До цього Олексій Кулеба обіймав посаду першого заступника голови Київської міської державної адміністрації з питань здійснення самоврядних повноважень.

Довідково. Олексій Кулеба народився 1983 року в місті Києві. У 2005-му закінчив Київський національний економічний університет (магістр з міжнародної економіки). У 2005-2008 роках був аспірантом Національної академії державного управління при Президентові України. Кандидат наук з державного управління. Викладав правознавство в Національному педагогічному університеті імені Михайла Драгоманова. Був радником на громадських засадах гендиректора комунального підприємства з охорони, утримання та експлуатації земель водного фонду Києва «Плесо». Обіймав посаду директора Департаменту міського благоустрою КМДА. Має досвід підприємницької діяльності.

Вручаючи службове посвідчення під час зустрічі в Офісі Президента, Володимир Зеленський привітав Олексія Кулебу з призначенням і висловив сподівання, що його знання та досвід сприятимуть динамічному розвитку регіону та розкриттю його потенціалу.

Як розповідав “Український репортер”, 2 лютого Кабмін погодив звільнення з посади Василя Володіна.  Нагадаємо, що Володіна було призначено на посаду голови Київської облдержадміністрації 17 червня 2020 року. Перший заступник керівника Офісу президента Сергій Трофімов тоді дуже хвалив його:

“Вибір нового керівника області обумовлений ефективним менеджментом. Володін зарекомендував себе за три місяці як впевнений та рішучий менеджер, який поважає людей, звертає увагу на життя області, і ми на практиці впевнилися, що ця людина ефективна”, – сказав Сергій Трофімов.

Запитується: чому ж “ефективний менеджер” Володін не поппрацював на цій посаді навіть два роки?

Після перемоги Володимира Зеленського на президентських виборах головю КОДА було призначено Михайла Бно-Айріяна. Він дуже короткий період керував обласною держадміністрацією Київської області, пішов з цієї посади, гучно і принципово грюкнувши дверима.

Як розповідав “Український репортер”, Михайло Бно-Айріян у жовтні 2019-го розмістив у Фейсбуці свою заяву про відставку на ім’я Президента України, додавши такий коментар:

«Ліпше умерти раз, умерти гордо, з незламаною душею, аніж повзати на колінах і вмерти двічі — морально й фізично. Але в першім варіанті ще є шанс взагалі не вмерти» (Андрій Чумак, «Сад Гетсиманський»).

На своїй сторінці у Фейсбуку Михайло Бно-Айріян розповів про свої враження від невдалого “походу” на цю посаду. Цитуємо:

“Рівно рік тому мене призначили керувати Київщиною. Для всіх, хто мене знав, працював зі мною та бачив мою історію життя, це стало справжньою несподіваною перемогою. Ні, не тому, що я чогось не вмію чи був не готовий до такої відповідальності. Навпаки. Просто ще вчора це здавалося неможливим – ось-так встати на чолі одного з ключових регіонів країни, не будучи ставлеником ні олігархічних груп, ні близьким до влади і будь-яких інших кланів.

Читайте також:

• Скандал: Київська область досі не має головного фінансового документа – річного бюджету
• Стиль управління Зеленського суперечить духу децентралізації – екскерівник Київщини
• Доленосне рішення Київської обласної держадміністрації
• Екскерівник Київщини: в Україні – немов Коза Ностра, де завжди є чіткий поділ на «свій-чужий»
• Голова Київської облдержадміністрації йде з посади

Сообщение Київщиною керуватиме Олексій Кулеба появились сначала на Український репортер.

Цитуємо:

“Ще ніколи на місцевому рівні в Україні не було стільки владних і фінансових можливостей, як тепер. Внаслідок децентралізації місцеві бюджети збільшились у декілька разів, загалом по країні це колосальна сума: щороку – сотні мільярдів гривень. Перейшли на місця й повноваження.

Саме це й зумовлює настільки відчайдушну боротьбу за вплив у громадах майже по всій Україні. Аж таких емоцій, інтриг і сутичок, як у місцевих радах протягом останніх тижнів, давно не було навіть у національному парламенті…”

Чи не рано аплодувати успішній роботі нової влади на чолі із Зеленським? Принаймні, колишній голова Київської облдержадміністрації Михайло Бно-Айріян у своєму коментарі до інформації Володимираа Зеленського у Фейсбуці розкритикував політику “зелених” у сфері децентралізації.

Михайло Бно-Айріян і раніше принципово критикував дії Банкової на цьому напрямку. Зокрема писав, що команда президента Зеленського «все глибше заходить, по суті, в ідейне протистояння суті і духу децентралізації».

Він вважає, що «Зеленський і його команда сповідують жорсткий принцип президентсько-парламентської республіки, з жорсткою вертикаллю і командами зверху. Але проблема в тому, що ця ж команда (тільки вже, на жаль, без президента) торпедувала питання завершення децентралізації, тобто передачі частини функцій держави на місці.

І переконувала президента в її правильності. Без розуміння всіх наслідків, подальшого бачення роботи такої системи, і найголовніше, не усвідомлюючи, що така система цінісно несумісна з нинішнім стилем роботи Володимира Зеленського».

Чимало громадян підтримують висновки Михайла Бно-Айріяна щодо суспільно-політичних процесів у країні, в тому числі на Київщині. Ось один із коментарів у Фейсбуку:

Нагадаємо: Михайло Бно-Айріян дуже короткий період керував обласною держадміністрацією Київської області, він пішов з цієї посади гучно і принципово грюкнувши дверима.

Як розповідав “Український репортер”, у жовтні 2019-го він розмістив у Фейсбуці свою заяву про відставку на ім’я Президента України, додавши такий коментар:

«Ліпше умерти раз, умерти гордо, з незламаною душею, аніж повзати на колінах і вмерти двічі — морально й фізично. Але в першім варіанті ще є шанс взагалі не вмерти» (Андрій Чумак, «Сад Гетсиманський»).

Сообщение Стиль управління Зеленського суперечить духу децентралізації – екскерівник Київщини появились сначала на Український репортер.

Як пише у Фейсбуці Михайло Бно-Айріян, “це розповідь про усіх нас, про нашу систему, наш сюрреалізм. І нашу боротьбу. А головне – він про рецепт, як нарешті вийти з червоної зони, в якій країна знаходиться 29 років”.

Картина стала першим фільмом з циклу семи фільмів Бно-Айріяна. Показано історії реальних людей, які зіткнулись з коронавірусною хворобою. Фільм присвячено загиблим лікарям від ковіду, та усім українцям, в кого короновірус забрав життя.

У поясненні до фільму йдеться про те, що творча команда “відвідала 7 міст України (Черкаси, Одеса, Миколаїв, Кривий Ріг, Краматорськ, Львів та Київ) та подолала 5000 кілометрів шляху для того, щоб розповісти їх вам. Це правда від тих, хто живе з ковідом, лікується від нього, хто кожен день тримає оборону у боротьбі з вірусом.

Як лікувати ковід? Як дозвонитися своєму лікарю? Коли викликати швидку при ковіді? Як ховають померлих від корони? Чи отримують лікарі доплати за ковід? Як держава не виплачує гарантовані виплати та страхування сім’ям загиблих медиків? Чи буде в Україні друге Бергамо? Що з киснем в лікарнях?

На всі ці питання можна знайти відповіді у фільмі. Червона зона – це відділення у лікарні, де лікують хворих на ковід. Заходячи у червону зону, медперсонал використовує засоби індивідуального захисту (костюм біобезпеки, респіратор, маски, рукавички, окуляри та захисний щиток). Родичам хворих вхід до цього приміщення заборонений. В ході зйомки фільму ми зрозуміли, що червона зона – це не лише реанімації та палати лікарень, куди нам вдалося потрапити, а це – вся наша країна вже 29 років”.

“За тиждень наш фільм подивилися понад 100 тисяч людей, – каже Михайло Бно-Айріян. – Але досі його не помічають ані влада, ані основні українські медіа. Всі вдають, начебто його не існує. Хоча ми показали і реальний стан справ у лікарнях, і як звичайні люди витрачають десятки тисяч гривень на лікування, попри заяви представників держави про безкоштовні ліки. Медики так і не отримують обіцяні доплати та страховки, а родичі загиблих лікарів не можуть добитися належних виплат від держави…

“…Мало того, що держава не страхує лікарів, не доплачує їм, як обіцяла, і знущається над родичами тих медиків, хто загинув від ковіду, так ще й хоче завести на всіх кримінальні справи. Ну що, продовжуємо скочуватися у прірву. Знущаємося над медиками та робимо все можливе, аби вони при першій нагоді емігрували працювати за кордон”.

У Кривому Розі медики висловили наболіле: «Два мира существует. Мир выездного персонала, на котором все: эпидемия, грязь, больные неадекватные, социальная незащищенность… и мир организаторов здравоохранения – вот там все хорошо».

Дещо про автора фільму. “Український репортер” вже розповідав, що Михайло Бно-Айріян, який дуже короткий період керував обласною держадміністрацією Київської області, пішов з цієї посади, гучно і принципово грюкнувши дверима.

Ми писали, що у жовтні 2019-го він розмістив у Фейсбуці свою заяву про відставку на ім’я Президента України, додавши такий коментар:

«Ліпше умерти раз, умерти гордо, з незламаною душею, аніж повзати на колінах і вмерти двічі — морально й фізично. Але в першім варіанті ще є шанс взагалі не вмерти» (Андрій Чумак, «Сад Гетсиманський»). Уряд погодив заяву Михайла Бно-Айріяна.

На своїй сторінці у Фейсбуку ексголова КОДА розповів про свої враження від невдалого “походу” на цю посаду. Цитуємо:

“Рівно рік тому мене призначили керувати Київщиною. Для всіх, хто мене знав, працював зі мною та бачив мою історію життя, це стало справжньою несподіваною перемогою. Ні, не тому, що я чогось не вмію чи був не готовий до такої відповідальності. Навпаки. Просто ще вчора це здавалося неможливим – ось-так встати на чолі одного з ключових регіонів країни, не будучи ставлеником ні олігархічних груп, ні близьким до влади і будь-яких інших кланів. Це призначення було винятком із правил. Тому що сталося всупереч усьому тому, що відбувалося в українській політиці та державному управлінні в останні років двадцять. І дуже шкода, що цей виняток так і не став правилом…

…Так вже вийшло, що в останні років вісім мені випала можливість працювати в державних структурах. На різних посадах – від рядових до керівних. У різних міністерствах, держкомпанії і навіть в Кабміні. І випала можливість спостерігати за тими, хто приймає ключові рішення в державі. Я зустрічав багато різного за час цієї роботи. Найчастіше, топ-чиновники сучасної України, з якими я стикався на своєму шляху, – ділки, які намагаються, як зараз модно казати, монетизувати свою посаду. Гроші, дохід у них завжди на першому місці. Робота – завжди вторинна… Пам’ятаю, як наприкінці 2014 року я прийшов на співбесіду в Адміністрацію Президента. Радниця глави (та, що з Майдану до речі), подивилася моє резюме і задала одне єдине питання: «Ви чиї будете?»

У цьому питанні вся квінтесенція філософії кожної української влади. У неї немає вільних людей. У світі злодіїв, схематозників і циніків просто не може бути чесних і незалежних людей. Особистостей. Не може бути вільних чиновників і менеджерів державних підприємств. У влади кожна людина завжди чиясь власність…”

Сообщение Колишній керівник Київщини зняв фільм, який шокує (+відео) появились сначала на Український репортер.

Як розповідав “Український репортер”, Михайло Бно-Айріян у жовтні 2019-го розмістив у Фейсбуці свою заяву про відставку на ім’я Президента України, додавши такий коментар:

«Ліпше умерти раз, умерти гордо, з незламаною душею, аніж повзати на колінах і вмерти двічі — морально й фізично. Але в першім варіанті ще є шанс взагалі не вмерти» (Андрій Чумак, «Сад Гетсиманський»). Уряд погодив заяву Михайла Бно-Айріяна.

На своїй сторінці у Фейсбуку нещодавно він розповів про свої враження від невдалого “походу” на цю посаду. Цитуємо:

“Рівно рік тому мене призначили керувати Київщиною. Для всіх, хто мене знав, працював зі мною та бачив мою історію життя, це стало справжньою несподіваною перемогою. Ні, не тому, що я чогось не вмію чи був не готовий до такої відповідальності. Навпаки. Просто ще вчора це здавалося неможливим – ось-так встати на чолі одного з ключових регіонів країни, не будучи ставлеником ні олігархічних груп, ні близьким до влади і будь-яких інших кланів.

Це призначення було винятком із правил. Тому що сталося всупереч усьому тому, що відбувалося в українській політиці та державному управлінні в останні років двадцять.
І дуже шкода, що цей виняток так і не став правилом.

Багато хто не знає, як довго я до цього йшов. І чого мені це коштувало насправді.
Що виріс в родині біженців. Що закінчив школу із золотою медаллю, багато років займався математикою, перемагаючи в олімпіадах. Що ці перемоги дозволили мені, звичайному громадянину України зі звичайної простої сім’ї, отримати шанс вступити до інституту, про який мріяв з дитинства, але куди з вулиці вступити було майже неможливо.

Що, навчаючись в університеті, почав працювати на третьому курсі. І будучи журналістом на той час найуспішнішого і впливового ділового видання країни об’їздив мало не половину великих промислових підприємств України.

Що вчився паралельно ночами і закінчив університет з червоним дипломом, вивчив арабську мову та пізнав Близький Схід.

Накопичив грошей і вирішив отримати бізнес-освіту за кордоном. Все полишив і поїхав до іншої країни, де пізнав усі «принади» життя заробітчанина. Вижив і повернувся.
Тому що люблю Україну всією душею.

Цього мало хто знав. Та й не повинен був знати. Це залишилося за дужками призначення.
Хоча насправді для мене саме це було найголовнішим – справжня ціна сходження.
Адже воно продемонструвало, що зробити самого себе в політиці і на державній службі в Україні нарешті можливо.

Здавалося б, система почала змінюватися.

ВИ ЧИЇ БУДЕТЕ?

Так вже вийшло, що в останні років вісім мені випала можливість працювати в державних структурах. На різних посадах – від рядових до керівних. У різних міністерствах, держкомпанії і навіть в Кабміні. І випала можливість спостерігати за тими, хто приймає ключові рішення в державі.

Я зустрічав багато різного за час цієї роботи. Найчастіше, топ-чиновники сучасної України, з якими я стикався на своєму шляху, – ділки, які намагаються, як зараз модно казати, монетизувати свою посаду. Гроші, дохід у них завжди на першому місці. Робота – завжди вторинна.

Звідси і низький загальний рівень управління, високий рівень безграмотності, повна відсутність відданості великим ідеям і просто базових норм пристойності.

Я бачив прем’єрів, що жують жуйку на нарадах у присутності чиновників рангом нижче. Міністрів, що дозволяють в тенісці приходити на зустріч з послом іноземної держави. Віце-прем’єрів, які займаються бізнесом у своєму кріслі. Депутатів, що беруть мзду за кожен депутатський запит. Дипломатів, які толком не знають іноземної мови. Правоохоронців, які заробляють разом зі злочинцями. Цей список парадоксів української держвлади немов з казки Керролла можна продовжувати довго. Цьому задзеркаллю немає меж.

Я бачив багато різного. Те, що дискредитувало державу і його інституції.
Звичайно, були і є винятки, але це були власне винятки, а не система.

Але також бачив, як може бути насправді. Об’їздивши півсвіту, я ставав свідком, як урядники за кордоном будують свою кар’єру, як дорожать статусом і гордо представляють свою країну. Наскільки держслужба престижна. У них вона, до речі, теж монетизується. Але тільки після того, коли чиновник виходить зі системи і йде працювати в приватний бізнес, де йому платять за досвід, знання і зв’язки.

Але у нас не так. Тут платять під час держслужби. Адже у нас – немов Коза Ностра (заснована в першій половині XIX століття сицилійська злочинна організація. Коза Ностра є однією з гілок італійської мафії. – Ред.), де завжди є чіткий поділ на «свій-чужий».

Пам’ятаю, як наприкінці 2014 року я прийшов на співбесіду в Адміністрацію Президента. Радниця глави (та, що з Майдану до речі), подивилася моє резюме і задала одне єдине питання: «Ви чиї будете?».

У цьому питанні вся квінтесенція філософії кожної української влади. У неї немає вільних людей. У світі злодіїв, схематозників і циніків просто не може бути чесних і незалежних людей. Особистостей. Не може бути вільних чиновників і менеджерів державних підприємств. У влади кожна людина завжди чиясь власність.

15 МІЛЬЙОНІВ ЗАГУБЛЕНИХ ДУШ

У 1991 році, коли Україна здобула нарешті свою незалежність, нас було 52 мільйони. Сьогодні офіційна статистика каже, що нас 42 мільйони. А Дмитро Дубілет порахував, що і того менше – 37 мільйонів.

Цей мінус в 10-15 мільйонів – справжній вирок тим, хто десятиліттями паразитував і паразитує на державі. Не потрібні високі розмови про ВВП, зростання доходів, рівень інфляції або безробіття. 15 мільйонів – ось що дійсно вартує уваги.

Мільйони українців просто померли, так і не дочекавшись змін. А мільйони вирішили змінити місце проживання і стали частиною демографічної статистики інших країн.
Кожен з нас, упевнений, сам є свідком цього. Мені 36. Уже минуло достатньо часу, щоб відчути такі зміни. Я недавно зловив себе на думці, що з 28 осіб в моєму класі поїхали за кордон назавжди вже шість – тобто п’ята його частина. Ще стільки ж це зробили би, аби розуміли, як і куди. Сумний зріз, що настільки яскраво характеризує наші реалії.

Ми не раз мали шанс змінити все в корені. Але щоразу нашу мрію успішно крали. Так було у 2004 році, коли Помаранчева Революція дала надію нам усім, що зміни нарешті можливі. Оптимізму швидко прийшов край. Викрадачі мрії постаралися на славу. І привели у підсумку до влади тих, проти кого зібрався вже інший Майдан, тільки через 9 років.

У 2014 році історія дала нам усім другий шанс. Здавалося б, на рівні самосвідомості і колективного патріотизму, що виникли одразу ж після Революції Гідності та подальшої агресії Росії, можна було побудувати нову успішну країну.

Але ось знову крадії мрій взялися за своє. І дуже швидко, і головне, непомітно ще раз забрали у нас спільну мрію про велику незалежну країну. Очоливши все те, проти чого, власне, і боровся народ. Справжні бандити поступилися місцем лицемірам, які в італійських вовняних костюмах і вільною англійською торгували країною.

І ось настав 2019 рік. Новий вирок старій системі. Новий майдан, тільки вже електоральний. І новий шанс на зміни.

КАДРОВИЙ ГОЛОДОМОР

Але, схоже, історія так нікого нічому не вчить. Через чотири місяці після призначення я змушений був піти. Стало зрозуміло – час змін ще не настав. Поки немає попиту на нові знання, амбіції і мрії. А є попит на лицемірство і бажання здаватися, а не бути.

Всі хотіли продовжувати заробляти гроші, а не будувати країну. Хоча який це заробіток ?! Банальна крадіжка наших великих мрій.

Для всіх тих, хто мене знав, хто зі мною працював і бачив мою історію життя, це стало справжнім сигналом, що поки не варто чекати змін.

Найбільша помилка Володимира Зеленського – це те, що він змирився чи не хоче поміняти систему, в якій став би можливий прихід на відповідальні пости тих, хто хоче і готовий чесно міняти країну разом з ним.

У нас немає кадрового голоду насправді. У нас є кадровий голодомор. Немає системи пошуку, професійного відбору та просування нових кадрів. Цим навмисне ніхто не займається.

Адже знову принцип васальної приналежності «свій-чужий» витіснив принцип професіоналізму, цінностей і готовності жертвувати собою заради великої мрії про незалежну і сильну державу.

Рівно як і немає системи належної оплати роботи тих, хто повинен будувати нову Україну. Остання надія поставити більш-менш нормальну зарплату держчиновникам розбилася вщент минулої осені при бажанні догодити популізму, а не здоровому глузду.
Так завжди буває у світі мільйонерів і мультимільйонерів, які правлять багато десятиліть в Україні. Вони далекі від реального розуміння, що за 8 тисяч гривень зарплати у головного спеціаліста якогось органу влади, важко вимагати поваги до роботи і, власне, пошани до людей, яким вони служать. Адже не можна вимагати поваги від тих, кого не поважають і не цінують самі роботодавці.

Систему держслужби потрібно міняти в корені. Необхідна кардинально нова кадрова політика. Не залучаючи до своїх лав тисячі професійних управлінців, ми прирікаємо всіх нас, всю країну, на неминучий колапс і, по суті, банкрутство, за крок до якого ми вже знаходимося.

Це єдиний шанс отримати успішну державу. Навіть зберегти країну, я би сказав.
І це єдиний шанс для влади не повторити долю тих, хто крав мрії роками раніше.

Я всеодно вірю, що рано чи пізно все зміниться і ми станемо свідками сотень, якщо не тисяч історій успіху тих, хто пробився і отримав шанс міняти державу і навколишній світ на краще. Хто всупереч усьому тому банкрутству і дискредитації цінностей та знань, отримав і отримує блискучу освіту, вчить мови і робить вибір залишитися на Батьківщині та будувати свою власну незалежну Україну.

Це буде історія про нас. Тому не крадіть наші мрії. Ми завжди йдемо за вами. На один виток історії позаду. Тому що, обкрадаючи нас, ви крадете у себе своє безхмарне майбутнє в сильній і незалежній Україні. Яка відбудеться. Всупереч вам”.

Фото: “Український репортер”

Сообщение Екскерівник Київщини: в Україні – немов Коза Ностра, де завжди є чіткий поділ на «свій-чужий» появились сначала на Український репортер.

Інформаційним приводом для свого критичного виступу екскерівник області обрав інтерв’ю Володимира Зеленського «Українській правді», у якому йдеться в тому числі про місцеве самоврядування.

Михайло Бно-Айріян вважає, що Глава держави «по суті поставив знак рівності між мерами, які виступають проти президента, з мерами-сепаратистами, які прикривають сепаратизм ідеями децентралізації.
І це вже далеко не перший негативний реверанс в бік керівників місцевого самоврядування».

На його думку, «Зеленський і його команда сповідують жорсткий принцип президентсько-парламентської республіки, з жорсткою вертикаллю і командами зверху. Але проблема в тому, що ця ж команда (тільки вже, на жаль, без президента) торпедувала питання завершення децентралізації, тобто передачі частини функцій держави на місці. І переконувала президента в її правильності. Без розуміння всіх наслідків, подальшого бачення роботи такої системи, і найголовніше, не усвідомлюючи, що така система цінісно несумісна з нинішнім стилем роботи Володимира Зеленського».

Ексочільник області коротко аналізує причини цього кризового явища:

«Виступ і посилення мерів – наслідок, в першу чергу, не їхньої сили або інституційної спроможності, а насамперед наслідок неефективної регіональної політики Офісу Президента і нерозуміння тих, хто відповідає за регіональну політику, в цілому як розвивати регіони.

Всі на Банковій намагаються будувати вертикаль. А будувати треба країну, розвивати еліти, посилювати інституції на місцях. Країна – це не Київ. Це в першу чергу регіони. В цьому і є різниця в підходах.
Цей розлом буде тільки посилюватися. З усіма наслідками як для президентської команди, так і місцевого самоврядування.

А крайніми, як завжди, опинимося ми з вами. Яким жити в цій країні суцільного дисоціативного розладу ідентичності».

Ще раніше в інтерв’ю «LB» Михайло Бно-Айріян висловив думку, що президентська команда ще не зовсім розуміє, які наслідки може мати децентралізація і яким буде державне управління після стовідсоткового сформування незалежних об’єднаних громад.

Нагадаємо, що Михайло Бно-Айріян попрацював на посаді голови КОДА 3 місяці і 10 днів. Він несподівано подав у відставку, розмістивши у Фейсбуці свою заяву на ім’я Президента України, додавши такий коментар:

«Ліпше умерти раз, умерти гордо, з незламаною душею, аніж повзати на колінах і вмерти двічі — морально й фізично. Але в першім варіанті ще є шанс взагалі не вмерти» (Андрій Чумак, «Сад Гетсиманський»).

У ЗМІ розповідали, що він не погоджувався з певними кадровими пропозиціями, які «пропонували» деякі провладні депутати з групи олігарха Коломойського, а також виступив проти замовних відосиків на свою адресу.

Читайте також:

• Голова Київської облдержадміністрації заявив про атаку “ботоферм” і фейків
• Київська облдержадміністрація може переїхати ближче до полів

Сообщение Колишній керівник Київщини жорстко розкритикував команду Зеленського появились сначала на Український репортер.

На його думку, «короновірус – це тест на повноліття для тих, хто представляє державу. На усіх рівнях…»

Він радить керівникам регіонів «негайно, протягом дня-двох переглянути усі обласні програми. Треба відмовитися від тих заходів, які зараз не є логічними. Це дасть можливість акумулювати десятки, якщо не сотні мільйонів гривень, які важливо зараз мати в якості резервів, направити на більш важливіші заходи».

Ексчиновник пише на сторінці у Фейсбуці, що в обласних програмах є дуже багато витрат, які «зараз виглядатимуть не просто смішно, але і трагічно. Повірте, іноді краще ями або непочищене озеро, аніж неврятовані життя через непідготовлені лікарні до сьогоднішніх викликів».

Тому – порада: негайно зупинити закупівлі по програмах та заходах, які не є актуальними. Це дуже просто – щоб краник підписав розпорядження.

Протягом дня-двох потрібно скликати позачергові сесії обласних рад та затвердити відповідні зміни. Обласні депутати мають нести не меншу відповідальність, аніж керівництво регіону.

Потрібно перестати робити вигляд, що щось робиться. Тому що це «щось» потім дуже швидко прилетить до вас назад. Селекторами та постами у Фейсбуці вірус не подолати.

Михайло Бно-Айріян звертається до чиновників:

«Не потрібно чекати, поки Київ щось вирішить. Під вами – лікарні, вся відповідна інфраструктура. Готуйтеся до найгіршого сценарію. Потрібні ліжка. Якомога більше. Потрібно паливо для швидких. Потрібні ліки. Це все – ваша зона відповідальності. Будете перекладати відповідальність – вам кінець».

Ще порада: «В нас є круті та активні люди, з громадською позицією. Їм вірять, їм довіряють. Вони – лідери громадської думки, можливо, яка не зовсім вам і подобається… Об’єднайте їх навколо спільної боротьби. І вони стануть вашими найкращими помічниками.

«Не думайте, що все мине. І оцінка вашим діям обов’язково буде дана. Безпосередньо тими, кому вже сьогодні потрібно допомагати. А ця оцінка набагато жорсткіша, ніж президентський указ про звільнення. Тому що це – назавжди. І не кажіть потім, що вас не попереджали».

У жовтні 2019 року Михайло Бно-Айріян написав заяву про відставку.

Як розповідав “Український репортер”, він розмістив у Фейсбуці свою заяву на ім’я Президента України, додавши такий коментар:

«Ліпше умерти раз, умерти гордо, з незламаною душею, аніж повзати на колінах і вмерти двічі — морально й фізично. Але в першім варіанті ще є шанс взагалі не вмерти» (Андрій Чумак, «Сад Гетсиманський»).

Сообщение «Будете перекладати відповідальність на інших – вам кінець». Екскерівник Київщини звернувся до чиновників появились сначала на Український репортер.

Нещодавно під час пресконференції з нагоди ста днів перебування на посаді голова КОДА Олексій Чернишов розповів журналістам, що з метою ощадного використання бюджетних коштів обласна влада скасувала закупівлю автомобілів на 5 мільйонів гривень, яку було ініційовано за попереднього керівництва облдержадміністрації.

Нагадаємо, що попередником Чернишова на цій посаді був Михайло Бно-Айріян, якого призначив президент Володимир Зеленський. Бно-Айріян написав заяву про відставку, навіть не пропрацювавши і ста днів.

Задумка придбати автівки для КОДА з’явилася ще за періоду керівництва областю Михайлом Бно-Айріяном. Як розповідав «Український репортер», пан Михайло обґрунтовував необхідність закупівлі машин винятково службовою необхідністю, аргументуючи відсутністю справної техніки в автопарку КОДА. Він навіть показав журналістам на подвір’ї КОДА декілька старих, поламаних автівок. Тим не менш, в суспільстві стали «гуляти» чутки про нібито придбання автівок преміа-класу для чиновників КОДА, що насправді не відповідало дійсності. Голова КОДА Михайло Бно-Айріян для службових поїздок орендував приватну легківку.

Нинішній керманич області вважає, що чиновники не повинні їздити на розкішних службових автомобілях. В кулуарах КОДА, після пресконференції, він говорив, що їздить у справах на власній автівці. З нього, мовляв, беруть приклад і заступники голови облдержадміністрації.

Вельми цікавий поворот, погодьтеся. Чи будуть ці витрати відображені у деклараціях чиновників? І чи немає у такому підході до справи певних колізій? І як довго триватиме ця особлива практика?

Проаналізуймо, чи усі в команді Олексія Чернишова можуть собі дозволити постійно використовувати власні автомобілі для робочих поїздок районами області. Що у приватних гаражах керівництва столичного регіону? Як відомо, в голови КОДА є 5 заступників, плюс – перший заступник.

Безпосередньо Для Олексія Чернишова, очевидно, не є проблемним це питання. Адже має Land Rover, 2018 року випуску, а також Mersedes-Benz S500, 2010 року.

У першого заступника Олександра Склярова – мотоцикл Harley Davidson, V-ROD, 2003 року випуску. А також Mercedes-Benz, GL 350 BlueTEC 4M, 2014 року випуску.

Заступник Андрій Лісовик: у дружини є Mercedes-Benz, C280, 2008 року випуску.

Заступник Василь Володін: у дружини – HYUNDAI-SONATA, 2011 року.

Заступник Олег Торкунов має Ситроен С4 Пікассо, 2014 року.

Заступник Євген Калінін: в гаражі – HONDA ACCORD, 2013 року.

Заступник Дмитро Назаренко їздить на позашляховику SPORTAGE, 2016 року, у дружини – КАМАЗ,1987 року.

На фото: на цих автівках їздили чиновники середнього рівня КОДА.

Фото “Українського репортера”

Сообщение Керівництво Київщини їздить по районах області на власному транспорті появились сначала на Український репортер.

“Український репортер” вже розповідав про цього бізнесмена у статті “Київською областю буде керувати Олексій Чернишов”.

Чернишов замінив на цій посаді Михайла Бно-Айріяна, який розмістив у Фейсбуці свою заяву на ім’я Президента України, додавши такий коментар:

«Ліпше умерти раз, умерти гордо, з незламаною душею, аніж повзати на колінах і вмерти двічі — морально й фізично. Але в першім варіанті ще є шанс взагалі не вмерти» (Андрій Чумак, «Сад Гетсиманський»).

Сообщение Олексія Чернишова призначено головним у Київській області появились сначала на Український репортер.

Він розмістив у Фейсбуці свою заяву на ім’я Президента України, додавши такий коментар:

«Ліпше умерти раз, умерти гордо, з незламаною душею, аніж повзати на колінах і вмерти двічі — морально й фізично. Але в першім варіанті ще є шанс взагалі не вмерти» (Андрій Чумак, «Сад Гетсиманський»). Уряд погодив заяву Михайла Бно-Айріяна.

Фото на головній сторінці: “Український репортер”

Сообщение Голова Київської облдержадміністрації йде з посади появились сначала на Український репортер.

“Це – Бориспільська центральна районна лікарня, з якої все почалося у Київській області. Для мене це, фактично, сакральне місце. Тому особисто тримаю під контролем процес реконструкції, який доручив Президент”,  написав Михайло Бно-Айріян у Фейсбуці.

Чому саме з лікарні “все почалося” у Київській області? Можливо, тому що 10 липня 2019 року Президент України Володимир Зеленський представив нового очільника Київщини саме у Борисполі. І саме того дня, як розповідав “Український репортер”, після цієї церемонії Зеленський під час наради в Бориспільській міськраді “попросив” секретаря міськради Ярослава Годунка, який вступив в перепалку з Главою держави, зі скандалом покинути залу. Годунок намагався донести до Президента своє бачення причин жахливого стану місцевої лікарні.

Раніше “Український репортер” розповідав, що коїться у цій лікарні. Нагадаємо, деякий час тому департамент охорони здоров’я КОДА повідомив тривожну новину:

“В Бориспільській ЦРЛ виявлено два види інфекційних паличок – кишкову та пневмонії. У ході перевірки комісією, у складі якої перебували представники Держпродспоживслужби у Київській області, Бориспільської центральної районної лікарні було виявлено низку недоліків. Зокрема, маніпуляційна, інфекційне, терапевтичне, пологове відділення знаходяться у жахливому стані, стіни потребують негайного ремонту, сиплеться штукатурка, пацієнтам створені, відверто, антигігієнічні умови, відсутнє елементарне обладнання, медичні інструменти тощо. Безліч порушень зафіксовано і в хірургічному відділенні та операційній. Не в кращому стані – харчоблок, який потребує також термінового ремонту, не працює витяжка, відсутні навіть рукомийники…”

Сьогодні нарешті до лікарні “дійшли руки”. Місто стало співвласником цього медзакладу, хоч раніше ніяк не могло домовитися з районом, хто і як фінансує лікарню. Для пацієнтів, хворих така ситуація була справжнім жахіттям.

Читаємо офіційне повідомлення облдержадміністрації:

“На першому етапі вирішили зробити реконструкцію для осучаснення лікарні. Адже це швидка та якісна послуга, а не довгобудова – затратний в часових рамках та дороговартісний проект. На другому етапі, за наявністю фінансування буде збудовано лікувальний корпус.

Кошти на ремонт виділяють область, район та місто. Минулого тижня область виділила 20 мільйонів гривень з обласного бюджету, а з міського бюджету Борисполя передбачено 15 мільйонів на пологове відділення. Загальний бюджет ремонту – біля 85 мільйонів гривень.

За планом оновлена рецепція в лікарні відкриється 15 жовтня цього року. Планується, що на рецепції буде розміщуватися інформаційне табло.

Оголошено три тендери на ремонт поліклінічного, центрального і пологового відділень, а також триває ремонт інфекційного корпусу. Після розкриття тендерних торгів обласна влада очікує, що в листопаді розпочнеться капітальний ремонт лікарні”.

Сообщение Керівник Київщини назвав Бориспільску районну лікарню “сакральним місцем” появились сначала на Український репортер.