За законами жанру, цей скандал поступиться місцем іншому протягом найближчого часу. Але цього разу я подумав, що виняток можливий, коли прочитав список телевізійної продукції, що готується до екрану або затверджена в планах виробництва.
Такої кількості і такої якості, яку продемонстровано, зокрема, в трейлері «Похорон Путіна» може вистачити не лише для довгого, великого скандалу, але й для принципової розмови: що ми – кіно і телебачення – робимо сьогодні під час війни?

Для мене не є запитанням, куди ми сьогодні маємо вкладати гроші. Звичайно, у зброю. В перемогу. Я не маю сумнівів в тому, що під час війни держава повинна вкладати гроші, в тому числі, в екранну продукцію – в зброю.

Подивившись трейлер «Похорон Путіна» – «СТУДІЯ МАГАРИЧ ПРЕДСТАВЛЯЄ» (дві красномовні помилки в слові «МОГОРИЧ») – я можу сказати, що це зброя. Зброя проти нас, позаяк таких недорозвинених персонажів, вибачте, колеги, гріх не знищити. Це просто санітарна місія.

На жаль багато наших фільмів, і не лише телесеріали, цілком влаштовують нашого ворога, як мотивація для виконання його «санітарної» місії.

Читайте також: Суміш абсурду і зрадництва. Кінорежисер Михайло Іллєнко про ситуацію в країні (+відео)

На жаль, навіть наші відомі, – талановиті і геніальні (кажу це без жодної іронії) фільми, – дуже часто експлуатують фестивальний запит на розгубленого, невпевненого, вторинного, втраченого – на лузера… Підозрюю, що інколи лише передова лінія зупиняє ці фільми на шляху до російського фестивального екрану, але не зупиняє Інтернет.

Коли я читаю, що наші сучасні фільми – вікно до західного глядача, яке відкриває йому правду про Україну, у мене виникає питання: яку правду? «Правду» про погані дороги?

Коли йдеться про фестивальний екран, не варто забувати, що сьогодні найкраща реклама для нас, для наших фільмів за кордоном – наші бійці. Відправляючи свій фільм на фестиваль, подякуйте їм за рекламу – вона їм дається страшною ціною. Спробуйте передати свій фільм не лише в Канни, але з волонтерами в Бахмут, в Херсон, в Мар’їнку… А краще – самі повезіть туди свій фільм.

Я дуже далеко відхилився від теми, але впевнений, що лише з цієї позиції варто розглядати проблему. На жаль, державні органи самоусунулись від формування програми виготовлення зброї для національного кіноекрану. Зупинені всі конкурси, заморожені всі пропозиції всіх авторів – і молодих, і таких, які, протягом попереднього успішного періоду, вже довели своє вміння не лише повертати нашого глядача до наших кіноекранів, але робити зброю. Відбувається атака на успішну практику дубляжу українською мовою. Зупинено фінансування кіно, разом з тим, фінансування телевізійної продукції продовжується, фінансуються також інші сфери, які так само викликають справедливі запитання: чи це є зброя?

Що до стандартів телевізійної продукції – надто довго вона фінансувалася РФ, обслуговувала інтереси РФ, відповідала стандартам РФ, що встановлювали, як має виглядати хохол.

Так він і тепер виглядає.

Гроші українські, а шаблони РФ.

Принципова відмінність між кіноекраном і телеекраном України має матеріальне походження. На початку дев’яностих ми були в рівних умовах, але коли повністю припинилось фінансування кінопродукції, кіновиробництву залишилося шукати українські гроші (узагальнюю). Кіношники почали знімати українське кіно на українські гривні – МИ, ДЛЯ НАС, ПРО СЕБЕ – і потрошку навчились це робити. Інколи з дуже переконливим результатом. Ті ж самі 25 років телевізійна продукція зростала на російському фінансовому допінгу, протягом чверті сторіччя обслуговувала його, адаптувалась до нього, врешті, з’явилась стійка наркотична залежність.

Найгірше, що ця наркотична залежність через телеекран передалась глядачам.

Ще гірше те, що тепер гроші не російські, українські – наші з вами. Ми фінансуємо виробництво зброї людям, які не звільнились від залежності. Чи хочуть, чи можуть вони звільнитися?

Вкласти гроші у конвеєр, який все життя виготовляв хомути і чекати, що цей конвеєр почне робити бойові літаки – наївність? байдужість? злочин?

Михайло Іллєнко, кінорежисер, академік Національної академії мистецтв України

Джерело: Фейсбук

Сообщение “На жаль багато наших фільмів, і не лише телесеріали, цілком влаштовують нашого ворога”, – кінорежисер Іллєнко появились сначала на Український репортер.

Таку думку Михайло Герасимович висловив у короткій розмові з головним редактором «Українського репортера» Леонідом Фросевичем, яка відбулася під час Маршу слави УПА 14 жовтня.

Сообщение Суміш абсурду і зрадництва. Кінорежисер Михайло Іллєнко про ситуацію в країні (+відео) появились сначала на Український репортер.

Стрічка знята українським режисером Михайлом Іллєнком за мотивами балади «У тієї Катерини…», а її сюжет охоплює 400 років історії України, Михайло є ж автором сценарію та співпродюсером, – повідомляє ukrfb.

«Наш фільм – це чотирьохсотрічна подорож хати Катерини просторами ризикованого землеробства за умов, несумісних з життям, у пошуках таємниці толоки. Толока має багато таємниць. Толока – не лише будівельний процес. Це стратегічний ресурс існування України навіть тоді, коли вона ще не називалася Україною».

Романтична балада «Толока» створена компанією «Іллєнко Фільм» за підтримки Державного агентства України з питань кіно. Прокатом стрічки займається компанія Ukrainian Film Distribution. Кінопроєкт «Толока» став одним із переможців 3-го конкурсного відбору Держкіно. У результаті дофінансування картина отримала державну фінансову підтримку розміром майже 28,4 мільйони гривень, що становить 98% від загальної вартості виробництва.

«”Толока” – один із найкращих українських фільмів, знятих за останнє десятиріччя. Автору вдалось охопити найвизначніші моменти української історії. Хочеться, щоб цей фільм подивилось якомога більше глядачів», – наголосив генеральний директор компанії Ukrainian Film Distribution Андрій Дяченко.

Напередодні старту прокату команда фільму оголосила про спільний проєкт з фондом «Повернись живим», за умовами якого сім гривень з кожного квитка на «Толоку» будуть перераховані Фонду і спрямовані на допомогу армії.

Ідея створення фільму про феномен толоки, до якого ніхто раніше не звертався, з’явилася у Михайла Іллєнка 53 роки тому: після розмови з братом, відомим режисером Юрієм Іллєнком. В основу стрічки лягли 66 рядків Шевченкової балади «У тієї Катерини…», а доповнився сюжет спогадами з дитинства легендарного актора Івана Миколайчука. Силуети дійових осіб почали виростати до неочікуваних масштабів після зустрічей Михайла Іллєнка з добровольцями та волонтерами АТО, до яких режисер їздив протягом 2014-2016 років, показуючи фрагменти незавершеної «Толоки» разом з фільмом «ТойХтоПройШовКрізьВогонь».

У Тараса Шевченка є балада про те, як закохалися у Катерину троє козаків. Свій вибір Катерина довірила долі: пообіцяла стати дружиною тому, хто визволить з полону її брата. Двоє з трьох козаків загинули, намагаючись виконати умови договору, третьому вдалося врятувати брата, але брат Катерини виявився не братом, а її коханим… Чекати «брата» Катерині у сюжеті фільму доведеться не одне століття, не старіючи та не втрачаючи надії.

Ця розповідь, наче притча, пролітає крізь історію України, відтворює її драматичні та героїчні епізоди. Кожне випробування руйнує хату Катерини. Але вона вперто, як і багато поколінь українців, знову й знову піднімає її з руїн. Вік української хати короткий – від війни до війни. Якби не толока, не було б де й зустріти свого коханого. Завдяки толоці жодна хата в Україні ніколи не була «скраю», завжди у центрі громади.

Сообщение Вперше за часи незалежності України вийде фільм, створений за мотивами твору Тараса Шевченка появились сначала на Український репортер.

Один із таких творів – новий альбом «Мобілізація».

Ось деякі відгуки про цей диск.

Іван ЛЕНЬО, музикант, лідер гурту “Kozak System”:

– Колись, не так давно, я спілкувався з відомим польським музикантом Соботою. Коли зайшла мова про війну на сході, він запитав: «А чи багато українських музикантів відрефлексували на події, які сталися в країні?

Скільки було написано альбомів гуртами чи співаками про війну на сході?». Я тоді не знайшов, що відповісти. Сказав, що альбомів таких не знаю, а поодинокі пісні є, але їх дуже мало.

«Виходить, що війна не стала тотальною проблемою всього суспільства, якщо творча еліта її не помічає?» – запитав він.

Мені було сумно і соромно, бо таки це правда, що на четвертому році війни її не помічає не тільки творча еліта, а й половина населення України. Так от. Нарешті потяг зрушив з місця.

В Останній Барикаді був презентований повноцінний музичний альбом “Мобілізація”. Автор текстів і музики – Дмитро Лінартович (актор, музикант, головний герой фільму Михайла Іллєнка “ТойХтоПройшовКрізьВогонь” та виконавець ролі Тітушки в рок-мюзиклі Володимира Лавренчука “God to be free”).

Приємна новина і гарний альбом. Пісні справжні й емоції щирі.

Галина ГУЗЬО, автор соціально-мистецького проекту «Пісні війни» :

– Від учорашнього вечора вже шостий чи сьомий раз переслуховую альбом-новинку «Мобілізація» від Дмитра Лінартовича. У цих 13 треках стільки емоцій, чесно написаних і проспіваних тим, хто пройшов війну на сході України.

Коли творчі люди потрапляють у жорна жорстокого часу, вони по-особливому відчувають все, що відбувається довкола. По-особливому сприймають та інтерпретують реальність, яка для більшості залишається хронікою у випусках новин.

«Мобілізація» – не просто пісні, це справжня моновистава.

Часто – натягнутий нерв. Але у цьому міцному, сталевому нерві є місце для ніжності та чуттєвості. А якщо якусь із цих пісень, Дмитре, спробувати зробити і в рамках проекту «Пісні війни»?

На фото: Дмитро Лінартович в редакції “Українського репортера”

Фото Ігоря ІВАРОВСЬКОГО

На цю тему читайте тут:

• Дмитро Лінартович: “Переймаюся болями й тривогами рідної землі”
• Відомий актор Дмитро Лінартович завітав до “Українського репортера”
• Російський кліп про морську піхоту “порве” пісня про українську морську піхоту
• Також дивіться відео:

Сообщение “Мобілізація” Дмитра Лінартовича мобілізує патріотизм появились сначала на Український репортер.

“Михайле Герасимовичу! Вітаю, безмежно шаную і люблю! Бажаю побільше перемог і нашої, тотальної, української Перемоги! І не забувайте, у вас зараз ще одна надважлива місія – бути старійшиною роду Іллєнків”, – побажав імениннику племінник.

Михайло Іллєнко – кінорежисер, сценарист, актор, член-кореспондент Академії мистецтв України, заслужений діяч мистецтв України, лауреат Державної премії України імені Олександра Довженка.

З 1997 року — організатор кінофестивалю “Відкрита ніч”. З 2000 року — декан кінофакультету Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Голова правління Української кіноакадемії.

У 2009 році брав участь у першому етапі навколосвітньої подорожі на яхті «Купава». У Михайла Іллєнка — досить велика фільмографія. Серед знакових кінострічок – “Той, хто пройшов крізь вогонь» (2010—2012 роки), у якій головну роль льотчика Івана Додоки (вождя індіанського племені) блискуче зіграв відомий актор Дмитро Лінартович. У процесі роботи — стрічка «Толока», яку відзнято на 50 відсотків.

Розповідаючи “Українському репортеру” про взаємини з режисером Іллєнком, актор Дмитро Лінартович каже, що Михайло Іллєнко і далі величає Лінартовича “вождем”.

– Він мене і Додокою називає, і головою індіанського колгоспу, – розповів Лінартович. – У творчому колективі, зазвичай, панують іронія, сарказм… Кінооператори більш різкутіші, ніхто з тобою не панькається — чи ти актор, чи ні. Михайло Герасимович – іронічний, за його серйозними начебто словами — веселий гумор. Він і над собою любить посміятися. Мені це допомагало у скрутні часи, коли було що втрачати. І тут дуже важливим було не упасти духом…

Михайло Іллєнко усіляко підтримував Лінартовича, коли Дмитро став до лав захисників Вітчизни. Одного разу до військової частини, в якій служив Дмитро, Іллєнко привіз для показу кінострічку “Той, хто пройшов крізь вогонь”. Яким же було здивування солдатів, коли вони дізналися, що у головній ролі — їхній бойовий побратим.

Леонід ФРОСЕВИЧ

Редакція “Українського репортера” вітає Михайла Герасимовича Іллєнка з днем народження та щиро зичить бадьорості духу, невичерпного оптимізму, нових чудових кінострічок!

Сообщение У режисера Михайла Іллєнка важлива місія: бути старійшиною роду Іллєнків появились сначала на Український репортер.

“Українська Кіноакадемія – це спосіб об’єднати зусилля і досвід різних поколінь кінематографістів навколо розбудови національного кіно України. Я би хотів бачити Кіноакадемію інструментом самоідентифікації українського кіно, починаючи від інженерного винаходу Йосипа Тимченка – до наших творчих внесків у сьогодення і пошуків студентів, спрямованих у завтра. Академія це – пам’ять. Не забуваємо про українського режисера Олега Сенцова, якому сьогодні найважче, бо несправедливість – найтяжче покарання”, –зазначив Михайло Іллєнко, слова якого наводить пресова служба Національної Спілки кінематографістів.

До речі, у 2012 році стрічка Михайла Іллєнка “ТойХтоПройшовКрізьВогонь” була висунута від України на премію “Оскар”. У цьому фільмі головну роль зіграв чудовий український актор Дмитро Лінартович.

Найближчим часом Кіноакадемія, яку очолив Михайло Герасимович, вручатиме уже наш, український «Оскар» кращим вітчизняним фільмам. Відбудеться знакова подія у житті українського кіномистецтва – вручення нагород першої національної кінопремії «Золота джига». Переможці будуть оголошені під час церемонії, яка пройде 20 квітня у готелі Kyiv Fairmont Grand Hotel.

Окрім цього, у 2017-ому завершить навчання четвертий набір студентів режисерської майстерні Михайла Герасимовича у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого. А також має відбутися кінофестиваль українського кіно «Відкрита Ніч – дубль 20», який Іллєнко очолює уже 20 років – з 1997-го року.

Підготувала Марина ХОВРАХ

Інтерв`ю Дмитра Лінартовича читайте тут:

Дмитро Лінартович: “Переймаюся болями й тривогами рідної землі”

Сообщение Михайла Іллєнка обрали головою правління Української кіноакадемії появились сначала на Український репортер.