку оригіналів документів і доповідь Главі держави. Йдеться не лише про конкретну особу, а й про важливий прецедент захисту прав кожного українця у своїй державі”, – зазначив Михайло Поживанов, сподіваючись, що Гарант Конституції ухвалить справедливе рішення на підставі повної та об’єктивної інформації.

“Ми будуємо країну, де Конституція і Закон є обов’язковими для всіх — без привілеїв та упереджень”, – наголосив Поживанов.

Сообщение Ексмер Одеси Труханов показав документи, що підтверджують відсутність у нього громадянства РФ появились сначала на Український репортер.

Євген Верхградський — художник і поет, митець, старший викладач Національного транспортного університету, член Спілки дизайнерів України, глибоко пов’язаний із Маріуполем, який у його роботах постає символом незламності українського народу. У циклі «Нескорений Маріуполь» представлено 36 творів живопису та графіки — художній погляд на місто, його людей і силу духу.

Наші життєві шляхи перетинаються через любов до мистецтва, спільний Маріуполь та співпрацю ще з часів створення партії «Реформи і порядок». Під час зустрічі автор подарував мені свою поетичну збірку «Сніги війни», ілюстровану власними роботами, — проникливі вірші про життя, красу світу та боротьбу українців за свободу.

Експозиція «Розстріляний пленер» представляє 15 робіт Аркадія Верхградського (1898 – 1933) — митця, чий творчий та життєвий шлях був трагічно перерваний сталінськими репресіями. Ці картини є не лише мистецькою спадщиною, а й нагадуванням про знищені покоління української інтелігенції. Пам’ять про них має жити, а справедливість — відновлюватися, зокрема й через такі виставки та зустрічі, що повертають суспільству імена та творчість тих, кого намагалися стерти з історії.

Сьогодні ця виставка (а вона триватиме до 17 лютого) об’єднує минуле і сучасність, показуючи безперервність української культури та її незламність перед будь-якими спробами знищення.

Михайло Поживанов, голова Громадської організації “Фонд муніципальних реформ “Магдебурзьке право”

Джерело: Фейсбук

Сообщение У Києві триває виставка художніх робіт «Нескорений Маріуполь» появились сначала на Український репортер.

Тема конкурсу: «Від руйнування – до відновлення: життя сильніше за війну». Учасники мають виконати роботи за такими напрямками: природа, за яку ми боремося: Україна після Перемоги; екосвідомість і відповідальність: мій внесок у майбутнє України; природа у моїй улюбленій книжці: джерело сили та надії; відходи та довкілля: як зберегти природу для наступних поколінь; зелена Україна після Перемоги очима дітей; майбутнє, яке ми відбудуємо разом з природою.

Михайло Поживанов (на світлині – у центрі з мікрофоном) вважає, що «дитяча творчість — це не лише мистецтво, а й спосіб осмислення майбутнього країни, у якому відновлення природи стане спільною справою держави, громад і молодого покоління».

Детальні умови конкурсу та реєстрація: https://chl.kiev.ua/Default.aspx?id=11895

Сообщение «Майбутнє планети у наших руках»: стартував Міжнародний екологічний конкурс дитячого малюнка появились сначала на Український репортер.

“В експозиції предствлено близько тридцяти живописних робіт, створених протягом 2011-2025 років: переважно ліричні пейзажі й натюрморти, а також екзистенційні рефлексії на воєнне сьогодення”, – зазначив у Фейсбуку ініціатор експозиції, голова Громадської організації «Фонд муніципальних реформ “Магдебурзьке право”, художник і меценат Михайло Поживанов (на світлині нижче).

Творчі здобутки Тетяни Мітакі є досить вагомими: починаючи з 1995 року, вона була учасницею міських, обласних, всеукраїнських, міжнародних художніх виставок. Її персональні роботи демонстрували в  Берліні, Одесі, Ізмаїлі та інших містах. Основна тематика картин філософсько-релігійна; значну частину присвячено історичній батьківщині пані Тетяни — Греції. Додамо, що художниця є головою Ізмаїльського національно-культурного товариства греків України «Еллада».

Торік в інтерв’ю «Укрпрес інфо» пані Тетяна розповіла: “З початку війни багато що змінилося в моєму творчому житті. Раніше було натхнення в пейзажі, натюрморті, а тепер десь поруч в роздумах біль. Перестало мистецтво бути просто естетикою – воно стало голосом тих, кого ми втрачаємо, голосом протистояння, голосом пам’яті й віри у світле, в перемогу. Попри всього цього намагаюсь в роботах залишити живі кольорові фарби…”

Художниця каже, що складовою її творчості є духовність: ” Мистецтво для мене – це не просто копіювання зображення природи, а і доторканність до чогось глибокого, невидимого. В роботах завжди шукаю зв’язок із зовнішнім світом і душею. Для мене духовність – це тиша і вдячність, що я залишаю в кольорі, формі, ритмі своїх картин”.

Отож запрошуємо вас доторкнутися до магії творчості Тетяни Мітакі  в галереї «АВС-арт». Тут чекають поціновувачів мистецтва з 12.00 до 18.00 щодня, крім неділі та понеділка.

Світлини із Фейсбук-сторінки галереї «АВС-арт».

Сообщение Галерея «АВС-арт» запрошує на художню виставку Тетяни Мітакі, де панують живі, кольорові фарби появились сначала на Український репортер.

І так говорять не лише фахівці, але й відвідувачі, які побували в галереї. У книзі відгуків є чимало записів. Процитуємо лише деякі: «Неймовірні картини! Світлі та оптимістичні. Тетяна Іва».

«Розкішна виставка. Задивитися можна! Анна Кузняк».

«Чудові роботи! Яскраві барви життя, чудова кольористика, світлі образи. Родина Баламаджи».

«Виставка захоплює. Я вражений. Супер! Художник-графік, Київ».

«Велика подяка організаторам виставки. Завжди із задоволенням відвідуємо експозиції в «АВС-арт» і отримуємо безліч позитивних емоцій. Олександра, Інеса, Тетяна».

Дуже слушно зазначили відвідувачі, що кожна художня виставка в галереї є особливою, яскравою і де можна «підзарядитися» винятково позитивними емоціями. Цьогоріч «Срібне сяйво зими» також подарувало людям сонячний, теплий настрій, навіть незважаючи на воєнне лихоліття з його повітряними тривогами. Задумкою організаторів було те, щоб в галереї, дивлячись на роботи митців, можна було сповна насолодитися живописно-графічною красою та вишуканістю цієї пори року.

В колекції «Срібне сяйво зими» було представлено класичне та сучасне українське мистецтво; авторами робіт є митці різних поколінь, художніх шкіл та напрямків. Тож і зима в галереї запам’яталася різноманітною: графічною та живописною, класичною та сучасною, камерною та всеохопною, реалістичною та імпресіоністичною, урбаністичною та етнографічною.

Варто сказати і про візитівку «АВС-арт». Артдиректор галереї Алла Маричевська розповіла, що діяльність розпочалася ще у 2009 році. Перша локація була на мікрорайоні «Воздвиженка» Потім – на Андріївському узвозі. Зрештою, стежки-дороги привели на вулицю Глибочицька, де і працює галерея з 2016-го.

-Спеціалізуємося переважно на живописі, – каже пані Алла. – Водночас в експозиції розміщували і скульптурні роботи, і декоративно-вжиткові, і графіку. Тобто, ми тримали руку на пульсі мистецького життя. Наша колекція дозволяє нам започатковувати якісні проєкти, адже завжди можемо запропонувати відвідувачам для перегляду достатню кількість картин зі своїх фондів. Принагідно згадаю низку таких виставок. Наприклад, тематична експозиція «До моря», як спогад про літній відпочинок, про дивовижну природу. Вона була дуже популярною, адже багото хто приходив дивитися в тому числі й на роботи художників-мариністів.

Вельми цікавою була й експозиція «Дивина звичайна», це переважно квіткові натюрморти. Кожна квітка – завжди диво, погодьтеся.

Очевидно, багатьом нашим шанувальникам запам’ятався і націоналістичний проєкт – «Жовте і блакитне», де були представлені роботи як різні за жанром, так і за стилістикою, тематикою; основний акцент – на кольорі наших прапорів.

Нема сумніву, що виставка «Срібне сяйво зими» також посяде особливе місце в історії галереї. Побувавши в експозиційних залах, не можна було не порадіти, що тут – ціле сузір’я імен: роботи Івана Марчука, Сергія Савченка, Юрія Герца, Ольги Кравченко, Віктора Зарецького, Петра Сипняка, Андрія Чебикіна, Миколи Мазура, Олега Ясенєва, Сергія Григор’єва, Олени Паславської, Бориса Буряка, Василя Химочки, Віктора Маринюка, Анатолія Фурлета, Михайла Поживанова та багатьох інших авторів.

-Ця виставка стала важливою подією, засвідчивши, що українці, навіть у воєнну добу, не складають рук, вони створюють мистецькі картини, відкривають експозиції. Богу дякувати, культурний фронт діє, – коментує «Срібне сяйво зими» кандидат мистецтвознавства, членкиня Національної спілки художників України, почесний академік Національної академії мистецтв України Ольга Петрова.

Серед тих, хто серед інших також надійно тримає цей культурний фронт є голова Громадської організації «Фонд муніципальних реформ «Магдебурзьке право», меценат, художник Михайло Поживанов. Михайло Олександрович в розмові зі мною цікаво та змістовно розповідав про митців, чиї твори побачили кияни та гості міста у січні.

Ось, скажімо, картини Народного художника України Бориса Буряка. До речі, його твори зберігаються у багатьох музеях нашої країни, а також у приватних колекціях в США, Франції, Німеччини, Австрії, Бельгії, Нідерландів, Швейцарії та Чехії.

Михайлу Поживанову дуже подобаються пейзажі, в тому числі урбаністичні, Бориса Буряка, а ще роботи, на яких зображені квіти. У нього є і чудові портрети. Особливо вражала відвідувачів розкішна картина Бориса Івановича, присвячена Собору Святого Юра (на світлині нижче).

Ми бесідували з Михайлом Поживановим і про незвичні роботи на цій виставці. Наприклад, одеський митець Сергій Савченко, член Національної спілки художників України, розмальовує природні форми – таракуци (вони дуже насичені кольором); є у нього і дерев’яні скульптури. Савченко полюбляє контрасти – колірні, тональні, контрасти форм. Якось художник сказав, що це  – його характер, і “він вимагає такої мови”. Мабуть, все це й привело, за словами митця, “до формування в скульптурі безкінечної структури”. Вона стала для Савченка ” власне формулою малярства…”.

– «Срібне сяйво зими» запам’ятається ще й тим, що тут було представлено різні стильові напрямки, – каже Михайло Поживанов. -Так, Народний художник України Михайло Сипняк захопив відвідувачів своєю різдвяною тематикою. Загалом творчий доробок Михайла Сипняка складає кілька тисяч робіт, серед яких є серії, які особливо до вподоби шанувальникам – «Вертепи», «Чумаки».

У кожній роботі «Вертеп» бачиш щось нове, незвідане, таємниче, особливий контраст…

-Трепетно було бачити спадщину великих митців, яких уже немає з нами, але які залишили свою душу в полотнах: Віктора Зарецького, Василя Химочки, Сергія Григор’єва, Віктора Маринюка, Володимира Патика, Володимира Микити, Юрія Герца та Миколи Мазура, – зазначає Михайло Поживанов.

Різдвяній тематиці (і не тільки їй), до речі, присвятив свої роботи й сам Михайло Олександрович, чиї картини також експонувалися на виставці «Срібне сяйво зими» (на світлинах нижче).

Вельми оригінальною на виставці була й дивовижна робота  із гутного скла “Чумак” Народного художника України, професора, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Андрія Бокотея (на світлині нижче). Ось такими шедеврами також славиться Україна!

Як зазначають в галереї, «художники прагнули відтворити невловиму холодну красу довкілля й теплий, святочний настрій душі». Приємно, що новий мистецький рік для галереї «АВС-арт» виявився вдалим та успішним.

Уже 3 лютого «АВС-арт» відчинить двері для нової виставкової події.

Леонід Фросевич

Сообщение Мистецький рік для галереї «АВС-арт» виявився вдалим. Роздуми про виставку (+фото) появились сначала на Український репортер.